Смекни!
smekni.com

Методи генетичного тестування (стр. 1 из 4)

Зміст

Вступ

1. Поняття генної діагностики

2. Хвороби доступні для генетичного тестування

3. Генетичний паспорт

4. Методи генетичного тестування

6. Роль генетичної діагностики в клініці

Висновки

Список використаної літератури


Вступ

Успіхи в розшифровці генома людини привели до виникнення ряду нових наукових напрямків, що дали початок однойменним міжнародним програмам, таким як «Функціональна геномика», «Генетична розмаїтість людини», «Етичні, правові і соціальні аспекти досліджень генома людини». Ці напрямки активно проникають у різні сфери життя суспільства, що дозволяє говорити про швидко наростаючої «генетизації» людство XXI століття.

«Генетизація» медицини привела до появи молекулярної медицини. Остання, у свою чергу, дала початок новим напрямкам медичної науки, одним із яких є предиктивна медицина. Її, на відміну від медицини лікувальної і навіть превентивної, доречно розглядати як перший і найбільш ранній етап активного впливу людини на свій організм із метою своєчасної корекції потенційно можливої чи патології патологічного процесу.

Реалізація Проекту людського генома (HGP) сприяла бурхливому розвитку генетичної діагностики захворювань, зокрема генного тестування. В даний час нараховують більш 4 тис. спадкових хвороб, генетична природа яких установлена. Вони, як правило, відносяться до рідких і складають близько 3–5% від усіх відомих захворювань. Однак серед визначених етнічних груп деякі спадкові хвороби зустрічаються частіше. Відомо також, що мутації генів відіграють роль і в патогенезі широко розповсюджених захворювань. Застосування нових технологій для визначення генетичних мутацій дозволяє в деяких випадках виявити не тільки вже наявну хворобу, але і пророчити імовірність її розвитку в людини в майбутньому. Виявлення і облік великого числа генів, асоційованих з розвитком захворювань, змінило проведення традиційних епідеміологічних досліджень, дозволило уточнити і краще зрозуміти етіологію багатьох генетичних хвороб, особливо хронічних, розробити методи генетичного прогнозування захворювань, що розвиваються в облич середнього і літнього віку, розширити можливості медико-генетичного консультування в попередженні спадкування деяких невиліковних захворювань дітьми, батьки яких є носіями відповідних рецесивних генів (наприклад, синдром Тея — Сакса, серповидно-клітинна анемія, b-таласемія).


1. Поняття генної диагостики

Концептуальну основу предиктивної медицини складають представлення про генетичний поліморфізм. На відміну від мутацій, що приводять до патологічних змін і знижують життєздатність, генетичний поліморфізм виявляється у фенотипі менш чітко. Разом з тим, генетичний поліморфізм далеко не завжди є нейтральним, значно частіше він приводить до появи білкових продуктів із трохи зміненими фізико-хімічними властивостями і, відповідно, параметрами функціональної активності.

Особливості спектрів поліморфізму різних генів у залежності від географічних умов, дієти, расової (етнічної) приналежності й ін. указують на дію природного добору, тобто у визначених умовах поліморфізм генів може привертати, або, навпаки, перешкоджати прояву різних захворювань. Гени, алельні варіанти яких при наявності визначених умов привертають до визначених захворювань, одержали назву генів схильності.

Таким чином, «гени схильності» - це мутантні гени (алели), що сумісні з народженням і життям у постнатальном періоді, але при визначених несприятливих умовах сприяють розвитку того чи іншого захворювання. Саме алельні варіанти генів «схильності» складають основу таких частих захворювань як атеросклероз, ішемічна хвороба серця (ІХС), остеопороз, діабет, бронхіальна астма, пухлини й ін. Сполучення алельних варіантів різних генів, втягнутих у розвиток кожної конкретної патології, одержали назву «генних мереж».

Складання генної мережі для кожного мультифакторного захворювання, ідентифікація в ній центральних генів і генів-модифікаторів, аналіз асоціації їхнього поліморфізму з конкретним захворюванням, розробка на цій основі комплексу профілактичних заходів для конкретного пацієнта складають основу предиктивної медицини.

В даний час, як показує аналіз світової літератури, уже можуть застосовуватися в клінічній практиці близько 150-200 генетичних тестів і розроблені панелі генетичних тестів для багатьох найбільш частих мультифакторних хвороб.

Фармацевтичні компанії розробляють чи закуповують у біотехнологічних компаній діагностичні тести, що дозволяють швидко і точно аналізувати генетичний матеріал тканин організму людини як у клінічних цілях, так і для проведення наукових досліджень по розробці нових лікарських засобів (наприклад, для проведення фармакогенетичних, фармакотоксикологічних досліджень, ідентифікації генів чи їхніх продуктів, що можуть служити об'єктом медикаментозного впливу й ін.). В останні роки на фармацевтичному ринку західних країн з'явилося багато діагностичних наборів, призначених для виявлення генів, асоційованих з розвитком визначених захворювань чи генів, що визначають особливості метаболізму лікарських речовин в організмі людини. Наприклад, американська біотехнологічна компанія «Affymetrix» з 1997 р. реалізує Днк-тест для аналізу 18 відомих генетичних варіантів двох генів (2D6 і 2C19), що відносяться до системи цитохрома Р450.

2. Хвороби доступні для генетичного тестування

А тепер про хвороби, доступні для генетичного тестування.

Генетичне тестування спадкової схильності вже досить широко практикується в багатьох приватних лабораторіях і діагностичних центрах Західної Європи й Америки. Генетичне тестування з метою виявлення спадкової схильності до різних мультифакториальним хворобам в Україні тільки починається і зосереджено в одиничних медико-генетичних лабораторіях Києва і Харкова. Список хвороб зі спадковою схильністю і відповідними їм генними мережами й алельними варіантами окремих генів, включає більш 25 хвороб, у тому числі і такі розповсюджені, як ішемічну хворобу серця (ІХС), цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, рак молочної залози, рак легені, рак передміхурової залози, наркоманію, бронхіальну астму, остеопороз і деякі інші.

Важливо підкреслити, що генетичне тестування проводиться тільки для тих хвороб, для яких у попередніх дослідженнях серед хворих регіону вже була показана невипадкова асоціація неповноцінного алеля з відповідною хворобою, і були проведені підрахунки емпіричного ризику розвитку захворювання. Важливо підкреслити, що сама наявність несприятливого алеля не дозволяє судити ні про час початку захворювання, ні про його вагу. Не можна також затверджувати, що обстежуваний напевно занедужає саме цією хворобою. Генетичне тестування в досимптоматический період дає можливість виявити існуючі поки тільки в геномі спадкові тенденції до розвитку майбутніх хвороб і, виходячи із сучасного лікарського досвіду, намітити шляхи їхньої ранньої профілактики.

У результаті обстеження пацієнт будь-якого віку може одержати інформацію про можливий ризик розвитку в нього зазначених захворювань, а лікар, приймаючи в увагу результати молекулярно-генетичного аналізу, - розробити тактику патогенетично обґрунтованої випереджаючої терапії, тобто внести необхідну медикаментозну корекцію уродженого метаболического дефекту.

Так, призначення інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) і антагоністів рецепторів до ангіотензину II у пацієнтів з виявленим DD-генотипом АСІ (angiotensin converting enzyme), артеріальною гіпертензією і початковими ознаками поразки органів-мішеней обумовлено здатністю цих препаратів протидіяти проліферативним і пресорним ефектам ангіотензина II не тільки в судинній системі, але й у кардіоміоцитах. Даний підхід варто розглядати як найбільш адекватну медикаментозну профілактику дисфункції і гіпертрофії лівого желудочка, гіпертонічної хвороби, ІХС і застійної серцевої недостатності в облич з DD-генотипом ACE. Наприклад, уже зараз можливо прогнозувати розвиток ішемічної хвороби серця в результаті виявлення генетичної схильності до дисліпідемії з розвитком атеросклерозу судин, до порушення системи згортання крові і процесу фибринолиза, до дисфункции ендотелію і ремоделювання судинної стінки, гіпертрофії і ремоделювання міокарда лівого желудочка. У ряді випадків у пацієнта очікується високий ризик розвитку інфаркту міокарда до 40-50 років, причому імовірність розвитку даної форми ІХС при визначених алельних варіантах генів різко зростає у випадку надмірного фізичного навантаження. А генетично детерміновані венозні тромбоемболії нерідко стають ускладненнями хірургічних утручань, переломів, прийому контрацептивних препаратів і т.п.

Розвиток гіпертонічної хвороби прогнозується з урахуванням можливого підвищення тонусу резистивних судин унаслідок посилення утворення ангіотензина II, обумовленого генетично детерминированним зростанням синтезу ангіотензиногена і збільшенням активності АПФ.

Відома висока частота зустрічальності алеля E4 гени аполіпопротеїна Е у обличь, що страждають хворобою Альцгеймера. Дослідження алельних варианов зазначеного гена може дозволити судити про ризик розвитку хвороби Альцгеймера.

Слід зазначити, що виявлення облич групи високого ризику до появи ознак захворювання має принципове значення для правильного медико-генетичного консультування з наступним проведенням своєчасної й адекватної випереджаючої терапії.

Установлено, що в курців, що мають делеції в генах GSTM1 і GSTT1 і, як наслідок, відсутність цих ферментів, ризик занедужати раком легень приблизно в 3 рази вище в порівнянні з курцями без дефіциту цих ферментів. Ще вище (майже в 20 разів) ризик рака молочної залози в курящих жінок з дефіцитом GSTM1 і повільною формою N-ацетилтрансферази (NAT-2).

Дослідження онкогена L-MYC показало взаємозв'язок його поліморфізму з розвитком проліферативних процесів, в основному, у легенях і в молочних залозах, а також зі швидким залученням у процес метастазування лімфатичних вузлів. Продуктом гена CYP-19 є ароматаза. Як відомо, ферментний комплекс ароматази відповідає за перетворення андрогенів З19 у естрогени. Зміна активності гена СУР-19 є важливим механізмом аутокринної регуляції росту пухлини. Дослідження алелей генів СУР-17 і СУР-19 дозволяє прогнозувати ризик розвитку пухлин переважно в молочних залозах. Вивчення алелей гена р53 дозволяє судити про повноцінність його супрессорної функції у випадку розвитку проліферативних процесів в організмі. Розподіл алелей гена адренорецептора корелює з активністю відповідного рецептора, а підвищена андрогенна стимуляція є однією з причин розвитку рака передміхурової залози і характеризується швидким метастазуванням первинної пухлини.