регистрация / вход

Морфофункціональна характеристика кишки при атрезіях у новонароджених

Характеристика змін будови та функцій кишки при атрезіях у новонароджених з використанням макро- та мікроскопічних, гістохімічних, морфометричних та статистичних методів дослідження. Критерії класифікації кишкових атрезій за патогенетичним принципом.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

ЄРШОВ Віктор Юрійович

УДК 616.34-007.271-053.31-091.8-07:57.086.2

МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНА

ХАРАКТЕРИСТИКА КИШКИ ПРИ

АТРЕЗІЯХ У НОВОНАРОДЖЕНИХ

14.03.01 – нормальна анатомія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2008


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті імені
О.О. Богомольця Міністерства охорони здоров’я України

Науковий керівник

- доктор медичних наук, професор Ковальський Михайло Павлович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, завідувач кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Талько Володимир Іполитович, Медичний інститут Української асоціації народної медицини, завідувач кафедри анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії

- доктор медичних наук, професор Ахтемійчук Юрій Танасович, Буковинський державний медичний університет, завідувач кафедри анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії

Захист відбудеться “ __17__ ” квітня_____________ 2008 року о 13:30_ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.06 при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця (03057, м. Київ, просп. Перемоги, 34)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1)

Автореферат розісланий “ _14_ ” березня 2008_ р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор О.М. Грабовий


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Кишкові атрезії є досить поширеними вродженими вадами розвитку травної системи, що потребують хірургічного лікування (Ю.Ф. Исаков, 1996). Актуальність проблеми морфології атрезій кишки зумовлена багатьма факторами, зокрема, недостатнім висвітленням як в українській, так і в зарубіжній медичній літературі. Також важливими є питання етіології та патогенезу кишкових атрезій, стосовно чого існує декілька теорій. Тому, на теперішній час кишкові атрезії вважають поліетіологічною патологією (S.M. Baglaj, 2001). Крім того, проблема морфології кишкових атрезій має важливе практичне значення. Реконструктивні операції, які мають за мету усунути механічну кишкову непрохідність, викликану атрезією кишки, повинні здійснюватися тільки у межах здорових, тобто функціонально повноцінних тканин. Саме тому необхідно чітко визначити межу між функціонально повноцінною та зміненою частиною кишки, що неможливо без знання морфології атрезій кишки.

На сьогоднішній день в Україні проблема морфології кишкових атрезій вивчена недостатньо. Дослідження проводяться на базах кафедр дитячої хірургії медичних університетів в Україні та Росії, але вони вирішують лише практичні питання хірургічного лікування цієї патології (И.Э. Маев, 2000; Г.И. Чепурной, 1995).

В зарубіжних країнах морфологічні та клінічні дослідження атрезій кишки проводяться на базах кафедр та дослідницьких центрів університетів (H. Ando, 1999; G. Liefaard, 1995; K. Masumoto, 1999; Y. Watanabe, 2001). Але навіть ці дослідження носять характер поодиноких порівняно з науковим пошуком у царині інших клінічних задач, тому мало задовольняють потреби практики.

Розвиток кишки в ембріогенезі тісно пов’язаний з розвитком її кровоносних судин та нервових елементів, який відбувається за сегментарним принципом, тому атрезія кишки – це відсутність або недорозвиненість сегмента кишки. Тому в патогенезі кишкових атрезій домінують дві теорії – порушення розвитку нервових сплетень та гангліїв кишки та порушення розвитку її кровоносних судин (S. Budhiraja, 2001).

За даними літератури, найчастіше атрезія уражає клубову кишку – частота ураження становить 1 : 1500 живих новонароджених. Також досить часто спостерігається атрезія дванадцятипалої кишки – 1 : 5000 новонароджених. Атрезія порожньої кишки зустрічається з частотою 1 : 10000, а найрідше атрезія уражає ободову кишку – 1 : 20000 новонароджених. Крім того, визначається загальна тенденція до зростання частоти цієї вродженої вади розвитку (И.Э. Маев, 2000).

Проблема взаємозв’язку клініки та морфології кишкових атрезій обтяжена ще одним фактором. Класифікації атрезій кишки розроблені з урахуванням потреб клініки, але побудовані лише за даними макроморфології. Класифікація за патогенетичним принципом, що враховувала б дані мікроанатомії та морфофункціональну характеристику кишки при атрезіях, на сьогоднішній день не розроблена. Проте ця класифікація може висвітлити суть патогенезу різних форм атрезій кишки і була б корисна в клініці, ставши основою диференційованої лікарської тактики при конкретній формі атрезії.

Враховуючи вищевказане, на сьогоднішній день проблема морфофункціонального дослідження кишки, що зазнала атрезії, є достатньо актуальною як з погляду теоретичних досліджень взагалі, так і морфології зокрема, а також і з точки зору практичного значення проблеми. Тому науковий пошук дисертанта зосереджений саме в поєднанні теоретичної та практичної складових даної проблеми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках наукової тематики згідно плану науково-досліницької роботи кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України. Дисертація є фрагментом науково-дослідницької роботи “Встановлення клініко-анатомічних паралелей при певних видах вродженої патології на прикладі атрезій кишки” (номер держреєстрації 0107U002897, 2007-2008 рр.). Дисертант є безпосереднім виконавцем фрагмента даної теми.

Мета дослідження. Визначити зміни анатомічної будови кишки при атрезіях у новонароджених, розробити критерії класифікації атрезій кишки за патогенетичним принципом, яка б стала основою диференційованої лікарської тактики при кишкових атрезіях у новонароджених.

Завдання дослідження:

1. Дослідити загальну морфологію та функціональні порушення кишки при атрезіях.

2. Оцінити ступінь змін нервових елементів стінки кишки при атрезіях.

3. Визначити зміни кровоносних судин, зокрема гемомікро-циркуляторного русла кишки при атрезіях.

4. Розробити концепцію оцінки функціональної придатності кишки з визначенням рівня її спроможності для накладання анастомозу при хірургічному лікуванні кишкових атрезій у новонароджених.

Об’єкт дослідження: закономірності анатомічної будови кишки за умов її атрезії у новонароджених.

Предмет дослідження: макро- та мікроскопічна анатомія кишки при її атрезіях у новонароджених.

Методи дослідження:

1. Макроскопічні (опис макропрепарату, макроморфометрія) – для оцінки загальних закономірностей змін будови стінки кишки при атрезіях.

2. Мікроскопічні (світлова мікроскопія препаратів кишки, забарвлених за загальними та спеціальними гістологічними методиками) – для оцінки структурних змін в тканинах та клітинах стінки кишки при атрезіях.

3. Гістохімічні – для визначення функціональної активності ферментів та наявності біологічно активних речовин в клітинах стінки кишки.

4. Морфометричні на основі комп’ютерної автоматизованої системи обробки зображень – для об’єктивізації морфологічних методів дослідження.

5. Статистичні – для оцінки достовірності отриманих результатів дослідження.

Наукова новизна дослідження:

1. Розроблено критерії класифікації атрезій кишки за патогенетичним принципом, яка створює основу для диференційованої тактики лікаря при різних типах атрезій кишки у новонароджених. Дані критерії класифікації передбачають три основні шляхи патогенезу атрезій кишки: з первинними порушеннями розвитку епітелію слизової оболонки кишки, з первинними порушеннями розвитку кровоносних судин кишки та з первинними порушеннями повороту кишкової трубки.

2. Вперше показаний стан гемомікроциркуляторного русла та нервово-судинних взаємовідношень у стінці кишки, ураженої атрезією, в тому числі і при різних формах атрезій кишки відповідно до нової розробленої класифікації. Показано, при яких формах атрезій дані зміни є первинними і мають вирішальне значення для правильної тактики лікаря, і при яких формах вони є вторинними. Сформульовано висновки щодо значення порушень нейро- та ангіогенезу в патогенезі кишкових атрезій.

3. Отримані результати та розроблені критерії класифікації атрезій кишки за патогенетичним принципом покладені в основу нової концепції оцінки функціональної придатності кишки та її спроможності для накладання анастомозу при хірургічному лікуванні атрезій кишки у новонароджених.

Практичне значення результатів дослідження. Розроблено новий метод оцінки функціональної придатності кишки до накладання анастомозу при хірургічному лікуванні атрезій кишки у новонароджених залежно від типу атрезії на основі розроблених критеріїв класифікації атрезій кишки за патогенетичним принципом. Рекомендовано шляхи диференційованої тактики хірурга залежно від типу атрезії кишки.

Особистий внесок дисертанта. Дисертант особисто виконав патентно-інформаційне дослідження, аналіз джерел літератури. Разом із науковим керівником були сформульовані мета та задачі дослідження, проведений аналіз та узагальнення отриманих результатів дослідження. Набір матеріалу дослідження, його обробка, оформлення первинної документації та результатів дослідження, їх статистична обробка виконана дисертантом самостійно. У статтях та тезах, що опубліковані в співавторстві, частка дисертанта превалююча.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації висвітлені на Науковій конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження професора М.І. Зазибіна “Гістологія та ембріогенез периферійної нервової системи” (м. Київ, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Вчені майбутнього” (м. Одеса, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів “Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини” (м. Суми, 2006), Науково-практичній конференції з міжнародною участю “Морфологічний стан тканин та органів у нормі та при моделюванні патологічних процесів” (м. Тернопіль, 2006), XLIX підсумковій науково-практичній конференції “Здобутки клінічної та експериментальної медицини” (м. Тернопіль, 2006). Апробація дисертації відбулася на засіданні кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця (м. Київ, 2007), а також в апробаційній Раді “Морфологія” при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця (м. Київ, 2007).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових робіт, з них 4 статті у періодичних фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 6 тез доповідей на наукових конгресах і конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертацією є рукопис, викладений на 170 сторінках друкованого тексту, складається зі вступу, огляду літератури, п’яти розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення їх результатів, висновків та списку літератури з 214 джерел (105 – країни СНД, 109 – зарубіжних), роботу ілюстровано 4 макро- та 47 мікрофотографіями, 12 таблицями, 2 діаграмами та 2 схемами.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. В основу виконаної роботи покладено матеріал дослідження 76 клінічних випадків, які для більш достовірної оцінки змін будови кишки при атрезіях було розділено на дві групи – основну та групу порівняння.

Матеріал дослідження. В основній групі (n=66) досліджували фрагменти кишки 50 новонароджених, оперованих у відділенні хірургії новонароджених Української дитячої спеціалізованої клінічної лікарні “Охматдит” з приводу атрезій кишки за період 2000-2005 рр. (38 новонароджених чоловічої статі, 12 новонароджених жіночої статі, віком від 3 до 10 днів, середній вік 6±1,4 дня). Хворим виконувалася резекція атретичної ділянки кишки разом з функціонально неспроможними преатретичним та постатретичним сегментами (50 випадків). У разі післяопераційної летальності дослідженню підлягали ділянки анастомозів (16 випадків з наведених п’ятидесяти). Таким чином, досліджувався операційний матеріал (резектовані сегменти кишки) та секційний матеріал – ділянки анастомозів у випадках їх неспроможності. Загалом післяопераційна летальність складала 32%, що співвідноситься з даними літератури.

В групу порівняння (n=26) були включені фрагменти кишки новонароджених, що померли від причин, не пов’язаних з патологією шлунково-кишкового тракту, та досліджувалися в Централізованому патологоанатомічному дитячому відділенні м. Києва за період 2000-2004 рр. (14 новонароджених чоловічої статі, 12 новонароджених жіночої статі, віком від 2 до 30 днів, середній вік 11±1,8 днів). Так як від кожного померлого новонародженого забирався лише один фрагмент одного певного відділу кишки, кількість об’єктів дослідження співпала з кількістю клінічних випадків. Були досліджені фрагменти дванадцятипалої, порожньої, клубової та ободової кишок.

Методи дослідження. З макроскопічних методів дослідження використовували опис макропрепарату при дослідженні неозброєним оком, а також за допомогою бінокулярної лупи.

Для мікроскопічних методів дослідження виготовлялися гістологічні зрізи на санному мікротомі МС-2 та заморожуючому мікротомі МЗ-2. Для світлової мікроскопії та мікрофотографії препаратів були використані мікроскопи Axioskop фірми “Carl Zeiss Jena”. Проводилося дослідження мікропрепаратів, забарвлених гематоксиліном та еозином, а також за методикою Ван-Гізон із забарвленням гематоксиліном та пікрофуксином. З використанням спеціальних методик виявляли нервові елементи та кровоносні судини досліджуваних фрагментів, а також нервово-судинні взаємовідношення у них. Досліджували препарати, забарвлені метиленовим синім за методикою Ніссля для виявлення тіл нейронів за хроматофільною субстанцією Ніссля, а також з використанням імпрегнації нітратом срібла для виявлення тіл нейронів, їх відростків та нервових закінчень, а також кінцевих апаратів (методика Більшовського-Грос) та виявлення гемомікро-циркуляторного русла і нейровазальних взаємовідношень (методика Рассказової-Купріянова).

З використанням гістохімічних методик виявляли наявність кислих глікозаміногліканів за реакцією метахромазії з толуїдиновим синім при рН=5,0, а також за допомогою ШИК-реакції за Макманусом з реактивом Шиффа та йодною кислотою. Якісне виявлення нуклеїнових кислот було проведено за допомогою реакції Фельгена з реактивом Шиффа (фуксин-сірчиста кислота) для виявлення ДНК та реакції Браше з метиленовим зеленим та піроніном для виявлення РНК. Для контролю реакцій використовувалася рибонуклеаза. Виявлення активності АТФ-ази проводилося за методикою Вахштейна-Мейзеля з ацетатом свинцю. Активність ферменту виявлялась у накопиченні осаду сульфіду свинцю. Для визначення кислої та лужної фосфатаз проводилася реакція Гоморі з нітратом свинцю, внаслідок чого утворювався осад сульфіду свинцю, що виявляв активність ферменту. Виявлення активності ацетилхолінестерази було проведене за методикою Келле-Гоморі з ацетилхолінйодидом. Активність ферменту виявлялась у накопиченні осаду сульфіду міді (Д.С. Саркисов, 1995).

Морфометричне дослідження мікропрепаратів проводилося з використанням високочутливої відеокамери з комп’ютерною системою цифрового аналізу та обробки зображень Hitachi SK-214XAI на персональному комп’ютері LG LS50, процесор Intel Celeron M 1,7 GHz, операційна система Microsoft Windows XP Home Edition. При виконанні досліджень дотримувались рекомендацій Г.Г. Автандилова (1990).Досліджували товщину шарів стінки кишки, показники стану слизової оболонки кишки (висота та товщина ворсинок, глибина крипт, висота епітеліоцитів, ядерно-цитоплазматичне відношення в них), показники стану кровоносних судин кишки (діаметр судин, товщина ендотелію, розміри ендотеліоцитів, товщина м’язової оболонки, зовнішній та внутрішній індекси Карногана, індекс Вогенворта), показники стану нервових елементів кишки (розміри та кількість нейронів в полі зору, розміри та площа гангліїв), а також показники нервово-судинних взаємовідношень в стінці кишки (кількість судин ганглія, діаметри артеріол, капілярів та венул, ємність судинного русла ганглія).

Статистична обробка результатів дослідження та їх графічне відтворення були виконані з використанням прикладних статистичних пакетів Statistica 5.11 та Statgraphics 4.0, а також програм Microsoft Word XP та Microsoft Excel XP у відповідності з вимогами до наукових робіт. При статистичній обробці результатів дослідження розраховувались: середня арифметична величина згрупованого ряду (М), середня похибка середньої арифметичної (m). При оцінці суттєвості різниці між середніми та відносними величинами розраховувався коефіцієнт достовірності (р) за критерієм Стьюдента.

Результати дослідження, їх аналіз і узагальнення. Для більшої послідовності та систематизації результатів дослідження вивчали зміни будови ділянки атрезії, преатретичного (проксимального) та постатретичного (дистального) сегментів кишки. Ділянки, що зазнали атрезії, характеризуються значними змінами анатомічної будови. М’язова оболонка органу зазнала майже повного фіброзного переродження, наявні множинні ділянки некрозу. Ядра гладеньких міоцитів просвітлені, еозинофілія цитоплазми знижена. Кровоносні судини кишки різко розширені, спостерігається адгезія еритроцитів до стінок судин. Це найбільш важкі прояви атрезії, повне виснаження компенсаторних механізмів. Безпосередньо ділянки атрезії являють собою чергування вогнищ фіброзу та некрозу, де важко оцінювати стан будь-яких елементів кишки. Проте відомо, що фіброз та викликаний ним стеноз з переходом в повну атрезію може бути наслідком локальної ішемії та викликаної нею гіпоксії. Отже, ці дані ще раз підтверджують судинну теорію розвитку атрезій кишки. В даному випадку вони стосуються атрезії з фіброзними тяжами та повної форми атрезії кишки.

В стінці кишки в межах ділянки атрезії в безпосередній близькості від ділянки рубцевої дегенерації спостерігається найбільша кількість нервових елементів, що зазнали деструкції або розвинених патологічно. Нервові елементи у стані подразнення спостерігаються тільки в тих місцях атретичної ділянки, де наявні хоча б деякі розвинені нейроцити та їх відростки. Ганглії, що розташовані в стінці атретичної ділянки, значно зменшені у порівнянні з нормою. Нейроцити цих гангліїв значно відрізняються один від одного за величиною та формою. Відмічаються великі нервові клітини, у декілька разів більші від інших нейроцитів. В ділянках ободової кишки, уражених атрезією, спостерігаються прояви деструкції та дегенерації нервових елементів поряд з явищами слабких реактивних змін.

Ділянки атрезії зазнають найбільше деструктивних змін як з боку нервового апарату, так і з боку гемомікроциркуляторного русла, що його живить. Реактивні зміни в мікроциркуляторному руслі майже непомітні. Зважаючи на малу кількість нейронів, більшість з яких представлена дегенеративно зміненими нейроцитами, мережа кровоносних судин у всіх відділах сегмента розріджена, міжсудинні співустя або відсутні, або дуже звужені. Спостерігається дезінтеграція нейровазальних взаємовідношень.

Будова слизової оболонки в преатретичному сегменті дванадцятипалої кишки при мембранозній формі атрезії характеризується такими змінами: спостерігається епітеліальний та підепітеліальний набряк, що передував десквамації верхівок ворсинок. Висота ворсинок становить 111,4±8,6 мкм проти 287,8±14,4 мкм в нормі. Крипти слизової оболонки мають вузький рівний просвіт, їх глибина 107,9±11,6 мкм проти 235,2±13,4 мкм в нормі. У власній пластинці слизової оболонки по всій довжині спостерігається поліморфноядерна лейкоцитарна інфільтрація, більш виражена у ворсинках.

При морфологічному дослідженні стінки преатретичного сегмента клубової кишки з боку слизової оболонки відмічається вкорочення ворсинок до 216,2±4,9 мкм та розширення крипт. В деяких ділянках слизової оболонки відсутній епітелій. Висота клітин епітелію знижується, клітини стають кубічними. Ущільнення епітеліальних клітин в даних зразках більш виражене, причому збільшується кількість келихоподібних клітин.

Морфофункціональна характеристика преатретичного сегмента ободової кишки виявляє в слизовому та підслизовому шарах множинні субепітеліальні набряки, що свідчить про часті супутні запальні процеси в слизовій оболонці та підслизовій основі. Епітелій слизової оболонки значно менше десквамований, ніж у преатретичних сегментах тонкої кишки. Крипти вкорочені до 128,7±2,9 мкм, просвіти їх розширені. В слизовій оболонці преатретичного сегмента кишки спостерігається збільшення клітин, що містять гранули ШИК-позитивних речовин. Неоднорідність епітеліоцитів, збільшення синтезу ДНК в ядрах клітин та збільшення кількості РНК в цитоплазмі клітин, особливо в келихоподібних клітинах слизової оболонки за таких умов хоча і свідчить про наявність компенсаторних процесів з боку слизової оболонки кишки, але показує повне їх виснаження та функціональну непридатність даного сегмента кишки.

Стосовно змін в м’язовій оболонці, в преатретичних сегментах кишок спостерігали значну гіпертрофію циркулярного м’язового шару у порівнянні з поздовжнім (товщина 351,4 мкм проти 40,2 мкм в нормі), гіперплазію гладеньких міоцитів, ділянки фіброзу зі значною кількістю елементів фібробластичного ряду сполучної тканини, ділянки поліморфноядерної лейкоцитарної інфільтрації за ходом кровоносних судин та у прошарках сполучної тканини між шарами м’язової оболонки. Разом із значною гіпертрофією спостерігається розшарування м’язової оболонки, її набряк. Часто виявляються ділянки роз’єднання м’язових шарів на окремі м’язові клітини внаслідок значного набряку. Таким чином, гістологічні та гістохімічні зміни в стінці преатретичного сегмента кишки свідчать про його високе функціональне навантаження та декомпенсаторні зміни. До декомпенсаторних проявів, поряд зі змінами в слизовій оболонці, слід віднести також і значну гіпертрофію м’язових елементів, що охоплює як м’язову пластинку слизової оболонки, так і м’язову оболонку кишки, а також функціональне перевантаження кровоносних судин.

В преатретичних сегментах тонкої кишки спостерігаються значні зміни з боку нервових клітин та їх відростків. Як компенсаторна реакція на гіпертрофію м’язової оболонки кишки розвиваються явища гіперфункції нейроцитів, що часто носить ознаки декомпенсації. На цьому фоні виявляється зниження активності АТФ-ази та кислої фосфатази в нейроцитах стінки кишки, як наслідок декомпенсованої гіпертрофії, що призводить до нестачі енергетичних субстратів. Морфологічними субстратами, що характеризують стан гіперфункції нервових елементів, є збільшення та зміна форми нейроцитів, потовщення їх відростків та їх варикозитет, значні потовщення на кінцях дендритів, нерівномірне сприйняття солей срібла тілом нейроцита та його відростками.

В преатретичних сегментах клубової кишки число нервових волокон, що мають ознаки подразнення, дещо менше. Це, можливо, пояснюється реституцією раніше змінених нервових волокон, яка, зокрема, проявляється їх дегідратацією. Нервові волокна, що не зазнали розпаду, лише зрідка мають залишкові явища дисхромії та місцевого набряку.

Морфометричне дослідження нервових елементів преатретичного сегмента кишки показує збільшення як мінімального та максимального, так і середнього розміру нейронів (мінімальний розмір – 44,35±6,78 мкм проти 42,34±5,56 мкм в нормі, максимальний розмір – 76,32±16,67 мкм проти 60,36±11,24 мкм в нормі). Для стану реактивного подразнення в умовах деком­пенсованої гіперфункції це природньо. На це вказує і збільшені розміри та пло­ща гангліїв, хоча і не такою значною мірою (розмір ганглія 857,34±78,29 мкм проти 755,67±98,36 в нормі, площа ганглія 15318,92±688,22 мкм2 проти 12342,23±559,63 мкм2 в нормі). Відповідно, зростає і відсоток дегенеративних форм нейронів (30,2% проти 10,1% в нормі). Але ці зміни є вторинними, зумовленими гіпертрофією преатретичного сегмента та реакцією нейронів на гіперфункцію кишки. За даних умов ця гіперфункція є декомпенсованою, на що вказує і відсоток дегенеративних форм нейронів. За умов гіперфункції збільшуються також розміри та площа гангліїв.

В сегментах тонкої кишки, що зазнала атрезії, були виявлені суттєві зміни в гемомікроциркуляторному руслі, що забезпечують живлення стінки кишки, та, особливо, в її інтрамуральних нервових сплетеннях. Діаметри більшості інтрамуральних артеріол звужені до 20 мкм, а деяких до 16 мкм. Контури їх звивисті. Капілярні петлі гангліїв, в основному, правильної форми, але деякі з них мають незначну звивистість контурів. У звивистих клубочках гангліїв посткапіляри та венули розширені (діаметр останніх сягає 23-25 мкм, капілярні петлі дещо деформовані). Судинний рисунок на фоні нервових вузлів підсилений. При цьому ємність кровонос­них судин на одиницю площі нервових сплетень складала 6120000 мкм3 (при р<0,001) та в розрахунку на одиницю гангліонарної клітини (7320 мкм3 при р<0,001). Капіляри, що йдуть вздовж нервових волокон та гангліїв, розширені, звивисті. Артеріоли стають ширше 30 мкм, деякі гілочки нерівномірно звивисті. Венули розширені до 30-60 мкм, деякі з них звивисті, що особливо характерно для анастомозуючих, причому, чим ближче до нервових вузлів, тим це більш помітно. Кількість артеріоловенулярних анастомозів зростає. Різко розширюються та стають звивистими співустя між окремими венозними гілочками.

У судинному сплетенні гангліїв венозні, капілярні та венулярні стов­бури розширені та звивисті, часто з колбоподібним здуттям стінок. Ємність кровоносних судин гангліїв збільшується майже в 2 рази – 7012000 мкм3 при р<0,001 на одиницю площі ганглія та 8440 мкм3 при р<0,001 в розрахунку на одну гангліонарну клітину.

Таким чином, компенсаторні механізми, що розвиваються в стінці преатретичного сегмента кишки, стосуються відносного збільшення ємності кровоносного русла нервових вузлів стінки кишки взагалі за рахунок розширення судин, головними чином, венозної ланки та капілярів. Циркуляторна гіпоксія зумовлює кисневе голодування тканин та венозний застій, а утруднення венозного відтоку, в свою чергу, викликає розширення капілярів. В даному випадку внаслідок компенсаторної гіпертрофії спостерігаються різні зміни нервового апарату, які, в свою чергу, здійснюють вплив на гемодинаміку в стінці кишки.

Постатретичні сегменти тонкої кишки характеризується множинними дистрофічними змінами в усіх оболонках стінки кишки. В слизовій оболонці спостерігається виражена деструкція ворсинок та десквамація епітелію їх верхівок. У власній пластинці слизової оболонки часто спостерігається поліморфноядерна лейкоцитарна інфільтрація, більш виражена в області ворсинок. Крипти слизової оболонки мають нерівномірний вузький простір.

Постатретичні сегменти клубової кишки характеризуються такими патологічними змінами: слизова оболонка з підслизовою основою в стані набряку, в деяких ділянках відшарована. Наявні множинні ділянки десквамації епітелію. М’язова оболонка потоншена, спостерігається зменшення розмірів міоцитів при збільшенні їх кількості, що є ознакою патологічної гіперплазії м’язової оболонки. Досліджувані патологічні прояви у постатретичному сегменті свідчать про функціональну ненавантаженість його, адже гіперплазія міоцитів не супроводжується збільшенням їх розмірів, наявний лише поділ.

Постатретичні сегменти ободової кишки характеризуються менш вираженими змінами анатомічної будови. Вони менше зазнають функціональної навантаженості. Ворсинки слизової оболонки в деяких ділянках збережені, вони короткі, ущільнені, реактивні зміни слизової оболонки виражені менше та носять більш різноманітний характер.

У стінках кровоносних судин постатретичного сегмента відмічається зниження активності АТФ-ази, кислої та лужної фосфатаз, що може бути пов’язане з дистрофічними змінами постатретичного сегмента внаслідок функціональної ненавантаженості. Хоча фосфатазна активність в стінках кровоносних судин нерівномірна, в основному, вона знижена, як відносно групи порівняння, так і, звичайно, в порівнянні з такими змінами в преатретичних сегментах. Таким чином, в морфофункціональному дослідженні добре виявляють ознаки функціональної ненавантаженості постатретичних сегментів. І хоча дистрофічні прояви в даному випадку менш виражені, ніж в преатретичних сегментах, викликає сумнів функціональна придатність даних сегментів.

У постатретичних сегментах при обробці зрізів методом імпрегнації нітратом срібла за Більшовським-Грос спостерігаються нейроцити з вираженою деформацією тіла та утворенням множинних відростків. Комплекс морфологічних змін в нейроцитах інтрамурального нервового сплетення постатретичного сегмента тонкої кишки, описаний в даному дослідженні, є не тільки ознакою функціональної ненавантаженості нервових елементів даної ділянки кишки, але й проявом дегенеративних змін нейроцитів в умовах їх функціональної ненавантаженості. Особливо ці зміни виражені в постатретичних сегментах дванадцятипалої кишки. Крім того, спостерігаються ознаки хронічного подразнення нейроцитів. Можлива причина хронічного подразнення – деструктивні зміни в нефункціонуючих належним чином тканинах. Ознаками хронічного подразнення в даному випадку є: гідропія та вакуолізація цитоплазми, різні ступені тигролізу, а також двоядерцевість нейроцитів.

Велика кількість нейроцитів мають ознаки дегенерації. Ядра в цих клітинах можуть бути розташовані по периферії. Відростки деяких нервових клітин, особливо великого розміру, часто потовщені. В інтрацелюлярному просторі нервових сплетень виявляються звивисті нервові волокна у стані дегенерації. В постатретичних сегментах ободової кишки спостерігаються менш виражені дегенеративні зміни. Вміст РНК в нейроцитах зменшений у порівнянні з нормою. Вивчення РНК в нейроцитах інтрамурального нервового сплетення постатретичного сегмента ободової кишки вказує, що деяка частина нейроцитів знаходиться на межі функціонального виснаження, проте деякі нейроцити виходять від цієї крайньої межі функціонального виснаження. Це свідчить про значні компенсаторні можливості інтрамуральних нервових клітин, а також про вторинність змін нервових елементів в даних сегментах кишки. Проте в деяких нейроцитах все ж таки спостерігаються реактивні зміни.

Постатретичні сегменти дванадцятипалої кишки характеризуються такими патологічними змінами гемомікроциркуляторного русла: артеріальні та венозні стовбури першого та другого порядків за діаметром не відрізняються від таких у нормі, хід їх в основному прямолінійний. Судинна мережа гангліїв дещо збіднена. По напрямку до середини сегмента ці зміни згладжуються. Ємність кровоносних судин вузлів складає 4550000 мкм3 при р<0,001, а в розрахунку на одну клітину 5800 мкм3 при р<0,001. На препаратах, імпрегнованих за Більшовським-Грос, багато нейроцитів гіперімпрегновані, їх ядра погано контуруються. Не у всіх клітин чітко виявляються відростки. Зустрічаються молоді форми клітин, зменшені в розмірах, округлої форми, з маленьким ядром без відростків. Збільшується кількість клітин-сателітів. В постатретичних сегментах порожньої кишки спостерігалися ознаки функціональної ненавантаженості гемо-мікроциркуляторного русла. Перигангліонарна судинна мережа складається з капілярів, діаметр яких коливається від 6 до 10 мкм. Вони мають невелику звивистість та утворюють навколо клітин дуги, петлі або кільця.

В стінці постатретичного сегмента ободової кишки відбуваються незначні зміни у порівнянні з нормою. Помітна гіпотрофія гладеньких міоцитів з потоншенням залозистого апарату. Частина капілярів, як і в нормі, лежить у межах 5-10 мкм від нейроцита. Судинна мережа гангліїв складається з капілярів, діаметр яких коливається від 6 до 10 мкм. Зрідка ганглії оточені розширеними та сильно звивистими капілярами. Більшість капілярів, як і в нормі, розташовується на відстані 5-10 мкм від нейроцита. Ємність кровоносних судин, як правило, нижче норми, але зустрічаються нервові вузли з підвищеною васкуляризацією. Нейроцити тут мають виражені ознаки деструкції. Показники сумарного діаметра судин ганглія загалом наближаються до норми або понижені. Всі ці зміни в нервовому апараті та гемомікроциркуляторному руслі постатретичного сегмента свідчать про дистрофічні структурні зміни навіть у цій функціонально ненавантаженій ділянці.

Дослідження ділянок кишкових анастомозів у випадках їх неспроможності при хірургічному лікуванні кишкових атрезій показує важливе практичне значення морфологічного дослідження атрезій кишечника. Виявлені дані свідчать про функціональну неповноцінність кишки на рівні накладання анастомозу. Тому було застосовано метод оцінки функціональної придатності кишки до накладання анастомозу залежно від патогенетичних типів атрезій кишки. Основою запропонованої методики стали критерії класифікації атрезій кишки, розроблені за патогенетичним принципом на основі проведеного морфофункціонального дослідження. За даними критеріями можна виявити такі основні патогенетичні типи атрезій кишки, взаємозв’язані з формами загальноприйнятої класифікації за макроморфологічними ознаками:

1. Патогенетичний тип атрезій кишки з первинними порушеннями розвитку кишкового епітелію. Цей тип відповідає мембранозній формі атрезії, яка найчастіше вражає дванадцятипалу кишку.

2. Патогенетичний тип атрезій кишки з первинними порушеннями розвитку судин брижі. Цей тип відповідає двом формам атрезії: атрезії з фіброзними тяжами та повній формі атрезії, які вражають як тонку, так і товсту, зокрема ободову, кишку.

3. Патогенетичний тип атрезій кишки з первинними порушеннями повороту кишкової трубки. Цей тип відповідає множинним формам атрезії зокрема, синдромові “пагоди”, що вражає практично весь кишечник.

Виходячи з даних дослідження, розроблено критерії нової класифікації атрезій кишки за патогенетичним принципом. Відповідно до класифікації рекомендована диференційована лікарська тактика при різних типах атрезій (рис. 1).

1. Патогенетичний тип з первинними порушеннями розвитку епітелію. Так як цей тип відповідає мембранозній формі атрезії, що найчастіше вражає дванадцятипалу кишку, зважаючи на досвід хірургічного лікування цієї форми атрезії та необхідність економної резекції дванадцятипалої кишки, рекомендується:

а) при локалізації ураження в дванадцятипалій кишці необхідна економна резекція, зважаючи на розмір та анатомічне положення цього органу. Тому резекції підлягають лише пре- та постатретичний сегменти з ділянкою атрезії;

б) при локалізації першого патогенетичного типу (що відповідає мембранозній формі атрезії) в порожній, клубовій або ж ободовій кишках рекомендовано тактику, як при наступному патогенетичному типі.

2. Патогенетичний тип з первинними порушеннями розвитку кровоносних судин брижі відповідає атрезії з фіброзними тяжами та повній формі атрезії із судинною ланкою в патогенезі. Для цих форм застосоване вивчення морфофункціонального стану кишки на різних рівнях візуально незміненої ділянки (межі пре- та постатретичного сегментів). Виявлено, що лише на рівні найближчої до анастомозу порожньокишкової або клубовокишкової артерії стінка кишки має нормальну гістологічну будову у всіх зразках. Тому рівень резекції з приводу атрезій кишки у новонароджених має відповідати рівню найближчих до преатретичного та постатретичного сегментів порожньокишкових або клубовокишкових артерій. Якщо атрезія даного типу вражає дванадцятипалу кишку, рекомендується діяти так, як при мембранозній формі атрезії органа, тобто економну резекцію пре- та постатретичного сегментів, беручи до уваги розмір та анатомічне положення дванадцятипалої кишки.

3. При патогенетичному типові атрезій кишки з первинними порушеннями розвитку повороту кишкової трубки, що відповідає множинним ділянкам атрезії і зустрічається у вигляді, в основному, синдрому “пагоди”, лікарська тактика має бути індивідуальною. З одного боку, необхідно видалити всі патологічно змінені ділянки кишки; з іншого, значний обсяг резекції може призвести до так званого синдрому “короткої кишки”, що супроводжується значними функціональними порушеннями (“кишкова недостатність”). Тому рекомендовано діяти відповідно до обсягу та ступеня ураження кишки. Можливою операцією вибору в перспективі має стати трансплантація кишки.


Атрезія кишки

Так Ні

Економна резекція лише пре- та постатретичного сегментів та ділянки атрезії
Резекція пре- та постатретичного сегментів, а також ділянок кишки вище преатретичного та нижче постатретичного сегментів кишки до рівня найближчої прямої судини першого порядку

Рис. 1. Орієнтовний алгоритм дій лікаря при кишкових атрезіях.

Таким чином, дане дослідження відрізняється від відомих тим, що характеризує зміни анатомічної будови та функціонального стану кишки на основі їх комплексної оцінки. Найсуттєвішими результатами дослідження є розроблені критерії класифікації атрезій кишки за патогенетичним принципом. Пріоритет даного дослідження полягає в тому, що воно має важливі для клінічної практики результати – розроблений метод оцінки придатності кишки до анастомозування при лікуванні кишкових атрезій.


ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення конкретної наукової задачі, що виявляється в характеристиці будови та функціонального стану кишки при атрезіях у новонароджених на основі комплексної оцінки змін будови кишки з використанням макро- та мікроскопічних, гістохімічних, морфометричних та статистичних методів дослідження, а також розроблено критерії класифікації кишкових атрезій за патогенетичним принципом.

2. Зміни анатомічної будови кишки при атрезіях локалізуються не тільки в ділянці атрезії, але й охоплюють суміжні сегменти кишки – преатретичний (проксимальний) та постатретичний (дистальний). Ступінь змін будови кишки залежить також від відділу кишечника, де локалізована атрезія.

3. Дистрофічні зміни будови найбільше виражені в ділянці атрезії та преатретичному сегменті кишки, менше виражені в постатретичному сегменті.

4. Для кишкових атрезій властивий краніокаудальний градієнт ступеня анатомічних змін, тобто чим вищий рівень ураження кишечника, тим істотніші зміни анатомічної будови кишки.

5. В ділянці атрезії спостерігаються такі дистрофічні зміни: множинні вогнища фіброзу та некрозу, розшарування оболонок кишки, десквамація епітелію слизової оболонки, розширення судин підслизової основи з множинними екстравазатами, вторинні явища запального характеру, зниження функціональної активності нейроцитів міжм’язового сплетення, фрагментація та дисхромія нервових волокон, значне порушення нейровазальних взаємовідношень, явища вторинного ангіогенезу, що свідчить про поєднання первинних порушень ангіогенезу та вторинних дистрофічних змін всіх елементів кишкової стінки.

6. Виснаження компенсаторних механізмів у преатретичному сегменті кишки полягає в декомпенсованій гіпертрофії м’язової оболонки, особливо циркулярного м’язового шару (351,4 мкм проти 40,2 мкм в нормі), потоншанні слизової оболонки кишки (256,2 мкм проти 510,7 мкм в нормі), десквамації її епітелію, гіперфункції нейроцитів міжм’язового нервового сплетення, гіпертрофії та гіперхромії нервових волокон, підсилення кровопостачання нервових апаратів стінки кишки (ємність кровоносних судин в розрахунку на одну гангліонарну клітину 7320 мкм3 проти 4500 мкм3 в нормі), ознаках вторинного ангіогенезу.

7. Дистрофічні зміни у постатретичному сегменті полягають в потоншанні слизової оболонки кишки, атрофії м’язової оболонки, дегенерації нейроцитів нервових сплетень та зменшенні кровопостачання гангліїв, що є наслідком функціональної ненавантаженості даного сегмента.

8. Істотне порушення анатомічної будови кровоносних судин кишки в ділянці атрезії з поширенням на преатретичний сегмент, дезінтеграція нейросудинних взаємовідношень в ділянці атрезії, наявність вторинного ангіогенезу та дегенеративних змін в нейронах свідчать про первинне виникнення порушень ангіогенезу при кишкових атрезіях.

9. На основі отриманих даних розроблено критерії класифікації атрезій кишки за патогенетичним принципом, що передбачає три основні шляхи патогенезу атрезій кишки: 1) з первинними порушеннями розвитку епітелію слизової оболонки кишки, 2) з первинними порушеннями розвитку кровоносних судин кишки та 3) з первинними порушеннями повороту кишкової трубки.

список Публікацій за темою дисертації

У фахових виданнях

1. Єршов В.Ю. Зміни інтрамурального нервового апарату кишки при атрезіях у новонароджених // Вісник наукових досліджень. – 2006. – №3. – С. 24-26.

2. Єршов В.Ю. Оцінка придатності кишки до анастомозування при хірургічному лікуванні атрезій кишки у новонароджених // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. – 2007. – №4. – С. 53-58.

3. Єршов В.Ю., Ковальський М.П. Морфометрична характеристика кишки при атрезіях у новонароджених // Науковий вісник Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. – 2007. – №4. – С. 40-47.

(Єршов В.Ю. зібрав та проаналізував матеріал, підготував до друку).

4. Ковальський М.П., Даншин Т.І., Єршов В.Ю. Досвід вивчення морфології атрезій кишечнику // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. – 2004. – №2. – С. 39-43.

(Єршов В.Ю. зібрав матеріал, провів його аналіз та узагальнення).

Тези доповідей

5. Єршов В.Ю. Функціональна морфологія атрезій кишківника в аспекті їх хірургічного лікування // Тези доповідей Ювілейної 55-ї студентської наукової конференції з міжнародною участю. – Ужгород, 2002. – С. 22-23.

6. Єршов В.Ю., Ковальський М.П., Даньшин Т.І. Загальна патоморфологія кишки при атрезіях у новонароджених // Вчені майбутнього: тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених. – Одеса, 2005. – С. 14-15.

(Єршов В.Ю. зібрав та проаналізував матеріал, підготував до друку).

7. Єршов В.Ю., Ковальський М.П., Даньшин Т.І. Патологічна нейроморфологія кишки при атрезіях у новонароджених // Досягнення сучасної медицини: матеріали 66-ї наукової конференції студентів та молодих вчених з міжнародною участю. – Львів, 2005. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): цв; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium-266; 32 Mb RAM; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XP. – Заголовок з титул. екрану.

(Єршов В.Ю. зібрав матеріал, провів його аналіз та узагальнення).

8. Єршов В.Ю., Ковальський М.П., Радомська Н.Ю. Клініко-анатомічні паралелі при атрезіях кишківника у новонароджених // Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів, присвяченої Дню Науки в Україні. – Суми, 2006. – С. 51-52.

(Єршов В.Ю. зібрав та проаналізував матеріал, підготував до друку).

9. Єршов В.Ю., Ковальський М.П., Радомська Н.Ю. Морфо-функціональна характеристика атрезій кишківника в аспекті їх хірургічного лікування // Здобутки клінічної і експериментальної медицини: матеріали XLIX підсумкової науково-практичної конференції.–Тернопіль,2006. – С. 91-93.

(Єршов В.Ю. зібрав матеріал, провів його аналіз та узагальнення).

10. Ковальський М.П., Єршов В.Ю. Порушення розвитку нервових сплетень в патогенезі атрезій травного каналу // Гістологія та ембріогенез периферійної нервової системи: матеріали наукової конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження професора М.І. Зазибіна. – К., 2004. – С. 23.

(Єршов В.Ю. зібрав та проаналізував матеріал, підготував до друку).


АНОТАЦІЯ

Єршов В.Ю. Морфофункціональна характеристика кишки при атрезіях у новонароджених. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.03.01 – нормальна анатомія. – Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, 2008.

Дисертація присвячена актуальній проблемі морфології – характеристиці змін будови та функцій кишки при атрезіях у новонароджених з використанням макро- та мікроскопічних, гістохімічних, морфометричних та статистичних методів дослідження, а також розроблено критерії класифікації кишкових атрезій за патогенетичним принципом. Виявлено, що зміни анатомічної будови кишки при атрезіях локалізуються не тільки в ділянці атрезії, але й охоплюють суміжні сегменти кишки – преатретичний та постатретичний. Дистрофічні зміни будови найбільше виражені в ділянці атрезії та преатретичному сегменті кишки, менше виражені в постатретичному сегменті. Істотне порушення анатомічної будови кровоносних судин кишки в ділянці атрезії з поширенням на преатретичний сегмент, дезінтеграція нейросудинних взаємовідношень в ділянці атрезії, наявність вторинного ангіогенезу та дегенеративних змін в нейронах свідчать про первинне виникнення порушень ангіогенезу при кишкових атрезіях. На основі отриманих даних розроблено критерії класифікації атрезій кишки за патогенетичним принципом, що передбачає три основні шляхи патогенезу атрезій кишки: 1) з первинними порушеннями розвитку епітелію слизової оболонки кишки, 2) з первинними порушеннями розвитку кровоносних судин кишки та 3) з первинними порушеннями повороту кишкової трубки.

Ключові слова: атрезія кишки, новонароджені, слизова оболонка кишки, м’язова оболонка кишки, нервове сплетення кишки, гемомікроциркуляторне русло, дистрофія, дегенерація, резекція кишки, кишковий анастомоз, спроможність анастомозу.

АННОТАЦИЯ

Ершов В.Ю. Морфофункциональная характеристика кишки при атрезиях у новорожденных. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01 – нормальная анатомия. – Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, Киев, 2008.

В диссертационной работе решается актуальная научная задача – характеристика изменений строения и функции кишки при атрезиях у новорожденных, а также разработаны критерии классификации атрезий кишки по патогенетическому принципу. Исследование проводилось с использованием макро- и микроскопических, гистохимических, морфометрических и статистических методов.

Выявлено, что изменения анатомического строения кишки локализуются не только в участке атрезии, но и в значительной степени распространяются на смежные сегменты кишки – преатретический (проксимальный) и постатретический (дистальный). Степень изменения строения кишки зависит также от отдела кишечника, в котором локализована атрезия. Дистрофические изменения наиболее выражены в участке атрезии и преатретическом сегменте, менее выражены в постатретическом сегменте. Установлено, что чем выше уровень поражения кишечника атрезией, тем более существенны изменения строения кишки, то есть присутствует краниокаудальный градиент степени анатомических изменений строения кишки.

Непосредственно в участках атрезии проявляются множественные дистрофические изменения: фиброзно-некротические очаги, расслоение оболочек кишечной стенки, истончение слизистой оболочки с десквамацией ее эпителия, фиброзное перерождение мышечной оболочки, вторичные воспалительные явления, резкое снижение функциональной активности нейроцитов нервных сплетений, фрагментация и дисхромия нервных волокон, разобщение нейровазальных взаимоотношений, снижение объема гемомикроциркуляторного русла ганглиев в целом, явления вторичного ангиогенеза, что свидетельствует о сочетании первичных нарушений ангиогенеза и вторичных дистрофических изменений всех элементов кишечной стенки.

В преатретических сегментах кишки проявляются множественные признаки декомпенсации приспособительных механизмов: значительная гипертрофия мышечной оболочки кишки, особенно ее циркулярного слоя, истончение слизистой оболочки с десквамацией ее эпителия, признаки гиперфункции нейроцитов межмышечного нервного сплетения, гипертрофия и гиперхромия нервных волокон, усиленное кровоснабжение ганглиев нервных сплетений кишечной стенки, признаки вторичного ангиогенеза. В постатретических сегментах вследствие гипофункции присутствуют признаки дистрофии: истончение слизистой оболочки кишки, уменьшение высоты ворсинок и глубины крипт, атрофия мышечной оболочки, дегенерация нейроцитов нервных сплетений с уменьшением кровоснабжения ганглиев.

Существенные нарушение анатомического строения кровеносных сосудов кишки в участках атрезии с распространением на преатретический сегмент, дезинтеграция нейровазальных взаимоотношений в участках атрезии с уменьшением объема гемомикроциркуляторного русла ганглиев, признаки вторичного ангиогенеза и дегенеративных изменений в нейронах свидетельствуют о первичности возникновения нарушений ангиогенеза в патогенезе кишечных атрезий.

На основании полученных данных разработаны критерии классификации кишечных атрезий по патогенетическому принципу, предусматривающие три основных механизма патогенеза атрезий кишки: с первичными нарушениями развития эпителия слизистой оболочки кишки, с первичными нарушениями развития кровеносных сосудов кишки и с первичными нарушениями поворота кишечной трубки. Разработанные критерии классификации послужили основанием разработки способа оценки пригодности кишки к наложению анастомоза при хирургическом лечении атрезий кишки у новорожденных.

Ключевые слова: атрезия кишки, новорожденные, слизистая оболочка кишки, мышечная оболочка кишки, нервное сплетение кишки, гемомикроциркуляторное русло, дистрофия, дегенерация, резекция кишки, кишечный анастомоз, состоятельность анастомоза.

ANNOTATION

Yershov V.Y. Morphofunctional characterization of intestine in neonatal atresias. – Manuscript.

Dissertation for Candidate of Medical Science degree in speciality 14.03.01 – normal anatomy. – National O.O. Bohomolets Medical University, Kyiv, Ukraine, 2008.

Dissertation deals with actual problem of morphology – characterization of anatomical structure and changes in intestine in neonatal atresias. It was revealed, that anatomical changes touch not only atretic segments, but preatretic (proximal) and postatretic (distal) too. Dystrophic changes are mostly spread in atretic and preatretic segments, not so spread in postatretic ones. Significant changes of anatomical structure of blood vessels in atretic and preatretic segments, desintegrity of neurovasal correlations in atretic segment, secondary angiogenesis and neuronal degeneration are signs of primary dysgenesia of blood vessels in intestine in case of atresia.

On the base of accepted data criteria of pathogenetic classification of intestinal atresias were created. This classification explains three main pathogenetic mechanisms in intestinal atresias: 1) by primary dysgenesia of mucosal epithelium, 2) by primary intestinal dysangiogenesis and 3) by primary intestinal malrotation. On the base of classification criteria method of clinical value of intestine to anastomotization in surgical treatment of intestinal atresia was worked out.

Key words: intestinal atresia, newborns, intestinal mucosa, intestinal muscularis, intestinal neural plexus, haemomicrocirculatory basin, dystrophy, degeneration, intestinal resection, intestinal anastomosis, feasibility of anastomosis.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

Комментариев на модерации: 3.

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Все материалы в разделе "Медицина и здоровье"