Виробництво комп’ютерів та комп’ютерних технологій в Україні: проблеми і перспективи
План
1. Вступ
2. Мета роботи та постановка проблеми
3. Сьогоднішня ситуація на ринку
4. Аналіз проблеми
5. Пропозиції до розв’язання проблеми та їх обґрунтування
6. Пропозиції урядовим та не урядовими органам
7. Необхідні ресурси та умови
8. Висновки
9. Використана література
Вступ
З давніх-давен було правило,
що сильніший визначає,
хто буде жити і хто буде мертвий.
Силу зграї вимірюють силою лідера.
Київ. Осінь 2001 року. Тиха вулиця на заході Києва. Осінній, ще теплий вітер розгойдує каштани, зриває листя та обережно опускає їх на капоти дорогих іномарок, акуратно запаркованих на новенькій автостоянці біля компактного офісного будинку, що ніби вчора зійшов з обкладинок модерного архітектурного журналу. На фасаді будинку синіми літерами виведено назву фірми “Квазар-Мікро” а під нею -- гасло “Завжди на крок попереду”.
Обране гасло зобов’язує до багатьох речей. ЗАТ “Квазар-Мікро”, найбільший оператор на українському ринку персональних комп’ютерів, інформаційних технологій та комплектуючих завжди прагнув бути першим у всьому: у виробництві нових продуктів та послуг, у освоєнні ринків, в досягненні досконалості у внутрішній організації та управлінні. На це були націлені усі зусилля протягом останніх десяти років. Інколи, за словами президента компанії Євгена Уткіна, задачі, які перед собою ставила компанія з самого початку свого заснування, часто не уявляючи, як їх можна виконати, бо вони або видавалися нереальними з точки зору досвіду, або ж явно перевищували можливості фірми. Але компанія завжди досягала успіху, створюючи необхідні ресурси, і ставила перед собою ще більш амбітні цілі.
Компанія “Квазар-Мікро” є лідером комп’ютерного ринку України вже протягом останніх 6 років. І коли лунає словосполучення комп’ютерні технології або комп’ютерна техніка, в мить на язику крутиться Квазар-Мікро, і тільки після цього починаєш згадувати інші провідні компанії. Тому робота буде орієнтована саме на компанію Квазар-Мікро.
Мета роботи – дослідити Український ринок комп’ютерних технологій та комп’ютерної техніки, та конкурентноздатність цієї галузі.
Задача не з простих, якщо зважати на гостроту конкуренції в галузі як на глобальному, так і на національному рівні. Зовсім недавно, на початку серпня 2001 року керівники комп’ютерної галузі зібрались на вечоринку, щоб відзначити двадцятиліття випуску першого персонального комп’ютера компанією ІВМ у серпні 1981. Серед гостей були Біл Гейтс з Microsoft, Енді Гроув з Intel, Майкл Капеллас з Compaq і Карлі Фіоріна з Hewlett-Packard. Між споживанням вина і канапок двоє останніх обговорювали плани злиття компаній, які вони очолюють. Реалізм пана Капелласа і пані Фіоріни засмучував атмосферу свята. Вони розуміли, що поодинці їм не вижити. Глибоко в душі більшість присутніх погоджувались, що найкращі дні комп’ютерної галузі позаду.
Карлі Фіоріна мала серйозні підстави для переживання. Ще в грудні 2000 року вона з життєрадісним американським оптимізмом прогнозувала зростання світової комп’ютерної галузі на 15-17%. Дані першої половини 2001 року були значно менш оптимістичними: вперше після багатьох років несамовитого зростання світова комп’ютерна галузь найймовірніше впаде цього року. У другому кварталі 2001 року обсяг продажу комп’ютерів був на 2% нижчим ніж рік перед тим.
Такому нерадісному розвитку подій сприяли чотири тенденції. По-перше, увесь розвинений світ стояв на порозі економічного спаду. Зростання економіки США сповільнилося зі стрімких 7.3% у третьому кварталі 1999 року до блідих 0.2% у другому кварталі 2001 року. Темпи зростання європейської економіки теж знижувалися, хоча не так різко, як в США. Японська економіка пребуває у кризі вже близько десяти років. Якщо попередні світові рецесії були спричинені спадом у споживанні, то рецесія 2001 року є спровокована стрімким спадом в інвестиціях, в першу чергу, в інформаційні технології. Бізнесовий світ зрозумів, що комп’ютерна галузь кінця 90-х років багато в чому нагадувала мильну бульбашку, надуту гіпертрофованими переживаннями про т.зв. проблему “2000 року” і надто великими очікуваннями інвесторів щодо революційного впливу Інтернету. Очевидно, що першими, хто постраждав від різкого зниження попиту на інформаційні технології, були комп’ютерні компанії. Ринок цінних паперів високотехнологічних компаній NASDAQ впав з позначки вище 5100 у квітні 2000 року до менше 1800 у вересні 2001.
По-друге, персональні комп’ютери не старіють настільки швидко, як раніше, коли їх треба було міняти кожних 2-3 роки. У нинішній час операційна пам’ять комп’ютера чи частота процесора вже не є найбільшою проблемою. Найвужчим місцем зараз є швидкість передачі даних по Інтернету.
По-третє, зростання виробництва таких приладів як міні-комп’ютери (типу Palm), персональні електронні організатори і мобільні телефони з можливостями доступу в Інтернет, сукупний обсяг продажу яких скоро стане більшими ніж обсяг продажу персональних комп’ютерів. Тепер персональний комп’ютер є лише одним з багатьох приладів, за допомогою яких люди отримують доступ до інформації і обробляють її.
Нарешті, по-четверте, головною проблемою комп’ютерної галузі є тенденція до стандартизації комп’ютера, перетворення його, практично, у безликий «ресурс». Причому цю тенденцію розпочав Compaq, який першим випустив комп’ютер, сумісний з ІВМ. Пізніше ІВМ-івські комп’ютери почали клонуватися багатьма десятками, якщо не сотнями фірм у різних країнах світу. Dell змінив галузь, перейшовши на прямі продажі комп’ютерів та їх виробництво під конкретні замовлення, звівши перебування готового комп’ютера на складі до декількох годин.
В результаті дії цих факторів почалась жорстка цінова конкуренція. Обсяг продаж стагнує. Неефективні виробники банкрутують і залишають галузь, яка починає консолідуватись. Виробництво комп’ютерів перетворюється з легенди лише на неприбутковий підрозділ галузі електроніки.
4 вересня 2001 року Майкл Капеллас і Карлі Фіоріна оголосили про злиття своїх компаній, тим самим визнаючи песимістичні тенденції в галузі. Ринок поставився до цього оголошення з недовірою. Ціна акції компанії Hewlett-Packard впала за один день 5 вересня майже на 25% і продовжувала падати у подальші дні, хоч і не так стрімко.
Точний розмір та структуру українського ринку комп’ютерів важко визначити, оскільки офіційна статистика ігнорує такі важливі його фактори, як місцеве виробництва та тіньовий ринок. Проте, саме ці дані можуть дати уяву про те, які сили впливають на цей ринок. Згідно оцінок спеціалістів галузі, обсяг імпорту зібраних комп’ютерів відомих виробників в Україну зменшується на 10% щорічно. Що стосується продукції маловідомих виробників, динаміка їх імпорту ще гірша – обсяги імпорту зменшуються на 15% щороку. Така динаміка пояснюється суттєвими відмінностями в митному регулюванні імпорту готової продукції та компонентів. Разом з тим, попит на техніку, вироблену в Україні з імпортованих компонентів, постійно зростає і досягла 75% ринку в 2000 році.
За оцінками експертів, тільки 10-15 відсотків потенційного ринку комп’ютерного обладнання охоплено операторами на ринку. Головною проблемою є економічна ситуація в країні та нестача фінансування. Обсяг продажу комп’ютерів залишається незмінним протягом 1997-1999 і становила приблизно 130000 – 150000 одиниць. Характерною ознакою ринку є те, що спостерігається зростання інтересу до обладнання з обмеженою пам’яттю (64 мбит та менше) та процесорів AMD.
В 2000-2001 очікувалось певне зростання попиту на комп’ютерну техніку в зв’язку з тим, що в ці роки державні установи та пов’язані з ними агенції відчуватимуть потребу у заміні старого обладнання на нове. Деякі експерти прогнозували на ці роки зростання попиту до 350000 одиниць комп’ютерної техніки на рік.
Можна виділити наступні явні тенденції розвитку ринку:
Приблизно 20-25 відсотків комп’ютерного ринку належить таким торговим маркам, як IBM, HEWLETT PACKARD, DELL, COMPAQ. Ще тридцять відсотків контролюються п’ятьма-сімома українськими виробниками, такими, як Квазар-Мікро, ICS, та NOOS UKRAINE. 12 провідних виробників комп’ютерів в Україні виробили 145000 комп’ютерів в 1999 році. Близько 40-50% проданих в Україна комп’ютерів є або імпортованими, або зібраними з комбінації українських та імпортованих комплектуючих. Місцеві компанії продають приблизно 10000-20000 комп’ютерів на рік.
В даний час на ринку оперує близько 700 компаній. З них тільки 66 займаються виробництвом або збиранням комп’ютерів. Решта 634 компаній фокусують свою увагу на дистрибуції, перепродажу, системній інтеграції, вдосконаленню (upgrades) комп’ютерів та продажу периферійного обладнання.
Розмір ринку комп’ютерної техніки України
| 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | |
| Загальний розмір ринку (млн. дол.) | 119 | 160 | 169 | 209 | 260 |
| Загальний розмір ринку (тис. од.) | 102 | 142 | 155 | 196 | 251 |
| Загальне місцеве виробництво (тис. од.) | 79 | 96 | 117 | 143 | 180 |
| Загальний імпорт (тис. од.) | 23.3 | 28.5 | 38.5 | 53.1 | 70.7 |
Джерело: Компъютерное обозрение, No. 4, 2000 та No. 49, 2000)