СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
БАРАБАШ ЮЛІЯ ВАСИЛІВНА
УДК 94 (477.6) «1920/1930»
РОЗВИТОК ІНФРАСТРУКТУРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В ДОНБАСІ У20-Х РР. ХХ СТ.: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
Спеціальність 07.00.01 – історія України
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Луганськ – 2008
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Сьогодні Україна є суверенною європейською державою. Важливою складовою її соціально-економічної сфери є інфраструктура охорони здоров’я, розвиток якої проходить у складних умовах. Процеси, пов’язані з питаннями матеріального стимулювання медичних працівників, створення належних умов праці та соціального забезпечення протягом доби незалежності нашої держави потерпали від значних невдач та змушували до пошуку нових механізмів регулювання цього питання.
Зазначені тенденції пов’язані з політикою ціноутворення, оподаткування, станом ринку праці, зайнятістю, соціальним захистом і забезпеченням населення. До того ж, як вважають сучасні дослідники, представники бюджетної сфери, до яких відносяться і медики, яких держава матеріально не підтримує на належному рівні, звертаються до пошуку додаткових шляхів отримання матеріальних благ, не турбуючись про моральний бік справи. Глибоким корінням таких проблем є порушення розподілу матеріальних та духовних благ. Виходячи з таких міркувань, керівництву держави слід враховувати досвід минулих років, який досить часто допомагає у вирішенні наболілих проблем. Але нерідко він несе у собі негативний приклад, що у свою чергу, також є досвідом – «як уникнути подібних моментів».
Вважаємо за доцільне звернутися до досвіду 20-х років минулого століття. У той час питання соціальної політики відігравали неабияку роль у діяльності керівних органів. Одразу після революційних змагань на порядок денний постали питання, які потребували виваженого та глибокого підходу. Гострими проблемами були голод, стан охорони здоров’я, соціальне забезпечення, безробіття, матеріально-побутові умови. Особливо гостро криза проходила в Донецькій губернії.
Дійсно, нинішній стан можна дещо порівняти з 20-ми рр. ХХ ст. Саме тоді, як і у період проголошення незалежності нашої держави (1991 р.), відбувалася трансформація у соціально-економічній сфері. З переходом до ринкових відносин (1921 р. – перехід від політики «воєнного комунізму» до «нової економічної політики») спостерігалося скорочення бюджетного фінансування медичної допомоги, що призводило і до скорочення медичних установ, їхнього закриття. Недостатнє фінансування позбавляло можливості забезпечити медичні заклади належною кількістю медичних приладів та апаратури. Однак владні органи намагалися сконцентровувати зусилля, аби забезпечити населення медичною допомогою, тобто приділялася увага питанню будівництва закладів охорони здоров’я, їхньому ремонту, забезпеченню належними приладами, вирішенню кадрових питань та ін. Уже наприкінці 1920-х рр. було отримано значних результатів щодо відкриття медичних закладів та забезпечення сфери належною кількістю кваліфікованих кадрів.
Тож, на нашу думку, проблеми у сфері охорони здоров’я Донбасу періоду 1920-х рр. перегукуються з нинішніми, що й спричинює актуальність цього наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційне дослідження виконувалося в рамках комплексної програми «Українська еліта в історичному контексті державотворчих процесів та розвитку суспільно-політичної думки», що розробляється історичними кафедрами Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (державний реєстраційний номер 0106U000296).
Об’єктом дослідження є система охорони здоров’я Донецького регіону у 20-ті роки ХХ століття.
Предметомвивчення є інфраструктура охорони здоров’я Донбасу, у тому числі надання медичних послуг населенню, а також забезпечення галузі відповідними кадрами.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період 20-х рр. ХХ ст., бо саме протягом зазначеного десятиліття відбувався процес становлення інфраструктури охорони здоров’я Донецького регіону. В умовах того часу відкривалися медичні установи, надавалася допомога населенню, велася напружена боротьба з епідеміями та соціальними захворюваннями, діяла робітнича медицина, яка забезпечувала працівників медичною допомогою.
Територіальні рамкидослідження охоплюють терени сучасного Донбасу (Донецька та Луганська області). Це пояснюється тим, що Донбас, як один з найбільш промислово розвинених регіонів України, був осередком організації медичної допомоги робітникам підприємств та населенню в цілому.
Мета дослідження полягає у виявленні особливостей розвитку інфраструктури охорони здоров’я в Донбасі у 1920-х рр., висвітленні й узагальненні низки аспектів з історії становлення медичних установ, а також історичному аналізі організації медичної допомоги у боротьбі з епідеміями, соціальними захворюваннями, розвитку робітничої медицини та закладення основ просвітньо-профілактичної роботи у регіоні.
Відповідно до поставленої мети передбачається вирішення таких наукових завдань:
- виявити, систематизувати та класифікувати джерельну базу роботи;
- розглянути стан охорони здоров’я в Донбасі на 1920 р.;
- висвітлити особливості формування системи медичних установ;
- дослідити шляхи вирішення проблеми медичних кадрів;
- розкрити масштаби й наслідки діяльності апарату охорони здоров’я і медичних установ щодо ліквідації епідемій та соціальних захворювань у регіоні;
-показати особливості розвитку робітничої медицини у Донбасі;
-оцінити внесок держави й керівних органів у сферу охорони здоров’я, започаткування та розвиток просвітньо-профілактичної роботи у регіоні.
Наукова новизнадисертації насамперед полягає в тому, що в ній узагальнено висновки наукових праць, в яких в тій чи іншій мірі аналізуються окремі аспекти теми дослідження, і, виходячи з концептуальних позицій сучасної історичної науки, на основі широкої та різноманітної джерельної бази вперше здійснено аналіз формування інфраструктури охорони здоров’я у Донбасі в період 1920-х рр. Вона визначається такими результатами дослідження:
1.Досліджено стан медичної галузі в Донецькому регіоні на 1920 рік.
2.Показано особливості формування системи медичних установ та посилення їхньої ролі в охороні здоров’я регіону.
3.Розглянуто процес становлення та розвитку медичної освіти у Донбасі.
4. Проаналізовано діяльність органів влади та установ охорони здоров’я у боротьбі з епідеміями та соціальними захворюваннями в умовах погіршення економічного стану як у республіці в цілому, так і в регіоні зокрема, а також статистичний матеріал щодо кількості захворювань.
5.Охарактеризовано досвід діяльності робітничої медицини з елементами страхової, а також звернено увагу на привілейований стан робітників промислових підприємств Донбасу у розподілі медичної допомоги в порівнянні з іншими верствами населення.
6.Висвітлено діяльність установ охорони здоров’я у просвітницько-профілактичному напрямку, у тому числі в питанні відкриття курортів, попередження захворювань профілактичними методами.
Науково-теоретичне та практичне значення одержаних результатів дослідженняполягає в тому, що його фактичний матеріал, теоретичні положення і висновки можуть бути використані при розробці узагальнюючих праць як з історії України, так і в краєзнавчих студіях. Зібрані й проаналізовані історичні відомості можуть використовуватися при розробці спецкурсів, а також навчальних посібників з історії України.
Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри архівознавства та історії України Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, а також знайшли відображення у тезах доповідей та матеріалах наукових конференцій: Міжнародних наукових конференціях студентів, аспірантів та молодих вчених
«Актуальні проблеми новітньої історії» (Луганськ, 23 листопада 2006 р.), «Проблеми світового розвитку в історичному контексті (Луганськ, 27 листопада 2006 р.), V Міжрегіональній науковій конференції «Актуальні питання історії України, всесвітньої історії, освіти, науки і техніки» (Луганськ, 27 червня 2007 р.), Методологічному семінарі «Історія науки і техніки» (14-15 квітня 2008 р.).
Публікації. За матеріалами досліджень, представлених у дисертації, опубліковано 11 наукових праць, серед яких 7 статей у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України.
Структура дисертаціїзумовлена її метою та науковими завданнями. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків (154 сторінки – основний текст),списку використаних джерел та літератури (154 найменування на 18 сторінках) і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 179 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, її зв'язок з науковими програмами, визначаються мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, його хронологічні рамки й територіальні межі, розкривається наукова новизна обраної теми, а також практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі “Джерельна база, історіографія та методологія дослідження” узагальнено й класифіковано джерела за темою роботи, охарактеризовано їхні інформаційні можливості, проаналізовано основні наукові праці з історії вивчення проблеми та визначено методологічне підґрунтя дослідження.
Джерельна база роботи репрезентована такими категоріями джерел: директивні документи Народного комісаріату охорони здоров’я УСРР, документи радянських виконавчих органів влади; обліково-статистична група джерел; матеріали періодичної преси.