регистрация / вход

Рак молочної залози – реабілітація, корекція психосоматичних розладів в процесі комплексного лікування

Характеристика захворювання раку молочної залози. Реабілітація, корекція психосоматичних розладів в процесі комплексного лікування захворювання. Розподіл хворих на рак молочної залози за віком. Результати дослідження та їх обговорення. Самооцінка хворого.

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ОНКОЛОГІЇ

Бугайцов Сергій Георгійович

УДК 616.006-616.8-008.64-08

РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ – РЕАБІЛІТАЦІЯ, КОРЕКЦІЯ ПСИХОСОМАТИЧНИХ РОЗЛАДІВ В ПРОЦЕСІ

КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ

14.01.07 – онкологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті онкології АМН України, м. Київ.

НАУКОВІ КОНСУЛЬТАНТИ: заслужений діяч науки і техніки України

доктор медичних наук, професор

Шалімов Сергій Олександрович ,

Інститут онкології АМН України, м. Київ,

керівник науково - дослідного відділення загальної онкології та реконструктивної хірургії молочної залози

доктор медичних наук

Харченко Євген Миколайович ,

Український науково-дослідний інститут

соціальної і судової психіатрії та наркології

МОЗ України, м. Київ, головний науковий співробітник відділу пограничних станів та соматоформних розладів

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: член-кореспондент НАН та АМН України,

доктор медичних наук, професор

Ганул Валентин Леонідович,

Інститут онкології АМН України, м. Київ,

керівник науково - дослідного відділення торакальної онкології

доктор медичних наук, професор

Шляховенко Володимир Олексійович,

Інститут експериментальної патології,

онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького

НАН України, м. Київ, завідувач

відділом ензимології

доктор медичних наук, професор

Напрєєнко Олександр Костянтинович,

Національний медичний університет

ім. О.О.Богомольця МОЗ України, м. Київ,

завідуючий кафедри психіатрії

ПРОВІДНА УСТАНОВА:

Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, м. Донецьк, кафедра онкології, променевих методів діагностики та лікування.

Захист відбудеться 23.04.2003 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.560.01 при Інституті онкології АМН України (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43; тел. 259-01-86).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці при Інституті онкології АМН України (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43; тел. 259-01-86).

Автореферат розісланий 22.03.2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник Родзаєвський С.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Рак молочної залози (РМЗ) в Україні, так само, як і в більшості країн світу, з кожним роком розповсюджується і нині посідає перше місце в структурі захворюваності і смертності від злоякісних новоутворень серед жінок (25% від усіх випадків раку) (Грубник В.В. та ін., 2001). Так, по Україні кількість хворих в абсолютних цифрах зросла з 14171 жінки (1996 р.) до 14806 (2001 р.), а на 100000 жіночого населення відповідно з 54,1 до 56,4. Кожна жінка, що занедужала на рак молочної залози, у середньому втрачає 17 - 18 років життя, а це складає 53% від усіх втрат жіночої популяції у нашій країні (Грубник В.В. та ін., 2001). Соціальне значення цієї форми раку настільки велике, що наукові дослідження з проблем раку молочної залози посідають одне з основних місць у сучасній онкології (Напалков Н.П., 1980; Путырский Л.А. та ін., 1998; Грубник В.В. та ін., 2001). Успіхи сучасного комбінованого і комплексного лікування жінок, хворих на РМЗ, призвели до збільшення тривалості життя серед цих хворих (Чиссов В.І. та ін., 1989; Асєєв А.В., 1993), що призвело до необхідності оцінювати ефективність лікування не тільки з погляду тривалості життя, але і надавати значення його якості, тобто психологічній, фізичній, соціальній і трудовій реабілітації пацієнток (Мурашова З.М. та ін., 1992; Асєєв А.В., 1998; Скринник Є.Б., 1998; Bernard J. еt al., 1998; Завізіон В.Ф. та ін., 2002).

У зв'язку з цим зростає необхідність у поліпшенні якості життя (ЯЖ) хворих на РМЗ із психосоматичними розладами (ПСР), а також у їх психологічній, фізичній, соціальній і трудовій реабілітації (Герасименко В.Н. та ін., 1981; Герасименко В.Н. та ін., 1981; Герасименко В.Н. та ін., 1986; Дьомін Є.В., 1990; Дьомін Є.В. та ін., 1992; Іонова Т.І. та ін., 1998). Донедавна вважалося, що критерієм ЯЖ у хворих на РМЗ є ступінь цілісності фізичних функцій і здатність до трудової активності. Сьогодні ясно, що соціально-психологічні аспекти є не менш важливими, тому що РМЗ супроводжується “подвійним” психологічним стресом (Дьомін Є.В. та ін., 1990; Александровський Ю.А., 1992; Асєєв А.В. та ін., 1995; Іонова Т.І. та ін., 1998; Maunsell E. еt al., 2001).

Особливістю психологічного і фізичного станів жінок, хворих на РМЗ, є те, що поряд із проблемою, пов’язаною із наявністю смертельно небезпечного захворювання, існує ряд проблем, пов’язаних з косметичними наслідками і травматичністю радикальної операції (Петерсон Б.Е. та ін., 1987; Maunsell E. еt al., 1993; Асєєв А.В. та ін., 1995; Васютков В.Я. та ін., 1997; Пономарьов І.Н., 2001). Радикальна мастектомія (РМЕ) в обов'язковому порядку призводить до косметичних і фізичних дефектів: лімфостазу верхньої кінцівки (ЛВК) (46,2% - 68,7%), контрактури плечового суглоба (23%), деформації хребта в результаті вагової асиметрії (8% - 10%), спотворюючого рубцю на передній грудній стінці, западанню підключичної області (Тхостов А.Ш. та ін., 1987; Дьомін Є.В. та ін., 1988; Дрижак В.І. та ін., 1998; Білинський Б.Т. та ін., 1999). Всі названі вище дефекти належать до постмастектомічних ускладнень (ПМЕУ), що виникають після РМЕ в 87,5% (Грушина Т.І., 1991). ПМЕУ не можуть не впливати негативно на психіку жінок, особливо молодого віку, і сприяють розвиткові невротичних форм депресивного стану (Александровський Ю.А., 1976; Айрапетянц М.Г. та ін., 1982; Айрапетянц М.Г., 1984; Дзюба К.В. и др., 1988). Видалення молочної залози, яка є символом жіночої гордості за свою красу, сексуальності та материнства, призводить до порушення сприйняття жіночності, до можливих змін у стосунках з навколишніми, і в першу чергу, із сексуальним партнером (Блінов Н.Н. та ін., 1989; Асєєв А.В., 1993; Завізіон В.Ф. та ін., 1997; Дихно Ю.А. та ін., 2000). Наслідки комбінованого (РМЕ і телегаматерапія (ТГТ)) і комплексного (РМЕ, ТГТ і хіміотерапія (ХТ)) лікування хворих на РМЗ, що виявляються у вигляді психічних, фізичних, функціональних, сексуальних та інших розладів, позначаються на якості життя (ЯЖ) (Асєєв А.В. та ін., 1995; Блінов Н.Н. та ін., 1997; Новиков Г.А. та ін., 1997; Голдобенко Г.В. та ін., 1998; Wengstöm Y. еt al., 2000). ЯЖ хворих на РМЗ – сукупність об’єктивних і суб’єктивних характеристик людини, що відбивають ступінь життєвого комфорту, містить у собі психологічні особистості хворої, ступінь фрустрированості, рівень побутової і трудової активності, фізичне і сексуальне благополуччя (Fetting I.H., 1982; Васютков В.Я. та ін., 1997; Mc Donald B.H., 2001). Психологічна, фізична, соціальна і трудова реабілітація жінок, хворих на РМЗ, переслідує загальну гуманістичну мету підвищення ЯЖ (Уриваєв Ю.В. та ін., 1981; Абдельхамід Х., 1991; Васютков В.Я. та ін., 1997; Смулевич А.Б., 1997).

Незадоволеність сучасними результатами реабілітації жінок, хворих на РМЗ, стимулює пошук нової програми відновлювального лікування, здатної в комплексі з існуючими спеціальними методами лікування поліпшити ЯЖ цих хворих.

У зв’язку з цим актуальним видається виконання реконструктивно-пластичних операцій (РПО), органозберігаючих операцій (ОЗО) на молочній залозі (Демидов В.П. та ін., 1995; Золотков А.Г. та ін., 1998; Олійніченко П.І. та ін., 1999; Воронов І.А. та ін., 1999; Fitzpatrick R. et al., 1999), застосування психологічної корекції (ПК) (психотерапія (ПТ), психофармакотерапія (ПФТ)), лікувальної фізкультури (ЛФК) у комплексному лікуванні жінок, хворих на РМЖ із ПСР.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема роботи безпосередньо пов’язана з науковою тематикою Інституту онкології АМН України „Розробити нові методи, які підвищують ефективність лікування місцево поширеного раку молочної залози з використанням селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії” (№ держреєстрації 0198U001763).

Мета і задачі дослідження. Поліпшити якість життя (психологічний, фізичний, соціальний та трудовий статус) хворих на РМЗ із психосоматичними розладами шляхом розробки і впровадження в клінічну практику нової програми відновлювального лікування на етапах комплексного лікування.

Для досягнення цієї мети були визначені такі основні задачі дослідження:

1. Вивчити характер постмастектомічних ускладнень (ЛВК, контрактура плечового суглоба, деформація хребта), які виникли у жінок, хворих на РМЗ, після проведеної радикальної операції в обсязі мастектомії.

2. Вивчити структуру психологічних розладів за допомогою клінічних та експериментально-психологічних методів дослідження у жінок, хворих на рак молочної залози, яким виконувались РМЕ.

3. Вивчити якість життя (психологічний, фізичний, соціальний та трудовий статус) жінок, хворих на РМЗ, яким виконувались радикальні мастектомії.

4. Вивчити характер післяопераційних ускладнень (ЛВК, контрактура плечового суглоба, деформація хребта), що виникли у жінок, хворих на рак молочної залози, котрі одержували відновлювальне лікування, до якого входила психологічна, фізична, соціальна та трудова реабілітації як складові комплексного.

5. Вивчити структуру і характер психологічних розладів за допомогою клінічних і експериментально-психологічних методів дослідження у хворих на рак молочної залози, які одержували відновлювальне лікування у складі комплексного.

6. Оцінити роль і значення реконструктивно-пластичних і органозберігаючих операцій на молочній залозі в профілактиці післяопераційних ускладнень і психологічних розладів.

7. Визначити можливості психологічної корекції (психотерапія, психофармакотерапія) в купуванні психологічних розладів у процесі комплексного лікування хворих на рак молочної залози.

8. Показати можливості розробленого спеціального комплексу лікувальних вправ для хворих на РМЗ, який враховує індивідуальний підхід для боротьби з післяопераційними ускладненнями.

9. Оцінити якість життя хворих на рак молочної залози, які одержували відновлювальне лікування (психотерапія, психофармакотерапія і ЛФК) у складі комплексного.

10. Вивчити зміни в рівні стрес-гормону (кортизолу, інсуліну і β-ендорфіну) в залежності від виду операцій у процесі корекції психосоматичних розладів у хворих на РМЗ для виявлення дезадаптаційних порушень та їх корекції при стрес-переносності.

11. Оцінити вплив психосоматичної корекції на адаптаційні можливості хворих на РМЗ після різних видів операцій за кортизол-інсуліновим коефіцієнтом напруження (к/і).

12. Порівняти й зіставити якість життя жінок, хворих на рак молочної залози, які одержували відновлювальне лікування у складі комплексного, з якістю життя жінок, хворих на РМЗ, які перенесли радикальне лікування і не одержували відновлювального лікування у складі комплексного.

Об’єкт дослідження – хворі на РМЗ із ПСР.

Предмет дослідження – вивчення і впровадження програми відновлювального лікування (психотерапія, психофармакотерапія і лікувальна фізкультура) у хворих на РМЗ із ПСР.

Методи дослідження - Для розв’язання окреслених задач на етапах виконання роботи використовувалися наступні методи: клінічні, клініко-інструментальні, морфологічні, соціометричні, клініко-психопатологічні, психологічні, експериментально - психологічні, функціонально-діагностичні, лабораторні, радіоімунологічні. Статистичний аналіз даних проводили із використанням статистичного пакета SPSS for Windows (версія 7.5.2) на базі персонального комп’ютера Pentium-II.

Наукова новизна отриманих результатів. Розроблено нові методики використання клінічного й експериментально-психологічного методів дослідження для діагностики різних варіантів психологічних розладів у жінок, хворих на РМЗ із ПСР. Розроблено нову програму інтегративної психотерапії (індивідуальної, групової і сімейної) для корекції психологічних розладів у жінок, хворих на РМЗ (Патент № 51349АUА, МПК А61М21/00). Розроблено нові схеми медикаментозного лікування антидепресантами останнього покоління з групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (золофт, ципраміл) для корекції різних варіантів психологічних розладів у жінок, хворих на РМЗ (Патент № 34368АUA, МПК А61К 31/455). Розроблено нові спеціальні комплекси лікувальних вправ з індивідуальним підходом до корекції ПМЕУ в жінок, хворих на РМЗ (Патент № 34375АUА, МПК А61В 17/00, Патент № 34376АUА, МПК А61В 17/00). Розроблено диференційовану програму використання засобів ЛФК, яка спрямована на профілактику і боротьбу з ПМЕУ в жінок, хворих на РМЗ. Вперше в результаті проведеного комплексного дослідження адаптаційних можливостей виявлені невідомі раніше закономірності перебігу адаптаційних процесів після стресу (операції) і механізми нейрогуморальної їх регуляції у хворих на РМЗ. Вперше показано, що за співвідношенням кортизолу, b-ендорфіну й інсуліну можна визначити характер дезадаптаційних розладів у хворих на РМЗ у різний термін після операцій. У результаті проведених досліджень отримано нові дані про модулюючий вплив ПСК на дезадаптаційні порушення в хворих на РМЗ у різний термін після операцій. Запропоновано новий спосіб підвищення адаптаційних можливостей і стрес-переносності для хворих на РМЗ з ознаками дезадаптаційних розладів із використанням ПСК. Розроблено нову програму відновлювального лікування, що включає в себе психологічну, фізичну, соціальну і трудову реабілітацію для жінок, хворих на РМЗ із ПСР.

Практичне значення роботи. Розроблені для практичної охорони здоров’я нові методики використання клінічного й експериментально-психологічного методів дослідження для діагностики різних форм психологічних розладів у жінок, хворих на РМЗ. Розроблена для лікувальних установ онкологічного профілю нова програма інтегративної психотерапії (індивідуальної, групової та сімейної) для корекції ПСР у жінок, хворих на РМЗ. Розроблені для лікувальних установ онкологічного профілю нові схеми медикаментозного лікування антидепресантами останнього покоління з групи СІЗЗС (золофт, ципраміл) для корекції різних варіантів психологічних розладів у жінок, які перенесли радикальне лікування з приводу РМЗ. Розроблений для клінічної практики спеціальний комплекс лікувальних вправ з індивідуальним підходом до корекції ПМЕУ в жінок, хворих на РМЗ. Розроблена для впровадження в клінічну практику диференційована програма використання засобів ЛФК, яка спрямована на профілактику і боротьбу з ПМЕУ в жінок, хворих на РМЗ. Отримано нові знання про стан деяких адаптивних систем регуляції в різний термін після операцій у хворих на РМЗ з оцінкою різних типів порушень. Запропоновано спосіб підвищення адаптаційних можливостей і стрес-переносності серед пацієнток даної категорії, що розширює існуючі методи лікування онкологічних хворих. Розроблена для лікувальних установ онкологічного профілю нова програма відновлювального лікування, що включає в себе психологічну, фізичну, соціальну і трудову реабілітацію для жінок, хворих на РМЗ із ПСР, що сприяє поліпшенню їх ЯЖ.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є власною роботою автора, який самостійно провів аналіз, узагальнив отримані результати, провів їх статистичну обробку і написав всі розділи дисертації. Основним є внесок автора у проведення клінічних досліджень, у розробку програми відновлювального лікування, що включає в себе психологічну (психотерапія, психофармакотерапія), фізичну (лікувальна фізкультура), соціальну і трудову реабілітацію жінок, хворих на РМЗ із ПСР, а також у написанні наукових публікацій.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції „Діагностика та лікування раку молочної залози”, Одеса, 1999; X з’їзді онкологів України, Крим, 2001; науково-практичної конференції „Сучасні аспекти комплексного лікування раку молочної залози із застосуванням органозберігаючих та реконструктивних операцій”, Ужгород, 2002; науково-практичної конференції „Актуальные проблемы сексологии и медицинской психологии”, Харків, 2002; ІХ конгресі СФУЛТ, Луганськ, 2002; науково-практичної конференції „Лікування онкологічних хворих похилого віку”, Київ, 2002; науково-практичної конференції „Актуальні питання неврології, психіатрії та наркології”, Чернівці, 2002; міжнародної науково-практичної конференції „Актуальные проблемы социальной, судебной психиатрии и наркологии”, Алушта, 2002; міжнародної науково-практичної конференції „Сучасні проблеми ядерної медицини”, Київ, 2002; науково-практичної конференції „Нові технології в хірургії”, Київ, 2002; науково-практичної конференції “Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики”, Одеса, 2003.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 44 наукові праці, у тому числі 28 статей, з них 26 – в рекомендованих ВАК України виданнях (22 – самостійні), 12 доповідей і тез на конгресах, з’їздах і конференціях різних рівнів, отримано 4 патенти на винахід.

Обсяг і структура дисертації: Робота складається зі вступу, 6 розділів, що містять аналітичний огляд літератури і власні дослідження, аналізу й обговорення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, переліку використаних джерел і додатків. Дисертація викладена на 387 сторінках машинописного тексту, з яких на додатки припадає 35 сторінок; список використаних літературних джерел включає 305, у тому числі 213 вітчизняних і 92 - іншомовного походження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Об’єктом вивчення стали 198 хворих жінок, що знаходилися на лікуванні у відділенні пухлин молочної залози і відділенні загальної онкології і реконструктивної хірургії молочної залози Інституту онкології АМН України з діагнозом рак молочної залози. Всі досліджувані пацієнтки були розподілені на 4 групи, відповідно до виду оперативного втручання і характеру лікування: 1-а група – хворі на РМЗ, котрим була виконана радикальна мастектомія, проводились психотерапія, психофармакотерапія і лікувальна фізкультура (56 осіб); 2-а група – хворі на РМЗ, яким були виконані органозберігаючі операції (квадрантектомія) і проводились психотерапія, психофармакотерапія і лікувальна фізкультура (39 осіб); 3-я група – хворі на РМЗ, яким виконували мастектомію з одночасною реконструкцією молочної залози аутотканинами і проводились психотерапія, психофармакотерапія і лікувальна фізкультура (32 особи); 4-а група – хворі на РМЗ, яким виконувалась радикальна мастектомія і які одержували тільки стандартну терапію (променева терапія, хіміотерапія) (контрольна група - 71 особа). Всі пацієнтки, що знаходились на лікуванні, були також відповідно розподілені на 2 групи: контрольну, яка отримувала лікування за прийнятою у лікувальній установі методикою, і групу, яка одержувала запропоновану терапію (ГОЗТ) – до комплексного лікування якої була додана запропонована нами програма відновлювального лікування (психотерапія, психофармакотерапія і лікувальна фізкультура). В ГОЗТ були включені 127 жінок, хворих на РМЗ, а контрольну склала 71 пацієнтка.

Всі жінки, хворі на РМЗ, мали вік від 20 до 75 років. Розподіл хворих на РМЗ за віком з урахуванням групи хворих подано у табл. 1.

Таблиця 1

Розподіл хворих на рак молочної залози за віком

з урахуванням групи хворих.

Група

Вік пацієнток (роки)
20-29 30-39 40-49 50-59 60-69 70-79 Усього
1 група 1 2 17 20 14 2 56
% 1,8 3,6 30,3 35,7 25,0 3,6 28,3
2 група 3 9 10 12 5 - 39
% 7,7 23,1 25,6 30,8 12,8 - 19,7
3 група 4 7 16 4 - 1 32
% 12,5 21,9 50,0 12,5 - 3,1 16,2
4 група - 4 14 19 27 7 71
% - 5,6 19,7 26,8 38,0 9,9 35,8
Усього 8 22 57 55 46 10 198
% 4,0 11,1 28,8 27,8 23,2 5,1 100

Діагнози верифіковані за допомогою гістологічних досліджень. Для дослідження бралися хворі на рак молочної залози в I, II і III стадіях; пацієнтки з IV стадією пухлинного процесу з ознаками генералізації процесу, не були включені нами в дослідження.

При формуванні груп для вивчення параметрів, що визначають ЯЖ (психологічний, фізичний, соціальний і трудовий статус) у жінок, хворих на РМЗ із ПСР, дотримувався принцип якісної репрезентативності, що стало необхідною умовою для подальшої оцінки якості життя в групах хворих, яким виконувалася розроблена нами програма відновлювального лікування, і контрольної групи хворих, які даний комплекс терапії не одержували.

Для оцінки психоемоційного стану жінок, хворих на РМЗ, ми використовували експериментально-психологічний метод дослідження, що складається з ряду методик: самооцінки особистості (САН), що характеризує параметри самопочуття, активності і настрою пацієнтки в досліджуваний період; методики Ч. Спілбергера – Ю. Ханіна, який дає змогу визначити рівень реактивної й особистісної тривожності індивіда; методики М. Гамільтона, яка характеризує ступінь виразності депресії і тривоги досліджуваної особи; методики загальної клінічної ефективності (CGI), яка дає можливість стандартизовано об’єктивувати клінічні результати проведеного лікування; методик, які оцінюють якість життя (самооцінки якості життя, шкали Д. Карновського, шкали ECOG).

Для оцінки фізичного статусу жінок, хворих на РМЗ, використовувався функціонально-діагностичний метод дослідження. Так, в якості критеріїв функції верхньої кінцівки використовувалися сила м’язів кисті й обсяг рухів у плечовому суглобі. З метою оцінки сили м’язів кисті застосовувалася кистьова динамометрія за допомогою динамометра ДРП-90. Обсяг рухів у плечовому суглобі вимірювався за допомогою гоніометру Гамбурцева. Визначення ступеня ЛВК виконувалось за допомогою вимірювання окружності верхньої кінцівки на рівні середньої третини плеча. Вивчення деформації хребта здійснювалося за допомогою контрольних рентгенограм шийного, грудного і поперекового відділів хребетного стовпа. Для оцінки функціонального стану дихальної системи, здатності дихальної мускулатури до скорочування — використовували вимірювання обхватів грудей, проби Генче і Штанге.

Радіоімунологічним методому плазмі крові визначали рівень інсуліну і кортизолу за допомогою наборів „Стерон И125 ”, „Стерон К-125 IM” (Білорусь). Крім того, розраховували співвідношення відсоткових величин кількості кортизолу й інсуліну (к/і - коефіцієнт), приймаючи їх початковий рівень за 100%. Також у плазмі крові радіоімунологічним методом визначали рівень b-ендорфіну за допомогою наборів фірми „Immuno Nuclear Corporation” (США). Вимірювання радіоактивності проводили на лічильнику „Гамма-3”, ефективність розрахунку склала 60%.

З метою психологічної, фізичної, соціальної і трудової реабілітації хворих на рак молочної залози виконувалася програма відновлювального лікування, що включає в себе психокорекційну терапію (психотерапія, психофармакотерапія) і лікувальну фізкультуру.

Так, інтегративна психотерапія являла собою спеціально розроблений комплекс, який складається з індивідуальної, групової і сімейної психотерапії. Психофармакотерапія хворих на РМЗ містила в собі застосування антидепресантів останнього покоління з групи СІЗЗС (золофт, ципраміл) з метою корекції психоемоційного стану пацієнток.

Лікувальна фізкультура містила у собі систему фізичних вправ, дія яких спрямована на відновлення порушених після операції фізичних функцій і на профілактику та боротьбу з виниклими постмастектомічними ускладненнями.

Статистичний аналіз результатів дослідження проводили із використанням статистичного пакету SPSS for Windows (версія 7.5.2) на базі персонального комп'ютера Pentium-II.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Клініко-психопатологічна характеристика жінок, хворих на рак молочної залози. Психотерапевтичні і психофармакологічні методи їх корекції. Клінічна психосимптоматика жінок, хворих на рак молочної залози, характеризувалася переважно як реакція на важкий стрес із розладом адаптації. При цьому найбільш часто спостерігалась тривожно-депресивна реакція (у межах — 60,6–63,3% у різних групах), рідше – інші: пролонгована депресивна реакція (15,8–17,7%), змішаний розлад емоцій і поведінки (6,2–7,6%), стан тривожно-фобічного розладу (5,2–6,3%) та інші. Наявність суїцидальних думок, частіше пасивного характеру, відзначалась у 14,3%, при цьому у 4,8% думки мали активний характер із проявом аутоагресивних тенденцій. Розподіл досліджуваних хворих за нозологічними формами психічних розладів подано у табл. 2.

Таблиця 2

Розподіл хворих за нозологічними формами психічних розладів

Психічний

розлад

Кількість хворих у групах
1-я 2-я 3-я Усього в 1,2,3 4-я Загальна к-ть
Абс. % Абс. % Абс. % Абс. % Абс. % Абс. %
1. Змішана тривожно-депресивна реакція 36 64,2 24 61,3 20 62,5 80 62,9 45 63,3 125 60,6
2. Пролонгована депресивна реакція 9 16,3 7 17,7 5 15,8 21 16,5 12 16,7 33 17,1
3. Змішаний розлад емоцій і поведінки 4 7,1 3 7,6 2 6,2 9 7,3 5 7,4 14 7,6
4. Стан тривожно-фобічного розладу 5 8,9 2 5,2 1 3,1 8 6,3 4 5,6 12 6,7
5. Обсесивно-компульсивний розлад 1 2,5 1 3,1 2 1,5 2 2,8 4 2,6
6. Панічний розлад 2 3,5 2 5,7 3 9,3 7 5,5 3 4,2 10 5,4
Усього 56 100 39 100 32 100 127 100 71 100 198 100

Клінічно представлені форми характеризувалися так: тривожно-депресивний розлад — сполученням тривоги різних рівнів: фізіологічної, вітальної, ситуаційної з депресивними станами різного ступеня, обумовленими переважно усвідомленням важкої соматогенії і супутньої кризової ситуації. Пролонговану депресивну реакцію відрізняв затяжний депресивний стан з частою наявністю суїцидальних думок. Змішаний розлад емоцій і поведінки характеризувався, в основному, наявністю суїцидальних тенденцій, частіше на тлі тривожно-депресивної симптоматики. Стан тривожно-фобічного розладу відрізнявся сполученням психічного відчуття страху і вираженої тривоги за свій подальший стан у плані несприятливого результату.

За основним психопатологічним синдромом хворі на РМЗ розподілилися таким чином. За нозологічною формою основним синдромом був тривожно-депресивний, відповідно: у ГОЗТ і контрольній — 54,7 і 55,0%; рідше - тривожно-фобічний (14,1 і 15,4%) (табл. 3).

Таблиця 3

Розподіл хворих за ведучим психопатологічним синдромом

Психічний

розлад

Кількість хворих у групах
1-а 2-а 3-а Усього в 1,2,3 4-а Загальна к-ть
Абс. % Абс. % Абс. % Абс. % Абс. % Абс. %
Тривожно-депресивний синдром 31 55,3 21 53,1 17 53,1 69 54,7 39 55,0 108 54,4
Астено-депресивний синдром 14 25,0 9 24,0 7 22,0 30 23,4 16 22,6 46 23,2
Тривожно-фобічний синдром 8 14,5 5 12,6 5 15,6 18 14,1 11 15,4 29 14,8
Депресивно-апатичний синдром 2 3,5 2 5,1 1 3,1 5 3,9 4 5,6 9 4,5
Обсесивно-депресивний синдром 1 1,7 2 5,2 1 3,1 4 3,1 1 1,4 5 2,6
Інші синдроми 0 0 0 0 1 3,1 1 0,8 0 0 1 0,5
Усього 56 100 39 100 32 100 127 100 71 100 198 100

Клінічно характеристика основних психопатологічних синдромів виглядала таким чином: тривожно-депресивний — висока тривожність з явищами інсомнії на тлі вираженого зниження настрою, порушення контакту із навколишніми, зниженням психічних і фізичних функцій, варіюванням переваги тривоги або депресії, часом суїцидальні думки. Тривожно-фобічний синдром характеризувався станом вираженої тривоги, яка поєднувалася зі страхами, переважно в плані захворювання, думками про безвихідність свого стану, безсонням, занепокоєною поведінкою, бажанням одержати психологічну підтримку з боку навколишніх, афективними проявами, багатомовністю, нерідко суїцидальними діями. Аналіз преморбідних особливостей особистості хворих на РМЗ виявив у більшості хворих наявність різних рис акцентуації особистості (77,4%). Найбільш частими були риси дистимічності — 35,2%; тривожної боязкості — 16,3%; емотивні — 12,1%; демонстративні — 8,0% та ін. (табл. 4).

Таблиця 4

Розподіл хворих аналізованих груп залежно від характеристики акцентуації особистості

Риси акцентуації Досліджувані групи
1-а 2-а 3-я Усього в 1,2,3 4-а Загальна к-ть
Абс. % Абс. % Абс. % Абс. % Абс. % Абс. %
Дистимічність 19 32,7 15 35,0 11 34,3 45 35,1 26 36,8 71 35,2
Тривожна боязкість 9 16,8 8 22,2 6 19,0 23 18,1 10 14,0 33 16,3
Емотивність 7 12,7 4 12,4 5 15,5 16 12,3 8 11,3 24 12,1
Демонстративність 5 9,1 2 5,0 3 9,3 10 7,7 6 8,4 16 8,0
Застрягання 1 1,8 1 2,5 0 0 2 1,5 3 4,2 5 2,4
Інші 2 3,6 1 2,5 0 0 3 2,3 1 1,4 7 3,4
Усього з акцентуацією 43 76,7 31 79,5 25 78,6 99 77,9 54 76,1 153 77,4
Без акцентуації 13 23,3 8 20,5 7 21,4 28 22,1 17 23,9 45 22,6
Загальна кількість 56 100 39 100 32 100 127 100 71 100 198 100

Дистимічність характеризувалась переважно схильністю до зниженого, пригніченого настрою; тривожна боязкість — непевністю в собі, високим рівнем тривожності, немотивованими страхами, побоюваннями; емотивність — рисами сенситивності, емоційною лабільністю (за слабким типом), нестерпністю перевантажень будь-якого порядку, особливо емоційного; демонстративність — рисами істероїдності, зміною емоцій, високою напруженістю.

Експериментально-психологічне дослідження жінок, хворих на РМЗ, виявило таке (табл. 5).

Таблиця 5

Характеристика самооцінки особистості (метод САН)

№ групи

Кількість

хворих

Самопочуття

(бали)

Активність

(бали)

Настрій

(бали)

1-а 56 1,86 ± 0,13
р < 0,05
1,91 ± 0,14
р < 0,05
1,45 ± 0,12
р < 0,05
2-а 39 1,93 ± 0,11
р < 0,05
1,89 ± 0,12
р < 0,05
1,39 ± 0,11
р < 0,05
3-я 32 1,84 ± 0,09
р < 0,05
1,86 ± 0,10
р < 0,05
1,43 ± 0,13
р < 0,05
4-а 71 1,90 ± 0,14
р < 0,05
1,88 ± 0,11
р < 0,05
1,40 ± 0,12
р < 0,05
Усього 198
Показники норми 5,42 ± 0,11 5,04 ± 0,8 5,13 ± 0,10

Показники характеристики самооцінки особистості (САН) у всіх досліджуваних групах під час попереднього дослідження виявилися патологічно зміненими з вираженим зниженням, причому більше за параметром „настрій”. Психологічно зниження тла настрою мотивувалось хворими з позицій усвідомлення наявності в них онкологічного захворювання, страхом перед майбутньою операцією, крахом надій на майбутнє. Результати дослідження стану тривоги (за методом Ч. Спілбергера - Ю. Ханіна) характеризувались зміненими показниками - високим рівнем як особистісної, так і реактивної тривожності (табл. 6).


Таблиця 6

Результати дослідження рівня тривоги за методом Ч.Спілбергера-Ю.Ханіна

Група Кількість
хворих
Показники тривоги (бали)
Особистісна Р Реактивна Р
1-а 56 37, 4 ± 1,2 <0,05 50,0 ± 1,05 <0,05
2-а 39 37,0 ± 1,04 <0,05 51,1 ± 1,2 <0,05
3-я 32 36,8 ± 1,32 <0,05 50,34 ± 1,41 <0,05
4-а 71 37,2 ± 1,12 <0,05 50,24 ± 1,23 <0,05
Усього 198
Якщо високий рівень реактивної тривоги знаходив природне пояснення в наявності вираженої психічної реакції хворих на своє захворювання, страх за майбутнє, ситуацію онкологічного стаціонару, наступну операцію та інше, то високий рівень особистісної тривоги, характеризуючи преморбідні особливості індивіда, був об’єктивним підтвердженням визначеної своєрідності рис характеру досліджуваного контингенту осіб.

Результати дослідження рівня депресії і тривоги (за методом М. Гамільтона) показали виражене збільшення рівня депресії, а також тривоги, що обумовлювалося важкою стресовою ситуацією (табл. 7).

Таблиця 7

Результати дослідження рівня депресії і тривоги хворих

за методом М. Гамільтона

Група

Кількість
хворих
Досліджувані показники (бали)
Депресія Тривога
М ± m Р М ± m Р
1-а 56 38,0 ±0,22 <0,05 41,9 ± 0,11 <0,05
2-а 39 37,8 ± 0,11 <0,05 41,7 ± 0,12 <0,05
3-я 32 38,3 ± 0,10 <0,05 42,8 ± 0,11 <0,05
4-а 71 38,4 ± 0,12 <0,05 42,3 ± 0,13 <0,05
Усього 198

Високий рівень тривоги — почуття страху за своє здоров’я, життя, збереження родини, соціального статусу — ще більш декомпенсуючи впливали на психічний стан пацієнток, що клінічно виражалося в тривожно-депресивних, фобічних, компульсивних, панічних та інших патологічних станах; основним синдромом був тривожно-депресивний.

Для боротьби з психопатологічними розладами в жінок, хворих на РМЗ, досліджуваних за допомогою клінічних та експериментально-психологічних методів, ми розробили спеціальний комплекс лікування, який являє собою поєднання психотерапії та психофармакотерапії.

У розробленій нами системі інтегративної психотерапії ми виходили з необхідності максимально широкого психологічного впливу як на особистісні (преморбідні) риси, так і на знову виниклі в зв’язку з онкологічним захворюванням специфічні психопатологічні прояви у хворих на рак молочної залози.

Загальна схема комплексного методу ПТ така: стабілізація психічного стану, незалежно від стадії онкологічного процесу, ґрунтується на інтеграції специфічної індивідуальної, групової та сімейної психотерапії. Індивідуальна ПТ включає наступні види: 1) раціональну, яка дає нову оцінку психотравмуючої ситуації, формує нові уявлення й адекватні види реагування; 2) гіпно-сугестивну, яка створює емоційну стабільність проявів (усуває тривогу, депресію тощо.); оптимізує сприйняття навколишнього середовища; 3) когнітивну, яка навчає хворих способам і техніці раціонального мислення; 4) гіпносугестивну 2-ї стадії, яка спрямована на оптимізацію бачення сьогодення і майбутнього.

Групова психотерапія включала раціональну психотерапію двох видів: когнітивного і біхевіорального. Когнітивний – роз’яснення основних концепцій етіології, патогенезу, клініки, лікування і прогнозу онкологічного захворювання; робиться акцент на активній участі хворої в лікувальному процесі. Біхевіоральний етап — вироблення і формування адекватного й активного поводження для подолання хвороби. Загалом психотерапевтична робота в групі була спрямована на подолання тривоги, депресії, суїцидального поводження, неврастенічних розладів. Групова психотерапія проводилась 2 рази щотижня по 90 хвилин протягом 1,5–2 місяців.

Паралельно індивідуальній і груповій проводилась сімейна психотерапія (робота з родичами), спрямована на взаєморозуміння, психологічну підтримку хворої; проводилась 1 раз щотижня по 50 хвилин протягом усього курсу.

Що стосується психофармакотерапії, то в зв'язку з тим, що основним психопатологічним синдромом був депресивний (у різних варіантах), препаратами основної дії в хворих на РМЗ стали антидепресанти. У роботі нами застосовувалися антидепресанти останнього покоління з групи СІЗЗС, зокрема, золофт (сертралін), який характеризується як антидепресивним (тімолептичним), так і протитривожним (анксіолітичним) впливом, добре поєднується з іншими препаратами і практично не обумовлює побічною дією; застосовувався по 50 мг ранком протягом 1,5-2 місяців курсового лікування. Даний препарат одержували більшість хворих у ГОЗТ; менша частина (18%) - із психопатологією суто депресивного плану - одержувала антидепресант ципраміл у дозі 20 мг щоденно протягом 1,5-2 місяців.

Загалом у хворих, які одержували спеціальний комплекс терапії (інтегративна психотерапія, психофармакотерапія), до 10-14 дня курсового лікування відзначалося істотне зниження тривоги і депресії, загальної пригніченості, дратівливості, страхів і побоювань за своє здоров’я, купувались розлади сну, зникали суїцидальні думки. До закінчення 3-4 тижня у більшої частини хворих практично нівелювалися тривожно-депресивні, фобічні, обсесивні або панічні розлади. Наступні 5-6 тижнів, як правило, стабілізували отриманий ефект. Купування психопатологічних розладів у хворих на РМЗ підтверджувалося як клінічно, так і експериментально-психологічно за допомогою об'єктивних та інформативних методів дослідження: методики клінічної ефективності (CGI), самооцінки особистості (САН), методики Ч. Спілбергера-Ю. Ханіна (яка характеризує ступінь особистісної і реактивної тривоги), методики М. Гамільтона (яка визначає рівень депресії і тривоги), використовуваних нами в динаміці лікувального курсу.

Незважаючи на загальну позитивну динаміку психопатологічних розладів, яка спостерігалась в основних досліджуваних групах у результаті нашого лікування, мали місце істотні розходження в ступені поліпшення психічного стану серед хворих різних груп. Вище зазначена позитивна динаміка була найбільш вираженою серед хворих 3-ї групи (після реконструктивно-пластичних операцій). Серед хворих 2-ї групи (після органозберігаючих операцій) позитивна динаміка була менш вираженою — частіше це стосувалося стану лабільності настрою, більш вираженої тривожності, астенії тощо. Серед хворих 1-ї групи клінічна симптоматика психопатологічних характеристик була істотно менш вираженою, ніж у 3-й і 2-й групах. Передусім стан пояснювався відчуттям психологічного дискомфорту, депримуванням у настрої у зв’язку з наявним косметичним дефектом, тривожними побоюваннями за свою зовнішню вразливість, що позначалося на загальному психосоматичному стані хворих. У той же час вони позитивно сприймали психотерапевтичну підтримку, медикаментозну антидепресивну терапію, комплекс ЛФК, що в цілому забезпечувало позитивну динаміку їх психологічного і фізіологічного стану по завершенню курсу. На відміну від хворих 1-ї, 2-ї і 3-ї груп, у хворих 4-ї групи в процесі лікування основний характер психопатологічних розладів поліпшень практично не зазнав, більш це стосувалося станів з перевагою тривожного (або депресивного) компоненту, обсесивно-компульсивних, панічних станів, нерідко збереженням суїцидальних думок, обумовлених станом психологічної декомпенсації. Слід зазначити, що в ряді випадків у хворих контрольної групи в динаміці спостерігалось загострення тривожно-депресивної симптоматики із пригніченістю настрою, стабільністю внутрішньої напруженості, думками про безвихідність, часом екзистенціальності подальшого життя тощо.

Таким чином, метод інтегративної психотерапії і психофармакотерапії антидепресантами останнього покоління з групи СІЗЗС (золофт, ципраміл), який застосовували у хворих 1-ї, 2-ї і 3-ї груп, показав високий ступінь ефективності в купуванні психопатологічних розладів у жінок, хворих на РМЗ.

Фізична реабілітація жінок, хворих на рак молочної залози, після оперативного втручання. Постмастектомічні ускладнення (ПМЕУ) у жінок, хворих на РМЗ, являють собою сполучення різних за характером анатомо-функціональних порушень, до яких, насамперед, належать контрактура плечового суглоба, деформація хребта в результаті вагової асиметрії, пов’язаної зі зміною „м’язових тяг” після радикальної мастектомії, лімфостаз верхньої кінцівки, крилоподібне випинання лопатки, плечовий плексит, западання підключичної області, спотворюючий рубець на передній грудній стінці, зниження сили м'язів та інші ускладнення. Не являючи собою небезпеку для життя, зазначені ускладнення інвалідизують хворих. Психологічні переживання, тривога, депресія, зниження самооцінки, нашаровуючись і переплітаючись із фізичними порушеннями, декомпенсують хворих у психофізичному відношенні. Дотепер лікувальна фізкультура як коригуючий механізм у комплексі терапевтичних заходів, спрямованих на компенсацію і відновлення функцій працездатності і соціальної активності хворих на РМЗ, недостатньо розроблена, що ускладнює її застосування. Запропонована нами програма фізичної реабілітації хворих на РМЗ має системний, диференційований підхід у залежності від специфіки стану пацієнтки: віку, стадії захворювання, характеру перенесеного оперативного втручання, швидкості перебігу регенеративних процесів, психофізичного стану й ін. Програма передбачає як клінічний, так і катамнестичний (піврічний, однорічний) етапи фізичної реабілітації і реадаптації, спрямовані на профілактику і боротьбу з ПМЕУ.

Особливості методики ЛФК у відновлювальному лікуванні хворих полягають у застосуванні фізичних навантажень дробовими раціональними дозами протягом дня (це особливо важливо на ранніх етапах післяопераційного періоду реабілітації), поступовому збільшенні тривалості занять, а потім і їх інтенсивності, використання індивідуального і малогрупового методів проведення занять.

У ранньому післяопераційному періоді лікування пацієнток найбільш ефективними засобами були такі: лікування положенням, дихальна гімнастика, загальнозміцнюючі вправи для здорової руки, тулуба і нижніх кінцівок, маятникоподібні коливальні рухи кінцівки в плечовому суглобі. За допомогою цих вправ вирішуються питання профілактики застійних явищ у легенях, можливих тромбозів і емболій, поліпшення відтоку рідини з післяопераційної рани, поліпшення кровообігу як місцевого, так і загального. У пізньому післяопераційному періоді акцент робиться на поетапному збільшенні рухливості в плечовому суглобі на боці, де проводилася операція. З цією метою використовуються, так само, як і в ранньому післяопераційному періоді, маятникоподібні коливальні рухи кінцівки в плечовому суглобі на оперованому боці, потім плавні активні рухи, надалі переходять до вправ із предметами. Також приділяється увага адаптації пацієнток до руховій активності, яка поступово розширюється, до відновлення м’язової сили і витривалості, особливо м’язів, які постраждали в зв’язку із радикальним лікуванням, до відновлення побутових навичок і підготовки хворих до самостійних занять лікувальною фізкультурою в домашніх умовах.

В адаптаційно-тренувальному періоді найбільша увага приділялась боротьбі та профілактиці основних постмастектомічних ускладнень – лімфостазу верхньої кінцівки, контрактури плечового суглоба, порушенню постави. Ставилися також задачі адаптації серцево-судинної і дихальної систем до зростаючого фізичного навантаження, подальшого зміцнення м’язів плечового пояса, верхньої кінцівки і тулуба, адаптації до побутових навантажень і професійних. У даному періоді фізичної реабілітації особливого значення набуває самостійне заняття ЛФК у домашніх умовах, тому що хворі вже знаходяться на амбулаторному лікуванні.

В процесі дослідження нами було встановлено, що запровадження розробленої програми фізичної реабілітації сприяло підвищенню ефективності комплексної терапії жінок, хворих на РМЗ. Це виражалося у більш повному і швидкому відновленні фізичних функцій організму, сприятливому перебігу післяопераційного періоду, зниженні кількості ПМЕУ на найближчому і віддаленому етапах реабілітації. При цьому найбільший ефект на всіх етапах фізичної реабілітації був зареєстрований серед жінок що підлягали органозберігаючим операціям (квадрантектомії), що пов’язано з меншою (у порівнянні з радикальною мастектомією) психофізичною травматичностю даного виду оперативного втручання. На перших етапах фізичної реабілітації більш позитивна динаміка відновлювальних процесів спостерігалась серед хворих молодших вікових груп, а також серед пацієнток з початковими стадіями захворювання. Крім того, на перших етапах фізичної реабілітації ефект ЛФК виражався у більш повному і швидкому відновленні рухливості плечового суглоба на боці операції в пацієнток, що входять у ГОЗТ, у порівнянні з контрольною групою. На пізніх етапах відновлювального лікування ефект ЛФК виявлявся в істотно меншому числі ПМЕУ серед хворих на РМЗ, що займалися за запропонованою нами програмою фізичної реабілітації. Так, лише у 11,8% жінок, що входять у ГОЗТ, спостерігався лімфостаз верхньої кінцівки (проти 45,1% у контрольній групі) (табл. 8). Розвиток деформації хребта після радикальних операцій зареєстровано у 35,2% хворих у контрольній і в 17,8% пацієнток, що входять у ГОЗТ; розвиток контрактури плечового суглоба або обмеження рухливості в плечовому суглобі через півроку-рік після оперативного втручання спостерігався у 36 жінок (18,18%). При цьому дане ускладнення зустрічалося більш ніж у 2 рази частіше серед хворих, які входили до контрольної групи – 26 жінок (72,3%), проти 10 пацієнток (27,7%) у ГОЗТ, що підтверджує сприятливий вплив ЛФК на відновлення працездатності хворих даної категорії.


Таблиця 8

Частота лімфатичного набряку серед обстежуваних пацієнток

через рік після оперативного втручання

Наявність

лімфатичного набряку

1-й ступінь

набряку

2-й ступінь

набряку

3-й ступінь

набряку

осіб % осіб % осіб % осіб %
ГОЗТ 15 11,8 7 5,51 6 4,72 2 1,57
Контрольна група 32 45,1 11 15,49 11 15,49 10 14,08

Таким чином, результатом програми фізичної реабілітації в хворих на РМЗ у післяопераційному періоді була виражена позитивна динаміка перебігу відновлювальних процесів (адаптація до зростаючих фізичних навантажень, стабілізація адекватної життєдіяльності, профілактика ускладнень), спрямованих на підвищення якості життя.

Дослідження адаптаційних можливостей у жінок, хворих на рак молочної залози, після різних видів оперативних втручань у процесі психосоматичної корекції. Вивчення динаміки змісту гормонів “стресу”, нейропептиду та їх співвідношень у 186 хворих на РМЗ після різних видів операцій і психосоматичної корекції (психотерапія, психофармакотерапія і лікувальна фізкультура) показало, що в 62,4% обстежених до операції спостерігається визначена перебудова адаптаційної системи, що виявляється в 32,8% осіб крайньою її напругою, тобто високий рівень кортизолу (гіперкортицизм) супроводжується зниженням рівнів b-ендорфіну, інсуліну і збільшенням коефіцієнту адаптаційної напруги. У 29,6% хворих виявлено синдром виснаження адаптаційних можливостей - на тлі зниження рівня кортизолу, тобто зниження активності і реактивності кори наднирників, реєструється підвищений рівень інсуліну, b–ендорфіну, низький к/і-коефіцієнт напруги і зниження резистентності до стресу (операції) у наступний період (рис. 1).

Проведені дослідження з вивчення показників гормонів “стресу” і нейропептиду через 2 тижні і 6 місяців після операцій показали, що у хворих на РМЗ спостерігаються порушення в універсальних механізмах переносності стресу організмом. У зв’язку з цим можна розглядати рак молочної залози як хворобу адаптації до стресу.

Доказом викладеного вище слугує зниження резистентності до стресу (операції) у хворих на РМЗ контрольної групи протягом 6 місяців після операції, що виявляється збільшенням частоти дезадаптаційних розладів і несприятливим зниженням рівня b-ендорфіну на тлі як підвищених, так і знижених значень кортизолу, а також зриву механізмів, за допомогою яких організм досягає стану резистентності. Подібні факти свідчать про зрив адаптаційних процесів у хворих на РМЗ після перенесеного стресу.


Психосоматична корекція хворих на РМЗ після різних видів операцій дала змогу зменшити коефіцієнт адаптаційної напруги після стресу тим, у кого

він був початково високим, за рахунок зміни співвідношення кортизолу й інсуліну (тобто зниження рівня кортизолу і підвищення рівня інсуліну), підвищення рівня b-ендорфіну, що свідчить про збільшення компенсаторних можливостей організму і уможливлює обмежити стрес-реакцію.

В осіб же з початковими низькими значеннями коефіцієнтів під впливом ПСК він збільшується за рахунок стимуляції глюкокортикоїдної функції кори наднирників. Адже при адренокортикальній недостатності стійкість організму до стресу різко знижена. Отже, психосоматична корекція впливає на зниження стомлення кори наднирників після перенесеного стресу. Психосоматична корекція дає змогу підвищити резервні можливості і стійкість організму до перенесеного стресу.

Розроблена нами комплексна програма психосоматичної корекції позитивно впливає на адаптогенні процеси в організмі жінок, хворих на РМЗ, що дає змогу її вважати новим, досить ефективним способом підвищення адаптаційних можливостей і стрес-переносності в пацієнток з ознаками розладу захисно-пристосувальних систем. Кореляція проводилася з урахуванням і під контролем функціонального стану системи (визначення співвідношення змісту кортизолу, інсуліну і b-ендорфіну і коефіцієнта адаптаційної напруги) до й у процесі лікування. В результаті застосування ПСК дезадаптаційних процесів підвищується стійкість хворих на РМЗ до переносного стресу, що розширює пристосувальні можливості організму і сприяє поліпшенню якості життя. Крім того, під впливом ПСК відбувається нормалізація гормональних взаємин, що свідчить про модулюючий вплив психосоматичної корекції на адаптативні реакції в хворих на РМЗ.

Таким чином, переконливо показана перевага в лікувальному плані для хворих на РМЗ психосоматичної корекції в сполученні з методами оперативних зберігаючих втручань (реконструктивно-пластичні й органозберігаючі операції) і низьку ефективність тільки стандартної терапії в сполученні з радикальною мастектомією.

Психологічна і соціально-трудова реабілітація, реадаптація, якість життя (катамнестично). В онкологічній практиці оцінка “якості життя” пацієнтки є надзвичайно важливим критерієм оцінки ефективності проведеного лікування, нинішнього стану жінки, хворої на РМЗ, і прогнозу на її майбутнє життя. З урахуванням градації досліджуваних пацієнток на чотири групи (відповідно видам оперативних втручань і характеру програми відновлювального лікування (психотерапія, психофармакотерапія і лікувальна фізкультура) або стандартної терапії (променева терапія, хіміотерапія)) нами було проведено катамнестичне дослідження виписаних хворих через півроку і рік у відповідному обсязі амбулаторно, експериментально-психологічними методами дослідження, що дало змогу говорити як про динаміку ефективності “лікувальної допомоги”, так і про якість життя пацієнток.

Методика самооцінки особистості (САН) характеризувала більш високі показники (самопочуття, активності, настрою) у пацієнток 3-ї групи (після мастектомії з одночасною реконструкцією молочної залози), відповідно динаміка поліпшення в коливаннях 8,8 – 9,4%; тоді як у пацієнток контрольної групи (які перенесли радикальну мастектомію) лише на 1,7-1,8% (табл. 9).

Таблиця 9

Характеристика самооцінки особистості (методика САН)

група

К-ть

хворих

Самопочуття (бали) Активність (бали) Настрій (бали)
При виписці Через
6 міс
% поліпшення При виписці Через
6 міс
% поліпшення При виписці Через
6 міс
% поліпшення
М ± m М ± m М ± m
1-а 56 2,63±0,12 2,72±0,13 3,4 2,54±0,12 2,66±0,13 3,2 2,24±0,11 2,36±0,13 3,5
Р<0,05 Р<0,05 Р<0,05
2-а 39 3,91±0,12 4,16±0,11 6,3 4,03±0,11 4,29±0,12 6,4 4,05±0,12 4,32±0,11 6,6
Р<0,05 Р<0,05 Р<0,05
3-я 32 4,22±0,11 4,62±0,10 9,3 4,32±0,12 4,73±0,11 9,4 4,43±0,10 4,79±0,12 8,8
Р<0,05 Р<0,05 Р<0,05
4-а 71 2,24±0,13 2,28±0,14 1,7 2,31±0,13 2,36±0,14 1,7 1,73±0,13 1,78±0,14 1,8
Р<0,05 Р<0,05 Р<0,05
Усього 198

Це пов’язано з тим, що пацієнтки після радикальної мастектомії, маючи фізичні дефекти у вигляді спотворюючого рубця на передній грудній стінці, западання підключичної області, обмеження рухів у плечовому суглобі, деформації хребта в результаті вагової асиметрії, лімфостазу верхньої кінцівки, плечового плекситу, психологічно і фізично дуже важко переносили ці наслідки радикальної мастектомії, що викликало стан депримування - зниження настрою, активності, загального самопочуття. Надзвичайно тяжким для пацієнток був і сексуальний аспект – повна відсутність або вкрай обмежений контакт із можливим сексуальним партнером. Дане положення визначало не тільки дефект сексуальної сфери, але і було значимим у широкому розумінні порушення „якості життя” в цілому. У своїх болісних переживаннях пацієнтки не знаходили психологічної підтримки серед навколишніх; у сексуального партнера їхній стан викликав переважно негативне відношення, лікарі-онкологи, під спостереженням яких хворі знаходилися, не мали можливості зробити їм належну психотерапевтичну корекцію через непрофесійність у даній галузі медичних знань. Хворі 3-ї групи, які перенесли радикальну мастектомію з одномоментною реконструкцією, не мали подібних фізичних дефектів, були позбавлені зазначеного негативного комплексу, вели адекватний спосіб життя, що і відбивало на показниках їхньої самооцінки.

Дослідження рівня тривоги за методом Ч. Спілбергера – Ю.Ханіна виявило, що показники особистісної тривоги (як риси акцентуації) залишалися практично без змін у представників усіх груп, тоді як показники реактивної тривоги мали істотні розходження. Кращими виявилися показники серед хворих 3-ї групи (зниження рівня тривоги на 6,0%); трохи менше – у 2-й (4,7%) і відповідно – у 1-й (3,6%). На відміну від зазначених груп, у пацієнток 4-ї групи (контрольної) показники реактивної тривоги не тільки не знизилися, але і мали негативну динаміку (-1,6%) (табл. 10).


Таблиця 10

Показники динаміки рівня тривоги за методикою Ч.Спілбергера—Ю.Ханіна

Група

К-ть

хворих

Показники тривоги (бали)
Особистісна Реактивна
При виписці Через 6 міс

%

поліпшення

При виписці Через 6 міс

%

поліпшення

М ± m М ± m
1-а 56 36,0±1,10 36,0±1,12 0,0 44,5±1,02 42,9±1,13 3,6
Р>0,05 Р<0,05
2-а 39 35,6±1,02 35,4±1,11 0,06 41,0±1,11 39,1±1,12 4,7
Р>0,05 Р<0,05
3-я 32 35,2±1,01 34,9±1,12 0,9 38,4±1,08 36,2±1,11 6,0
Р>0,05 Р<0,05
4-а 71 36,3±1,13 36,8±1,14 –1,1 47,1±1,15 47,9±1,13 –1,6
Р>0,05 Р<0,05
Усього 198

Психологічне пояснення співвідношень результатів, які мали місце, у різних групах збігалося за багатьма параметрами „якості життя”, описаним у попереднім дослідженні.

Дослідження характеристики депресії і тривоги за методом М. Гамільтона показало аналогічні попередньому дослідженню структурні зміни в психологічному відношенні пацієнток різних досліджуваних груп. Так зниження депресивного тла збільшувалося від 1-ї до 2-ї і 3-ї груп (відповідно 2,3%, 6,0%, 9,4%); у хворих 4-ї (контрольної) групи динаміка мала негативний характер (-1,5%) (табл. 11). Пацієнтки контрольної групи виписувалися зі стаціонару з більш високим депресивним тлом, психологічно більш значимо переживаючи патогенну ситуацію і, не маючи поза лікарнею реальної психотерапевтичної підтримки, ще більш психологічно декомпенсувались, що призводило в результаті до низького рівня якості життя. Показники тривоги в даному дослідженні мали ту ж тенденцію.

Таблиця 11

Динаміка психопатологічної симптоматики (за методом М. Гамільтона)

Група К-ть хворих Досліджувані показники (бали)
Депресія Тривога
При виписці Через 6 міс.

%

поліпшення

При виписці Через 6 міс.

%

поліпшення

М ± m М ± m
1-а 56 26,3±1,14 25,7±1,12 2,3 30,1±1,14 29,4±1,14 2,4
Р<0,05 Р<0,05
2-а 39 22,1±1,12 20,8±1,13 6,0 28,1±1,13 26,4±1,11 6,1
Р<0,05 Р<0,05
3-я 32 19,2±1,10 17,4±1,11 9,4 25,3±1,12 23,3±1,10 8,7
Р<0,05 Р<0,05
4-а 71 32,8±1,13 33,3±1,14 –1,5 37,4±1,14 38,1±1,12 –1,8
Р<0,05 Р<0,05
Усього 198

Дослідження самооцінки „якості життя”. Досліджувані показники: робота, самопочуття, фізичне здоров’я, домашні обов’язки – були більш високими в хворих 3-ї групи, які перенесли мастектомію з первинною реконструкцією молочної залози, трохи поступалися їм показники хворих 2-ї групи, які перенесли органозберігаючі операції на молочній залозі і менш значимі в 1-й групі хворих, які перенесли радикальну мастектомію, але так само, як і хворі 3-ї і 2-ї групи, одержували розроблену нами програму відновлювального лікування (психотерапія, психофармакотерапія і лікувальна фізкультура). Найнижчими були показники серед пацієнток 4-ї групи, які перенесли радикальну мастектомію (контрольна група) (табл. 12).


Таблиця 12

Дослідження самооцінки якості життя

Група

К-ть

хворих

Досліджувані параметри (бали)
Фізичне здоров'я Самопочуття Робота Домашні обов'язки
n М ± m М ± m М ± m М ± m
1-а 56 3,4 ± 0,14 4,0 ± 0,15 1,0 ± 0,16 4,8 ± 0,14
р < 0,05 р < 0,05 р < 0,05 р < 0,05
2-а 39 4,2 ± 0,13 4,7 ± 0,14 3,4 ± 0,14 5,6 ± 0,15
р < 0,05 р < 0,05 р < 0,05 р < 0,05
3-я 32 5,6 ± 0,12 6,2 ± 0,11 4,3 ± 0,13 6,7 ± 0,16
р < 0,05 р < 0,05 р < 0,05 р < 0,05
4-а 71 1,3 ± 0,16 2,2 ± 0,15 0,8 ± 0,09 2,4 ± 0,13
р < 0,05 р < 0,05 р < 0,05 р < 0,05
Усього 198

Цікаво, що показник “самопочуття” визначав „фізичне здоров’я”, а „домашні обов’язки” були значно вище показника „робота”, що характеризувало більш активне поводження виписаних хворих у домашніх умовах, чим у суспільстві. Самі хворі, характеризуючи досліджувані параметри даної методики, виходили переважно зі стану свого психологічного комфорту, фізичних можливостей і, відповідно, „самопочуття”, що і визначало їх „якість життя”.

Дослідження якості життя за шкалою Д. Карновського показало, що результати 11 параметрів, які відбивають позитивність психічного, фізичного і соціального стану пацієнток поза стаціонаром, були кращими серед хворих, які перенесли варіанти зберігаючих оперативних втручань (реконструктивно-пластичні й органозберігаючі операції на молочній залозі) в сполученні з програмою відновлювального лікування. Більш високі показники відзначалися в 3-й групі, трохи менш виражені – у 2-й. Так 46,8% хворих 3-ї групи могли вести практично нормальний спосіб життя із незначними проявами симптомів хвороби; хворим 2-ї групи (44%) частіше було потрібно прикласти зусилля для нормального способу життя; хворі 1-ї групи (44,9%) могли піклуватися про себе, але не могли вести нормального способу життя і працювати. У хворих 4-ї (контрольної) групи простежувалася найнижча психофізіологічна і соціальна адаптація. Велика частина з них (56,7%) не могла вести нормальний спосіб життя і працювати, 19,5% мали потребу у догляді; 9,6% - у догляді і частій медичній допомозі; 2,9% відносилися до більш важкої категорії (табл. 13).

Таблиця 13

Характеристика якості життя (шкала Д. Карновського)

Параметри

якості життя

Оцінка у

балах

Кількість хворих у групах
1-а 2-а 3-я Усього в 1,2,3 4-а

Загальна

кількість

Абс % Абс. % Абс. % Абс. % Абс. % Абс. %
1.Практично здорова, скарг немає, ознак захворювання немає 100 2 3,4 2 7,1 4 12,5 8 6,3 0 0 8 4,0
2.У стані вести нормальний спосіб життя, незначні скарги і симптоми хвороби 90 12 21,5 10 25,6 15 46,8 37 28,5 0 0 37 17,1
3.Необхідні зусилля для нормальн. способу життя; є призн. і симптоми хвороби 80 10 17,9 18 44,0 7 22,2 35 27,7 4 5,6 39 19,5
4.У стані піклуватися про себе, але не може вести норм. спосіб життя або працювати 70 25 44,9 9 23,3 6 18,5 40 32,2 40 56,7 80 42,8
5.Хвора справляється з повсякденними функціями, але періодично має потребу у догляді 60 5 8,9 0 0 0 0 5 3,8 14 19,5 19 9,1
6.Має потребу у догляді, часто потрібна мед. допомога 50 2 3,4 0 0 0 0 2 1,5 7 9,6 9 4,5
7.Стійка непрацездатність, потрібен постійний догляд і спец. мед. .допомога 40 0 0 0 0 0 0 0 0 4 5,7 4 2,0
8.Стійка інвалідизація; показана госпіталізація, але погрози для життя немає 30 0 0 0 0 0 0 0 0 2 2,9 2 1,0
Продовження таблиці 13
9.Вкрай важкий стан, необхідні госпіталізація й інтенсивна терапія 20
10.Агональний період 10
11.Смерть 0
Усього 56 100 39 100 32 100 127 100 71 100 198 100

Дослідження „якості життя” за шкалою ЕСОG показало таке. Досліджувані 5 параметрів, які характеризують стан людини від практичного здоров’я до смертельного результату, а також ступінь працездатності – були значно кращими в хворих, що перенесли методи зберігаючих оперативних втручань у сполученні з психотерапією, психофармакотерапією і лікувальною фізкультурою. Велика частина даних хворих вела активний спосіб життя або займалася полегшеною працею, тобто об’єктивно проглядалася істотна соціально-трудова компенсація. Хворі, які перенесли радикальну мастектомію, в основній масі були соціально дезадаптовані, більшість з них не могли працювати, причому мотивацією цього частіше був не стан фізичної немочі, а стан депримування, емоційні переживання, пов’язані з наявним косметичним і фізичним дефектом. У хворих 1-ї групи дане положення трохи згладжувалося комплексною психотерапевтичною корекцією (табл. 14).


Таблиця 14

Характеристика якості життя за шкалою ЕСОG

Параметри

якості життя

Параметр ваги Кількість хворих у групах
1-а 2-а 3-я Усього в 1,2,3 4-а Загальна кількість
Абс. % Абс. % Абс. % Абс. % Абс. % Абс. %
0.Активний спосіб життя, у стані вести такий же спосіб життя, як і до хвороби 0 0 0 11 28,2 13 40,6 24 18,8 0 0 24 12,1
1.Не може виконувати роботу, що вимагає значних фізичних зусиль, але може займатися легкою працею 1 38 55,3 28 71,8 19 59,4 85 66,1 26 36,6 111 56,0
2.У стані обслуговувати себе, але не може працювати. Пасивне поводження в побуті, перебування у ліжку (кріслі) менш 50% від часу пильнування. Не вимагає перебування в стаціонарі 2 18 44,7 0 0 0 0 18 15,1 45 63,4 63 31,9
3.Не в змозі обслуговувати себе. Лежить у ліжку або сидить у кріслі понад 50% від часу пильнування. Потрібна періодична госпіталізація. 3 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
4.Повна інвалідизація, нездатність обслуговувати себе, прикуті до ліжка 4 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
5.Смерть 5
Усього 56 100 39 100 32 100 127 100 71 100 198 100

Отже, проведене катамнестичне експериментально - психологічне дослідження хворих на РМЗ показало явну перевагу в психологічній, соціальній і трудовій реабілітації і реадаптації пацієнток, які перенесли методи зберігаючих оперативних втручань у сполученні з психотерапією, психофармакотерапією і лікувальною фізкультурою (в динаміці її продовження в катемнезі), і виражені негативні наслідки радикальної мастектомії (у сполученні з тільки стандартною терапією), що мало пряму кореляцію з позитивною або негативною „якістю життя” хворих. Проведене експериментально-психологічне дослідження хворих на РМЗ через рік показало структурну відповідність психофізіологічних закономірностей виявленим раніше при дослідженні в період піврічного катамнезу.

При цьому виявлялася подальша позитивна динаміка в реабілітації і реадаптації і якості життя пацієнток, які перенесли варіанти зберігаючого оперативного лікування (мастектомія з одночасною реконструкцією молочної залози й органозберігаючі операції на молочній залозі) у сполученні з розробленою нами програмою відновлювального лікування, і негативна – у хворих, які перенесли РМЕ у сполученні тільки зі стандартною терапією (променева терапія, хіміотерапія). В контрольній групі показники “якості життя” хворих мали явно негативну динаміку.

Як підтвердження результатів дослідження якості життя жінок, хворих на РМЗ, у період річного катамнезу становила інтерес характеристика інвалідизації даного контингенту осіб. Кращими були показники в 3-й групі хворих, які в 21,8% випадків не мали інвалідності, а в 68,9% - мали III групу, що дозволяло їм працювати; тільки 9,3% з них були на II групі. Близькими до них за результатами були хворі 2-ї групи, що у своїй більшості також були на ІІІ групі (69,6%), однак, відсоток осіб на ІІ групі інвалідності був трохи вище (12,5%) і, відповідно менше без інвалідності – 17,9%. Гірше були результати в хворих 1-ї групи, число яких на ІІ групі інвалідності склало 53%, а на ІІІ – 47%, при цьому хворих що не мали інвалідності не було взагалі. Гіршими були показники в хворих 4-ї групи, основна частина яких (71,9%) мала II групу, а інші 28,1% - III групу інвалідності (табл. 15).

Таблиця 15

Порівняльна характеристика інвалідизації хворих різних груп в катамнезі року

Група К-ть хворих Співвідношення за групами інвалідності
I II III

Без

інвалідності

Усього

I, II, III

n Абс. % Абс. % Абс. % Абс. % Абс. %
1-а 56 0 0 30 53,0 26 47,0 56 100
2-а 39 0 0 4 12,5 28 69,6 7 17,9 32 82,1
3-я 32 0 0 3 9,3 22 68,9 7 21,8 25 78,2
4-а 71 0 0 51 71,9 20 28,1 71 100
Усього 198 0 0 37 63

Цікавою соціометричною характеристикою якості життя досліджуваних хворих у катамнезі явилося вивчення їхнього родинного стану за минулий річний період. За основу вивчення нами був прийнятий аспект шлюбних або фактичних взаємин із сексуальним партнером до операції і через рік після неї. Отримані результати мали істотне розходження в різних групах. Кращими були результати в 3-й групі, у якій 94,8% хворих протягом року після виписки зі стаціонару зберігали благополучні сексуальні стосунки з партнером. Близькими за результатами були показники 2-ї групи – 91% благополучних стосунків і лише 9% - розладнаних. У хворих 1-ї групи розладнані стосунки виявились у 97% осіб, а в 3% вони завершилися розірванням шлюбу. Найгіршими виявилися результати в хворих 4-ї (контрольної групи) – 9,5% розірвань шлюбу при 90,5% розладнаних сексуальних стосунках. Близькими за загальною тенденцією і відносинами виявилися результати дослідження категорії осіб, які до операції не перебували у шлюбі: простежувалися ті ж закономірності, але більш виражені. Так, у хворих 4-ї групи спостерігалися повний розрив сексуальних взаємин у 93,2% хворих, а в інших 6,8% - розлади їх (табл. 16).

Таблиця 16

Соціометрична характеристика порівняльних параметрів

взаємин із сексуальним партнером

Параметри

дослідження

Співвідношення по досліджуваних групах
1-а (56) 2-а (39) 3-я (32) 4-а (71) Усього (198)
Абс. % Абс % Абс % Абс. % Абс. %
1. Перебували раніше в шлюбі 33 58,9 22 56,4 19 59,3 42 59,3 116 58,5
а) благополучні сексуальні відносини 0 0 20 91,0 18 94,8 0 0 38 32,7
б) порушення сексуальних відносин 32 97,0 2 9,0 1 5,2 38 90,5 73 62,9
в) розірвання шлюбу 1 3,0 0 0 0 0 4 9,5 5 4,4
2. Не складалися в шлюбі 23 41,1 17 43,6 13 40,7 29 40,7 82 41,5
а) благополучні сексуальні відносини 0 0 16 94,2 13 100 0 0 29 35,3
б) порушення сексуальних відносин 10 43,5 1 5,8 0 0 2 6,8 13 16,0
в) розриви сексуальних відносин 13 56,5 0 0 0 0 27 93,2 40 48,7

Таким чином, проведене дослідження виявило невідповідність характеру сексуальних взаємин у жінок, хворих на РМЗ, досліджуваних груп у процесі річного катамнезу, кращими показниками як у категорії тих, які перебували до хвороби в шлюбі, так і тих, які не перебували, відзначалися хворі, які перенесли мастектомію з одночасною реконструкцією молочної залози й органозберігаючі операції в сполученні з програмою відновлювального лікування. Даним хворим після виписки зі стаціонару властиве збереження психологічного взаєморозуміння з близькою людиною (у даному випадку сексуальним партнером), що дало змогу зберегти належною мірою стан психосексуального комфорту. Хворі, які перенесли РМЕ, психологічно значно декомпенсуються в катамнестичному періоді, причому в основі цього процесу лежить не тільки усвідомлення власної фізичної вразливості, але і те явне сексуально негативне сприйняття хворої її сексуальним партнером. При цьому хворі, яким у клініці проводилася психологічна корекція, а по виписці – підтримуюча психотерапія, легше переносили цю складну інтимно-особистісну ситуацію. Хворі ж контрольної групи, що не одержували психотерапію і психофармакотерапію й залишались наодинці зі своїми важкими переживаннями, психологічно декомпенсувались значно більш і швидше, що призвело до вираженого розладу або повного розриву сексуальних взаємин як у шлюбі, так і поза ним.

Отже, результати динамічного дослідження різних параметрів психофізіологічних характеристик, що відбивають якість життя досліджуваних хворих у катамнестичному періоді півроку–рік, показали, що за всіма експериментально-психологічними методиками кращими виявилися результати в пацієнток, які перенесли варіанти зберігаючих оперативних втручань (реконструктивно-пластичні й органозберігаючі операції) і отримували психотерапію (інтегративну), психофармакотерапію антидепресантами останнього покоління з групи СІЗЗС і лікувальну фізкультуру. Хворі даної категорії досить добре адаптувалися в умовах макро- і мікросередовища, вели активний спосіб життя, практично відповідним здоровим людям, інші у своїй основі зберігали працездатність, ті, що мали інвалідність, знаходилися переважно на ІІІ групі.

Хворі ж, які перенесли радикальну мастектомію в сполученні тільки зі стандартною терапією, тобто контрольна група, у динаміці катамнезу виявляли психофізіологічну дезадаптацію, що виявлялося в міжособистісних взаєминах і в порушенні структури соціально-трудових контактів і стану. Більшість пацієнток контрольної групи не могли працювати, знаходилися частіше на ІІ групі інвалідності (рідше – на ІІІ), у них виявлялися різко порушеними сімейні взаємини (або фактичні цивільні) із сексуальним партнером, що часто приводило до розриву міжособистісних контактів і додаткової психічної травматизації хворих. Негативна психосимтоматика, яка визначалась у динаміці, мала в даних хворих тенденцію до наростання. Отже, можна зробити висновок, що якість життя жінок, хворих на РМЗ, у післястаціонарному періоді має пряму відповідність з програмою відновлювального лікування, яка раніше проводилася нами в стаціонарі, і амбулаторною (через півроку-рік) підтримуючою психотерапевтичною корекцією і ЛФК.

Таким чином, проведене клініко-психопатологічне (включаючи експериментально-психологічне), функціонально-діагностичне і соціометричне дослідження (стаціонарне і катамнестичне) переконливо продемонструвало перевагу розробленої нами нової програми відновлювального лікування в порівнянні тільки зі стандартною терапією, причому істотно значимим при цьому є вид оперативного втручання: найбільш позитивними є реконструктивно-пластичні й органозберігаючі операції на молочній залозі, менш доцільними – радикальна мастектомія.

Зазначене дозволяє говорити, про доцільність запровадження в широку клінічну практику лікування жінок, хворих на РМЗ, зберігаючих видів оперативних втручань (в першу чергу реконструктивно-пластичні й органозберігаючі операції на молочній залозі) і розробленої нами програми відновлювального лікування, що включає в себе інтегративну (індивідуальну, групову і сімейну) психотерапію, психофармакотерапію антидепресантами останнього покоління з групи СІЗЗС і лікувальну фізкультуру з їх прогностичним диференціюванням у аспектах реабілітації (психологічної, фізичної, соціальної і трудової), реадаптації і якості життя цих хворих.

Висновки

1. Онкологічна патологія молочної залози у жінок є як соматичним, так і психосоматичним захворюванням. Причому в основі психічних розладів лежать два чинники: 1) психічна реакція на важкий стрес (звістка про онкологічне захворювання); 2) вплив самого онкопроцесу. У більшості випадків розвиваються виражені психосоматичні розлади, переважно у вигляді депресивного синдрому різних варіантів і ступеня вираження (тривожно-депресивний – 54,7–55%; астено-депресивний – 22,6–23,4%; тривожно-фобічний – 14,1–15,4%), нерідко з наявністю суїцидальних тенденцій (4,8% аутоагресивного характеру).

2. У хворих на рак молочної залози, які перенесли радикальне лікування, в 75,3% розвиваються виражені тілесні дефекти: контрактура плечового суглоба (27,7 – 72,3%), викривлення хребта (17,8 – 35,2%), лімфатичний набряк верхньої кінцівки (11,8 – 45,1%), плечовий плексит, зниження м’язової сили в кисті, грубий косметичний дефект, які справляють виражений негативний вплив на психофізичний, загальний соматичний стан хворих, сприяють активізації злоякісного процесу і в цілому впливають на якість життя.

3. Клінічно психічний стан післяопераційних хворих характеризується переважно депресивним розладом різного виду (тривожно-депресивним (41,1 – 76,9%), астено-депресивним (42,8 – 87,5%), тривожно-фобічним (40 – 75%) та ін.), іноді з супутніми суїцидальними думками або діями (14,3% випадків). При цьому клінічна психосимптоматика кардинально залежить від виду оперативного втручання: більше виражена після радикальної мастектомії і менше — при зберігаючих варіантах (реконструктивно-пластичному і органозберігаючому) оперативних втручань.

4. Розроблена і апробована нова, ефективна програма спеціальної комплексної відновлювальної терапії хворих на рак молочної залози, до якої входить інтегративна психотерапія, психофармакотерапія, лікувальна фізкультура, що проводиться в умовах стаціонару, а після виписки – як підтримуюча психотерапія і лікувальна фізкультура – амбулаторно упродовж року.

5. Хворі на рак молочної залози преморбідно в 62,3% мають риси акцентуації особистості: переважно по дистимічному (35,2%), застрягаючому (2,4%), емотивному (12,1%), тривожно-боязливому (16,3%), демонстративному (8,0%), інтравертному типах. У 2/3 хворих за півроку–рік до діагностування раку молочної залози відзначались значні психогенії, що в поєднанні з преморбідними особливостями особистості складали негативне психологічне тло; вказаний стан гіпотетично можна пов’язати з певною декомпенсацією психофізіологічних чинників, які сприяли активізації злоякісного процесу.

6. Порівняльна характеристика різних видів оперативних втручань і методів комплексної відновлювальної терапії об’єктивно демонструвала значну перевагу зберігаючих варіантів оперативних втручань у поєднанні з розробленою комплексною терапією і низьку ефективність радикальної мастектомії в поєднанні зі стандартною терапією. В основній групі „виражене поліпшення” спостерігалось у 61,5% хворих, тоді як у контрольній групі основну частку склало „незначне поліпшення” – 70,6%; а „виражене поліпшення” взагалі не відзначалось.

7. Розроблена і апробована високоефективна програма фізичної кінезитерапії хворих на рак молочної залози, з системним диференційованим підходом у залежності від специфіки стану хворого: віку, стадії захворювання, характеру перенесеного оперативного втручання, швидкості перебігу регенеративних процесів, психофізіологічного стану та передбачає клінічний і катамнестичний (піврічний і однорічний) етапи фізичної реабілітації й реадаптації, спрямовані відповідно на усунення й профілактику постмастектомічних ускладнень (зниження розвитку контрактури плечового суглоба на 44,6%, деформації хребта на 17,4% і лімфатичного набряку верхньої кінцівки на 33,3% після проведення пацієнткам розробленої нами програми фізичної реабілітації).

8. Результатом комплексної програми кінезитерапії у осіб з раком молочної залози в післяопераційному періоді є виражена позитивна динаміка перебігу відновлювальних процесів – адаптація до зростаючих фізичних навантажень, стабілізація адекватної життєдіяльності, профілактика ускладнень, що сприяє підвищенню якості життя.

9. Порівняльна характеристика впливу системи запропонованої кінезитерапії на хворих, які мали різні варіанти оперативних втручань з приводу раку молочної залози, показала значну перевагу результатів загальнофізичної компенсації у хворих, оперованих за зберігаючими методами операцій, на відміну від варіанта радикальної мастектомії.

10. У хворих на рак молочної залози в доопераційний період спостерігалось два варіанти гормональних дезадаптаційних розладів (62,4%): 1) при підвищеному рівні кортизолу відзначається зниження рівня інсуліну при суттєвому збільшенні коефіцієнта напруження, що свідчить про напруження компенсаторних механізмів (32,8%); 2) при низьких концентраціях кортизолу реєструється підвищений рівень інсуліну з низьким коефіцієнтом напруження, що характеризує виснаження адаптаційних можливостей організму (29,6%).

11. Під впливом психосоматичної корекції хворих на рак молочної залози спостерігається обмеження сприйняття стрес-реакції, зі зниженням коефіцієнта напруження (у 2,3; 3 і 3,6 разів в основних групах) (в 1 варіанті); або підвищення резервних можливостей організму, зі збільшенням коефіцієнта напруження (у 3,3; 4; 5,2 рази в основних групах) за рахунок стимуляції глюкокортикоїдної функції кори надниркових залоз (у 2 варіанті), що свідчить про модулюючий вплив психосоматичної корекції на адаптаційні реакції організму.

12. У пацієнток з новоутвореннями молочної залози, які мали гормональні дезадаптаційні розлади як до операції, так і через 2 тижні, через 6 місяців після неї без психосоматичної корекції не спостерігається кореляції кортизолу, інсуліну і β-ендорфіну, що свідчить про стійкі порушення адаптаційних процесів організму.

13. Ефект реабілітації, реадаптації і якості життя хворих на рак молочної залози в катамнестичний період структурно відповідає стаціонарним груповим параметрам: позитивним — адаптаційним, психофізичним і соціально-трудовим характеристикам у хворих, які одержували пропоновану терапію, і негативним — у контрольній групі. Про це свідчать показники інвалідизації, працездатності, якості сімейних взаємин та інші аспекти соціалізації особистості.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Бугайцов С.Г. Пути улучшения качества жизни больных раком молочной железы //Вісн. морськ. медицини. – 1999. - № 3. – С. 95-98.

2. Бугайцов С.Г. Органосохраняющие операции в хирургическом лечении больных раком молочной железы //Вісн. морськ. медицини. – 1999. - № 4. – С. 127-131.

3. Запорожан В.М., Бугайцов С.Г. Комплексне лікування хворих на рак молочної залози з психосоматичними розладами //Одеськ. мед. журнал. – 1999. - № 5. – С. 28-31. (Особистий внесок дисертанта: розроблено програму психологічної корекції (психотерапія, психофармакотерапія) і фізичної реабілітації для хворих на рак молочної залози на етапах комплексного лікування).

4. Бугайцов С.Г. Психологические особенности общения больной раком молочной железы и врача-онколога //Вісн. морськ. медицини. – 2000. - № 1. – С. 138-143.

5. Бугайцов С.Г. Программа восстановительного лечения больных раком молочной железы //Мед.реабилит., курортол., физиотерапия. – 2000. - № 2. – С. 36-38.

6. Бугайцов С.Г. Психосоматична медицина – новий підхід до проблеми розвитку онкологічних захворювань //Одеськ. мед. журнал. – 2000. - № 2. – С. 4-6.

7. Бугайцов С.Г. Роль патогенетичних механізмів стресу в розвитку онкологічних захворювань //Одеськ. мед. журнал. – 2000. - № 3. – С. 88-90.

8. Бугайцов С.Г., Єршова-Бабенко І.В. Психологічна корекція психосоматичних розладів у хворих на рак молочної залози на етапах лікування та після виписування зі стаціонару і макромодель стану пацієнтів //Одеськ. мед. журнал. – 2002. - № 1. – С. 112-115. (Особистий внесок дисертанта: розроблено макромодель взаємовідносин пацієнтки, страждаючої на рак молочної залози, з родиною і лікарем і її психологічного стану).

9. Бугайцов С.Г. Роль психотерапии в лечении психогенных расстройств у женщин, больных раком молочной железы //Вісн. морськ. медицини. – 2002. - № 1. – С. 12-17.

10. Шалимов С.А., Бугайцов С.Г. Влияние химиолучевого лечения на развитие психологических расстройств у больных раком молочной железы //Укр. хіміотерапевт. журнал. – 2002. - № 1. – С. 32-34. (Особистий внесок дисертанта: вивчені за допомогою експериментально-психологічних методів дослідження психологічні розлади у хворих на рак молочної залози, які виникають під впливом хіміопроменевого лікування).

11. Бугайцов С.Г. Влияние объема оперативного вмешательства на развитие психологических расстройств у больных раком молочной железы //Архів психіатрії. – 2002. - № 1. – С. 137-142.

12. Харченко Е.Н., Бугайцов С.Г. Комплексная терапия психопатологических расстройств онкологических больных в соотношении с разными видами оперативного вмешательства //Вісн. психіатрії та психофармакотерапії. – 2002. - № 1. – С. 86-94. (Особистий внесок дисертанта: вивчені за допомогою експериментально-психологічних методів дослідження психопатологічні розлади у хворих на рак молочної залози. Вивчено їх залежність від виду оперативного втручання. Розроблена спеціальна комплексна терапія (антидепресанти і інтегративна психотерапія) психопатологічних розладів у хворих на рак молочної залози).

13. Бугайцов С.Г. Особливості методики фізичної реабілітації хворих, які перенесли мастектомію, в ранньому післяопераційному періоді //Одеськ. мед. журнал. – 2002. - № 2. – С. 89-93.

14. Бугайцов С.Г. Аспекты психопатологии, реадаптации и качества жизни больных раком молочной железы //Архів психіатрії. – 2002. - № 2. – С. 109-116.

15. Бугайцов С.Г. Соотношение объема оперативного вмешательства и выраженности психопатологической симптоматики у больных раком молочной железы //Онкология. – 2002. – Т.4, № 2. – С. 103-106.

16. Бугайцов С.Г. Актуальные вопросы реабилитации больных раком молочной железы в послеоперационном периоде //Вісн. морськ. медицини. – 2002. - № 2. – С. 81-84.

17. Бугайцов С.Г. Психопатологічні особливості хворих на рак молочної залози. Методи психофармакотерапії //Одеськ. мед. журнал. – 2002. - № 3. – С. 39-41.

18. Харченко Е.Н., Чабан О.С., Бугайцов С.Г. Комплексная терапия психопатологических расстройств у онкологических больных в соотношении с разными видами оперативного вмешательства //Архів психіатрії. – 2002. - № 3. – С. 158-163. (Особистий внесок дисертанта: розроблена програма інтегративної (індивідуальна, групова, сімейна) психотерапії і психофармакотерапії антидепресантами з групи СІЗЗС (золофт) для корекції психологічних розладів у хворих на рак молочної залози).

19. Бугайцов С.Г. Психопатологическая характеристика больных раком молочной железы: клиника, реабилитация //Вісн. морськ. медицини. – 2002. - № 3. – С. 15-23.

20. Бугайцов С.Г. Психологічні розлади – причина і ранні симптоми захворювання на рак молочної залози //Одеськ. мед. журнал. – 2002. - № 4. – С. 48-50.

21. Бугайцов С.Г. Сравнительная оценка эффективности воздействия программы физической реабилитации на больных раком молочной железы в зависимости от характера оперативного вмешательства //Вісн. морськ. медицини. – 2002. - № 4. – С. 17-22.

22. Харченко Є.М., Бугайцов С.Г. Психопатологічна характеристика хворих на рак молочної залози. Методи сучасної психофармакотерапії //Медицина заліз. трансп. України. – 2002. - № 4. – С. 31-33. (Особистий внесок дисертанта: вивчена за допомогою експериментально-психологічних методів дослідження психопатологічна симптоматика у хворих на рак молочної залози. Проведена апробація антидепресанта золофт (сертралін) в лікуванні цих хворих).

23. Бугайцов С.Г. Застосування фізичної реабілітації у відновлювальному лікуванні хворих на рак молочної залози, які зазнали оперативного втручання //Альманах клінічної медицини. – 2002. – Вип. № 2. – С. 39-42.

24. Бугайцов С.Г. Психопатологические расстройства у больных раком молочной железы и методы их психотерапевтической коррекции //Укр. медич. альманах. – 2002. – Т. 5, № 4. – С. 14-17.

25. Бугайцов С.Г. Фармакотерапия психических расстройств невротического характера у больных раком молочной железы // Укр. хіміотерапевт. журнал. – 2002. - № 3-4. – С. 52-54.

26. Бугайцов С.Г. Адаптаційні можливості хворих на рак молочної залози після різних видів операцій у процесі психосоматичної корекції // Одеськ. мед. журнал. – 2002. - № 5. – С. 29-31.

27. Бугайцов С.Г. Радиоиммунологический анализ содержания b-эндорфина и кортизола у больных раком молочной железы после разных видов операции в процессе коррекции психосоматических расстройств //Пром. діагн., пром. терапія. – 2002. – Вип. № 14. – С. 19-29.

28. Бугайцов С.Г. Фізична реабілітація хворих на рак молочної залози у післяопераційному періоді //Одеськ.мед. журнал. – 2002. - № 6. – С. 74-76.

29. Деклараційний патент № 34368А Україна (UA), МПК6, А61К 31/455. Спосіб лікування рака молочної залози (Шалімов С.О., Запорожан В.М.) //Одеський державний медичний університет. – Опубл. 15.02.2001., Бюл. № 1. (Особистий внесок дисертанта: запропоновано додатково на ранній стадії хвороби призначати антидепресант).

30. Деклараційний патент № 34375А Україна (UA), МПК6, А61В 17/00. Спосіб лікування рака молочної залози (Шалімов С.О., Запорожан В.М.) //Одеський державний медичний університет.– Опубл. 15.02.2001.,Бюл.№ 1. (Особистий внесок дисертанта: запропоновано комплекс лікувальної гімнастики, спрямований на підвищення рухомості верхньої кінцівки).

31. Деклараційний патент № 34376А Україна (UA), МПК6, А61В 17/00. Спосіб профілактики і корекції психосоматичних розладів у хворих при операціях з приводу рака молочної залози (Шалімов С.О., Запорожан В.М.) //Одеський державний медичний університет.–Опубл.15.02.2001.,Бюл. № 1. (Особистий внесок дисертанта: запропоновано схему призначення седативних та анксіолітичних засобів та комплекс лікувальної гімнастики).

32. Деклараційний патент № 51349А Україна (UA), МПК6, А61М 21/00. Спосіб корекції психічних розладів у онкологічних хворих (Табачніков С.І., Харченко Є.М.) //Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології. – Опубл. 15.11.2002., Бюл. № 11. (Особистий внесок дисертанта: запропоновано проведення групової та сімейної психотерапії).

33. Соколов О.Д., Бондар С.В., Деревянко В.А., Бугайцов С.Г. Органосохраняющие операции как компонент комплексного лечения рака молочной железы //Тези доп. міжнар. науково-практич. конф. “Діагностика та лікування раку молочної залози”. – Одеса, 1999. – С. 36-36. (Особистий внесок дисертанта – збирання фактичного матеріалу, редакція тез та підготовка їх до друку).

34. Бугайцов С.Г. Возможности программы восстановительного лечения в реабилитации женщин, больных раком молочной железы с психосоматическими расстройствами //Матер. Х з’їзду онкологів України. – Крим, 2001. – С. 65-65.

35. Бугайцов С.Г. Влияние объема хирургического лечения на развитие психологических расстройств у женщин, больных раком молочной железы //Матер. науково-практ. конф. “Сучасні аспекти комплексного лікування раку молочної залози із застосуванням органозберігаючих та реконструктивних операцій”. – Ужгород, 2002. – С. 26-27.

36. Бугайцов С.Г. Психофармакотерапия тревожно-депрессивных расстройств у больных раком молочной железы //Матер. научно-практ. конф. “Актуальные проблемы сексологии и медицинской психологии”. – Харьков, 2002. – С. 213-221.

37. Харченко Е.Н., Бугайцов С.Г. Фармакотерапевтическое действие разных видов антидепрессантов при психопатологических расстройствах у больных раком молочной железы //Матер. научно-практ. конф. “Актуальные проблемы сексологии и медицинской психологии”. – Харьков, 2002. – С. 31-41. (Особистий внесок дисертанта – збирання клінічного матеріалу, аналіз отриманих результатів, підготовка доповіді до друку).

38. Харченко Є.М., Бугайцов С.Г. Клініко-психопатологічні особливості хворих на рак молочної залози; методи сучасного лікування //Тези ІХ конгресу СФУЛТ. – Луганськ, 2002. – С. 414-414. (Особистий внесок дисертанта – збирання клінічного матеріалу, аналіз отриманих результатів, підготовка тез до друку).

39. Бугайцов С.Г. Современные методы лечебной помощи, улучшающие качество жизни больных раком молочной железы пожилого возраста //Матер. науково-практич.конф. “Лікування онкологічних хворих похилого віку”. – Київ, 2002. – С.49-50.

40. Харченко Е.Н., Бугайцов С.Г., Хачатарян С.П. Психопатологические особенности больных раком молочной железы //Матер. науково-практ.конф. “Актуальні питання неврології, психіатрії та наркології”. – Чернівці, 2002. – С. 177-179. (Особистий внесок дисертанта – збирання клінічного матеріалу, аналіз отриманих результатів, підготовка тез до друку).

41. Харченко Е.Н., Чабан О.С., Бугайцов С.Г. Комплексная терапия психопатологических расстройств у онкологических больных в соотношении с разными видами оперативного вмешательства //Матер. междунар.научно-практ.конф. “Актуальные проблемы социальной, судебной психиатрии и наркологии”. – Алушта, 2002. – С. 158-163. (Особистий внесок дисертанта – збирання клінічного матеріалу, аналіз отриманих результатів, підготовка доповіді до друку).

42. Бугайцов С.Г. Радиоиммунологический анализ содержания b-эндорфина и кортизола у больных раком молочной железы после разных видов операций в процессе коррекции психосоматических расстройств //Матер. міжнар.науково-практ.конф. “Сучасні проблеми ядерної медицини”. – Київ, 2002. – С. 19-29.

43. Бугайцов С.Г. Застосування фізичної реабілітації у відновлювальному лікуванні хворих на рак молочної залози, які зазнали оперативного втручання //Матер. науково-практ.конф. “Нові технології в хірургії”. – Київ, 2002. – С. 39-42.

44. Бугайцов С.Г., Ершова-Бабенко И.В. Психосинергетическая макромодель состояния пациента и возможности психокоррекции психосоматических расстройств у больных раком молочной железы //Матер. науково-практ.конф. “Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики”. – Одеса, 2003. – С. 15-17. (Особистий внесок дисертанта – збирання клінічного матеріалу, аналіз отриманих результатів, підготовка тез до друку).

АННОТАЦИЯ

Бугайцов С.Г. Рак молочной железы - реабилитация, коррекция психосоматических расстройств в процессе комплексного лечения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.07-онкология. Институт онкологии АМН Украины.- Киев, 2003.

Диссертационная работа посвящена проблеме повышения эффективности комплексной реабилитации и качества жизни женщин, больных раком молочной железы (РМЖ) с психосоматическими расстройствами. Обследовано 198 пациенток с РМЖ, проходивших лечение в институте онкологии АМН Украины с 2000 по 2002 гг., которые были распределены на четыре группы в зависимости от вида оперативного вмешательства и характера лечения. I группу составили больные РМЖ, которым была выполнена радикальная мастэктомия (n=56); во вторую группу вошли женщины, которым была выполнена квадрантэктомия (n=39); третью группу составили 32 пациентки после мастэктомии с одномоментной реконструкцией молочной железы аутотканями. Пациенткам всех трех групп проводилась психотерапия, психофармакотерапия и ЛФК. Пациенткам четвертой (контрольной) группы (n=71) была выполнена радикальная мастэктомия с последующей стандартной терапией (лучевая и химиотерапия). Клиническая психосимптоматика больных РМЖ представляла собой реакцию на тяжелый стресс с расстройством адаптации. Ведущим психопатологическим синдромом был тревожно-депрессивный в группе, получавшей предложенную терапию -54,7% и 55,0% в контрольной группе; тревожно-фобический синдром встречался в 14, 1% и 15, 4% случаев, соответственно. У 77,4% обследованных были выявлены черты акцентуации личности; у 35,2% - дистимичность; тревожная боязливость - у 16,3%; эмотивность- у 12,1% и у 8% обследованных преобладала демонстративность. Показатели САН при первичном исследовании оказались сниженными, более всего по параметру “настроение”. Уровень тревоги (методика Ч.Спилбергера-Ю.Ханина) характеризовался высоким уровнем личностной и реактивной тревожности, наблюдалось выраженное увеличение уровня депрессии и тревоги (методика М.Гамильтона). Динамика содержания гормонов стресса, нейропептидов и их соотношения свидетельствовала о крайнем напряжении адаптационных систем у 32,8% обследованных, что проявлялось гиперкортицизмом со снижением уровней b-эндорфина, инсулина и увеличением коэффициента напряжения. У 29,6% пациенток наблюдался синдром истощения адаптационных возможностей, что выражалось снижением уровня кортизола, повышением уровня b-эндорфина, инсулина, низким коэффициентом напряжения и снижением резистентности к стрессу в последующий период. Разработанная программа реабилитации с включением индивидуальной, групповой и семейной психотерапии и психофармакотерапии антидепрессантами позволила снизить тревогу и уменьшить депрессию к 10-14 дню и нивелировать другие расстройства после 3-4 недель курсового лечения с последующей стабилизацией эффекта в течение 5-6 недель. Психосоматическая коррекция позволила нормализовать коэффициент напряжения за счет изменения соотношения кортизола и инсулина, оптимизации уровня β-эндорфина и, увеличения, таким образом, компенсаторных возможностей организма. Программа физической реабилитации характеризовалась системным подходом, учитывающим возраст, стадию заболевания, характер операции, скорость протекания регенеративных процессов. Упражнения, применявшиеся в раннем, позднем послеоперационном и адаптационно-тренировочном периодах, носили строго дифференцированный характер и были направлены на профилактику и борьбу с контрактурой плечевого сустава, лимфостазом верхней конечности, деформацией позвоночника. Включение ЛФК в комплексную терапию способствовало более благоприятному течению послеоперационного периода, снижению количества постмастэктомических осложнений на ближайших и отдаленных этапах реабилитации. Так лимфостаз верхней конечности наблюдали у 11,8% пациенток, получавших программу физической реабилитации против 45,1% в контроле, деформацию позвоночника - у 17,8% против 35,2% пациенток контрольной группы, контрактура плечевого сустава или ограничение подвижности в плечевом суставе через полгода - год после оперативного вмешательства наблюдалась у 36 женщин (18,18%). При этом данное осложнение встречалось более чем в 2 раза чаще у больных, входивших в контрольную группу – 26 женщин (72,3%), против 10 пациенток (27,7%) в ГППТ.

Катамнестическое исследование, проведенное через год после выписки, позволило оценить качество жизни пациенток, установить, что женщины, перенесшие реконструктивно-пластические операции с последующей реабилитацией по разработанной программе, имели более высокие показатели по шкале САН (8,8-9,4% против 1,7-1,8% в контроле), у этих же пациенток отмечено снижение уровня тревоги в среднем на 6% (против –1,6% в контроле) и уровня депрессии и тревоги на 9,4% (против -1,5% в контроле). Субъективная оценка качества жизни в этой группе больных также была самой высокой. 21,8% пациенток данной группы после года наблюдения не имели инвалидности, 68,9% имели третью группу, в то время как 71,9% женщин контрольной группы имели вторую группу инвалидности. В этой же группе у 94,8% исследуемых сохранялись благополучные сексуальные отношения, в то время как в контроле имело место 9,5% расторжений брака при 90,5% нарушенных сексуальных отношений. Полученные данные свидетельствуют о том, что включение в комплексную терапию больных РМЖ разработанной программы восстановительного лечения позволяет повысить качество жизни больных и улучшить их социальную адаптацию.Предлагаемая программа комплексной реабилитации защищена блоком патентов Украины.

Ключевые слова: рак молочной железы, качество жизни, программа реабилитации, психосоматические расстройства.

АНОТАЦІЯ

Бугайцов С.Г. Рак молочної залози – реабілітація, корекція психосоматичних розладів в процесі комплексного лікування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.07 – онкологія. Інститут онкології АМН України. – Київ, 2003.

Дане дослідження присвячене поліпшенню результатів реабілітації і якості життя жінок, хворих на рак молочної залози (РМЗ) з психосоматичними розладами. Було обстежено 198 жінок, хворих на РМЗ, з яких сформували 4 групи згідно з типом хірургічного втручання та характером лікування. Пацієнткам контрольної групи (n=71) застосовували тільки хірургічне втручання та традиційне (променева та хіміотерапія) лікування. Застосування комплексної програми реабілітаційного лікування дозволило значно зменшити рівень тривожності, депресії та тривожно-фобічних розладів у порівнянні з контролем, покращити якість життя, знизити кількість непрацездатних осіб та гармонізувати сексуальне життя у досліджуваної групи. Запропонована програма захищена блоком патентів України.

Ключові слова: рак молочної залози, якість життя, програма реабілітаційного лікування, психосоматичні розлади.

SUMMARY

Boogaitsov S.G. Cancer of mammary gland-rehabilitation, correction of psychosomatic disorders in the course of complex treatment. – Manuscript.

The thesis for the competition of a doctor’s degree in medicine, speciality – 14.01.07 – oncology. Institute for Oncology of the Academy of Medical Sciences of Ukraine. – Kiev, 2003.

The work presented is devoted to the improvement of the treatment outcomes in the mammary gland cancer (MGC) women with psychosomatic disorders. They have examined 198 patients with the said pathology. They formed four groups in accordance with the type of surgery and post-operative treatment, control group (n=71) patients underwent surgery and traditional (radio- and chemotherapy). The use of the complex rehabilitative program allowed to reduce significantly the level of anxiety, depression, etc. in comparison with the control, improve the quality of life, diminish number of disable persons and harmonize the sexual life in the group under study. The suggested program is defended by a block of patents of Ukraine.

Key words: mammary gland cancer, quality of life, program of rehabilitative treatment, psychosomatic disorder.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГОЗТ – група, яка одержувала запропоновану терапію

ЛВК – лімфостаз верхньої кінцівки

ЛФК – лікувальна фізкультура

ОЗО – органозберігаючі операції

ПК – психологічна корекція

ПМЕУ – постмастектомічні ускладнення

ПСК – психосоматична корекція

ПСР – психосоматичні розлади

ПТ – психотерапія

ПФТ – психофармакотерапія

РМЕ – радикальна мастектомія

РМЗ – рак молочної залози

РПО – реконструктивно-пластичні операції

СІЗЗС – селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну

ТГТ – телегаматерапія

ХТ – хіміотерапія

ЯЖ – якість життя

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий