Тема
Міжнародна міграція робочої сили
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи виникнення світових міграційних процесів
1.1. Теоретичні аспекти світових міграційних процесів
1.2. Історія виникнення та існування міжнародної міграції робочої сили
РОЗДІЛ 2. Аналіз міждержавного переміщення робочої сили. Формування світового ринку праці
2.1. Особливості сучасного етапу міграційних процесів
2.2. Сучасний світовий ринок праці – складова ринку робочої сили
2.3. Соціально-економічні наслідки міграції робочої сили
РОЗДІЛ 3. Шляхи удосконалення державного регулювання міграції робочої сили
ВИСНОВКИ
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК
ДОДАТКИ
ВСТУП
В цій роботі, на підставі вивчення опублікованих документів, наукової літератури, архівних матеріалів представлено багатогранну картину міжнародної міграції робочої сили, її історію та місце в сучасному міграційному процесі.
В сучасних умовах домінуючою тенденцією у міжнародних відносинах є глобалізація, одним з проявів якої виступає міжнародна міграція робочої сили. Все більшого поширення і значення набуває переміщення людських ресурсів, зумовлене соціально-економічними, військовими, екологічними, етнічними та релігійними чинниками. Істотне зростання масштабів міжнародної міграції, залучення до неї значних обсягів трудових ресурсів актуалізує дослідження міжнародної міграції робочої сили як однієї з форм світових господарських зв'язків та її впливу на світове господарство.
Актуальність теми полягає в глобальності та стрімкому росту великомасштабних внутрінньодержавних та міждержавних переміщень населення і трудових ресурсів у різних формах, зумовлених, насамперед, нерівномірностю соціально-економічного розвитку країн.
Важливість дослідження міграційних процесів зумовлена стрімким зростанням їх обсягів, нарощуванням інтенсивності, вагомим впливом на соціальний та економічний розвиток країн. Особливостю міграції робочої сили в сучасних умовах є її динамізм, швидке реагування на зміни у суспільстві та економіці.
Об'єктом дослідження курсової роботи виступає міжнародна міграція робочої сили, масштаби, напрями та форми залучення трудових ресурсів до світових міграційних потоків.
Метою даної курсової є вивчення та узагальнення теоретичного матеріалу, пов’язаного з міжнародною міграцією робочої сили, визначення методичного інструментарію дослідження міжнародної трудової міграції, вдосконалення організаційної структури та механізмів державного управління міграційними процесами з метою посилення їх позитивного впливу на соціально-економічний розвиток країн. Удосконалення вітчизняного законодавства з питань міграції, формування раціональних механізмів державного регулювання міграції трудових ресурсів України.
Основним завданням даної роботи є проаналізувати основні елементи міжнародних міграційних процесів та оцінити рівні міждержавних міграційних контактів, узагальнити досвід міграційної політики країн еміграції та імміграції з різним рівнем економічного розвитку, визначити особливості міграційних процесів робочої сили, сформулювати концептуальні підходи щодо ознак, чинників та засобів регулювання міжнародної трудової міграції в умовах перехідної економіки, запропонувати напрями та систему заходів щодошляхів удосконалення державного регулювання міграції робочої сили.
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи виникнення світових міграційних процесів
1.1Теоретичні аспекти міграційних процесів
Одним із проявів інтернаціоналізації та демократизації господарського і соціально-культурного життя людства, а також наслідків гострих міжнародних протиріч, прямих зіткнень між народами та країнами, надзвичайних ситуацій і стихійних лих є великомасштабні внутрішньодержавні та міждержавні переміщення населення і трудових ресурсів у різних формах. Це й добровільні мігранти, що користуються правами та можливостями, наданими їм світовою цивілізацією і міжнародними ринками праці для вибору місця проживання та роботи, біженці і вимушені мігранти, що залишають отчий дах не за своєю волею, а під тиском обставин. Масштаби потоків, соціальне та економічне положення мігрантів в окремі історичні періоди перетворюються в глобальні проблеми. Їх розв’язання вимагає широкого міжнародного співробітництва [9].
Міжнародний поділ праці, як вищий ступень розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що передбачає стійку концентрацію виробництва певної продукції в окремих країнах, передбачає наявність у різних країнах трудових ресурсів різного обсягу і кваліфікаційного складу. Широке трактування міжнародного поділу праці як відокремлення окремих видів людської діяльності необов’язково має на увазі його наступну кооперацію, засновану на міжнародному поділі праці, стійкому обміні між країнами продуктами, виробленими ними з найбільшою економічною ефективністю. Але якщо така кооперація здійснюється, то відбуватися вона може в двох формах: міжнародного обміну товарами (міжнародної торгівлі), виробленими на основі поділу праці, або на основі міждержавного переміщення самої праці – міжнародної трудової міграції.
Міждержавна міграція населення та трудових ресурсів виникає за наявності значного контрасту в рівнях економічного та соціального розвитку і темпах природного демографічного приросту країн, які приймають і віддають робочую силу. Географічними центрами імміграції є найбільш розвинуті країни, такі як США, Канада, Австралія, більшість західноєвропейських країн, а також країн з високими доходами від продажу нафти та швидким економічним зростанням (Саудівська Аравія, Кувейт) [10].
Міжнародна міграція існує в різних формах: трудової, сімейної, туристичної тощо. Провідна роль у міжнародних економічних відносинах належить трудовій міграції, так званій міжнародній міграції робочої сили.
Залежно від географічних напрямків розрізняють зовнішню і внутрішню міграцію робочої сили. Під внутрішньою розуміється переміщення робочої сили між містами і регіонами однієї країни, а під зовнішньою – з однієї країни до іншої.
Cеред населення України мають місце чотири рівні міждержавних міграційних контактів: перший – обмін з державами СНД, другий – контакти з державами Закавказзя та Середньої Азії колишнього Союзу РСР, третій – міграційні зв’язки з державами центральної Європи, четвертий – міграційні контакти з іншими державами світу, які традиційно притягують мігрантів (США, Канада, Австралія та інше) [18].
Сучасні міжнародні економічні відносини нерозривно пов’язані з такими поняттями, як міграція, імміграція, еміграція, міграційне сальдо, «витік мізків», рееміграція населення.
Під цими поняттями розуміють:
· Міграція робочої сили (лат. Labor force migration) - означає переміщення, переселення працездатного населення з одних держав в інші терміном більше ніж на рік, викликане причинами економічного й іншого характеру.
· Імміграція (від лат.immigrare – вселяюся) – це в’їзд іноземців на тривале чи постійне місце проживання або повернення на батьківщину людей, які були змушені її залишити.
· Еміграція (від лат.еmigrare – виселення) – виїзд громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання.
· Міграційне сальдо (net migration) – різниця еміграції з країни та імміграції в країну.
· «Витік мізків» («brain drain») – міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів.
· Рееміграція – це виїзд іммігрантів з країни імміграції або повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживання [10].
Міжнародна міграція робочої сили посилюється в умовах формування економічних зв’язків у світовому господарстві. Під цим поняттям розуміють переміщення найманих працівників через кордони в пошуках роботи. Це стихійний процес розподілу трудових ресурсів між національними ланками світового господарства. Економічною основою його є відчуження безпосередніх виробників від засобів виробництва, взаємозв’язаність країн та нерівномірність їх соціально-економічного розвитку.
1.2Історія виникнення та існування міжнародної міграції робочої сили
Міжнародна міграція робочої сили має давню історію. Ще за кілька тисячоліть до нашої ери великі маси людей «переїжджали на роботу за кордон». Велич держав Стародавнього світу (Єгипту, Вавилона, Персії, Греції ,Риму та ін.) було створено працею рабів, які походили з інших країн. Головна особливість стародавньої міграції робочої сили полягала в її примусовому характері. Наприклад, 9-10 млн рабів були завезені свого часу європейцями до малонаселеної Америки насильно [19].
Могутнім поштовхом до масової міграції робочої сили стали Великі географічні відкриття і розвиток капіталізму в Європі. Цей період масової міграції робочої сили з кінця ХV ст. до 60-х років ХІХ ст. прийнято вважати періодом первісної або «старої» міграції.
Добровільна міжконтинентальна міграція європейського населення почалася у 20-х роках ХІХ ст. і була найбільшою у роки Першої світової війни. Тоді на Американський континент щорічно прибувало 1,5 млн європейців, які тікали від лихоліть війни.
Наступний період міжнародної міграції робочої сили тривав з 60-х років ХІХ ст. до Другої світової війни.
Після Другої світової війни мігрували переважно вихідці з країн, що розвиваються. Вони прямували до розвинених країн світу.
Масова міграція населення стала одним із характерних явищ життя світового співробітництва другої половини ХХ ст. і особливо його 90-х років.
Нині не спостерігається інтенсивної міжконтинентальної міграції. У Західній Європі найрозвиненіші індустріальні країни залучають робочу силу з її аграрної периферії. У Франції переважають працівники-емігранти з Іспанії, Італії та Північної Африки. До Німеччини мігрує робоча сила з Туреччини, Греції та Італії.
Мігранти з Південної Європи, Північної Африки, Мексики малокваліфіковані і виконують роботу, якої уникає місцева робоча сила.