Смекни!
smekni.com

Характеристика й оцінка функціонального стану системи зовнішнього дихання (стр. 1 из 3)

Мiнiстерство освіти та науки України

Вищий навчальний заклад “Відкритий міжнародний університет

розвитку людини “Україна”

Горлiвський регіональний інститут

Кафедра фізичної реабілітації

РЕФЕРАТ

з дисципліни: Спортивна медицина

На тему:

Характеристика й оцінка функціонального стану системи зовнішнього дихання

студентки 1-го курсу денної форми навчання

напряму підготовки 0102 – фізичне виховання і спорт

спеціальності 6.010200 – фізична реабілітація

Бобіної Марини Андріївни

Викладач: Ярош А.М.

Горлівка 2009


План

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Дослідження легеневої вентиляції…………………………………………….5

2. Споживання кисню і кисневий борг…………………………………………13

3. Артеріалізація крові у легенях……………………………………..............14

4. Проби оцінки функціонального стану респіраторної системи…….............16

Список літератури……………………………………………………………….18


Вступ

Дослідження функції зовнішнього дихання у практиці спорту дозволяє поряд із серцево-судинною системою, оцінити функціональний стан спортсмена, його фізичну працездатність та резервні можливості організму. Обстеження проводять за загальнокліничною методикою, яка включає: збір анамнезу, огляд, перкусію та аускультацію, а також інструментальну діагностику (спірометрію, спірографію, газометрію).

Для оцінки функціонального стану дихальної системи потрібна інформаційна характеристика трьох етапів транспортування кисню із атмосферного повітря до тканин організму.

Перший етап: атмосферне повітря – легені.

Він характеризує газообмін між атмосферним повітрям та альвеолярним. Характеристику етапу можна отримати за допомогою таких показників: 1) частоти дихання (ЧД); 2) дихального об’єму (ДО); 3) хвилинного об’єму дихання (ХОД); 4) максимальної вентиляції легень (МВЛ); 5) життєвої ємності легень (ЖЕЛ); 6) максимально об'ємної швидкості вдиху (МОШвд) і видиху (МОШвид) та сили дихальних м'язів (СДМ).

Другий етап: легені – кров. Цей етап характеризує обмін газів у легенях (між альвеолярним повітрям і кров'ю капілярів малого кола кровообігу). Він може бути охарактеризований величиною споживання кисню організмом, що визначають методом спірографії та газометрії. Перший та другий етапи характеризують систему зовнішнього дихання.

Третій етап: кров – тканини. Він зведений до обміну газів між артеріальною кров'ю капілярів і тканинами ( тканинне дихання). Дослідження вмісту кисню у тканинах потребує складних приладів ( полярографів тощо), а тому ще не набуло широкого застосування у практиці спортивної медицини.

Дослідження зовнішнього дихання базоване на визначенні показників, які характеризують легеневу вентиляцію ( метод спірографії), газообмін ( метод газометрії) та артеріалізацію крові у легенях ( метод оксигемометрії).


1. Дослідження легеневої вентиляції

Для дослідження легеневої вентиляції використовують різні прилади та обладнання: спірометри, спірограми, газолічильники (волюметри) тощо. Найбільш зручними у спортивній медицині є метод спірографії, за допомогою якого реєструють спірограму – криву дихання. За допомогою спірограми можна визначити такі показники легеневої вентиляції: ЧД, ДО, ХОД, МВЛ, ЖЄЛ, пробу Тіфно-Вотчала. Показники МОШ вдиху і МОШ видихувизначають пневмотахометром Б.Є. Вотчала; силу дихальних м'язів – пневмотонометрами різних конструкцій.

Частота дихання (ЧД) – це кількість дихальних рухів ( вдиху і видиху) за 1хв. Дихальний цикл складається із фаз вдиху ( інспірації повітря ) і видиху ( експірації повітря ).

Доросла людина у стані спокою здійснює 12 -20 (16) дихальних рухів за 1 хв., під час фізичного навантаження – 50-60 рухів і більше. За добу дорослий здійснює 23 тис. дихальних рухів. Під час такої кількості рухів людина вентилює через легені більше як 7 тис. літрів повітря. Співвідношення ЧД і ЧСС – 1: 4-1 : 5. Останнє потрібно враховувати під час проведення штучної вентиляції і непрямого масажу серця потерпілих. У разі захворювань частота та глибина дихання змінюються.

У практиці спорту ЧД можна визначити пальпаторним (шляхом прикладання п’ясті руки до грудної клітини), методом спірографії або за допомогою лічильників частоти дихання різних конструкцій.

Хвилинний об’єм дихання (ХОД) – це кількість повітря, що вентилюється у легенях за 1 хв. У стані спокою ХОД коливається від 4 до 10 л., за умови значного фізичного навантаження може сягнути 160-180 л., і більше. Збільшення ХОД знаходиться у пропорційній залежності від потужності виконуваної роботи, але до визначеної межі, після досягнення якої, незважаючи на подальше підвищення навантаження, підвищення ХОД не спостерігають. Що більше навантаження за величиною відповідає граничним значенням ХОД, то вище функціональний стан зовнішнього дихання.

Хвилинний об’єм дихання визначають за формулою:

ХОД = ДО × ЧД,

де ДО – дихальний об’єм; ЧД – частота дихання.

За умови однакових значень ХОД ефективність вентиляції легенів буде вищою тоді, коли його визначають здебільшого завдяки збільшенню ДО, ніж ЧД.

Оцінювання легеневої вентиляції проводять за формулою О.Г. Дембо:

Належний ХОД = належне СК / 40,

де СК – споживання кисню (мл); 40 – коефіцієнт використання кисню (КВО2 – кількість кисню (у мл), поглинуте організмом із 1 л. повітря).

Належне споживання кисню визначають так:

Належне СК = належний ОО / 7,07

Де ОО – основний обмін (у ккал), який визначають із таблиць Гарріса-Бенедикта або за допомогою спірометаболічної лінійки.

Таблиця Гарріса-Бенедикта для визначення основного обміну людини

Фактор ваги («А»)

кг ккал кг ккал кг ккал кг ккал кг ккал кг ккал
Чоловіки
3 107 24 296 45 685 65 960 85 1235 105 1510
4 121 25 410 46 699 66 974 86 1249 106 1524
5 135 26 424 47 613 67 988 87 1263 107 1538
6 148 27 438 48 727 68 1002 88 1277 108 1552
7 162 28 452 49 740 69 1015 89 1290 109 1565
8 176 29 465 50 754 70 1029 90 1304 110 1579
9 190 30 479 51 768 71 1043 91 1318 111 1593
10 203 31 493 52 782 72 1057 92 1332 112 1607
11 217 32 507 53 795 73 1070 93 1345 113 1620
12 231 33 520 54 809 74 1084 94 1359 114 1634
13 245 34 534 55 823 75 1098 95 1373 115 1648
14 258 35 548 56 837 76 1112 96 1387 116 1662
15 272 36 562 57 850 77 1125 97 1400 117 1675
16 286 37 575 58 864 78 1139 98 1414 118 1688
17 300 38 589 59 878 79 1153 99 1428 119 1703
18 313 39 603 60 892 80 1167 100 1442 120 1717
19 327 40 617 61 905 81 1180 101 1455 121 1730
20 341 41 630 62 918 82 1194 102 1469 122 1744
21 355 42 644 63 933 83 1208 103 1483 123 1758
22 368 43 658 64 947 84 1222 104 1497 124 1772
23 382 44 672 - - - - - - - -
Жінки
3 683 24 885 45 1085 65 1277 85 1468 105 1659
4 693 25 894 46 1095 66 1286 86 1478 106 1669
5 702 26 904 47 1105 67 1296 87 1487 107 1678
6 712 27 913 48 1114 68 1305 88 1497 108 1688
7 721 28 923 49 1124 69 1315 89 1506 109 1698
8 731 29 932 50 1133 70 1325 90 1516 110 1707
9 741 30 942 51 1143 71 1334 91 1525 111 1717
10 751 31 952 52 1152 72 1344 92 1535 112 1726
11 760 32 961 53 1162 73 1353 93 1544 113 1736
12 770 33 971 54 1172 74 1363 94 1554 114 1745
13 779 34 980 55 1181 75 1372 95 1564 115 1755
14 789 35 990 56 1191 76 1382 96 1573 116 1764
15 798 36 999 57 1200 77 1391 97 1583 117 1774
16 808 37 1009 58 1210 78 1401 98 1592 118 1784
17 818 38 1019 59 1219 79 1411 99 1602 119 1793
18 827 39 1028 60 1229 80 1420 100 1611 120 1802
19 837 40 10388 61 1238 81 1430 101 1621 121 1812
20 846 41 1047 62 1248 82 1439 102 1631 122 1822
21 856 42 1057 63 1258 83 1449 103 1631 123 1831
22 865 43 1066 64 1267 84 1458 104 1650 124 1841
23 875 44 1076 - - - - - - - -

Фактор віку а зросту («Б»)