Смекни!
smekni.com

Ведення пологів при типовому розташуванні плоду (стр. 1 из 4)

Зміст

Вступ

1. Періоди пологів та особливості. Ведення 1 періоду, ускладнення, та профілактика

3. Ведення 2 періоду, їх профілактика

4. Ведення 3 періоду, ускладнення, профілактика

Висновки

Використанна література


Вступ

Історія акушерства в Україні розпочинається з часів Київської Русі (X ст.). Як держава Київська Русь розвивалась досить прогресивно і самобутнім шляхом. Було встановлено економічні, культурні зв'язки з Придунайськими державами і Візантією. Медицина тих часів у Київській Русі була на досить високому рівні і ґрунтувалася на візантійській монастирській медицині (храмова медицина). Княгиня Ольга (померла у 969 р.) організувала першу лікарню в монастирі Києво-Печерської лаври, яка збереглася до наших часів. Для подання медичної допомоги, у тому числі й проділям, запрошували лікарів із закордону, широкі маси населення користувалися послугами бабок-повитух.

Новий етап у розвитку родопомочі починається з часів появи на Русі письма. Дочка князя Мстислава Володимировича Євпраксія (1108—1172 р.) написала медичний трактат грецькою мовою «Аліма» (мазь). У ньому підсумовано всі знання того часу в галузі акушерства, узагальнено досвід бабок-повитух щодо ведення вагітності, пологів, післяпологового періоду, а також гігієни жінки, догляду за дитиною.

Але досить успішний розвиток Київської Русі було перервано татаро-монгольським ігом, яке тривало майже 250 років (1237—1480). Подальший розвиток акушерства в Україні тісно пов'язаний із розвитком акушерства в Росії. З'явилися перші лікарі, які одержували освіту за кордоном. Але їх було дуже мало, вони обслуговували лише царський двір та привілейовані верстви населення. Народні маси ж користувалися послугами бабок-повитух.

Разом із тим було вжито заходів для створення загальнодержавної медицини — наприкінці XVIст. було організовано Аптекарську палату, яку згодом реорганізували в Аптекарський приказ. Під керівництвом Аптекарського приказу перебували лікарі, лікарні, аптеки, земельні ділянки для вирощування лікарських рослин. Було відкрито також першу лікарську школу на ЗО учнів. З'явилася медична література.

Початок системної медичної освіти у Росії було покладено Петром І. Це було потрібно для розвитку в країні економіки, культури, а також для армії. У цей час (XVIIIст.) формується і акушерство як фах. Це збігається з нововведеннями Петра І. Найважливіше із них — відкриття медичних шкіл у Москві, Санкт-Петербурзі та Кронштадті. У 1724 р. створено Академію наук, із стін якої вийшли такі видатні вчені, як М. В. Ломоносов, Крашевніков К., Бер та інші. Відповідно до указів Петра І було відкрито притулки для підкидьок. Виникла потреба у підготовці акушерських кадрів, нарешті, акушерсько-гінекологічні заклади повинні бути обладнані сучасною апаратурою, інструментами, діагностичними засобами.

Перелічені особливості акушерства стосуються всіх видів рододопомоги. Врахування їх, а також достатнє фінансування гарантуватимуть високий рівень акушерської служби. Рододопомога у всіх країнах світу, за визначенням ВООЗ, трактується як соціально-медична галузь, яка потребує допомоги не тільки уряду, а Ії усього суспільства.


1. Періоди пологів та особливості. Ведення 1 періоду, ускладнення, та профілактика

Після додаткового уточнення даних анамнезу, загального і акушерського обстеження ставлять акушерський діагноз. Роділлю укладають у ліжко. При регулярних переймах роділля повинна набути на пів сидячого положення. При цьому вісі плода і матки збігаються, що сприяє вставленню голови в таз.

Акушерка повинні спостерігати за:

а) загальним станом роділлі;

б) серцебиттям плода;

в) характером пологової діяльності;

г) рухом голівки, її відношенням до площини входу в таз;

д) станом навколоплідного міхура;

е) функцією сечового міхура і кишок;

є) знеболювати пологи.

Вислуховування серцебиття плода у період розкриття шийки матки при цілому навколоплідному міхурові проводиться кожні 15—20 хв., а після від ходження вод — через 5—10 хв. Насамперед звертають увагу на частоту, ритм і звучність тонів серця. Саме характер серцебиття є основним критерієм оцінки стану плода. У нормі частота серцебиття плода становить 120—140 за 1 хв., під час переїм — 160 за 1 хв. .Після перейми спостерігається тимчасове зменшення частоти ударів до 100—110 за 1 хв. Це пояснюється зміною плацентарного кровообігу, зумовленою сильним скороченням матки. Через 10—15 с серцебиття вирівнюється. Якщо серцебиття стає частим або частота його зменшується до 110 за 1 хв. і нижче, то це є ознакою загрози гіпоксії. Поява аритмії і приглушення тонів плода вказують на її початок.

Для спостереження за станом плода використовують апаратні методи дослідження за допомогою кардіомоніторів, які об'єктивно реєструють серцебиття, дозволяють записати ЕКГ та визначити скоротливість матки.

Спостереження за загальним станом роділлі включає в себе: виявлення самопочуття (болісність переїм, втома, головний біль, стан зору, загальна поведінка); систематичне дослідження пульсу, вимірювання артеріального тиску. Це допомагає своєчасно виявити токсикоз. Температуру тіла вимірюють 2—3 рази на добу.

Спостерігають за силою, частотою, продовженням і болісністю переїм. Бажано рахувати перейми або (ще ліпше) записувати гістерограму. Треба стежити також за станом матки: її консистенцією, контурами, висотою стояння її дна, розтягненням нижнього сегмента, появою і находженням межового кільця (слабко вираженої борозни).

Розкриття шийки матки. Дно матки на початку пологів лежить посередині між пупком і мечовидним відростком, у кінці періоду розкриття воно піднімається до мечовидного відростка і реберної дуги.

Пальпують нижній сегмент матки, щоб не пропустити його перерозтягнення й розриву.Про ступінь розкриття шийки матки можна судити за деякими зовнішніми ознаками.

Ознака Роговина. У міру розкриття шийки матки дно її дедалі вище піднімається до мечовидного відростка. Так, при розкритті шийки матки на 3 пальці (6 см) між мечовидним відростком і дном матки утворюється проміжок на 2 пальці, при повному розкритті дно матки піднімається до мечовидного відростка.

Ознака Шатца — Унтерберга. Ступінь розкриття шийки матки відповідає відстані між межовим (контракційним) кільцем і лобковим симфізом. При положенні межового кільця на 2 пальці (4 см) вище від лобкового симфізу шийка матки буде відкрита також на 2 пальці (4 см), при висоті кільця на З пальці (6 см) — на 3 пальці (6 см). На кінець періоду розкриття шийки матки межове кільце міститься на 4,5—5 пальців вище від лобкового симфізу.

Висота стояння межового кільця свідчить також і про ступінь розтягнення нижнього сегмента. Різке його пере розтягнення, високе стояння межового кільця (доходить до пупка) і різка болючість матки при переймах можуть вказувати на загрозу розриву матки. Для визначення ступеня розкриття шийки матки, висоти стояння голівки і наявності плодового міхура роблять піхвове дослідження.

Розрив навколоплідного міхура відбувається при повному або близькому до повного розкритті шийки матки. При цьому треба бути особливо уважним, оскільки може випасти пуповина або інша дрібна частина плода. Тому після від ходження вод слід провести піхвове дослідження. Дуже важливо виконувати всі правила асептики й антисептики (миття рук, користування стерильними рукавичками тощо), щоб не занести інфекцію в родові шляхи.

При піхвовому дослідженні визначають стан м'язів тазового дна, піхви (широкі, вузькі, наявність рубців, перегородок), шийки матки (вкорочення, згладжування, розкриття, стан країв зіва, наявність в межах зіва частини плаценти, петлі пуповини, дрібної частини тіла плода). Визначають цілість навколоплідного міхура, його напруження під час перейми і паузи, в'ялість (при слабкості пологової діяльності), плоскість (маловоддя). Потім визначають передлеглу частину, розпізнавальні пункти на ній (шви, тім'ячка), вставлення передлеглої частини — голівки (синклітичне чи асинклітичне), ступінь розгинання голівки (передньоголовне, лобове, лицьове). Досліджують поверхню стінок таза (деформації, екзостози та ін.), діагональну кон'югату. Звертають увагу на характер виділень із піхви (води, кров, гнійна рідина).

При піхвовому дослідженні доповнюють зовнішнє акушерське дослідження, уточнюють діагноз, виявляють особливості механізму пологів, визначають ускладнення їх.

Піхвове дослідження при нормальному перебігу пологів роблять при госпіталізації роділлі і відходжені навколоплідних вод. Додаткове дослідження проводять у разі потреби, але не занадто часто.

Спостереження за функцією сечового міхура і кишок. Переповнення сечового міхура і кишок перешкоджає розвитку пологової діяльності, розкриттю шийки матки і просуванню передлеглої частини плода родовими шляхами. Тому в період розкриття шийки матки роділля повинна самостійно випускати сечу кожні 1—2 год. Якщо сечовиділення затримується понад як на 3—4 год (атонія сечового міхура), то треба сечу випускати катетером.

Важливо також стежити й за спорожненням кишок. Якщо період розкриття триває понад 12—15 год., то треба ставити очисну клізму.

Для профілактики висхідної інфекції протягом періоду розкриття шийки матки, а також після кожного сечовипускання та дефекації зовнішні статеві органи і промежину роділлі треба мити розчином перманганату калію (1:10000).

З моменту від ходження навколоплідних вод і появи потуг роділлю переводять у пологовий зал, де і проводяться пологи. Це вже період зганяння. При цьому використовують акушерський комплект білизни одноразового використання. Пологи в цей період знеболюють.

2. Ведення 2 періоду, його профілактика

Це надзвичайно відповідальний період. Він має свої особливості. По-перше, організм роділлі перебуває у стані значного напруження. Велике навантаження припадає на серцево-судинну, дихальну, м`язову, нервову, системи. Це може зумовити ряд ускладнень при наявності захворювань цих систем ще до вагітності.