Внутрішній аудит у банку

2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдінгових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів;

4) державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності;

5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

1.2. Місце аудиту в системі контролю за діяльністю банку. Взаємозв’язок внутрішнього і зовнішнього аудиту.

В економічній літературі немає одностайності щодо визначення органі­заційних форм контролю в банках.

Так у книзі “Аудит банків” під ред. Білоглазовой дається наступна класифікація:

1. по способі проведення: обов'язковий і ініціативний;

2. по характері проведення: зовнішній аудит, внутрішній аудит;

3. по періодичності проведення: первіснийаудит, погоджений (повторний) аудит;

4. з погляду розвитку : підтверджуючий аудит, системно – ориентірованийаудит, аудит, що базується на ризику.[70, стр. 9-10]

У книзі Суйц В.П., Ахметбекова А.Н., Дубровиной Т.А. “Аудит: загальний, банківський, страховий” приведена наступна класифікація: внутрішній і зовнішній аудит.[122, стор.25-30].

В українських источниках розкрити такі основні організаційні форми контролю в банках:

* державний;

* відомчий;

* незалежний (аудиторський);

* внутрішньобанківський; бухгалтерський;

* адміністративний.[125, стр.39-47 ].

Державний контроль здійснюють відповідні офіційні органи контролю та управління, до яких належать: Рахункова палата Верховної Ради України, Контрольні управління при Адміністрації Президента України, Головне контрольно-ревізійне управління при Міністерстві фінансів України, Міні­стерство економіки України, Національний банк України, Державна подат­кова адміністрація України, Фонд державного майна України, антимонопольний комітет та інші.

В умовах ринкової економіки банки відіграють ключову роль у фінан­совій системі й економіці в цілому, до їхньої діяльності суспільство виявляє неабиякий інтерес. В усьому світі банки підлягають більшому державному контролю, ніж господарські суб'єкти інших видів діяльності.

Функції і завдання органів контролю регламентовані Законами України.

Відомчий контроль відповідно до Закону України “Про банки і банків­ську діяльність” [2] здійснює Національний банк. З цією метою при Національ­ному банку України створено департамент пруденційного нагляду.

Пруденційний нагляд — це система банківського нагляду, при якій го­ловна увага органів нагляду зосереджується на регулярному проведенні оцінки загального фінансового стану, результатів діяльності та якості керів­ництва. Методика пруденційного нагляду вивчає дотримання банком вимог чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України, економічних нормативів тощо.

Департамент пруденційного нагляду уповноважений:

* здійснювати всі види перевірок діяльності комерційних банків, перевірку достовірності економічних нормативів, звітності, реєст­рацію і ліцензування банку;

* надавати відповідні розпорядження, обов'язкові до виконання, у ви­падку порушення комерційними банками законодавства У країни;

* вимагати від банків проведення зборів і завчасно оголошувати ті

питання, які вимагають негайного вирішення;

* направляти своїх представників з правом виступу на загальні збо­ри акціонерів, засідання ревізійної комісії.

Незалежний (аудиторський) контроль здійснюють незалежні аудитор­ські фірми. Аудиторські фірми перевіряють стан бухгалтерського обліку, до­стовірність фінансової чи статистичної звітності, а також стан кореспондент­ських відносин між банківськими установами, касової роботи, операцій за безготівковими розрахунками.

Рис.1.1. Система незалежного фінансового контролю (аудіту) в Україні

Результати аудиторської перевірки оформляють висновком.

Систему внутрішнього ау­диту можна вважати частиною системи внутрішнього контролю банку. По-перше, перевірка та оцінка ефективності системи внутрішнього контролю є основною метою внутрішнього аудиту. По-друге, у внутрішнього контролю та аудиту дуже багато спільного, наприклад, вони мають однакові завдання, процедури, принципи та ін.

Розгляд внутрішнього аудиту обов'язково вимагає ознайомлення з по­няттям внутрішнього контролю.

Внутрішній контроль — це система організації роботи банку, до якої належать усі заходи, що вживаються банком для контролю за своїми акти­вами, запобігання шахрайству, зведення до мінімуму помилок, перевірки точності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, забез­печення ефективності операцій та додержання внутрішніх положень і вказі­вок керівництва.

Система внутрішнього контролю завжди належала до найважливіших елементів операційної та управлінської структури банку. Глобалізація рин­ків, жорстка конкуренція, впровадження нових банківських операцій, розви­ток інформаційних технологій призвели до суттєвого ускладнення банків­ської системи і разом з цим збільшили небезпеку ризиків для неї. Все це спричинює як ускладнення завдань внутрішнього контролю, так і зростання його значення в діяльності банку.

Внутрішній контроль запроваджується та здійснюється Правлінням бан­ку, його керівництвом та працівниками всіх рівнів. Система внутрішнього контролю — це не просто процедури або внутрішні положення, які повинні виконуватися в певний момент часу. У банку не існують окремі відділи чи підрозділи внутрішнього контролю. Ця система охоплює всі механізми кон-

тролю у банку, вона діє постійно і на всіх рівнях. Суб'єктом внутрішнього контролю виступає кожний працівник, кожний підрозділ банку.

До системи внутрішнього контролю відноситься програма підготовки кадрів, що має на меті допомогти працівникам якісно виконувати свої служ­бові обов'язки.

Внутрішній контроль дає керівництву банку впевненість у:

* надійності та повноті фінансової та управлінської інформації;

* належному управлінні ризиками;

* дотриманні банком чинних нормативних актів, внутрішніх поло­жень, процедур, планів;

* достатності охорони активів;

* раціональному та економному використанні ресурсів;

* досягненні цілей та завдань, намічених у планах розвитку банку. Робота системи внутрішнього контролю у банку в цілому повинна здійснюватись за “принципом єдиного банку” та включати:

* контроль за дотриманням законів та вимог нормативних актів, виконання бюджету;

* періодичну звітність про здійснення операцій;

* статистичний аналіз та використання його результатів;

* незалежні перевірки діяльності відділів (підрозділів) та їхніх працівників;

* періодичне звірення загальних активів із сумами, відображеними в облікових записах;

* розподіл обов'язків: право надання дозволу на операцію, реєстрація операції тощо;

* перевірку доступу посадових осіб до активів;

* ревізії документації за конкретними операціями. Внутрішній контроль грунтується на дотриманні положень зовнішніх та внутрішніх нормативних актів для забезпечення достовірності й повноти звітності, що складається у банку. Система внутрішнього контролю вклю­чає такі елементи:

* середовище контролю (адміністративний контроль);

* система обліку (бухгалтерський контроль);

* процедури контролю.

Розробка та впровадження системи внутрішнього контролю і аудиту в банку є прямим обов'язком його керівництва.

Аудит, будучи методом здійснення позавідомчого фінансового контролю, не заміняє і не підмінює державний фінансовий контроль за господарською і фінансовою діяльністю економічних суб'єктів, що здійснюють відповідні державні органи [122 , стр. 35] (див.таб.1.1].

Таб.1.1. Основні відмінності ревізії та аудіту.

Характеристика

Ревізія

Аудит

Мета проведення

Усунення недоліків

Зменшення недоліків

Ліквідація зловживань

Обмеження зловживань

Встановлення законності

З'ясування істинних причин недоліків

Забезпечення макси­мальної точності даних

Приблизна точність даних

Гласність

Оприлюднення результатів

Збереження професійної таємниці

Ініціатори проведення

Ревізії призначаються суб'єктами адміністративного права

Аудитора клієнт вибирає сам

Джерела фінансування

За рахунок суб'єкта адміністративного права

Аудит здійснюється за рахунок суб'єкта, що перевіряється

Часовий фактор

Ревізія існувала завжди

Аудит є продуктом роз­витку ревізії в особливих економічних умовах

Адміністративний контроль включає організаційну структуру банку, а також процедури й документи, пов'язані з процесом вироблення рішень та отримання санкції керівництва на проведення операції. Таке санкціонування є функцією керівництва, що безпосередньо випливає з його відповідаль­ності за виконання завдань організації, і є відправною точкою встановлення бухгалтерського контролю за операціями.


ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]
перед публикацией все комментарии рассматриваются модератором сайта - спам опубликован не будет

Ваше имя:

Комментарий

Хотите опубликовать свою статью или создать цикл из статей и лекций?
Это очень просто – нужна только регистрация на сайте.

Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.