регистрация / вход

Методика аудиту грошових коштів

Теоретичні основи та нормативно-правова база регулювання аудиторської діяльності. Загальні принципи організації аудиту. Методика аудиту грошових коштів. Оцінка стану внутрішнього господарського контролю та додержання облікової політики на підприємстві.

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра «Обліку та аудиту»

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ : МЕТОДИКА АУДИТУ ГРОШОВИХ КОШТІВ

Виконала:

Студент 2 групи

Черних К.О.

Перевірила:

Кабанова

Луганськ-2006

Вступ

1. Теоретичні основи та нормативно – правова база регулювання аудиторської діяльності

2. Загальні принципи організації аудиту

2.1. Суть, завдання та функції аудиту

2.2. Організація та планування аудиторської діяльності

2.3. Послідовність проведення аудиту та оформлення його результатів

3. Методика аудиту грошових коштів

3.1. Завдання, інформаційне забезпечення та послідовність аудиту

3.2. Аудит касових операцій

3.3 Аудит операцій по рахунках у банку

4. Оцінка стану внутрішнього господарського контролю та додержання облікової політики на підприємстві

Висновки

Список використаної літератури

Додатки


ВСТУП

Становлення аудиту — процес досить тривалий. З часом міняються типи і цілі аудиторських перевірок. Звідси і визначення аудиту має бути досить емким, щоб охопити всю широту завдань, які постають перед ним.

Аудит починається з незалежної перевірки фінансової звітності та вираження думки аудитора щодо її достовірності, повноти і законності відображених господарських операцій. З ростом ринкових відносин потреби щодо аудиторських послуг зростають, а отже, розширюються рамки тлумачення аудиту.

Визначення аудиту в нормативних документах

Законом України "Про аудиторську діяльність" дається наступне визначення аудиту: аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. В умовах ринку підприємства, кредитні установи, інші господарюючі суб'єкти вступають в договірні відносини щодо використання майна, грошових коштів, здійснення комерційних операцій та інвестицій. Довіра в цих відносинах повинна бути підкріплена можливістю для всіх учасників угод одержувати і використовувати фінансову інформацію, достовірність якої підтверджена незалежним аудитором. Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств і дотримання ними норм законодавства необхідні державі для прийняття рішень в галузі економіки і оподаткування. Аудиторські перевірки необхідні також державним органам, судам, прокурорам та слідчим для підтвердження достовірності фінансової інформації, яка є таємницею.

1.Теоретичні основи та нормативно-правова база регулювання аудиторської діяльності

Вивчення грошових потоків як об'єкта обліку і управління почалося порівняно недавно, і проблема має лише постановочний характер. У роботах М.Т. Білухи, Ф.Ф.Бутинця, В. М. Костюченко, В. Н. Пархоменко, В. В. Сопко освітлені тільки питання складання фінансової звітності про рух коштів, тому є велика область для наукових досліджень. Накопичений світовий досвід, що існує, методичні розробки з обліку коштів і управління грошовими потоками не можуть бути застосовані без адаптації до умов української економіки.

Національним нормативом № 3 ."Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності" метою аудиту визначено "висловлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність, в у сіх суттєвих аспектах, інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів"

Мета аудиту

Аудит— це дослідження, а будь-яке дослідження визначається поставленою метою. Визначення мети необхідно, щоб створити деяку структуру, яка допомогла б аудитору зібрати необхідну кількість актуальних свідчень при виконанні аудиту. Мета аудиту визначається предметом аудиторської перевірки. В загальному значенні мета аудиту полягає в досить глибокому і докладному ознайомленні з предметом аудиторської перевірки, щоб скласти про нього компетентну думку

Заслуговує на увагу визначення аудиту в США. Комітет з основних концепцій аудиту американської асоціації бухгалтерів (ААА) дає таке визначення аудиту: "Аудитом називають систематичний процес об'єктивного збору ї оцінки свідчень про економічні дії і події з метою встановлення ступеня відповідності цих тверджень встановленим критеріям, надання результатів перевірки зацікавленим користувачам". Таке широке тлумачення аудиту дозволяє передати багатогранні цілі, яких може досягти аудит, і різноманітність предметів дослідження, на яких може бути зосереджена увага аудитора в процесі конкретної аудиторської діяльності.

Користувачі аудиту

В ринкових умовах господарювання фінансовий стан кожно-господарюючого суб'єкта залежить від його взаємовідносин з тими суб'єктами господарювання, і тому зростає потреба у достовірній обліковій і звітній інформації про їх діяльність. Зокрема, об'єктивна і достовірна інформація про діяльність деяких господарюючих суб'єктів необхідна:

* власникам господарюючих суб'єктів для визначення стратегії їх розвитку;

* інвесторам (місцевим та іноземним) при вкладанні своїх капіталів у інші господарюючі суб'єкти;

* банкам для прийняття рішення про доцільність надання кредиту;

* постачальникам для одержання гарантій повної оплати за відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги; акціонерам для контролю за роботою адміністрації товариства;

* державним органам для планування потреб макроекономіки
та оцінки податкових надходжень до бюджету тощо;

Користувачі, для яких достовірність фінансової інформації є досить значною, вимагають засвідчення її аудитором. При цьому слід пам'ятати, що запити споживачів інформації є досить різними. Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів показані в табл. 1.1


1.1. ІНФОРМАЦИЙНІ ПОТРЕБИ ОСНОВНІХ КОРИСТУВАЧІВ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ

Користувачі звітності Інформаційні потреби
Інвестори, власники Придбання, продаж та володіння цінними паперами. Участь в капіталі підприємства. Оцінка якості управління. Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу
Керівництво підприємства Регулювання діяльності підприємства

Банки, постачальники

та інші кредитори

Забезпечення зобов'язань підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання
Замовники Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання
Працівники підприємства Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання. Забезпечення зобов'язань підприємства перед працівниками

Органи державного

управління

Формування макроекономічних показників

2.Загальні принципи організації аудиту

Завдання аудиту

Завдання аудиту визначається його метою. На сучасному розвитку економіки в Україні основним завданням аудиту є збирання достовірної вихідної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання і формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.

Аудит повинен бути організований так, щоб адекватно відображати всі аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється, настільки, наскільки вони відповідають перевіреній фінансовій інформації. Для того, щоб скласти думку, аудитор повинен одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних достовірна і достатня. Аудитор повинен також вирішити, чи правильно відтворена в обліку звітності відповідна інформація.

Процес аудиту важливо організувати в певному порядку виконання робіт. Доцільно здійснювати аудит поетапно, у такій послідовності.

Стадії (етапи) аудиту

* Попереднє обстеження діяльності клієнту.

* Складання плану аудиту.

* Перевірка системи обліку і внутрішнього контролю.

* Аналітична перевірка фінансової інформації

* Вибіркове обстеження —одержання аудиторських свідчень

* Заключний огляд фінансової звітності

* Підготовка аудиторського звіту

* Схема послідовності процесу аудиювання.

Після призначення аудитора для проведення аудиту всекретному підприємстві він здійснює попереднє обстеженій діяльності клієнтаз таких питань:

- Сфера діяльності, спеціалізація виробництва, попит па продукцію клієнта, особливості економіки галузі (рівень рентабельності), стратегія діяльності (освоєння нових видів продукції, напрями інвестицій, структурна перебудова тощо);

- Наявність справ у суді, претензії різних організацій І підприємств. Потрібно вивчити звітність підприємства за попередній рік, проаналізувати зміни в поточному році в порівнянні з минулим по виробництву валової продукції, її собівартості та інших показниках;

- Які нові види продукції почали виробляти, чи користується вона попитом, які тут виникли проблеми.

- На цьому етапі в загальних рисах вивчається стан обліку і внутрішнього господарського контролю, зміни в обліку, в порівнянні зминулим роком. Для цього аудитор вивчає річні звіти клієнта, інформацію про збори акціонері, пайовиків, внутрішню фінансову звітність, інструкції, нові нормативні акти, інформацію з преси, одержує усну формацію при співбесіді з керівництвом і фахівцями підприємства, зокрема з бухгалтером. Важливо також ознайомитись з актами перевірок податкової інспекції, Пенсійного фонду та інших контрольно-ревізійних органів.

Все це дає можливість скласти загальну уяву про стан справ клієнта, бухгалтерського обліку І контролю, визначити приблизний обсяг роботи та основні напрями і об'єкти аудиту, зони ризику, намітити відповідні методи перевірки.

Після цього укладається договір па проведення аудиторських послуг і аудитор продовжує збирати й вивчати додаткову інформацію про підприємство - клієнта і складає план аудиту.

Планування аудиту потрібне для чіткого визначення напрямів аудиту, об'єктів і методів перевірки.

Після складання плану аудитор проводить експертизу системи обліку і внутрішнього контролю. Він повинен вивчити систему обліку і відображення операцій в облікових реєстрах па підприємстві, оцінити їх придатність для підготовки фінансової звітності, а також для визначення способів проведення перевірки.

При оцінці системи обліку аудитор виходить з того, чому вона повинна відповідати: розміру фірми, виду її діяльності, структурі управління; вимогам законодавства і стандартам; адекватності облікової політики. Перш за все з'ясовують, яка форма обліку використовується в підприємстві, який рівень механізації обліку, які програми автоматизації обліку використовуються, чи апробовані вони, який штат бухгалтерії і кваліфікація бухгалтерів.

Аудитор досліджує процес відображення окремих операцій, починаючи з первинних документів і закінчуючи звітністю; перевіряє наявність усіх необхідних реєстрів і порядок їх ведення, виконує арифметичні перевірки обігів і залишків на рахунках та підсумків звітів і окремих документів; установлює правильність оформлення первинних документів, використання плану рахунків, у тому числі введених нових рахунків.

Особливу увагу звертають, чи враховуються при веденні обліку нові положення і зміни щодо діючих нормативних актів.

Обстеження внутрішнього контролю необхідно проводити з метою визначення ступеня довіри інформації фінансовій звітності та фактичному стану справ на підприємстві.

Аудитор повинен установити, в якій мірі контроль забезпечує: ефективну діяльність підприємства, збереження матеріальних ресурсів, своєчасне і повне відображення операцій в обліку. Аудитор виявляє наявність посадових Інструкцій і виділення в них контрольних функцій.

Найважливішим методологічним принципом аудиту є планування. Планування аудиту повинно здійснюватися на підставі начальних нормативів аудиту "Планування аудиту" № 9, "Знання несу клієнта" № 10, "Суттєвість та її взаємозв'язок з ризиком (аудиторської перевірки" №11, "Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування" № 12, інших нормативних і законодавчих актів Планування аудиторської діяльності здійснюється з метою надання ефективних економічних послуг у визначений проміжок часу, зосередження уваги аудитора на найважливіших напрямках аудиту, виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше. Планування аудиту пов'язане з визначенням його цілей і задач, відповідальності і обов'язків аудиторів. Слід пам'ятати, що на відміну від інших процесів управління, планування аудиту має дуже важливі, притаманні тільки йому особливості:

-мета, яка заздалегідь визначена законом. У зв'язку з цим, аудитори не мають будь-якої свободи: вони повинні визначити, сформулювати свою думку і викласти її у висновку;

- кожний суб'єкт аудиту (клієнт) індивідуальний;

- проведення аудиту є ризикованим через суттєві невідповідні, помилки, фальсифікації і порушення чинних законодавчих та нормативних актів.

Таким чином, планування — це процес, який дає можливість більш раціонально виконати аудит і одночасно зменшити ризик виявлення найсуттєвіших моментів діяльності клієнта. Щоб планування було ефективним, воно повинно доповнюватися контролем виконаних робіт і постійною реєстрацією всіх фактів і висловів. Це надає можливість уникнути зайвого ризику, більш ґрунтовно підійти до прийняття рішення щодо загальних результатів перевірки. Таким чином, планування аудиторськоїдіяльності необхідне для:

- вибору підходів для досягнення цілей аудиту;

- виконання і контролю за роботою;

- визначення саме основних аспектів об'єкта аудиту;

- гарантованості повноти виконаної роботи;

- зменшення ризику.

Планування аудиту повинно оформлятися документально. Відповідно до Національного нормативу аудиту (ННА) "Планування аудиту" № 9 передбачається складання двох документів: загальний план та програма аудиту. Також за необхідності складається порядок змін та уточнень у загальному плані та програмі аудиту.

Загальний план аудиту розробляється за формою, наведеною у додатках до національного нормативу аудиту "Договір на проведення аудиту" 4. Обсяг цього документа залежить від обсягів і складності аудиту. Загальний план аудиту розробляється дуже детально, щоб аудитор мав можливість підготувати конкретну програму аудиту.

Загальний план проведення аудиту має містити такі розділи :

- розуміння аудитором бізнесу клієнта: аналіз головних впливових факторів діяльності підприємства, найважливіших його характеристик та структури тощо;

- розуміння системи обліково-аналітичного процесу підприємства, в тому числі системи внутрішнього аудиту і контролю, аналіз методології і принципів бухгалтерського обліку;

- аналіз системи внутрішнього аудиту і контролю.

- визначення аудитором ризику і суттєвості: оцінка того, які операції клієнта є найбільш ризикованими, і розробка аудиторських процедур, які сприятимуть виявленню суттєвих факторів викривлень фінансової звітності, помилок і фальсифікацій;

- фактори управлінського впливу: можливість участі в аудиті інших аудиторів і аудиторських фірм, експертів і фахівців інших професій, підбір кадрів і виконавців, розподіл обов'язків між ними;

- фактори економічних відносин з іншими підприємствами; виконання умов та термінів виконання договорів, відносини підприємства зі спорідненими сторонами;

- види, час і повнота процедур: існування можливості оперативного внесення змін в окремі ділянки аудиту.

Результати перевірок на суттєвість або підтвердять правильність висновків аудитора, зроблених за оцінки властивого ризику і ризику контролю, або не підтвердять його.

Як зазначалося у розділієдиних науково обґрунтованих методів визначення як сумарного аудиторського ризику, так і його компонентів не існує. Немає однакового простого, математично вивіреного підходу до об'єднання окремих рівнів ризику. Аудитори розходяться в питаннях щодо розмірів достатньо низького або високого ризику. Тому на сьогоднішній день розробка науково обґрунтованих підходів для оцінки аудиторського ризику та його компонентів, а також нормативних моделей визначення важливості і об'єднання значень ризику для фінансових звітів є дуже важливим питанням.


3.Методика аудиту грошових коштів

3.1. Завдання, інформаційне забезпечення та послідовність аудиту

Операції за рухом грошових коштів підлягають суцільній перевірці. Здійснюючи аудит касових операцій, слід керуватися Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72. Це Положення поширюється на усіх юридичних осіб (крім банків і підприємств зв'язку) незалежно від форми власності та виду діяльності, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Підприємства та індивідуальні підприємці, які мають поточні рахунки в банку, зобов'язані зберігати свої кошти в установах банків. Готівка, яку вони одержують із власних поточних рахунків, має витрачатися виключно на визначені в чеку цілі. Розрахунки готівкою підприємств усіх форм власності, а також індивідуальних підприємців з громадянами мають проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, касового чи товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів закупівлі, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факт купівлі товару, виконання роботи, надання послуги.

Ліміти залишку готівки в касі встановлюються усім підприємствам, що мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції готівкою. Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства встановлюють комерційні банки за місцем відкриття рахунка з урахуванням режиму роботи підприємства, віддаленості його від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касової виручки (надходжень) та графіка заїзду інкасаторів.

Порядок встановлення лімітів залишку готівки в касі регулюється Інструкцією про організацію роботи з готівкового обліку установами банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 69.

Всю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки в касі підприємства зобов'язані здавати у порядку й у строки, встановлені установою банку для зарахування на їхні рахунки. Касові операції оформляються документами, типові форми яких затверджено наказом Міністерства статистики України (Мінстату) від 15.02.96 № 51.

Приймання готівки касами підприємств проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою. Про приймання грошей видають квитанцію за підписом головного бухгалтера або особи, ним уповноваженої, і касира, завірену печаткою (штампом) касира або відбитком касового апарата.

Видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. Документи на видачу грошей мають бути підписані керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, ними уповноваженими.

Крім Положення про ведення касових операцій аудитор використовує нормативні документи, затверджені відповідними міністерствами і відомствами, первинні документи щодо приймання і видачі готівки, касові книги і звіти касира, книги аналітичного обліку цінностей, що зберігаються в касі, облікові регістри за рахунком 30 "Каса" і для зустрічної перевірки за рахунки 31 "Рахунки в банках", субрахунками до нього 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті", 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті", 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті", 33 "Інші кошти", субрахунки 331 "Грошові документи в національній валюті", 332 "Грошові документи в іноземній валюті", 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті", 334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті".


3.2. Аудит касових операцій

Аудит каси проводять у такій послідовності: інвентаризація каси, перевірка дотримання Положення про ведення касових операцій, документальна перевірка прибуткових і видаткових касових операцій.

Однак при аудиторській перевірці проведення інвентаризації не належить до числа обов'язкових процедур, які використовує аудитор для підтвердження достовірності даних, що числяться за статтею

"Каса" активу балансу. Аудитор у даному випадку може скористатися результатами внутрішнього контролю.

Слід також врахувати, що готівку в іноземній валюті записують до акта інвентаризації із зазначенням назви і суми в перерахунку на українські гривні за курсом Національного банку України.

Під час документальної перевірки касових операцій аудитор використовує такі документи:

* № КО-1 "Прибутковий касовий ордер";

* № КО-2 "Видатковий касовий ордер";

* № КО-3 і КО-За "Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів";

* № КО-4 "Касова книга";

* № КО-5 "Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей", документи без ордерного оформлення приймання і видачі грошей, облікові регістри, Головну книгу і баланси на відповідні дати за рахунком 30 "Каса" тощо.

Особлива увага аудитора має бути зосереджена на правильності оформлення касових документів: чи є на кожному документі розписки одержувачів грошей, чи погашаються касові документи (прибуткові - штампом "Одержано", видаткові - "Оплачено") із зазначенням дати, чи немає підчисток і виправлень.

Під час перевірки звіту касира і прикладених до нього документів аудитор зіставляє номери останніх прибуткових і видаткових касових ордерів, прикладених до звіту, із записами в журналі реєстрації, щоб переконатися у повноті обліку останніх касових операцій. Якщо буде виявлено розбіжності у сумі або нумерації ордерів, з'ясовують причини. Щоб перевірити, як дотримано встановлений ліміт залишку грошей у касі, необхідно зіставити фактичні залишки грошей на окремі дати й у середньому за місяць із лімітом залишку. При підрахунку фактичних залишків грошей у касі вилучається готівка, призначена для виплати заробітної плати, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, пенсій і премій.

Як правило, перевірка каси проводиться не рідше одного разу на квартал. Оперативний контроль за залишком грошей у касі здійснюється на підставі звітів касира.

Використання готівки за цільовим призначенням перевіряють зіставленням даних про одержання в банку грошей з даними про їх витрачання (балансовим методом, тобто залишок на початок з рахунка 30 "Каса" плюс оборот за дебетом за цим же рахунком і мінус оборот за кредитом). Для цього використовують дані звітів касира з доданими документами, дані облікових регістрів з дебету і кредиту рахунка 30 "Каса" і журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.

Своєчасність і повноту внесення в банк невикористаних грошових сум перевіряють шляхом зіставлення дати і суми зарахування грошей на рахунок відповідно до виписки банку з датою закінчення масової виплати грошей, зазначеною у дозвільному написі на платіжних відомостях, і депонування заробітної плати та інших невиплачених сум, а також із датою і сумою оприбуткування грошей у касу за іншими надходженнями.

Перевіряючи касові операції, необхідно встановити їх законність, достовірність і господарську доцільність.

Особливо ретельно аналізують повноту і своєчасність оприбуткування у касу грошей, одержаних із банку. Повноту і своєчасність оприбуткування грошей у касу, одержаних із поточних рахунків підприємств у банку, встановлюють шляхом зустрічної і взаємної звірки даних банківських виписок із рахунків підприємств, корінців чекових книжок, прибуткових касових ордерів і записів у касовій книзі.

Чекові книжки, корінці використаних чеків і невикористані чеки мають зберігатися у головного бухгалтера в умовах, що виключають можливість їх втрати. Зіпсовані чеки з написом "Анульовано" слід зберігати підклеєними до корінців чеків.

Забороняється: довіряти зберігання чекових книжок іншій особі, зокрема касиру, який одержує за чеками готівку в банку, а також підписувати незаповнені чеки; виписувати чеки на пред'явника (мають використовуватися тільки іменні чеки).

Для того, щоб впевнитись у повноті оприбуткування грошей за реалізовані товарно-матеріальні цінності, слід перевірити звіти про їх рух і записи за рахунками обліку їх реалізації. При цьому кредитові записи за рахунком реалізації (за готівку) зіставляють із дебетовими записами з рахунка каси. У разі розбіжностей слід перевірити сутність зазначених операцій й встановити причини відхилень. На кожному підприємстві матеріальні цінності мають видаватися тільки за наявності на накладній поставленого касою штампа "Оплачено". Готівка за продані товари чи надані послуги має здаватися в касу підприємства. Квитанція видається за підписами головного бухгалтера і касира.

Під час аудиту правильності виплати грошей за платіжними відомостями слід вибірково встановити, чи всі записані в розрахунково-платіжні відомості особи практично працювали на підприємстві й чи немає серед них підставних осіб, на яких виписується заробітна плата з метою її привласнення. Такі факти виявляють шляхом звіряння даних відомості на виплату заробітної плати з показниками обліку особового складу і табелів, із наказами про зарахування на роботу і звільнення, з даними первинних документів про нарахування заробітної плати. Слід також перевірити підсумки в платіжних відомостях, тому що нерідко допускаються факти навмисного завищення підсумків у графі "До видачі на руки" на передбачувану суму привласнення. Тут необхідно звернути увагу на величину виплачених сум окремим особам із наступною перевіркою їх реальності, на справжність підписів осіб, що одержали гроші, на дописані суми, підчищення, необумовлені виправлення, неякісне оформлені доручення тощо.

У всіх відомостях слід перевірити справжність (автентичність) підписів одержувачів грошей. Для цього підписи в одних відомостях зіставляють із підписами в інших, особливу увагу звертають на виправлення і підчищення. В окремих випадках слід опитати одержувачів грошей, що дає змогу виявити підроблені підписи, а деколи і підставних та вигаданих осіб.

Окремо перевіряють правильність уплати і повноти оприбуткування квартирної плати й оплати комунальних послуг та інших надходжень, для чого користуються способам зустрічної перевірки і взаємного звіряння операцій, беруть письмові й усні пояснення у посадових і матеріально відповідальних осіб.

Здійснюючи аудит касових операцій, слід перевірити правильність підрахунку оборотів за прибутком і видатком у касових звітах, визначення залишків на кінець звітного періоду і перенесення їх з однієї сторінки на іншу та відповідність залишку з рахунка 30 "Каса" за звітом касира на кінець місяця залишку за рахунком 30 "Каса" у Головній книзі.

Контролюючи касові операції, слід встановити відповідність кореспонденції рахунків чинним положенням і правилам ведення бухгалтерського фінансового обліку. Для цього звіти касира і прикладені до них документи зіставляють із даними регістрів бухгалтерського обліку.

Вивчаючи факти надходження грошей на поточні рахунки в банках, слід перевірити правильність і повноту гарантування їх за виписками банку, бухгалтерськими регістрами і звітами касира.

Під час перевірки правильності списання коштів з рахунка у банку особливу увагу доцільно звернути на своєчасність і повноту оприбуткування і цільового використання готівки, одержаної в банку.

На підставі даних акта інвентаризації каси і групувальних відомостей порушень касової дисципліни складають відповідний розділ аудиторського звіту (висновку), де відображаються встановлені факти недоліків у організації і веденні касових операцій з посиланням на додані до аудиторського звіту (висновку) групувальні відомості порушень і аналітичні таблиці.


3.3. Аудит операцій по рахунках у банку

Операції на рахунках у банку підлягають суцільній перевірці. Джерелами даних для аудиту операцій на рахунках у банках є виписки банку з особових рахунків і прикладені до них виправдувальні документи, а також записи в облікових регістрах за рахунком 31 "Рахунки в банках". Насамперед, треба звірити залишки коштів, відображених у виписках за відповідними рахунками, із залишками коштів, що значаться за обліковими даними. Однак рівність залишків не гарантує тотожності оборотів за виписками банку і за балансовим рахунком, оскільки при обробці виписок може бути допущено навмисне зменшення оборотів за дебетом і кредитом рахунка на однакову суму з метою приховати зловживання. Тому слід перевірити відповідність оборотів за дебетом і кредитом рахунка за виписками банку за кожний місяць даним оборотів за обліковими реєстрами.

Важливо також перевірити повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів. Повноту банківських виписок встановлюють за їхньою нумерацією за сторінками і перенесенням залишку коштів на рахунку. Залишок коштів на кінець періоду в попередній виписці банку за рахунком має дорівнювати залишку коштів на початок періоду в наступній виписці. Правильність виписки визначають шляхом перевірки всіх її реквізитів. Якщо у виписці буде встановлено необумовлені виправлення або підчищення, закреслення, то необхідно провести зустрічну перевірку даних виписки із записами в першому примірнику особового рахунка, що знаходиться в установі банку. У випадку відсутності окремих виписок слід також звернутися до установи банку.

Крім того, слід впевнитися, що всі здійснені через банк операції є реальними і підтверджені відповідними справжніми (автентичними) документами. Бувають випадки, коли їх підробляють або прикладають не повністю, що дає можливість, застосовуючи неправильну кореспонденцію рахунків, приховувати в обліку зловживання на значні суми. У разі виникнення сумнівів у справжності документів (відсутність банківського штампа, виправлення перерахованих сум, найменування одержувача грошей і дати здійснення операцій) слід провести зустрічну перевірку платіжних документів, які зберігаються у справах підприємства, із платіжними документами в банку або у контрагента з операції. Одночасно з'ясовують правильність кореспонденції рахунків і записів у облікових регістрах, бо деколи зловживання можуть бути приховані шляхом складання неправильних бухгалтерських записів (проводок), не підтверджених документами, а також сторнувальних записів без документальних підтверджень і без дійсної потреби або неправильним підрахунком чи перенесенням підсумків з одної сторінки регістру на іншу.

Обов'язком аудитора є також перевірка правильності та обґрунтованості перерахування коштів за товарно-матеріальні цінності, для чого порівнюють суми, вказані в платіжних документах, із даними виписки банку і записами на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" або на рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами". Тут за прибутковими документами перевіряють повноту і правильність оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. Якщо є сумніви в справжності документів чи достовірності операцій, слід провести зустрічну перевірку їх у постачальників продукції.

Перевіряючи видаткові банківські документи, необхідно групувати в окремій відомості всі оплачені штрафи, неустойки та інші платежі, пов'язані з порушенням договірних умов, що дасть змогу потім перевірити повноту відображення їх на відповідних рахунках, і вжиті підприємством заходи щодо відшкодування за рахунок винних осіб суми заподіяної шкоди.

Перевіркою сутності банківських документів встановлюють, чи не допускалося неправильне перерахування авансів і платежів за безтоварними рахунками або оплата рахунків інших організацій, які не мають відношення до підприємства, що перевіряється.

Під час перевірки операцій за акредитивами слід звірити залишки сум і обороти за виписками банку із записами в регістрах бухгалтерського обліку. Одноразово з'ясовують причини, які зумовили розрахунки за акредитивною формою, чи передбачена ця форма розрахунків договором або чи може вона застосовується як санкція з боку постачальників за несвоєчасні платежі. Потім перевіряють повноту і своєчасність використання і повернення невикористаних акредитивів, а також повноту оприбуткування матеріальних цінностей, які надійшли від постачальників.

Операції з лімітованими і не лімітованими чековими книжками аналізуються з погляду їх правильності, характеру і повноти оплати. З'ясовують, чи не проводилась оплата лімітованими чеками видатків, які не включаються в авансові звіти підзвітних осіб як здійснені готівкою.

Після встановлення подібних фактів слід визначити розмір завданого підприємству збитку і винних осіб. Слід також перевірити, чи збігається залишок за книжкою лімітованих чеків, відображений на корінці останнього використаного чека, із залишком на дату перевірки за рахунком 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті", а також із залишком за випискою банку. Залишок грошей на кінець місяця за випискою банну деколи не збігається із залишком ліміту за лімітованою книжкою. Це пояснюється тим, що видані з лімітованих книжок чеки не були до кінця місяця пред'явлені одержувачами в банк до оплати.

Об'єктом контролю аудитора можуть бути операції з переказами грошей з рахунка в банку на рахунки в Ощадбанк, тому що вони можуть бути пов'язані з передачею грошей підставним особам, з крадіжками коштів.

Здійснюючи перевірку операцій на рахунку 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті", слід встановити, чи відповідають залишки коштів, відображені у виписці банку, залишку коштів, який значиться за обліком; повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів; правильність операцій і справжність банківських виписок і первинних документів, правильність кореспонденції рахунків за операціями на поточних рахунках в іноземній валюті й записів у облікових регістрах. Особливу увагу звертають на повноту зарахування на транзитні валютні рахунки валютної виручки, що надійшла на адресу підприємства.

Ретельно вивчають обґрунтованість списання грошей з рахунків підприємства в банках у дебет рахунків витрат, прибутків і збитків тощо.

Кожний випадок порушення кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку перевіряється за первинними документами для того, щоб з'ясувати, чи не призвело це до навмисного перекручення облікових і звітних даних.

Під час перевірки операцій за поточним рахунком в іноземній валюті слід врахувати, що суб'єкти господарювання можуть здійснювати скупку, обмін, продаж валюти за ліцензією Національного банку України в установленому законом порядку.

4. ОЦІНКА СТАНУ ВНУТРІШНЬОГО ГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ ТА ДОДЕРЖАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ НА ПІДПРИЄМСВІ

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про аудиторську діяльність" діяльність аудиторських фірм обмежена наданням аудиторських послуг та видами робіт, які безпосередньо стосуються надання аудиторських послуг — консультацій, перевірок або експертиз. Аудитори і аудиторські фірми не мають права безпосередньо брати участь у виробничому процесі на підприємстві або впливати на нього. Ця законодавча норма обумовлена існуванням двох форм проведення аудиту, які мають різну мету, — це внутрішній і зовнішній аудит. Внутрішній аудит проводиться всередині самої організації за вимогою керівництва підприємства аудиторами, які працюють у цій організації, і тією чи іншою мірою виконання їхніх функцій залежить від впливу керівництва підприємства. Тому внутрішній аудит не можна вважати незалежним і об'єктивним. Проте це не зменшує значення і важливості внутрішнього аудиту як невід'ємної частини контролю.

Об'єкти і методи внутрішнього аудиту і контролю

Об'єктами внутрішнього аудиту е:

— система внутрішнього контролю;

— окремі статті бухгалтерської та оперативної інформації;

— управлінські рішення, їх ефективність;

— проекти управлінських рішень;

— фінансові прогнози;

— ретроспективний та перспективний аналіз;

— інформація про господарську діяльність;

— майно підприємства;

— системи оподаткування;

— системи планування, нормування, матеріального стимулювання;

— внутрішньогосподарський контроль;
— виконавча дисципліна.

Незалежно від виду аудиту, форм і методів його здійснення аудитор у своїй діяльності повинен керуватися принципами іметодами аудиту. При цьому слід пам'ятати, що методичні прийоми внутрішнього аудиту мають деякі особливості, їх слід розглядати стосовно конкретних об'єктів.

Серед методичних прийомів внутрішнього аудиту можна виділити дві групи:

— наукового мислення;

—фактичного і документального аудиту.

Методичний прийом наукового мислення є найпоширенішим. Він використовується для вивчення усіх об'єктів внутрішнього аудиту. Критично вивчаючи кожний об'єкт, аудитор визначає найбільш ефективний метод аудиту, за якого він може використати евристичні методи, експертизу документів, матеріальних цінностей; лабораторних та інших аналізів; контрольних перевірок. Ці методи можуть використовуватись аудитором безпосередньо, а також із залученням фахівців різних спеціальностей. Аудитор може використовувати також прийом моделювання.

Моделювання дає можливість розробити фінансові прогнози, попередити й усунути негативні тенденції розвитку підприємства.

Для проведення фактичного аудиту використовують:

— інвентаризацію;

— обстеження, лабораторні аналізи, контрольні обміри виконаних робіт;

— контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво;

— безпосередній контроль якості продукції на робочих місцях;

— Інші методи.

При проведенні документального аудиту використовують:

— зустрічні перевірки;

— лічильні перевірки;

— прийоми спеціальних розрахунків;

— статистичні методи;

— економіко-математичні методи;

— прийоми програмного контролю інформації;

— прийоми експертної оцінки документів;

— балансовий метод;

— інші методи.

Взаємодія внутрішнього контролю і зовнішнього аудиту

Цей підрозділ призначений для визначення ролі внутрішнього контролю і аудиту з метою проведення зовнішнього аудиту.

Відповідно до вимог Національного нормативу аудиту України № 12 "Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування", аудитор, проводячи перевірку, повинен упевнитися у функціонуванні системи внутрішнього контролю й аудиту, оцінити її як основу для складання фінансової звітності. Метою аналізу оцінки внутрішнього контролю та аудиту є встановлення ступеня довіри до нього, що, в свою чергу, використовується для встановлення характеру, обсягів та тривалості виконання процедур перевірки на відповідність і суттєвість. У світовій практиці існує два основні підходи до оцінювання внутрішнього контролю й аудиту при проведенні зовнішнього аудиту:

— системно орієнтований (традиційний) підхід;

— імовірнісний підхід.

Системно орієнтований (традиційний) підхід

Найбільш проста перевірка — це суцільне дослідження, коли перевіряються усі елементи системи внутрішнього контролю та аудиту. Такий підхід має назву системно орієнтованого і потребує від аудитора:

1)впевненості, що на підприємстві існує система внутрішнього
контролю та дослідження (опису) кожного елемента цієї системи;

2)оцінки надійності кожного елемента системи;

3)перевірки ступеня виконання внутрішнім контролем покладених на нього функцій;

4)винесення висновку за результатами перевірки:

- система внутрішнього контролю аудиту ефективна, і на неї можна покластися, що дає можливість скоротити кількість детальних перевірок;

- система внутрішнього контролю аудиту не надійна, і кількість перевірок на відповідність треба збільшити.

Імовірнісний підхід

Суцільна перевірка при проведенні зовнішнього аудиту — це мета кожного аудитора, яка практично ніколи не збувається. Тому аудитори використовують вибіркові перевірки. Обсяг перевірок "на відповідність за сумою" визначається за оцінкою ризику. Аудитору передусім треба встановити допустимий загальний рівень аудиторського ризику. У світовій практиці визнано, що допустимий аудиторський ризик винесення неправильного висновку про дані перевірки становить 5%. Далі аудитор повинен визначити такі джерела свідчень.

1. Внутрішні фактори розвитку підприємства (тип технології, яка використовується на підприємстві або традиційна технологія, використання світових досягнень науки, техніки і технології у практиці підприємства, результати проведення зовнішнього аудиту за попередні роки та ін.

2.Процедури аналізу господарської діяльності за кілька років
діяльності підприємства.

3.Процедури внутрішнього контролю, які є головним джерелом
доказів.

Після визначення доказів свідчень наступним етапом є визначення необхідного ступеня впевненості від виконання перевірки на суттєвість і можливої вагомості доказів з попередніх джерел.

Небезпеку того, що перевірка на суттєвість не виявить суттєвих помилок або порушень, називають ризиком незнаходження. Він свідчить про те, що аудитор визначає ймовірність того, що помилки, не помічені системами внутрішнього контролю, можуть залишитися також непоміченими і в разі проведення аудиту визначення загального аудиторського ризику, наведеного в підрозділі 6.3.

Імовірнісний підхід до оцінки системи внутрішнього контролю і аудиту передбачає, що за можливості визначити розмір аудиторського ризику, внутрішнього ризику і ризику контролю можна визначити і розмір ризику невиявлення, що дасть можливість аудитору досить точно встановити характер, обсяги і тривалість виконання процедур перевірки на суттєвість.

Дослідження й оцінювання системи внутрішнього контролю й аудиту

Незалежно від того, який підхід обрав аудитор для оцінювання системи внутрішнього аудиту і контролю — системно орієнтований чи імовірнісний, — він повинен виконати роботу, що складається з трьох етапів: дослідження, опису та оцінювання.

Дослідження

Дослідження системи внутрішнього аудиту і контролю аудитор може виконувати різними способами.

1.Використати складену робітниками обліково-аналітичних служб
підприємства інформацію про системи обліку, комп’ютерного забезпечення внутрішнього аудиту і контролю.

2.Використати у роботі інформацію про системи, підготовлені
внутрішніми аудиторами. Щоб на цю інформацію можна було по
кластися, потрібні відповідні висновки зовнішніх аудиторів щодо
достовірності самої інформації і ступеня незалежності внутрішніх
аудиторів.

3.Опитати службовців підприємства, які працюють у службі внутрішнього аудиту і контролю.

4.Проаналізувати процедури внутрішнього аудиту і контролю з
метою отримання інформації щодо їх суттєвості.

5.Використати висновки зовнішніх аудиторів щодо систем внутрішнього контролю і аудиту.

Опис системи внутрішнього аудиту і контролю

Дослідження системи внутрішнього контролю й аудиту, яке проводять аудитори, треба представити у найбільш прийнятному вигляді. В аудиторській практиці використовують схеми і пояснення до них. Вони як методи опису внутрішнього аудиту і контролю мають ряд суттєвих переваг перед іншими методами:

1)подають інформацію про систему контролю у логічно-послідовному вигляді;

2)дають можливість дуже швидко встановити логіку внутрішнього контролю, виявити її слабкі і сильні сторони;

3)можуть з успіхом використовуватися в екстремальних ситуаціях (якщо висновки аудиторської фірми піддаються сумніву, аудиторам на підставі схем дуже просто довести свою правоту);

4)зрозумілі спеціалістам різних фахових спрямувань;

5)дуже легко коригуються і можуть використовуватись протягом багатьох років з необхідними коригуваннями;

6)дають можливість простежити функціонування системи як у просторі так, і за часом.

Проте треба мати на увазі, що не у всіх випадках схеми можна використовувати для опису системи як метод. Недоцільно використовувати їх для опису дуже складних або простих бізнес-систем. Також треба враховувати, що схема дає повне уявлення про функціонування системи, тільки якщо ця система працює без збоїв. Загалом же схема не дає інформації про те, як працює система в умовах нетрадиційних ситуацій. У цих випадках більш прийнятним методом є пояснення.

У загальному вигляді дослідження і опис системи внутрішнього контролю і аудиту клієнта — це складна робота, що вимагає від виконавців значних знань, досвіду та спеціальної підготовки.

ВИСНОВКИ

Переглянув курсову роботу на тему “Методика аудиту грошових коштів та їх потоків», ми можемо зробити висновки, що : аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Національним нормативом № 3 ."Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності" метою аудиту визначено "висловлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність, в у сіх суттєвих аспектах, інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів" Аудит повинен бути організований так, щоб адекватно відображати всі аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється, настільки, наскільки вони відповідають перевіреній фінансовій інформації.

Аудитор досліджує процес відображення окремих операцій, починаючи з первинних документів і закінчуючи звітністю; перевіряє наявність усіх необхідних реєстрів і порядок їх ведення, виконує арифметичні перевірки обігів і залишків на рахунках та підсумків звітів і окремих документів; установлює правильність оформлення первинних документів, використання плану рахунків, у тому числі введених нових рахунків.

Здійснюючи аудит касових операцій, слід керуватися Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72. Це Положення поширюється на усіх юридичних осіб (крім банків і підприємств зв'язку) незалежно від форми власності та виду діяльності, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи

. Аудит каси проводять у такій послідовності: інвентаризація каси, перевірка дотримання Положення про ведення касових операцій, документальна перевірка прибуткових і видаткових касових операцій.

Особлива увага аудитора має бути зосереджена на правильності оформлення касових документів: чи є на кожному документі розписки одержувачів грошей, чи погашаються касові документи (прибуткові - штампом "Одержано", видаткові - "Оплачено") із зазначенням дати, чи немає підчисток і виправлень. Перевіряючи касові операції, необхідно встановити їх законність, достовірність і господарську доцільність.

Джерелами даних для аудиту операцій на рахунках у банках є виписки банку з особових рахунків і прикладені до них виправдувальні документи, а також записи в облікових регістрах за рахунком 31 "Рахунки в банках". Обов'язком аудитора є також перевірка правильності та обґрунтованості перерахування коштів за товарно-матеріальні цінності, для чого порівнюють суми, вказані в платіжних документах, із даними виписки банку і записами на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" або на рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами".

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про аудиторську діяльність" діяльність аудиторських фірм обмежена наданням аудиторських послуг та видами робіт, які безпосередньо стосуються надання аудиторських послуг — консультацій, перевірок або експертиз. Аудитори і аудиторські фірми не мають права безпосередньо брати участь у виробничому процесі на підприємстві або впливати на нього.

Незалежно від виду аудиту, форм і методів його здійснення аудитор у своїй діяльності повинен керуватися принципами іметодами аудиту. При цьому слід пам'ятати, що методичні прийоми внутрішнього аудиту мають деякі особливості, їх слід розглядати стосовно конкретних об'єктів


Л ІТЕРАТУРА

1. Закон України „Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року №3125 (із змінами та доповненнями).

2. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999р. №996-ХІУ

3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затв. Постановою правління НБУ 19.02.2001р. №32.

4. Аудит і аудиторська діяльність ∕ Л.С.Шатковська, В.М.Жук та інш. – К.: Урожай. 196. – 432 с.

5. Аудиторська діяльність в Україні. Збірник нормативних документів. – Х.: ООО”Конус”, 1999. – 192с.

6. Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник. – К.: Вища школа – Знання, - 1998. – 574с.

7. Давидов Г.М. Навчальний посібник – Київ „Знання”, 2001.

8. Зублевіч С. Перспективи розвитку аудиту ∕ ∕ Бухгалтерський облік і аудит.

9. Журнал. – Киев 2005 № 8 ∕ 9 – с. 101 – 109.

10. Інтернет

11. Петрик Є. Методика аудиторської перевірки звіту про рух грошових коштів. – Вісник податкової служби України: Журнал – Київ, 2003 - № 30. – с.57 -64.

12. Романів М.В. Державний фінансовий контроль і аудит. Навчально методичний посібник. – Київ, ТОВ, 1998 р. – 224 с.

13. Усач Б.Ф. Аудит: Навчальний посібник – К.: Знання – Прес,2002. – 223 с.

14. Шатковська Л.С. Економічний контроль на сільськогосподарських підприємствах. – К.:Урожай, 1994. – 272 с.

Додаток 1

ТЕСТИ

«→» - вірна відповідь.

1) Як часто проводиться перевірка каси:

а) раз на місяць;

→ б) раз на квартал;

в) раз на пів року.

2) Хто встановлює ліміт залишку готівки в касі:

а) НБУ;

→б) комерційні банки за місцем відкриття рахунка;

в) керівник або головний бухгалтер.

3) Які обов’язкові етапи повинен виконати аудитор:

→ а)дослідження;

б)інновації;

→ в)опис;

г)виправлення винайденого недоліку;

→ д)оцінювання.

4) Перевірка касових документів може бути:

→ а) повною;

б) довгостроковою;

→ в) винятковою;

г) багато об’ємною.

5) Які документи використовує аудитор під час документальної ревізії касових операцій:

а) прибутковий та видатковий касові ордера;

б) касова книга;

в) книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей;

→г) всі.

6) У кого мають зберігатися чекові книжки, корінці використаних чеків і невикористані чеки:

→а) головного бухгалтера;

б) касира;

в) керівника.

7) Джерелами даних для аудиту операцій на рахунках у банку є:

→а) виписки банків з особових рахунків;

б) головна книга;

→ в) записи в особових реєстрах за 31рахунком.

8) Найважливіший методологічний принцип аудиту:

а) контроль;

б) договір;

→в) планування.

9) Перевірку стану розрахунків найкраще починати з:

а) перевірки звіту фінансових результатів;

→ б) співвідношення даних аналітичного обліку з даними Головної книги та балансу;

в) стану внутрішнього контролю.

10) Які 2 підходи до оцінювання внутрішнього контролю й аудиту при проведенні зовнішнього аудиту:

→а) системно – орієнтований(традиційний) підхід;

б)аналітичний підхід;

→в) імовірний підхід;

г) балансовий підхід.

Додаток 2

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ

1)Раптова ревізія – перевірка і перерахунок усіх грошей та цінностей, які знаходяться у касі

2)Перевірка правильності заповнення первинних касових документів та ведення касової книги – перевірка правильності заповнення касових ордерів(не допускаються виправлення, закреслювання та інше);реєстрація касових ордерів у журналі реєстрації касових документів; наявності однієї касової книги на підприємстві; порядку її ведення

3)Перевірка встановленого ліміту каси та додержання його підприємством – перевірка касової книги та інших регістрів обліку на предмет перевищення встановленого ліміту каси.

4)Перевірка наявності проведення інвентаризації каси – перевірка актів інвентаризацій каси; дотримання вимог нормативних документів, які регулюють порядок проведення інвентаризації.

5)Перевірка правильності видачі готівки з каси – перевірка використання готівки на цілі, для яких вона одержана в установі банку; видача готівки на поточні потреби підприємства залежно від кількості працівників та її використання.

6)Правильність оприбуткування готівки – перевірка повного оприбуткування готівки від реалізації продукції за готівку;повного оприбуткування готівки у касі при отриманні готівки з розрахункового рахунка; повернення підзвітних сум, депонованої заробітної плати.

7)Перевірка достовірності обліку касових операцій – звірка даних первинних, аналітичних і синтетичних документів з даними звітності з метою визначення її повноти та достовірності.


ДОДАТОК 3

КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ

1. Виплачені дивіденди

ДТ 671 КТ 301

2. Одержані короткострокові позики банку в касу

ДТ 30 КТ 60

3. Отримано на поточний рахунок орендну плату авансом

ДТ 311 КТ 69

4. Продані товари (продажна вартість)

ДТ 301 КТ 702

5. Одержана сума відшкодування витрат

ДТ 301,311 КТ 375

6. Видано суму в підзвіт на придбання малоцінних необоротних матеріальних активів

ДТ 372 КТ 301

7. Понесені витрати на реалізацію малоцінних необоротних матеріальних активів

ДТ 942 КТ 301

8. Виплачена заробітна плата

ДТ 661 КТ 301

9. Повернено підприємством кредит банку

ДТ 601 КТ 311

10. На підставі видаткового касового ордера видано для покриття витрат по відрядженню і ринковому збору

ДТ 372 КТ 301

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Другие видео на эту тему