регистрация / вход

Вітаміни та їх вплив на здоров’я людини

Поняття та характеристика вітамінів, їх значення для організму та життя людини. Форми гіпо- та авітамінозів. Наслідки нестачі в їжі вітаміну А, РР, К. Причини хвороби бері-бері. Цинга як результат нестачі вітаміну С. Авітаміноз D та причини рахіту.

План

1. Загальна характеристика вітамінів

2. Авітаміноз А

3. Авітаміноз В, (бері-бері)

4. Авітаміноз В2 (арибофлавіноз)

5. Авітаміноз РР (пелагра)

6. Авітаміноз С (скорбут)

7. Авітаміноз D (рахіт)

8. Авітаміноз К

9. Список літератури

1. Загальна характеристика вітамінів

Вітаміни — необхідні для життєдіяльності організму органічні сполуки різного хімічного походження, які містяться у продуктах харчування.

Умовно вітаміни позначають великими літерами латинського алфавіту: А, В, С, В, Е, К. Розрізняють жиророзчинні та водорозчинні вітаміни. На даний час виявлено декілька десятків вітамінів. Деякі з них одержують шляхом синтезу.

Організм людини потребує всіх вітамінів, оскільки ні один із них не може замінити іншого. Вони беруть участь у процесах асиміляції білків, жирів, вуглеводів, солей, діючи на біогенні стимулятори, причому кожний вітамін виявляє особливий вплив на організм.

В організмі вітаміни не виробляються. Основним джерелом вітамінів є їжа, яку споживає людина. У поживних речовинах здебільшого міститься один або декілька вітамінів і надзвичайно рідко — всі вітаміни разом. Ось чому для правильного розвитку організму необхідно вживати різноманітну їжу. Нестача вітамінів призводить до розладів різних функцій організму, відомих під назвою гіповітамінози та, авітамінози.

За походженням розрізняють такі форми гіпо- та авітамінозів:

· первинні, або екзогенні, переважно аліментарного поход­ження, внаслідок недостатнього вмісту в їжі того чи іншого вітаміну;

· вторинні, або ендогенні, зумовлені порушенням засвоєння вітамінів при достатньому вмісті їх у їжі, наприклад при тяжких ураженнях шлунково-кишкового тракту з порушенням всмоктування. Ендогенний гіпо- і (або) авітаміноз розвивається внаслідок тривалого вживання деяких лікувальних засобів (антибіотики, сульфаніламідні препарати, глюкокортикоїди), а також підвищеного руйнування вітамінів при загальних інфекціях (сепсис, пневмонії, скарлатина);

· гіпо- та авітамінози як наслідок відносної їх нестачі в їжі, наприклад, при вагітності, лактації, тяжкій праці, коли потреба організму у вітамінах підвищена.

За виразністю клінічної картини розрізняють певні форми авітамінозів (бері-бері, скорбут тощо), гіповітамінози, коли клінічна картина стерта, і стани безсимптомно перебігаючої нестачі вітамінів в організмі, які можна виявити лише лабораторним шляхом, дослідивши вміст вітамінів у крові, сечі чи тканинах організму.

У медичній практиці частіше трапляються гіповітамінозні стани, які виникають при частковій вітамінній недостатності й характеризуються легкими розладами самопочуття, кволістю, дратівливістю, схудненням, зниженням стійкості до інфекцій, особливо вірусної етіології.

До жиророзчинних належать вітаміни А, О, Е, К.

Вітамін А (ретинол) необхідний для рецепторів зорового аналізатора, підвищення гостроти нічного зору, підтримання нормального стану шкіри і слизових оболонок. Стимулює епітелізацію, попереджує ороговіння епітелію. Міститься він у тваринних жирах, молоці, жовтку яєць, печінці, шпинаті, моркві, капусті, гарбузах, зеленому горошку.

Вітамін D (ергокальциферол) регулює фосфорно-кальцієвий обмін і бере участь у процесах розвитку і окостеніння скелету. Міститься він у багатьох продуктах, а також у шкірі людини у вигляді провітаміну ергостерину. Під впливом ультрафіолетового проміння ергостерин перетворюється у вітамін D. Багаті на вітамін D вершкове масло, риб'ячий жир, яйця, капуста, баклажани.

Вітамін Е (токоферол) поліпшує живлення і скоротливу активність міокарда, попереджує мимовільні аборти та передчасні пологи, є антиоксидантом ліпідів (знижує прояви атеросклерозу). Міститься вітамін Е майже у всіх зелених овочах, кукурудзі, конопляній олії, житі, борошні, бобових.

Вітамін К (філохінолін, вікасол) забезпечує нормальне зсідання крові за рахунок стимуляції синтезу протромбіну у печінці. Міститься він у капусті, люцерні, помідорах, шпинаті. Вікасол — водорозчинний аналог вітаміну К.

До водорозчинних належать вітаміни групи В, вітаміни С, Р, Н.

Вітамін В1 (тіамін) має кардіотрофічну дію, особливо його кофермент кокарбоксилаза, який поліпшує енергетичний обмін у міокарді, діє нейтронно (нормалізує вуглеводневий обмін у нервовій тканині), впливає на активність холінестерази, знижує рівень цукру в крові. Тіамін у великій кількості міститься в оболонках зерен злаків, дріжджах, бобових, менше — у молоці й м'ясі, відсутній у борошні тонкого помелу, полірованому рисі. Добова потреба в тіаміні 2,5—3,0 мг.

Вітамін В2 (рибофлавін) нормалізує порушений обмін жирів, бере участь в обміні вуглеводів, амінокислот, заліза, у кровотворній діяльності кісткового мозку. Запобігає розвиткові дерматитів, стоматитів, кон'юктивітів, сприяючи процесам епітелізації і рубцюванню. Міститься в м'ясі, молочних продуктах, дріжджах. Добова потреба 2—4 мг.

Вітамін В3 (пантотенова кислота) входить до складу коензиму А, який бере участь у синтезі, активуванні й окисленні нейтральних жирів і жирних кислот. Сприяє утворенню ацетилхоліну— універсального медіатора нервової системи. Стимулює синтез кортикостероїдів. Міститься у печінці, м'ясі, бобових. Основне джерело пантотенової кислоти для організму — її синтез нормальною мікрофлорою кишок людини.

Вітамін В6 (піридоксин) забезпечує функцію серцевого м'яза, печінки, гемопоез, бере участь у білковому, жировому і мінеральному обміні. Його нестача виникає переважно при вагітності, тяжких захворюваннях, тривалих кишкових інфекціях, які супроводжуються дисбактеріозом, оскільки основне джерело піридоксину для організму – синтез вітаміну кишковою мікрофлорою. Добова доза вітаміну В6 1-2 мг.

Вітамін В12 (ціанокобаламін) впливає на нормобластичний тип кровотворення, беручи участь у синтезі тімідин-монофосфату, який входить до екпаду ДНК, активізує процеси регенерації, активізує обмін жирних кислот. При його нестачі в організмі накопичуються токсичні метилмалонова і пропененова кислоти, що спричиняє порушення синтезу мієліну.

Джерело вітаміну В12 — печінка, нирки, риба, яйця. Синтезується він також нормальною кишковою мікрофлорою, депонується у печінці. У зв'язку з цим екзогенний аліментарний авітаміноз В12 трапляється надзвичайно рідко (відомий під назвою псевдобірмерівська аліментарна анемія Люс—Вілла), виникає у людей, які не вживають м’яса.

Вітамін В15 (кальцій пангамат) відновлює дихальну активність тканин в умовах гіпоксії, попереджує розвиток жирової інфільтрації печінки, поліпшує ліпоїдний обмін.

Вітамін С (аскорбінова кислота) бере активну участь в окисно-відновних процесах, має неспецифічну загальнозміцнювальну дію, активізує діяльність внутрішньої секреції, підвищує адаптаційні властивості організму і його опірність до інфекцій, стимулює синтез калогену (завдяки чому прискорюються процеси регенерації, укріплюються капіляри), бере учать в обміні заліза, вуглеводів, посилює розпад холестерину. Вітамін С міститься у рослинах. Особливо багато його в лимонах, смородині, плодах шипшини, часнику, цибулі, хвої, капусті тощо. Мінімальна добова потреба у вітаміні С становить 50-100 мг.

Вітамін Р (рутин) є природним «захисником» аскорбінової кислоти в організмі, запобігає її надмірному окисленню, що забезпечує її біологічну активність. Водночас вітамін Р у присутності вітаміну С знижує проникність капілярів, тому їх часто застосовують у комплексі (препарат аскорутин).

Вітамін РР (нікотинова кислота) виявляє різнобічну дію на організм — нормалізує функції головного мозку, серцево-судинної системи, органів травлення, системи крові. Нікотинова кислота активізує вуглеводний, білковий і жировий обміни, дихальну активність, стимулює гемопоез і функцію ендокринних залоз. Нестача нікотинової кислоти спричинює розвиток пелагри. Вітамін РР міститься у яйцях, м'ясі, свіжих овочах, рибі.

Вітамін В9, В10, Ви (фолієва кислота та її різновиди) бере участь у синтезі білків, обміні холінів, є складником холінестерази. Активізується аскорбіновою кислотою і, в свою чергу, активізує ціанокобаламін, тому фолієву кислоту призначають у комбінації з останнім при анеміях. Поширена у природі, синтезується також кишковою флорою, тому екзогенний авітаміноз виникає рідко. У тканинах рослин і тварин фолієва кислота утримується в неактивному стані; активізується в шлунково-кишковому тракті під впливом особливого ензиму шлунка, відсутність якого і призводить до фолієвого гіпо- чи авітамінозу. При цьому розвивається анемія, виникають розлади травлення, гінгівіти, гіпотрофія, судома. Потреба організму у фолієвій кислоті 1—5 мг.

Вітамін Н (біотин) бере участь у жировому і вуглеводному обмінах. Клінічні прояви недостатності вітаміну Н частіше спостерігаються у дітей, які вживають в їжу велику кількість сирого яєчного білка, авідин якого зв'язує біотин. Виявляється хвороба дерматитом із лущінням шкіри, себореєю, атрофією сосочків язика (так званий географічний язик), пізніше виникають м'язовий біль, гіперестезії, зміни ходи. Добова доза біотину 10—25 мг.

2. Авітаміноз А

Нестача в їжі вітаміну А призводить до появи симптомокомплексу, який характеризується порушенням зору, змінами у шкірі і слизових оболонках, зниженням опірності до інфекцій.

Порушення зору виявляються зниженням темпової адаптації (пристосуванням зору до темноти), а далі розвивається «куряча сліпота» — гемералопія, коли різко погіршується зір у присмерковий і нічний час.

При прогресуванні вітамінної недостатності спостерігається ксерофтальмія (сухість ока) і кератомаляція (розм'якшення рогівки) внаслідок змін в епітелії та інфікування ока. З'являються численні ячмені. Шкіра стає сухою, нерівномірно пігментованою, лущиться, волосяні мішечки роговіють, волосся випадає, часто виникають фурункули.

Заміна циліндричного епітелію слизових оболонок на багато­шаровий призводить до розвитку ринітів, фарингітів, трахеїтів, гастритів, колітів, циститів.

Лікування.

Насамперед призначають повноцінне харчування, їжа має бути багатою на вітамін А. До харчового раціону повинні входити яйця, вершкове масло, інші молочні продукти, печінка, рибні страви, а також фрукти та овочі, багаті на провітамін А — каротин (морква, абрикоси, перець тощо).

Із препаратів вітаміну А призначають ретинола ацетат всередину (до 10 000—100 000 МО на добу у три прийоми) або олійний розчин внутрішньом'язово (по 0,5—1,0 на добу). Приймають всередину концентрат вітаміну А, шипшинову або обліпихову олію. Для місцевого лікування також застосовують шипшинову чи обліпихову олію, каротин або каротолін.

Гіпервітаміноз А виявляється головним болем, сонливістю, порушенням зору (диплопією), серцевою слабістю. У таких випадках необхідно відмінити ретинол і призначити аргокальциферол (вітамін D2).

3. Авітаміноз В, (бері-бері)

Відсутність у їжі вітаміну В, спричиняє захворювання нервової системи, відоме під назвою бері-бері. Воно виникає частіше у людей, які мають хронічні хвороби шлунково-кишкового тракту (ахілія, диспепсії, коліти, дизентерія, амебіаз) із порушенням всмоктування і тривалий час перебувають на щадній дієті. Гіпо- чи авітаміноз В, може розвинутися в алкоголіків, при виснажливих інфекційних захворюваннях (малярія).

Хвороба бері-бері перебігає у трьох формах: поліневротичній, кардіальній і набряковій, залежно від того, який симптомокомплекс переважає.

Першими проявами хвороби є зниження працездатності, кволість, дратівливість, нудота, легкі шлунково-кишкові розлади, схуднення. Далі виникає міокардіодистрофія, серцева слабість, набряки на ногах, знижується чутливість, порушується хода, розвивається параліч.

Лікування.

Призначають дієту, в яку входять продукти, багаті на вітамін В,: шпинат, капусту, помідори, лимони й апельсини, боби, горох, молоко і молочні продукти, яйця, м'ясо, пивні дріжджі (30—50 мл на день). У тяжких випадках призначають тіамін бромід у таблетках (0,01—0,02 г 3 рази на день) або в ін'єкціях (1 мл 3— 6% розчину) внутрішньом'язово.

4. Авітаміноз В2 (арибофлавіноз)

Хвороба виявляється ураженням слизових оболонок і шкіри, особливо слизової оболонки нижньої губи та кутиків рота, з утворенням тріщин, злущенням епітелію, рубцюванням, а також почервонінням слизової оболонки рота й язика, кон'юнктивітом, себорейною екземою шкіри. Водночас спостерігаються погіршення апетиту, зниження маси тіла, загальна слабість, головний біль, розлади травлення. Кількість рибофлавіну у сечі знижена (норма 0,5—0,8 мг на добу).

Лікування.

Призначають харчовий раціон, до якого входять м'ясомолочні продукти і дріжджі, а також рибофлавін у таблетках чи драже по 0,005—0,1 г. Крім цього, 0,01% розчин рибофлавіну застосовують як очні краплі при рибофлавінових кератитах та кон'юнктивітах.

5. Авітаміноз РР (пелагра)

Нестача в їжі вітаміну РР (нікотинової кислоти) призводить до пелагри, яка характеризується порушеннями функцій шлунково-кишкового тракту, нервової системи, дерматитами та анемією.

Починається захворювання із розладу функцій органів травлення. Хворі скаржаться на відчуття жару, паління в роті, слинотечу і постійні проноси. Язик стає малиново-червоним, у кутках рота з'являються виразки. Далі приєднуються нервові розлади: загальна слабість, розбитість, пригніченість, байдужість до навколишнього, яка може доходити до цілковитого слабоумства (деменції). Зміни шкіри характеризуються розвитком дерматиту, який переважно вражає кисті та стопи. З'являються червоні плями (еритема), які згодом перетворюються у пухирці і нагноюються. Після їх підсихання шкіра лущиться. Ураження шкіри локалізується симетрично, колір шкіри набирає брудно-коричневого кольору.

Лікування.

У харчовий раціон включають продукти, багаті на нікотинову кислоту: свіжі овочі, фрукти, дріжджі, молоко, сире м'ясо. Ефективним є введення препаратів нікотинової кислоти. Застосовують 1% розчин кислоти нікотинової або нікотинаміду (1,0 і 2,5%) по 3—10 мл протягом 10—15 днів внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Можна призначати препарати нікотинової кислоти всередину в таблетках по 0,005 г 2—4 рази на добу після їди.

6. Авітаміноз С (скорбут)

Скорбут (цинга) розвивається внаслідок відсутності в їжі аскорбінової кислоти (вітаміну С). Авітаміноз може виникнути також при підвищеній потребі організму у вітаміні (інфекції, інтоксикації, вагітність, лактація) або при захворюваннях шлунково-кишкового тракту з порушенням всмоктування, тобто скорбут може бути як екзогенного, так і ендогенного походження.

У клінічному розвитку хвороби виділяють три періоди: прихований (латентний), явний (розгорнутої клінічної картини) і кінцевий. На початку хвороби з'являється кволість, знижується працездатність, погіршується апетит, хворі скаржаться на пригніченість настрою, тиснення у грудях, серцебиття, м'язовий біль, частіше у попереку і м'язах гомілки. Шкіра стає сухою, шорсткою, ясна набрякають, кровоточать. На шкірі з'являються точкові крововиливи (позитивний симптом джгута).

У стадії розгорнутої клінічної картини до описаної вище симптоматики приєднується геморагічний синдром. На шкірі з'являються крововиливи у вигляді дрібних і великих темно-червоних плям, які розташовуються навколо волосяних мішечків, підшкірній клітковині, м'язах, іноді — в окісті й суглобах. Часто виникають носові, шлункові, кишкові, легеневі кровотечі. Крововиливи при скорбуті частіше локалізуються на ногах, рідше — на руках.

Прогресує цинготне ураження ясен і слизової оболонки рота. Ясна набряклі, болять, кровоточать, слизова оболонка ціанотична, а в тяжких випадках з'являються виразки. Зуби розхитуються і випадають.

У крові зменшується кількість еритроцитів і гемоглобіну. Лімфатичні вузли збільшені, болісні.

При відсутності лікування і відповідного харчування настає кінцева стадія хвороби — розвивається анемія, лейкопенія, кахексія, приєднується вторинна інфекція. Смерть настає від виснаження і вторинних інфекцій.

Лікування.

Необхідний ліжковий режим. Кімнату, де лежить хворий, слід добре провітрювати. Лікування полягає у поповненні організму вітаміном С. Раціон повинен містити багато свіжих зелених овочів, фруктові соки, відвар шипшини, кількість вуглеводів слід зменшити. Крім цього, обов'язково призначають аскорбінову кислоту по 0,3—1,0 г на день протягом 1—2 місяців, комбінуючи з рутином (по 0,02—,05 г).

7. Авітаміноз D (рахіт)

Рахіт — хвороба, яка характеризується розладом процесу росту кісток у дітей. У дорослих проявом рахіту є остеопороз із викривленням кісток. У крові знижується вміст неорганічного фосфору (норма — 6 мг %) і кальцію (норма 9— 11 мг %), підвищується активність ферменту фосфатази.

Лікування.

Призначають повноцінне харчування, їжу, багату на вітамін D, перебування на свіжому повітрі, УФ-опромінення.

8. Авітаміноз К

Авітаміноз (гіповітаміноз) К розвивається у випадках припинення надходження жовчі у кишки та при тяжких порушеннях травлення (виразкові коліти, спру) і виявляється кровоточивістю (геморагічний діатез) внаслідок різкого зниження вмісту протромбіну в крові Розпізнають захворювання лабораторним шляхом — сповільнюється зсідання крові (100% вмісту протромбіну в крові відповідає зсіданню крові між 10 і 25 секундами).

Лікування.

Передусім потрібно лікувати основне захворювання. При виражених геморагічних проявах призначають препарати вітаміну К (вікасол у таблетках по 0,015 або парентерально по 1 мл 1 % розчину), переливання крові.

Список літератури

вітамін авітаміноз хвороба

1. Левченко В.А. и др. Внутренние болезни. – Львов:«Світ» - 1999 г.

2. Воробйов А. І. Довідник практичного лікаря – М. – Онікс, Альянс-В, 2010 г.

3. Михайлов В. Основы воспитания здорового ребенка // Книга молодой семьи: Сборник. – Л., 1990 г.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий