Содержание
1. Організація аналітичного обліку в комерційних банках
1.1 Характеристика параметрів аналітичного обліку
1.2 Параметри контрагентів (клієнтів) банку
1.3 Параметри документів
2. Дидактичні матеріали
3. Теоретичні відомості
3.1 Порядок відкриття кореспондентських рахунків комерційним банкам у регіональних управліннях НБУ
3.2 Організація міжбанківських розрахунків
3.3 Механізм прямих кореспондентських відносин між комерційними банками
4. Відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті і режим функціонування цих рахунків
5. Облік касових операцій в комерційних банках
5.1. Організація обліку касових операцій у комерційних банках
5.2 Облік операцій, виконуваних прибутковими касами
5.3 Облік операцій, здійснюваних вечірніми касами та касами перерахунку готівки
5.4 Облік операцій, здійснюваних видатковими касами
5.5 Облік операцій з підкріплення операційних кас комерційних банків
Тема охоплює такі питання.
Характеристика параметрів аналітичного обліку.
Параметри контрагентів (клієнтів) банку.
Параметри документів.
План рахунків забезпечує виконання досить важливої функції бухгалтерського обліку. Йдеться про запис інформації щодо виконуваних банком операцій та можливість відобразити результати цих операцій у фінансовій звітності. Зрештою це дає змогу загалом проаналізувати діяльність банку та прийняти відповідні управлінські рішення. Проте для отримання звітності за всіма передбаченими формами, а також для внутрішнього аналізу і користування цього недостатньо. Адже розрахувати макроекономічні показники грошово-кредитної політики, надати повну інформацію про діяльність банку контролюючим органам можна лише на підставі докладної інформації про контрагентів кожної операції та параметри цих операцій, тобто за даними аналітичного обліку.
Організація аналітичного обліку базується на нових підходах до параметрів аналітичних рахунків, що становлять у сукупності блок питань із загальної програми реформування бухгалтерського обліку в банках України. Знати параметри аналітичного обліку та інші параметри, що деталізують інформацію про операції контрагентів (клієнтів) банку, необхідно, аби акумулювати базу даних для формування фінансової та статистичної звітності. Залежно від сфери застосування розглядають такі параметри:
контрагентів (клієнтів);
документів;
договорів;
безпосередньо аналітичних рахунків.
Усі параметри аналітичного обліку поділяють на обов’язкові та необов’язкові. Обов’язкові вводяться з урахуванням вимог Національного банку України щодо звітності. Крім того, їх наявність є неодмінною умовою занесення до комп’ютерної системи нового контрагента (клієнта) або нового аналітичного рахунка в разі його відкриття.
Необов’язкові параметри визначаються банком самостійно і можуть використовуватися в управлінському обліку, для організації внутрішнього контролю та аналізу.
Серед обов’язкових параметрів аналітичних рахунків визначають:
загальні;
спеціальні.
Так, загальні параметри застосовуються до всіх рахунків, а спеціальні - до окремих груп аналітичних рахунків залежно від економічного змісту операцій, що відображаються за цими рахунками. Вони також необхідні при автоматизованому веденні окремих операцій і при поданні спеціальної звітності до Національного банку України.
До номера аналітичного рахунка можуть включатися лише окремі параметри з усього можливого їх набору. Решта параметрів зберігається поза номером рахунка і використовується під час виконання операцій та побудови звітності.
Розглянемо, як формується номер аналітичного рахунка.
Усі номери рахунків аналітичного обліку за винятком рахунків бюджету формуються за такою схемою:
АААА В ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ
Отже, номер поділяється на три групи. З’ясуємо, що означає кожна з них.
1. АААА - номер балансового рахунка (4 знаки).
2. В - ключовий розряд (1 знак).
3. ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ - інформація про аналітичний рахунок (до 9 знаків).
Довжина номера рахунка не є фіксованою, вона може коливатися в межах від 14 до 5 цифр.
Сегмент ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ визначається банком самостійно. До складу цього сегмента може включатися код контрагента, порядковий номер рахунка, номер філії, код валюти тощо. У разі потреби банки можуть самостійно збільшувати кількість необхідних атрибутів поза номером рахунка.
Дещо інакше нумеруються рахунки доходів бюджету.
Так, нумерація рахунків № 2500 "Кошти бюджетів України до розподілу" і № 2510 "Кошти Державного бюджету України", а також кошти позабюджетних фондів за балансовими рахунками № 2560 "Державні позабюджетні фонди" і № 2561 "Галузеві позабюджетні фонди" (лише щодо галузевих фондів охорони праці) підпорядкована такій схемі:
АААА В ССС NNN ЕЕ
1. АААА - балансовий рахунок (4 знаки);
2. В - контрольний розряд (1 знак);
3. ССС - символ звітності банку (3 знаки, 5.12.1 Символ звітності);
4. NNN - код міністерства (3 знаки, 5.12.2 Код міністерств та відомств);
5. ЕЕ - додаткова характеристика рахунка (до 2 знаків).
Розряди ССС (символ звітності банку) і NNN (код міністерства) заповнюються згідно з бюджетною класифікацією, що розсилається комерційним банкам у пакеті довідників до формування економічних показників для надання звітності. При цьому розряди NNN набувають значення коду міністерства лише за символами звітності ССС = 068, 002 або 093. За іншими символами комерційний банк виконує заповнення на власний розсуд.
Додаткова характеристика рахунка може містити зокрема й порядковий номер відділення Державного казначейства.
Ключовий розряд у номері аналітичного рахунка та контрольний розряд під час нумерації рахунків доходу бюджету призначений для перевірки достовірності номера рахунка та захищає інформацію від суб’єктивних помилок оператора, коли той вносить дані. Розроблено спеціальні алгоритми їх обчислення. Усе це здійснюють у банку спеціальні підрозділи комп’ютеризації.
Питання організації аналітичного обліку викладені в окремому нормативному документі Національного банку "Порядок ведення аналітичного обліку установами банків України", який затверджений постановою Правління від 30.12.97 за № 466.
Параметри контрагентів (клієнтів) банку - це обов’язкові параметри, які деталізують інформацію про контрагентів. Вони заповнюються під час таких операцій:
відкритті аналітичного рахунка для обліку операцій з клієнтами;
відкриття рахунка новому клієнтові в даному банку.
Параметри контрагента включають код контрагента; ідентифікаційний код; резидентність; код держави; ознаку інсайдера; інституційний сектор економіки; вказівку про форму власності; галузь економіки; вид економічної діяльності.
Код контрагента - перший параметр являє собою ідентифікатор контрагента у внутрішньому списку контрагентів банку. Цей параметр є кодом власника рахунка і, як правило, набуває значення порядкового номера клієнта згідно з реєстром контрагентів, який веде банк.
Ідентифікаційний код є другим і визначає персональний номер суб’єкта господарської діяльності - резидента згідно з Єдиним Державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або зазначений номер фізичної особи - платника податків згідно з Державним реєстром фізичних осіб. ЄДРПОУ затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 за № 118.
Третій параметр - резидентність - може набувати таких значень: резидент (1), нерезидент (2). Визначення параметра подано в Інструкції НБУ до форми № І-ПБ "Звіт банку про фінансові операції з нерезидентами України".
Код держави - це четвертий параметр, який містить код країни - контрагента (клієнта) згідно з Класифікатором країн світу (ДК 007-96). Цей параметр є дуже важливим за умови мультивалютності Плану рахунків. Саме код держави, як обов’язковий параметр контрагента, вказує на країну - учасника розрахунків. Україна має код 804. Окрім того, у класифікаторі зазначено групу країн (це потрібно для формування звітності): Україна - група 1; країни СНД та Балтії - 2; країни ОЕСР - 3; інші країни - 9.
Параметр "код держави" має три цифри. Усього у класифікаторі наведено коди 231 держави світу.
П’ятий обов’язковий параметр контрагента - ознака інсайдера - містить інформацію про належність клієнта до інсайдерів або споріднених осіб згідно з Інструкцією "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків". Інсайдер - це особа (юридична або фізична), споріднена щодо комерційного банку. В Інструкції докладно характеризується ознака інсайдера.
Інституційний сектор економіки - шостий параметр - вказує на належність суб’єктів господарської діяльності до секторів економіки за видом діяльності, яку вони здійснюють. Параметр визначається за основним видом діяльності згідно з Методичними рекомендаціями щодо класифікації інституційних секторів економіки України, які затверджені Наказом Мінстату України від 25.07.94 за № 172.
Для цього параметра формат визначається за допомогою п’яти цифр.
Усі інституційні сектори економіки є складовою частиною узагальнених секторів економіки. Це такі сектори:
Нефінансовий державний 11
Нефінансовий недержавний 12
Фінансовий банківський 21
Фінансовий небанківський 22
Центральні органи державного управління 31
Місцеві органи державного управління 32
Фізичні особи 41
Домашні господарства 42
Некомерційні організації, що обслуговують
домашні господарства 50
Наприклад, Національний банк належить до узагальненого сектора економіки (код параметра 21) - фінансовий банківський. Зрозуміло, що до цього сектора відносяться й комерційні банки. Щодо параметра інституційних секторів економіки, то Національний банк має код 12100, а комерційні банки - 12212 (інституційний сектор - національні приватні депозитні грошові корпорації).