КУРСОВА РОБОТА
на тему:
"РОЗВИТОК ОПЕРАЦІЙ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ"
Вступ
Головною ланкою кредитної системи у будь-якій країні є банки, які здійснюють основну масу кредитних і фінансових операцій. Під терміном «БАНК» розуміють установу, яка створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах поверненості, платності і терміновості. Основне завдання банку – здійснювати посередництво в переміщенні коштів від кредиторів до позичальників.
Банківська система – організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв'язку, яка існує в тій чи іншій країні в цілком визначений історичний період. Залежно від впорядкованості банків, відповідно до діючого банківського законодавства розрізняють два основних типи побудови банківської системи:
– однорівнева банківська система;
– дворівнева банківська система
Однорівнева банківська система передбачає горизонтальні зв'язки між банками, універсалізацію їх операцій та функцій. Усі банки, що діють у країні (включаючи й центральні банки), перебувають на одній ієрархічній сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового обслуговування клієнтури.
Дворівнева банківська система, яка характерна для країн з ринковою економікою, складається з двох рівнів. Верхній рівень – центральні (емісійні) банки, які є банками в повному значенні цього слова лише для двох категорій клієнтів: банківських інститутів та урядових структур. Нижній рівень – комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення.
Сьогодні в більшості країн світу функціонує дворівнева банківська система. За такою системою відносини між банками будуються в двох площинах: по вертикалі і по горизонталі. По вертикалі – це відносини підпорядкування між центральним банком, як керівним органом усієї банківської системи, і комерційними банками. По горизонталі – це відносини рівноправного партнерства та конкуренції між комерційними банками.
Актуальність теми курсової роботи полягає в оцінці ступеня сучасного стану банківської системи України та місця бухгалтерського обліку та аудиту банківських операцій в пріоритетних напрямках її розвитку.
Об’єкт дослідження курсової роботи – структура та обсяги банківських операцій за зведеними макропоказниками для всієї системи комерційних банків України та операції «електронного обслуговування» у відкритому акціонерному товаристві – акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль».
Мета дослідження курсової роботи – аналіз операцій та сучасного стану обліку та аудиту банківських операцій в системі комерційних банків України.
Завдання дослідження:
- ознайомлення з дворівневою структурою банківської системи України та динамікою її розвитку у 1991–2005 роках;
– аналіз організації та методології бухгалтерського обліку та аудиту в банківській системи України;
– аналіз перспективних «електронних технологій» операцій банківського обслуговування, як основи залучення додаткових коштів в банківську систему (зниження долі готівкового агрегату М0 поза банками), на прикладі комерційного банку АППБ «Аваль»;
Методи дослідження, застосовані в дослідженнях – методи історичного та структурного аналізу, методи ретроспективного економічного аналізу результатів (горизонтально-вертикальні статистичні розрізи).
Інформаційно-методологічна база досліджень – звітні документи АППБ «Аваль», статистичні таблиці Мінстату України за 1992–2005 роки, статистичні та нормативні документи Національного банку України, статистичні таблиці Асоціації українських банків.
1. Структура та операції в банківській системі України на сучасному етапі
1.1 Структура банківської системи України та її динаміка
Як відомо, в Україні з 1987 року почалася реформа банківської справи, яка завершилася ухваленням у березні 1991 року Закону України «Про банки і банківську діяльність». Згідно з цим Законом, в Україні було закладено основи класичної дворівневої банківської системи, яка включає [1]:
Верхній рівень – Національний банк України як центральний банк країни, головний банківський інститут, який є емісійним центром держави і відповідає за управління всією грошово-кредитною системою.
Нижній рівень – мережа комерційних банків, які за умови здорової конкуренції покликані задовольнити населення країни і народне господарство щодо банківських послуг і створити для стабілізації та поступового піднесення національної економіки.
Центральним банкам, або банкам першого рівня, притаманні функції резервної системи: 1) емісія кредитних грошей і контроль за грошовим обігом у країні, кредитно-розрахункове обслуговування інших кредитних інститутів, тобто виконання ролі «банку банків»; 2) кредитно-розрахункове обслуговування держави; 3) реалізація грошово-кредитної політики і регулювання на цій основі економічних процесів.
Комерційні банки є багатофункціональними установами, що займаються практично всіма видами кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів
Банківська система в умовах ринку функціонує на основі певних умов.
Функції банківської системи [34]:
1) Трансформаційна – зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні кошти і передаючи їх різним суб'єктам, банки мають можливість їх трансформовувати (змінювати) на різні строки, розміри, що зменшує фінансові ризики.
2) Функція створення грошей і регулювання грошової маси.
3) Функція забезпечення сталості банків та грошового ринку (стабілізаційна), яка проявляється:
– у прийнятті ряду законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність усіх ланок банківської системи – від центрального банку до вузькоспеціалізованих комерційних банків;
– у створенні дійового механізму державного контролю і нагляду за дотриманням цих законів та за діяльністю банків узагалі.
Необхідність існування банківської системи визначається двома групами причин [35]:
1) потребою здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків із загальносуспільними інтересами – забезпечення сталості грошей і стабільності роботи всіх банків;
2) забезпечення збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному з його секторів. Банки при цьому повинні керуватися не тільки своїми комерційними інтересами, а й вимогами системи в цілому.
Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків в Україні визначає Закон України «Про банки та банківську діяльність» [1].
Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону [1].
Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).
Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.
Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.
В табл. 1.1 – 1.3 наведені статистичні дані по кількості, організаційно-правовій формі та статутному капіталу комерційних банків України за період 1991–2005 роки [45].
За час свого існування банківська система України пройшла три етапи:
І етап – (1991–1993 р.р.) – етап активного становлення та розвитку банківської системи;
II етап – (1993–1998 р.р.) – етап стагнації та зростання банківської кризи;
ІІІ етап – (1999–2005 р.р.) – етап виходу із кризи, трансформація структури банківської системи, поява іноземних банків.
Негативні наслідки 1-го етапу (табл. 1.1):
– реформування банківської системи випереджало реформування економіки і як наслідок – тіньові обороти капіталу, відплив капіталу за кордон;
– призупинено створення законодавчої бази щодо банківської системи;
– Національний банк України не створив системи страхування депозитів і кредитів.
Негативні наслідки ІІ-го етапу – етапу стагнації і кризи (табл. 1.1):
– скорочення кількості банків;
– гальмування зростання банківського капіталу;
– погіршення фінансового стану банків.
Причини кризових явищ банківської системи на І – ІІ етапах.
– криза реальної економіки;
– недосконала грошово-кредитна політика Національного банку України;
– внутрішньобанківські фактори.
Таблиця 1.1. Показники організаційно-правової структури та статутного капіталу банківської системи України у 1991–1999 роках [45]
| Показники | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 |
| Кількість банків за реєстром (на кінець року) | 76 | 133 | 211 | 228 | 230 | 229 | 227 | 214 | 203 |
| Із загальної кількості: | |||||||||
| державні | … | … | … | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 |
| акціонерні товариства: | … | … | … | 159 | 169 | 177 | 184 | 178 | 173 |
| відкриті | … | … | … | 96 | 119 | 125 | 133 | 125 | 124 |
| закриті | … | … | … | 63 | 50 | 52 | 51 | 53 | 49 |
| товариства з обмеженою відповідальністю | … | … | … | 67 | 59 | 50 | 41 | 34 | 28 |
| Кількість банків за участю іноземного капіталу | … | … | … | 12 | 12 | 14 | 22 | 28 | 30 |
| у тому числі зі 100%-м іноземним капіталом | … | … | … | 1 | 1 | 2 | 6 | 9 | 8 |
| Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій | … | … | … | 115 | 134 | 146 | 157 | 161 | 153 |
| Крім того, кількість інших фінансових установ, яким надано ліцензію | - | - | - | - | 4 | 2 | 2 | 2 | 1 |
| Сплачений статутний фонд діючих банків у гривневому еквіваленті, млн. грн. | … | 0.5 | 15 | 87 | 541 | 1098 | 1636 | 2103 | 2910 |
| Кількість ліквідованих банків у зв'язку з порушенням банківського законодавства та з інших причин | … | 3 | 6 | 11 | 1 | 11 | 10 | 16 | 11 |
За станом на 1 грудня 2004 року в Державному реєстрі банків значилось 182 банки, з них 160 банків мають ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій, у тому числі: 132 банки – акціонерні товариства (з них: 92 – відкриті акціонерні товариства (2 банки – державні), 40 – закриті акціонерні товариства), 28 банків – товариства з обмеженою відповідальністю (табл. 1.2).