Третій чинник - конкурентна боротьба в масштабах світового ринку. Великі компанії, що зросли в конкурентному середовищі, характерному для розвинених країн, найкращим чином пристосовані до цієї боротьби.
Нарешті, формування ТНК само по собі породжує своєрідну ланцюгову реакцію, витягуючи за собою на міжнародний рівень суміжні з ними обслуговуючі виробництва, що постачають необхідні товари і послуги. Прикладами можуть служити компанії засобів зв’язку або інжинірінгові, лізингові та консультаційні фірми [29].
Приблизно половина всіх прямих іноземних інвестицій здійснюється за допомогою злиття і поглинання, переважно серед фірм в розвинених країнах. Саме США, зокрема, всі останні роки виявляються на першому місці по розмірах залучених прямих іноземних інвестицій. Вже протягом багатьох років приблизно 3/5 всіх таких інвестицій прямують в розвинені країни і лише 2/5 в країни, що розвиваються [35, c.335-337].
Разом з тим галузева структура цих інвестицій поступово змінюється. Якщо раніше переважали інвестиції в сировинні галузі, особливо в нафтодобувну для вивозу за кордон, то в цей час все більша частина цих інвестицій націлена на використання місцевого ринку, особливо по мірі зростання рівня життя в цих країнах і звідси попиту на автомашини, комп'ютери і інші предмети споживання. Ось чому автомобільні компанії створюють свої підприємства в Таїланді і Бразілії: не для експорту автомашин в Японію або США, а для збуту їх в Південно-Східній Азії і Південній Америці. Частково з цієї ж причини (особливо працюючи на перспективу) саме Китай займає нині провідне місце серед ринків, що розвиваються по залученню іноземних інвестицій (хоча у 80-і роки їх там майже не було). Темпи економічного зростання в Китаї вже багато років знаходяться на рівні 8-10% в рік.
Ці темпи і пов’язані з ними перспективи і визначають географію іноземних прямих інвестицій. Так, в 1998 р. азіатські країни (без Японії) “захопили” 80 млрд. дол. цих інвестицій (приблизно 2/3 їх загального об’єму в всіх країнах, що розвиваються ). На частку Латинської Америки припало в тому ж році 39 млрд. дол. У той же час більшість африканських країн, незважаючи на їх багаті природні ресурси, майже не залучають іноземний капітал: споживчий ринок тут надто вузький, політична обстановка нестабільна, часто спалахують збройні конфлікти.
ТНК сьогодні - це приблизно 60 тис. основних (материнських) компаній і 500 тис. їх закордонних філіалів[29], що впливають все більшим чином на всю систему міжнародних економічних відносин і світову економіку в цілому. Загальнийоб’єм накопичених прямих іноземних інвестицій становить приблизно 3-4 трлн. дол., а об’єм продажу закордонних філіалів ТНК - 10 трлн. дол. Продаж цих зарубіжних філіалів росте на 20-30% швидше, ніж прямий експорт ТНК.
Що стосується прямих іноземних інвестицій ТНК, то в останні роки вони росли в 3 рази швидше, ніж внутрішні інвестиції, хоч на їх частку припадає всього 6% щорічних інвестицій в промислово розвинених країнах. Ще одна показова цифра: 70% всіх міжнародних платежів, пов’язаних з кредитами і ліцензіями, представляють платежі між материнськими компаніями і їх закордонними філіалами.
При цьому темпи зростання прямих іноземних інвестицій в 90-і рр. істотно випереджали темпи зростання світового виробництва (ВВП) і експорту (табл. 2.2.).
Ці дані, однак, не дають повного уявлення про масштаби інтернаціоналізованого виробництва. До них треба додати такі форми міжнародної діяльності ТНК, що не відбиваються в статистиці прямих інвестицій, як субпідрядні і ліцензійні угоди з іноземними компаніями, угоди типу франчайзинг, договори про управління.
Таблиця 2.2.
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) і міжнародне виробництво, 1986—1998 рр.
| Вартість в поточних цінах (млрд. долл.) | Середньорічні темпи зростання (%) | |||||
| 1995г. | 11996г. | 1986-1990гг. | 1991-1996гг. | 1997г. | 1998г. | |
| Вивіз капіталу в формі ПІІ | 317 | 349 | 24,4 | 17,1 | 32,6 | 10,3 |
| Накопичений об’єм ПІІ | ,866 | 3,233 | 18,7 | 11,7 | 18,2 | 12,8 |
| Об’єм продажу закордонних філіалів | 5,933 | 6,412 | 17,3 | 4,0 | 12,5 | 8,1 |
| Активи закордонних філіалів | 7,091 | 8,343 | 19,9 | 11,2 | 13,1 | 17,7 |
| ВВП | 28, 264 | 30,142 | 10,7 | 6,4 | 9,5 | 6,6 |
| Валове накопичення основного капіталу | 6,088 | 10,7 | 4,5 | 12,4 | - | |
| Експорт товарів і послуг | 5,848 | 6,111 | 14,3 | 7, 4 | 16,2 | 4,5 |
| Платежі за ліцензії і патенти | 48 | — | 21,9 | 12,0 | 16,4 | - |
Джерело:World Investment Report 1998, U.N., N.Y., 1998
При цьому різні форми інтернаціонального виробництва замінюють або доповнюють один одну в залежності від загальної стратегії тієї або іншоїТНК. Мета такої стратегії полягає в тому, щоб забезпечити з найбільшою ефективністю доступ до ринків товарів і послуг, а також до ринків факторів виробництва.
В умовах зростаючої глобалізації зовнішня торгівля виявляється у все більш тісному зв’язку з прямими інвестиціями, розвиваючись на основі цих інвестицій, отримуючі внаслідок цього велику стійкість, постійність і передбачуваність.Ці процеси знаходять відображення і в політиці, що стосується режиму іноземних інвестицій.
Загальна тенденція тут така, що нарівні з лібералізацією зовнішньоторгівельного обмінувідбувається (хоч і в меншій мірі) лібералізація в області іноземних інвестицій (табл. 2.3.).
Як видно переважна більшість змін, що відбулися в десятках країн протягом 1991-1996рр., передбачало послаблення обмежень, лібералізацію інвестиційного режиму.
Ці дані, однак, стосуються заходів прийнятих в односторонньому порядку. До них варто додати подібні заходи, прийняті на основі дво- та багатосторонніх угод, кількість яких особливо збільшилась в 90-і рр. Так, на 1 січня 1997р. діяло більше 1330 таких угод за участю 162 країн.
Таблиця 2.3.
Лібералізація іноземних інвестицій, 1991—1996 рр. (кількість країн і кількість змін вційгалузі)
| 1991 г. | 1992г. | 1993г. | 1994г. | 1995г. | 1996г. | |
| Кількість країн, що внесли зміни в режим іноземних інвестицій | 35 | 43 | 5 7 | 49 | 64 | 65 |
| Кількість прийнятих змін | 82 | 79 | 102 | 110 | 112 | 114 |
| З них: | ||||||
| в напрямку лібералізації або заохочення інвестицій | 80 | 79 | 101 | 108 | 106 | 98 |
| в напрямку посилення контролю | 2 | - | 1 | 2 | 6 | 16 |
Джерело:World Investment Report 1997, U.N., N.Y., 1997
Аналіз прямих іноземних інвестицій ТНК, їх масштаби і динаміка виявляють ще одну істотну закономірність: ведуча, переважаюча роль у всіх цих процесах належить найбільш розвиненим індустріальним країнам, причому не тільки як донори, звідкипоступають за кордон ці інвестиції, але, і що необхідно особливо підкреслити, як реципієнти, куди прямують інвестиції. Чим більш розвинена в економічних відносинах та або інша країна, тим більше бере участь вона в сучасних умовах в цьому двосторонньому русі прямих інвестицій. Справедливо і зворотнє: менш розвинені країни в набагато меншій мірі “притягують” іноземний капітал (в формі прямих інвестиції) і, звичайно, ще менше служать джерелом таких інвестицій. Ось як виглядають ці потоки в 1980-х і 1990-х рр (табл. 2.4).
Закономірним результатом цих процесів є концентрація основного масиву прямих іноземних інвестицій в розвинених країнах, передусім в країнах, що представляють три основних економічних центра сучасного світу: США, Європейський Союз, Японія.
Таблиця 2.4
Приплив та відтік прямих іноземних інвестицій 1982—1996 гг. (млрд. долл.)
| Роки | Розвинені Країни | Країни, що розвиваються | Країни Центральної та Східної Європи | Усі країни | ||||
| Приплив | Відтік | Приплив | Відтік | Приплив | Відтік | Приплив | Відтік | |
| 1982-1986 | 43 | 53 | 19 | 4 | 0,02 | 0,01 | 61 | 5 7 |
| 1987-1991 | 142 | 183 | 31 | 1 2 | 0,6 | 0,02 | 174 | 195 |
| 1989 | 172 | 202 | 29 | 15 | 0,3 | 0,02 | 200 | 218 |
| 1990 | 176 | 226 | 35 | 17 | 0,3 | 0,04 | 211 | 243 |
| 1991 | 115 | 188 | 41 | 11 | 2,5 | 0,04 | 158 | 199 |
| 1992 | 111 | 171 | 55 | 19 | 4,4 | 0,02 | 170 | 191 |
| 1993 | 129 | 193 | 73 | 29 | 6,4 | 0,08 | 208 | 222 |
| 1994 | 135 | 189 | 84 | 33 | 0,3 | 0,07 | 226 | 222 |
| 1995 | 205 | 291 | 96 | 47 | 14,3 | 0,4 | 316 | 339 |
| 1996 | 208 | 295 | 129 | 51 | 12,2 | 0,6 | 349 | 346 |
Джерело:World Investment Report 1997, U.N., N.Y., 1997; World Investment Report 1997, U.N., N.Y., 1997
Показовими є дані про найбільш розвинені країни, виступаючі в ролі імпортерів капіталу ( у вигляді прямих інвестицій) (табл. 2.5).
Таблиця 2.5
Частка підприємств, які знаходяться під іноземним контролем, в загальному обсязі продажу обробної промисловості в 1980 и 1990рр. (%)
| Країна — імпортер капіталу | 1980р. | 1989-1990 рр. |
| США | 5 | 15 |
| Канада | 51 | 48(1987) |
| Японія | 5 | 2 (1987) |
| Австралія | 34(1982-1983) | 32 (1986-1987) |
| Франція | 27 | 28(1988) |
| Німеччина | 26 | 25 |
| Ірландія | 46(1983) | 55(1988) |
| Італія | 19 | 22 (1988) |
| Великобританія | 19(1981) | 25 |
| Швеція | 8 | 15 |
ДжерелоOECD (1992); nationale Statistiken. (Borrmann A., Regionalismmustendenzen in Welthandel. Baden-Baden, 1995).