Смекни!
smekni.com

Зовнішньоекономічні зв’язки України з Туреччиною (стр. 5 из 6)

Водночас, відбулося скорочення поставок котлів, машин, апаратів і механічних пристроїв – на 69 %; насіння та плодів – 31%, органiчних хiмiчних сполук – 43,2%, ефірних олій – 87%, папіру та картону – 68% , свинцю та виробів з нього – на 93%.

Імпорт зріс за рахунок збільшення поставок:

· автомобілів;

· мінералів;

· металопродукції.

Серед товарів, що імпортувались з Туреччини у 2008 році, значна частка припадала на:

· наземні транспортні засоби;

· котли, машини, апарати і механічні пристрої;

· одяг, полімерні матеріали, пластмаси;

· вироби з чорних металів;

· сіль, сірку;

· штукатурні матеріали, цемент;

· електричні машини та устаткування;

· їстівні плоди та горіхи, цитрусові;

· енергетичні матеріали, нафту та продукти її перегонки.

Імпорт зріс за рахунок збільшення поставок засобів наземного транспорту на 71 %, одягу текстильного – майже у 8 разів, одягу трикотажного– у 4,5 рази, полімерних матеріалів та пластмас – у 2 рази, плодів та цитрусових – на 45%, котлів машин та механічних апаратів – на 54%, виробів з чорних металів – на 86%.

Найбільш відомими українськими компаніями, які здійснюють експорт своїх товарів до Туреччини є “Індустріальний союз Донбасу”, завод імені Ілліча, “Азовсталь”, “Запоріжсталь”, “Азовмаш”, “Криворіжсталь”, Сумське НВО ім. Фрунзе, “Мотор-Січ”, Одеський припортовий завод, концерн “Стирол” тощо.Серед турецьких компаній, які здійснюють поставки товарів або інвестиції в Україні, слід зазначити “Евйап”, “Бета”, “Ефес”, “Тюрксель”, “Айгаз”, “Текнотес”, “Віта-Україна”, “Ата і Колінз”, “Улькер” тощо.

Співпраця в енергетичній сфері є важливим напрямком двостороннього співробітництва між нашими країнами і спрямована, насамперед, на забезпечення енергетичної безпеки двох країн.

Ця діяльність здійснюється в рамках Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про співробітництво в галузі енергетики від 7 червня 2005 року. Основні напрямки співробітництва визначаються двосторонньою Робочою групою з питань енергетики, яка провела вже два засідання. Чергове, третє засідання планується провести в першому кварталі 2009 року.

Перспективними напрямками двостороннього співробітництва в енергетичній сфері є спільний пошук родовищ і видобуток нафти та природного газу в акваторії Чорного моря, реалізація спільних проектів у галузі поновлюваної енергетики та у вугільній промисловості, участь української сторони в розбудові сектора атомної енергетики Туреччини. Перспективним є залучення сектору українського енергетичного машинобудування до розбудови інфраструктури в Туреччині. Суттєвих успіхів у цій сфері досягло «Сумське НВО ім.Фрунзе», яке бере участь у будівництві компресорних станцій на турецьких газогонах.[3]

2.3 Характеристика торгівлі послугами між Україною та Туреччиною

У 2008 році обсяги торгівлі послугами склали 404,16 млн. дол. США (+30,22 %), в т.ч. їх експорт становить 197,64 млн. дол. США (+56,6 %), а імпорт – 206,52 млн. дол. США (+15,3 %).

У 2008 році експорт послуг на 82,8 % складався з послуг транспорту та зв'язку, 9,56 % – найм та послуги юридичним особам.

Імпорт на 81,6 % складався з послуг транспорту та зв'язку, 7,5% - послуги, пов'язані з фінансовою діяльністю, 5,13% - найм та послуги юридичним особам.

Четвертий рік поспіль рік поспіль наша країна має негативний баланс у торгівлі послугами з Туреччиною, який наразі складає 8 млн. 876 тис. дол. США. Це пов’язано, в першу чергу, із значним зростанням українського попиту на туристичні послуги Турецької Республіки.


Табл.2Динаміка торгівлі послугами між Україною та Туреччиною(млн. дол. США)[1]

Показники 2003 2004 2005 2006 2007 2008
Товарообіг 63,24 114,69 183,92 228,23 310,36 404,16
Експорт 44,61 71,92 90,23 108,36 131,25 197,64
Імпорт 18,63 42,77 93,69 119,90 179,11 206,52
Сальдо 25,98 29,15 - 3,46 -11,54 -47,86 -8,876

Поточний стан у торгівлі послугами:

За 3 місяці 2009 року обіг послуг склав 45,7 млн. дол. США. Експорт склав 27,9 млн. дол. США, імпорт – 17,8 млн. Сальдо позитивне і складає 10,1 млн. дол. США.[1]

- Експорт складається:

на 89,18% - з послуг транспорту та зв’язку

4,84% – послуг в операціях з нерухомістю

2,68% – послуг в обробній промисловості

1,22% – послуг у сфері освіти

1,11% – послуг готелів і ресторанів.

- Імпорт складається:

на 78,12% - з послуг транспорту та зв’язку

5,79% – послуг, пов’язаних з державним управлінням

4,41% – послуг в операціях з нерухомістю

4,4% – послуг, пов’язаних з будівництвом

3,64% – послуг, пов’язаних з охороною здоров’я

2,23% – послуг готелів і ресторанів

1,31% – послуг, пов’язаних з фінансовою діяльністю.

2.4 Характеристика двостороннього інвестиційного співробітництва між Україною та Туреччиною

За даними Держкомстату України, станом на 01.04.2008 року в Україні було зареєстровано 488 підприємства з турецькими інвестиціями на суму 124,8 млн. дол. США. За турецькими даними, обсяг турецьких інвестицій в Україні перевищує 200млн. дол. США. [2]Така різниця між українськими та турецькими даними пояснюється тим, що значна частина обладнання для турецьких компаній - інвесторів ввозиться в Україну через посередницькікомпанії інших країн світу. У зв’язку з цим під час проведення статистичного обліку це обладнання відноситься до інвестицій інших країн, а не Туреччини.

Щодо обсягів українських інвестицій в Туреччині, за даними Держкомстату України, вони залишилися без змін і склали 100 тис. доларів (зареєстровано 2 підприємства з українським інвестиційним капіталом). Разом з тим, за даними Казначейства ТР, у Туреччині функціонує 30різноманітних представництв та підприємств з українським капіталом (в основному у сфері транспорту та торгівлі).

Станом на 1 січня 2009 р., сума турецьких інвестицій в Україні склала 133 млн. дол. США (в Україні діє 543 підприємства з турецькими інвестиціями). Найбільші обсягитурецьких інвестицій вкладено у будівельну сферу, харчову промисловість, хімічну та нафтохімічну промисловість, металургію та обробку металів, оптову торгівлю.[1]

Найбільш відомі українські компанії, які мають інвестиції з Туреччини є “Індустріальний союз Донбасу”, завод імені Ілліча, “Азовсталь”, “Запоріжсталь”, “Азовмаш”, “Криворіжсталь”, Сумське НВОім. Фрунзе, “Мотор-Січ”, Одеський припортовий завод, концерн “Стирол” тощо.

Серед турецьких компаній, які здійснюють інвестиціїну діяльність в Україні, слідзазначити “Евйап”, “Бета”, “Ефес”, “Тюрксель”, “Айгаз”, “Текнотес”, “Віта-Україна”, “АтаіКолінз”, “Улькер” тощо.[2]


РОЗДІЛ 3.ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ ТА ТУРЕЧЧИНИ

3.1 Проблеми зовнішньоекономічних відносин України та Туреччини

Важливою проблемою є взаємне визнання сертифікатів відповідності, які видаються для експорту та імпорту товарів. Вона є врегульованою, але доводиться при здійсненні експортно-імпортних операцій щоразу отримувати сертифікати у відповідних організаціях обох країн.[4]

Для його розв'язання розпочато офіційні переговори. Можна констатувати, що є політична воля щодо підписання відповідної міжурядової угоди.

Потребує вирішення проблема коригування стратегії розвитку іноземного підприємства з метою накопичення коштів за рахунок прибутку від торговельної діяльності для інвестування спорудження підприємств.

Удосконалення Державного страхування експорту охоплює не тільки більшу частину комерційних ризиків, але і багато видів політичних ризиків. Перелік страхуємих ризиків комерційного і політичного характеру нараховує сотні зобов'язань; у їхньому числі неотримання платежу від імпортера, затримка постачання товару, зміни валютного і ліцензійного контролю в країні-імпортері, експропріація власності, державні перевороти і т.д., тому подальший розвиток державного страхування експорту дуже важлива для розвитку Економічних відносин між Україною та Туреччиною.


3.2 Перспективи зовнішньоекономічних відносин України та Туреччини

Для подальшого розвитку торговельних відносин потрібно розширити можливості для фінансування. Турецький Ексімбанк готовий шляхом виділення кредитів і застосування страхових програм активніше підтримувати торгівлю між двома країнами. Для цього достатньо гарантій з боку уряду України.

Серед заходів, що сприятимуть створенню передумов для плідного співробітництва в рамках ЧЕС є такі, як подолання або зниження митних бар’єрів, укладення міждержавних угод про режим прибережної торгівлі, створення багатосторонньої системи розрахунків з використанням спільного міждержавного банку відповідних країн, створення ряду прибережних спеціальних (вільних) локальних економічних зон.

Розвиток двостороннього співробітництва між Україною і Туреччиною в науково-технічній сфері є також одним з механізмів рішення актуальної для нашої держави проблеми підтримки і розвитку національного науково-технічного комплексу. У наш час Туреччина направляє значні зусилля для розвитку і модернізації стратегічно важливих високотехнологічних галузей, зокрема аерокосмічної сфери, а також розширення власної науково-технологічної бази. Тому Україна, що володіє відповідним науково-технологічним потенціалом, може вважати Туреччину перспективним партнером і ринком збуту наукомісткої продукції. Сьогодні на базі науково-дослідного "Мармара-центру" в Туреччині працює спільна українсько-турецька науково-дослідна лабораторія.

Одним з перспективних напрямків співробітництва України і Туреччини є військово-промисловий комплекс. Для України Туреччина становить великий інтерес як ринок збуту продукції національного ВПК. Щорічно Анкара витрачає більше 4, 5% ВВП (близько 8 млрд. доларів з 2002 року) на глибоку модернізацію своїх збройних сил. Причина цих витрат, у першу чергу, це зобов'язання перед НАТО, членом якого є Туреччина. Представники українського ВПК беруть участь у перспективних тендерах на поставку танків і озброєння. Економічне співробітництво має велике значення з точки зору забезпечення економіки України альтернативними джерелами енергоносіїв та фінансовими «портфельними» інвестиціями. Регіон може стати також великим споживачем інженерно-технічних послуг України по спорудженню промислових та цивільних об'єктів, транспортної і комунальної структури. За певних умов доцільно буде співробітничати у розвитку трансконтинентальної системи транспорту та зв'язку. Виважена політика дозволить українським підприємствам військово-промислового комплексу одержати необхідні для конверсії кошти від торгівлі військовою технікою, озброєнням та ремонтними послугами.