регистрация /  вход

Диверсифікована стратегія розвитку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Центр ділових інвестицій" (стр. 1 из 15)

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАТЕГІЇ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ СУБ'ЄКТІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ................................................ 5

1.1 Загальні поняття і причини виникнення стратегій................................... 5

1.2 Класифікація стратегій організації......................................................... 12

1.3 Стратегія диверсифікації і етапи її розробки......................................... 19

1.4 Види стратегій диверсифікації................................................................ 28

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВО - ГОСПОДАРСЬКІЙ І ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ЦЕНТР ДІЛОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ».............................................................................................. 35

2.1 Вибір методики аналізу і підготовка інформаційної бази для його здійснення........................................................................................................................ 35

2.2 Загальні відомості про підприємство..................................................... 38

2.3 Аналіз реалізації ТОВ «Центр ділових інвестицій».............................. 41

2.4 Аналіз господарської діяльності ТОВ «Центр ділових інвестицій»..... 46

2.5 Аналіз фінансової діяльності ТОВ «Центр ділових інвестицій»........... 56

2.6 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Центр ділових інвестицій»58

2.7 Синтез результатів аналізу..................................................................... 62

РОЗДІЛ 3 ФОРМУВАННЯ ДІВЕРІФІЦИРОВАННОЙ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ТОВ «ЦЕНТР ДІЛОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ» НА ОСНОВІ РОЗРОБКИ ЇЇ ЕЛЕМЕНТІВ66

3.1 Вибір стратегії розвитку підприємства і обгрунтування основних її параметрів........................................................................................................................ 66

3.1.1 Оптимізація товарно-ринкової стратегії............................................. 67

3.1.2 Оптимізація об'єму і структури активів підприємства і джерел фінансування........................................................................................................................ 80

3.2 Вибір і обгрунтування напрямів диверсифікації діяльності ТОВ «Центр ділових інвестицій»..................................................................................................... 83

3.3 Визначення ефективності розробленої диверсифікованої стратегії розвитку ТОВ «Центр ділових інвестицій».......................................................................... 84

ВИСНОВОК.................................................................................................. 88

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................... 89

ДОДАТОК АОсновні характеристики автостекол SAINT-GOBAIN SEKURIT 93

ДОДАТОК Б Основні характеристики автостекол PILKINGTON.............. 97

ДОДАТОК В Ключові бренди продукції PILKINGTON............................ 98


ВСТУП

Актуальність теми. Розробка стратегії розвитку будь-якого господарюючого суб'єкта є невід'ємною умовою його успішного функціонування на внутрішньому і зовнішньому ринку. Питання обгрунтування стратегічних напрямів розвитку актуальне як для фірм, що лише виходять на ринок, так і для тих фірм, що займають значний сегмент ринку. Особливо значимою є розробка стратегії розвитку для підприємств автосервісу в крупних промислових містах, що функціонують в умовах жорсткої конкуренції. Найбільш дієвим для таких фірм буде пошук нових географічних ринків і диверсифікація напрямів своїй діяльності, як на тому, що існує так і на нових ринках. Ці обставини і зумовили актуальність розробки диверсифікованої стратегії розвитку підприємства автосервісу.

Об'єкт дослідження – стратегічний розвиток підприємства автосервісу – суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Предмет дослідження – теоретичні і практичні аспекти формування диверсифікованої стратегії розвитку підприємства автосервісу.

Мета роботи – розробка диверсифікованої стратегії розвитку ТОВ «Центр ділових інвестицій».

Для досягнення даної мети в роботі вирішені наступні завдання:

-обгрунтування необхідності розробки стратегії розвитку підприємства, як необхідної умови його успішного існування;

-дослідження наукових робіт, присвячених розробці диверсифікованої стратегії розвитку фірми;

-аналіз зовнішньоекономічної і фінансово-господарської діяльності досліджуваного господарюючого суб'єкта;

-вибір стратегії розвитку підприємства і обгрунтування критерію оцінки її ефективності;

-розробка економіко-математичної моделі визначення оптимальних параметрів стратегії розвитку підприємства автосервісу;

-обгрунтування локальних складових і комплексу заходів, що забезпечує реалізацію диверсифікованої стратегії розвитку фірми;

-оцінка економічної ефективності розробленої диверсифікованої стратегії розвитку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Методи дослідження. Дослідження дипломної роботи засновані на роботах вітчизняних і зарубіжних учених. У роботі використані системний і комплексний підходи в менеджменті, методи структурно-логічного, кореляційного і фінансово-економічного аналізів, методи економічного моделювання і прогнозування.

Практичне значення отриманих результатів роботи полягає в можливості використання запропонованих підходів в області стратегічного управління підприємством автосервісу для розробки стратегії розвитку підприємств галузі.


РОЗДІЛ 1 . ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАТЕГІЇ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ СУБ'ЄКТІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Загальні поняття і причини виникнення стратегій

Слово «стратегія» сталося від грецького strategos, «мистецтво генерала». Термін «стратегія» узятий з військового лексикону, де він позначає планування і проведення в життя політики країни або військово-політичного союзу держав з використанням всіх доступних засобів. У загальному сенсі це поняття вживається для позначення широких довгострокових заходів або підходів. У лексиконі ділового управління воно стало вживатися для позначення того, що раніше називалося політикою, або діловою політикою [1].

Починаючи з 1926 року під стратегією малося на увазі - управління ресурсами коли було встановлено, що при кожному подвоєнні виробництва витрати на одиницю продукції падають на 20%. На основі виробничих розрахунків була виведена так звана крива досвіду, яка, у свою чергу, лягла в основу ряду моделей зниження витрат виробництва на одиницю продукції у великосерійному виробництві. Одна з них – матриця консультативної групи Бостона. Згідно цієї моделі завоювання великої частки ринку дозволяє раціоналізувати виробництво за рахунок великосерійного випуску продукції і тим самим знижувати витрати на одиницю продукції, що, у свою чергу, веде до підвищення конкурентоспроможності і рентабельності.

Така модель була оптимальною до середини 70-х років, коли тиск конкуренції був нижчий, ніж тепер. Головним в організаційній діяльності в час і після другої світової війни було управління великими масами людей, капіталу і матеріалів. Були вдосконалені системи матеріально-технічного забезпечення. Проблеми оптимізації, тобто пошуку найбільш ефективних доріг виконання яких-небудь робіт або розміщення яких-небудь об'єктів, успішно вирішувалися за допомогою методів дослідження операцій.

Після другої світової війни весь світ випробовував на собі брак товарів, і високий рівень попиту сприймався як явище само собою зрозуміле. У такій ситуації ефективне дослідження управління ресурсами було головним, і суть стратегії полягала у виборі варіантів зростання компанії. У корпоративному стратегічному мисленні того періоду, переважала орієнтація на так звану портфельну стратегію. У багатьох диверсифікованих корпораціях різних галузей, що складалися з підприємств, завдання вищого керівництва зводилися головним чином до вибору господарських об'єктів, які слід було інвестувати.

Стратегія – є набір правил для ухвалення рішень, якими організація керується в своїй діяльності. Розрізняють чотири групи таких правил [2].

Правила, використані при оцінці результатів діяльності організації в сьогоденні і в перспективі. При цьому якісну сторону критеріїв оцінки називають орієнтиром, а кількісний вміст — завданням.

Правила, по яких будуються стосунки організації із зовнішнім середовищем, що визначають: які види продукції і технології вона розроблятиме, куди і кому збувати свої вироби, яким чином добиватися переваги над конкурентами. Цей набір правил називається продуктово-ринковою стратегією або стратегією бізнесу.

Правила, по яких встановлюються стосунки і процедури усередині організації. Часто їх називають організаційною концепцією.

Правила, по яких організація веде свою повсякденну діяльність. Ці правила ще називаються основними оперативними прийомами.

Стратегії володіють певними відмінними рисами [2]:

Вироблення стратегії завершується не якою-небудь негайною дією, а лише встановленням загальних напрямів, просування по яких забезпечить зростання і зміцнення позицій організації.

Сформульована стратегія може бути використана для розробки стратегічних проектів методом пошуку. Роль стратегії в пошуку полягає в тому, аби, по-перше, допомогти зосередити увагу на певних ділянках і можливостях; по-друге, відкинути всі останні можливості як несумісні із стратегією.

Необхідність в реалізації виробленої стратегії відпадає, як тільки реальний хід розвитку виводить організацію на бажані події.

В ході формулювання стратегії не можна передбачати всі можливості, які відкриваються при складанні проекту конкретних заходів. Тут частенько доводиться користуватися сильно узагальненою, неповною і неточною інформацією про різні альтернативи.

У міру того як в процесі пошуку відкриваються конкретні альтернативи, з'являється і точніша інформація, яка може поставити під сумнів обгрунтованість первинного стратегічного вибору. Таким чином, успішне використання стратегії неможливе без зворотного зв'язку.

Для відбору тих або інших проектів застосовуються як стратегії, так і орієнтири, тому може здатися, що це одне і те ж, тоді як орієнтир є метою, до якої прагне організація, а стратегія — засіб для досягнення цієї мети. Орієнтири — це вищий рівень ухвалення рішень. Стратегія, виправдана при одному наборі орієнтирів, не буде такою, якщо орієнтири організації зміняться.

Похожие статьи