регистрация / вход

Застосування рухливих і спортивних ігор у процесі відновлення координаційних здібностей дітей з діагнозом

МІНІСТЕРСТВО УКРАЇНИ ПО СПРАВАХ сім’ї, МОЛОДІ І СПОРТУ Донецький державній інститут здоров’я, фізичного виховання та спорту Факультет фізичної реабілітації

МІНІСТЕРСТВО УКРАЇНИ ПО СПРАВАХ сім’ї, МОЛОДІ І СПОРТУ

Донецький державній інститут здоров’я, фізичного виховання та спорту

Факультет фізичної реабілітації

Кафедра фізіології, фізичної та психологічної реабілітації

ЗАСТОСУВАННЯ РУХЛИВИХ І СПОРТИВНИХ ІГОР У ПРОЦЕСІ ВІДНОВЛЕННЯ КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ З ДІАГНОЗОМ ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ ПАРАЛІЧ

Курсова робота

Виповнив:

Студентка 46 групи

Корольова Є.О.

Провірив:

к. пед. н. Деминська Л.О

Донецьк 2006


Зміст

Вступ ……………………………………………………………….…….…… 3

Розділ 1. Аналіз літератури …………………………………………….…… 6

1.1. Вікові особливості дітей у віці другого дитинства…………………... 6

1.2. Патогенез, структура рухового дефекту, при атонічно-астатичноїформи ДЦП ……………………………………………………………………………. 8

1.3. Лікувальна дія фізичної культури при реабілітації дітей з атонічно-астатичною формою ДЦП. ………………………………………............... 16

Розділ 2. Методи досліджень, та методика ЛФК застосована реабілітації дітей з атонічно-астатичною формою ДЦП………………………………... 23

2.1. Методи досліджень, застосовувані при складанні комплексів реабілітації дітей з атонічно-астатичною формою ДЦП…………………… 23

2.2. Спеціальна методика ЛФК із використанням елементів спортивних ігор і рухливих ігор……………………………………………. 25

Умовивід ……………………………………………………………………... 45

Висновки………………………………………………………………….……47

список літератури………………………………………………………………48

Додаток…………………………………………………………………….…...52


Вступ

Актуальність проблеми.

Питання реабілітації хворих на дитячий церебральний параліч в останні роки стає усе більш актуальним у зв'язку з високим медичним і соціальним значенням. Традиційні методи обновленого лікування, що несуть у собі загальноприйняті засоби лікувальної фізкультури, не можуть повною мірою задовольнити зростаючі вимоги до ефективності реабілітації. При єдності комплексів лікувальної фізкультури для хворих на дитячий церебральний параліч (ДЦП) необхідно розробити для кожної дитини індивідуальний комплекс з урахуванням особливостей його вегетативних можливостей, моторики й інтелекту.

За останні роки дитячий церебральний параліч став одним з найбільш розповсюджених захворювань нервової системи у дітей. У Донецьку ДЦП хворіють 2017 дитини (дані за 2005 г), поширеність ЦП на 10000 дитячого населення – 27,0. Захворюваність ЦП на 10000 дитячого населення – 1,4. Ця недуга входить у розряд невиліковних хвороб, але проведення своєчасної і правильної корекції ушкоджених систем організму дітей, за допомогою коррекційних фізичних вправ, застосування елементів спортивних ігор і спеціальних рухових режимів, є передумовою для успішної побутової, навчальної, трудової і соціальної адаптації до реальних умов життя, їхньої інтеграції в суспільстві [3,11,29].

Актуальність пошуку й обґрунтованого застосування нетрадиційних методів профілактики, лікування і реабілітації ДЦП зв'язано з низькою ефективністю загальноприйнятих медикаментозних, мануальних, фізіотерапевтичних, хірургічних та ін. методів лікування цієї патології.

Дитячий церебральний параліч є захворюванням головного мозку, що виникає під впливом різних патологічних явищ внутріутробно, при пологах і в період новорожденності. У центрі клінічної картини знаходяться рухові розлади, що супроводжуються порушеннями функцій інших аналізаторних систем (зору, вестибулярного апарата, глибокої чутливості й ін.), а також мови і психіки. В даний час проблема профілактики, лікування і соціальної допомоги цим хворим є однієї з ведучих у невропатології дитячого віку. У комплексне лікування дитячого церебрального паралічу включаються: медикаментозні засоби, лікувальна фізкультура, ортопедична допомога, різні види масажу, рефлексотерапія, фізіотерапевтичні процедури, заняття з логопедом і психологом, навчання навичкам самообслуговування і праці. Різні прийоми масажу загальне і східного, прогрівання по крапках, корекція рухів, заняття фізичними вправами й ортопедичний режим у переважній більшості здійснюються масажистами й інструкторами лікувальної фізкультури, від рівня підготовленості яких багато в чому залежить успіх лікування [1,2,9].

Об'єкт дослідження – процес розвитку і корекції координаційних здібностей дітей з діагнозом атонічно-астатичноїформи ДЦП

Предмет досліджень – методика фізичних вправ у сполученні з елементами спортивних ігор при реабілітації атонічно-астатичноїформи ДЦП, (3-й ступеня ваготи (легка)) для дітей, у віці «другого дитинства», що знаходяться на стаціонарі.

Ціль роботи – розробка і впровадження в лікувальний процес, спеціалізованого інтернату №5 для дітей хворих на ДЦП, програми розвитку і корекції координаційних здібностей.

У процесі вивчення і реалізації даної методики вирішувалися наступні задачі:

1. Вивчити літературні джерела, присвячені методиці ЛФК у сполученні елементів спортивних ігор при реабілітації атонічно-астатичноїформи ДЦП у дітей з 3 ступенем ваготи.

2. Здійснити підбір засобів і методів фізичних вправ для складання комплексу ЛФК з елементами проведення методики спортивних ігор при атонічно-астатичноїформі ДЦП з 3 ступенем ваготи.

3. Визначити вплив фізичних вправ на активізацію репаративних процесів, поліпшенні координації рухів, зниження тремору рук і голови, підвищення тонусу м'язів, розширення рухової навички, розвиток просторового почуття.

Теоретичне і практичне значення. У зв'язку зі збільшення кількості дітей миючих синдром ДЦП, методика ЛФК і елементи спортивних ігор необхідні, для поліпшення адаптації дітей у суспільстві здорових людей. Так само при рішенні реабілітаційних задач, розширюються рухові можливості дітей, поліпшується координація рухів, тренується вестибулярний апарат.Фізичні вправи роблять не тільки регулюючий вплив на м'язовий апарат, але і на стан і функції внутрішніх органів, тобто змушуючи працювати м'яза, ми змушуємо внутрішні органи працювати більш інтенсивно, збільшуємо резерви організму. Раціонально використовуючи різноманітні засоби і методи фізичного виховання, ЛФК, можна ліквідувати недоліки фізичного розвитку і рухової сфери дітей із ДЦП.

Наукова новизна. Дослідження останнього років поповнили і поглибили уявлення про механізм походження ДЦП. Це дозволяє по-новому оцінити і значення фізичної культури в комплексі заходів для відбудовного лікування і профілактики порочних установок при ДЦП. Порушення координації в спокої, є основною патологією атонічно-астатичноїформи. Порушення статики виникають при парезі задніх канатиків, спинного мозку й інших відділів, де проходять шляхи глибокої чутливості, а також при парезі вестибулярного апарата, хробака мозочка, кори великих півкуль головного мозку.

У даній роботі, нами запропоновані, комплекси реабілітації атонічно-астатичноїформи ДЦП, дітей у віці «другого дитинства», у яких використовується методика проведення елементів спортивних ігор, що благотворно позначається на стані координації рухів, м'язового почуття, вестибулярного апарата.

Робоча гіпотеза: раціональний підбір засобів і методів припускає удосконалювання методики фізичних вправ у дітей страждаючих на атонічно-астатичнуформу ДЦП із 3 рівнем ваготи.


Розділ 1. Аналіз літератури

1.1. Вікові особливості дітей у віці другого дитинства

Кожному віковому періодові характерні яскраво виражені, специфічні особливості. Знання особливостей вікової періодизації необхідно для правильної побудови індивідуальної програми фізичної реабілітації дитини.

1. період новонародженності з народження до 10 днів.

2. грудний вік 10 днів – 1 рік.

3. раннє дитинство 1 – 3 років.

4. перше дитинство 4 – 7 років.

5. друге дитинство: хлопчики від 8 до 12 років, дівчинки від 8 до 11 років.

6. підлітковий вік: хлопчики 13 – 16 років, дівчинки 12 – 15 років.

7. юнацький вік: юнака 17 – 21 рік, дівчини 16 – 20 років.

У даній роботі розглядається вік відповідний «другому дитинству» або молодший шкільний вік [23,25].

Молодший шкільний вік охоплює період від 8 до 11 – 12 років. Звичайно цей період у порівнянні з дошкільним і підлітковим періодами прийнято вважати відносно «спокійним» у житті дитини.

Центральна нервова система є одним з основних регуляторних механізмів усіх життєвих процесів в організмі дитини, у тому числі його поводження і рухів. До семирічного віку завершується в основному диференціювання нервової тканини кори великих півкуль головного мозку. Нервові клітки у всіх шарах кори здобувають характерну розвиту форму і стають схожими на клітки кори дорослої людини. Продовжується мієлінізація нервових волокон.

Посилено розвиваються асоціативні волокна, що зв'язують різні нервові центри і відділи кори великих півкуль мозку один з одним.

Удосконалювання центральної нервової системи у школярів молодших класів виражається насамперед у розвитку і посиленні процесів гальмування в корі головного мозку. Кора великих півкуль здобуває більш виражене регулююче і затримуюче значення в поводженні дитини, у нерозривному зв'язку з розвитком гальмових явищ у корі великих півкуль у школярів молодших класів інтенсивно наростають і стають більш стійкими процеси концентрації порушення. Звідси випливає можливість прояву активної уваги і свідомої зосередженості [35, 36].

Розвиток процесів гальмування, концентрації і стійкості нервових процесів у центральній нервовій системі дитини 8 – 12 років створює в цьому віці гарну базу для навчання і виховання.

Ступінь розвитку рухової активності дитини є показником розвитку всього рухового аналізатора, тобто нервового і кістково-м'язового апарата.

М'язова система школяра, у порівнянні з дошкільним віком продовжує зміцнюватися й удосконалюватися за рахунок розвитку переважно довгих м'язів, що обумовлюють швидкість і гнучкість рухів, і в меншому ступені за рахунок розвитку силових м'язів.

Вік дитини 8 – 12 років характеризується більш гармонічним розвитком рухів. Основною рисою цього періоду є перехід від вільних рухів до організованих виучених рухів, зв'язаним з наростанням контролю кори великих півкуль головного мозку.

У зв'язку з великою руховою активністю в школяра швидко розвиваються сила і координація великих м'язів верхніх і нижніх кінцівок. Але в силу наявної патології, руху дітей трохи нескоординовані, маються зайві супутні рухи.

К 10 – 11 рокам розвиток рухового апарата дитини продовжується в основному по лінії удосконалення дрібних трудових рухів, що знаходиться в прямого зв'язку з інтенсивним розвитком рухових центрів кори головного мозку[5, 23, 30].

М'яз як орган почуттів, дозріває до 7 – 8 років, її діяльність у зв'язку з безперервної імпульсацієй у центральну нервову систему є важливим чинником розвитку й удосконалювання основних нервових процесів у корі головного мозку. Наприклад: навчання дітей мови, з рухами кисті і пальців різко прискорює розвиток мови, що є одним зі способів усунення супутньою патологією при атонічно-астатичної формі ДЦП.

В аналізі абсолютних величин річного приросту тотальних розмірів тіла школярів (ріст, маса, окружність грудної клітки) показує, що у віці від 8 до 11 – 12 років немає значного розходження в ході фізичного розвитку хлопчиків і дівчинок.

Процеси окостеніння, тобто заміни хрящової тканини на кісткову, продовжуються протягом усього шкільного віку. У молодших школярів відбувається остаточне формування нормальної кривизни хребта, характерної для дорослої людини. Загальна стійкість хребетного стовпа значно збільшується, але його зв'язковий апарат ще слабкий.

У віці 8 – 9 років спостерігається інтенсивне зростання кісток стопи і кистей рук із триваючими в них процесами окостеніння. У 10 – 12 років значно підвищується стійкість кисті за рахунок росту кісток передпліччя (променевої і ліктьової) і дрібної кісток зап'ястя [25, 36].

Віковий період від 8 до 11 – 12 років, можна вважати відносно «спокійним». Основні процеси, що відбуваються в центральній нервовій системі, створюють гарні передумови для успішної навчально-виховної роботи, а розвиток моторики обумовлює приступність багатьох трудових рухів. А при використанні методики ЛФК у цьому віці, можна практично цілком виправити порушену координацію рухів, підвищити точність виконуваних рухів, позбутися від патологічних рухів, підвищити тонус м'язів, відновлюючи їхню силу і працездатність, обсяг рухів у суглобах.


1.2. Патогенез, структура рухового дефекту, при атонічно-астатичної форми ДЦП

Під терміном «дитячі церебральні паралічі» (ДЦП) розуміють групу захворювань, що виникають внаслідок ушкоджень головного (рідше спинного) мозку, під час внутрішньоутробного розвитку плоду, у момент пологів або в ранньому післяпологовому періоді. При цьому найбільше важко страждають “молоді” відділи мозку - великі півкулі, що регулюють довільні рухи, мову й ін., коркові функції. Приблизно в 57 % випадків захворювання є уродженим, у 40% – обумовлене патологічними родами і тільки у 3 % дітей зв'язано з інфекційними захворюваннями, черепно-мозковою травмою або іншими патологіями, що розвилися вже після народження. Дитячі церебральні паралічі – відносно часте захворювання, що зустрічається в середньому в двох з 1000 дітей. Його основна характерна риса – порушення розвитку психомоторних функцій. У хворих з різними формами ДЦП порушена просторова організація пози і рухів унаслідок змінених у порівнянні зі здоровими особами позного і рухового стереотипів. Рухові розлади виявляються у виді паралічів, парезів, насильницьких рухів, порушень координації рухів. Ці симптоми нерідко супроводжуються затримкою психо-речового розвитку аж до глибокої дебільності і повної відсутності мови, судорожними припадками, порушеннями зору, слуху, чутливості й іншими патологиями [1, 2, 24].

Ступінь ваги рухових порушень варіює у великому діапазоні, де на одному полюсі знаходяться грубіші рухові порушення, на іншому – мінімальні. Психічні і мовні розлади, так само як і рухові, варіюють у широких межах, і може спостерігатися ціла гама різних сполучень. Наприклад, при глибоких рухових порушеннях психічні порушення можуть бути відсутні або бути мінімальними, і, навпаки, при легких рухових порушеннях можуть спостерігатися грубі психічні і мовні розлади.

Основоположником вивчення ДЦП вважають англійського хірурга – ортопеда Літтла. На його думку, причиною уроджених паралічів є аномально протікаючи або передчасні пологи й асфіксія плоду. Літтл докладно описав одну з форм ДЦП, при якій руки уражаються менш, ніж ноги. Пізніше ця форма одержала назву хвороба Літтла. Англійський хірург описав і деякі інші форми уроджених паралічів, наприклад гіперкінетичну, розробив і широко застосував деякі види хірургічного лікування при ДЦП [4, 13, 10].

Відомий австрійський лікар 3. Фрейд у середині XIX в. проаналізував форми захворювання, описані Літтлом, з позиції невропатолога і запропонував назви для деяких з них – діплегія, двостороння геміплегія.

На підставі особливостей рухових порушень A. Ford (1945) виділив п'ять форм дитячого церебрального паралічу: подвійну геміплегію, спастичну діплегію, гиперкінетичну, мозжечкову і геміпаретичну. К. А. Семенова і Б. В. Голант (1972) узяли за основу цю класифікацію і включили в неї особливості психічного і мовного розвитку при кожній формі дитячого церебрального паралічу. В основу класифікації ДЦП, прийнятої в нашій країні, покладена основна особливість цього захворювання, а саме – характер і виразність порушення рухових функцій, обумовлені аномальним станом м'язового тонусу і розладом координації рухів. У зв'язку з тим, що виділені форми захворювання дають найбільше повне представлення про ступінь рухових, психічних і мовних порушень, ця класифікація в даний час і використовується.

Виділяються наступні форми ДЦП:

- спастична геміплегія,

- спастична діплегія (синдром Літтла),

- двостороння (подвійна) геміплегія,

- атактична (мозжечкова) форма,

- атонічно-астатична форма,

- гіперкінетична форма,

- змішані форми.

Терміном «дитячий церебральний параліч (ДЦП)» поєднуються з синдромами, що виникли в результаті ушкодження мозку на ранніх етапах онтогенезу у прояві нездатністю зберігати нормальну позу і виконувати довільні рухи. ДЦП – це збірний термін, що поєднує групу не прогресуючих станів – розладів рухів (паралічі, гіперкінези, атаксія), що можуть сполучатися з порушеннями психіки, мови, чуттєвих систем, епілептичними припадками (Семенова К. А., Махмудова Н. М., 1980, Вах М., 1964, Nelson К. В., Ellenberg J. Н., 1984, Paneth N., 1984, Бадалян Л. О. і ін., 1988, Bobat К., 1980, Aicardi J, Вах М., 1992, Huges I., Newton R., 1992). Наявність розладів, руху і пози тіла при ряді неврологічних хвороб у дітей спонукало ряд авторів виділити ДЦП, як хворобу і ДЦП, як синдром[6, 1, 29, 38].

Наукова група ВОЗ (1980) дала таке визначення хвороби: дитячі церебральні паралічі — це група психоречевих і моторних не прогресуючих синдромів, що є наслідком ушкодження мозку у внутрішньоутробному, інтранатальному і ранньому постнатальному періодах.

Початкові клінічні прояви церебральних паралічів формуються на першому році життя. Їхня своєчасна діагностика і рання адекватна корекція мають вирішальне значення для попередження важких розладів рухів, мови і психіки на наступних етапах розвитку. Тільки при важких формах патології можна поставити діагноз незабаром після народження. В інших випадках необхідно динамічне спостереження за розвитком дитини. Особливо важливе, значення мають «фактори ризику» у виді різних неврологічних симптомів і синдромів, виявлені в період новонародженності.

ДЦП виявляється у виді різних рухових, психічних, мовних порушень, а також порушень функцій аналізаторних систем (зору, слуху). У дітей із ЦП затримане і порушене формування всіх рухових функцій: із працею і запізненням формується функція утримання голови, навички сидіння, стояння і ходьби. У силу специфіки рухових порушень у дітей із ЦП статичні і локомоторні функції не можуть розвиватися правильно[10, 33].

У літературі останнього років з'явилися роботи, засновані на дослідженнях дітей страждаючих ДЦП. Але ця проблема вивчена в недостатньому ступені, а методика ЛФК при даному захворюванні, запропонована сучасними фахівцями істотно нічим не відрізняється від методики застосовуваної при тій же патології, але в іншій віковій категорії. Так само дуже мало літератури в якій би приділялося досить уваги реабілітації атонічно-астатичної формі ДЦП. Але завдяки новим досягненням науки в області фізіології, біомеханіки, неврології, і інших фундаментальних науках, а так само методів дослідження і спостереження патологічних процесів в організмі хворого, наші знання розширилися в області лікування і реабілітації багатьох форм ДЦП.

Відомі п'ять основних груп причин усіх хвороб: біологічні, фізичні, хімічні, механічні, соціально-психологічні. Перші чотири з них можуть приводити до виникнення ДЦП. Це захворювання виникає у відповідь на різноманітні впливи, що ушкоджують, на нервову систему (НС) у пре- і перінатальном періодах. Поріз НС на ранніх етапах онтогенезу в наступному виявляється хронічною інвалідізацієй дитини, унаслідок порушення здатності виконувати активні довільні рухи і зберігати вертикальну позу тіла.

Порушення формування мозку на ранніх етапах онтогенезу, що лежить в основі ДЦП, може бути результатом цілого ряду несприятливих впливів. Так, з кожних 100 випадків ЦП – 30 виникають внутріутробно, 60 – у момент пологів, 10 – після народження [1,2,13].

Найбільше значення надається впливові шкідливих факторів у період вагітності і пологів. З пренатальних факторів ризику порізу нервової системи слід зазначити відхилення в стані здоров'я матері й акушерському анамнезі. До них відносяться конституціональні порушення, соматичні, ендокринні, інфекційні захворювання, шкідливі звички, повторні викидні, мертвородження, тривалий період безплідності ускладнення попередніх вагітностей і пологів, наявність у родині дітей з патологією нервової системи. До факторів ризику також відносяться: вік матері менш 18 і старше 30 років, хитливий соціально-економічний і родинний стан жінок, імунологічна несумісність матері і плоду, переношена вагітність, багатоплідна вагітність, низька маса тіла дитини при народженні. Шкідливий вплив на плід може робити прийом вагітними лікарських препаратів, стресові стани матері, пізні токсикози, погроза викидня, маткові кровотечі[6, 24, 29].

До шкідливих факторів, що несприятливо діють на плід внутріутробно, відносяться:

- Інфекційні захворювання, перенесені майбутньою матір'ю під час вагітності (вірусні інфекції, краснуха, токсикоз);

- Серцево-судинні і ендокринні порушення в матері;

- Токсикози вагітності;

- Несумісність крові матері і плоду по резус-факторі;

- Гемолітична хвороба (хвороба крові) немовлят, може виникнути в тих випадках, коли в матері кров резус-негативна, а в батька – резус-позитивний і плід успадкував приналежність батька. В основі гемолітичної хвороби лежить руйнування (гемоліз) еритроцитів плоду під впливом резус-антитіл матері. Захворювання плоду виникає в середньому в однієї з 25-30 резус-негативних жінок. З кожної наступної вагітністю імовірність резус-конфлікту підвищується;

- Психічні травми, у тому числі і негативні емоції;

- Фізіологічні фактори (перегрівання або переохолодження, дія вібрації, опромінення, у тому числі й ультрафіолетове у великих дозах);

- Деякі лікарські препарати;

- Екологічне неблагополуччя (забруднені відходами виробництва вода і повітря; зміст у продуктах харчування великої кількості нітратів, ядохімікатів, радіонуклідів, різних синтетичних добавок).

До інтранатальним факторам ризику відносяться асфіксія в родах і внутрічерепній родовій травмі[10, 13, 38].

В даний час, численними дослідженнями доведено, що більш 400 факторів можуть зробити вплив, що ушкоджує, на ЦНС плоду, що розвивається. Сполучення внутрішньоутробної патології з родовою травмою, вважається в даний час однієї з найбільш частих причин виникнення ДЦП.

Дія родової травми звичайно сполучиться з асфіксією (патологічним станом організму, що характеризується недоліком кисню в крові і надлишковому нагромадженні вуглекислоти, порушенням подиху, серцевої діяльності). Діти, що перенесли стан асфіксії й особливо клінічну смерть (відсутність подиху і серцевої діяльності), мається високий ступінь ризику виникнення ДЦП.

ДЦП може виникнути, і після народження в результаті перенесених нейроінфекції (менінгіту, енцефаліту), важких забитих місць голови [4, 33, 38].

У даній роботі розглядається атонічно-астатична (гіпотонічна, мозжечкова, атаксія) форма ДЦП. Від інших форм ДЦП відрізняється тим, що на перше місце виходить атаксія, під якою розуміють порушення координації рухів і рівноваги. Цей розлад виникає не відразу після народження дитини. На першому році життя звичайно відзначається лише загальна гіпотонія м'язів і відставання у фізичному розвитку (гіпотонічна форма ДЦП), і зовні діти схожі на хворих синдромом «млявої дитини» рисунок 1.1.

Маються також порушення координації рухів і рівноваги, але ці симптоми не є домінуючими. Інша особливість цієї форми полягає в тім, що рухові порушення неодмінно сполучаться з різкою затримкою розвитку мови і психіки.

У положенні на спині дитина млява, малорухома. Тонус м'язів знижений, причому в руках менше, ніж у ногах. Рух рук більш активні.

Голову дитина починає тримати тільки після 6 місяців. Якщо його взяти під мишки, він не може удержати вертикальну позу, голова і тулуб нахилені вперед. У положенні на животі – не в змозі тримати голову протягом тривалого часу і спиратися на руки.

Один з частих, симптомів, що спостерігаються при даній формі ДЦП, – тремор рук і голови. Якщо з положення лежачи на животі дитина піднімається і спирається на руки, то з'являються качальні рухи тулуба і тремор голови. Останній нерідко спостерігається при ходьбі.

Тремор руки виникає, коли дитина намагається взяти в руку предмет. Сидіти тривалий час діти можуть тільки з підтримкою. Ходити такі хворі починають у 2-3 року. При цьому їхні рухи нескоординовані, хода хитлива. Дитина ходить і ходить на широко розставлених ногах, відводячи руки в сторони, робить багато додаткових рухів, щоб зберегти рівновагу.

Порушення координації рухів і рівноваги, ці симптоми не є домінуючими. Інша особливість цієї форми полягає в тім, що рухові порушення неодмінно сполучаться з різкою затримкою розвитку мови і психіки.

У положенні на спині дитина млявий, малорухомий. Тонус м'язів знижений, причому в руках менше, ніж у ногах. Руху рук більш активні.

Голову дитина починає тримати тільки після 6 місяців. Якщо його взяти під мишки, він не може удержати вертикальну позу, голова і тулуб нахилені вперед. У положенні на животі – не в змозі тримати голову протягом тривалого часу і спиратися на руки.

Сидіти дитина починає в півтора – два роки. У цьому положенні ноги широко розведені, повернені (роторовани) назовні. Виражені кіфоз грудного відділу хребта. Поза хитлива, тулуб розгойдується зі сторони убік. Стійкість з'являється у 4 – 6 років[4, 38].

Розладу координації рухів завжди супроводжуються чітко вираженим зниженням тонусу м'язів. Нерідко спостерігається не різко виражена затримка психічного розвитку.

Для оцінки ваги рухових проявів, були запропоновані наступні рівні патології рухового розвитку, по тім же принципам виділяють особливості мовних порушень, поєднуючи них у комплексі з руховими.

Виділяються:

- 0-й рівень. Хворий не формує позу сидячи, коштуючи, не повертається в положенні лежачи, не пересувається. Рухів у руках ні, або вони мінімальні. Важка дизартрія або анартрія. Збережені всі або більшість тонічних рефлексів. Олігофренія. Цей рівень типовий для хворих ДЦП у формі подвійній геміплегії.

- I рівень. Хворий пересувається зі сторонньою допомогою (підрівень «а») або з опорою на ходуни (подуровень «б»), самообслуговування відсутнє або часткове, у невеликому обсязі. Сидить у дефектній позі, з опорою, позу коштуючи не утримує. Збережені всі або частина тонічних рефлексів. Дизартрія, різна по вазі. Інтелект може бути знижений, можлива олігофренія, але може бути і нормальним, і ці діти можуть учитися по програмі масової школи.

- II рівень. Хворий пересувається з опорою на милиці або тростини («а»), самообслуговування незначне обмежено через патологічні установки в суглобах рук або гіперкінезів, атаксії. Сідає і сидить сам у дефектній позі, позу стоячи може створити з працею, але неї без підтримки не утримує. Мова може бути дизартрична у 60 – 70% хворих. Інтелект може бути нормальним, у 20 – 30% випадків – олігофренія в ступені дебільності. Тонічні рефлекси частково збережені.

- III рівень. Ходьба дефектною ходою, але самостійна на короткі відстані без додаткової опори («а»), або на значні відстані («б»). Функція рук порушена незначно, самообслуговування повне, утруднена тільки дрібна моторика. Інтелект нормальний, трохи знижений, або ж олігофренія в ступені дебільності в 15 – 20% випадків. Дизартрія в 45 – 50% випадків. Тонічні патологічні рефлекси можуть відсутні, але їхнього наслідку у формі патологічних сінергій збережені[4, 13,24].

1.3. Лікувальна дія фізичної культури при реабілітації дітей з атонічно-астатичною формою ДЦП.

Лікувальна фізична культура – ЛФК (кінезотерапія, фізична реабілітація) являє собою вид діяльності, заснованої на природно-біологічній потребі організму – русі. Інформація про рух від пропріоцептивного нервового апарата сухожиль, м'язів і суглобних сумок (почуття кінестезії) у ЦНС постійно зіставляється і коректується з одночасно надходить інформацією від органів почуттів – зорового, слухового, вестибулярного й іншого аналізаторів, тобто під час будь-якого руху постійно здійснюється зворотний зв'язок або сенсорна корекція. У здійсненні виправлень до руху за допомогою органів почуттів у різних випадках у різному ступені беруть участь усі види чутливості, тому дефект найбільш необхідних для руху видів чутливості і забезпечуваних ними сенсорних корекцій веде до важких порушень рухової координації [3,5,11,34].

При дитячому церебральному паралічі (ДЦП) порушення рухової сфери виявляються у виді розладів регуляції м'язового тонусу, впливу патологічних тонічних рефлексів або наслідків їхнього впливу. Вони сумістяться з недорозвиненням або патологією системи пропріорецепції м'язів, суглобів, зв'язувань, що забезпечують потік аферентних імпульсів у мозок, тобто з патологією кінестезії – здатністю відчувати розташування частин тіла у просторі, на основі якої будується сприйняття схеми тіла, схеми поз і рухів. У зв'язку з цим процес перебудови патологічних поз і рухів у дітей із ДЦП, як правило, відбувається довгостроково і важко, оскільки стара, закріплена патологічна схема тіла для їхнього сприйняття є зручна і звичної, а всяка спроба нормалізувати порочне положення викликає відчуття дискомфорту і нової, незвичної дії.

Розладу кінестезії впливають і на процес освоєння маніпуляцій із предметами, що стає причиною недостатності активного дотику, негативно позначається на розвитку пізнавальної діяльності і рівні психічного розвитку хворої дитини [6, 15, 17, 30]. Рухові розлади і патологія кінестезії часто збільшуються патологією органів зорами слуху, що є причиною неправильного формування просторових представлень. Порушення погодженості дій руки й око або координації очей – рука відбивають на розвитку навичок самообслуговування і навчальних навичок. Виникає залежність дитини від навколишніх дорослих, пасивність, порушуються процеси становлення мотивації. Розладу загальної моторики, як і подиху, часто тісно зв'язані з мовними розладами. Порушеннями функції вестибулярного апарата багато в чому визначається патологія анти гравітаційного тонусу, що виявляється у хворого ДЦП у вертикальному положенні (сидячи, стоячи, у ходьбі) – страждає рефлекторний механізм, що забезпечує збереження рівноваги. У такий спосіб діти з церебральним паралічем – це діти з множинними порушеннями, що ведучими серед яких є рухові і чуттєві (сенсорні) розлади.

ЛФК відіграє ведучу роль у комплексній реабілітації дітей із ДЦП. Індивідуальний комплекс вправ складають з урахуванням клінічної форми поразки, його ваги, віку пацієнта, характеру фізичного розвитку і загального стану організму [20, 26, 37].

Усі засоби ЛФК при лікуванні хворих ДЦП мають на меті сенсорні корекції. Особлива роль надається рухові як лікувальному факторові, що використовується в організованій формі – у виді фізичних вправ, що відповідають станові хворого, особливостям поразки його нервової системи і розладам функції. Фізичні вправи є тим неспецифічним подразником, що впливає на фізіологічні механізми, що брали участь у розвитку і прояві захворювання. Так, спеціальні прийоми лікувальної гімнастики по Мішелю ля Матье дозволяють досягти посилення афферентного потоку від пере розтягнутих м'язів- розгиначив і супінаторів плеча і наступного збільшення обсягу різгибательних і супінаціоних рухів верхньої кінцівки. За допомогою методу динамічної проприоцептивної корекції імітується посилення гравітації, при цьому посилений потік, що надходить, нормалізованої сенсорної (переважно проприоцептивної) імпульсації в координаційні структури мозку сприяє більш інтенсивному формуванню пам'яті нормалізованих рухів. Має на меті вплинути на характер сенсорних корекцій і застосування різних адаптованих для лікування ДЦП видів масажу, лікування положенням, локальною гіпотермією й іншими засобами ЛФК. Окремі прийоми класичного, рефлекторно-сегментарного масажу й інших його видів, як і лікування положенням, деякою мірою використовуються з метою нормалізації тонусу м'язів перед виконанням спеціальних прийомів гімнастики або чергуються з ними, сприяючи підвищенню ефективності процедури без значного наростання м'язового стомлення. З метою корекції сенсорних розладів під час процедури використовуються дзеркала, вправи супроводжуються поясненням порядку їхнього виконання, застосовують також інші джерела сенсорних стимулів – спеціальні килимки, щіточки і т.д., дана методика застосовується для поліпшення просторового сприйняття положення тіла і корекції координації рухів[3, 31, 37, 40].

Разом з методикою ЛФК застосовують лікувальний масаж, його призначають переважно дітям, що можуть самі розслабити м'яза, в інших випадках масаж може приводити до збільшення тонусу не тільки ослаблених, але і спазмованих м'язів. Раціональне застосування масажу сприяє зниженню рефлекторної збудливості м'язів, поліпшує кровопостачання, зміцнює ослаблені м'язи. Масаж необхідно призначати вибірково для окремих груп м'язів; для спазмованих м'язів використовують переважно прийоми поглажування, розтирання, у той же час протипоказані прийоми поплескування, рублення, розмінання, вібрації. При середній вазі атонічно-астатичної формі хвороби в періоді активних лікувальних заходів можливе застосування прийому щіціобразного размінання.

Поряд з масажем уражених кінцівок застосовують масаж коміркової зони по Г. Ф. Щербаку, а також крапковий масаж за допомогою пальцевого роздратування основних рухових крапок. Масаж рухових крапок впливає на функціональний стан центральної нервової системи, стимулює трофіку і тонус ослаблених м'язів (переважно м'язів що відводять і розгибателей), сприяє зниженню тонусу спазмованих м'язів. Курс лікування складається з 30 – 40 процедур. Масаж, звичайно застосовують не раніше чим через 30 – 40 хв., після бальнеотерапії і через 1 г., послу грязелікування.

У пацієнтів з атонічно-астатичною формою дитячого церебрального паралічу доцільне застосування підвідного масажу, що здійснюють у ванні або басейні, за допомогою стиснутого повітря, що надходить по шлангу, або води під тиском 1,5 – 2 атмосфери. Можливе індивідуальне дозування процедури підвідного масажу за допомогою зміни розмірів наконечника, надягнутого на край шланга [11,30, 34, 39].

Хворим з атонічно-астатичною формою дитячого церебрального паралічу при слабості м'язів спини, живота і сідничних м'язів показане призначення душів – циркулярного, висхідного, дрібно- і крупноігольчатого. Усі бальнеотерапевтичні процедури повинні завершуватися відпочинком дитини не менш 30 хв.

Так само застосовується грязелікування хворих дитячим церебральним паралічем з аплікаціями на коміркову зону. Грязьовий корж товщиною 2 – 3 см накладається на область шиї, плечовий пояс, верхню частину грудей і спини, поверх коржа дитини вкутують у простирадло і байкову ковдру. Температура бруду складає 38 – 42 °С в залежності від віку і загального стану пацієнта.

Для впливу на центральну нервову систему призначають гальванізацію по лобово-потиличній і глазнічно-потиличній методиці. Процедури в кількості 20 – 25 проводять через день при експозиції 20 – 30 хв. По такій же методиці здійснюють електрофорез кальцію або йоду. Доцільне застосування гальванічних комірів з різними лікарськими речовинами (бром, кальцій). Число процедур складає 8 – 12 у залежності від віку пацієнтів [6, 15, 34, 39, 40].

З метою зниження спастичності м'язів нижніх кінцівок, підвищення їхніх функціональних можливостей застосовують електрофорез 2 – 3% розчину бромистого натрію, 3 – 5% розчину новокаїну, 2 – 3% розчину йодистого калію за загальною методикою Вермеля. Техніка методу складається в приміщенні електрода площею 300 см2 у міжлопаточній області і з'єднанні його з одним полюсом, два електроди по 130 см – кожний поміщають на область ікроножних м'язів ніг і з'єднують з іншим полюсом апарата для гальванізації. Щільність струму складає до 0,08 мА/см2, тривалість процедури 15 – 20 хв. На курс лікування призначають 15 – 20 процедур. Для кращої переносимости процедур курс лікування може бути підрозділений на цикли, що складаються з 3 – 4 процедур з перервами між ними в 2 – 3 дні.

Індуктотермію призначають на область грудних хребців. Використовують електрод – диск або електрод – кабель у виді петлі з одного або півтора витків. Сила анодного струму на апараті ДКВ–1 складає 180 – 200 мА. тривалість процедури 10 – 20 хв. На курс лікування призначають 10 – 12 процедур через день [11,30, 34, 39].

Електростимуляція є методом, що сприяє зміцненню ослаблених м'язів, підвищенню їхньої скорочувальної активності, трофіки. Процедура полегшує роботу методиста по ЛФК, допомагає в навчанні дитини виборчому скороченню м'язів.Для електростимуляції застосовують синусоїдальні модульовані струми від апаратів «Амплі–пульс», а також імпульсні струми низької частоти від апаратів АСМ – 2 або АСМ – 3. Силу струму варто підбирати індивідуально, уникаючи неприємних хворобливих відчуттів. Тривалість вправ складає 10 – 20 хв. причому після 1 – 2 вправ па відпочинок відводять 2 – 3 хв. На курс лікування 20 – 30 сеансів щодня.

Під час електростимуляції м'язи-антагоністи не повинні скорочуватися, у випадках скорочень необхідно перемістити електрод, зменшити силу струму, а іноді і площу електрода.

У системі комплексного лікування атонічно-астатичної форми ДЦП застосовують і медикаментозне лікування.

Призначення медикаментозних засобів пацієнтам із ДЦП здійснюється індивідуально з урахуванням клінічної картини захворювання. Застосовуються препарати, що знижують м'язовий тонус, що активують обмінні процеси, антихолінестеразні препарати і седативні засоби.

У числі антихолінестеразних препаратів застосовують галантамін, прозерін і дібазол. Галантамін (нівалін) являє собою інгібітор холінестерази, препарат сприяє проведенню рухових імпульсів у сінапсах центральної нервової системи й у нервово-м'язових сінапсах, чим досягається підвищення рухової активності ослаблених миші. Ін'єкції галантаміна призначають за 20 – 30 хв до початку лікувальної гімнастики, дозування залежить від віку дітей. Разова доза препарату у віці 12 років складає 0,1 – 0,2 мл 0,25% розчину, у віці 3 – 5 років – 0,2 – 0,4 мл, 6 – 8 років – 0,3 – 0,4 мл, 9 – 14 років – 0,5 – 0,7 мл, 15 – 16 років – 0,2 – 0,7 мл 0,5 – 1 % розчину[11,15,17].

Препарати – антидепресанти (іпразид, нуредал) призначають пацієнтам із синдромом адінамії, астенічними проявами з метою стимулюючого й антидепресивного впливу на центральну нервову систему. Ці препарати полегшують проведення відбудовних заходів, лікувальної гімнастики, логопедичних і педагогічних занять, підвищують контактність і активність хворих. Препарати протипоказані при порушеннях функції печінки, нирок, мозкового кровообігу, декомпенсації серцевої діяльності.


Розділ 2. Методи досліджень, та методика ЛФК застосована реабілітації дітей з атонічно-астатичною формою ДЦП.

2.1. Методи досліджень застосовані при складанні комплексів реабілітації дітей з атонічно-астатичною формою ДЦП.

У даній курсовій роботі для рішення поставлених задач нами були використані наступні методи:

I. Аналіз медичної і педагогічної літератури.

Аналіз літератури проводився нами з метою вивчення особливостей виникнення і протікання захворювання атонічно-астатична форма ДЦП, а також методів відновлення координаційних здібностей при даному захворюванні.

Метод аналізу літератури дозволив нам побачити всю масштабність і значимість даної проблеми. Було встановлено значимість ЛФК, що є невід'ємною і навіть у деяких випадках однієї з головних засобів лікування, відновлення. Це підкреслюють більшість авторів, що присвячують свої праці проблемі ДЦП. Завдяки правильному підборові вправ спостерігалися поліпшення рухової активності дітей за всіма показниками.

Аналізуючи програмні документи, ми установили, що використання фізкультурно-спортивної корекції, сприяє компенсації вегетативного забезпечення діяльності, поліпшенню рухових умінь, насамперед статичної функції. Спеціальні фізичні вправи підвищують фізичні можливості хворих і служать гарною підготовкою для наступної більш активної їхньої участі в іграх, більш успішного виконання дітьми складно - координованих і рухових елементів, особливо в іграх-естафетах.

II. Бесіда з лікарями, методистами і психологом школи інтернату.

III. Аналіз медичних карт хворих дітей.

Вивчення медичних карт дозволив нам вивчити особливості протікання захворювання атонічно-астатична форма ДЦП і методи реабілітації, що рекомендуються, відновлення й адаптації.

IV. Аналіз традиційних методів реабілітації.

Зміст основних розділів традиційної методики реабілітації рухових функцій представлені в таблиці 2.1. За даною методикою проводилася реабілітація контрольної групи фахівцями, спеціалізованого інтернату №5.

Таблиця 2.1

Зміст основних розділів традиційної методики реабілітації рухових функцій у дітей з атонічно-астатичною формою ДЦП

Роздягнув

Зміст роздягнув

Дозування

ОМОВІ

1 2 3 4
Підготовча частина
1 -ходьба на місці; 1-1,5′ Руки на пояс,
-ходьба по залі з різним вихідним положенням рук; 2′ подих глибоке спокійне.
-нахили вперед, з торканням статі; 1′
-ходьба випадами; 1′
Основна частина

2

- Прийняти правильну поставу, відійти від стінки

3-4 рази

Темп повільний.

- И.п. те ж. Крок уперед, нахил, розслабити м'яза. И.п.

3-4 рази

Стежити за правильністю виконання
- И.п. лежачи. Підйом голови і пліч. 4-5 разів
- И.п. лежачи на животі, підборіддя на тильній поверхні кисті.

4-5 разів

Стежити за правильністю виконання.
- Руки на пояс, підйом голови пліч, лопатки з'єднати.

4-5 разів

- И.п. теж. Руки за голову, підйом голови і пліч.

4-5 разів

Стежити за подихом
- И.п. сидячи. Перекидання м'яча, голова і груди підняті.

5-6 разів

Стежити за подихом.
- Перекат м'яча партнерові. 2′ Темп повільний
- И.п. лежачи на спині. Почергове згинання і розгинання в колінному і тазостегновому суглобі.

4-6 разів

Стежити за правильністю виконання
- Руки нагору, повільне піднімання ноги до кута 900. По черзі повільно опустити. И.п. теж.

4-6 разів.

У повільному темпі

- «Схрещування» - прямих ніг. 4-8 разів
- Лежачи на правому боці, рука нагору, ліва уздовж тулуба. Піднімання й опускання лівої ноги.

4-8 разів

- Лежачи на лівому боці, те ж правої. 4-8 разів
Заключна частина
3 - Ходьба по залі. 2′ Стежити за поставою
- Дихальні вправи. 2′ Темп повільний

2.2. Спеціальна методика ЛФК із використанням елементів спортивних ігор і рухливих ігор

Використання активного рухового режиму у виді ігрових змагань і спортивних тренувань є великим стимулом розвитку мотивації і допомагає формуванню нового стереотипу руху. Режим тренувального процесу створює умови для формування негативних тимчасових кортико-мускулярних зв'язків і зниження тонічної імпульсаціі інтерорецепторів.

Вплив додаткових фізичних факторів, на периферичний відрізок рефлекторної дуги, забезпечує адекватне адаптаційно-трофічне постачання руху і регулюючий вплив центральних структур на загальну і тонку моторику.

Запропонована нами методика в комплексі з іншими засобами реабілітації позитивно впливає на стан вестибулярного апарата, розвиток координаційних здібностей, стані опорно-рухового апарата.

Прийоми й основні положення проведення ЛФК у дітей із ДЦП:

1. Попередньо перед початком лікувальної фізкультури необхідно максимальне розслаблення усіх або більшості спазмованих м'язів тіла і кінцівок за допомогою масажу.

2. Придушення залишкових проявів тонічних рефлексів.

3. Розслаблення функціональних контрактур у суглобах кінцівок.

4. Робота з послідовного становлення вертикальної установки голови і тіла, статики і локомації.

5. Корекція структури кроку, установки стіп.

6. Виховання рухів у проксимальних і дистальних відділах верхніх кінцівках.

7. Корекція порочних установок опорно-рухового апарата, подолання слабості окремих м'язових груп.

8. Робота з нормалізації тонусу м'язів.

9. Робота з поліпшення м'язово-суглобного почуття і тактильних відчуттів.

10. Робота з посилення розвитку тієї групи м'язів, що змушена взяти на себе функції ослабленої.

11. Корекція діяльності серцево-судинної, дихальної, і інших систем.

Коррекційнна програма повинна як би «заглядати» набагато в перед і передбачати так само застосування таких комплексів вправ, що коригують, які б відповідали більш високому (і в даний момент неможливому) рівневі рухового розвитку. Структура уроку і складання комплексу зазначені у таблицях 2.2., 2.3.

Таблиця 2.2.

Структура уроку лікувальної гімнастики.

Роздягнув Вихідне положення Зміст заняття Дозування Методичні вказівки
Вступний Стоячи Ходьба зі зміною темпу опори (на носках, п'ятах, зовнішньому і внутрішньому зводах стіп), з рухами рук. Дихальні вправи. 3 – 4 хв Амплітуда повна темп середній.
Основний Стоячи або сидячи (можна використовувати кожне В.п.) Вправи для м'язів тулуба. 6 – 8 разів То же
Дихальні вправи 30 – 60 с. - //- //-
Біг. - //- //- - //- //-
Вправи для верхніх кінцівок, на розслаблення - //- //- - //- //-
Повороти тулуба. - //- //- - //- //-
Вправи для всіх груп м'язів нижніх кінцівок. - //- //- - //- //-
Вправи в рівновазі і на координацію рухів - //- //- - //- //-
Вправи зі снарядами - //- //- - //- //-
Дихальні вправи 4 – 8 раз - //- //-
Присідання - //- //- - //- //-
Вправи на розслаблення. - //- //- - //- //-
Вправи з елементами спортивних ігор. 4 – 8 разів
Заключний Стоячи (можна використовувати кожне В.п.) Проведення ігор з елементами спортивних ігор 10 хв
Ходьба в темпі 80 кроків у хвилину в сполученні з рухами рук і дихальних вправ. 1 хв Амплітуда і темп середній.
Вправи виконуються по можливості з предметами. Дозування вправ може мінятися в залежності від загального стану хворого, складності вправи і реабілітаційного періоду.

Таблиця 2.3.

Зразковий комплекс вправ для дітей у віці другого дитинства, з атонічно-астатичної формою ДЦП

Зміст заняття Дозування Методичні вказівки
І Підготовча частина.
1. В. п. стоячи. Руки уздовж тулуба. Ноги разом. Ходьба звичайна. 1 мин Стежити за поставою.
2. В. п. те ж. Руки уздовж тулуба. Ноги разом. Ходьба з круговими рухами рук. 1 мин Намагатися дихати в одному ритмі.
3. В. п. те ж. Руки уздовж тулуба. Ноги разом. Ходьба з підніманням рук нагору на 1 – 2 кроки – вдих, на 3 – 4 – 5 кроків – видих, руки в сторони, униз.

1 хв

Темп середній.

ІІ Основна частина.
1. В. п. те ж. Руки зігнути в ліктьових суглобах, кисті до пліч, лікті пригорнути до тулуба. Ноги разом, носки нарізно. Підняти лікті вперед – вдих. Повернуться в в. п. – видих.

4 – 6 разів

*****

2. В. п. те ж. Руки уздовж тулуба. Ноги разом, носки разом. Підняти праву ногу вперед, кругові рухи стопою усередину і назовні з одночасним круговим рухом лівою кистю усередину і назовні. Теж, але з лівої ноги.

8 – 10 разів

Темп середній.
3. В. п. стоячи. Руки в замок на груди. Ноги на ширині пліч. Підняти руки нагору, відставити праву ногу назад, прогнуться – вдих. Повернуться в В. п. – видих. Теж але з лівої ноги. 6 – 8 разів
4. В. п. сидячи на стільці. Руки покласти на коліна, у руках м'яч. Ноги витягнути, п'ятами спиратися об стать. Підняти кисті рук з м'ячем і носки ніг нагору, голову праворуч. Те ж уліво.

6 – 8 разів

Подих довільний. Темп середній. Використовувати баскетбольний м'яч.
5. В. п. те ж. Руки уздовж тулуба. Ноги на ширині пліч, стопами утримувати м'яч. Під В. п. стоячи. Підняти руки в сторони – вдих, злегка нахилити тулуб уперед, опустити руки вниз, доторкнуться до м'яча, розслабити – видих.

4 – 6 разів

Темп середній.

6. В. п. те ж. Ноги витягнути вперед стопами, утримувати м'яч. Руки уздовж тулуба. Підняти руки нагору – вдих. Нахилити злегка тулуб уперед, привести ноги з м'ячем до стільця, руки опустити вниз – видих.

4 – 6 разів

*****

7. В. п. лежачи на спині. Руки за головою. Ноги прямі, стопами утримувати м'яч. Піднімання ніг з м'ячем до кута 45° - вдих. Опустити ноги – видих. Виконати теж з лівої ноги.

6 – 8 разів

Темп середній. Подих не затримувати.
8. В. п. стоячи на четвереньках. Поперемінно підняти ліву руку і праву ногу (до горизонтального рівня), повернутися у в.п., підняти праву руку, і ліву ногу, повернутися у в.п.

3 – 4 рази

Голову не піднімати
9. В. п. стоячи. Ноги на ширині пліч. Руки на поясі присідання.
10. В. п. стоячи. Баскетбольний м'яч у руках. Передача м'яча партнерові двома руками від грудей. 10 раз Темп середній.
11. В. п. стоячи. Баскетбольний м'яч у руках. Виконання ведення м'яча в ходьбі. Змінювати ведучу руку кожні 30 сек. 2 хв Темп повільний.
ІІІ Заключна частина.
1. Гра «Попади в м’яч» 5 хв
2. Гра «Рухлива мета» 5 хв
3. Ходьба з підніманням рук нагору, на 1 – 2 – 3 кроки – вдих, на 4 – 5 – 6 – 7 кроків руки вниз – видих. 1 хв
4. Ходьба з поворотом на 180° з відкритими і закритими очима через 4 кроки. 1 хв Темп середній. Подих не затримувати. Спина пряма

Для складання комплексів вправ рекомендовані наступні вправи:

Рекомендується підбір вправ з акцентом на розвиток координації рухів.

Вправи в ходьбі, під час якої утягують у роботу великі групи м'язів, що викликає розширення величезної мережі дрібних кровоносних судин – капілярів. Ходьба врівноважує нервові процеси порушення і гальмування в корі головного мозку. Діє на весь організм заспокійливо. Застосовується проста, звичайна ходьба, ходьба з рухами рук, тулуба, зі зміною напрямку, із закритими і відкритими очима, із прискоренням і уповільненням і д. р. Перераховані види ходьби поліпшують рівновагу, координацію рухів[7,8,12].

1. В. п. стоячи. Руки уздовж тулуба. Ноги разом. Ходьба з легким поворотом тулуба в сторони з одночасним рухом розслаблених рук. Ходьба з підніманням рук у сторони і поворотом голови, на 1 – 2 кроки – вдих, на 3 – 4 – 5 кроків руки вниз, голову прямо – видих. Виконувати протягом 1 – 2 хв.

2. В. п. стоячи. Узяти ціпок правою рукою за один кінець, іншої опустити вниз. Ноги разом. Ходьба з підніманням ціпка на плече на кожен 4-й крок. Ходьба з поворотом на 180 градусів через кожні 3 – 4 кроки. Ходьба з підніманням ціпка убік і поворотом голови вправо, уліво, на 1 – 2 кроки – вдих, на 3 – 4 – 5 кроків – видих. Виконувати протягом 1 – 2 хв.

3. В. п. стоячи. Руки уздовж тулуба. Ноги разом. Ходьба з зупинками і стоянням на одній нозі на рахунок 1, 2, 3. Ходьба з підніманням рук у сторони, голову нагору, на 1 – 2 – 3 кроки – вдих, на 4 – 5 – 6 – 7 кроків повернути голову ліворуч, опустити вниз. Руки вперед, униз, розслабити м'яза рук – видих. Те ж праворуч. Виконувати протягом 2 – 3 хв.

4. В. п. стоячи. Руки з м'ячем опущені вниз. Ноги разом. Ходьба звичайна м'яч у правій руці. Ходьба з перекиданням м'яча з правої руки на ліву. Ходьба з перекиданням м'яча вперед, нагору, на 1 – 2 – 3 кроки – вдих, на 4 – 5 – 6 – 7кроків руки за голову, уперед, униз – вдих. Ходьба звичайна (без м'яча) з підніманням рук нагору і розслаблення рук при опусканні них униз. Виконувати протягом 1 – 2 хв.

5. В. п. стоячи. Руки уздовж тулуба. Ноги разом. Ходьба по прямої лінії. Ходьба з підніманням рук у сторони, за голову, на 1 – 2 кроки – вдих, на 3 – 4 – 5 кроків руки вперед, униз, розслабити руки – видих. Виконувати протягом 1 – 2 хв.

6. В. п. стоячи. Руки уздовж тулуба. Ноги разом. Ходьба з підніманням рук нагору, пальці зжати у кулак. Ходьба з підніманням прямої правої, після лівої ноги вперед на кожен 4-й крок. Ходьба з підніманням прямих рук уперед, у сторони, нагору, на 1 – 2 - 3 кроки – вдих, на 4 – 5 – 6 – 7 кроків руки за голову, униз, розслабити руки – видих. Виконувати протягом 2—3 хв.

7. В. п. стоячи. Руки уздовж тулуба. Ноги разом. Ходьба з підніманням рук у сторони і поворотом тулуба праворуч, ліворуч на кожен крок. Ходьба по прямої лінії з приставлянням п'яти до носка іншої стопи, з підніманням рук уперед, у сторони, на 1 – 2 – 3 кроки – вдих, на 4 – 5 – 6 – 7 кроків руки вниз – видих. Виконувати протягом 2 – 3 хв.

8. В. п. те ж. Руки з м'ячем опущені вниз. Ноги разом. Ходьба звичайна з підніманням м'яча на груди. З кроком правої ноги м'яч нагору, із кроком лівої – на груди, із кроком правої – униз. Ходьба з переходом через м'яч і поворотом на 180–360°. Ходьба з підніманням рук нагору, на 1 – 2 – 3 кроки – вдих, на 4 – 5 – 6 – 7 кроків руки вниз – видих. Виконувати 2 – 3 хв.

9. В. п. стоячи. Руки уздовж тулуба. Ноги разом. Ходьба по прямої лінії з закритими і відкритими очима. Ходьба з присіданням через кожні 4 кроки. Ходьба з підніманням рук у сторони, нагору, плескання долонями над головою, на 1 – 2 – 3 кроки – вдих, на 4 – 5 – 6 – 7 кроків руки за голову, у сторони, униз, плескання внизу – видих. Виконувати протягом 2 – 3 хв.

10. В. п. стоячи. Руки уздовж тулуба. Ноги разом. Ходьба з високим підніманням стегна і торканням правого стегна лівої руки, зігнутої в ліктьовому суглобі. Те ж з лівого стегна. Ходьба з одночасним обертанням голови і рук з відкритими і закритими очима. Ходьба на носках з підніманням рук нагору, на 1 – 2 – 3 кроки – вдих, на 4 – 5 – 6 – 7 кроків руки вниз, опуститися на всю ступню, на п'яти – видих. Виконувати протягом 2 – 3 хв.

11. В. п. стоячи. Руки уздовж тулуба. Ноги разом. Ходьба з присіданням через кожні 4 кроки. Ходьба з почерговим відведенням ніг убік і розслабленням м'язів ніг. Ходьба з підніманням рук нагору, на 1 – 2 – 3 кроки – вдих, на 4 – 5 – 6 – 7 кроків – видих, руки опустити, злегка повертаючи тулуб на право, ліворуч, погойдувати руками. Виконувати протягом 2 – 3 хв.

12. В. п. стоячи. Руки з м'ячем унизу. Ноги разом. Ходьба звичайна. Ходьба з підніманням м'яча вправо, залишити м'яч на правій руці і нею послати його за голову, у потилиці підхопити м'яч лівою рукою. Виконувати протягом 30 – 40 сек. Те ж уліво.

13. В. п. стоячи. Руки з гантелями опущені вниз. Ноги разом. Ходьба з присіданням і списуванням гантелями кола ліворуч праворуч і праворуч ліворуч, повертаючи при цьому тулубі на 360° через кожні чотири кроки. Виконувати протягом 20—30 сек. Подих довільний, рівномірний.

Вправи для рук і плечового пояса, випрямляють хребет, розправляють грудну клітку, сприяють правильному подихові, зміцнюють м'яза рук і плечового пояса, збільшують рухливість суглобів[16,21,22].

1. В. п. стоячи. Руки на пояс. Ноги на ширині пліч. Підняти плечі нагору, з'єднати лопатки, подивитися нагору – вдих. Повернутися в і. п. – видих. Повторити 4 – 6 разів.

2. В. п. лежачи на спині. Тримати ціпок за кінці. Ноги разом. Перемістити ціпок вправо, підняти у бік, нагору – вдих, відставити ліву ногу. Перемістити ціпок уліво, униз – видих, відставити праву ногу. Повторити 4 – 6 разів.

3. В. п. лежачи на спині. Руки з м'ячем опущені вниз. Ноги разом. Підняти м'яч нагору – вдих. Сісти, опустити м'яч униз – видих. Повторити 4 – 6 разів.

4. В. п. сидячи. Узяти ціпок рукою посередині. Ноги разом. Підняти ціпок правою рукою убік, нагору – вдих. Опустити ціпок униз, узяти посередині ціпок лівої, праву руку розслабити, злегка погойдуючи її вперед, назад – видих. Повторити 6 – 8 разів. Те ж з лівої руки.

5. В. п. сидячи. Руки з гантелями на стегнах. Ноги разом. Зігнути руки в ліктьових суглобах, лікті в сторони, з'єднати лопатки, підняти голову нагору – вдих. Покласти гантелі на стегна, опустити голову вниз, руки уздовж тулуба, розслабити руки, злегка погойдуючи їхній уперед, назад – видих. Повторити 6 – 8 разів.

6. В. п. стоячи. Руки з гантелями на стегнах. Ноги на ширині пліч. Нахил вправо – ліву руку нагору. Те ж уліво. Повторити 4 – 6 разів. Вага гантель не більше 500 грам і підбирається індивідуально.

7. В. п. те ж. Узяти гімнастичний ціпок. Тримати рукою за один кінець, іншої опустити на підлогу. Не відриваючи кінця ціпка від підлоги, повертаючи на 360°, описати коло правою рукою з відкритими і закритими очима. Повторити 4 – 6 разів. Подих довільний. Те ж з лівої руки.

8. В. п. те ж. Руки з гантелями опущені вниз. Ноги разом, носки нарізно. Підняти праву руку убік, ліву перед грудьми, голову повернути праворуч – вдих. Опустити руки по дузі вниз, уліво повернути голову ліворуч - видих. Повторити 6 – 8 разів. Те ж з лівої руки.

Вправи для корпуса втягують у роботу м'яза живота і тулуба, дозволяють зберегти правильну поставу[3,32].

1. В. п. лежачи на спині. Руки уздовж тулуба. Ноги зігнути в колінних суглобах. Підняти злегка зігнуту в колінному суглобі праву ногу, струснути кілька разів – видих. Ліву руку завести за голову. Повернутися в в. п. – вдих. Те ж з лівої ноги. Повторити 6 – 8 разів.

2. В. п. лежачи на спині. Руки з ціпком опущені вниз. Ноги разом. Підняти ціпок нагору, розлучити ноги в сторони – вдих. Опустити ціпок униз, підняти ноги нагору – видих. Підняти ціпок нагору, ноги опустити – вдих. Опустити ціпок – видих. Повторити 4 – 6 разів.

3. В.п. сидячи на статі. Ціпок на стегна. Тримати за кінці. Ноги злегка зігнути в колінних суглобах. Підняти ціпок нагору – вдих. Зігнути ноги, пригорнути до грудей, ціпок на гомілці – видих. Повторити 4 – 6 разів.

4. В. п. сидячи. Ціпок на стегнах, тримати за кінці. Ноги разом. Підняти ціпок нагору, голову підняти нагору – вдих. Нахилити тулуб вправо, голову повернути праворуч – видих. Повторити 4 – 6 разів. Те ж ліворуч.

5. В. п. лежачи на спині. Руки з гантелями уздовж тулуба. Ноги разом. Підняти і зігнути ноги в колінних і тазостегнових суглобах. Руки з гантелями покласти на коліна. Виконувати імітацію їзди «на велосипеді». При розгинанні правої ноги праву руку піднімати нагору. Повторити 4 – 6 разів. Подих довільне, рівномірне. Те ж з лівої ноги.

Вправи для ніг, допомагають зберегти рівновага, стійкість при ходьбі, зміцнюють м'яза ніг, збільшують рухливість суглобів.

1. В. п. лежачи на спині. Руки уздовж тулуба. Ноги разом. Руки на пояс, зігнути праву ногу в колінному суглобі, підняти ногу – видих. Те ж з лівої ноги. Повернутися в і. п. – вдих. Повторити 4 – 6 разів.

2. В. п. стоячи. Руки уздовж тулуба, ціпок тримати за кінці, опустити вниз. Ноги разом, носки нарізно. Підняти ціпок нагору, піднятися на носки – вдих. Повернутися в і. п. – видих. Повторити 4 – 6 разів.

3. В. п. стоячи. Руки з м'ячем опущені вниз. Ноги разом, носки нарізно. Зробити випад правою ногою назад, підняти м'яч нагору, злегка розігнути тулуб назад – вдих, повернутися в і. п. – видих. Повторити 4 – 6 разів.

4. В. п. лежачи на спині. Руки з м'ячем опущені. Ноги разом. Підняти м'яч уперед, розлучити ноги в сторони – вдих. Повернутися в і. п. – видих. Повторити 4 – 6 разів.

5. В. п. сидячи на статі. Руки уздовж тулуба. Ноги злегка зігнути, м'яч під колінами. Перекочування м'яча навколо себе, під ногами в обидві сторони. Повторити 4 – 6 разів. Подих довільне, рівномірне. Спину тримати прямо.

6. В. п. сидячи. Ціпок тримати за кінці, покласти на стегна. Ноги на ширині пліч. Підняти ціпок нагору, розлучити ноги ширше – вдих. Повернутися в і. п. – видих. Повторити 4 – 6 разів.

7. В. п. лежачи на спині. Ціпок тримати за кінці. Ноги зігнути в колінних суглобах. Підняти ноги нагору, описувати колінами кола ліворуч праворуч і праворуч ліворуч. Повторити 4—6 разів. Подих довільне, рівномірне.

8. В. п. стоячи перед стільцем на відстані 0,5 – 1 м від нього, м'яч на статі. Носком правої ноги м'яч, обвести його навколо стільця ліворуч праворуч і праворуч ліворуч. Повторити 2 – 4 рази в кожну сторону. Темп середній, після - швидкий. Подих рівномірне, не затримувати. Те ж з лівої ноги.

9. В. п. стоячи. Руки з м'ячем унизу. Ноги разом, носки нарізно. Піднятися на носки, підняти м'яч кистями, опуститися на п'яти, опустити м'яч. Повторити 8 – 10 разів. Подих довільне, рівномірне.

10. В. п. стоячи. Ціпок у руках, унизу, ноги на ширині пліч. Переступити правою ногою через ціпок, не випускаючи неї, з рук. Повторити 6 – 8 разів. Подих рівномірний, не затримувати. Те ж з лівої ноги.

11. В. п. лежачи на спині. Руки з гантелями уздовж тулуба. Ноги разом. Підняти таз – вдих. Підняти пряму праву ногу – видих. Не опускаючи таз, опустити ногу, підняти праву руку нагору – вдих. Опустити таз і руку – видих. Повторити 4 – 6 разів. Те ж з лівої ноги.

12. В. п. стоячи. Ціпок опустити вниз. Ноги разом, носки разом. Підняти ціпок нагору, голову нагору – вдих. Присісти, ціпок уперед – видих. Випрямитися, змахнути правою ногою убік, ціпок підняти нагору вліво – вдих. Повернутися в і. п. – видих. Повторити 4 – 6 разів. Те ж з лівої ноги.

13. В. п. сидячи. Ціпок покласти на стегна. Ноги випрямити вперед, розлучити ширше. Підняти ноги нагору, ціпок за голову – вдих. Опустити ноги, згинаючи них у колінних суглобах, розлучити коліна ширше, сковзаючи п'ятами по статі і притискаючи ступні друг до друга, опустити ціпок униз – видих. Повторити 6 – 8 разів.

Вправи загального впливу, у виконанні яких беруть участь багато груп м'язів: (рук, плечового і тазового поясів, спини, живота і ніг). У результаті цих вправ поліпшується кровообіг, розкривається велике число додаткових капілярів, і як наслідок м'яза харчують більшою кількістю крові що благотворно позначається на стан м'язів[10,11,17].

1. В. п. стоячи. Руки на пояс. Ноги разом, носки разом. Підняти руки вперед, стопи поставити на носки – вдих. Повернутися в і. п. – видих. Повторити 4 – 6 разів.

2. В. п. стоячи. Узяти волейбольний м'яч. Руки з м'ячем опущені горизонтально вниз. Ноги разом, носки нарізно. Підняти м'яч нагору, голову нагору, відставити праву ногу назад на носок – вдих. Нахилити голову, опустити м'яч, приставити ногу – видих. Повторити 4 – 6 разів. Те ж з лівої ноги.

3. В. п. стоячи. Руки з гантелями внизу. Ноги разом, носки разом. Підняти руки нагору, голову підняти нагору, підняти праву ногу, стояти на одній нозі – вдих. Повернутися в і. п. – видих. Повторити 6 – 8 разів. Те ж з лівої ноги.

4. В. п. те ж. Узяти ціпок рукою посередині. Ноги разом, носки нарізно. Підняти ціпок правою рукою убік, піднімати нагору й опускати вниз кінці ціпка, голову повернути праворуч, стояти на правій нозі, ліва нога з високим підніманням стегна – вдих. Повернутися в і. п. – видих. Повторити 6 – 8 разів. Те ж з лівої руки.

5. В. п. сидячи на підлозі. Обпертися руками з гантелями, ліворуч біля таза. Ноги разом. Повертаючи праворуч, переставляти гантелі по підлозі, поки вони не займуть положення праворуч біля таза, після ліворуч біля таза. Повторити 4 – 6 разів. Подих довільне, рівномірне.

6. В. п. стоячи. Руки з еспандером підняти нагору. Ноги на ширині пліч. Кругові обертання тулуба і голови праворуч ліворуч і ліворуч праворуч. Повторити 4 – 6 разів. При нахилі тулуба і голови злегка розтягувати еспандер на видиху. Подих не затримувати.

Дихальні вправи. Вони застосовуються у виді самостійних вправ. У сполученні з іншими, а так же для активного відпочинку після важких вправ і розвитку повного подиху. Зокрема для розвитку повного подиху застосовуються наступні групи вправ[22].

1. В.п. стоячи, одну руку покласти на груди, іншу – на живіт. Зробити тривалий вдих, спочатку випинати живіт, потім розширювати грудну клітку. Видих проводити починаючи з верхніх відділів грудної клітки і потім максимально витягати живіт. Повторити 2 – 4 рази.

2. В. п. сидячи. Проробити те ж, що й у першій вправі.

3. В. п. стоячи. Одну руку покласти на груди, іншу – на живіт. Ступнути лівою ногою вперед, зробити повний вдих, приставити праву ногу до лівого, зробити повний видих. Те ж але з іншої ноги. Повторити 3 – 4 рази. Відпочити 20 – 30 сек.

4. В. п. те ж. Руки опустити в низ. Ходьба. На 1 – 2 кроки зробити повний вдих, на 3 – 4 – 5 кроків зробити повний видих. Тривалість ходьби – 30 – 40 сек.

Спеціальні вправи застосовуються з профілактичною метою і повинні включатися в тренування. Особливо, важливе, значення для дітей, що страждають на атонічно-астатичну, форму ДЦП мають вправи на рівновагу, координацію рухів і на увагу. Вони не тільки усувають вестибулярний синдром, порушення рівноваги, запаморочення, поліпшують стійкість, координацію рухів, але і роблять позитивні емоції [16,18].

1. В. п. стоячи. Руки уздовж тулуба. Ноги разом, носки разом. Підняти руки нагору, піднятися на носки, голову підняти нагору – вдих. Руки за голову, пальці кистей «у замок», опуститися на всю ступню, нахилити голову – видих. Підняти руки нагору – вдих. Повернутися в і. п. – видих. Повторити 4 – 6 разів.

2. В. п. стоячи. Руки уздовж тулуба. Ноги на ширині пліч. Вправа «ластівка».Виконати по 15 ск на кожній нозі.

3. В. п. стоячи. Узяти гімнастичний ціпок. Тримати за кінці, опустити горизонтально, униз. Ноги разом, носки разом. Підняти ціпок нагору, відставити праву ногу назад на носок, підняти голову нагору – вдих. Опустити ціпок на груди, голову вниз, приставити ногу – видих. Підняти ціпок нагору, вправо, голову повернути праворуч – вдих. Повернутися в і. п. – видих. Те ж з лівої ноги. Повторити 4 – 6 разів.

4. В. п. стоячи. Обпертися відведеної убік правою рукою на ціпок. Ноги на ширині пліч. Відвести ліву руки і ліву ногу убік – вдих. Повернутися в і. п. – видих. Те ж з лівої руки. Повторити 4 – 6 разів.

5. В. п. лежачи на спині. Ціпок тримати за кінці. Ноги зігнути в колінних суглобах, поставити ближче до таза. Підняти ціпок нагору – вдих. Піднімаючи голову і тулуб, дістати ціпком коліна – видих. Повторити 4 – 6 разів.

6. В. п. стоячи. Руки з м'ячем опущені вниз. Ноги разом, носки разом. Поставити праву ногу на носок убік, м'яч на груди, приставити ногу, піднятися на носки, підняти м'яч нагору – вдих. Повернутися в і. п. – видих. Повторити 4 – 6 разів.

7. В. п. стоячи, руки з м'ячем опущені вниз. Ноги разом. Поставити праву ступню впритул до носка лівої, підняти м'яч уперед – вдих. Відставити ліву ногу на носок убік, м'яч перемістити праворуч, ліворуч, униз – видих. Ліву ногу вперед на носок, описати носком коло, повертаючи при цьому м'яч кистями в горизонтальній площині – вдих. Повернутися в і. п. – видих. Те ж з лівої ноги. Повторити 4 – 6 разів.

8. В. п. сидячи. Руки з м'ячем покласти на стегна. Ноги на ширині пліч. Узяти м'яч у праву руку, підняти м'яч нагору – вдих. Опустити руку, передати м'яч у ліву руку, нахилити тулуб вправо, опустити праву руку вниз, уздовж тулуба, розслабити руку – видих. Повторити 6 – 8 разів. Те ж з лівої руки.

9. В. п. стоячи. Руки з м'ячем у грудей. Ноги на ширині пліч. Підняти м'яч нагору, голову підняти нагору – вдих. Присісти. М'яч за голову – видих. Устати, підняти м'яч нагору – вдих. Ударити м'ячем об стать, піймати м'яч – видих. Повторити 4 – 6 разів.

10. В. п. стоячи. Узяти гімнастичний ціпок, опустити горизонтально вниз. Ноги разом, носки разом. Один кінець ціпка поставити на стать, за інший кінець тримати правою рукою. Описати коло ціпком праворуч ліворуч (ліворуч праворуч). Повернутися в і. п., переступити через ціпок. Повторити 6 – 8 разів. Подих довільне, рівномірне. Те ж з лівої руки.

11. В. п. стоячи. Руки з м'ячем опущені вниз. Ноги на ширині пліч. Зігнути праву ногу, не відриваючись стопи від статі, нахилити тулуб до лівої ноги, м'ячем торкнутися лівого коліна, носка – видих. Повернутися в і. п. – вдих. Повторити 4 – 6 разів. Те ж з лівої ноги.

12. В.п. сидячи. Руки з м'ячем на стегнах. Ноги на широчіні не пліч. Підняти м'яч уперед – вдих, опустити м'яч униз – покласти між стіп – видих. Випрямитися, руки нагору – вдих, затиснути м'яч стопами, підняти злегка ноги нагору, руки опустити – видих. Підняти руки нагору, ноги опустити – вдих. Нахилитися, підняти м'яч, повернутися в і. п. – видих. Повторити 4 – 6 разів.

13. В. п. стоячи. Гімнастичний ціпок тримати за кінці, опустити горизонтально вниз. Ноги разом. Підняти ціпок уперед, голову нагору, піднятися на носки – вдих. Ціпок на груди, нахилити голову, опуститися на всю ступню – видих. Ціпок уперед, на груди – вдих. Повернутися в і. п. – видих. Повторити 4 – 6 разів.

14. В. п. стоячи. Ціпок за голову. Ноги на ширині пліч. Піднятися на носки, ціпок підняти нагору – вдих. Повернутися в і. п., нахилити тулуб уперед – видих. Повторити 4 – 6 разів.

15. В. п. стоячи. Руки з м'ячем опущені вниз. Ноги на ширині пліч. Підняти ліву руку убік, підкинути м'яч правою рукою нагору на 0,5 м, злегка присідаючи – вдих. Піймати м'яч двома руками – видих. Повторити 6 – 8 разів, поступово збільшуючи висоту кидка м'яча. Подих не затримувати. Те ж із правої руки.

Вправи на розслаблення м'язів. Розрізняють пасивне (під час сну) і активне (довільне, свідоме) розслаблення м'язів. Свідоме розслаблення м'язів розвиває й удосконалює процеси гальмування в центральній нервовій системі. Спеціальні вправи з цією метою викликають в організмі ряд позитивних фізіологічних зрушень, сприяють більш швидкому усуненню явищ стомлення і підвищують працездатність організму. Уміння розслаблювати м'яза – спеціальна навичка, якій навчиться нелегко.

1. В. п. те ж. Руки з м'ячем на стегнах. Ноги на ширині пліч. Покласти м'яч під праве стегно, погойдування правої гомілки – видих. Повернутися в і. п. – вдих. Повторити 6 – 8 разів. Те ж з лівої ноги.

2. В. п. сидячи на статі. Руками спиратися позаду. Ноги разом. Зігнути злегка праву ногу в колінному суглобі і відразу що ж шльопають рухами розігнути ногу, опустити на стать – видих. Повернутися в і. п. – вдих. Повторити 6 – 8 разів. Те ж з лівої ноги.

3. В. п. лежачи на спині. Затиснути м'яч стопами. Руки схрестити, покласти на груди. Розлучити руки в сторони, злегка підняти прямі ноги, не випускаючи м'яча, – вдих. Повернутися в і. п. – видих. Розлучити руки в сторони, підняти нагору – вдих. Опустити руки на груди, схрестити руки, підняти злегка зігнуту в колінному і тазостегновому суглобі праву ногу, струснути розслаблену ногу кілька разів – видих. Повторити 6 – 8 разів. Те ж з лівої ноги.

4. В. п. те ж. Руки з гантелями уздовж тулуба. Ноги разом, зігнути в колінних суглобах, поставити ближче до таза. Руки до пліч, нагору – вдих. Опустити руки, підняти праву ногу, злегка зігнути в колінному і тазостегновому суглобі, струснути кілька разів ногу – видих. Опустити ногу, витягнути ноги – вдих, повернутися в і. п. – видих. Повторити 6 – 8 разів. Те ж з лівої ноги.

Вправи, зв'язані з рухом голови і нахилами тулуба. Повороти, обертання, нахили, опускання голови і тулуба, включені в комплекс фізичних вправ ранкової гігієнічної і лікувальної гімнастики у визначеній послідовності, зміцнюють м'яза шиї, благотворно впливають на систему кровообігу головного мозку, поліпшують діяльність вестибулярного апарата[11,30, 34].

1. В. п. сидячи. Руки з м'ячем опущені вниз, із права. Ноги разом. Повернути голову на право, підняти м'яч нагору, підняти голову нагору – вдих. Повернути голову ліворуч, опустити м'яч униз, ліворуч, опустити голову вниз – видих. Повторити 4 – 6 разів.

2. В. п. сидячи. Руки з м'ячем покласти на стегна. Ноги разом. Підняти м'яч нагору – вдих. Опускаючи м'яч униз, нахилити тулуб вправо – видих. Те ж уліво. Повторити 4 – 6 разів.

3. В. п. те ж. Руки з м'ячем опущені вниз. Ноги разом. Підняти м'яч нагору – вдих. Нахилити тулуб уперед, покласти м'яч праворуч у ніг – видих. Підняти м'яч нагору, підняти голову нагору, розлучити ноги в сторони, випрямити тулуб – вдих. Нахилити тулуб уперед, покласти м'яч між ніг, нахилити голову – видих, випрямитися, підняти м'яч нагору – вдих, повернутися в і. п. – видих. Те ж ліворуч. Повторити 4 – 6 разів.

2. В. п. сидячи. Руки з м'ячем покласти на стегна. Ноги разом. Підняти м'яч нагору, за голову – вдих. Нахилити тулуб уперед, покласти м'яч на підлогу – видих. Випрямитися, підняти руки нагору, плескання над головою – вдих. Нахилитися, узяти м'яч – видих. Випрямитися, м'яч уперед – вдих, повернутися в і. п. – видих. Повторити 4 – 6 разів

3. В. п. сидячи. Ціпок опустити горизонтально вниз. Ноги разом. Підняти ціпок уперед, вправо, повернути голову праворуч. Нахилити тулуб уперед, ціпок опустити вниз, голову повернути прямо (не нахиляти), ноги випрямити вперед. Випрямитися, підняти ціпок уперед, зігнути ноги в колінних суглобах. Повернутися в і. п.. Повторити 4 – 6 разів. Те ж уліво.

4. В. п. сидячи. Руки з ціпком на стегнах. Ноги разом. Підняти ціпок нагору, голову підняти нагору, випрямити ноги вперед, поставити на п'яти – вдих. Повернути тулуб праворуч, повернути голову ліворуч, нахилити тулуб вправо (уліво), зігнути ноги в колінних суглобах – видих. Повернутися в і. п. – вдих. Підняти праву ногу вперед, після ліву, зігнути ноги – видих. Повторити 4 – 6 разів. Те ж ліворуч.

5. В. п. стоячи. Руки з м'ячем опущені вниз. Ноги на ширині пліч. Зігнути праву ногу, не відриваючись стопи від статі, нахилити тулуб до лівої ноги, м'ячем торкнутися лівого коліна, носка – видих. Повернутися в і. п. – вдих. Повторити 4 – 6 разів. Те ж з лівої ноги

6. В. п. стоячи. Руки опущені вниз. Ноги на ширині пліч. Обертання голови праворуч ліворуч і ліворуч праворуч. Повторити 4 – 6 разів. Подих повне, змішане.

7. В. п. стоячи. Ціпок за спину. Ноги разом, носки разом. Опустити голову вниз, ціпок нагору, уперед, униз – видих. Ціпок на груди, піднятися на носки, голову нагору – вдих. Опуститися на всю ступню, ціпок уперед, зігнути праву ногу в колінному суглобі – видих. Повернутися в і. п. – вдих. Повторити 6 – 8 разів. Те ж з лівої ноги.

8. В. п. сидячи. Ціпок покласти на стілець за спину, тримати ціпок за кінці. Ноги на ширині пліч. Підняти ціпок нагору, згинаючи руки в ліктях, ноги витягнути вперед, підняти голову нагору, повернути праворуч, ліворуч – вдих. Повернутися у в. п. – видих. Повторити 6 – 8 разів.

9. В. п. те ж. Узяти гантелі (0,5 кг), покласти між стопами. Руки уздовж тулуба. Ноги на ширині пліч. Нахилитися, не згинаючи ноги в колінних суглобах, узяти гантелі в руки – видих. Випрямитися, підняти руки нагору – вдих. Нахилитися, покласти гантелі – видих. Випрямитися – вдих. Повторити 6 – 8 разів.

10. В. п. стоячи. Руки з гантелями опущені вниз. Ноги на ширині пліч. Обертання голови праворуч ліворуч і ліворуч праворуч з одночасним підніманням і опусканням кистей рук нагору і вниз. Повторити 4 – 6 разів.

Виконувати відразу усі вправи, що входять у комплекс, небажано, особливо тим, хто вперше приступає до занять. Вправи варто виконувати в темпі, що відповідає рівневі фізичної підготовленості що займаються, починаючи з мінімальної кількості, і лише потім, через кілька занять додавати по одному повторенню.

Елементи спортивних ігор застосовуваних для складання комплексів вправ. Під впливом ігор збільшується обсяг рухів у тазостегнових, колінних і гомілковостопних суглобах нижніх кінцівок, зростають показники фізичної працездатності, прискорюється швидкість реакції хворих на сигнал, поліпшується просторова орієнтація і координація рухів[7,8,32].

Для складання комплексу з застосуванням рухливих ігор і елементів спортивних ігор, не необхідно знати, яке якість ці ігри розвивають. Самі ігри і їхня спрямованість зазначена в таблиці 2.4.

Тривалість заняття складає 45 хвилин. У комплексах ЛФК рекомендується акцентувати увага на вправах зі снарядами. Кількість повторень збільшується в міру освоєння вправ і в залежності від самопочуття дітей. Ігрища можна проводити два рази в день.

Таблиця 2.4.

На іменування ігор у залежності від здатності, що розвивається.

Спрямованість ігор Застосовувані ігри,
1 Орієнтація в просторі, рівновага. «Естафета з елементами рівноваги», «Захищай товариша», «Крокуй уперед», «Компас», «Перехопи м'яч», «Трикутники», «Зміна місць»
2 Концентрація уваги, швидкість реакції «Вартові і Розвідники», «Біг за прапорцями», «М'яч на статі», «Рухлива мета», «Двома м'ячами через сітку», «Світлофор», «Увага м'яч», «Блукаючий м'яч», «Наперегони з м'ячем»
3 Сенсорно-моторне виховання (слухо- і зорово-моторна координація, вестибулярне тренування) «День і ніч», «Вудка», «Снайпери», «Влучно в мету», «Потрап у м'яч», «Падаючий ціпок», «Підкинься і піймай», «Схований пас», «Рухлива мета», «Кидки М'яча по колу»
4 Спритність і точність рухів «Сильні і спритні», «Мисливці і качки», «Чехарда», «Хто швидше опанує м'ячем», «Відніми м'яч при веденні», «Вибий м'яч з казана».

Умовивід

У результаті лікування хворих спостерігалося збільшення кількості виконуваних складно координованих рухів, діти найбільше точно виконували вправи. Так само в результаті проведення рухливих ігор і елемент змагальності, що бере участь у них, благотворно впливав на розвиток вольових якостей дитини, що сприяло максимально активізувати увагу і волю при виконанні поставлених задач. У дітей з'являлася самостійність, впевненість у собі і великому бажанні брати участь у реабілітаційному процесі.

Для одержання позитивного результату необхідно в методиці ЛФК варто дотримувати наступних, обов'язкових умов.

- лікарський контроль, за адекватністю й ефективністю фізичних навантажень, їхня корекція в разі потреби;

- послідовне нарощування фізичної активності хворого;

- застосування патогенетино обґрунтованого комплексу методів ЛФК – лікувальної гімнастики, спортивних і рухливих ігор і ін.;

- активна і свідома участь хворого в реабілітаційному процесі;

- раціональне сполучення ЛФК і інших методів комплексної реабілітації (медикаментозних, психотерапевтичних, педагогічних і ін.);

- системність застосування фізичних вправ (вибору адекватних вправ, послідовність їхнього застосування, сполучення з дихальними вправами, облік вихідних положень і ін.);

- розмаїтість і новизна в підборі і застосуванні фізичних вправ;

- усебічний вплив з метою удосконалювання нейрогуморального механізму регуляції і розвитку адаптації всього організму хворого;

- тривалість застосування фізичних вправ, тому що відновлення порушених функцій основних систем організму хворого можливо лише за умови тривалого і завзятого повторення вправ, для багатьох хворих них варто застосовувати протягом усього життя.

У процесі занять варто поступово збільшувати навантаження під постійним контролем, за станом дитини і його реакцією на фізичні вправи. При цьому збільшення тренувального навантаження досягається спочатку за рахунок кількості повторень кожної вправи, а потім додаються нові.

Поряд із заняттями в групі діти повинні виконувати комплекси ранкової гігієнічної гімнастики щодня протягом 20 хв.

Систематичні заняття фізичними вправами сприяють закріпленню результату.

Ефективність методики визначається диференційованим використанням рухливих, спортивних ігор і методів ЛФК із метою фізичної реабілітації хворих, а також відповідністю навантаження під час занять індивідуальним руховим можливостям хворих.

Використання фізкультурно-спортивної діяльності у формі реабілітаційно-рекреативних заходів щодо пропонованої методики, що відповідає інтересам і потребам хворих дітей, є доцільним з погляду соціальної адаптації хворих ДЦП. Тому що діти швидше адаптуються в суспільстві, у них розвиваються необхідні вольові якості, комунікативні здібності і прагнення до перемоги, що у свою чергу не дає акцентувати увагу на своїй патології.

Проведення занять з використанням рухливих і спортивних ігор, а також консультацій по їхній організації, дозволяють також вирішити важливу проблему дозвілля, що має високу соціальну значимість для цієї категорії хворих.


Висновки

1. У процесі написання курсової роботи були проаналізовані і вивчені джерела, присвячені методиці ЛФК у сполученні елементів спортивних ігор при реабілітації атонічно-астатичної форми ДЦП у дітей з 3 ступенем ваги. З запропонованих методик нами були обрані найбільш ефективні вправи які позитивно впливають на розвиток координаційних здібностей.

2. Нами був здійснений підбор засобів і методів фізичних вправ, на основі цього ми розробили ефективний комплекс ЛФК зі сполученням з елементами спортивних ігор, для дітей страждаючих на атонічно-астатичну форму ДЦП із 3 ступенем ваги поразки.

3. З'ясували, що вплив фізичних вправ при атонічно-астатичну форму ДЦП із 3 ступенем ваги поразки впливає, на активізацію репаративних процесів, поліпшення координації рухів, зниження тремору рук і голови, підвищення тонусу м'язів, розширення рухової навички, розвиток просторового почуття.


список літератури

1. Абрамова Т.Ф. Фізична реабілітація дітей з порушеннями функцій опорно-рухового апарата. / Абрамова Т.Ф., Гончарова Г.А., Гросс Н.А.// Дитячий церебральний параліч. М.: Радянський спорт, 2000. – с. 131-135.

2. Авакян Г.Н. Вивчення координаційних порушень у хворих дитячим церебральним паралічем. / Авакая Г.Н., Булаева Н.В., Гроппа С. А./ Кишинів: Охорона здоров'я – 1984. – №2 з 23 – 24.

3. Айзиков Г.С. ЛФК при паралітичних захворюваннях у дітей / Айзиков Г.С. / М.: Медицина, – 1983. – 17 - 47 с.

4. Бадалян Л.О. Атаксія в дітей. /Бадалян Л.О./ Ташкент: Медицина 1989. – 302 с.

5. Белова Г.И. Відбудовне лікування дітей, хворих церебральним паралічем, в умовах санаторію. / Белова Г.И., Семенова К.А., Шамарин Т.Г. / К.: Здоров`я, 1984. – 104 с.

6. Бортфельд С. А. Лікувальна фізична культура і масаж при дитячому церебральному паралічі. / Бортфельд С. А., Рогачова Е. И. / Л.: Медицина, 1986. – 176 с.

7. Былеева Л.В. Рухливі ігри. /Былеева Л.В., Коротков И.М./ М.: Фізкультура і спорт – 1982. – с. 224.

8. Валеев Н.М. Рухливі ігри в системі реабілітації дітей з церебральним паралічем. / Валеев Н.М. / М.: Фізкультура в профілактиці лікуванні і релаксації – 2004. – №5 – с. 29 – 31.

9. Герцин Г.И. Реабілітація дітей з поразками опорно-рухового апарата в санаторно-курортних умовах. / Г.И. Герцин, А.А. Лобенко.// Дитячий церебральний параліч. – М.: Медицина, 1989. с. 198 – 218

10. Гришулина Н. Ю. Адаптивна фізкультурно – спортивна корекція статомоторних вегетативних порушень у дітей, хворих на церебральний параліч. / Гришулина Н. Ю./ М.: Медична перспектива – 2004. – т4. – №1 – с. 96 – 99.

11. Гросс Н.А. Фізична реабілітація дітей з порушеннями функцій опорно-рухового апарата/Під ред. Н.А.Гросс. – М.: Радянський спорт, 2000. – 224 с.

12. Гуревич И.А. 300 змагально-ігрових завдань по фізичному вихованню/ Гуревич И.А. / Мінськ: Вища школа 1994. – 319ст.

13. Дубровский В.И. Лікувальна фізична культура. / Дубровский В.И. / Дитячий церебральний параліч. М.: ВЛАДОС, 1998. – с. 391 – 399.

14. Епифанов В.А. Лікувальна фізична культура і спортивна медицина. / Епифанов В.А. / Дитячий церебральний параліч. М.: Медицина, 1999. с. 189 – 196 .

15. Ефименко Н. Н. В. Зміст і методика занять фізкультурою з дітьми, що страждають церебральним паралічем. / Ефименко Н. Н., Сермеев Б. У / М.: Радянський спорт, – 1991. – с. 24 – 50.

16. Жуків М.Н.Рухливі ігри / Жуків М.Н./ М.: Академія. – 2000 – 160 с.

17. Іванникова Е.Д. Роль лікувальної фізичної культури і трудотерапії в комплексному лікуванні хворих страждаючих дитячому церебральному паралічем / Іванникова Е.Д. / М.: Медицина – 1973. – с. 38 – 45, 120 – 127

18. Кожевникова В. Т.Вестибулярне тренування в лікуванні хворих із ДЦП / Кожевникова В. Т./ М.: Фізкультура в профілактиці лікуванні і релаксації – 2004 – №1 – с. 20 – 22.

19. Кожевникова В. Т.Сучасна концепція фізичної реабілітації дітей хворих дитячим церебральним паралічем/ Кожевникова В. Т./ М.:, журн Мед., техніка 2005.– №2 – с. 42 – 45

20. Козявкін В. І. Методи оцінки ефективності медичної реабілітації в системі інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації. /В. І. Козявкін, О.О. Кочмар/ Л.: Українській медичний часопис №3 (35), 2003. – с. 61- 66.

21. Коротков И.М. Рухливі ігри в заняттях спортом. / Коротков И.М.. / М.: ФиС, – 1971. – 120 с.

22. Кузнєцова Т.Д. Дихальні вправи у фізичному вихованні: Учеб.пособ. / Т.Д Кузнєцова, П.М. Левитский, В.С. Язловский/ – К.: Здоров'я, 1989. – 136 с.

23. Лаптєв А.П. Вікові особливості дітей і підлітків. Загартовування. Учеб./ А.П. Лаптєв, С.А. Полиевский/ Гігієна - М.: Фізкультура і спорт – 1990. – с. 156 – 174.

24. Лебедєв В. Н. Про ролі порушень функції вестибулярного апарата в патогенезі і клініці ДЦП I/Матеріали 1-й Респ. научн. конф.: Дитячий церебральний параліч. / Лебедєв В. Н. / Л., 1974. С. 64 – 65.

25. Марокосян А.А. Питання вікової фізіології. Учеб. / А.А. Марокосян / – М.: Освіта, – 1974. – 223с.

26. Мастюкова Е.М. Фізичне виховання дітей з церебральним паралічем / Е.М. Мастюкова / – М.: Освіта, – 1991. – 159с.

27. Мошков В.Н. Лікувальна фізична культура в клініці нервових хвороб: уч., / В. Н. Мошков. – М.: Медицина, 1982. – 224 с.

28. Перхурова И.С. Регуляція пози і ходьби при ДЦП і деякі способи корекції. / Перхурова И. С., Лузиновин В. М., Сологубов Е. М. / М.:, журн Мед., техніка – 1996.– №3 – с. 31 – 36

29. Попов С.Н. Фізична реабілітація.// під загальною проф., ред., С.Н. Попов Изд – е // Дитячий церебральний параліч. – Ростов н/Д.: Фенікс – 2004. с. 487 – 491.

30. Семенова К. А., Медична реабілітація і соціальна адаптація хворих дитячим церебральним паралічем./ Семенова К. А., Махмудова И. М./ Ташкент: Медицина 1979. – 342с.

31. Сологубов Е. Г., Система оцінки розвитку опорно-рухового апарата хворих дитячим церебральним паралічем і засобу фізичної корекції виявлених порушень. Посібник для лікарів./ Сологубов Е. Г., Поляків С. Д., Смирнов И. Е., Кожевникова В. Т. під ред., Сологубов Е. Г.,/ М.: Медицина 2004. – 403.

32. Старковская В.Л. 300 рухливих ігор для оздоровлення дітей від I року до 14років. / Старковская В.Л. / М.: Медицина, – 1994. – 218 с.

33. Текорюс В. В. Лікування рухових порушень у дітей з церебральним паралічем / Текорюс В. В. / Невропатологія і психіатрія. М.: Медицина, – 1985. – т. 84. – 205– 341 с.

34. Тюрин А.В. Комплексна реабілітація інвалідів з порушенням опорно-рухового апарата при ДЦП / Тюрин А.В./ М.: Лікарська праворуч – 2002. - №3 – 4 , с. 93 – 98.

35. Фонарев А. М. Розвиток орієнтованих реакцій у дітей./ Фонарев А. М. / М.: Педагогіка, – 1977. – 67 с.

36. Фонарев М.И. Довідник по дитячій лікувальній фізкультурі. / під., ред. М.И. Фонарев. – Л.: Медицина, 1983, – 360 с.

37. Шейнкман О.Г. Вплив корекції рухових порушень на функціональний стан мозку при дитячому церебральному паралічем / Шейнкман О.Г. / М.:, Невропатологія і психіатрія – 2000.– т 100 - №3 – с. 28 – 32

38. Шишов А. С. Про патогенез синдрому гострої мозжечковой атаксії в дітей./ Шишов А. С. Уланський К. Т. / М.: Педіатрія, – 1980, №3, с. 48 –53.

39. Яворский А. Б. Аналіз ходи хворих з різними формами ДЦП/ А. Б. Яворский, Е. М. Сологубов, С. А. Немкова. / М.: Медицина, журн Мед., техніка –2003. – т1 – №6 – с. 21 – 26

40. Яворский А. Б. Кінетичні характеристики вертикальної стійкості хворих ДЦП / А. Б. Яворский, Е. Г. Сологубов, С. А. Немкова. / М.: Неврологія і психіатрія. – 2004. – т4. – №1 – с. 21 – 25.


Додаток

Правила і зміст використовуваних ігор.

«Влучно в мету»

Підготовка. Посередині площадки проводиться риса, уздовж якого ставляться 10 містечок (булав). Граючі поділяються на двох команд і вибудовуються шеренгами одна позад іншої на одній стороні площадки особою до містечок. Учасники вереди стоячий шеренги одержують по маленькому м'ячі. Перед шеренгою проводиться лінія старту.

Зміст гри.: По встановленому сигналі керівника граючої першої шеренги кидають м'ячі в містечка (булави), намагаючись них збити. Збиті містечка підраховуються і ставляться на місце. Хлопці, що кидали м'ячі, біжать, підбирають їх і передають учасникам наступної команди, а самі стають у шеренгу позад них. По команді керівника граючої другої шеренги (команди) також кидають м'ячі в містечка. Знову підраховуються збиті містечка. Так грають 2-4 рази.

Виграє команда, що зуміла за кілька разів збити більшу кількість містечок.

Правила гри. 1. Кидати м'ячі можна тільки по сигналі керівника. 2. При кидку заходити за стартову рису не можна. Кидок, що зайшов за рису не зараховується.

«Блукаючий м'яч»

Підготовка. Гравці (парна кількість) стають у коло, Розрахувавши на перший-другий, вони розділяються на 2 команди й одержують два м'ячі.

Зміст гри. По сигналі гравці починають перекидати м'яч тільки своїм номерам, намагаючись, щоб нейтральні гравці не перехопили його.

Правила. М'яч варто перекидати тільки в одному напрямку.

Перемагає команда, у якої менша кількість разів перехопили м'яч.

«М'яч на підлозі»

Підготовка. Усі граючі утворять коло. Двоє граючих стають у середину кола. Стоячі по колу опускаються на одне або два коліна. У них один волейбольний м'яч. Ведучі повертаються особою до м'яча.

Зміст гри. По сигналі керівника граючі починають перекочувати м'яч по статі, намагаючись зачепити їм ноги ті що водять. Ті що водять бігають від м'яча в колі, підстрибують, рятуючи від нього. Якщо кому-небудь із граючих удасться потрапити м'ячем у ноги ведучих, він займає його місце, а колишній ведучі стають в коло.

Виграють ті, хто жодного разу не були ведучими. Перші ведучі не вважаються тими що програли.

Правила гри: 1. Гра починається по сигналі. 2. Заплямовані по ногах ведучий відразу ж йде на місце заплямувавшего його. 3. Заплямувати можна не вище колін. 4. Перший ведучий не вважається що програв.

«Підкинься і піймай»

Підготовка: Кожна команда будується у дві шеренги навпроти один одного. Відстань між шеренгами команд 3 – 4 м. Лов і підкидання м'яча можна виконувати з ударом об стать або стінку, стоячи на місці або в стрибку

Зміст гри. У гравців однієї шеренги (кожної команди) по м'ячі. Викладач дає сигнал, і учні одночасно підкидають м'яч перед собою нагору, ловлять його двома руками і прокочують партнерам своєї команди, що коштує навпроти в іншій шерензі. Ті у свою чергу повторюють завдання в підкиданні, лові і катані м'яча

Правила: 1. Перемагає команда, швидше і точніше виконала завдання, тобто що має; 2. Менше число падінь м'яча; 3. Більш точне його катання; 4. Краще виконання лову і передачі м'яча зазначеним способом


«Потрап у м'яч»

Підготовка. Для гри потрібні один волейбольний м'яч і тенісні м'ячі в кількості, рівній половині ті що беруть участь. Граючі поділяються на дві команди і вибудовуються шеренгами на протилежних сторонах площадки на відстані 18 – 20 м друг від друга. Перед носками граючих проводяться лінії, а посередині площадки кладеться волейбольний м'яч. Гравці однієї команди (по жеребі) одержують по маленькому м'ячі.

Зміст гри. По сигналі керівника гравці кидають м'яч у волейбольний м'яч, намагаючись відкотити його до протилежної команди. Гравці з іншої команди збирають кинуті м'ячі і по сигналі теж кидають них у волейбольний м'яч, намагаючись відкотити його назад. Так, по черзі команди мечуть м'ячі встановлена кількість разів. Тривалість гри 8-10 хв.

Виграє команда, що зуміла закотити м'яч за рису команди, що коштує навпроти.

Правила гри: 1. Якщо вході гри волейбольний м'яч викотиться убік від граючих, його кладуть у зону площадки на тій же лінії. 2. У цьому випадку обстріл волейбольного м'яча починається з двох сторін одночасно. 3. Кожен загнаний за рису супротивника м'яч приносить команді одне вічко.

«Кидки м'яча по колу»

Підготовка. Гравці обох команд коштують по колу і перекидають м'яч двома руками через голову.

Зміст гри. По 2 гравця від кожної команди, що знаходяться в середині кола, намагаються перехопити м'яч.

Правила. Гру варто починати тільки по сигналі викладача. При перехопленні м'яча ведучий повинний покласти його поруч із собою, а гравець м'яч, що передав, - узяти його і виконати передачу.

Перемагає команда, що зуміла виконати більше передач за відведений час.

«Вартові і розвідники»

Підготовка. Граючі поділяються на дві команди – «розвідників» і «вартових» – і вибудовуються уздовж двох протилежних сторін площадки на відстані 18 – 20 м одна від іншої. У трьох кроках перед шеренгами проводиться лінія, а в середині в обкреслений кружок кладеться волейбольний м'яч.

Зміст гри. Гравці в командах розраховуються один по одному номерів. Задача команди «розвідників» – віднести м'яч за свою лінію, задача гравців іншої команди – перешкодити цьому. Учитель голосно називає номер, і гравці, що коштують навпроти ( ті що мають цей номер), підбігають до м'яча. Якщо «вартовий» зазівався, «розвідник» вистачає м'яч і тікає з ним у свій будинок, а «вартовий» йде в полон, стає за спиною «розвідника». Якщо ж обоє гравця одночасно вибігають на середину, то задача «розвідника» полягає в тім, щоб, виконавши ряд відволікаючих вправ (руху руками, стрибки на місці і з поворотом, випади і т.п.), відвернути увага «вартового» (він повторює слідом за «розвідником» ці рухи) і віднести м'яч. Якщо «розвідник» схопив м'яч, але якщо «вартовий» наздогнав його й заплямував рукою, полоненим стає «розвідник», у противному випадку він виграє двобій. Гра продовжується доти, поки всі номери не приймуть участі в грі. Полонені підраховуються і відпускаються у свої команди. Гра повторюється, гравці при цьому міняються ролями.

Перемагає та команда, що зуміла взяти більше бранців.

Правила гри: 1. «Вартовий» зобов'язаний повторити всі рухи «розвідника», інакше він програє. 2. Переслідувати гравця, що тікає, можна тільки до риси його будинку. 3. Гравець, що упустив м'яч, вважається пійманим. 4. Щораз м'яч ставить на місце «розвідник».


«Мисливці і качки»

Підготовка. Граючі поділяються на дві команди, одна з яких – «мисливці» – стає по колу (перед рисою), друга – «качки» – входить у середину кола. У «мисливців» волейбольний м'яч.

Зміст гри. По сигналі «мисливці» починають вибивати «качок» з кола. Кожен гравець може сам метати м'яч або передати м'яч для кидка партнерові по команді. «Качки», бігаючи усередині кола, рятуються від м'яча, хиляються, коли в колі не залишається ні однієї «качки», після чого гравці міняються ролями.

«Сильні і спритні»

Підготовка. Дві команди розташовуються по колу, через один. Усередині кола в лінії, що обмежує його, вісім цурок, у центрі кола – м'яч.

Зміст гри. По сигналі учасники гри, взявшись за руки і не розчіплюючи них, намагаються підштовхнути супротивника, щоб він збив цурку (містечко, малу булаву). Збивший її бере м'яч і, стоячи в центрі кола, не сходячи з місця, намагається осалить їм кого-небудь із гравців іншої команди, що розбігаються в різні сторони.

Виграє команда, що одержала менше штрафних окулярів.

Правила гри: 1. Якщо що метав промахнеться, його команда карається двома штрафними окулярами. 2. За точний кидок команді, що збила цурку, нараховується одне штрафне вічко.

«Біг за прапорцями»

Підготовка. Клас поділяється на команди, у кожній з них вибирають капітана. Команди розташовуються за стартовими лініями – одна напроти іншої. Відстань між командами 20 – 30 м. Посередині площадки, між двома лініями, що обмежують смугу шириною 2 – 3 м, у шаховому порядку розкладають прапорці.

Зміст гри. По сигналу гравці швидко підбігають до прапорців і намагаються зібрати їхній якнайбільше. Через установлений час по команді діти повертаються на місця, швидко будуються в шеренгу. Капітани збирають і підраховують прапорці, принесені їх гравцями. За кожен прапорець нараховується одне вічко.

Перемагає команда, що набрала більше вічко.

Правила гри: 1. Під час перебіжки гравцеві дозволяється збирати будь-як кількість прапорців, що лежать на землі. 2. Забороняється віднімати прапорці друг у друга. 3. За лінії, що обмежують місце для прапорців, заступати не можна. 4. Капітани команд грають на рівних правах з усіма.

«Трикутники»

Підготовка. Команди розділяються на трійки й утворять трикутник зі сторонами в 7 – 8 кроків.

Зміст гри. Один із гравців у трійці робить передачу партнерові, що коштує праворуч, а сам біжить за м'ячем і займає місце гравця, що приймає м'яч. У той же час гравець, що приймає м'яч, направляє його третьому гравцеві, а сам біжить за м'ячем і встає на місце третього гравця і т.д.

Правила. Пересування можна починати тільки по сигналі. Гравці змінюють напрямок руху за вказівкою інструктора.

Перемагає команда, у якої трійки швидше виконали намічене завдання, не зробивши помилок.

«День і Ніч»

Підготовка. Граючі поділяються на двох команд, що стають на середину площадки спиною друг до друга на відстані 1,5 м. Одній команді дається назва «День», іншої – «Ніч». У кожної команди на своїй стороні площадки (у 10 – 12 м) – будинок.

Зміст гри. Учитель зненацька вимовляє назву однієї з команд, наприклад «День!» Гравці цієї команди швидко тікають у свій будинок, а іншої команди – доганяють і плямують них. Заплямовані гравці підраховуються (записується їхнє число) і відпускаються у свою команду. Усі стають на колишні місця, а вчитель знову називає команду. Важливо, щоб не було строгого чергування, тоді граючі не знають, яка команда буде названа, а тому гранично уважні. Перед сигналом керівник, щоб відвернути увага граючих, може запропонувати їм виконувати різні вправи (зміна положень рук, стрибки або крок на місці і т.п.). Гра проводиться кілька разів, після чого підраховується, скільки гравців піймано в кожній команді за однакову кількість перебіжок (за три або чотири).

Перемагає команда, заплямувала більше гравців.

Правила гри: 1. Гравців дозволяється салити тільки до риси будинку. 2. Інші продовжують брати участь у грі. 3. У ході перебіжки один учасник може салити не що тільки коштує навпроти, але і його сусідів.

«Вибий м'яч з казана»

Підготовка. Гравці команд будуються в коло на відстані витягнутих рук. У центрі (4–5 м від граючих) – «казан», у якому 10–15 м'ячів.

Зміст гри. По сигналі викладача хто-небудь із граючих кидає м'яч, намагаючись вибити один або кілька м'ячів з казана. Вибиті м'ячі лунають граючої. Наступні гравці виконують те ж завдання

Правила. Гравці кидають м'яч тільки один раз. У випадку промаху гравець повинний покласти свій м'яч назад у казан (якщо в команди більше одного м'яча).

Виграє команда, що з казана виб'є більше число м'ячів за зазначений час.

«Вудка»

Підготовка. Для гри потрібна мотузка довжиною 3 – 4 м, на кінці якої прив'язаний мішечок, наповнений горохом або піском. Іноді для гри використовують звичайну скакалку. Це вудка, за допомогою якої рибалка (ведучий) ловить рибок (інших граючих). Усі граючі стають у коло, а що водить – у середину кола з мотузкою в руках.

Зміст гри. Що водить обертає мотузку з мішечком так, щоб той сковзав по підлозі, роблячи коло за навкруги під ногами граючих. Вони уважно стежать за рухом мішечка і підстрибують, щоб він не зачепив кого-небудь з них. Той, кого зачепить мішечок або мотузка, стає в середину і починає обертати мотузку, а колишній що водить йде на його місце в коло.

Виграють два-три гравця, що залишилися останніми.

Правила гри. 1. Гравець вважається пійманим у тому випадку, якщо мотузка торкнулася його ноги не вище голеностопа. 2. Гравцям під час стрибків не дозволяється наближатися до що водить. 3. Той гравець, якого зачепила мотузка, вибуває з гри.

«Снайпери»

Підготовка. Для гри потрібні містечка і тенісні м'ячі (бажано по кількості граючих). Учасники гри будуються в одну шеренгу і розраховуються на перший-другий. Перші номери – одна команда, другі – інша. Якщо ширина площадки не дозволяє усім стояти в одній шерензі, то гравці утворять дві шеренги, одна в потилицю іншої. У цьому випадку кожна шеренга – команда. Перед носками граючих проводиться риса, за которую не можна заходити при метанні м'яча. У 6 м від цієї риси і паралельно їй ставиться в ряд (у півтора кроках один від іншого) упереміж по 5 містечок двох кольорів. Згідно кольору містечок командам дають назви (наприклад, сині і білі).

Зміст гри. По сигналі вчителя команди по черзі залпом (усі гравці одночасно) мечуть м'ячі в містечка з положення стоячи, з коліна або лежачи, за умовами гри. Кожне збите містечко свого кольору відсувається на крок далі, а збите містечко команди супротивника – на крок ближче.

Виграє команда, що зуміла в ході декількох метань далі відсунути свої мети.

Правила гри. 1. Містечка ставляться на нові місця після залпу однієї з команд. 2. Кинуті м'ячі підбираються гравцями іншої команди. 3. Збиті містечка ставить на нові місця помічник учителі.

«Увага м'яч»

Підготовка. Гравці команди розташовуються по колу, у центрі – ведучий з м'ячем.

Зміст гри. Гравець передає м'яч будь-якому партнерові і, випливаючи за м'ячем, займає місце м'яч, той що піймав. Останній, ставши ведучий, продовжує гру. І так доти, поки всі учасники не побувають ті що водять

Правила. Перемагає команда, що раніш закінчила гру.

«Захищай товариша»

Підготовка. Усі граючі, крім двох, стають по колу на відстані витягнутих рук. Перед їхніми носками проводиться риса. Граючі одержують волейбольний м'яч. У середину кола виходять двоє ті що водять: в один кидають м'яч, інший його захищає, відбиваючи м'яч.

Зміст гри. По сигналі керівника гравці перекидають м'яч один одному і намагаються прямим улученням вибити що водить. У випадку влучення у ведучого його переміняє захисник, а захисником стає той, хто зумів заплямувати гравця м'ячем.

Перемагають гравці, що довше протримаються в ролі ведучих.

Правила гри. 1. Улучення при виході за лінію кола не зараховується. 2. Влучення в голову не зараховується. 3. Захисник може відбивати м'яч будь-якими частинами тіла. 4. Ведучому не можна стосуватися руками захисника.


«Відніми м'яч»

Підготовка. Гравці в парах розташовуються по колу. Гравці, що коштують усередині кола, виконують ведення м'яча ближньою рукою в 1 м від, що коштують за навкруги.

Зміст гри. Гравці навкруги, намагаючись опанувати м'ячем, роблять по черзі випади і намагаються вибити м'яч рухом руки знизу нагору або збоку по напрямку ведення. Гравець, у якого вибили м'яч, продовжує його ведення. Через зазначений час команди міняються місцями.

Правила. Гру варто починати тільки по сигналі викладача. Перемагає команда, у якої найменша кількість загублених м'ячів. Гру можна провести у виді змагання між парами.

«Рухлива мета»

Підготовка. Учні утворять велике коло (коштують у двох-трьох кроках друг від друга). Перед носками гравців можна провести лінію. Виділяється що водить, котрий виходить у середину кола.

Зміст гри. По сигналі керівника діти намагаються прямим улученням потрапити у ведучого волейбольним м'ячем, від якого ведучий, бігаючи усередині кола, ухиляється. Кому це удасться зробити, стає що водить. Гру можна проводити в двох-трьох колах.

Перемагає гравець, що довше усіх пробув у ролі що водить.

Правила гри. 1. У ході гри кидаючи м'яч не дозволяється заступати ногою за рису. 2. Не зараховується влучення в гравця після відскоку м'яча від землі. 3. Якщо що водить удалося піймати м'яч, він не вибуває з гри. 4. Влучення в голову не зараховується.

«Двома м'ячами через сітку»

Підготовка. Гра проводиться на волейбольній площадці. Замість волейбольної сітки може бути натягнута мотузка з прикріпленими стрічечками. Граючі поділяються на дві рівні по числу команди, що бере участь, що стають на двох половинах площадки в три ряди. Кожна команда одержує волейбольний м'яч.

Зміст гри. По свистку судді команди перекидають м'ячі через сітку на сторону супротивника. Перекидання м'ячів продовжується доти, поки на одній стороні не виявляться одночасно два м'ячі. Дається свисток, гра зупиняється, і команда, на стороні якої виявилося два м'ячі, програє іншій команді одне вічко. М'ячі повертаються в команди і знову (по сигналі) починається їхнє перекидання.

Перемагає команда, що першої набере 10 окулярів.

Правила гри. 1. М'яч не повинний пролітати під сіткою. 2. М'яч не повинний падати за кордон площадки супротивника. 3. Обидва м'ячі не повинні виявлятися одночасно на стороні супротивника. 4. Якщо м'ячі зштовхнулися в повітрі при подачі, гравці повторюють подачу м'ячів. 5. Якщо гравець кинув м'яч через сітку до свистка, його команда програє вічко. 6. За кожне порушення правил команді зараховуються штрафні окуляри.

«Рухлива ціль»

Підготовка. На площадці креслять два кола діаметром 6 – 7 м. За границями кола встають на рівній відстані друг від друга 5 – 6 граючих, у центрі кола – що водить.

Зміст гри. Задача гравців, що коштують за межами, «заплямувати» м'ячем що водить, котрий ухиляється від м'яча.

Правила. При влученні у ведучого м'ячем гравець одержує вічко. Забороняється кидати м'яч в особу що водить, а також при кидках переступати лінію кола.

Перемагає команда, гравці якої зуміли менша кількість разів бути заплямованими.


«Естафета з елементами рівноваги»

Підготовка. 3 – 4 команди по 8 – 10 чоловік будуються в колони по одному. Пере кожної ставиться по одному гімнастичному ослоні (рейкою нагору).

Зміст гри. По сигналі головні гравці пробігають по рейці, добігають до стіни і, торкнувшись її рукою, повертаються назад. Другий гравець вибігає вперед тоді, що коли повернувся торкнеться його рукою. Той що виконав завдання, встає в кінець колони.

Виграє команда, гравці якої швидше закінчать естафету.

Правила гри: 1. Біг починається по сигналі. 2. Гравці зобов'язані пробігати по рейці ослона. 3. За кожне порушення даються штрафні окуляри

«Перехопи м'яч»

Підготовка. Команди поділяються на п'ятірки: три гравці передають м'яч один одному, а два – віднімають його в суперника.

Зміст гри. Схема гри, що ведеться на чверті баскетбольної площадки, дана на малюнку

Правила. Гравець, що зумів перехопити або зачепити м'яч, одержує вічко. Гравець, що допустив вихід м'яча за межі площадки або той що порушив правила його ведення або перехоплення, одержує штрафне вічко.

Перемагає команда, що набрала більшу кількість очків за перехоплення (за винятком штрафних очків).

«Зміна місць»

Підготовка. Гравці двох команд, стоячи в шеренгах особою друг до друга на протилежних сторонах площадки (за лініями своїх «будинків»), присідають і кладуть руки на коліна.

Зміст гри. По сигналі всі гравці, стрибаючи з глибокого приседа, просуваються вперед, намагаючись швидше перетнути линию протилежного «будинку». Потім випливають стрибки в зворотну сторону, але в грі не бере участь той, хто перетнув линию «будинку» останнім. Гра продовжується доти, поки на площадці не залишаться 2 – 3 самих витривалих стрибуна.

Перемагає команда, що по закінченні гри зберегла більше стрибунів.

Правила гри: 1. Гра починається по сигналі керівника. 2. Руки з колін забирати не можна. 3. Стрибати дозволяється тільки з положення глибокого приседа.

«Крокуй уперед»

Підготовка. Грають дві команди на великій площадці (довжиною не менш 40 м). У 20 – 30 м від середньої лінії на кожній половині площадки проводяться лицьові лінії. Кожна команда довільно розташовується на своєму полі в 5 – 10 м від середньої лінії.

Зміст гри. По сигналі один із гравців (за умовою) починає гру: кидає волейбольний м'яч по напрямку лицьової лінії команди супротивника. Її гравці намагаються піймати м'яч з літа. Якщо це удасться, той що піймав м'яч з місця лову робить три великих кроки вперед і виконує кидок на площадку супротивника (м'яч, що упав на землю, кидають з місця його приземлення). Кидки і лов продовжуються доти, поки одна з команд не закидає м'яч за лицьову лінію супротивника.

Перемагає команда, що першої закидає м'яч за лицьову лінію супротивника.

Правила гри: 1. Гравці кожної команди кидають м'яч по черзі, установленої до початку гри (по тактичному розрахунку). 2. М'яч, що піймав, з літа передає його для кидка черговому гравцеві

«Наперегони з м'ячем»

Підготовка. Гравці будуються в шеренги в бічних границь площадки особою до середини. Одна команда коштує праворуч, інша – ліворуч від щита. Відстань між гравцями 3 – 4 кроки. Гравці розраховуються один по одному.

Зміст гри. Керівник кидає м'яч у щит і називає будь-який номер. Обоє гравця під цим номером вибігають вперед і намагаються заволодіти м'ячем. Той, кому це удалося, робить передачу останньому гравцеві своєї команди, що передає його по шерензі далі (з рук у руки або ударом об землю). Гравець, що не зумів заволодіти м'ячем, оббігає гравців своєї шеренги з лівої сторони, намагаючись обігнати м'яч, що передають гравці іншої команди. Якщо гравець, що біжить, фінішує наприкінці шеренги раніш м'яча, то вічко нараховується його команді. Інша команда теж одержує вічко за те, що її гравець опанував м'ячем після кидка по щиті. Якщо ж фініш першим перетнув м’яч, то команді зараховується два вічка. Потім керівник викликає інші номери. Гравці, що прийняли участь у боротьбі за м'яч, знову стають на свої місця.

Перемагає команда, що набрала більше окулярів.

Правила гри: 1. Гра починається по сигналі керівника. 2. Гравець, що втратив м'яч, повинний повернутися на місце і продовжувати передачі. 3. Передавати м'яч гравцеві своєї команди можна тільки зазначеним способом

«Чехарда»

Підготовка: Граючі стають друг за другом по прямої лінії в 5 – 6 кроках друг від друга.

Зміст гри. Усі гравці, крім стоячого позаду, виставляють ногу, згинають її і, спираючи на неї руками, нахиляють тулуб і голову. Задній гравець, розбігшись, підстрибує, відштовхується руками від спини стоячого перед гравця і, розлучивши ноги в сторони, перестрибує через нього, біжить далі, перестрибує через другого, третього і т.д. Потім він вибігає вперед на 5–6 кроків і стає, зігнувши, як і всі граючі. Після цього починає перестрибувати через усіх наступний учасник, потрапивший останнім

Правила: 1 Гра починається по сигналі викладача.

Перемагає команда, першої що закінчила естафету.

«Компас»

Підготовка. На землі малюють коло діаметром 2 – 3 м. На відстані приблизно 3 м від кола пишуть відповідно до напрямку букви «П» (північ), «Пв» (південь), «3» (захід), «С» (схід).

Зміст гри. Діти стають спиною до центра кола і слухають команду керівника: «Південь!», «Північ!», «Захід!», «Схід!». Зміст гри. По команді керівника «Південь!» усі повинні повернутися в одну сторону. Гравець, що коштує особою до півночі, повертається на 180°. Іншим у цей час досить зробити півоберту праворуч або ліворуч, щоб виконати команду керівника. Це залежить від того, у якому положенні знаходиться той або інший гравець. Керівник подає різні команди, і діти приймають відповідні положення. Той, хто помилився (повернувся не в ту сторону), одержує штрафне вічко.

Переможцем вважається той, хто за час гри набрав менше штрафних окулярів.

Правила гри: 1. Гра починається по сигналі керівника. 2. За кожне порушення правил нараховуються штрафні окуляри.

«Падаючий ціпок»

Підготовка. Для гри потрібні 1—2 гімнастичні ціпки. Усі стають у коло і розраховуються один по одному номерів. Перший номер виходить у середину кола водити. Якщо граючих багато, то вони утворять два кола. Ведучий одержує ціпок і ставить неї на стать, дотримуючи рукою.

Зміст гри. Що водить, тримаючи ціпок за верхній кінець, голосно називає який-небудь номер і відпускає ціпок. Гравець з названим номером повинний підскочити і схопити ціпок, поки вона не упала на стать. Якщо йому удасться піймати ціпок, він повертається на своє місце, а що водить продовжує водити. Якщо ж він не піймає ціпок, то стає що водить, а колишній що водить йде в коло на своє місце.

Виграє той, хто жодного разу не був ведучим (за винятком першого ведучого).

Правила гри: 1. Ведучий не має права відпускати кінець ціпка до того, як назве або номер. Якщо він допустить цю помилку, то зобов'язано переграти. 2. Граючі не повинні заважати один одному. 3. Якщо кому-небудь із гравців перешкодили вибігти до ціпка і через це він не зумів неї схопити, поки вона не торкнулася пола, то гравець залишається на місці, а ведучий продовжує гру.

«Схований пас»

Підготовка: У центрі кожного з кіл знаходиться ведучий – гравець іншої команди.

Зміст гри. Учасники команд перекидають м'яч один одному, намагаючись, щоб ведучий не торкнувся або не піймав його.

Варіанти передачі: двома руками від грудей і зверху; одною рукою від плеча, зверху, збоку, знизу; з відскоком від статі будь-яким способом.

Правила: 1. Гру варто починати тільки по сигналі викладача. 2. Якщо ведучому вдається торкнутися м'яча або піймати його, він приносить команді вічко. М'яч передається у колі і гра продовжується. 3. Гравець, неправильно або невдало виконав передачу, вибуває з гри.

Перемагає команда, що мала менше втрат м'яча й у якої більше залишилося гравців.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Все материалы в разделе "Медицина и здоровье"