Смекни!
smekni.com

Застосування водолікувальних процедур в реабілітації хворих при захворюваннях травної системи (стр. 1 из 5)

Курсова робота

Застосування водолікувальних процедур в реабілітації хворих при захворюваннях травної системи


Содержание

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.Фізіологічні основи механізму дії мінеральних вод

1.1 Критерії оцінки лікувальних мінеральних вод, внутрішнє вживання, фізіологічне і лікувальне значення окремих їх елементів

1.2 Механізм дії мінеральних вод при внутрішньому їх вживанні

РОЗДІЛ 2. Методи і методика внутрішнього вживання мінеральних вод

2.1 Показання лікування мінеральними водами при внутрішньому вживанні

2.2 Методика внутрішнього вживання мінеральних вод

2.3 Спеціальні методи внутрішнього вживання мінеральних вод

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ВСТУП

Актуальність

Проблема реабілітації хворих з захворюваннями травної системи на даний момент є актуальною, тому що спостерігається тенденція до збільшення випадків захворюваності. Так «виразковим колітом щорічно в Європі і США хворіють 10 людей із 100 тисяч» [1,с.159] і це лише статистика в розвинених країнах Європи , де рівень життя вищій ніж в нашій країні. «Вважаеться , 80-90% населення всього світу мають хронічний гастрит, але не завжди діагноз ставиться, в зв’язку з нечіткою картиною»[15,с.6].Хронічний гастрит дуже часто виникає у дітей «у більшості ніж 80% дітей хронічний гастрит пов,язаний з персистекцією у слизовій оболонці переважно вихідного відділу шлунку h.pilori і перебіг захворювання такий, як при гелікобактерасоційованному астральному гастриті»[7,с.386].

Перенесення деяких інфекційних захворювань травної системи може викликати виникнення виразкової хвороби шлунку, так вважається, що одним із факторів виникнення є збудник h.pilori.За статистикою «виразкову хворобу шлунку діагностують в 11-13% пацієнтів, подвійної локалізації (у шлунку і 12-ти палій кишці) у 4-6%» [8,с.155].»Поширеність виразкової хвороби у дітей в Україні становить 1,5-2,8%,її у 7 разів частіше виявляють у дітей шкільного віку, у 2 рази частіше у містах, поширеність виразкової хвороби у школярів останні 10 років збільшилась втричі»[3,с.215].

Окрім захворювань шлунку збільшилась кількість випадків захворювання тонкого та товстого кишечника. Так «слизова коліка товстої кишки зустрічається у 20% населення, із них половина жінки віком 20-30 років»[10,с.343].В наш час на першому місті за летальністю стоять онкологічні захворювання .Спостерігається збільшення кількості випадків виникнення раку органів травлення, так «до передракових станів шлунку відносять атрофічний гастрит після його резекції з приводу виразкової хвороби»[11,с.7].

Збільшилося число випадків захворювань печінки і жовчного міхура. За статистикою «захворювання жовчного міхура та жовчовивідних шляхів спостерігаються з частотою 4-5%»[5,с.504].Також збільшилась частота аномалій та вад травної системи. Так, наприклад, «аномалій та вади розвитку жовчовивідних шляхів та жовчного міхура становить 6-8% всіх аномалій внутрішніх органів»[2,с.412].

Виникнення інфекційних захворювань травної системи, незважаючи на суспільний прогрес, не лише не зменшилося, а й почастішало. «За даними ВООЗ, понад 33% населення світу інфіковані вірусом гепатиту В, сьогодні 5% з них, тобто, понад 350 млн. є хронічними носіями цієї інфекції» [9,с.4].

Мета дослідження – визначити і обґрунтувати фізіологічну і лікувальну дію різних видів водолікування на систему травлення.

Завдання наукового дослідження:

1.Проаналізувати і опрацювати методику застосування водолікування при захворюваннях травної системи,

2.Визначити і обґрунтувати механізм дії, фізіологічну і лікувальну дію водолікування на систему травлення.

Об,ект наукового дослідження – система водолікувальних заходів при захворюваннях системи травлення.

Предмет наукового дослідження – зміст водолікувальних процедур в реабілітації хворих при захворюваннях травної системи.


РОЗДІЛ 1. ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕХАНІЗМУ ДІЇ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД

1.1 Критерії оцінки лікувальних мінеральних вод внутрішнього застосування, фізіологічне і лікувальне значення окремих їхніх елементів

мінеральна вода лікування травна система

По загальній мінералізацій (сума всіх аніонів і катіонів, недисоційованих молекул у грамах на 1 л.)мінеральні води розділяють на води малої мінералізації (1,5-2,5 г/л),середньої мінералізації (5-15 г/л), високої мінералізації (15-35 г/л),розсоли (води з мінералізацією понад 35 і до 150 г/л) і міцні розсоли (з мінералізацією понад 150 г/л).

Води з більш низькою мінералізацією (менш 1,5-2 г/л) також можуть бути віднесені до лікувальних, якщо вони містять специфічні біологічно активні інгредієнти. Загальна мінералізація визначається геохімічними закономірностями і залежить від ступеня розчинності різних солей при вилужуванні гірських порід різними по хімічному складі мінеральними водами.

Для питного лікування використовують мало мінералізовані води і води середньої, але частіше останні. Води високої мінералізації застосовуються (у розведенні) як проносний засіб, наприклад мінеральна вода Баталінська (М=21,44 г/л), що також використовується для дренажу жовчних шляхів, при ожирінні. Мінеральна вода Лугела з мінералізацією 52 г/л призначається усередину як десенсибілізуючій засіб.

Води високої мінералізації і розсоли використовуються тільки для зовнішніх процедур, для внутрішнього застосування – у розведенні з прісною чи мало мінералізованою водою.

Для оцінки фізіологічної і терапевтичної дії мінеральних вод крім загальної мінералізації велике значення має іонний склад, це найчастіше аніони гідрокарбонати (НСО-3),хлор (СІ-), сульфати (SО4 2-), а також катіони – натрій (Na+),кальцій (Ca2+),магній(Mg+),калій (Ka+).

З гідрокарбонатів у мінеральних водах частіше зустрічаються двовуглекислі солі натрію, магнію і кальцію, що утворяться при вилужуванні доломітів, вапняків, мергелів. Гідрокарбонати гальмують кислотворення в шлунку (перша фаза дії). Реагуючи зі шлунковим соком, вони утворюють двоокис вуглецю (друга фаза дії), трохи стимулюючу шлункову секреція. Під впливом гідрокарбонатно-натрієвих вод зменшується кількість водневих іонів, що разом з іонами хлору є складовими частинами хлористоводневої кислоти. Нейтралізація кислого секрету шлунку цими водами обумовлює більш швидке спорожнювання шлунку і, отже, зменшення секреції гастрична, тому їх рекомендують при підвищеному рівні кислототворення, при наявності спазму воротаря, явищ ацидозу. Доведено їхній сприятливий вплив на жовчотворну і жовчовидільну функції. Протизапальна дія лугу мінеральних вод обумовлює розрідження (видимої) поверхні слизу при підвищеному утворенні її в шлунку і кишках. Показано дані води і при цукровому діабеті, тому що вони поліпшують вуглеводний обмін і нормалізують кислотно – основний стан в організмі. Сприятлива дія зазначених вод на нуклеїновий обмін дозволяє рекомендувати їх при сечокислих діатезах.

Гідрокарбонати поліпшують засвоєння мікро- і мікроелементів, підвищують окисні процеси, підсилюють діурез, заповнюють недолік карбонатів крові, чим підвищують лужні резерви організму.

До гідрокарбонатних вод відносяться Боржомі, Саірме, Луганська, Поляна Купіль, Поляна Квасова (Закарпатська область) і багато інших.

Хлор у підземних водах утворюється з хлориду натрію і сильвініту. При питному лікуванні іон хлору стимулює секреторну і моторну функції шлунка, жовчовиділення і панкреатичну секрецію, видільну функцію нирок. Він є вихідним субстратом утворення хлористоводневих кислот шлункового соку і стимулює утворення її в шлунку. Хлоридні води показані при хронічних гастритах із секреторною недостатністю, при ряді інших захворювань травного апарата (хронічні коліти і ентероколіти, хронічні холецистити, гепатити та ін.).

З хлоридів у мінеральних водах зустрічаються хлориди натрію (найчастіше),кальцію, калію, значно рідше – хлорид магнію.

До хлорид них вод відносяться: мінеральні води джерела № 2 курорти Трускавець, Друскининкай, Миргородська Куяльник і інші; розсольні джерела №6 курорту Моршин, джерела Усольє, Мальта (Іркутська область), Бар бара (курорту Трускавець).

Сульфати в підземних водах утворюються в результаті вилужування порід, що містять гіпс, і при розщепленні органічних речовин, багатих з,єднаннями сірки. Ряд анаеробних бактерій редукують іони сульфату до сірководню. Сульфати в мінеральних водах зустрічаються у виді сульфатів кальцію (Країнка, Кисловодський сульфатний нарзан, Слов,янське і Смирновське джерела), натрію (Феодосія), магнію (Баталінська в Ставропольському краї).

Сульфатні мінеральні води впливають на функціональний стан печінки, вони сприяють відновленню функції гепатоцитів, підсилюють моторику жовчного міхура, сприяючі його спорожненню, попереджаючи застій жовчі, поліпшують холестериновий білковий обміни. Варто особливо підкреслити, що холекінетичний ефект настає поступово, не викликаючи больових відчуттів. Сульфатні мінеральні води сприяють процесам усмоктування в кишках, перистальтику і секрецію, що обумовлює проносну дію.

Натрій відіграє важливу роль у регуляції водяного обміну й осмотичного тиску в тканинах, робить стимулюючу дію на секреторну функцію залоз травної системи, підсилює перистальтику кишок, стимулює жовчотворну і жовчовидільну функції гепатобіліарної системи.

Калій є основним мінеральним катіоном, що міститься в кожній живій клітці. Гідрокарбонати калію відіграють важливу роль у регуляції осмотичного тиску. Іон калію активізує ряд ферментів, підсилює тонус і моторну функцію шлунку і кишок, бере участь у процесі синтезу глікогену в печінці, що є одним з основних депо калію. Важлива роль належить калію і у регуляції секреції хлористоводневої кислоти.

Зниження вмісту калію в організмі супроводжується порушеннями з боку харчового каналу – зниженням апетиту, блювотою, зниженням перистальтики кишок.