ДОВІРЕНІ ОСОБИ, які призначають членів Ради, членів Постійного комітету із тлумаченням (ПКТ);
РАДА, що розробляє й затверджує стандарти бухгалтерського обліку. У його склад входять 12 штатних членів і 2 у штаті неповного дня, з яких: 5 - аудиторів-практиків; 3 мають досвід у складанні фінансових звітів; 3 - досвід користувачів фінансових звітів; 1 - досвід викладання.
ПОСТІЙНИЙ КОМІТЕТ ІЗ ТЛУМАЧЕННЯМ, створений в 1996 р., що складається з 12 представників різних країн, що мають право голосу. Спостерігачами є представники Міжнародного комітету із цінним паперам, Європейського Союзу. Засідання відвідують 2 представника Ради КМСБУ.
КЕРУЮЧИЙ КОМІТЕТ виконує наступні функції:
здійснює первинні дослідження й визначає всі питання, пов'язані з темою стандарту;
розглядає застосування Концептуальної основи;
вивчає регіональні й національні вимоги, а також практику щодо облікових підходів.
1.5. Класифікація моделей бухгалтерського обліку
Необхідність класифікації моделей бухгалтерського обліку полягає в тім, що вона:
сприяє більше точному визначенню подібностей і відмінностей меж-ду країнами й системами бухгалтерського обліку;
сприяє вибору системи, що найбільше під-ходить країні;
надає можливість вибрати країну - приклад для форми-рования системи бухгалтерського обліку певного типу;
Однозначної класифікації моделей бухгалтерського обліку не існує, у різних джерелах вони трактуються по-різному. Найбільш узагальненою класифікацією моделей бухгалтерського обліку є наступна:
Британо-американська (англосаксонська) модель орієнтується на інформаційні запити інвесторів. Для функціонування цієї моделі в країні повинен бути розвитий фондовий ринок, а компанії не повинні завищувати інвестиційну привабливість (прибуток). Для цієї моделі не характерна тверда регламентація обліку.
Більшість промислових підприємств країн англосаксонської групи використовують постійну систему обліку запасів, що базується на безперервному їхньому обліку (тобто всі поточні зміни запасів сировини, незавершеного виробництва й готової продукції відображаються на рахунках відповідних запасів).
В основу виділення рахунків для обліку витрат підприємства в англосаксонській системі обліку покладена функціональна ознака. Для цього застосовуються рахунки «Виробництво», «Виробничі накладні витрати», «Витрати на збут» і «Загальні адміністративні витрати». На перших двох рахунках відображаються витрати, пов'язані з виробництвом. Прямі виробничі витрати відображаються безпосередньо на рахунку «Виробництво», а непрямі накопичуються на рахунку «Виробничі накладні витрати», а наприкінці звітного періоду списуються на рахунок «Виробництво» і розподіляються між об'єктами калькуляції.
Витрати підрозділів, які здійснюють невиробничі функції (керування, збуту й т.п.), не включаються у виробничу собівартість продукції. Ці витрати списуються на рахунок фінансових результатів у тім звітному періоді, у якому вони були здійснені.
Дана модель характерна для таких країн, як США, Канада, Нідерланди, Австралія.
Континентальна (франко-германська або європейська) модель характерна для країн Європи, у яких існують тісні зв'язки компаній з банками й державою. Цим країнам властива тверда податкова політика, тому система бухгалтерського обліку характеризується значною консервативністю.
У системі рахунків фінансового обліку здійснюється періодичний облік запасів, витрати групуються по елементах (матеріали, зарплата, амортизація й т.п.), а доходи - по видах діяльності (основна, фінансова, надзвичайна), відображаються розрахунки з дебіторами й кредиторами, визначається загальний фінансовий результат.
У системі рахунків управлінського обліку ведеться постійний облік запасів, здійснюється калькулювання собівартості продукції й облік по центрах відповідальності, визначається фінансовий результат основної діяльності підприємства.
Рахунку фінансового й управлінського обліку не листуються. Взаємозв'язок між ними досягається за допомогою спеціальних (отображающих) рахунків («Відображені запаси», «Відображені закупівлі», «Відображені витрати» і т.п.). На ці рахунки безсистемно (без бухгалтерських записів) переносяться дані фінансового обліку про елементи витрат і запасах, які потім перегруповуються для цілей управлінського обліку.
Дана модель характерна для таких країн, як Австрія, Іспанія, Італія, Данія, Франція, Німеччина, Японія, Швейцарія, Швеція.
Південно-американська модель орієнтується на коректування даних відповідно до темпів інфляції. Ця модель поширена в Аргентині, Болівії, Бразилії, Чилі, Еквадорі.
Ісламська модель розвивається під впливом богословських ідей, відповідно до яких забороняється одержання фінансових дивідендів заради власних дивідендів (Ірак, Іран, Афганістан, Пакистан).
1.6. Міжнародні організації з питань нормативного регулювання й контролю обліку
До міжнародних організацій, що регулюють питання обліку, ставляться:
Європейське економічне співтовариство (ЄЕС);
Міжнародна федерація бухгалтерів (МФБ). Заснована на 11-м Міжнародному конгресі бухгалтерів, що состоялись у Мюнхені в 1977 р. Основна мета - розвиток і вдосконалювання професії бухгалтера на основі погоджених стандартів. Країни: Аргентина, Австралія, США, Бельгія й ін.;
Конфедерація бухгалтерів країн Азії й Тихого океану створена в 1976 р. і поєднує 28 бухгалтерські організації з 18 країн. Основна мета - визначення загальних для регіону обов'язків бухгалтера на підставі уніфікованих стандартів. (Бангладеш, Австралія, Бірма, Канада, Індія, Японія, США, Філіппіни й ін.).
Європейський союз експертів по економічному й фінансовому обліку (ЕСЭЭФУ) створений в 1951 р. поєднує 27 організацій по бухгалтерському обліку. Метою організації є: видання нормативних документів по бухгалтерському обліку, звітності й ревізії; удосконалювання й узгодження стандартів обліку й ревізії в Європі: забезпечення постійної участі бухгалтерських кадрів у рішенні цих проблем. Країни - Італія, Бельгія, Австрія, Франція, Фінляндія, Греція, Англія, Іспанія.
Межамериканская організація бухгалтерів створена в 1949 р. у Сан-Хуані (Пуерто-Рико), членами є 27 професійних організацій з 21 країни. Основні зусилля спрямовані на стандартизацію й гармонізацію практики обліку в країнах Латинської Америки. Країни - Аргентина, Бразилія, Канада, США, Мексика.
У США розробкою стандартів фінансового обліку й аудита в державному секторі займаються:
Рада по стандартах державного обліку;
Головне управління обліку;
Дорадча рада по стандартах федерального обліку;
Рада по стандартах обліку витрат.
Основними завданнями цих організацій є аудит і перевірка федеральних програм і діяльності урядових закладів.
У приватному секторі США регулюванням бухгалтерського обліку займаються:
Американський інститут дипломованих громадських організацій (AICPA), що займається розробкою й впровадженням стандартів аудита;
Рада по стандартах фінансового обліку (FASB), що займається розробкою стандартів фінансового обліку;
Комісія з коштовних паперів і фондової біржі (SEC), що регулює питання, пов'язані з випуском цінних паперів, їхнім обліком і реалізацією на фондовому ринку.
ТЕМА 2. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ СКЛАДАННЯ Й ПОДАННЯ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ
2.1 Ціль складання фінансової звітності і її користувачів.
2.2. Склад і елементи фінансових звітів.
2.3. Основні принципи й припущення при складанні фінансової звітності.
2.4. Якісні характеристики фінансових звітів.
2.1. Ціль складання фінансової звітності і її користувачів
Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в Концептуальній основі складання й подання фінансових звітів і в МСБО № 1 «Подання фінансових звітів».
Концептуальна основа містить виклад концепцій, на яких базується складання фінансових звітів для зовнішніх користувачів. Вона не є міжнародним стандартом бухгалтерського обліку й, відповідно, не визначає стандарти для певної оцінки або розкриття інформації. Через це виникають розбіжності між Концептуальною основою й окремим стандартом обліку, вимоги якого є пріоритетними.
Метою складання фінансових звітів є надання інформації про фінансовий стан, результати діяльності й рух грошових потоків компаній для широкого кола користувачів.
Користувачами фінансової звітності можуть бути різні категорії фізичних і юридичних осіб. Наприклад: кредитори, інвестори, акціонери, фіскальні органи, державні установи й т.п.
Інформація повинна бути вичерпної й доступної до сприйняття особами, компетентними в сфері комерційної діяльності й бажаючими ретельно вивчити цю інформацію.
Інформація фінансової звітності повинна допомогти реальним і потенційним інвесторам, кредиторам і іншим її користувачам у визначенні сум і строків інвестицій, майбутніх надходжень коштів від дивідендів або відсотка, виторгу від продажів, розміру й строку погашення платежів за цінні папери або по позичках. Оскільки рух грошових коштів інвесторів і кредиторів залежить від грошових потоків підприємства, фінансова звітність повинна забезпечувати їхньою інформацією про розміри сум і часу майбутнього приросту коштів даного підприємства.
Фінансова звітність повинна містити інформацію про економічні ресурси підприємства, дебіторської заборгованості, а також про результати операцій, подіях і обставинах, які змінюють ці ресурси й заборгованість.
2.2. Склад і елементи фінансових звітів