регистрация / вход

Виробничі запаси - облік та аналіз

Облік та аналіз виробничих запасів підприємства в сучасних умовах господарювання. Виробничі запаси в системі управління оборотними активами підприємства. Методика економічного, бухгалтерського аналізу використання виробничих запасів підприємства.

Зміст

Вступ

Розділ І. Основи побудови обліку та аналізу виробничих запасів підприємства в сучасних умовах господарювання

1.1 Економічна сутність виробничих запасів, їх класифікація та роль в діяльності підприємства………………………………………………..........….…6

1.2 Методи оцінки виробничих запасів..................................................... ..16

1.3 Аналіз нормативної бази та спеціальної літератури з питань обліку та аналізу виробничих запасів підприємства……………………………………......... 22

Розділ II .Бухгалтерський облік виробничих запасів підприємства .. . 31

2.1 Облік надходження виробничих запасів і розрахунків з постачальниками...31

2.2 Шляхи витрачання виробничих запасів та відображення їх в обліку ..37

2.3 Особливості обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів ..42

2.4 Порядок проведення інвентаризації виробничих запасів та відображення її результатів в бухгалтерському обліку…………………………………………....49

Розділ III . Методика економічного аналізу використання виробничих запасів підприємства………………………………………………………….. 63

3.1 Система показників, інформаційна база та методи економічного аналізу виробничих запасів підприємства…………………………………………….....63

3.2 Методика аналізу забезпеченості підприємства виробничими запасами…………………………………………………………………………65

3.3 Методика аналізу ефективності використання виробничих запасів підприємства…………………………………………………………………….73

Висновок .................................................................................................... 79

Список використаних джерел. ............................................................... .85

Додатки

Вступ

Розвиток ринкових відносин, впровадження різноманітних форм власності, реформування економічних відносин в Україні висувають дедалі нові й нові вимоги до бухгалтерського обліку, як до основного засобу контролю за веденням господарської діяльності підприємств. Тому удосконалення бухгалтерського обліку пов’язане з вирішенням актуальних завдань в економіці України: збільшення обсягу виробництва продукції (робіт, послуг), зниження собівартості продукції.

Вирішення цих завдань можливо при забезпеченні підприємств необхідними матеріальними цінностями, без яких неможливий виробничий процес.

Виробничі запаси - важлива складова частина національного багатства країни. Матеріали - предмети, які є матеріально-речовою основою виготовленої продукції. Вони беруть участь у виробничому процесі одноразово і переносять свою вартість на кінцеву продукцію повністю.

Аналіз надходження матеріальних цінностей та їх використання і реалізація є основою ділянкою аналітичної роботи підприємства, яка забезпечує визначення і контроль точності та об’єктивності основного показника діяльності підприємства - обсягу реалізації і фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності.

Важливим інструментом виявлення внутрішньовиробничих резервів економії та раціонального використання матеріальних ресурсів є економічний аналіз.

Метою дослідження є розкриття методики обліку та аналізу виробничих запасів та надання пропозицій щодо вдосконалення виробничих запасів, а також пошук резервів підвищення ефективності використання виробничих запасів.

Завданням роботи є:

1)розкрити економічну сутність виробничих запасів;

2)класифікацію та роль в діяльності підприємства;

3)методи оцінки виробничих запасів;

4)провести аналіз нормативної бази та спеціальної літератури з питань обліку та аналізу виробничих запасів підприємства;

5)дослідити облік надходження запасів і розрахунків з постачальниками;

6)шляхи витрачання виробничих запасів та відображення їх в обліку;

7)особливості обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів; 8)порядок проведення інвентаризації виробничих запасів та відображення її результатів в бухгалтерському обліку;

9)систему показників, інформаційну базу та методи економічного аналізу запасів підприємства;

10)методику аналізу забезпеченості підприємства виробничими запасами;

11)методику аналізу ефективності використання виробничих запасів підприємства.

Предметом дипломної роботи єоблік та аналіз виробничих запасів підприємства в сучасних умовах господарювання.

Об'єкт дослідження: виробничі запаси в системі управління оборотними активами підприємства.

Інформаційною базою є Закони Верховної Ради України,Постанови Кабінету Міністрів, Накази органів державного управління, Міністерства фінансів, Національного банку України,положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси”,положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку,план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій,інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку,інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу спеціальні та періодичні видання, а також зарубіжні видання з питань ринкової економіки, бухгалтерського обліку, економічного аналізу, контролю і ревізії.

Аналітичне дослідження виробничих запасів актуальне і має практичне значення.Під час аналізу матеріальних запасів підприємства досліджується рух матеріалів, їх оцінка, а також правильне відображення в реєстрах бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Над даною темою працювали такі економісти: Савицька Г.В., Петрова В.І., Стражева В.І. та інші видатні вітчизняні та зарубіжні автори.

Облік та аналіз надходження та руху матеріалів є актуальним, адже ефективне використання матеріалів призведе до зменшення витрат, собівартості продукції, підвищення рентабельності, матеріального та фінансового становища підприємства.

При написанні дипломної роботи для проведення економічного аналізу за даною темою використовуються такі методи дослідження : діалектичний метод пізнання, метод наукової абстракції, методи конкретного і абстрактного, логічного та історичного дослідження, системного та порівняльного аналізу. Дані методи аналізу дають змогу зробити всебічний економічний аналіз, що дасть змогу зробити більш достовірні дані, на основі яких можна зробити висновок про діяльність підприємства.

Раціональне використання матеріальних запасів – один з важливих факторів росту виробництва. Таким чином значення аналізу розрахунків по руху матеріальних запасів складається на основі того, що є необхідним засобом вивчення економічної ситуації

Розділ І. Основи побудови обліку та аналізу виробничих запасів

підприємства в сучасних умовах господарювання

1.1 Економічна сутність виробничих запасів, їх класифікація та роль

в діяльності підприємства

В обліковій літературі можна зустріти багато різних понять, пов'язаних із запасами, проте, слід враховувати, що кожна з них маєсамостійнезначення та власне тлумачення.

У навчальній літературі часто застосовується поняття "виробничі запаси", замінене поняттям "матеріали". Деякі автори при визначенні поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін "цінності". Однак, поняття "цінність" є описовою категорією, ознакою, якісним або критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.

Запаси — це матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.[15]

Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П(С)БО 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20. 10. 1999 р. № 246 . [15]

Запаси визнаються підприємством за таких умов:

- існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

- їх вартість може бути достовірно визначена.

Основними завданнями обліку виробничих запасів є:

·правильне та своєчасне документальне оформлення всіх операцій з руху матеріальних цінностей,

виявлення та відображення витрат, пов'язаних з їхньою заготівлею;

контроль за надходженням, заготівлею матеріальних цінностей, їх зберіганням;

·одержання точних відомостей про залишки запасів, що знаходяться на складах і в коморах;

·правильне та своєчасне виявлення запасів, які не використовуються на підприємстві та підлягають реалізації.

Забезпечення зберігання запасів здійснюють такими методами:

а) через систему матеріальної відповідальності — укладанням договорів із працівниками, які мають доступ до оформлення документів про рух матеріальних цінностей;

б) документальне оформлення всіх операцій руху матеріальних цінностей (прийняття, відпуск, списання);

в) затвердження окремим наказом посадового списку осіб, що мають право підписувати документи з прийняття, відпуску та списання матеріальних цінностей;

г) налагодження складського господарства;

ґ) проведення інвентаризації (вибіркової та суцільної).

Запаси для кожного підприємства – це також активи, які утримуються для продажу за умови звичайної господарської діяльності (товари); які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, (незавершене виробництво); утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг (сировина, матеріали тощо). [15]

При виробництві продукції використовують вже виробничі запаси. Виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені запаси, що підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання у ході нормального операційного циклу. [10]

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” детально регламентує загальні засади організації бухгалтерського обліку запасів і в принципі по-новому вирішує питання визначення та обліку первісної (балансової) вартості виробничих запасів та товарів, що сприятиме об’єктивному відображенню в бухгалтерському обліку фактичної собівартості використаних виробничих запасів і реалізованих товарів, точному визначенню фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємств.

Класифікація кожного явища є дуже важливою ланкою, оскільки від її правильності буде залежати і правильність використання цього явища. Основоположна класифікація запасів закладена в законодавстві, а саме в Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій. Тому на нашу думку доцільно було б зупинитись докладніше на цій класифікації. Розглянемо об’єкти, що обліковуються на рахунку 20 “Виробничі запаси”.

Сировина.

Матеріали (Основні матеріали і Допоміжні матеріали).

Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби.

Паливо.

Тара і тарні матеріали

Будівельні матеріали

Матеріали, передані в переробку

Запасні частини

Матеріали сільськогосподарського призначення

Інші матеріали

В загальному сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення віднесено законодавством до оборотних засобів. (Господарський кодекс України , який набрав чинності з 01 січня 2004р.)

В окрему групу виділяють оборотні малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Оборотні засоби є фінансово-економічною категорією, яка випливає з існування товарно-грошових відносин, дії закону вартості та організації діяльності підприємства.

Застосування терміну "матеріально-виробничі запаси" пов'язано з певними суперечливими моментами, адже матеріальними запасами є не тільки предмети праці, але й засоби праці. Тому це поняття є ширшим, адже охоплює усі активи, що мають матеріальну форму та використовується у виробничому процесі.

Терміни "товарно-матеріальні активи" і "товарно-матеріальні запаси" не досить прийнятні для застосування з причини охоплення ними активів, що мають матеріальну форму, які можуть бути як оборотними, так і необоротними. При цьому акцент робиться на можливість продажу таких активів.

Певні протиріччя пов'язані і з використанням терміну "предмети праці". Поняття предметів праці достатньою мірою відповідає сутності елементів виробництва, що піддаються обробці, але традиційно використовується не як облікова категорія, а як економічна.

Термін "товарно-виробничі запаси" найбільшою мірою відображає характерні властивості речових елементів виробництва, основне призначення яких - обробка у процесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів на складі або готових виробів (товарів), що перебувають на складах.

Незавершене виробництво - це не закінчені обробкою і складанням деталі, вузли, вироби та незакінчені технологічні процеси. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання не закінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу. [15]

Товари - це матеріальні цінності, що придбані (одержані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу. Підприємство-покупець, як правило, не вносить суттєвих змін до фізичної форми товарів, які придбуває. Але в деяких випадках, наприклад, коли підприємство-покупець займається перепродажем, може здійснюватись комплектація таких товарів, їх компонування в яку-небудь систему (об'єднання декількох станків у виробничу лінію). Товарні запаси складають основну частину запасів у торговельно-закупівельних підприємств, у підприємств, що спеціалізуються на комплектації, тощо. [21]

Готова продукція - це продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; це продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. [21]

Норми П(С)БО 9 "Запаси" не поширюються на такі запаси:

незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними;

·фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажу тощо);

·молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Для обліку виробничих запасів в умовах реформування економіки набуває особливої актуальності класифікування в зв'язку з потребою отримати точної і достовірної інформації.

Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково обґрунтованакласифікація. Запаси можна класифікувати за наступними ознаками (табл. 1.1)

Таблиця 1.1Характеристика основних видів запасів

Ном. П/П Класифікація групи за призначенням. Вид запасів Характеристика
1 Запризначенням і причинами утворення Постійні Частина виробничих запасів і товарних запасів, що забезпечують безперервність виробничого процесу між двома черговими поставками
Сезонні Запаси, що утворюються при сезонному виробництві продукції чи сезонному транспортуванні

2

За місцем знаходження

Складські Запаси, що знаходяться на складах підприємства
У виробниц тві Запаси, що знаходяться в процесі обробки
В дорозі Продукція, що відвантажена споживачу і ще ним не отримана, знаходиться в дорозі
3 За рівнем наявності на підприємстві Нормативні
Запаси, що відповідають
запланованим обсягам запасів,
необхідним для забезпечення
безперебійної роботи підприємства
Понаднормові
Запаси, що перевищують їх
нормативну кількість
4
За наявністю на
початок і
кінець звітного
періоду
Початкові
Кінцеві
Величина запасів на початок
звітного періоду
Величина запасів на кінець
звітного періоду
5
По відношенню
до балансу
Балансові
Позабалансові
Запаси, що є власністю
підприємства і
відображаються в балансі
Запаси, що не належать
підприємству і знаходяться
на ньому через визначені

обставини

6 За ступенем ліквідності Ліквідні Виробничі та товарні запаси, що легко перетворюються на грошові кошти у короткий термін без значних витрат первісної вартості таких запасів
Неліквідні Виробничі та товарні запаси, які неможливо легко перетворити на грошові кошти у короткий термін і без значних витрат первісної вартості таких запасів

7

За походженням Первинні Запаси, що надійшли на підприємство ззовні від інших підприємств і не підлягли обробці на даному підприємстві
Вторинні Матеріали і вироби, що після первинного використання можуть застосовуватись вдруге напідприєм стві (відходи виробництва)
8 За обсягом Вільні

Запаси, що знаходяться у

надлишку на підприємстві

Обмежені

Запаси, що знаходяться в

обмеженій кількості на підприєм.

9 За сферою використання У сфері виробництва

Запаси, що знаходяться у процесі

виробництва(виробничі запаси, незавершене виробництво)

У сфері обігу Запаси, що знаходяться в сфері обігу (готова продукція, товари)

У невиробни

чій сфері

Запаси, що не використовуються у виробництві

Наведена класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів, серед яких:

-раціональне визначення одиниці обліку запасів та формування номенклатури-цінника;

-організація складського господарства;

-достовірне визначення первісної вартості запасів;

-визначення умов переоцінки запасів на дату балансу та методів їх оцінки вразі вибуття;

-розкриття інформації про запаси у примітках до фінансової звітності.

Усі перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами . Загальноприйнята класифікація впроваджується на підприємствах на території України, проте не виключено те, що на певний виробничий запас на різних підприємствах може даватись різна назва, це зумовлено тим що кожен регіон має свою специфічну вимову, а також не обходиться і без непрофесійності рабочих, які не вправі дати правильну класифікацію через свою не кваліфікованість. Отже, роблячи узагальнення даного розділу ми можемо сказати, що від правильної класифікації залежить і правильність подальшого обліку виробничих запасів.

1.2. Методи оцінки виробничих запасів

Важливе значення для правильного обліку має також порядок оцінки запасів.В обліку запаси відображаються за первісною вартістю. Відповідно до П(С)БО 9 первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість, яка складається із таких фактичних витрат:

• сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

• сум ввізного мита;

• сум непрямих податків, які пов'язані з придбанням запасів ,і не відшкодовуються підприємству;

• транспортно-заготівельних витрат (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

• інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і
доведенням стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. До таких витрат, зокрема, відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і покращення якісно-технічних характеристик запасів. Формування первісної вартості запасів за шляхами надходження подано в таблиці 1.2.


Таблиця 1.2. Первісна вартість запасів

Шляхи надходження запасів Формування первісної вартості запасів
Придбання Первісною вартістю запасів є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат на їх придбання
Виготовлення власними силами Первісною вартістю визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням (стандартом) 16 "Витрати" і відповідає калькуляції, затвердженій на підприємстві
Внесення до статутного капіталу Первісною вартістю визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість
Одержання безоплатно Первісною вартістю визнається їх справедлива вартість
Придбання в результаті обміну Первісна вартість одиниці запасів, придбаних в результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедли ву вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного
періоду. Первісною вартістю одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на неподібні запаси, визнається справедлива вартість придбаних запасів.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

• понаднормові втрати і нестачі запасів;

• проценти за користування позиками;

•витрати на збут;

• загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не
пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Згідно з П(С)БО 9 „Запаси" на підприємстві можна використовувати один ізп’яти методів оцінки запасів при їх вибутті або декілька одночасно. Але при цьому слід уточнити, що для усіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакові умови використання, застосовується тільки один із нижче наведених методів.

Оцінка запасів проводиться за одним з таких методів:

•собівартістю перших за часом надходження запасів (FIFO або ФІФО);

•середньозваженою собівартістю;

•нормативних витрат;

•ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів.

•ціни продажу;

Підприємство може вибирати одну із двох систем обліку: постійну або періодичну. Вибір системи має бути зазначений в наказі про облікову політику.

Різнойменні та різнотипні запаси не заборонено обліковувати різними методами, але належить аргументовано підтвердити відмінність в умовах їх використання. Слід мати на увазі, що у разі зміни специфіки господарської...діяльності можлива зміна облікової політики, яка може проявлятися у зміні методів оцінки їх запасів при списанні.

При застосуванні періодичної системи обліку надходження та вибуття запасів їх залишки під час складання звітності групуються на певну дату (місяць, квартал, рік).

Постійна система обліку надходження та вибуття запасів характеризується тим, що облік за рухом та залишками запасів відображається станом на кінець робочого дня. Ця система обліку є точнішою, оскільки надає оперативну інформацію. Проте її недоліком є велика трудомісткість.

Використовуючи один метод оцінки запасів при застосуванні двох систем обліку, при великому обсязі операцій можна отримати різні суми відпущених у виробництво запасів та їх залишки. Цей факт пояснюється різницею в часі відображення оцінки запасів.

Розглянемо порядок застосування кожного з цих методів.

Для кращого розуміння вивчення методів середньозваженої собівартості та FIFO, розглянемо їх на конкретному прикладі (Додаток Є)

Використання методу FIFO ґрунтується на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, першими і вибувають. Отже, вартість запасів на кінець звітного періоду відображається фактично за вартістю останніх за часом придбань.

Недоліком цього методу є невиправдане завищення прибутку (при зростанні цін).

Тому застосування методу FIFO в умовах зростання цін сприятиме зростанню податку на прибуток. Проте і в цьому випадку можна знайти позитивний момент при отриманні позики або при залученні інвестицій.

Метод середньозваженої собівартості дуже поширений. Суть його полягає в тому, що при різних цінах на запаси визначається середня ціна, за якою потім списується собівартість запасів.

При цьому визначають суму кількості одиниць запасів на початок звітного періоду та їх вартість і одиниць запасів, придбаних протягом звітного періоду, та їх вартість. Далі сума добутків кількості таких запасів та їх вартостей ділиться на кількість запасів, що в результаті дає нам середньозважену собівартість одиниці запасу на кінець періоду.

Приклад застосування цього методу відображено в додатках Є та Ж.

Відображення операцій у плані рахунків аналогічний методу FIFO (Додаток З).

В основному метод нормативних витрат призначений для серійного промислового виробництва. Суть його полягає в тому, що запаси, як правило, оцінюються в балансі за нормативною собівартістю, яка складається з суми нормативних витрат на одиницю виробу. Ці витрати плануються підприємством, регулярно перевіряються і змінюються для максимального наближення їх до фактичних. Точний термін перегляду норм витрат законодавством не встановлений, він визначається підприємством самостійно. Відхилення від встановлених нормативів обліковують на окремих регулюючих рахунках. На практиці такий метод застосовується рідко через складний механізм включення матеріальних витрат (запасів) до собівартості продукції:

-встановлення норм витрат запасів на кожен вид продукції;

-встановлення згідно з визначеними нормами витрат і цін запасів кошторисних ставок на одиницю продукції, які періодично переглядаються відповідно до змін норм витрат запасів або цін.

Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості часто використовується на підприємствах промисловості зі складною технологією, а також у сезонних галузях матеріального виробництва. Він, поряд з іншими метода­ми оцінки вибуття запасів, потрібен для оцінки не лише при вибутті запасів із підприємства, а й при переведенні їх з однієї балансової статті до іншої, що теж кваліфікується як вибуття.

Метод ідентифікованої собівартості застосовується щодо тих видів виробничих запасів, які використовуються для виконання спеціальних замовлень і проектів значної вартості, а також стосовно тих видів запасів, що вони не замінюють один одного. Застосування цього методу передбачаєведення індивідуального обліку по кожному виду запасів. В результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використає підприємство, прибуток буде змінюватись відповідно до первісної вартості кожного запасу.

При веденні бухгалтерського обліку за допомогою спеціальних комп'ютерних програм використання цього методу можливе навіть для роздрібної торгівлі.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торгової націнки на товари. Цей метод застосовується підприємствами, які мають значну і перемінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів на середній процент торгової націнки. Середній процент торгової націнки визначається шляхом ділення залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок за звітний місяць на продажну вартість одержаних у звітному місяці товарів і залишок товарів на початокзвітногомісяця

Метод обліку вибуття запасів, який підприємство обирає для цілей бухгалтерського обліку фіксується в наказі про облікову політику підприємства та обов'язково наводиться примітка: до дати звітності зміна обраного методу дозволяється один раз на рік на початку нового календарного року з обгрунтуванням причин такої зміни.

Отже, з даного підпункту зрозуміло, що існують різні методи оцінки запасів, кожен з яких має своі переваги та недоліки, тому є дуже важливо вибрати той метод, за яким можна найточніше провести оцінку запасів, залежно від діяльності підприємства.

1.3 Аналіз нормативної бази та спеціальної літератури з питань обліку та аналізу виробничих запасів підприємства.

При організації бухгалтерського обліку та аналізу виробничих запасів необхідно користуватисьзаконодавчими та нормативними документами України, їх характеристика наведена в табл.1.3.

Таблиця 1.3 Характеристика нормативно – правової бази з обліку і аналізу виробничих запасів

Назва нормативного документу Ким і коли затверджений Коротка характеристика змісту норм. документу Використання в роботі
1 2 3 4
1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” №996-XIV ВР від 16 липня 1999р. Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності в Україні. В другому розділі дипломної роботи
2 Закон України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 3 квітня 1997р. Із змінами і доповненнями Визначає платників податків, об’єкти, базу і ставки оподаткування, порядок обліку звітності та сплати податку до бюджету. В другому розділі дипломної роботи
3 Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами і доповненнями. Визначає порядок оподаткування прибутку підприємств В другому розділі дипломної роботи
4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” Наказ Міністерства фінансів №83 від 31.03.1999р. Визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. В другому розділі дипломної роботи
5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс” Наказ Міністерства фінансів №87 від 31.03.1999р. Визначає зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. В другому розділі дипломної роботи
6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансовий результати” Наказ Міністерства фінансів №87 від 31.03.1999р. Визначає зміст і форму Звіту про фінансові результати та загальні вимоги до розкриття його статей. В другому розділі дипломної роботи
7 Положення стандарт)бухгалтерського обліку 9 „Запаси”

Наказ Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999р.із

Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському

В першому і другому розділі дипломної роботи

1.3

змінами і доповненнями від 27.12.05р.

обліку інформації про виробничі запаси та їх розкриття у фінансовій звітності.

В другому розділі дипломної роботи

8 Інструкція „Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку ” План рахунків бухгалтерського обліку та інструкції. Наказ Міністерства фінансів України №246 від 20 жовтня 1998р. Та від 30.11.99р. №291 Визначає основні рахунки та субрахунки обліку виробничих запасів.
9 Інструкція „По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активі, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків.” Наказ Міністерства фінансів України від 11.02.94р. №69 із змінами і доповненнями від 26.06.2000р. №115 Визначає порядок проведення інвентаризації виробничих запасів, та основні вимоги, щодо оформлення результатів інвентаризації. В другому розділі, підпункт 2.4
10 Постанова Кабінету Міністрів України „Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей” Постанова Кабінету Міністрів України від 22.11.99р. №116 Визначає механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей. В другому розділі, підпункт 2.4
11 Наказ Міністерства статистики України „Про затвердження типових первинних документів з обліку сировини і матеріалів” Наказ Міністерства статистики України №193 від 21.06.96р. Визначає перелік та форму типових первинних документів ,які можуть використовуватися підприємствами при обліку сировини та матеріалів.
12 Наказ Мінфіну України „Про кореспонденцію рахунків” Наказ Міністерства фінансів №143 від 28.03.2002р. Визначає типові бухгалтерські проведення пов’язані з обліком надходження, вибуттям та виробництвом виробничих запасів. В першому і другому розділі дипломної роботи

13

Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку. Наказ Міністерства фінансів №356 від 29.12.2000р. Надає методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку з обліку виробничих запасів. В другому розділі дипломної роботи

При огляді нормативно-правової бази неможливо не звернути увагу на міжнародні стандарти з бухгалтерського обліку , оскількинаціональні стандарти з обліку були розроблені на основі міжнародних з врахуванням національних особливостей економіки України тому П(С)БО 9 „Запаси” має ряд спільних моментів з Міжнародними стандартами фінансової звітності 2 „Запаси” МСФ 2 „Запаси”, зокрема, щодо умов визнання запасів і основних понять, пов’язаних з ними; рекомендації щодо використання методів оцінки запасів; розкриття інформації про запаси у формах фінансової звітності. Однак, поряд з цим можна виділити наступні відмінності у положеннях (табл.1.4)

Таблиця 1.4

Порівняння міжнародних та національних стандартів з обліку запасів

Ознака П(С)БО 9 „Запаси” МСФЗ 2 „Запаси”
Оцінка запасів
При надходженні

Собівартість формується з таких витрат:

1.При придбанні у постачальника.

Суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням

запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно заготівельні витрати; інші витрати.

2.При виготовлені власними силами. Витрат, що утворюють виробничу собівартість, визначену за П(С)БО 16 „Витрати”.

3.При внесенні до статутного капіталу. Справедливої вартості, погоджена із засновниками підприємства з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості запасів, придбаних у постачальника.

4.При безоплатному отриманні. Справедливої вартості.

5.При отриманні у результаті обміну на подібні активи.

Балансової вартості переданих запасів.

6.При отримані в результаті обміну на неподібні активи.

Справедливої вартості отриманих запасів.

До собівартості не включаються витрати: понаднормові витрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші витрати.

Собівартість формується з таких витрат:

1.Витрати на придбання.

Ціни придбання ; мита, та інших податків; витрати на транспортування; вартості робіт з навантаження та розвантаження й інших витрат.

2.Витрати на переробку.

Витрати , безпосередньо пов’язанні з одиницею виробництва.

3.Інші витрати .

Інші витрати, якщо вони відбулися при доставці до їх теперішнього місця розпакування та приведення до теперішнього стану.

До собівартості не включаються : понаднормативні суми відходів матеріалів, оплата праці або інші виробничі,

витрати,витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва; адміністративні накладні витрати, не пов’язані з доставкою запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення у теперішній стан; витрати на продаж

При витрачанні Собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО), ідентифікована собівартість, середньозважена собівартість.
Нормативні затрати; ціни продаж Собівартість останніх за часом надходжень (ЛІФО)
На дату балансу Найменша з двох оцінок: первісна вартість або чиста вартість реалізації. Чиста вартість реалізації
Розкриття інформації про запаси у фінансовій звітності.
Методи оцінки запасів; балансова (облікова) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп; балансова (облікова) вартість запасів, відображених за чистою вартістю реалізації.
Балансова (облікова) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу; сума збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів. Сума будь-якого сторнування будь-якого часткового списання, яка визначається як дохід певного періоду; обставини або події, що спричинили сторнування списання запасів, переданих як застава для гарантії зобов’язань.

Отже, щоб зберегти об’єктивність оцінки запасів в умовах цінової нестабільності, вони відображаються в балансі за правилом найнижчої оцінки – у вітчизняному обліку і за чистою вартістю реалізації – в європейських країнах.

Значним внеском до розвитку уявлень про товарно-виробничі запаси є праці провідних вчених України, Росії та інших.

Серед них праці д.е.н., професора В.К.Радостовця, присвячені проблемам обліку товарно-матеріальних цінностей, шляхом удосконалення обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції, робіт та послуг.

Авторами проведений економіко-правовий аналіз нормативно правового регулювання і спеціалізованої літератури з обліку виробничих запасів.

Таблиця 1.5 Економіко-правовий огляд спеціалізованої літератури з аналізу таобліку виробничих запасів.

Ном

3/П

Джерело Характеристика

Використання в роботі

1 2 3
1 Івахненко В.М. Курс економічного аналізу Навч. посіб. 5-те вид., випр. і доп. Рекомендовано МОН / Івахненко В.М. — К., 2006. — 261 с., тв. пал. У навчальному посібнику розкривається методика економічного аналізу з урахуванням нових положень (стандартів) бухгалтерського обліку і звітності. Посібник устатковано комплексом завдань для самостійної роботи студентів, необхідними для аналізу економічних процесів вихідними даними, таблицями, графіками, схемами тощо. Для перевірки знань та аналітичних навичок студентів наводяться завдання для контрольних робіт і опитування. Посібник відповідає програмі курсу “Економічний аналіз” для вищих навчальних закладів. Четверте видання виправлене і доповнене. В третьому розділі дипломної роботи
2

«Бухгалтерія. Виробничі запаси: бухгалтерський і податковий облік» збірник систематизованог законодавства, Видавництво «Бліц - Інформ» Київ, грудень 2006, 210 с., укр..

Представлений перелік нормативних актів та інших документів, які регламентують правові, податкові та бухгалтерські правила поведінки з виробничими запасами на всіх етапах їх руху.Не менш цінною є аналітична частина збірника. В неї ввійшли статті ведучих спеціалістів в області податкового і бухгалтерського обліку. Спектр висвітлених питань самий широкий:В збірнику представлені матеріали, пов’язані з особливостями оформлення і обліку операцій тарою, запасними частинами та ін., а також нормування запасів і управління їх оборотністю.Більшість статтей супроводжуються наглядними прикладами, в яких в доступній формі показано правила документування і обліку операцій із запасами В дипломній роботі п.п2.1, 2.2, 2.4
3 «Податки та бухгалтерський облік.Облік типових операцій (придбання запасів)», тематичний випуск, інформаційно – аналітична газета № 88 (959), видавничий будинок «Фактор», Київ, 02.11.2006, 48 с. В цьому тематичному випуску багато корисної інформації, пов’язаної з придбанням запасів: передоплата і купівля товару на умовах товарного кредиту, загальні принципи обліку надходження запасів, купівля через підзвітну особу, отримання запасів за бартером, безоплатне отримання, придбання запасів за імпортом, придбання МШП, придбання МНМА, придбання окремих видів запасів, бланки суворої звітності, придбання тари– бухгалтерський та податковий облік
4 «Податки та бухгалтерський облік.Операції з тарою», тематичний випуск, інформаційно – аналітична газета № 38 (909), видавничий будинок «Фактор», Київ, 11.05.2006, 48 с. В тематичному випуску розглянуто маса актуальних питань, пов’язаних з обліком тари: види тари та її облік, оподаткування операцій з тарою (ПДВ, податок на прибуток та єдиний податок), тара в роздріб (ПДВ особливості та відображення в РРО), зворотна тара.А також наведено перелік нормативних та первинних документів, пов’язаних з обліком тари
5 «Все про бухгалтерсий облік.Супертаблиця. Частина 2. Настільна книга бухгалтера», тематичний випуск, газета № 74, видавництво ТОВ «Редакція газети «Все про бухгалтерський облік», Київ, 01.08.2006, 95 с.

В цьому випуску дуже детально розглянуто і висвітлено тему виробничих запасів, а саме: облік податкової малоцінки (вибуття, переоцінка, амортизація), надходження запасів, придбання ПММ, переоцінка та вибуття запасів, облік розрахунків з підзвітними особами.

В кожному розділі наведено ряд прикладів, пов’язаних з цією темою. А також багато уваги присвячено документальному оформленню.

6 «Основи економічного аналізу», навчальний посібник, В.М. Мельничук, видавництво «Кондор», Київ, 2003 рік, 128 с В навчальному посібнику автор приділяє велику увагу економічному аналізу у всіх аспектах господарської діяльності, зокрема аналізу виробничих запасів. Проводить аналіз матеріально – технічного постачання та стану запасів, аналіз використання матеріальних ресурсів, аналіз виробництва та реалізації продукції, складу та асортименту продукції, якості та ритмічності виробництва.
7 Гадзевич О.І «Основи економічного аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємств Навчальний посібник. Київ: Кондор, 2004, 180 с В цьому навчальному посібнику досліджено предмет, метод, технічні прийоми і джерела економічного аналізу. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів і їх вплив на обсяг випуску продукції
Вінниця: ВНТУ. 2007. - 191 с. підвищення аналітичної підготовки студентів і спеціалістів.
Для студентів, аспірантів, слухачів, які набувають другу економічну освіту зі спеціальності "Менеджмент організації", центрів перенавчання та підвищення кваліфікації працівників підприємств, організацій.

Отже, з цього підпункту можна зробити висновок, що тема виробничих запасів є досить актуальною темою для написання дисертацій, авторефератів. Існує багато тематичних випусків, навчальних посібників. А ще, тема виробничих запасів є досить обширною, адже на кожному підприємстві, різних напрямків діяльності, є свої виробничі запаси, саме тому в законодавстві України цій темі присвячено стільки уваги.

Розділ II .Бухгалтерський облік виробничих запасів підприємства

2.1 Облік надходження виробничих запасів і розрахунків з

постачальниками.

Існують різні шляхи надходження товарно-матеріальних цінностей на підприємство, зокрема:

купівля у постачальника;

в результаті обміну на подібні та неподібні запаси, безоплатне отримання;

як внесок до статутного капіталу засновниками підприємства;

виготовлення власними силами.

Детальніше придбання запасів у постачальників розглянуто на прикладі (Додаток І).. Запаси можуть надходити на підприємство шляхом бартерного обміну на інші матеріальні цінності. Бартерні відносини належать до безгрошових форм розрахунків. У стандарті 9 „Запаси" при розгляді первісної вартості запасів, які надійшли на підприємство різними способами, наводиться визначення вартості запасів, які надійшли внаслідок обміну. Цей стандарт описує формування вартості запасів при двох випадках бартеру запасів — обмін на подібні запаси та обмін на неподібні запаси.

Відповідно до П(С)БО 15 „Дохід" подібними активами вважаються активи, подібні за своїм функціональним призначенням і мають однакову справедливу вартість. Активи, які не підпадають під це визначення, вважаються неподібними.

Класифікація запасів на подібні та неподібні має значення при відображенні в обліку бартерних операцій.

Обмін подібними запасами відбувається тоді, коли активи, які обмі­нюються, мають однакове призначення та застосовуються в одній галузі діяльності (Додаток И). Справедлива вартість обмінюваних подібних запасів має від­повідати одна одній. Здійснюючи бартерну операцію подібними запасами, підприємства повинні узгодити між собою договірну ціну, яка не може бути нижчою від звичайної. Договірну ціну приймають за справедливу. Від справедливої ціни нараховують податковий кредит і податкове зобов'язання [3]

Підприємство оприбутковує запаси, які надходять в процесі обміну за справедливою або за первинною вартістю запасів, які відпущені. Ці вартості, переважно, не збігаються з ціною, яка вказується в первинних документах постачальника.

Незалежно від того, яка ціна обмінюваних товарів вказується в первинних документах постачальника, вони оприбутковуються так:

1. Якщо балансова вартість відпущених товарів є меншою за справедливу їх вартість — оприбуткування здійснюється за тією ціною, за якою були відпущені власні запаси;

2. Якщо балансова вартість відпущених товарів є більшою за справедливу їх вартість — оприбуткування здійснюється за справедливою вартістю.

Отже, як бачимо, оприбутковувати запаси, які надходять в процесі обміну, на підставі супровідних документів постачальника, можна лише у двох варіантах:

1.Якщо балансова вартість запасів двох учасників бартерного процесу збігається, при умові, що обидві ці вартості є меншими від їх справедливої вартості;

2.Якщо балансова вартість запасів одного з учасників бартерного процесу є більшою за їх справедливу, при умові, що балансова вартість запасів іншого учасника бартерного процесу дорівнює їх справедливій вартості.

Звичайно, такі випадки трапляються дуже рідко, тому при оприбуткуванні запасів процесі „подібного" обміну бухгалтерові підприємства потрібно складати довідку-розрахунок довільної форми, якою коригуються суми, зазначені в документах постачальника.

Бартер неподібними запасами досить часто зустрічається при здійсненні розрахунків між вітчизняними підприємствами. Його суть полягає в тому, що підприємство обмінює запаси, якими володіє в надлишку, на запаси, щодо яких існує потреба на підприємстві.

Згідно з положеннями П(С)БО 15 „Дохід" сума доходу за бартернимконтрактом визначається за справедливою вартістю запасів, які отримані чипідлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною на сумувідповідно переданих чи отриманих грошових коштів та їх еквівалентів.

У цьому виді надходження запасів існує певний нюанс. Відповідно доЗакону України „Про оподаткування прибутку підприємств" під бартеромрозуміють проведення розрахунків за товари у будь-якій формі, окрімгрошової. Тобто бартерна операція не може передбачати часткову оплату.

Для того, щоб запобігти непорозумінням, які можуть виникнути міжбухгалтерським та податковим обліком, цю операцію рекомендуєтьсяоформляти двома договорами. На справедливу вартість меншої суми запасівможна оформляти бартерний договір. Договір купівлі-продажу оформляєтьсяна суму доплати(Додаток К).

Зобов'язання та кредит по податку на додану вартість визначається відповідно до договірної ціни, яка встановлюється на рівні справедливої вартості обмінюваних товарів

Порядок відображення на рахунках бухгалтерського обліку інших шляхів надходження запасів показано в таблиці 2.1


Таблиця 2.1 Порядок відображення на рахунках бухгалтерського обліку інших шляхів надходження запасів

Ном 3/П Документ Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Д-т

К-т

Придбання запасів від підзвітної особои
11

Прибуткова накладна

Оприбутковано запаси, придбан і підзвітною особою за грошові кошти 20 372 200
2 Податкова накладна Відображено суму ПДВ 641 372 300
Надходження запасів з власного виробництва
3

Прибуткова накладна

Оприбутковано виробничі запаси, виготовлені власними силами 20 23 500
Надходження запасів у результаті внеску до статутного капіталу
4 Прибуткова накладна

Оприбутковано виробничі запаси як внесок до

статутного капіталу засновниками підприємства

20 46 250
Безоплатне надходження запасів
5

Прибуткова накладна

Оприбутковано безоплатно одержані виробничі запаси 20 719 300
Оприбуткування надлишків, виявлених при інвентаризації
6

Прибуткова накладна

Оприбутковано запаси, які раніше не обліковувались в балансі 20 719 150

Облік запасів ведеться на рахунках другого класу Плану рахунків. За дебетом рахунків відображається збільшення балансової вартості запасів внаслідок їх надходження, за кредитом — зменшення вартості запасів внаслідок їх вибуття або уцінки.

При веденні складського обліку виробничих запасів використовуються типові форми первинного обліку запасів (Додаток Ч) [5]

При оформленні запасів, які надійшли на підприємство від постачальників, підзвітних осіб, власних виробничих підрозділів, складається форма М-4 "Прибутковий ордер" в одному примірнику. (Додаток А)

При отриманні запасів безпосередньо від постачальників, доставлених їхні транспортом або транспортом сторонньої організації, оформляється "Товарно - транспортна накладна" (ф. № 1-ТН).

У випадку надходження запасів із кількісними чи якісними відхиленнями від даних, вказаних у договорі та супроводжувальних документах, складається "Акт про приймання матеріалів" (ф. М-7). Акт складається у двох примірниках і підписується членам комісії, після чого затверджується підписом керівника підприємства. Один примірник акта передається в бухгалтерію, а другий - в юридичний відділ для складання листа-претензії.

Якщо говорити про складський облік, то для правильної організації обліку комірник на кожний номенклатурний номер запасу оформляє "Матеріальний ярлик" (ф. М-16). Це документ містить найменування, номер і повну характеристику кожного виду запасу. Ярлик розміщується безпосередньо на запасі або поблизу нього.

Для обліку запасів в розрізі їх видів комірник веде окремі документи за ф. М-12 "Картка складського обліку матеріалів". В ній проводяться записи по кожному факту надходження та вибуття запасів.

В кінці місяця на підставі даних карток складського обліку матеріалів комірником складається (ф. М-14) "Відомість обліку залишків матеріалів на складі"(Додаток Г).

Після закінчення облікового періоду комірник, як і всі матеріально відповідальні особи, складає "Матеріальний звіт" (Додаток Д), який містить інформацію про надходження та вибуття товарно-матеріальних цінностей за весь період. Цей звіт, разом із документами, які підтверджують надходження та вибуття запасів, фіксується у (ф. М-13) "Реєстр приймання-здавання документів". Всі вони передаються в бухгалтерію.

Організація документообігу на підприємстві організовується таким чином, щоб забезпечувати вчасне надходження необхідної інформації до бухгалтерії.

В бухгалтерії узагальнюється отримана від комірників аналітична інформація про рух запасів. При цьому використовуються рахунки бухгалтерського обліку та синтетичні реєстри (журнали та відомості). Станом на перше число місяця бухгалтерії підприємства, у спеціальній оборотно-сальдовій відомості виводять залишок по кожному рахунку запасів.

Транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з придбанням (заготівлею) виробничих запасів (оплата залізничного тарифу, водного фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіт тощо), обліковуються на аналітичному рахунку „Транспортно-заготівельні витрати”, який відкривається в складі рахунка 20 „Виробничі запаси”. На суму транспортних та інших витрат, які підлягають оплаті постачальникам та іншим стороннім організаціям.

Таким чином на дебеті синтетичного рахунка 20 „Виробничі запаси” (відповідний субрахунок) відображається покупна вартість запасів і транспортно-заготівельні витрати, що в сукупності становлять їх фактичну собівартість.

Облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками (транспортними та іншими сторонніми організаціями) за надані послуги по перевезенню вантажу здійснюється в журналі-ордері, а при спрощеній формі обліку - у «Відомостці обліку розрахунків з постачальниками» (яка за своїм змістом аналогічна журналу-ордеру).

Виробничі запаси можуть надходити на підприємство різними шляхами, що ускладнює їх облік. Також, потрібно чітко розрізняти які запаси подібні між собою, а які ні, коли мова йде про бартер. З наведених прикладів можна детально розібратися в системі обліку надходження виробничих запасів на підприємство.

2.2. Шляхи витрачання виробничих запасів та відображення їх в

обліку .

Є різні шляхи шляхи витрачання виробничих запасів підприємством, зокрема це: використання виробничих запасів для потреб виробництва, для загальновиробничих потреб, для адміністративних потреб, для потреб буту, для потреб невиробничих підрозділів, запаси для виправлення браку, використання виробничих запасів для капітального будівництва, яке здійснюється підприємством, для виготовлення основних засобів,списання настачі запасів (якщо винні особи не виявлено), передачі матеріалів на переробку.

У процесі господарської діяльності може виникнути ситуація, коли зникає потреба в певних видах матеріальних запасів. В таких випадках підприємства можуть реалізувати ці запаси. Існує певна специфіка реалізації стороннім особам, як юридичним, так і фізичним, виробничих запасів (сировини, напівфабрикатів, палива тощо) для виробничих потреб та товарів для продажу.

Усі операції з вибуття товарно-матеріальних цінностей на складах відображають у картках чи книгах складського обліку (Додаток Б). Книги мають бути пронумеровані, а кількість сторінок у кінці потрібно засвідчити підписами керівника і головного бухгалтера й скріпити печаткою. Книги чи картки складського обліку видають під розписку з відображенням у реєстрі їх видачі. На окремих аркушах книги чи картках вказують дату, порядковий номер картки, шифр матеріалу, його назву, вимірники, ціну; їх підписує головний бухгалтер (бухгалтер з обліку матеріалів). Записи операцій із вибуття матеріалів у книгах чи картках здійснює завскладом (або бухгалтер складу) на основі первинних документів.

Для обліку витрат виробничих запасів у виробництвіосновним первинним документом на відпуск матеріалів у виробництво є лімітно-забірні картки (ф. № М-8 та № М-9), в яких вказується ліміт видачі даному цеху (бригаді, дільниці) матеріалів відповідного номенклатурного номера (на декаду, півмісяця, місяць), а потім робиться запис про фактичний відпуск матеріалів з виведенням залишку невикористаного ліміту, який підтверджується підписом завідуючого складом (у лімітній картці одержувача) і одержувача (у лімітній картці складу). Наприкінці місяця лімітно-забірні картки подаються до бухгалтерії для обліку витрат матеріалів.

Відпуск матеріалів на господарські та інші потреби, а також при понадлімітному відпуску матеріалів (за дозволом керівника підприємства або уповноваженої ним особи здійснюється за вимогами (ф. № М-10 та № М-11). Щомісяця цехи та інші виробничі підрозділи складають Звіт про використання сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, у якому по кожному номенклатурному номеру показуються: залишок на початок місяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати, витрати за нормами, економія або перевитрата. Бухгалтерія складає Зведений звіт про використання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральних і грошовому вимірниках), на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання використаних матеріалів.

Підставою для списання використаних у виробництва матеріалів служить відомість розподілу витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат, яка складається за видатковими документами (лімітно-забірними картками, вимогами, актами тощо). В ній зазначається, на який синтетичний рахунок, субрахунок, продукцію (замовлення, переділ) або на яку статтю треба віднести вартість витрачених запасів.

Для того щоб до собівартості продукції (робіт, послуг) запаси були включені за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), наприкінці місяця визначають і списують суму відхилення від облікових цін, яка відноситься до витрачених у виробництві запасів. З цією метою визначають середній процент відхилення від облікових цін за формулою:

С% = (В+В1) • 100 : (Мз+ Мо),

де: В - сума відхилення від облікових цін, що відноситься до залишку запасів на початок місяця;

В1 - сума відхилення за звітний місяць;

Мз - вартість залишку запасів за обліковими цінами на початок місяця;

Мо - вартість оприбуткованих за обліковими цінами запасів, що надійшли від постачальників протягом місяця.

Запаси можуть бути списані з балансу внаслідок надзвичайних подій (стихійних лих, землетрусів, повеней та ін.). Окрім того, до складу надзвичайних витрат відносять прямі витрати, здійснені підприємством для запобігання цим подіям або (коли вони сталися) для ліквідації їх наслідків. До таких витрат відносять заробітну плату працівників, зайнятих на відновлюваних роботах, використані матеріали, оплату послуг сторонніх організацій та інші витрати (Додаток М).

Таким чином, списання активу з балансу з відображенням його у складі витрат у Звіті про фінансові результати може здійснюватися у випадку неможливості одержання надалі економічних вигод, пов'язаних з його використанням (Додаток Л).

При передачі запасів як внеску до статутного фонду іншого підприємства підприємством-учасником відображається в обліку здійснення інвестиції. При цьому внесок запасів до статутного фонду іншого підприємства, на відміну від внеску необоротних активів, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість(Додаток Н).

При списанні запасів внаслідок передачі до статутного капіталу іншого підприємства на суму внеску виписується накладна та податкова накладна. При вибутті виробничих запасів на виробництво та іншому вибутті згідно з п.16 П(С)БО 9 “Запаси” їх оцінка здійснюється за одним із методів. Бухгалтерські проведення, пов’язані з вибуттям запасів представлені в табл.2.2.


Таблиця 2.2 Основні бухгалтерські проведення, за якими відображається вибуття виробничих запасів

№ п/п Документ Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків Сума грн.
Дебет Кредит
1 Видаткова накладна Використано виробничі запаси для потреб виробництва 23 20 200
2 Видаткова накладна Використано виробничі запаси для загальновиробничих потреб 91 20 150
3 Видаткова накладна Використано виробничі запаси для адміністративних потреб 92 20 220
4 Видаткова накладна Використано виробничі запаси для потреб збуту 93 20 180
5 Видаткова накладна Використано виробничі запаси для потреб невиробничих підрозділів 949 20 150
6 Видаткова накладна Передано матеріали на переробку 206 20 300
7 Видаткова накладна Використано виробничі запаси для виправлення браку 24 20 250
8 Видаткова накладна Використано виробничі запаси для капітального будівництва, яке здійснюється підприємством 151 20 345
9 Видаткова накладна Використано виробничі запаси для виготовлення основних засобів 152 20 193
10 Акт на списання Списано настачі запасів (якщо винні особи не виявлено) 947 20 220
11 Податкова накладна Списано суму ПДВ 947 641 376

При списанні товарно-матеріальних цінностей внаслідок надзвичайних подій ПДВ не „сторнується", якщо підприємство має відповідно оформлені документи, що підтверджують ці події.

2.3 Особливості обліку малоцінних та швидкозношувальних

предметів .

До малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, що використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

Наказом Міністерства статистики України від 22 травня 1996 р. № 145 „Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів" затверджено такі типові форми з обліку оборотних малоцінних та швидкозношуваних предметів:[9]

МШ-1 „Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу

інструментів (пристроїв)";

МШ-2 „Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів";

МШ-3 „Замовлення на ремонт або заточування інструментів

(пристроїв)";

МШ-4 „Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів";

МШ-5 „Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на

придатні";

МІШ-6 „Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних

пристроїв" ;

МШ-7 „Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та

запобіжних пристроїв";

МШ-8 „Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних

предметів".

Надходження малоцінних та швидкозношуваних предметів на підприємство оформлюється аналогічно, як надходження інших запасів, тобто прибутковим ордером М-4.

Для обліку зміни запасу інструментів (пристроїв) у роздавальних комірках на тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного оборотного (обмінного) фонду, застосовується МШП-1 „Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв)", яка складається у двох примірниках начальником цеху разом із начальником інструментального чи планового відділу при необхідності зміни норми постійного запасу інструментів (пристроїв). Один примірник відомості знаходиться в інструментальному відділі, інший — в цеху.

На підставі МШ-1 вносяться зміни до картки складського обліку матеріалів (ф. М-12) інструментально-роздавальної комірки.

Для обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, виданих під розписку робітнику чи бригадиру (для бригади) із складу цеху для тривалого користування, використовують „Картку обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів" МШ-2. Вона заповнюється в одному примірнику комірником на кожного робітника, що одержав ці предмети. Для обліку інструментів (пристроїв), виданих робітнику із комірки цеху для короткострокового користування, застосовується інструментальна марка, яка при здаванні інструментів комірнику повертається робітникові. Па кожну інструментальну марку, в якій вказується номер інструментальної роздавальної комірки, номер цеху, табельний номер робітника, комірник видає тільки один інструмент.

Переданий інструмент (пристрої) на заточування або ремонт на тих підприємствах, де заточування та ремонт інструментів (пристроїв) проводиться у централізованому порядку, оформляють „Замовленням на ремонт або заточування інструментів (пристроїв)" (ф. МШ-3), яке виписується у двох примірниках комірником роздавальної комірки. Перший примірник залишається у комірника з розпискою виконавця, другий передається разом із інструментом до цеху виконання (заточувальну майстерню). Після заточування чи ремонту інструмента (пристрою) комірник робить відмітку у своєму примірнику про повернення інструмента (пристрою) і розписується у примірнику цеху-виконавця.

Для оформлення поломки та втрати інструментів (пристроїв) чи інших малоцінних та швидкозношуваних предметів застосовується „Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів" (ф. МШ-4). Складається в одному примірнику майстром і начальником цеху (дільниці) на одного або декількох робітників

У разі поломки, псування та втрати малоцінних та швидкозношуваних предметів з вини робітника акт складається у двохпримірниках. Один примірник залишається в цеху (на дільниці), а інший скеровується у розрахункову частину бухгалтерії для утримання у встановленому порядку з робітника вартості поламаного, зіпсованого чи втраченого предмета

При пред'явленні робітником акта вибуття йому замість непридатного чи втраченого предмета видається придатний, про що робиться запис до картки обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (ф. МШ-2). Акти вибуття потім прикладаються до актів списання (форми МШ-5, МШ-8).

На тих підприємствах, де вибулі з виробництва предмети обмінюються за рахунок обмінного (оборотного) фонду, складається „Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні" (ф. МШ-5) в одному примірнику. Складання цього акта здійснюється цеховою комісією на підставі разових актів вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів (ф. МШ-4). Акт візується начальником інструментального чи планового відділу і подається до центрального інструментального складу, який видає цеху інструменти (пристрої) того ж найменування, марки та розміру за актом без виписування вимог і лімітних карток. Після видачі складом інструментів (пристроїв) акт передається до бухгалтерії, де згідно з ним проводиться списання інструментів (пристроїв) зі складу, без відображення їх руху по роздавальних комірках цехів. Виданий складом інструмент (пристрій) в порядку обміну за актами у картці обліку роздавальних комірках не відображається.

Облік спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які видаються робітникам підприємства в індивідуальне користування за встановленими нормами, ведеться в Особовій картці обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів (ф. МШ-6) в одному примірнику і зберігається у комірника цеху (дільниці).

У випадку втрати взятих предметів спецодягу, спецвзуття або запобіжних засобів в особовій картці за формою № МШ-6 в рядку загубленого предмета в розділі „Повернено" робиться запис: „Акт вибуття № __і дата"

При автоматизованій обробці даних обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів особова картка не ведеться.

При видачі спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів робітникам підприємств в індивідуальне користування за встановленими нормами використовується Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв (ф. МШ-7). Вона заповнюється в двох примірниках комірником цеху (відділу, дільниці) окремо на видачу і на повернення спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів і оформляється відповідними підписами. Один примірник передається де бухгалтерії, інший залишається у комірника цеху (відділу, дільниці)

За цією формою ведеться облік прийнятих від робітників спецодягу, спецвзуття на прання, дезінфекцію, ремонт та на літнє зберігання.

Форма МШ-8 „Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів" застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання малоцінних та швидкозношуваних предметів і здавання їх у комору для утилізації. Акт складається в одному примірнику комісією на підставі разових актів вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів (ф. МШ-4), Після здавання списаних предметів до комори для утилізації акт із розпискою комірника здається до бухгалтерії

На різні види малоцінних та швидкозношуваних предметів акти на списання складаються окремо. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться на одноіменному рахунку 22

За дебетом рахунку 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети" відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети, за кредитом — за обліковою вартістю відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів. Слід зауважити, що списують згадані цінності в повному обсязі, не нараховуючи при цьому зносу

Для збереження вказаних предметів в експлуатації підприємство повинно організувати належний контроль за їх рухом, зокрема оперативний облік у кількісному виразі. При поверненні на склад з експлуатації таких предметів, що придатні для подальшого використання, вони оприбутковуються за дебетом рахунку 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети" та кредитом рахунку 71 „Інший операційний дохід".

У процесі господарської діяльності на підприємстві матимуть місце такі:


Таблиця 2.3 Типові господарські проведення по обліку МШП

Ном 3/П Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків
Документ Зміст господарських операцій Дебет Кредит Сума, грн.
1

Надходження МШП на склад із допоміжного

Виробництва

22 23 200
2 Оприбутковано МШП від демонтажу браку

22 24 500

24

500

3

Надходження МШП зі складу

допоміжного виробництва (для якого

вони є готовою продукцією)

22 26 345
4

Оприбутковано МШП:

- від підзвітних осіб;

- в рахунок погашення раніше

висунутих претензій;
- в рахунок погашення раніше завданого

матеріального збитку.

22

372

374

375

249

367

150

5 Погашення частки заборгованості засновників перед підприємством 22 46 200
6 Додаткові вкладення засновниками, які перевищують встановлений розмір статутного капіталу 22 422 450
7 Надходження МШП, призначених для цільового використання 22 48 90
8 Надходження МШП від постачальників 22 63 455
9 Включення до первісної вартості МШП податків, які не відшкодовуються 22 64 348
10

Надходження МШП від:

- дочірніх підприємств;

- підприємств, які виділені на самостійний баланс;

22

682

683

671

400

11 Надходження МШП в рахунок погашення пенні, штрафів та неустойок 22 715 200
12 Надходження МШП, як форма виплати дивідендів 22 731 159
13 Надходження МШП на безоплатній основі 22 745 563
4 Списання МШП, які були використані для капітальних інвестицій 15 22 238

З метою правильної організації обліку МШП на складі необхідно:

• забезпечити умови для нормального їх збереження на складах і функціонування в експлуатації;

• розміщувати МШП у місцях їх збереження й експлуатації таким чином, щоб мати можливість швидко їх приймати, відпускати і перевіряти наявність;

• установити коло осіб, на яких покладається відповідальність за приймання, збереження і відпуск МШП, за правильне і своєчасне оформлення цих операцій;

• укладати з відповідальними особами письмові договори про матеріальну відповідальність.

На підприємстві може використовуватися один із кількох варіантів організації обліку інструментів і пристроїв в експлуатації.

При першому варіанті одержання МШП зі складу повернення на склад оформляються первинними документами.

Одержання інструментів і пристроїв зі складу оформляється виписуванням вимог або лімітних карток; повернення на склад — виписуванням накладних або записами в лімітних картках; брухт — накладними.

При другому варіанті документально оформляються лише операції, які спричиняють зміни запасів МШП у відповідальних підрозділах (метод постійного запасу МШП або обмінного фонду).

. За таким порядком відповідальні підрозділи обмінюють на складі непридатні, зношені інструменти і пристрої на придатні. Такий метод не спричиняє зміну запасів інструментів у відповідних підрозділах і тому не потребує спеціального первинного документа на обмін. Він доцільний на підприємствах із добре організованою системою складського й інструментального господарства, а також належною організацією обліку і контролю.

2.4 Порядок проведення інвентаризації виробничих запасів та

відображення її результатів в бухгалтерському обліку.

Одним з основних методів бухгалтерського обліку є інвентаризація. Інвентаризація- це спосіб виявлення фактичної наявності та стану ціностей на певну дату за допомогою реєстрації вимірювання, зважування і т.д. з подальшим порівнянням отриманих даних із даними бухгалтерських записів.

Постановою №241 затверджено типові форми документів, які використовуються під час інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (Додаток О)

Інвентаризація на підприємстві проводиться відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р., №996 XIV та Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 №69

Відповідно до Інструкції №69 основними завданнями інвентаризації є:

– виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошовых

документів, а також обсягів незавершеного виробництва;

– встановлення надлишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

– виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;

– перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів;

– перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на поточному, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.

. Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що перед складанням річної фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію. В інших періодах періодичність і об’єкти інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків обов’язкового проведення інвентаризації.

За постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000р. №419 проведення інвентаризації є обов’язковим у таких випадках:

1) при передаванні майна державних підприємств в оренду або його

приватизації;

2)перед складанням річного бухгалтерського звіту;

3) при зміні матеріально відповідальних осіб; 4) при встановленні

фактів крадіжок;

5) після пожеж, стихійних явищ і техногенних аварій;

6)за приписом судово-слідчих органів;

Без інвентаризації не обійтись у разі зміни керівника (бригадира) колективу, а також при ліквідації підприємства, при передачі підприємств та структурних підрозділів до складу інших органів управління (інших підприємств).

Керівник підприємства має організувати проведення інвентаризації в якнайоптимальніші строки і якнайменшими затратами – призначивши кваліфікованих фахівців, виділити необхідну кількість робітників для пересування цінностей при зважуванні, вимірюванні, тощо.

Безпосередньо інвентаризаційну роботу проводять постійно діюча інвентаризаційна комісія, а також робочі інвентаризаційні комісії. Склад цих комісій затверджує керівник підприємства, який її очолює. У склад комісії входять також керівники структурних підрозділів, провідні фахівці виробничих та економічних служб. В обов’язки постійно діючої комісії входить:

– проведення профілактичної роботи із забезпечення, збереження цінностей; – контроль перевірки правильності проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у місцях зберігання та переробки;

– перевірка правильності визначення інвентаризаційних різниць, обґрунтованість пропозицій щодо заліків пересортиці цінностей в усіх місцях їх зберігання;

– у разі встановлення серйозних порушень правил проведення інвентаризації та в інших випадках проводити за дорученням керівника підприємства повторні суцільні інвентаризації;

– розгляд письмових пояснень осіб, які допустили нестачу чи псування цінностей або інших порушень і відображення в протоколі своїх пропозицій щодо регулювання виявлених нестач та втрат від псування цінностей, заліку внаслідок пересортиці.

На підприємстві, де через великий обсяг робіт інвентаризації не можебути забезпечена однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації у місцях збереження та виробництва наказом керівника створенні робочі інвентаризаційні комісії у складі інженера, технолога, механіка, економіста, бухгалтера та інших працівників, які добре знають об’єкт інвентаризації. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії тих самих матеріально – відповідальних осіб одного й того ж працівника два роки підряд. При цьому слід пам’ятати, що матеріально відповідальні особи до складу інвентаризаційних комісій не входять.

Робочі інвентаризаційні комісії:

– здійснюють інвентаризацію майна, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, і незавершеного виробництва у місцях зберігання та виробництва;

– разом з бухгалтерією підприємства беруть участь у визначенні результатів інвентаризації і розробляють пропозиції щодо заліку нестач у межах норм природного збитку;

– вносять пропозиції з питань упорядкування, зберігання і відпуску товарно-матеріальних цінностей, поліпшення обліку і контролю за їх зберігання, а також реалізації непотрібних підприємству матеріальних цінностей і майна; – несуть відповідальність за своєчасність і додержання порядку проведення інвентаризації відповідно до наказу керівника підприємства, за повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, цінних паперів та заборгованості в розрахунках;

– оформляють протокол із зазначеним в ньому стану складського господарства, результатів інвентаризації і висновків щодо них, пропозицій про залік нестач та лишків за пересортицею, списання нестач в списках норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.

. Інвентаризація проводиться після підписання наказу керівника підприємства про проведення інвентаризації

До початку проведення інвентаризації необхідно:

–вивести залишки цінностей на день інвентаризації;

– матеріально –відповідальній особі всі видаткові та прибуткові документи й цінності здати в бухгалтерію, цінності що надійшли-оприбуткувати, а ті, що вибули описати;

– опломбувати місця зберігання, що мають окремі входи і виходи;

– перевірити стан вимірювального господарства-точність ваг, гир і іншої апаратури.

Відповідно до листа Мінфіну України від 21.10.2003р. №31-04200-30-23/154 проводити інвентаризацію в неповному складі інвентаризаційної комісії забороняється.

Матеріально відповідальна особа дає комісії розписку, в якій підтверджує, що всі прибуткові та видаткові документи здані в бухгалтерію, а всі матеріальні цінності оприбутковані й знаходяться в приміщенні складу.

Після чого комісія приступає безпосередньо до проведення інвентаризації. Оскільки одиницею обліку запасів є кожне найменування або однорідна група, то інвентаризації підлягають кожне найменування чи однорідна група. . Їх переважування, обмір, підрахунок проводиться у порядку розміщення цінностей у приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії від одного виду цінностей до іншого. У разі зберігання матеріальних цінностей в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання, Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбовується і комісія переходить у наступне приміщення.

Кількість цінностей, що знаходяться у непошкодженій упаковці постачальника, може визначатись на підставі документів за умови обов’язкової перевірки в натурі частини зазначених цінностей.

В разі надходження матеріальних цінностей від постачальника під час проведення інвентаризації на прибуткових документах матеріально відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови робиться відмітка „після інвентаризації” з посиланням на дату опису, де записані ці цінності.

При відпуску матеріальних цінностей зі складу під час інвентаризації з дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера на видаткових документах у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, робиться відмітка і вони заносять їх до окремого опису в порядку, аналогічному порядку, для цінностей, що надійшли під час інвентаризації.

При інвентаризації матеріальних цінностей, що перебувають у дорозі, неоплачені у строк покупцями відвантаженні цінності, та на ті , що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці), інвентаризаційні описи складаються окремо.

Усі дані отримані інвентаризаційною комісією під час інвентаризації, вносять в інвентаризаційні описи, в яких назву цінностей, їх кількість наводять у номенклатурі, а також в одиницях. Проте інвентаризаційні описи не ведуться,а лише інвентаризаційні переліки.

На кожній сторінці опису прописом проставляють кількість порядкових номерів цінностей записаних на цій сторінці. Після цього оформлений інвентаризаційний перелік здають до бухгалтерії де результати інвентаризації зіставляють з обліковими даними у порівняльній відомості. Внаслідок такого зіставлення може бути виявлено:

1. Відповідність фактичних даних і бухгалтерських записів.

2. Вартісна оцінка фактичного залишку менша від облікової - нестача.

3. Вартісна оцінка фактичного залишку більша від облікової - надлишок.

Пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних розбіжностей ґрунтуються на таких підходах:

1. Надлишки запасів мають бути включені до балансу із збільшенням доходів підприємства.

2. Взаємний залік нестач і надлишків внаслідок пересортиці може бути здійснений тільки щодо запасів однакового найменування, однієї і тієї самої групи запасів в тотожній кількості та в однієї і тієїж самої матеріально відповідальної особи

Якщо при взаємному заліку нестач і надлишків внаслідок пересортиці вартість цінностей, що виявились у надлишку, перевищує вартість запасів, яких не вистачає, то цю різницю додають до облікової вартості запасів, що виявились у нестачі, над вартістю надлишкових цінностей (взаємний залік кількісних розбіжностей неприпустимий) розглядають як вартісну нестачу, списують на операційні витрати підприємства з одночасним визнанням доходів по вартості, якщо конкретних винуватців нестачі не встановлено.

Після взаємного заліку внаслідок пересортиці до нестач можуть застосовуватись норми природного убитку тільки при виявлені фактичних нестач.

Після виконання наведеного порядку врегулювання інвентаризаційних розбіжностей нестачі цінностей для відшкодування винними особами оцінюються відповідно до законодавства про обчислення шкоди від розкрадання, нестачі, знищення і псування матеріальних цінностей.

Матеріали інвентаризації та рішення щодо регулювання розбіжностей оформляються протоколом та затверджуються керівником підприємства. До протоколу додаються всі документи інвентаризації, а також відомість результатів інвентаризації (Додаток Е).

У бухгалтерському обліку результати інвентаризації відображають в такому порядку.

Залишки виробничих запасів зараховують в доход операційної діяльності записом:

Д-т рах. 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок)

К-трах. 719«Інші доходи від операційноїдіяльності»

Вартість недостачі виробничих запасів списується з кредита рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) на дебет рахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».

Недостачі і втрати від псування цінностей з вини матеріально відповідальних осіб відносяться на їх рахунок записом:

Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків»

К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Якщо на час виявлення недостачі виробничих запасів конкретні винуватці не встановлені, то вартість такої недостачі відображається на забалансовому рахунку 07 «Списані активи», субрахунок 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Після встановлення осіб, які повинні відшкодувати витрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості в доход звітного періоду записом:

Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків»

К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей встановлений Постановою Кабінету Міністрів України „Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей” від 22.01.96р. №116.

Відповідно до цього Порядку розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Держкомстат, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за формулою:

Р3= [ (Бв- А)*Інфл.+ПДВ+Азб]*2,

де, Р3 – розмір збитків (у гривнях);

Бв – балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (у гривнях);

А – амортизаційні відрахування (у гривнях);

Інфл. – загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Держкомстатом індексів інфляції;

ПДВ – розмір податку на додану вартість (у гривнях);

Азб – розмір акцизного збору (у гривнях).

Вартість вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншої продукції, що виготовляється підприємством для внутрішньо-виробничих потреб, а також вартість продукції, виробництво якої не закінчено, визначається на підставі собівартості її виробництва з нарахуванням середньої по підприємству норми прибутку на цю продукцію із застосуванням коефіцієнта 2.

Вартість спирту етилового питного, спирту етилового ректифікованого, спирту етилового сирцю, спирту, що використовується для виготовлення вин, шампанського, коньяків, спирту коньячного, соків спиртових, спиртових напоїв визначається на підставі оптової ціни підприємства-виробника з урахуванням акцизного збору (за встановленими ставками) та податку на додану вартість. До визначеної у такий спосіб ціни застосовується коефіцієнт3

Вартість плодово-ягідних соків, консервованих з використанням сірчаного ангідриду або бензокислого натрію, визначається на підставі оптових цін підприємства-виробника і податку на додану вартість із застосуванням коефіцієнта 2.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) бланків цінних паперів та документів суворого обліку обчислюється із застосуванням коефіцієнта:

5 – до номінальної вартості, зазначеної на бланках цінних паперів та документів суворого обліку;

50 – до вартості придбання (виготовлення) бланків цінних паперів та документів суворого обліку, на яких не зазначається номінальна вартість або вартість яких не встановлена законодавством.

Записи в бухгалтерському обліку, пов’язані з урегулюванням інвентаризаційних розбіжностей, здійснюється в тому місяці, коли завершено інвентаризацію, а щодо розбіжностей, встановлених інвентаризацією, яку провадили за станом на кінець року – у грудні.Коли нестача перевищує встановлені на підприємстві норми допустимих витрат і винна особа не встановлена, то суму нестачі відображають в складі інших операційних витрат на рахунку 947 „Нестачі і втрати від псування цінностей”. Одночасно ця сума зазначається на позабалансовому рахунку 072 „Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”. Суми нестач, які підлягають відшкодуванню винними особами відображають за дебетом субрахунку 375 „Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”, одночасно списуючи цю суму з позабалансового рахунку. Результати інвентаризації слід також висвітлювати у Примітках до річної фінансової звітності.

В бухгалтерському обліку результати інвентаризації відображають в табл.2.4.

Таблиця2.4Відображення в бухгалтерському обліку результатів інвентаризації

№з/п Зміст господарської операції Дебет Кредет
Виявлено нестачу
а)списання нестачі запасів в межах норм
1 Списано облікову вартість запасів, яких не вистачає 91 20
2 Відображення податкового кредиту 949 641
б)списання нестачі запасів понад норми
1 Списано облікову вартість запасів, яких не вистачає 947 20
2 Віднесено на витрати звітного періоду суму податкового кредиту запасів, яких не вистачає 949 641
3 Списано нестачу на фінансовий результат 971 947
4 Списано податковий кредит на фінансовий результат 791 949
5 Відображено в за балансовому обліку невідшкодовані нестачі 791 949
6 Відображено виникнення дебіторської заборгованості та доходу після встановлення винної особи на загальну суму відшкодування шкоди 375 716
7 Списано із за балансового обліку суму нестачі - 072
8 Відображено утримання суми відшкодування шкоди із заробітної плати винної особи 661 375
9 Відображено суму, що підлягає перерахуванню до бюджету 716 641
10 Відображено дохід від раніше списаних активів на фінансовий результат 716 791
Виявлено надлишок
1 На вартість виявлених надлишків запасів 20 719
2 Списано на фінансовий результат 719 791

Якщо під час інвентаризації виявлено, що собівартість придбання запасів вища від можливої ціни реалізації у такому разі з метою правдивого відображення інформації проводять їх переоцінку. Переоцінку проводять у таких випадках: – при зниженні ціни реалізації запасів (ціна продажу нижча від собівартості);

– ушкодженні або частковому псуванні запасів;

– частковому або повному старінні запасів;

– зростанні очікуваних витрат на завершення виробництва.

Відповідно до Положення „Про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей” Затвердженого наказом Міністерства економіки України і Міністерства Фінансів України від 15 грудня 1999р. №149/300 випадки проведення уцінки товарів і продукції можуть бути такими:

– продукція залежалась (не має збуту більше трьох місяців)

– продукція та товари частково втратили свою первісну якість;

– надлишки товарно- матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї.

Для проведення уцінки виробничих запасів керівник (власник) підприємства затверджує комісію, до складу якої входять спеціалісти підприємства, обізнані з кон’юктурою і попитом на ринку. А також складається опис-акт уцінки в якому міститься перелік запасів, що підлягають уцінці. Затверджений опис-акт передається: перший примірник – бухгалтерії, другий примірник – матеріально відповідальній особі.

Уцінені запаси повинні бути перемарковані. Перемаркування цін являє собою закреслення попередньої ціни і позначення нової ціни на кожній одиниці товару з підтвердженням її підписом голови комісії. Якщо закреслити стару ціну неможливо, то нові ціни позначаються шляхом наклеювання ярликів.

Результати уцінки відображаються у тому місяці, у якому було складено опис-акт уцінки. Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їхньої реалізації списується на витрати звітного періоду.

Для цього складається запис:

Дебет 946 „Витрати від знецінення запасів”

Кредит 20 „Виробничі запаси”

Відображення зазначеної вартості здійснюється також в позабалансовому обліку на рахунку 072 „Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”.

У випадку, якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені, збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше від суми попередньої уцінки, сторнується запис про попередне уцінення вартості запасів. Для цього в бухгалтерському обліку робиться запис:

Дебет 20 „Виробничі запаси”

Кредит 946 „Витрати від знецінення запасів”.

При цьому списується сума уцінки з 072 рахунку.

Розділ ІІІ. Методика економічного аналізу використання

виробничих запасів підприємства.

3.1. Система показників, інформаційна база та методи

економічного аналізу виробничих запасів підприємства.

Фінансовий стан підприємства виражають у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їх джерел. Основні завдання аналізу фінансового стану - визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішують на основі дослідження динаміки абсолютних та відносних фінансових показників і розподіляють на такі аналітичні блоки:

- структурний аналіз активів і пасивів;

- аналіз фінансової стійкості;

- аналіз платоспроможності здатності (ліквідності);

- аналіз необхідного приросту власного капіталу.

Інформаційними джерелами для розрахунку показників і проведення аналізу є річна і квартальна бухгалтерська звітність: форма 7 "Бухгалтерський баланс", форма 8 "Звіт про фінансові результати", форма 9 "Звіт про власний капітал", форма 10 "Звіт про рух грошових коштів", форма 11 "Примітки до річної фінансової звітності", а також дані бухгалтерського обліку і необхідні аналітичні розшифрування руху і залишків за синтетичними рахунками.

Основними методами аналізу фінансового стану є горизонтальний, вертикальний, трендовий, коефіцієнтний і чинниковий. У ході горизонтального аналізу визначають абсолютні та відносні зміни величин різних статей балансу за певний період. Мета вертикального аналізу - обчислення питомої ваги окремих статей у підсумку балансу, тобто визначення структури активів і пасивів на певну дату. Трендовий аналіз - полягає у зіставленні величин балансових статей за кілька років (або іншихсуміжних звітних періодів) для виявлення тенденцій, що переважають у динаміці показників. Коефіцієнтний аналіз - зводиться до вивчення рівнів і динаміки відносних показників фінансового стану, які вираховують, як співвідношення величин балансових статей, або інших абсолютних показників, одержаних на основі звітності і даних бухгалтерського обліку. При аналізі фінансових коефіцієнтів їх значення зіставляють з базовими величинами, а також вивчають динаміку за звітний період і за кілька суміжних звітних періодів.

Як базові величини використовують:

- теоретично обґрунтовані й одержані в результаті експертних опитувань величини відносних показників, що характеризують оптимальні і критичні значення з точки зору стійкості фінансового стану підприємства;

- посередні за тимчасовим рядом значення показників даного підприємства, що належать до минулих сприятливих стосовно фінансового стану періодів;

- значення показників, розраховані за даними звітності найуспішнішого конкурента;

- середньогалузеві значення показників.

Крім фінансових коефіцієнтів, в аналізі фінансового стану велику роль відіграють абсолютні показники, розраховані на основі звітності. До них належать: чисті активи (реальний власний капітал), власні оборотні активи, показники забезпеченості запасів власними обіговими коштами. Дані показники є критеріальними, бо з їх допомогою формулюють критерії, що дають змогу визначити якість фінансового стану.

Для визначення причин зміни абсолютних і відносних фінансових показників, а також рівня впливу різних причин на величину зміни показни ка застосовують чинниковий аналіз. Його прийоми детально висвітлені у спеціальній літературі.

3.2. Методика аналізу забезпеченості підприємства виробничими

запасами підприємства.

Важливим чинником розвитку та інтенсифікації виробництва є стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами та їх раціональне використання. З переходом до ринку докорінно змінюється система постачання підприємства сировиною і матеріалами, комплектуючими виробамита енергоносіями.Для того, щоб визначити, якою мірою підприємство забезпечене матеріальними ресурсами, необхідно:

- вивчити порядок розрахунку й обгрунтованість договорів про поставку матеріальних ресурсів, умови поставок;

- визначити характер виробничих матеріальних запасів і зміну їх структури;

- перевірити обгрунтованість норм виробничих запасів і потребу в матеріальних ресурсах;

- виявити можливості зменшення виробничих запасів і потреби в матеріальних ресурсах;

- розробити заходи щодо зниження наднормативних і зайвих запасів матеріалів.
Перевіряючи розрахунки потреби, необхідно з'ясувати, чи враховані зміни в номенклатурі й асортименті призначеної до випуску продукції, чи враховані зміни питомих витрат на одиницю продукції, чи враховані заходи щодо підвищення технічного рівня виробництва і праці.

Загальна потреба підприємства в тому чи іншому виді матеріалів становить:

По = Пп + Пе + Пр + Пзв - Зн,

де По — загальна потреба; Пп — потреба у виробництві; Пе — потреба в експериментально-дослідних роботах; Пр - потреба у ремонті; Пзв - потреба в утворенні нормативних залишків на кінець аналізованого періоду; Зн -запас на початок аналізованого періоду.

На прикладі розглянуто визначення повноти забезпеченості потреби у виробничих запасах в додатку П.

Після перевірки потреби в матеріальних ресурсах визначають джерела їх покриття і забезпечення.

До внутрішніх джерел забезпечення належить власне виробництво, використання відходів.

До зовнішніх зараховують надходження від постачальників за договорами (додаткова заготівля).

Виробничі запаси розглядають як частину матеріальних ресурсів, що не вступили у виробничий процес, але їх наявність на підприємстві в заданих розмірах є об'єктивною умовою ритмічної роботи.

Аналіз термінів та обсягів поставок матеріалів за укладеними договорами пов'язаний з перевіркою запасів відповідних матеріалів на складі. Наявні запаси мають задовольняти потребу підприємства в матеріалах на період інтервалів між поставками.

Забезпеченість (мінімальний запас) днів становить:

З min = Но:Дп,

де Но - запас того чи іншого виду матеріалу; Дп - добова потреба у цьому матеріалі.

Це дає змогу встановити величину запасу в днях окремих видів матеріалів на складі. Визначають також інтервали між фактичним надходженням матеріалів на склад й інтервали поставок за договорами з постачальниками.

Завезення матеріалів з боку визначають як різницю загальної потреби і внутрішніх ресурсів.

При великій номенклатурі матеріалів, які споживають, визначають обгрунтованість потреб за тими матеріалами, що мають найбільшу питому вагу в собівартості продукції, а також за дорогими і дефіцитними

При аналізі зіставляють зростання виробництва окремих видів продукції і фактичні виробничі запаси, зростання абсолютних запасів і збільшення їх потреби на добу. Потім встановлюють, яка склалась кон'юнктура на товарно-сировинній біржі і які можливості придбання додаткової кількості матеріалів.

У процесі аналізу визначають час простою через несвоєчасні, неповні чи неякісні поставки, встановлюють, які заходи були проведені для виконання поставок.

На прикладі розглянуто розрахунки забезпеченості підприємства продукцією (Додаток Р) .

Визначення потреби і забезпечення раціонального використання матеріальних ресурсів тісно пов'язані з їх нормуванням.

Норма - це завдання, що фіксує гранично допустиму величину витрати конкретного матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції чи виконання одиниці роботи. У норму витрати включають матеріальні ресурси на безпосереднє виконання технологічного процесу виробництва продукції чи робіт з урахуванням технологічних відходів матеріалів і втрат, зумовлених прийнятою технологією.

Норми встановлюють на одиницю продукції, виходячи з того, що вони мають враховувати підвищення якості продукції, її конкурентоздатність,

прогресивність нових видів.

Прогресивною для підприємства вважають ту норму, що спирається на передові технологічні методи, нову техніку і організацію виробництва, передбачає менші питомі витрати, ніж у попередньому періоді. Норми мають відображати головні напрямки технічного прогресу. Утойже час

прогресивні норми самі собою є чинником, що стимулює технічний прогрес, бо завдання з економії матеріальних ресурсів, реалізовані у нормах, потребують систематичного вдосконалення технології, вищої організації виробництва.
Стан нормативної бази в промисловості все ще не повною мірою відповідає вимогам підвищення ефективності виробництва. Більшість норм встановлюють за фактичними витратами за попередній період або за аналогією. Тому на практиці трапляються застарілі, а іноді й завищені норми витрат, що не орієнтують на досягнення найліпших результатів і можуть бути джерелом зловживань і крадіжок.

Виявлення відхилення фактичної витрати від таких норм не відображає реальної перевитрати матеріальних ресурсів чи зміни матеріаломісткості.

Тому при аналізі обгрунтованості норм витрат проводять такі порівняння:

• поточні норми і фактичні витрати із середньогалузевими;

• поточні норми на порівняльну продукцію з нормами минулого року відносної матеріаломісткості нової і старої продукції;

•фактичні витрати з поточними нормами.

Порівняння поточних норм щодо порівняльної продукції і фактичних витрат з середньогалузевими нормами дає змогу визначити місце підприємства серед його конкурентів. Слід також ураховувати, що відхилення поточних норм від середньогалузевих може виникнути через різні природні умови, стан техніки і технології, транспортування тощо. Системний аналіз причин невідповідності поточних норм підприємства і галузевих норм дасть змогу знайти найбільш економічне рішення у визначенні реальних затрат, які беруть у розрахунок поточних. Прогресивність поточних норм щодо порівняльної продукції встановлюють способом порівняння їх з нормами минулих періодів. Порівняння фактичних затрат з поточними нормами показує ефективність використання матеріалів у виробництві. Дані про відхилення норм через причини їх утворення (заміна одного матеріалу іншим у результаті розподілу і т. ін.) є важливою інформацією про зміну матеріаломісткості продукції.

Приклад такого аналізу обгрунтованості норм витрат продемонструємо, використовуючи дані Тернопільського фарфорового заводу для випуску

чайного сервізу "Ранок" (Додаток Ф).

Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів найбільшою мірою пов'язаний з дослідженням матеріаломісткості виробництва продукції.

Стосовно економічного змісту матеріаломісткість продукції промислових підприємств можна поділити на:

• матеріаломісткість всього обсягу виробництва;

• питому матеріаломісткість окремих виробів.

Матеріаломісткість всього обсягу виробництва продукції є узагальнювальним вартісним показником, і її розраховують як співвідношення всієї величини матеріальних затрат (без амортизації) до вартості товарної продукції. Вона характеризує затрати всіх видів матеріальних ресурсів (сировини, основних і допоміжних матеріалів, купованих напівфабрикатів, палива й енергії) на 1 грн. товарної продукції підприємства.
Поряд із розрахунком загального показника матеріаломісткості доцільно визначити й окремі показники, що характеризують використання окремих видів матеріальних ресурсів (основних, допоміжних, купованих напівфабрикатів, палива, енергії), сировинно-, метало-, паливо-, енергомісткість і т. ін.

Окремі показники дають змогу погодити вартісні показники матеріаломісткості з натуральними, проаналізувати структуру показника.
Питому матеріаломісткість конкретних видів продукції можна визначити як у вартісному, так в умовно-натуральному та натуральному виразі. Натуральний розрахунок можна проводити на виробництвах, де використовують відносно однакові види сировини і матеріалів. Вартісний показник питомої матеріаломісткості визначають як співвідношення вартості витрачених матеріальних цінностей на виріб до його ціни.

У розрахунку питомої матеріаломісткості на одиницю продукції та 1 грн. ціни використовують дані про фізичний обсяг випуску і витрати матеріалів. При такому розрахунку матеріаломісткості беруть до уваги лише зміну фізичних обсягів випуску продукції і витрачених матеріалів. Однак під впливом НТР підвищується суспільна корисність кожного виду вироблюваної продукції, зростають її споживчі властивості (підвищення потужності, продуктивності, надійності та довговічності). У цьому випадку затрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції навіть у натуральному виразі можуть зростати, тому важливо порівняти зростання суспільної корисності виробу і затрат матеріалів та праці на його виробництво.

Для характеристики матеріаломісткості розраховують два узагальнювальних показники: матеріаломісткість товарного випуску та матеріаловіддачу (Додаток Х)

Для визначення економії чи перевитрат матеріалів за рахунок зменшення чи збільшення матеріаломісткості продукції зміну коефіцієнта матеріаломісткості множать на матеріальні затрати базового періоду. Додатковий випуск продукції визначають шляхом множення перевитрат матеріалів на матеріаловіддачу базового періоду.

При глибшому аналізі загальної матеріаломісткості товарного випуску визначимо, який з елементів матеріальних затрат вплинув на її зміну. Розраховують часткові показники матеріаломісткості відповідно до елементів затрат: сировини, основних матеріалів, купованих напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, паливних і енергетичних затрат. Методика розрахунку і аналізу цих показників така, як і методика аналізу загальної матеріаломісткості.

Результати зміни матеріаломісткості товарного випуску продукції потрібно підтверджувати аналізом питомої матеріаломісткості окремих виробів на основі калькуляції їх собівартості.

Матеріаломісткість продукції перебуває під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників, що залежать і не залежать від діяльності підприємств.

Внутрішні чинники розглядають з двох позицій: ті, що характеризують рівень прогресивності застосовуваних конструкторських рішень (вдосконалення технології виробництва, вироблення товарів з легких і дешевих матеріалів), і ті, що відображають прогресивність технологічного використання матеріалів, купованих виробів та відходів.

До зовнішніх чинників належать: зміна ринкових цін на сировину, матеріали, паливо, енергію і на готову продукцію; невиконання постачальниками зобов'язань щодо термінів, розмірів і номенклатури поставок, а також якості сировини, яку поставляють і витрачають.

Чинники, що впливають на відхилення фактичної матеріаломісткості від нормативної, випливають із невідповідності фактичної вартості витрачених матеріалів нормативній. Ця невідповідність виникає через такі причини:

• неповне здійснення заходів щодо економії матеріалів;

• заміна одного матеріалу іншим;

• нераціональний розподіл матеріалів, їх невимірність;

• відхилення у технології виготовлення виробів, що спричиняє додаткові відходи;

• допущений брак і т. ін.

Всі ці причини, зрештою, можна поділити на: чинники норм, цін і виробничих втрат.

Чинник норм об'єднує причини, пов'язані з упровадженням досконаліших конструкцій; економічної технології застосування замінників, механізації та автоматизації виробничих процесів, вдосконалення організації робочих місць і т. ін.

Відхилення фактичних витрат від норм вираховують на основі калькуляції собівартості окремих виробів і узагальнюють за всім випуском продукції. Вплив зміни чинника норм визначають шляхом множення різниці між фактичними і минулорічними витратами на минулорічну ціну (Додаток Ц).

На відхилення фактичної вартості від розрахункової матеріалів, напівфабрикатів, палива й енергії впливають:

- зміна цін на товарно-сировинній біржі;

- зміна величини транспортних витрат;

- заміна одного матеріалу і палива іншими.

Для розрахунку чинника цін необхідно визначити різницю між фактичною і минулорічною цінами і помножити її на фактичну кількість спожитого матеріалу.

Значним чинником впливу на матеріаломісткість товарного випуску є виробничі втрати і відходи. У легкій промисловості вони становлять понад 20 відсотків всієї продукції. Повна частина відходів та втрат при сучасній техніці є неминучою, і її закладають у норму.

Для розрахунку впливу наднормативних відходів і втрат через брак на матеріаломісткість продукції використовують дані про собівартість забракованих виробів за ціною можливого використання і відходи за ціною вихідної сировини.

Вплив наднормативних відходів на матеріаломісткість продукції становить:

∆Мт=∆С /Vт/

де ∆Мт — зміна матеріаломісткості товарної продукції; ∆С — збільшення матеріальних затрат за рахунок наднормативних зворотних відходів; Vт1 - фактичний обсяг товарної продукції.

DС = DВВІДС - DВвід,

де DВВІД — наднормативні відходи за ціною можливого використання;

DВВІДС — наднормативні зворотні відходи за ціною вихідної сировини.

Важливо у процесі аналізу не лише визначити величину впливу цих чинників, а й проаналізувати причини, що призвели до додаткових відходів.

3.3 Методика аналізу ефективності використання виробничих запасів

підприємства.

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.

До узагальнюючого показникам відносяться матеріаловідача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів росту обсягів виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.

Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному чи в умовно-натуральному вираженні (відношення кількості витрачених виробничих запасів на виробництво i-го виду продукції до кількості продукції цього виду, що випускається,).

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання виробничих запасів порівнюють з базисним, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

В умовах ринкових відносин слід більш раціонально та ефективно використовувати трудові, грошові та матеріальні ресурси, удосконалювати систему управління, забезпечувати наукову обґрунтованість та оптимальність рішень, підвищувати господарську зацікавленість у досягненні найвищих господарських результатів при найменших затратах, високої якості, посилювати контроль за ходом виконання запланованого, поліпшувати рівень економічної роботи в усіх ланках економіки.

Важливе місце в вдосконаленні економічної системи управління та підвищення рівня економічної роботи посідає економічний аналіз, якому властивий потужний арсенал способів та прийомів дослідження господарських процесів за будь-який відрізок часу, що сприяє підвищенню оперативності управління і прийняттю оптимального управлінського рішення.

Для підвищення рівня аналізу використання матеріальних ресурсів в процесі виробництва, перш за все, необхідно чітко визначити мету аналізу та завдання, що сприяють її досягненню.

Аналіз раціонального використання матеріальних ресурсів має вирішити питання про дійсний стан з використанням матеріальних ресурсів.

Мета аналізу показників використання виробничих запасів полягає в зниженні частки матеріальних витрат в собівартості продукції.

Є багато варіантів різних методик проведення аналізу використання виробничих запасів, у яких пропонуються різноманітні показники і фактори, які впливають на них. Це потребує розмежування матеріалоємності як відношення всіх матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції у вартісному вираженні на фізичну одиницю продукції, а також на одиницю ефекту.

Відображення того чи іншого економічного явища за допомогою показників, які б враховували б всі його характерні ознаки без найменших похибок, практично неможливе. Через це майже кожний показник має елемент умовності.

Першу групу складають первинні показники витрат матеріальних цінностей: спільне і питоме витрачання, матеріалоємність, коефіцієнті % корисного використання матеріальних цінностей, витрачальний коефіцієнт виходу продукції.

Друга група - це показники розрахунково-аналітичні. Вони є похідними від первинних показників і використовуються при кількісному аналізі .структури і динаміки споживання матеріальних ресурсів. Це передусім різні економічні індекси; для відносного зіставлення норм і фактичних витрат, витрат поточного і минулих періодів; для вивчення структурних зрушень тощо.

3 викладеного видно, що всі автори групують показники за різними ознаками. Майже всі вони під системою показників використання матеріальних ресурсів розуміють систему показників матеріалоємність, в той час як остання є лише одним з узагальнюючих показників використання виробничих запасів.

Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами , але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру виробництва продукції, тобто є воно матеріаломістким чи ні.

В процесі аналізу необхідно перевірити, чи впроваджуються наукове технічні досягнення, направлені на підвищення ефективності використань матеріалів, створені чи для цього необхідні предмети праці, системи машин високо економні, мало відходні і безвідходні технологічні процеси.

Перевіряється дотримання заходів, направлених на підвищення зацікавленості підприємства в економії матеріальних ресурсів.

Зниження матеріаломісткості залежить і від підвищення рівня конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів вдосконалення технологій виробництва і підвищення якості матеріалів.

Важливим розділом аналізу є вивчення міроприємств, наміченого підприємством по скороченню відходів і втрат матеріалів па всіх стадіях їх обробки, зберігання і транспортування, більш повному використанню у виробництві вторинних ресурсів і супутніх продуктів.

Питома матеріаломісткість може бути розрахована, як у вартісному, так і в натуральному чи умовно – натуральному вираженні. Загальна матеріаломісткість залежить від структури виготовленої продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.

Недоліки в постачанні, зменшення обсягів матеріалів у поточних запасах та перевитрати матеріалів при їх використанні може певною мірою компенсуватися економією їх у виробничому процесі, але для цього необхідно провести оцінку ефективності використання матеріальних ресурсів за допомогою системи різноманітних показників, зокрема таких як: матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, коефіцієнт використання матеріалів; швидкість оборотності (тривалість обороту), коефіцієнт оборотності (кількість оборотів). Розрахунок коефіцієнта оборотності запасів та тривалості обороту здійснюється на основі даних звітності Коефіцієнт оборотності запасів (коефіцієнт інтенсивності використання) розраховується діленням собівартості реалізованої за звітний період продукції на вартість виробничих запасів.

47199,7

Кο2005= 9 (оборотів)

3125,0

29330,4

Кο2004= 7 (оборотів)

4076,4

Рівень оборотності виробничих запасів значною мірою залежить від галузевих особливостей. Тривалість обороту виробничих запасів представляє собою кількість днів, яка необхідна для перетворення виробничих запасів в грошову форму і є величиною оберненою до коефіцієнта оборотності.

360

Тο= 2005 = 40 (днів)

9

360

Тο2004= = 51 (днів)

7

Скорочення терміну оборотності в 2005 році на 11 днів (51-40) є позитивним.

Матеріаломісткість продукції є узагальнюючим вартісним показником і визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції і показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виготовленої продукції.

Аналіз матеріаломісткості проводиться у наступному порядку:

– визначається загальна оцінка матеріаломісткості продукції;

– аналізується зміна матеріаломісткості за окремими елементами витрат;

– визначається вплив зміни факторів на матеріаломісткість продукції;

– визначається вплив факторів на матеріаломісткість .

Аналіз матеріаломісткості продукції дає можливість пошуку резервів скорочення матеріальних витрат на виробництво продукції та сприяє зниженню собівартості.

Аналіз матеріаломісткості проводиться за структурно-логічною, адактивною, краткою або мультиплікаційною факторними моделями.

Структурно-логічна факторна модель матеріальних витрат відображає зміну матеріаломісткості залежно від зміни загальної матеріаломісткості продукції, на які, у свою чергу, впливають фактори другого і третього рівнів. Структурно-логічна модель матеріальних витрат наведена в додатку С.

Таким чином матеріаломісткість залежить від обсягу валової (товарної) продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. У свою чергу обсяг валової продукції у вартісному вираженні може змінюватися за рахунок кількості виготовленої продукції, її структури та рівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виготовленої продукції, її структури, витрачання матеріалів на одиницю продукції і вартості матеріалів.

Структурно-логічна факторна модель дає лише загальну картину факторів впливу на матеріаломісткість,приклад їх визначення по методу ланцюгових підставок наведено в додатку Т.

Іншим узагальнюючим показником, є ефективність використання матеріалів, який визначається як співвідношення суми фактичних матеріальних витрат до величини матеріальних витрат виходячи з планової калькуляції і фактичного обсягу випуску продукції. Цей показник можна визначити за формулою:

Квм=Мф/Мпм,

де Квм – коефіцієнт використання матеріалів;

Мф – сума фактичних матеріальних витрат, тис.грн;

Мпм – сума матеріальних витрат виходячи з планової калькуляції і фактичного випуску продукції.

Отже, на основі даних в додатку Т можна визначити коефіцієнт використання матеріалів (Додаток У).


Висновки та пропозиції:

Господарська діяльність підприємства передбачає використання значних виробничих запасів. Для того, щоб стабільно здійснювати процес виробництва продукції на підприємстві, постійно мають бути оборотні засоби в матеріальній формі. Так, підприємство повинне мати в необхідних розмірах запаси сировини і матеріалів, насіння, кормів, нафтопродуктів та інших цінностей. При їх витрачанні збільшуються витрати на виробництво, результатом якого є створення готової продукції. Виробничі запаси посідають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємства різних сфер діяльності і визначенні результатів господарської діяльності та при висвітленні інформації про фінансовий стан. Запаси відносять до складу оборотних активів, оскільки можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини (нафта, борошно) тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства. Машини та обладнання, що є основними засобами для одних підприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємства, що здійснює їх перепродаж – товаром.

Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів. Цей облік хоч не складний, але, як правило, дуже трудомісткий, оскільки до складу запасів можуть входити сотні видів найменувань, за кожним з яких для забезпечення кількісної та якісної інформації слід вести аналітичний облік. Облік запасів ведеться в натуральному та грошовому вимірниках. . Саме в цьому полягає актуальність теми проведеного дослідження.

В першому розділі було визначено економічну сутність виробничих запасів, їх класифікація та роль в діяльності підприємства, а також методи

оцінки виробничих запасів (ФІФО, ЛІФО, середньозваженої собівартості,

ідентифікованої собівартості, ціни продажу, нормативних затрат). Проведено аналіз нормативної бази та спеціальної літератури з питань обліку та аналізу запасів.

В другому розділі проведено аналіз обліку надходження виробничих запасів і розрахунків з постачальниками.

Існують різні шляхи надходження товарно-матеріальних цінностей на підприємство, зокрема:

•купівля у постачальника;

•в результаті обміну на подібні та неподібні запаси

•безоплатне отримання;

•як внесок до статутного капіталу засновниками підприємства;

•виготовлення власними силами.

Визначено шляхи витрачання запасів та відображення їх в обліку

Списання виробничих запасів з балансу може відбуватися внаслідок:

• відпуску у виробництво;

• реалізації;

• списання в результаті невідповідності критеріям активу;

• списання у зв'язку із псуванням, розкраданням;

• списання внаслідок надзвичайних подій;

• списання внаслідок передачі до статутного капіталу іншого підприємства;

• обміну на інші активи.

Для ведення складського обліку виробничих запасів використовуються затверджені наказом Мінстату України від 21.06.96 р. №193 „Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" такі типові форми первинного обліку запасів:

М-1 „Журнал обліку вантажів, що надійшли";

М-2а „Акт списання бланків довіреностей";

М-4 „Прибутковий ордер";

М-7 „Акт про приймання матеріалів";

М-8 „Лімітно-забірна картка";

М-9 „Лімітно-забірна картка";

М-10 „Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів";

М-11 „Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів";

предметів М-12 „Картка складського обліку матеріалів";

М-13 „Реєстр приймання-здавання документів";

М-14 „Відомість обліку залишків матеріалів на складі";

М-15 „Акт про приймання устаткування";

М-15а „Акт приймання-передачі устаткування до монтажу";

М-16 „Матеріальний ярлик";

М-17 „Акт про виявлені дефекти устаткування";

М-18 „Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від установлених норм запасу";

М-19 „Матеріальний звіт";

М-21 „Інвентаризаційний опис";

М-23 „Акт про витрату давальницьких матеріалів";

М-26 „Картка обліку устаткування для встановлення";

М-28 „Лімітно-забірна картка";

М-28а „Лімітно-забірна картка".

У процесі господарської діяльності може виникнути ситуація, коли зникає потреба в певних видах матеріальних запасів. В таких випадках

підприємства можуть реалізувати ці запаси. Існує певна специфіка реалізації стороннім особам, як юридичним, так і фізичним, виробничих запасів (сировини, напівфабрикатів, палива тощо) для виробничих потреб та товарів для продажу

Дуже часто зустрічаються випадки, коли запаси частково втрачають свою вартість. У такому разі з метою правдивого відображення інформації слід зробити їх переоцінку

Розглянуто в другому розділі також особливості обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів.

Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться на одноіменному рахунку 22. .

До малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, що використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

Також було розглянуто порядок проведення інвентаризації виробничих запасів та відображення її результатів в бухгалтерському обліку.

В третьому розділі було досліджено методику економічного аналізу використання виробничих запасів підприємства, а саме: система показників, інформаційна база та методи економічного аналізу виробничих запасів підприємства, методика аналізу забезпеченості підприємства виробничими запасами , методика аналізу ефективності використання виробничих запасів підприємства.

Аналіз використання матеріальних ресурсів проводиться за наступними етапами: 1 етап. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами; обґрунтування оптимальної потреби в матеріальних ресурсах. Такий етап передбачає: оцінку ритмічності поставок; визначення обсягів та асортименту партій, що постачаються; аналіз якості отриманих від постачальників матеріальних ресурсів; оцінку кількісних та вартісних втрат продукції в результаті. 2 етап. Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів. Цей етап включає оцінку таких показників, як: матеріаломісткість, матеріаловіддача, коефіцієнт використання матеріалів, питома матеріаломісткість, питома параметрична матеріаломісткість, конструктивна питома матеріаломісткість. 3 етап. Оцінка впливу ефективності використання матеріальних ресурсів на величину матеріальних витрат. Матеріаломісткість, як і матеріаловіддача, залежить від обсягу валової (товарної) продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. В свою чергу обсяг валової (товарної) продукції у вартісному вираження може змінитися за рахунок кількості виготовленої продукції, її структури та рівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виготовленої продукції, її структури, витрачання матеріалів на одиницю продукції та вартості матеріалів. В результаті на матеріаломісткість спричиняють вплив наступні фактори: структура продукції (збільшення частки матеріаломісткої продукції призводить до збільшення загальної матеріаломісткості); рівень матеріальних витрат на окремі вироби, або питома матеріаломісткість; ціни та матеріали; відпускні ціни на продукцію. При надлишковому запасі потрібно більш високі питомі (віднесені до одиниці часу) капітальні вкладення. З іншого боку, при недостатньому запасі питомі капітальні вкладення знижуються, але частота розміщення замовлень і ризик дефіциту зростає. Для кожного з зазначених крайніх випадків характерні значні економічні втрати. Таким чином, рішення щодо розміру замовлення і моменту його розміщення можуть ґрунтуватися на мінімізації відповідної функції загальних витрат, що включають витрати, обумовлені втратами від надлишкового запасу і дефіциту

Визначення потреби і забезпечення раціонального використання матеріальних ресурсів тісно пов’язані з їх нормуванням. Норма – це завдання, яке фіксує гранично допустимі витрати конкретного матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції чи виконання одиниці роботи. Виробничі запаси розглядають як частину матеріальних ресурсів, які не задіяні у виробничому процесі, але їх наявність на підприємстві у передбачених розмірах є об’єктивною умовою ритмічної роботи.

Важливою передумовою організації внутрішньогосподарського обліку є організація автоматизованих робочих місць з обліку й аналізу виробничих запасів. Для ефективного управління необхідна раціональна організація обліку та аналізу. Для забезпечення швидкого та правильного відображення в обліку господарських операцій підприємству необхідно затвердити порядок обробки інформації, тобто скласти графік документообігу. Усі первинні документи потрібно складати у відповідності до законодавчих вимог. Організація обліку на підприємствах здійснюється за ручною та частково автоматизованою журнально-ордерною формою. Підприємству необхідно проводити інвентаризацію, та призначати матеріально-відповідальних осіб.. Враховуючи думки різних авторів можна стверджувати, що виробничі запаси відіграють особливу роль в не лише як матеріальна основа діяльності, їхнє раціональне і економічне використання - одна з основних умов ефективної діяльності підприємства.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР. зі змінами і доповненнями.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 р. № 996-ХIУ\\ Юрист плюс 2004.

3. Закон України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами і доповненнями.

4. Постанова Кабінету Міністрів України “Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, зничення (псування) матеріальних цінностей” від 22.11.99р. № 116.

5. Наказ Міністерства статистики України “Про затвердження типових первинних документів з обліку сировини і матеріалів” №193 від 21.06.96р.

6. Наказ Мінфіну України “Про кориспонденцію рахунків” від 28.03.2001р. №143.

7. Наказ № 281 "Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування" затверджене Міністерством фінансів України від 30.11.99.

8. Наказ Міністерства фінансів і Міністерства економіки України “Про затвердження Положення про порядок уцінки і реалізації проду¬кції, що залежа¬лась із групи то¬варів широкого споживання, продукції вироб¬ничо-технічного призначення і зайвих ТМЦ" від 5.12.1999 №149/300

9.Наказ Міністерства статистики України „Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів" від 22 травня 1996 р. № 145/

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" Наказ Міністерства фінансів України 31.03.99 №87.

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Наказ Міністерства фінансів України 31.03.99 № 87

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів". Наказ Міністерства фінансів України 3 1.03.99 №87.

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал". Наказ Міністерства фінансів України 31.03.99 №87.

14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових результатах». Наказ Міністерства фінансів України 28.05.99 №1 37.

15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Наказ Міністерства фінансів України 20.10.99 №246.

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебітори". Наказ Міністерства фінансів України 08.10.99 №237.

17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання". Наказ Міністерства фінансів України 23.1 1.99 № 231.

18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Доход". Наказ Міністерства фінансів України 29.1 1.99 №230.

19. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Наказ Міністерства фінансів України 31.12.99 №318.

20.Положення бухгалтерського обліку 7 "Основні Засоби". Затверджено Наказом Міністерства Фінансів України №92 від 27.04.2000р

21. Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій №291 затверджене наказом Міністерства фінансів України 30.11.99. №291

22. Інструкція “Про інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків”, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994р. із змінами і доповненнями від 26.06.2000р. № 115.

23. Інструкція “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р.

24. “Порядок проведення дооцінки залишків матеріальних цінностей” затверджений наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994р.

25. Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 356 від 29.12.2000р.

26.А.К. Шипшин "Облік, аналіз, аудит на підприємстві" М: "Фінанси і статистика". 1996г.

27. Бакун Ю. “Механізм формування первинної вартості товарів” \\ Все про бухгалтерський облік №52, 2003 рік

28. Білуха М.Т. Курс аудиту // К: 2000. 600 с.

29. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансований облік // Житомир. 2001р., 608 с.

30. Бандурка О.М., Червяков І.М., Посилкіна О.В. Фінансово-економічний аналіз.- Харків, 1999.

31. Бутинець Ф.Ф.,Давидюк Т.В.,Малюга Н.М.,Чижевська Л.В.Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” / За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. – 2-те вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута” 2002. – 480с.

32. Бухгалтерський фінансовий облік : Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів /За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. – 6-те вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута” 2005. – 756с.

33. Вовчак О.Д.,Власюк Н.І.,Сорока Р.С.Фінансовий аналіз: Навч.метод. посіб. – Львів: Львів. комерц. акад.,2002. – 96 с.

34. Дерев'янко С. Проблема оцінки матеріальних цінностей в сучасних умовах // Агрокомпас №11 2003 року.

35. Девачук Л.П.,Ермолаєва В.І.,Квач Я.П.,Рудницька О.В. Технічні основи та практика бухгалтерського обліку; Навч. посіб. – Х.: ТОВ”Одісей”,2001.-496с.

36.Должанський М.І., Должанський Н.М. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: Навчальний посібник.- Л.:Львівський банківський інститут НБУ,2003. – 494с.

37. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів, спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця - Житомир: ПП “Рута” 2003. – 680с.

38. Економічний аналіз /За ред. М.Г.Чумаченка. –К.:КНЕУ,2001.

39. Економічний аналіз господарської діяльності /Іващенко В.І., Болюх М.А., - К.: ЗАТ “Неглава” 1999. – 204с.

40. Житна Ч.П. Несреба А.М. Економічний аналіз господарчої діяльності підприємств. Навч. посібник, пер. з рос. - Київ, Вища школа, 1992, - с. 210.

41. Знайко Ю “Як списати непотрібні матеріали” \\ Все про бухгалтерський облік №31, 2001 рік

42. И.Герасим П.М. Кізима А.Я. Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей. Тернопіль: Астон 2000 рік.

43. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности М.: Финансы и статистика, 1996.- 432с.

44. Ляшиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік . Навчальний посібник. – Київ: Вид-во “Центр навчальної літератури”, 2004. – 528с. (с.109-165).

45. Мельничук Г.М. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности: Учебник. -К.: Выща школа, 1990, -с. 318.

46. «Основи економічного аналізу», навчальний посібник, В.М. Мельничук, видавництво «Кондор», Київ, 2003 рік, 128 с.

47. Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. -К.: "Лібра",2000-445с38. Ткаченко Н.М Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності - К.: "А.С.К.". 1998 - 776 с.Баканов М.И., Шеремет

48. Павлюк І.Проблеми бухгалтерського обліку виробничих запасів, товарів та пропозиції щодо їх вирішення / Бухгалтерський облік і аудит. – 2000. - №6. – с. 40-41.

49. Пархоменко В.Інвентаризація як інструмент достовірності фінансової звітності / Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. - №1. – с. 32-34.

50. Сопко В.В Бухгалтерський облік . Навч. посібник. – 3-те вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 578с.

51. Тетянич Л. Зміни у П(С)БО / Головбух. – 2006. - №4. – с.7.

52.Хомяк Р.Л., Лемішовський В.І "Бухгалтерський облік в Україні". Навч. посібник.- Львів "Інтелект - Захід." - 2005 р.- 172 с.

53. Шкарабан С. И. Основы оперативного экономического анализа. - Львов: Выща школа, 1988. - С. 138.

54."Управління виробничими запасами на підприємстві" Кандидат економічних наук 08.06.01.1.О.Бондаренко, НАН України, ін-т Економіки Промисловості- Донецьк 2003- 19 с.

55. "Облік і аналіз використання виробничих запасів" ( на прикладі підприємств машинобудування Полтавської області): автореферат, кандидат економічних наук 08.06.04 А.М.Поплюйко, Київ, Національний Економічний Університет, 2003-17 с- укр.

56. "Облік та аналіз використання виробничих запасів: сучасний стан і перспективи розвитку" (на прикладі підприємств скляної промисловості України) автореферат, кандидат економічних наук 08.05.04; О.М.Кундеус; ТДЕУ, Тернопіль-2002 рік-13 с- укр..

57.«Бухгалтерія. Виробничі запаси: бухгалтерський і податковий облік» збірник систематизованого законодавства, Видавництво «Бліц - Інформ» Київ, грудень 2006, 210 с., укр..

58. «Інвентаризація у бюджетників», тематичний випуск – інформаційно – аналітична газета «Податки та бухгалтерський облік» №88 (855), видавничий будинок «Фактор», Київ, 03.11.2005, 48 с., укр.

59. «Облік типових операцій (придбання запасів)», тематичний випуск, інформаційно – аналітична газета «Податки та бухгалтерський облік» № 88 (959), видавничий будинок «Фактор», Київ, 02.11.2006, 48 с.

60. «Операції з тарою», тематичний випуск, інформаційно – аналітична газета «Податки та бухгалтерський облік» № 38 (909), видавничий будинок «Фактор», Київ, 11.05.2006, 48 с.

61. «Супертаблиця. Частина 2. Настільна книга бухгалтера», тематичний випуск, газета «Все про бухгалтерсий облік» № 74, видавництво ТОВ «Редакція газети «Все про бухгалтерський облік», Київ, 01.08.2006, 95 с.

62. www.rada.kiev.ua Верховна Рада України

63. www.dtkt.com.ua Український бухгалтерський тижневик “Дебет Кредит”.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Другие видео на эту тему