Наркоманія : чума XX століття

Виникнення і поширення наркоманії, як хвороби. Причини появи наркоманії, як хвороби. Наслідки наркоманії. Наркоманія і СНІД. Наркоманія і злочинність. Методи боротьби з наркоманією. Медичні заходи. Правові методи.

План

1. Вступ

2. Виникнення і поширення наркоманії, як хвороби

3. Причини появи наркоманії, як хвороби;

4. Наслідки наркоманії.

5. Наркоманія і СНІД.

6. Наркоманія і злочинність.

7. Методи боротьби з наркоманією.

а). Медичні заходи

б). Правові методи

8. Висновок.

1. Вступ

Питання наркоманії ще постало перед суспільством з прадавніх часів. Ніхто і не підозрював, що ця хвороба призведе до великих втрат, а найголовніше до втрати молодих, енергійних, талановитих особистостей у руках яких знаходиться майбутнє нашої держави та перш за все наших дітей. На сьогоднішній день питання боротьби з наркоманією стоїть на одному рівні з питанням стосовно боротьби зі злочинністю.

Звичайно – це одні з найважливіших соціальних трагедій. Адже вони пов’язані один з одним, так як майже 45% злочинів вчиняються у стані наркотичного сп’яніння. На жаль , на сьогоднішній день суспільство не винайшло ліків від цієї страшної хвороби. Законодавство нашої держави ще недосконале для боротьби з наркоманією. Кожний рік число зростає і на даний момент сягає 16% (1 млрд. чол., коли всього населення у світі приблизно 6 млрд. ). Як видно, наркоманія – це “Ахіллесова п’ята” не лише нашої держави але й усього світу.

На сьогоднішній день вирішення проблеми наркоманії означає позбутися майже половини проблем, які постають перед державою та суспільством. Це першочергове завдання органів державної влади та громадян , як України, так і інших країн.

У своїй роботі я прагну дослідити корінь виникнення та поширення наркоманії, а також розглянути основні причини і розкрити наслідки до яких призводить недбалість деяких особистостей. Хоча в подальшому їх так не можна назвати, тому що вони, обравши цей шлях, втрачають свою гідність та людяність.

2. Виникнення і поширення наркоманії, як хвороби

Перед усім треба сказати, що таке наркоманія. Наркоманія – це хворобливий психічний стан, зумовлений систематичним вживанням у немедичних цілях шляхом ковтання, вдихання або ін’єкцій деяких лікарських або інших речовин (природних або штучних), що супроводиться звиканням і непереборним потягом до постійного поновлення їх прийому з метою отримання специфічних переживань, різних біо – і психотропних ефектів, а також для полегшення психічного або фізичного стану за їх відсутності. У цьому разі визначається зміна поведінки і особистості споживача. Всі різновиди наркоманії об’єднані загальними причинами появи розвитку, перебігу і наслідку. Слово “наркоманія” походить від грецьких “narke”- затьмарення свідомості, заціпеніння, оніміння, паралічі та “наркозис” - смерть, манія, божевілля, безумство, пристрасть. У цих словах є коротке пояснення стану, до якого потрапляє той, хто приймає наркотики, а також наслідки їх прийому.

Наркотичні речовини почали застосовувати в далекому минулому. Перше знайомство з наркотиками сталося на зорі розвитку людства після того як люди навчилися користуватися вогнем. Розпалюючи в печері багаття, первісні люди вдихали оксид вуглецю, що утворюється під час горіння. Одурманення відбувалося і від вдихання диму під час згоряння різних рослин, серед яких могли бути мак, коноплі, тютюн. Треба вважати, що на самому початку неусвідомлене вживання наркотичних речовин носило племінний характер. Отже, найдавніші способи наркотизації були засновані на вдиханні диму, парів, на палінні. Найраніші відомості про вживання наркотиків (опію) належать до V тисячоліття до н.е. У Персії зберігся опис отримання і вживання “соку з маку”. Наприкінці IIIтисячоліття до н.е. у письмових джерелах держави шумерів (території південної частини сучасного Ірану) згадується про снотворну дію опію.

У II тис. до н.е. з опієм були знайомі й інші народи, що населяли Східне Середземномор’я. У руках статуетки мінейської культури (II-IIIтис. до н.е.) знайденої під час розкопок на острові Кріт, зображено головку маку.

У давньому Єгипті широко використовували різноманітні наркотичні препарати. Під час археологічних розкопок у древніх похованнях були знайдені колекції наркотиків у різних лікарських формах, багато яких не розпізнані й досі. Так біля мумії принцеси Нефру знайшли посудину з ліками, складовою частиною був наркотик.

У давньому Єгипті опіумний мак широко використовували 3.5 тис років тому за часів бубастидських володарів XXII династії німецький вчений Георг Еберс у 1873р. виявив древньогрецький папірус, названий “Папірусом Еберса”. У цьому документі, написаному за 1500 років до н.е., було зібрано майже 700 рецептів, багато яких грунтувалися на опіумі.

З розвитком медицини з’явилася потреба в ефективних знеболювальних засобах. Ця потреба поклала опію шлях в історії. Вивчаючи цілющі властивості рослин, Гіппократ не заперечував потреби застосування наркотиків у лікуванні хворих, а навпаки, вважав їх цінними лікарськими засобами. Він широко використовував у своїй практиці опіум як болезаспокійливий і снотворний препарат.

У давньому Римі було визнано до вживання близько 400 видів рослин з наркотичними властивостями. Римський письменник і державний діяч Марк Порцій Катон (234-149р. до н.е. і римський вчений – енциклопедист Марк Торрецій Варрон (116-27 р. до н.е.) у своїх творах згадували про мак, який входив до складу опійно-шафранової настоянки, настоянки Сабура та ін.

Ще війська Олександра Македонського (356-323 р.р. до н.е.) занесли опій, техніку його отримання і спосіб вживання в райони свого завоювання – Малу Азію, Месопотамію. Таким чином опій поширився із Заходу на Схід. Однак колискою опію є Китай та Індія або Єгипет. Французький вчений Антуан Поро, а також вживачами опію були жителі Давнього Єгипту, оскільки там знаходилося селище Мекон, що означає “місто маку”.

Персія досягнувши своєї могутності, була торговим центром і споживачем опію як Єгипет й інші країни Середземномор’я.

Індія була першою країною, яка експортувала до інших пахощі та наркотичні речовини. За 2000 років до н.е. караванні шляхи тяглися від Індії через Вавілонську імперію до Середземного і Чорного морів. Трапезунд був центром збуту наркотиків, а фінікійські купці біли найактивнішими розповсюджувачами опію у віддалених районах.

Англійські лікарі вважали нешкідливими помірні дози опію і намагалися зберегти його вживання, мотивуючи це тим, що народні маси не хочуть заборони опію. Однак передові люди Індії усвідомлювали, яку шкоду ніс цей дурман індійському народу.

На міжнародній конференції з опіуму в 1925р. було представлено резолюцію з вимогою облишити торгівлю опієм у всьому світі лише медичними і науковими потребами. Напередодні Другої Світової війни в Індії вироблялося 12 тис. тон опіуму на рік. Опіоманія в Індії була поширена як серед чоловіків, так і серед жінок – 20% хворих опіоманів, які поступали на лікування, складали жінки. В Індії опіопаління законодавчо було заборонено у 1946р.

Припускають, що мак став відомим у Китаї в VIабо VIIст. н.е. У цей час маленькі пігулки з опіуму в формі рибок з’являються у продажу і користуються великим попитом, а це у свою чергу веде до появи пристрасті. Спочатку опій надходив як медичний засіб, а потім і як наркотичний. Вже з середини XVIIст. паління опію набуло досить широкого розповсюдження, і опій стали використовувати переважно з наркотичною метою. Оскільки торгівля наркотиком виявилася прибутковою, услід за англійцями спрямувалися на китайський ринок торговці опіумом із США, Португалії й інших країн. Опіопаління поступово стало набувати тяжкого характеру. Уряд намагався боротися з розведенням опіумного маку, але до країни постійно завозилась велика кількість контрабандного опію, переважно з Бенгалії. Місцеві власті дивилися крізь пальці на торгівлю наркотиками, отримуючи величезні хабарі від англійських купців. Форсоване ввезення опію призвело до масового поширення опіопаління в Китаї і стало являти загрозу для сотень тисяч китайців, ведучи до виродження нації. Імператор видав закон, згідно з яким контрабандистів наркотику карали стратою. Це стало надалі причиною так званих опіумних воєн.

У 1908р. підписано угоду Китаю з Індією, яка зобов’язувала протягом 3 років скоротити ввезення опіуму на 90%, за умови, що у той самий період буде скорочено в такому ж розмірі його виробництво в Китаї. А в 1911р. було укладено угоду між Англією і Китаєм про остаточне припинення постачання опіуму на китайський ринок у семирічний термін. Англія зобов’язалася зменшувати ввезення опіуму щорічно на 1/3. У 1912 було заборонено ввезення персидського і турецького опію. Були проведені деякі внутрішні заходи, які не увінчалися успіхом. І лише постанова народного уряду КНР від 1952р. опіопаління було по суті заборонено.

В Афганістані, де наркоманія набула великих розмірів, з 1957р. було заборонено розведення опійного маку, споживання і торгівля ним.

У Таїланді з 1959р. урядом країни закрито близько 900 опіокурилень, хоч і нині у країні близько 500 тис. наркоманів.

У колоніальних країнах Африки згубна пристрасть до опію залишилась у значного процента населення. У перші роки після отримання незалежності в Єгипті налічувалося близько 200 тис. опіоманів.

До офіційної заборони вирощування опійного маку Іран та Індія були найбільші у світі виробниками цього наркотику. Перед Другою світовою війною в Ірані виробляли до 6000 т. опіуму на рік. У наш час вживання опіуму в Ірані жорстоко карається, аж до смертної кари.

Вживання і виробництво опію в Туреччині не поступалась Індії та Китаю. Там , де з’являлись турки, наркоманія розповзалася, як епідемія. У Туреччині було широко розповсюджено опіопаління і прийом опію всередину. Однак прийом усередину більшістю засуджувався, а цих людей презирливо називали теріакидами. І до цього часу Туреччина є одним з головних виробників опію у світі. Опій там виробляють таємно і він надходить в нелегальну торгівлю як за кордон, так і на внутрішній ринок.

У Франції класичні наркомани часто належали до артистичних та літературних кіл. Тут доречно пригадати про пристрасть до наркотику Шарля Бодлера, Теофіла Готьє та ін. Опіум також вживали і моряки військово-морського флоту Франції, особливо ті, які базувалися в портах Середземного моря, що свого часу викликало неспокій уряду і прийняття ним спеціальних обмежувальних заходів.

Захоплення опієм не обійшло Німеччину, Італію, Австрію та інші європейські країни. На початку XXст. причину виникнення цього захворювання стали тісно пов’язувати з патологічними особливостями особистості та характеру наркомана. За останні сто років з кожним десятиріччям вживання опію в Європі все більше поширювалось.

Перша світова війна стала поштовхом для подальшого поширення наркоманії в Європі. Наркотична епідемія охопила практично всі країни, що воювали.

Друга світова війна також призвела до збільшення споживання наркотиків майже у всіх країнах, що воювали. Цьому сприяли тяжкі умови воєнного часу, постійно психотравмуючі чинники, вимушене різке збільшення застосування наркотиків у медицині, міграція населення. Однак після Другої світової війни спаду наркоманії не відзначалося. Було впорядковано видачу наркотиків.

Вживання опіатів набуло особливо широкого розповсюдження у США. Наркотики завозили до Америки численні емігранти з регіонів де вживання наркотичних речовин було традиційним. Китайські кулі – чорнороби, що переселилися у США в середині XIXст., сприяли швидкому поширенню опіопаління в Америці. До початку XX ст. наркоманія у США стала серйозною соціальною проблемою. Лише у 1909р. у США було заборонено імпорт опію. У цьому ж році за ініціативи США була скликана міжнародна опіумна комісія. У грудні 1911р. в Гаазі відбулася міжнародна конференція, що виробила заходи з боротьби із поширенням опіуму. Однак наркоманія в Америці набирала темп і після Першої світової війни досягла небувалого розмаху. Згідно з статистичними даними у 1912р. вживання опію американцями було в 12 разів більшим, ніж у будь якій іншій країні світу.

У нашій країні мак був відомий ще за старослов’янські часи. У дореволюційній Росії паління опію було широко розповсюджено в Середній Азії, а також у великих містах. У дореволюційних газетах повідомлялося, що в Москві існує салон, в якому збираються любителі паління опію. У царській Росії кардинальних заходів проти цієї вади не вживали. Лише після революції 1917р. розгорнулась боротьба з наркоманією. За порівняно короткий час споживання опію було майже ліквідоване.

Однак сьогодні героїн є основним продуктом контрабандної торгівлі наркотиками. Споживання його постійно росте. Це видно на прикладі США, що є головним споживачем героїну у світі. У 1969р. у країні близько 180 тис. чоловік вживали цей наркотик (тільки в Нью-Йорку близько 100 тис.). у 1977р.-400 тис., у 1987 – близько 500 тис. Нині оборот підпільної торгівлі героїном складає понад 350 млн. доларів на рік.

За відомостями Бюро з боротьби з наркотиками при Держдепартаменті США, що річно до країни ввозять 1-1.5т героїну. Понад 500 млн. людей нашої планети вживають опіум і його похідні – морфій, героїн та ін.

У нашій країні коноплі розводили ще у IIтис. до н.е. спочатку на Приазов’ї і Придонні, а пізніше на берегах Дніпра і його приток. Пристрасть до гашишу частіше зустрічається там, де вирощують коноплю. Однак нині в Україні серед молоді різко зросла кількість осіб котрі палять анашу, - приблизно у 8-10 разів порівняно з 1990р. (у 53 – річного мешканця с. Черванівка Білопільського району працівники міліції виявили біля 3 кг маку. І майже стільки ж виявили у його 55 – річного земляка. А 18 – річний буринчанин встиг заготувати за літо 2 кг коноплі. Його одноліток із Сум пішов ще далі – приготував з коноплі 1 кг маріхуани й продав. Із отриманими грошима за зілля він і був затриманий співробітниками міліції.)

На городі пенсіонера з с. Шевченкове Глухівського району працівники міліції виявили рекордну в цьому році плантацію наркотичного маку – більш ніж 2000 стебел. А у мешканця Тростянця сушилося на криші 950 г коноплі “нового врожаю”. По фактах складені протоколи. Володарі наркотиків будуть притягненні до відповідальності.

В с. Требухов Броварського району Київщини на плантації у 22 – річного чоловіка виявлено посів коноплі загальною вагою 28 кг. Ще більшу плантацію “зілля” – 56кг – працівники міліції знайшли у 71 – річного мешканця с. Єрковці Переяслав-Хмельницького району).

Наркотичні препарати з конопель є одним з най поширених у світі: лише за приблизними даними у світі налічується 300 млн. чоловік які є рабами цього виду наркотику.

Розвиток і поширення різних видів наркоманії пов’язані зі ставленням до них суспільства, етнічними, релігійними, соціокультурними особливостями своєрідністю емоційних форм поведінки і способу життя.

3. Причини появи наркоманії, як хвороби

Успіхи в боротьбі з наркоманією багато в чому залежать від науково обґрунтованих відповідей на запитання, які причини спонукають до прийому наркотичних речовин, що цьому сприяє, у кого з’являється прагнення до вживання наркотиків?

Щоб перемогти наркоманію треба добре вивчити причини і умови, які породжують це зло. Знаючи їх, можна виробити ефективні заходи боротьби, поставити профілактичні заслони на шляху цієї страшної біди. Поки чітко не з’ясовано причину розвитку наркоманії, ми будемо боротися з цим страшним явищем нашого життя тільки медичними та юридичними заходами. Причини наркоманії, шляхи і механізми їх поширення складні і різноманітні.

Кількість чинників, що впливають на розвиток наркоманії, постійно збільшується, змінюються їх якісні характеристики. Тому причини наркоманії не можна звести до якогось єдиного чинника. Іноді одна причина призводить до наркоманії, а іноді низка причин, що діють на особистість в одному напрямі, ведуть до її розвитку. Може бути комплекс причин, несприятливих умов і сприятливих чинників, кожний з яких різною мірою зумовлює розвиток різних видів наркоманії.

Причини наркоманії умовно можна поділити на соціальні, соціально-психологічні, психологічні. Американські лікарі Ясковіц в Осносс із Нью – Йоркського центру дезинтоксикації вважають, що формуванню наркомана сприяють такі причини:

1) ринок, що вільно постачає наркотики;

2) середовище, що сприяє або допускає застосування наркотиків;

3) певний індивідуальний нахил до влади;

Визначальними чинниками розвитку і поширені наркоманії є соціальні. Можна простежити чітку прямо пропорційну залежність збільшення загального поширення наркоманії у важкі періоди історії розвитку суспільства, наприклад під час війни, коли військовослужбовці в екстремальних умовах бачили в наркотиках стимулюючий засіб, в них вони шукали полегшення труднощів похідної і бойової обстановки, ними намагалися зняти тугу за домом і близькими.

Голод, різні національні біди і соціальні потрясіння також сприяють поширенню наркоманії.

Слабкі люди є в будь якому суспільстві, й багато хто з них намагається забутися та врятуватися від реального життя. Особливо це стосується молоді – часто невлаштованість життя, відсутність чіткої перспективи, неясність політичної платформи, безідейність, відсутність цілеспрямованості ведуть до розгубленості перед лицем суперечливої діяльності та можуть сприяти залученню до наркотиків. Не тільки ця розгубленість, а й безплідний порив до реальності, невдала спробі осмислити справжнє суперечності як свого життя, так і життя суспільства можуть бути благодійним ґрунтом, на якому проростає сім’я наркоманії.

Хоч у більшості країн ухвалені досить суворі закони що до контролю над виробництвом і споживанням наркотичних засобів, однак в обхід цих законів виробництво і торгівля ними ведуться в широких масштабах. Торгівці наркотиками за ради власного збагачення прагнуть до постійного збільшення своєї клієнтури, залучають до наркотичної трясовини дедалі нові й нові жертви, котрі рекрутуються в основному з молоді. Це призводить до постійного зростання наркоманії. Нечувані бариші торговців від реалізації наркотиків є однією з головних причин їх поширення, бо якщо є товар, знайдеться і покупець.

У сучасному світі існує організована система міжнародної контрабандної торгівлі різними наркотиками – гігантська імперія наркомафії. Опій, вирощений у країнах Ближнього і Середнього Сходу, нелегальними шляхами переправляють до Західної Європи і Північної Америки, де його переробляють в нелегальних лабораторіях Франції, Італії, Швейцарії.

США є основним ринком збуту наркотиків. Наркоманія і наркобізнес наклали тяжке тавро майже на всю Америку. Лише в Нью-Йорку наркобізнес приносить прибуток понад 220 млн. доларів на рік. Останнім часом і в інших країнах наркоманія стала справжнім лихом суспільства. Спрут міжнародної наркомафії охопив багато країн світу. Є дані, що вона має 500 млрд. доларів, в обігу, приблизно, стільки ж використовує на підкуп посадових осіб і рекламну діяльність. Питання торгівлі наркотиками та їх поширення обговорюється в парламентах і в різних міжнародних організаціях.

На поширення наркоманії впливає також розширення асортименту наркотичних засобів, поява безлічі нових сильнодіючих синтетичних наркотиків і речовин, які вживають лише з наркотичною метою (ЛСД та ін.) На жаль, поки що успіхи науки у створенні засобів руйнування життя значно перевищують її успіхи в боротьбі зі смертю . Розвитку наркоманії сприяє велика міграція населення, поява через це не традиційних для деяких регіонів наркотиків, наприклад гашиш у Європі, опіум у Америці.

Однією з соціальних причин було умисне поширення колонізаторами наркотиків серед населення колоніальних і залежних країн для фізичного і духовного виснаження народів з метою їх національного закабалення, поневолення і експлуатації. В історичному ракурсі це можна дослідити на прикладі Китаю, Індонезії та інших країн.

Сучасні американські письменники і поети, такі як Роберт Крілл, Ален Гінзбург, Уільян Берроуз та інші у своїх творах описують героїв - наркоманів, інтригуючи подробиці їх життя і відчуттів. Часто ці твори літератури створювали в проміжках між наркотичним одурманенням. Навіть деякі вчені, наприкладпрофесор престижного Гарвардського університету Т.Лірі своїми двома публікаціям про наркотики, фактично сприяли їх розширенню. Англійський письменник О.Хакслі книгою “Брама сприйняття” лише підштовхнув розвиток наркоманії в Європі.

Нарешті треба врахувати ту обстановку, якій проживає молодь, ту досить велику групу юнаків і дівчат, для яких споживання наркотиків є новим віянням сучасної цивілізації. Однією з соціальних причин стало також потурання уряду де яких країн, зокрема відсутність належного контролю за поширенням наркотичних засобів, є легка їх доступність. Наркотичні засоби за бажанням можна придбати навіть у школах, ліцеях, вузах. Тому не дивно, що, згідно з даними де яких американських дослідників, тільки марихуану курять близько 50% школярів 8-10 класів. Діти приносять сигарети з наркотиком до школи, на вечірки і пригощають ними один одного.

На рівень наркоманії суттєво впливають механізми соціального контролю, до яких належать суспільство, мікро соціальне середовище. Обладнання цього контролю веде до поширення наркоманії.

Аналіз перелічених причин свідчить, що вони перебувають в площині соціальних проблем. Однак соціальні причини у виникненні наркоманії не єдині.

Особи з кримінального середовища насильно залучають новаків у тенета наркоманії для того, щоб втримати, а потім і закріпити їх приналежність до своєї групи з метою зробити тих, що тільки но вподобали наркотики, слухняним знаряддям злочинних задумів.

Навіть тоді, коли вживання втішної отрути є необхідним, законним, щоб приборкувати нестерпний біль, наркотик, що приймається як найефективніший болезаспокійливий засіб, труїть організм, породжує наркоманію, особливим за необхідності частих прийомів.

Для прикладу можна пригадати відому французьку співачку Едіт Піаф, у якої наркоманія з’явилася після соматичного захворювання. Вона описала свою трагедію у книзі “Моє життя”. Залежність від морфію у неї була на стільки велика що співачка не рідко прямо на сцені робила рятівні ін’єкції наркотику, щоб не впасти на очах у публіки.

Ще однією причиною розвитку наркоманії є недостатньо продумані, необережні, недбалі або навіть несумлінні медичні призначення, в наслідок яких може відбутися перше знайомство з наркотичними препаратами.

Загроза виникнення наркотичної залежності стає реальною, якщо людина не розуміє небезпеки вживання будь яких ліків без лікарського призначення.

У розвитку наркоманії відіграє значну роль не правильне виховання дитини, коли формується слабовілля, схильність втікати від труднощів. Особливу тривогу викликає зростання наркоманії серед школярів і студентів (у 6-8 раз за останні 5 років).

Найчастіше наркотики починають вживати підлітки, які живуть в неблагополучні соціально-побутовій обстановці. Це, як правило, діти з сімей соціально знижених батьків (алкоголіки), з неповних сімей або сімей з порушеними внутрішньо сімейними емоційно особистісними зв’язками.

До наступної соціально психологічної причини можна віднести негативний вплив мікросоціальних груп і негативного лідера.

Наркомани не лише подають негативний приклад, але й залучають до цієї пристрасті новаків. Вони потрібні їм як однодумці з якими вони діляться своїми наркотичними переживаннями, як клієнти, якім збувають наркотики, а також як “кролики”, які згодом визначають разову наркотичну дозу нової партії наркотиків. У наркології це явище називається “прозелітизм наркоманів”. Воно має велике поширення – прийнято вважати, що один наркоман залучає до наркоманії до 10 чоловік.

Велике значення під час першого прийому наркотику має цікавість. Майбутні наркомани намагаються задовольнити її, випробувати щось не знане, пізнати “незвичайне відчуття”, нове враження, загадкове переживання.

Де які артисти, діяльність яких вимагає тимчасового напруження, а іноді й високого підйому, іноді приймають різні допінги під час виходу на сцену. Робиться це з метою “поліпшити” свій психічний стан, позбутися хвилювання, страху перед публікою і мати більший успіх.

Не достатньо санітарно-освітня робота також сприяє поширенню наркоманії. Наркоманія – хвороба молодих. 85 % хворих на наркоманію - це люди віком від 16-35 років і більшість (90%) з них навіть не передбачало, які наслідки їх чекають. Неуцтво і наркотична безграмотність визначили їх ставлення до наркотиків. Багато хто вважав, що небезпека їм не загрожує, оскільки вони тільки палять гашиш, а наркоманія, за їхнім поняттям це коли “колються”. Так на ниві не знання і неуцтва виростає повна безстрашність прийому наркотичної речовини.

Говорячи про перше, потрібно відмітити, що наркоманія отримала розповсюдження в нашій країні саме в роки кризи : економічної, ідеологічної та політичної. Зв’язок між цими явищами безсумнівний.

В останній час виявлено, що неспокійний стан людської психіки має і хімічну природу. Виявлено, що хімічні “фактори неспокою”. Таким чином, проявляється зв’язок між наркоманією та екологічними, здвигами, забрудненням повітря, води та неправильне застосування хімії, які негативно впливають на організм в цьому напрямку.

Це свідчить про значну складність і різноманітність причин розвитку та поширення наркоманії, що ще раз підтверджує ту велику небезпеку, яку наркоманія несе з усіх боків у різних виявах.

4. Наслідки наркоманії

Багато вчених стали розуміти шкоду, завдану наркотиками, і виступати що до контролю над їхнім вживанням. І що ширше стали розповсюджуватися наркотичні засоби, то швидше приходило розуміння й усвідомлення хворобливих наслідків їх вживання.

Сучасні вчені і практичні лікарі отримали безліч доказів шкідливої дії наркотиків. Наукові факти диктують необхідність позбутися добросердного ставлення до прийому наркотичних речовин.

Наркотики мають наркотичну і токсичну дію. Наркотична дія виявляється в тому, що вони роблять людину психічну а потім фізично-залежною. Токсична дія виявляється в отруйливих властивостях наркотиків. Однак хода наркоманії не чутна, а сліди її спочатку не помітні.

Наркоманія – це важка хвороба психіки і всього організму, яка без лікування веде до деградації особистості, повної інвалідизації і передчасної смерті. Однак до цього захворювання, на відміну від інших, людина себе призводить сама, стаючи заложником с власної дурості й необережності.

По-перше, численні дослідження дії лікарських засобів свідчать про те, що на одні й ті ж самі дози здорові люди реагують інакше, ніж хворі. Дію медичного препарату розраховано лише на організм у стані хвороби, тому, що прийом ліків хворою людини веде до її одужання, а здоровою – до отруєння організму і порушення його функцій.

По – друге, наркотичні препарати не можна приймати з рідка і потроху оскільки це в корені суперечить їх природі. Ейфорична дія багатьох медичних препаратів часто настає лише в разі перевищення терапевтичної дози або порушення способу їх уведення. Необхідно назавжди запам’ятати, що найбільша небезпека полягає саме в першому прийому наркотику, в першому шприці!

Які ж жертви приносяться на вівтар наркоманії?

Це передусім власне здоров’я, здоров’я дітей, щастя близьких, шкода оточуючим і всьому суспільству. Прийомом наркотиків людина прирікає себе на повільне самогубство. Кінець наркоманії завжди драматичний – це життєва катастрофа.

Наркотичні речовини руйнують всі органи, але передусім вони згубно впливають на центральну нервову систему, яка є для них основною мішенню, тому наркотики називають нейтротипними отрутами.

Після вживання наркотику мозок людини буквально ним просочується. Наркотична речовина вільно проникає в мозок і насичує його тканину. Це спричиняє нейротоксичні явища: настають кисневе голодування і порушення проводнікової регуляції між основними центрами нервової системи.

Великі дози наркотику спричиняють втрату чутливості, параліч нервових закінчень, а також загибель незамінних, з найменшим механізмом нервових клітин мозку. Наркотики вражають насамперед найскладніший вищий відділ нервової системи – кору головного мозку.

Ослаблення психічної діяльності, її занепад відбуваються у наркоманів набагато швидше ніж у алкоголіків. У цьому разі передусім змінюється ядро особистості наркомана, порушуються головні людські риси, нівелюються індивідуально-особистісні особливості , різноманіття психічного життя.

У тих осіб, які почали вживати наркотики у період становлення особистості (у підлітковому віці) протягом 2-5 років формуються стійкі паталогічні особистісні зміни, їх поведінка стає психоподібною, часто поєднуються з антисоціальними і асоціальними діями. Якщо наркоманом стають у пізнішому віці деформація особистості менш виражена, але спостерігається значне зниження пам’яті не лише на поточні дії але й збіднюється запас знань.

Більшість наркоманій призводить до зниження інтелекту. Сильно знижується здібності до вищих асоціацій, творчості. Коло інтересів різко звужується і обмежується основною метою – добути наркотик.

Настрій надто нестійкий – він різко коливається від дратівливості до апатії, від депресії і туги до короткого стану добросердя. Згодом емоції тьмяніють.

Наркотики, потрапляючи до організму, дезорганізують сприйняття кольору, форму предметів, звуків, втрачається відчуття часу і простору. У деяких випадках можливе формування хронічних психозів, що нагадують шизофренію, з маренням, галюцинаціями.

У разі пригнічення функції ендокринних залоз знижується основний обмін, внаслідок цього знижується температура тіла, виникають симпатьоадреналінові кризи, що спричиняють головний біль, серцебиття, збліднення обличчя, остуду підвищення або зниження артеріального тиску. Внаслідок постійної інтоксикації може розвинутися цукровий діабет й інші ендокринні захворювання, сповільнюється ріст і розвиток м’язової системи, страждає статева функція. У чоловіків розвивається статеве безсилля, у жінок відмічають розлади менструального циклу, викидні, передчасні роди.

У дитини, народженої від матері – наркоманки, з перших годин життя виявляють ознаки наркоманії. Її організм вимагає тих наркотиків, які він отримував з кров’ю від матері. Позбавляючись наркотику після народження, вона реагує на це судомами, плачем або іншими проявами, властивими дорослим наркоманам у стані абсистенції. Часто ці діти народжуються з фізичною потворністю або фізичними відхиленнями, у них спостерігається затримка психічного розвитку, аж до вираженого недоумства, крім того часто такі новороджені бувають не життєздатні. За даними статистики, смертність новороджених, батьки яких були наркоманами дуже висока.

У наркоманів, особливо в тих, які вдихають наркотичні отруєння, вражаються органи дихальної системи, пригнічується їх функція. У цьому разі страждають як верхні дихальні шляхи, так і легені.

Наркомани часто страждають на такі специфічні й інфекційні захворювання, як вірусний гепатит стафілококовий ендокардит, сифіліс, правець, пневмонія, запалення вен (тромбофлебіт), гнійничкові й інші захворювання шкіри.

У наркоманів часто бувають захворювання, які здоровим людям не властиві.

Щоб визначити наслідки дії наркотиків, не завжди треба потрібне лікарське обстеження, іноді за зовнішнім виглядом можна визначити характер захворювання. Насамперед впадає в очі фізичне виснаження. Наркомани худі, бліді, виснажені, виглядають набагато старшими за свій вік, сонливі, втомлені, мляві, до всього байдужі. Обличчя їх створені спотворені ранніми зморшками, жовтувато-сірого відтінку, шкіра витончена, поступово робиться сухою, старою, лущиться, часто пігментована. Нерідко розвивається екзема. Організм зневоднений, позбавлений необхідного запасу вітамінів і білків.

У наслідок порушення живлення волосся наркомана, як правило, рано сивіють і лисіють, рідке волосся втрачає блиск, стає ламкими. Порушення трафіки відбивається і на нігтях: нігтьові пластинки по товщині, зморшкуваті, ламкі, розшаровуються. Зуби вражаються карієсом. “Гнилі” зуби і парадантид – звичне явище у зовнішності молодого наркомана.Через декілька років прийому наркотиків молодих людей не має більшої частини зубів.

Усе це свідчить, що наркоманія – дуже важке захворювання, що здебільшого призводять до ранньої інвалідизації і різкого скорочення тривалості життя. З упевненістю можна сказати, що кожна нова ін’єкція затягування або прийом у середину наркотичних речовин неминуче скорочують життя. Непомітно підточуючи і руйнуючи весь організм наркотичні отрути скорочують життя в 4-5 разів.

Як правило, третина наркоманів вмирають на потязі 5 років після початку вживання наркотиків, звичайно середній вік життя хронічного наркомана не перевищує 30 років, тому що організм не може витримати постійного виснаження. Смертність серед любителів наркотиків дуже висока.

Не менше 28 млн. чоловік у світі приймають психоактивні речовини, з них 1/3 ін’єктують токсичні препарати.

В Україні за останні 5 років показники поширеності смертності від наркоманії зросли майже в 2 рази. У 1999р. на обліку перебувало 91,5 тис. чоловік з них близько 70 000 хворих на наркоманію, 21 432 епізодично вживають наркотики. Реальна ця цифра споживачів наркотиків в 10-12 разів більша, зокрема у 1992р. на обліку перебувало 35 582 людини, які споживають наркотики. У 2003р. на обліку у Сумській області перебувало 908 чоловік; в Конотопському районі 0,9% наркоманів (70 чоловік на 100 000 населення), в Україні 173,9 на 100 000 населення (120 000 чоловік). Таким чином кількість офіційно зареєстрованих наркоманів зросла майже у 3 рази. А спеціальні дослідження свідчать, що реальна кількість споживачів наркотиків перевищила, 500 000 осіб. Тільки серед неповнолітніх цей показник зріс у 1,3 рази.

Отже, крах, до якого приходить наркоман, невідворотний. Цей крах – плата за відступництво від нормального способу життя, за те, що він переступив етичні та моральні правила і норми, вироблені людством у процесі розвитку.

5. Наркоманія і СНІД

У людини, що вподобала наркотики, страждають практично всі системи життєдіяльності організму. Вона, втрачає фізичне здоров’я та працездатність, у неї спотворюється сприйняття світу, деформується психіка. Однак, це ще не все. Наркомани наражаються ще на одну страшну небезпеку – зараження СНІДом.

У більшості наркоманів існують проблеми з житлом, роботою (її відсутність), а відповідно з грошима і законом. ВІЛ – інфікування стає для них ще однією проблемою.

Не випадково Указом Президента України від 10 грудня 1996р. №1184/96 об’єднано державні програми з профілактики СНІДу і наркоманії та утворено Національний комітет з профілактики наркоманії й захворювання на СНІД. (До цього Указу профілактика наркоманії існувала виключно в компетенції Міністерства охорони здоров’я, Міністерства освіти, Міністерства внутрішніх справ України, відповідно профілактичну роботу проводило кожне міністерство окремо, а значить не узгоджено). Актуальність такої організації очевидна, оскільки існує незаперечно жорсткий зв’язок наркоманії з епідемією СНІДу. Цей зв’язок відмічено і деякими зарубіжними вченими. Лікар Рон Байєр із Нью Йорка вважає, що наслідки боротьби зі СНІДом будуть нікчемними, доки не буде завдано удару по наркоманії, лише це може загальмувати поширення СНІДу.

Наркоманія, як вже відзначалося, існувала на зорі розвитку людства.

СНІД почали діагностувати тільки близько 20 років тому.

Синдром набутого імунодефіциту – СНІД – інфекційне захворювання, яке спричиняється вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Воно характеризується глибоким порушенням клітинного імунітету с приєднанням на далі вторинних інфекцій і злоякісних новоутворень. Вірус імунодефіциту було відкрито у 1983 році у лабораторії Пастера у Франції дослідником Люком Монтаньє і його співробітниками.

У 1981 році було виявлено лише 5 випадків хворих на СНІД на Західному узбережжю США, то усього лише через 7 років у 130 країнах світу було зареєстровано понад 108 000 хворих, і вірусоносіїв – до 10 млн. чоловік. Однак кількість хворих і вірусоносіїв продовжує збільшуватись.

У 1991р. ВООЗ повідомила, що у всьому світі перейдений 500 000 рубіж зареєстрованих випадків СНІДу. У червні 1993р. ВООЗ відмічає вже 600 000 офіційно зареєстрованих випадків але реальне число їх оцінює в 2,5 млн. кількість вірусоносіїв до 13 – 15 млн. чоловік.

Згідно з даними в Міжнародного конгресу зі СНІДу, що проходив у Санкт Петербурзі в 1997 році, вибух захворюваності на СНІД і ВІЛ інфікування у 66 % випадків зумовлені ін’єкційними наркотиками, різке зростання числа яких було відзначено в Європі і 1996 – 1997 роках.

За даними семінару ВООЗ (1997), епідемія ВІЛ – інфекція в Західній Європі серед наркоманів почалася з середини 1980 років. До 1993 року було інфіковано до 30% наркоманів, а в деяких країнах (таких, як Іспанія, Італія) – до 70%. Перші 6 випадків захворювання на СНІД в Україні було діагностовано в 1987 році. У наступні 7 років зростання захворювання було незначним – зареєстровано 183 ВІЛ інфікованих, 43 з яких були хворі на СНІД, тобто що року виявляли 20-50 нових випадків ВІЛ інфікованих.

В червні 1982 року було визначено зв’язок виникнення СНІДу із вживання наркотику.

1985 рік виявився переломним. Соціальна і економічна кризи сприяли поширенню наркотиків, призвели до різкого збільшення ВІЛ інфікованих. Відтоді споживачі наркотиків (особливо важких) стали основною групою передавання інфекції.

Проникнення ВІЛ у середовище наркоманів і токсикоманів поклало початок нового етапу розвитку епідемії СНІДу. За 1995 рік порівняно з 1994 роком на території України загальна кількість ВІЛ інфікованих збільшилася майже в 4 рази і до кінця 1995 року досягла 1023. Уже через 2 місяці (на початок березня) кількість ВІЛ інфікованих подвоїлася і склала близько 2000, серед яких 300 чоловік були хворі на СНІД. Майже 70% всіх урахованих випадків ВІЛ інфікованих припадала на наркоманів. Поширення СНІДу в нашій країні набував катастрофічних розмірів.

Аналіз кількості ВІЛ інфікованих, офіційно зареєстрованих в Україні останніми роками, свідчить, що майже 90% нових випадків припадає на споживачів наркотиків. За 1998 рік зареєстровано 6516 ВІЛ інфікованих наркоманів, а за період з 1994 по 1998 рік і 1 місяць 1999 року – 19 676 чоловік. На січень 1999 року в нашій країні зареєстровано 25 214 ВІЛ інфікованих і 859 хворих на СНІД. При цьому необхідно зазначити, що йдеться лише про офіційно зареєстровані випадки. Реальна їх кількість, ймовірно, більша, оскільки встановити ВІЛ інфікування серед наркоманів досить складно.

Аналізуючи можна відзначити тісний зв’язок наркоманії зі СНІДом. Як ми бачимо, зростання захворюваності в цій групі відбувається катастрофічно швидко. Такі темпи, зростання СНІДу і ВІЛ інфекції в світі, в Європі та Україні свідчать про те, що наркомани не легко сприятливим контингентом і потенційними резервуаром цієї страшної інфекції. Тому наркоманів називають групою ризику що до СНІДу.

Наркомани заражаються СНІДом, коли ВІЛ, що знаходиться на стінках нестерильного шприца або голки, під час ін’єкції чергової порції наркотика потрапляє безпосередньо у кров людини.

Часто у наркоманів, що заражені ВІЛ, з’являються проблеми із законом. Вони залучаються до кримінальної діяльності, оскільки постійно потребують грошей для придбання наркотиків. У наслідок цього багато хто з них проводить багато часу у в’язницях. Збільшення кількості носіїв ВІЛ серед ув’язнених за рахунок ін’єкційних наркоманів останнім часом принесло багато проблем і ускладнень у місця позбавлення волі. Таким чином, ін’єкційні наркомани є найнебезпечнішою групою ризику відносно поширення ВІЛ інфекції.

Наркомани стоять перед вибором : перепродаж частини наркотиків іншим наркоманам, кримінальні дії – крадіжки, обман, шахрайство і не кримінальний спосіб – проституція. Тому, щоб мати гроші на придбання наркотиків для себе, а часто і для свого “близького друга”, дівчата-наркоманки, “необтяжені” етнічними принципами і охайністю, морально опускаючись, стають на шлях торгівлі своїм тілом. Це нерідко призводить до зараження ВІЛ і передачі інфекції іншим. Молоді жінки – наркоманки складають понад 30% загального числа всіх наркоманів. Крім того, проституція існує і серед чоловіків.

Хлопчики-підлітки, котрі прагнуть дістати гроші на купівлю наркотиків, стають об’єктом уваги злочинців-гомосексуалістів. Не кажучи про моральний бік цього питання, його психологічні наслідки, багато хто із збочинців можуть виявитися ВІЛ інфікованими.

Споживачі наркотиків можуть бути не лише потерпілими від ВІЛ, але й джерелом зараження інших.

Зростання наркоманії – це і зростання захворюваності на СНІД.

Перед усім хотілося б сказати за дітей, що народилися від жінок-наркоманок, заражених вірусом імунодефіциту. На січень 1999 року в Україні офіційно зареєстровано 764 дитини, хворі на СНІД.

Необхідні для придбання на наркотиків гроші зовсім не важко здобути за допомогою платного донорства. Можна навести сумний приклад виявлення у 1996 році у Краснодарському краї двох ВІЛ інфікованих донорів. Під час переливання крові не завжди використовують великі банки крові. Часто кров і її компоненти використовують “з коліс” без обов’язкової три місячної витримки. Навіть тестована донорська кров може стати джерелом інфекції.

На карту ставиться життя, оскільки наркоманія при всій своїй важкості лікування в певному проценті випадків виліковна, а про СНІД цього сказати не можна.

Наркоманія і СНІД порівняно з іншими захворюваннями вже сьогодні є не лише серйозними хворобами для індивіда, але й негативними та соціально небезпечними чинниками для всього суспільства. Усвідомлюючи небезпеку, яку несе ця поки що не приборкувана епідемія, в Одесі за технічного і фінансового сприяння ООН здійснюється перша експериментальна “програма, спрямована на зменшення шкоди” від медичного вживання наркотиків і профілактику СНІДу серед наркоманів. У Москві 1998 році було створено Хоспіс для наркоманів з термінальними ускладненнями СНІДУ.

Поки що відсутні вакцини і ефективні засоби для лікування хворих, єдиним на сьогодні “рецептом” проти нього залишається здоровий спосіб життя з етнічними принципами і моральною охайністю та усунення наркоманії як соціального явища з нашого життя.

Як видно, СНІД розвивається на грунті наркоманії, тому профілактика наркоманії – одночасно і профілактика СНІДу.

6. Наркоманія і злочинність

Але зростання наркоманії це не лише зростання СНІДу, а відповідно і зростання злочинів, що скоюються під дією наркотиків, це набуває загрозливих розмірів. Так, як що в Україні і 1989 році у стані наркотичного сп’яніння було скоєно 632 тяжких злочинів, то в 1994 році 7 638.

За словами начальника по боротьбі з нелегальним обігом наркотичних речовин по Конотопському району за останні 10 місяців (2003р.) було порушено 78 кримінальних справ : 28,3% з буту, 68% - тяжкі злочини вчинені наркоманами 43%-інші злочини вчинені наркоманами. Виявлені за збут наркотичних речовин факти захоплення наркоманією, розкрадання (крадіжка) наркотичних речовин.

Щоб роздобути гроші, наркомани йдуть на все – за допомогою обману, фальсифікації, шахрайства, жебрацтва, здирства вони отримують якусь суму грошей, шукають випадкові заробітки, забирають гроші у сім’ї, продають особисті речі і предмети загального користування сім’ї. Коли виносити з дому вже нема чого, наркоман іде на злочин, спочатку – не тяжкий (дрібні крадіжки у колишніх друзів і знайомих).

У міру розвитку наркоманії обважнюють проступки. Починаючи з дрібних крадіжок, злодійства, шахрайства, вимагання, підробки документів, рецептурних бланків, вони стають на шлях серйозніших, а потім і тяжких злочинів – крадіжок, грабежів, убивств.

Наркоманія не лише руйнує здоров’я, веде до морального спустошення і ростілення, а є підґрунтям багатьох злочинів.

Деградація особистості у наркоманів настає набагато швидше (у 10-20 раз), ніж у алкоголіків, і є однією з безпосередніх причин здійснення ними правопорушень.

Наркоманія набагато тісніше пов’язана із злочинністю, ніж алкоголізм. Цей зв’язок дуже чітко простежується в історії життя наркомана.

Розвиток наркоманії із злочинністю, пов’язана з нею, знаходяться у прямій залежності. Патологічна тяга до наркотичних речовин виявляється стимулятором до корисливих вбивств, якими переслідується мета заволодіти наркотиками або грошовими коштами для їх придбання. У цьому разі значна частина злочину здійснюється під впливом наркотиків.

Наркоманів часто використовують кримінальні структури. Потрапивши до рук досвідчених злочинців, наркомани стають знаряддям у їх руках. Обіцянками і роздачею наркотичних засобів, шантажем і погрозами вони схиляють або примушують наркоманів брати участь у крадіжках, пограбуваннях, убивствах. Спроба самогубства у нас юридично не карається, а тільки морально засуджується. Але повільне самогубство за допомогою наркотиків могло бути таким, що карається, оскільки поки людина доведе себе до смерті, вона завдасть дуже багато шкоди не лише своїм близьким, оточуючим, але і суспільству. До речі, в деяких країнах законодавством передбачено притягнення до відповідальності за вживання наркотиків.

Отже, хворий на наркоманію втрачає свою людську суть, а суспільство втрачає особистість і звалює на свої плечі витрати на утримання примітивного індивіда, інваліда, утриманця.

7. Методи боротьби з наркоманією

а) Медичні заходи

Людство з великим запізненням стало вживати широкомасштабних заходів з боротьби з цим злом. Фактично лише в 19 столітті уряди в деяких країнах намагалися заборонити або обмежити вживання і ввезення наркотиків. Але практично лише спочатку 20 століття, коли вживання наркотиків набуло повсюдного поширення, уряди багатьох країн стали проводити серйозні заходи щодо профілактики та усунення наркоманії.

Уперше 31 президент США Герберт Гувер (1929-1933) створив федеральну службу з наркотиків на чолі зі спеціальним комісаром.

Надалі майже кожний президент так чи інакше брав участь в розв’язанні цієї проблеми.

Аналогічні служби з’явилися в інших країнах. У Великобританії в 1968 році було організовано інститут з вивчення лікарської залежності. В ООН було засновано спеціальний відділ з наркотичних засобів, що виконує різноманітні функції включаючи і надання допомоги країнам у боротьби з наркоманією. Проблема наркоманії стає актуальною у всьому світі. Тому останнім часом що року проводяться міжнародні форуми і конференції для розв’язання проблем боротьби з наркотиком і питань усунення їх нелегального виробництва і торгівлі. У США щорічно витрачається 10-11 млрд. дол.(на 90% приватні пожертвування) на проти наркотичну освіту молоді.

Питання наркоманії постійно знаходиться у сфері уваги ВООЗ яка вивчає досвід боротьби у світі з цієї проблеми і виносить певні рішення. Щороку весь світ визначає день боротьби з наркоманією, щоб привернути увагу всіх шарів суспільства до цієї важливої проблеми. У Росії створено Російський Фонд з боротьби з наркоманією, що має широкі міжнародні зв’язки для зміцнення єдності в боротьбі з ворогом 21 століття. Ця загальна хвороба сучасності не оминула і нас. При чому стосується вона не лише вразливих верств населення. За словами віце-прем’єр-міністра Дмитра Табачника, у 2003 році зусиллями правоохоронних органів разом з Кабінетом з контролю за наркотиками при міністерстві охорони здоров’я України було припинено діяльність 1400 осередків нелегального виготовлення і вживання наркотичних препаратів, знешкоджено 132 підпільні нарколабораторії, ліквідовано 27 міжнародних каналів контрабанди наркотичних засобів.

Тим часом сьогодні серйозне занепокоєння викликає стан наркотизації населення, який перебуває на стабільно високому рівні.

І хоч загалом у нас напрацьована добра законодавча база, сказав віце-прем’єр міністр, у країні ще не створено відповідних механізмів практичного застосування норм вітчизняного застосування і міжнародного права що до боротьби з цим злом. На його думку, це стає серйозною криміногенною і суспільно політичною проблемою, а відсутність ефективних бар’єрів нелегального виготовлення розповсюдження наркотичних засобів та контрабандного завезення наркотичних речовин в країни створює загрозу національній безпеці. Тому віце-прем’єр-міністр наголосив на посилення заходів боротьби з поширенням наркоманії в Україні та активізації роботи насамперед Міністерства Внутрішніх справ, Служби безпеки України, Міносвіти та МОЗ (Міністерство охорони здоров’я). По першу чергу саме їм потрібно на розв’язанні низки проблем.

Кабінет Міністрів України має намір виділити з державного бюджету України 302 млн.грн для реалізації заходів, спрямованих на посилення боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, у 2003-2010р.р. Це зазначив (11.06.03) віце-прем’єр-міністр України Дмитро Табачник під час засідання Національної Координаційної Ради боротьби з наркоманією.

Дмитро Табачник підкреслив, що ці цілі уряд планує виділити 58,6 млн. (а в 2003 було 45 млн.грн).

За словами віце-прем’єр-міністра, ці кошти будуть направлені зокрема на поліпшення матеріальної бази лабораторії, створення реабілітаційних і діагностичних центрів , а також прикордонних пунктів і технічних підрозділів митної служби тощо.

На засіданні було прийняте рішення Доручити Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міськім державним адміністраціям, МВС України розробити регіональні програми спрямовані на протидію на законному обігу наркотиків та поширення наркоманії, особливо серед підлітків та молоді, у районах і містах з високими темпами наркотизації населення, забезпечити їх виконання.

Зокрема за дорученням Національної Координаційної Ради МОЗ України, МВС, СБУ, та органам місцевої влади у другому півріччі 2003 року були здійсненні комплексні перевірки підприємств, які здійснюють обіг наркотичних засобів, психотропних речовин. Міністерство внутрішніх справ повинно було підготовити проект постанови уряду про створення на базі Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру міжвідомчої лабораторії для дослідження та ведення електронного каталогу відомостей про синтетичну та напівсинтетичні засоби і психотропні речовини. Державний комітет України у справах сім’ї та молоді повинен забезпечити центрами соціальних сфер для молоді просвітницьких заходів через мережу спеціалізованих служб для дітей, молоді, їхніх батьків з питань профілактики наркоманії, пропаганди здорового способу життя та формування практичних навичок протистояння шкідливому впливу наркотиків.

Наркоманія – медико – соціальна проблема, тому вимагає комплексного підходу як у клінічному, такі в соціальному плані.

Не можна ізольовано формувати свідомість людини, не змінюючи свідомості навколишнього середовища. А це означає, що для боротьби з наркоманією також як і з іншими соціальними хворобами, необхідне створення здорової соціальної обстановки, політичної стабільності, оздоровлення загальноекономічної і духовно-етичної атмосфери в нашій країні.

Боротьба з наркоманією в нашій країні ведеться у двох основних напрямках : профілактика і лікування (лікарняна та поза лікарняна амбулаторна допомога).

Основний напрям нашої медицини – це профілактика захворювання. Треба проводити боротьбу з наркоманами не лише там, де вони є але і там, де можуть з’явитися.

Профілактика – це складна система комплексних державних і суспільних, соціально-економічних і правових, методико-санітарних психолого-педагогічних і психологічних заходів.

За суттю вона являє комплекс заходів, направлених на забезпечення високого рівня здоров’я людей, їх творчого довголіття, усунення різних причин захворювань, поліпшення умов праці, побуту і відпочинку, охорону навколишнього середовища.

Увесь комплекс профілактичних заходів умовно поділяється на три етапи:

Первина профілактика – це в основному соціальна профілактика, масова і найефективніша. Вона передусім направлена на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров’ю людини та попередження впливу різних несприятливих чинників. Основа цього типу профілактики – утвердження здорового способу життя кожної людини і всього суспільства. здоровий спосіб життя означає повноту включення людини в різноманітні форми і способи соціальної діяльності відповідно до оптимального і гармонічного розвитку всіх його під структур – тілесної, психічної, соціальної.

Цілеспрямована робота профілактики наркоманії, боротьба за здоров людину має починатися з раннього дитинства. за даними анонімного анкетування, в деяких регіонах 89-90% школярів 5-11 класів мають знайомих і друзів, що вживають наркотичні речовини, 35-36% наркотики пропонують спробувати, 42-43% вже пробували (практично кожний другий) і 20% хотіли б спробувати, що це таке, хоч раз у житті. Маленькі діти починають формувати свої поняття про наркотичні засоби та наслідки їх зловживання. Підготовка профілактичних заходів для дітей молодшого віку ефективніша ніж спроба змінити порівняно міцно укорінене уявлення про наркотичні засоби у підлітків старших класів.

однак головна відповідальність за виховання дитини звичайно лежить на батьках. Правильне виховання полягає в тому, щоб батьки усвідомили, який глибокий вплив вони справляють на дітей і їх поведінку. Батьки – це перші вихователі, що формують погляди, схильності і особистість у дитини.

Статистичне встановлено, що більшість наркоманів виховувалися в неблагополучних сім’ях. Важко уявити як можуть виховувати дітей батьки, котрі страждають на хронічний алкоголізм або наркоманію. Навіть якщо намагалися уявити, що дитині в такій сім’ї приділено належну увагу (що мало ймовірно), то все одно дітям властиво копіювати поведінку своїх батьків, особливо в дошкільний період, коли вони шукають зразок відповідної для ситуації поведінки. Допомогти таким людям можуть активно діючи спільно медичні працівники, викладачі шкіл, середніх спеціальних навчальних закладів, працівники правоохоронних органів. Батьки не повинні займати пасивну позицію – вони зобов’язані постійно проводити виховну роботу, бесіди, обговорення.

Захопленість молодих людей у будь-якій області знань або мистецтва (поезії, літературі, музиці, живописі та ін.) – один з дійових шляхів нормального, нічим не порушеного психофізичного розвитку, що віддаляє юнаків і дівчат від наркотичних засобів.

Правильним вихованням можна приглушити схильність до вживання наркотичних речовин. Тому при виховання „важких” дітей і підлітків необхідний максимум уваги і турботи з профілактики можливого розвитку наркоманії.

Вторинна, або соціально-медична, профілактика направлена на виявлення найбільш ранніх змін і організмі з метою здійснення негайного і комплексного лікування, оздоровлення мікро соціального середовища і застосування різних виховних заходів. Дуже важливо, щоб антинаркотична інформація охоплювала всі сім’ї. Реальні шанси на лікування залежать від того, на якій стадії захворювання розпочато лікування. Оскільки наркомани не можуть різко припинити прийом наркотиків, то вони намагаються поступово зменшувати дозу. Однак з цього нічого не виходить. Назавжди відмовитися від наркотиків треба відразу – раз і назавжди. Складність проблеми лікування полягає в тому, що у хворих на наркоманію дуже важко виробити установку на лікування.

Треба знати що хворий, який добровільно з’явився на лікування не притягується ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності. У цьому разі отримується лікарська таємниця. Про захворювання не повідомляють за функцію і помічника і консультанта. Під час бесіди лікар викликає у хворого спогади і асоціації, пов’язані з тими моментами в житті, які спричинили душевний дискомфорт. У цьому разі відбувається переоцінка цінностей, усвідомлення причини хвороби, зміна ставлення до неї. Тоді причина ніби-то втрачає актуальність, перестає існувати. На цьому будується психотерапевтичне лікування хворого.

Процес лікування не простий, він тривалий, і на жаль, наслідки лікування залежать не тільки від можливостей медичної науки. Необхідність лікування має бути усвідомлена хворим, його бажання позбутися важкої недуги повинно бути сильним.

Активне прагнення хворого на наркоманію до видужання – одна з умов ефективності лікування.

Куди має звернутися хворий на наркоманію за медичною допомогою? У нашій країні в системі охорони здоров’я діє наркологічна служба, мета якої надавати спеціалізовану допомогу хворим на алкоголізм. наркоманію і токсикоманію. Організаційно-методичним центром, що об’єднує всі структурні одиниці, наркологічної служби. є наркологічний диспансер. Існують міські й обласні наркологічні диспансери.

Кабінет наркологічного диспансеру розміщенні в адміністративних районах міста. На деяких великих промислових підприємствах існують наркологічні пункти.

Організатором наркологічної допомоги населенню є лікар-нарколог. Він виявляє хворих на наркоманію, обстежує їх, бере на диспансерний облік, проводить амбулаторне лікування, у разі необхідності направляє до наркологічного стаціонару.

До обов’язків лікаря-нарколога входить також організація і проведення профілактичної роботи. Він здійснює зв’язок з установами і підприємствами, розташованими і районі обслуговування.

Останніми роками в системі наркологічної служби організовано наркологічні кабінети анонімного лікування. Хворий, що звернувся до такого наркологічного кабінету. не повідомляє своїх паспортних даних. Відомості про його лікування в цьому кабінеті, не повідомляє своїх паспортних даних. Відомості про його лікування в цьому кабінеті не надходять до інших лікувальних й адміністративних установ, тобто хворого не беруть на диспансерний облік. Кабінет анонімного лікування організовано у всіх великих містах.

Третина, або медична, профілактика направлена на попередження прогресування захворювання, переходу його в важку стадію, попередження загострень і ускладнень, а також зниження рівня інвалідності та смертності. На даному етапі розвитку медицини на земній кулі не має якого-небудь одного радикального методу лікування від наркотичної залежності. Існує багато методів лікування від наркоманії. До них належать як фармакологічні, так і психотерапевтичні, а також додаткові методи лікування, засновані на так званій поведінковій терапії. Терміни лікування також можуть бути різними. Нині в наркології розроблені певні принципи і підходи до лікування наркоманії:

1. Добровільність – це один з основних чинників ефективності лікування.

2. Індивідуальність. Вона визначається тим, що кожному конкретному випадку враховують питому вагу медикаментозних і не медикаментозних методів лікування, зумовлених різним співвідношенням біологічних і соціально-психологічних чинників у розвитку хвороби.

3. Комплектність. Є одним з головних принципів лікування, що поєднує різні методи лікування, що поєднує різні методи лікування, що поєднує різні методи лікування на всіх його етапах.

За допомогою стаціонарного лікування вдається додержати головного правила – стриманість від наркотику з перших днів лікування. Стаціонарне лікування проводять у наркологічних установах і лише за відсутності таких – психіатричних. Після виписки із стаціонару кожний хворий повинен знаходитися від диспансерним наглядом лікаря-нарколога для проведення проти рецидивної , підтримуючої терапії і періодично проходити курс психотерапії, фізіотерапії, загально-зміцнюючого лікування, гідротерапії.

Лише в приємному мікро соціальному середовищі можливі перебудова морально-етичних установок хворого, його трудове перевиховання.

б). Правові методи

Нині відбувається перебудова структури нелегального обігу наркотиків, зрощення міжнародних злочинних угруповань з аналогічними кримінальними структурами і Україні. З’являються підпільні лабораторії з виготовлення нових видів наркотиків. Такі реалії сьогодення накрозлочинності в Україні. Тому, відповідно до накрозлочинності в Україні. Тому, відповідно до накрозлочинності і Україні, правоохоронні органи розробили комплекс заходів, спрямованих на випередження та протидію розповсюдження наркотиків у державі, а зусилля передусім спрямовують на ліквідацію організованих груп наркозлочинців.

Активна протидія наркотизації суспільства стала одним зі стратегічних напрямків діяльності органів внутрішніх справ і розглядається як істотний чинник стабілізації загальної криміногенної ситуації в державі.

Україна міжнародним наркобізнесом нині розглядає як новий ринок збуту та зручна територія для транзиту, в країну масово надходять наркотики іноземного походження (героїн, кокаїн, амфетаміни та інші). Інформація від країн – членів Інтерполу вказує на велику кількість вантажів, переправлених морем зі Стамбула до Одеси або Севастополя, які потім сухопутними маршрутами через Україну потрапляють на західноєвропейські ринки. Численні наркотрафіки полягають і з країн Центральної та Східної Азії, транзитом через Російську Федерацію. Йде до нас. Чорне зілля з Польщі, Румунії та Молдови. Працівниками органів внутрішніх справ ліквідовано 52 міжнародні канали контрабандного переміщення наркозасобів, маршрути постачання яких постійно змінюються.

Перед ведуть законспіровані злочинні групи з міжнародними зв’язками. Їхнє коріння у країнах Центральної та Середньої Азії, африканського континенту. Тільки у 2003 році до споєння наркозлочинців були причетні майже 200 іноземців. Тому однією з форм протидії контрабандному надходженню наркозасобів в Україну є проведення спеціальних операцій з прикриття контрабандного надходження наркозасобів. Щорічно на кордонах із Білоруссю, Молдовою і Росією МВС, Держмитслужба, державна прикордонна служба України проводять спільні міждержавні операції „Канал”.

У результаті проведених у 2003 році операцій на українсько-російському кордоні викрить ЗУО злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків, у тому числі 72 факти збуту, ліквідовано 42 злочинні угруповання із незаконного обігу вилучено понад 50 кг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, холодну та вогнепальну зброю.

На жаль наркотики проникли вже й до місць масового проведення дозвілля, студентських гуртожитків, нічних клубів, барів, казино, де серед постійних відвідувачів найчастіше буває молодь. Є випадки, коли дурманом торгували працівники цих закладів. Тому до обласних та районних державних адміністрацій направлено більш як 200 подань про припинення діяльності розважальних закладів, де виявлено факти неодноразового вживання або розповсюдження наркотиків. Непокоїть проблема проникнення наркотиків до навчально-виховних закладів на території яких тільки від час нещодавно проведеної спеціальної операції „Генофонд” було вилучено близько 35 кг таких засобів, а у стані наркотичного збудження затримано 177 учнів та студентів.

Президент та уряд України розглядають контроль за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів як один із приоритетних напрямів національної політики. Для координації цієї роботи і державі створено Національну координаційну раду боротьби з наркоманією при кабінеті Міністрів України до складу якої включено представників усіх органів центральної влади, залучених до протидії розповсюдження наркоманії і Україні.

Водночас МВС спільно з іншими зацікавленими центральними органами виконавчої влади розробило Програму реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів психотропних речовин та прекурсорів на 2003-2010 роки. Мета програми – вирішення проблеми на державному рівні. А це розробка і впровадження методів антинаркотичного виховання та освіти населення, лікування і реабілітація хворих на наркоманію, організації підготовки кадрів у медичні і правоохоронних сферах , розробка досконалих методів виявлення наркотиків, технологій культивування наркотичних рослин і знищення їх нелегальних посівів, удосконалення правоохоронної діяльності та взаємодія з правоохоронними органами і спецслужбами інших країн.

У більшості областей країни та Криму теж розроблено проекти відповідних програм, деякі вже затверджено або подано на затвердження обласних рад та державних адміністрацій. На жаль головна перепона для реалізації місцевих програм – проблеми з фінансуванням за рахунок місцевих бюджетів.

Законодавство України передбачає як кримінальну так і адміністративну відповідальність за вчинення злочинів пов’язаних із наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами.

Кримінальним кодексом України передбачена кримінальна відповідальність за окремі види злочинів вчинених у стані наркотичного сп’яніння або відносно наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, а саме : контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних речовин, психотропних або їх аналогів; викрадення, привласнення, вимагання наркотичних речовин, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем; незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення їх без мети збуту; посів або вирощування снотворного маку чи конопель; незаконні введення в організм наркотичних речовин, психотропних або їх аналогів; схиляння до вживання наркотичних речовин; за утримання та організацію місць для незаконного вживання; незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних речовин;порушення встановлених правил передбачається розділом XIII ККУ основними покараннями, які застосовують до осіб, що вчинили вище сказані злочини, є обмеження волі до 3 років та позбавлення волі 2-15 років.

Адміністративний кодекс України передбачає адміністративну відповідальність за незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах. До осіб, які ввічнили вище сказані правопорушення, можуть застосовуватися адміністративні стягнення такі як : арешт на 15 діб або накладання штрафу від 18 до 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Добрим підґрунтям до боротьби з цим злом є кілька міжнародних документів, які Україна ратифікувала. Україна бере участь у міжнародних організаціях з питань боротьби з незаконним обігом наркотиків та злочинністю. Триває обмін інформацією, а це дозволяє впливати на прийняття рішень, виходячи з інтересів держави. До України привернено увагу відповідних міжнародних організацій, тісні зв’язки встановлено з Міжнародною програмою ООН з контролю за наркотиками (ЮНДКП), яка є головним виконавчим органом з питань наркотиків у рамках ООН і координує діяльність у цій галузі на міжнародному та субрегіональному рівнях. Свідченням належної уваги до України неодноразові візити до Києва місій з метою вивчення ситуацій з наркотиками.

Одним з приоритетних напрямів міжнародного співробітництва є укладання дво - і багато сторонніх договорів про правову допомогу між Україною та іншими державами. На сьогодні укладено понад 60 таких угод у більшості яких передбачено співробітництво у боротьбі зі злочинністю та незаконним обігом наркотичних засобів. Підписано цільові угоди та протоколи у цій галузі з усіма країнами СНД, а також МВС Австрії, Польщі, Угорщини, ФРН, Румунії, Словаччини та іншими.

На їх виконання налагоджено конкретний обмін інформацією, делегаціями, проводяться зустрічі керівників служб, наради та семінари. Нещодавно в Україні розпочато впровадження першого етапу проекту Україна, Білорусь, Молдова, проти наркотиків (БУМАД), що фінансується за рахунок бюджетів ЄС та ООН.

Не зважаючи на вжиті заходи, проблема наркоманії та пов’язаної з нею злочинністю залишається однією з найгостріших на сьогодні одними тільки репресивними заходами правоохоронних органів подолати наркозлочинність та наркоманію не можливо. Потрібне слово громадськості, виховання, широка роз’яснювальна робота.

За мінімального фінансування галузі охорони здоров’я наркологічна служба не справляється з лікуванням наркозалежних і їх реабілітацією. Приватні клініки, користуючись цим, рекламують лікування наркозалежних але обмежуються тільки зняттям „ломки”

наркоманів. Чималих коштів потребує саме лікування, яке середньо статична людина в більшості випадків не може собі дозволити.

Як засвідчує практика роботи ”телефону довіри” Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС України, багато людей звертається із запитанням, які входять до компетенції соціальних служб, закладів охорони здоров’я та інших. Це засвідчує необізнаність населення через байдужність деяких державних організацій до проблем наркоманії. Тому потрібно насамперед винести на належний рівень профілактичну, роз’яснювальну роботу без цього неможливо побороти зло, адже наркобізнес шукає прогалину, щоб її заповнити своєю кримінально-злочинною сутністю. Одних тільки правоохоронних органів, членів родин наркозалежних; вже замало. Поряд із державною потрібна і велика громадська робота. Потрібна активна зацікавленість...

8. Висновок.

Україна, яка є невід’ємною частиною світової співдружності, не могла довго перебувати поза глобальною епідемією наркоманії. значущість цієї проблеми у країні наростає з кожним роком. Наша держава вже перетворилася у так звану наркозалежну країну. Небезпеку цієї хвороби можна зрозуміти з даної роботи.

Але щоб отримати перемогу над цією хворобою людство повинно перш за все зрозуміти небезпеку цього лиха. Адже у багатьох, особливо у молоді, неправильне уявлення про наркотики. Люди помиляються вважаючи наркоманію розвагою, що відносить у світ приємних відчуттів. Вони навіть не підозрюють, яку небезпеку приховують у собі ці „задоволення”, які наслідки спричиняють нешкідливі на перший погляд захоплення, до якої життєвої трагедії вони призводять.

На мою думку, повністю наркоманію не знищити, адже наркомани у країні були і будуть. Можливо лише зменшити число залежних. Для вирішення цього питання необхідно дивитися у корінь самої проблеми, необхідно з’ясувати причину і створити умови, щоб у майбутньому вона не призвела до небажаних результатів. Я вважаю що ні лікування, не досконале законодавство не розв’яже повністю проблему наркоманії.

Питанню наркоманії необхідно приділяти більше уваги у кожній сім’ї, школі, у навчальних закладах, на підприємствах, популяризувати знання про шкоду наркотиків серед молоді, передусім у періодичній пресі, на радіо – і телепередачах, науково-популярній літературі.

Проблеми можуть бути вирішені лише тоді коли суспільство буде з належною увагою до них ставитися, докладаючи усіх зусиль до їх викорінювання, то наркоманію можна буде перемогти. І саме тоді, на мою думку, матиме результат і лікування, і буде впливати на людей чинне законодавство. Адже відомо, як що особа залежна, то ніякі діючі нормативні акти не можуть їй перегородити, щоб отримати наркотичні речовини або психотропні.

Тому необхідно терміново і активно включатися в боротьбу з наркоманією, як органам державної влади, так і громадянам України, використовуючи для цього весь арсенал доступних засобів.

Використана література:

1. Кримінальний кодекс України від 5.04.01

2. В.Ю.Юнак „Наркоманія шлях до бездни” – Київ, „Здоров’я”,2001

3. В.С.Битенский , Б.Г.Херсонський, С.В. Дворяк, В.А.Глушков „Наркоманія у підлітків”- Київ, „Здоров’є”, 1989р.

4. Адміністративний кодекс стаття 44. газ.„Голос України” за 9.12.03.№233-234.

5. Валентина Кокіна „Урядовий Кур’єр”, 15.07.03.№122.

Конотопська міська гімназія

Курсова робота

Наркоманія : чума XX століття

2004

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ