Смекни!
smekni.com

Рак молочної залози (стр. 1 из 3)

Рак молочної залози


План

Вступ

1.Симптоми, що насторожують

2. Без зволікання й паніки

3. Комплексне лікування

4. Успіх залежить від прогнозу

5. Фактори спадковості

Література


Вступ

Рак молочної залози - найпоширеніший вид пухлин серед жіночого населення Європи, Америки й деяких країн Азії. Щорічно у світі реєструється більше одного мільйона випадків цього захворювання, а при середній тривалості життя 80 років ризик занедужати раком молочної залози становить 12,5%. Протягом останніх 20 років у світі, а також у Україні намітилася стійка тенденція до росту захворюваності цим видом рака, особливо в містах і мегаполісах. З 1985 року він посідає перше місце серед онкологічних захворювань у жінок, становлячи 31,2%. Добре відомо, що щорічний профілактичний огляд сприяє ранньому виявленню пухлин. Однак часто пацієнтки звертаються до лікаря вже з явними ознаками пухлини, а це утрудняє наступне лікування. Одна із причин - нерозуміння важливості ранньої діагностики захворювання. Зараз учені глибоко проникнули в механізми виникнення ракової клітки, хоча багато чого дотепер неясно. Як і інші онкологічні захворювання, рак молочної залози як і раніше залишається підступним і агресивним. Тому будь-якій людині дуже важливо мати подання про розвиток цього захворювання: попереджений, виходить, збройний. Звідки така напасти?

Навряд чи найдеться однозначна відповідь на цей цілком законне питання. Рак молочних залоз відомий з незапам'ятних часів: його випадки описані, наприклад, у давньоєгипетських папірусах лікаря Імхотепа (3000 років до н.е.), у вавилонському лікарському кодексі Хамурапі (2250 років до н.е.); про нього згадує Гіппократ (400 років до н.е.), а Гален (130-200 р.н.е.) називає пухлини молочної залози раком через їхню зовнішню подібність с крабом (слова "краб" і "рак" на грецької звучать однаково: karkinos). На відміну від безлічі захворювань, причини яких з'ясовані, в основі розвитку злоякісних пухлин лежать більше складні механізми й цілий ряд причин, включаючи генетичні особливості, фактори навколишнього середовища й багато хто інші.

Пухлини молочної залози можуть бути як доброякісними, так і злоякісними, або раковими. Останні зустрічаються набагато рідше. Злоякісні пухлини виникають випадково або пов'язані зі спадковістю. В 10% випадків захворювання передається з покоління в покоління й обумовлено вродженими мутаціями в генах схильності BRCA1 або BRCA2 (від англ. BReast Cаncer).

Найпоширеніше доброякісне захворювання молочних залоз - різні мастопатії, які ставляться до великої групи дисгормональних гіперплазій (розростання тканини молочних залоз, обумовлені гормональними порушеннями) і пов'язані з порушеннями функцій яєчників, гіпофіза, щитовидної залози або з порушеннями гормонального обміну у зв'язку із захворюваннями печінки, ожирінням і т.д. Ці розростання тканини молочних залоз можуть бути у вигляді щільних вузликів, кист або дифузійних утворень. Деякі з таких змін можна віднести до поперед ракових.

І от що дивно, рак молочних залоз зустрічається не тільки в жінок, але й у чоловіків, але набагато рідше: із чоловічим населенням зв'язане близько 1% всіх випадків захворювання. Серед причин пухлин молочних залоз у чоловіків - рідкі мутації в гені схильності BRCA2, ожиріння, гормональні порушення. На відміну від доброякісного розростання тканини молочних залоз злоякісне переродження обов'язково вимагає оперативного лікування.

Відомо, що на відміну від нормальних кліток пухлинні не переходять після розподілу у фазу спокою, а продовжують безконтрольно розмножуватися. Утворення пухлини - багатоступінчастий процес. Ріст і прогресія пухлини, тобто її перехід від початкової до більше агресивної стадії, вростання пухлини в навколишні тканини, або інвазія, залежать від клітинних генів. Вони контролюють клітинний цикл, міжклітинні взаємодії, старіння й загибель клітки, а також відповідають за відновлення ДНК і стабільність клітинного генома.

Під дією різних факторів у нормальних генах можуть виникати мутації. Ніж довше діляться клітки, тим імовірність таких мутацій вище, а виходить, імовірніше злоякісне переродження кліток під дією канцерогенів. Нагромадження ушкоджень у клітинному геномі зв'язано як з помилками реплікації ДНК, так і із зовнішніми, позаклітинними факторами.

До факторів ризику на рівні людського організму можна віднести підвищений рівень естрогенів (жіночих полових гормонів), порушення менструального циклу, функцій щитовидної залози, аборти й відсутність грудного вигодовування. Ці особливості нерідко зустрічаються в анамнезі хворих раком молочної залози. До факторів, що підвищують ризик захворювання їм, ставляться також ранній вік найдетальніше (11-12 років); пізні перші пологи (28-30 років); більші площа й вага плаценти, що підсилюють ризик виникнення рака молочної залози в дочок; аборти, особливо до перших пологів; хронічне запалення придатків; ендометріоз (розростання кліток, що вистилають матку); кисти яєчників і інші захворювання.

У віці після 65 років спостерігається другий пік захворюваності злоякісними пухлинами молочної залози, пов'язаний з естрогенами і підвищеною масою тіла. У загальному різноманітні фактори ризику цього захворювання можна умовно розділити на три групи: пов'язані з репродукцією (народження дітей/аборти, лактація, вік найдетальніше), що супроводжують гінекологічні захворювання;

пов'язані з генетичною схильністю: злоякісні пухлини, особливо жіночих репродуктивних органів і молочних залоз у близьких родичів;

пов'язані з порушеннями обміну речовин і гормональних порушень, у тому числі із прийомом гормональних препаратів, що містять естрогени.


1. Симптоми, що насторожують

Розвитку раку молочної залози передує розростання її тканини гіперплазія (збільшення числа кліток) і поява в протоках залози нетипових кліток. Ці зміни називаються поперед раковими. До таким ставиться й згадана нами мастопатія - кістозно-фіброзні й дифузійні зміни тканини молочної залози. Хоча злоякісне переродження при мастопатії відбувається досить рідко, все-таки поява перших ознак мастопатії, що виявляються при пальпації, тобто обережному промацуванні залози, - це привід для звертання до мамолога.

Мамографія (рентгенівське обстеження) і УЗД - основні методи раннього виявлення пухлин молочної залози й мастопатії. Результати цих досліджень нерідко підтверджують ся за допомогою пункції молочної залози, коли взятий голкою шприца зразок передбачуваного новотвору досліджується під мікроскопом. Дуже часто зміни молочної залози виявляють самі пацієнтки при огляді залоз у перші 6-10 днів після початку менструацій.

Які ж ознаки повинні насторожити при самостійному обстеженні? По-перше, відчутні ущільнення в молочній залозі; зміна контуру залози і її плоска, а не округла поверхня над ущільненням; набряк залози, коли шкіра нагадує пористу лимонну кірку; втягування соска усередину. При запущеній злоякісній пухлині більша частина молочної залози набрякає й червоніє, а при проростанні пухлини в шкіру з'являються виразки. Пухлинні клітки через лімфатичні посудини попадають у найближчі лімфатичні вузли, які збільшуються в розмірах, порушується відтік рідини з молочної залози, і розвиваються набряки. Через кровоносні посудини пухлинні клітки розносяться по організму й дають початок новим злоякісним вогнищам - метастазам.


2. Без зволікання й паніки

Нерідке припущення або висновок лікаря-мамолога про наявність патологічних змін у молочній залозі породжує в пацієнток самі неприємні побоювання, а часом і паніку. Однак на сьогоднішній день уже є чимало методів, що дозволяють уточнити діагноз раку молочної залози й призначити відповідне лікування, якщо діагноз підтвердиться. Мова йде, насамперед, про маркери (факторах ризику) пухлинного росту, що виявляються в крові пацієнток. Основне їхнє призначення - раннє виявлення злоякісних новотворів і рецидивів, а також оцінка ефективності лікування захворювання. При напрямку в диспансер або спеціалізовану клініку пацієнтці запропонують здати кров на аналіз таких маркерів. Відносно раку молочної залози поки не існує строго специфічного маркера, тому застосовується комплекс тестів на кілька маркерів. Концентрації цих маркерів у сироватці крові пацієнток залежать від ступеня злоякісності й стадії захворювання й тому важливі для діагнозу й прогнозу захворювання. Існують і інші параметри, що дозволяють фахівцеві запідозрити прогресування захворювання або метастатична поразка інших органів. Аналіз цих показників, у тім або іншому ступені пов'язаних з пухлинами молочної залози, дає можливість спланувати подальші дії: призначити хіміо - або гормональну терапію, хірургічне лікування або лікувально-профілактичні препарати у випадку мастопатії або доброякісних новотворів, наприклад фіброаденоми молочної залози. Перелік діагностичних тестів міняється залежно від матеріальних можливостей клініки й пацієнток, а також від конкретного випадку захворювання.

Головне - вчасно й професійно зробити аналізи, керуючись рекомендація мі фахівців. У житті, на жаль, нерідкі випадки обігу пацієнток до різного роду цілителям і до так званої народної медицини. Не применшуючи значення фітотерапії й гомеопатії, лікарі-онкологи настійно радять звертатися саме в профільні установи: спеціалізовані диспансери й клініки, де пацієнтці допоможуть кваліфіковані лікарі. Зволікання у виборі правильного методу терапії дуже небезпечно.

3. Комплексне лікування

В основу лікування рака молочної залози покладений комбінований комплексний підхід у сполученні з хірургічним лікуванням. На пухлину впливають лікарськими препаратами, опроміненням, гормонами. Видалення всієї молочної залози, або мастектомію, найчастіше заміняють компромісним зберігаючи орган лікуванням: видаленням сегментів залози з пахвовими лімфатичними вузлами. Зберегти й відновити форму молочної залози дозволяють реконструктивні операції, важливість яких очевидна, особливо для молодих пацієнток. Підлягаючої операції звичайно перша-друга стадії рака. При запущених пухлинах або неоперабельному раку потрібне додаткове лікування, що загальмовує ріст пухлини й дає можливість хірургічного втручання. Однак у більшості випадків одного хірургічного лікування недостатньо. Якщо ризик рецидиву низок, тобто пухлина мала (менш 1 див), відсутні метастази в прилеглі й віддалені лімфатичні вузли, ступінь злоякісності низька, а пухлинні клітки несуть рецептори пухлинних кліток до естрогенам і прогестерону (головних полових гормонів жінки), те хірургічне лікування нерідко дає стійкий позитивний ефект. Але іноді розвиваються післяопераційні ускладнення у вигляді кровотеч і нагноєння рани. Внаслідок видалення лімфатичних вузлів порушується відтік лімфи із тканин і розвивається лімфостаз, звичайно це відбувається через кілька тижнів після операції. Нерідко лімфостаз провокується інфекціями, гарячими й сонячними ваннами, фізичними навантаженнями. От чому хворим, які перенесли мастектомію, не рекомендуються ін'єкції в руку на оперованій стороні, протипоказані солярії й сауни, їм потрібно уникати інфікування шкіри через тріщини або подряпини. Корисні спеціальний масаж рук і гімнастика, що поліпшують циркуляцію лімфи й відновлюють роботу суглобів.