МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БЄЛОУСОВА ОЛЬГА ЮРІЇВНА
УДК:616. 345-002 -036.1-02-07-085-053.2.001.33
Хронічний неспецифічний, клінічний перебіг, класифікація, критерії діагностики та принципи лікування
14.01.10 – педіатрія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук
Харків – 2008
Дисертація є рукописом
Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України
Науковий консультант:
доктор медичних наук, професор Денисова Маргарита Федорівна, Державна установа «Інститут педіатрії акушерства та гінекології АМН України» (м. Київ), завідувач відділом дитячої гастроентерології
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Одинець Юрій Васильович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри факультетської педіатрії доктор медичних наук, професор Марушко Юрій Володимирович, Київський національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії №3 доктор медичних наук, професор Крючко Тетяна Олександрівна, Вищій державний заклад«Українська медична стоматологічна академія» (м. Полтава), завідувач кафедри госпітальної педіатрії.
Захист відбудеться «6» червня 2008 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 при Харківському національному медичному університеті МОЗ України (61022, Харків, пр. Леніна, 4).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного медичного університету МОЗ України (61022, Харків, пр. Леніна, 4).
Автореферат розісланий «22» 04 2008 р.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради
доктор медичних наук, доцент Фролова Т.В.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Хронічні захворювання травної системи у дітей займають значне місце в структурі дитячої соматичної захворюваності. За частотою вони поступаються лише захворюванням дихальної системи (разом з респіраторними вірусними інфекціями) і становлять від 130-150‰ (дані України) до 300-500‰ (дані Росії у великих промислових центрах). Випадковим це не назвеш, оскільки патологія травної системи (і не тільки у дітей) має тенденцію до безперервного зростання в усьому світі, включаючи високо розвинені країни (Баранов А.А, 2002; Черненков Ю.В., Сердюкова З.В., Вагапова Л.Б., 2004; Пучнина О.П., Коновалов О.Є., 2006). Це пов'язане із впливом на організм дитини, насамперед, таких “інтернаціональних” чинників як обтяжена спадковість, гострий і хронічний стрес, вірусна, бактеріальна й грибкова інфекції. Якщо до цього додати вплив екологічних та економічних чинників, які в свою чергу сприяють кількісним та якісним порушенням харчування – найважливішого фактора нормального фізичного й психічного розвитку дитини, то стає очевидною не тільки медична, але й соціальна значимість проблеми захворювань травної системи в дітей (Щербаков П.Л, 2003; Эйберман А.З., 2003; Мальков В.А., Панфилова А.В., Малькова Д.А., 2005). Формуючись у періоди найбільш інтенсивного росту й розвитку дитини, коли фізіологічні функції найбільш нестійкі й вразливі, ці захворювання приводять до розвитку важкої патології дорослих, обумовлюють розвиток тривалої непрацездатності і навіть інвалидізації дорослого населення (Фролькис А.В., 2003).
Серед хронічних захворювань травної системи у дітей істотне місце займають захворювання кишечника (О.М. Лук'янова, Ю.В. Бєлоусов, М.Ф. Денисова, 2002; Цимбалова Е.Г., Потапов А.З., Щербаков П.Л., Каганов Б.С., 2002; Александрова В.А., Рычкова С.В., 2005), причому, поряд із захворюваннями тонкої кишки, більше властивим дітям раннього віку (синдром порушеного перетравлення й усмоктування – мальабсорбція), все більше місця займають захворювання товстої кишки, як функціональні – синдром подразненого кишечнику (СПК), так і органічні – неспецифічний виразковий коліт (НВК), хвороба Крона (ХК) і хронічний неспецифічний невиразковий коліт (ХННК). НВК та ХК, які в спеціальній літературі прийнято називати “запальною хворобою кишечника”, являючись одними з найбільш важких захворювань не тільки кишечника, але й органів травлення взагалі, у педіатричній практиці зустрічаються відносно рідко, значно поступаючись хронічному неспецифічному невиразковому коліту – за даними дитячого міського гастроентерологічного відділення м. Харкова співвідношення “запальної хвороби кишечника” і ХННК серед госпіталізованих хворих становить 1:30-1:40 (2000-2006 рр.). Це дає підставу стверджувати, що найбільш частим запальним захворюванням кишечника у дітей є ХННК.
Наявні в літературі відомості про запальні захворювання товстої кишки присвячені переважно неспецифічному виразковому коліту й хворобі Крона (Румянцев У.Г., Щиголева Н.Е., 2002; Shmidt C., Giese T., Ludwig B., 2005). З одного боку це зрозуміло – обидві нозологічні форми перебігають важко, нерідко призводять до інвалідизації, а іноді й смерті дітей, і подальше вивчення механізмів розвитку цих захворювань й удосконалювання методів їхнього лікування, безумовно, необхідні. Але це ні в якій мірі не зменшує значення хронічного неспецифічного невиразкового коліту, питома вага якого в патології товстої кишки у дітей велика, безумовно, продовжує зростати й проблема вивчення різних аспектів цього захворювання надзвичайно актуальна, як у дітей, так і в дорослих (Копейкин В.Н., 2002; Гриднєва С.В., Звягінцева Т.Д., 2006).
Тривалий час терміном “коліт” позначали різні патологічні стани кишечника, що було пов'язане з відсутністю досить чітких подань про суть захворювання. Впровадження в клінічну практику ендоскопічного та, особливо, морфологічного досліджень дозволило визначити ХННК як клініко-морфологічний феномен, що характеризується властивим захворюванням кишечника болючим і диспептичним синдромами з морфологічно обумовленими ознаками дистрофії епітелію, зменшенням глибини крипт і розвитком лімфоплазматичної інфільтрації різного ступеня виразності.
У МКХ-10 хронічний неспецифічний невиразковий коліт займає скромне місце в рубриці К52.9 “Неінфекційний гастроентерит і коліт неуточнений”, що сумнівно чи правильно, оскільки хронічний невиразковий (неуточнений, спастичний і т.д.) коліт, принаймні в педіатричній практиці, як указувалося вище, зустрічається досить часто. Проте, не зважаючи на досить чіткі зміни слизової оболонки товстої кишки, властиві хронічному коліту, цей діагноз установлюється відносно рідко. Це в значній мірі пов'язане з надмірним захопленням діагнозом синдром подразненого кишечника, що має багато загальних ознак із ХННК, але характеризується переважно порушеннями моторики й чутливості кишкової стінки (Шадрін О.Г, 2002; Drossman D.A., 2006, Carol I., Francis P.J, 2007). У чималому ступені відносно невеликому числі діагнозів хронічний коліт сприяла думка, що при СПК (по МКХ-10 – К58) можуть мати місце “катаральні, початкові, минущі, зворотні” зміни слизової оболонки товстої кишки. Однак, по-перше, більшість випадків ХННК у дітей, як свідчать дані літератури (Алієва Э.И., Новикова А.В., Філін В.А., 2001; Каафарани Аббас Махмуд, 2003; Морогун А.В., Таранушенко Т.Е., Панфілова В.Н., 2004) і наші дослідження, носять атрофічний характер, по-друге, навіть катаральні й минущі зміни токсичного або алергійного походження все ж таки є відображенням морфологічного субстрату запалення.
Вивчення літератури останніх років свідчить про те, що проблема хронічного неспецифічного невиразкового коліту у дітей вимагає подальшого вивчення. Це стосується насамперед необхідності продовження вивчення із сучасних позицій чинників, що сприяють виникненню захворювання, зіставлення особливостей клінічного перебігу захворювання з морфологічними його формами, подальшого вивчення механізмів формування ХННК і створення концепції його патогенезу. Перегляду й доповнення вимагає класифікація ХННК у дітей, що запропонована більше 30 років тому й не переглядалася відповідно до нових даних. Надзвичайно актуальними залишаються питання діагностики й диференційної діагностики ХННК як з іншими запальними захворюваннями кишечника, так, особливо, із синдромом подразненого кишечника, діагноз якого нерідко встановлюється помилково, підмінюючи ХННК, який, на відміну від СПК, має чіткі класичні гістологічні ознаки запалення. Особливої уваги заслуговує обґрунтування принципів лікування хронічного коліту у дітей з використанням сучасних медикаментозних і немедикаментозних засобів.
Рішення цих питань представляє безумовний теоретичний інтерес і має цілком конкретну практичну спрямованість, що послужило підставою для визначення мети й завдань дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно темі науково-дослідної роботи Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України «Функціональні та органічні захворювання шлунка та кишечника у дітей: механізми формування, критерії діагностики та принципи корекції» (№ державної реєстрації 0104U002511) згідно з планом Проблемної комісії АМН та МОЗ України «Охорона здоров’я дітей шкільного віку та підлітків». Автор приймала безпосередню участь у проведенні реоректографічних, термографічних та ректороманоскопічних дослідженнях хворих, відборі дітей з патологією кишечника, вивчення їх клінічного стану. Самостійно проведено аналіз та узагальнення отриманих результатів.
Мета роботи: підвищення ефективності діагностики, розробка концепції формування, створення клініко-морфологічної класифікації та обґрунтування принципів профілактики і лікування ХННК у дітей на основі вивчення чинників ризику розвитку захворювання, клініко-морфологічних особливостей його плину, стану біоценозу, моторики, тонусу та гемодинаміки товстої кишки.
Завдання дослідження.
1. Верифікація хронічного неспецифічного невиразкового коліту у дітей за допомогою ендоскопічного (ректороманоскопія) і гістологічного (морфологічне дослідження фрагментів слизової оболонки товстої кишки) методів і визначення особливостей клінічного перебігу захворювання залежно від характеру й ступеня змін слизової оболонки.