регистрация / вход

Тайвань у міжнародній торгівлі

Особливості економічного розвитку індустріальної країни - Тайваню. Географічне розташування та стан внутрішньої економіки країни, її зовнішньоекономічні зв'язки. Показники динаміки імпорту та експорту, структурні показники розвитку міжнародної торгівлі.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОГО НАВЧАННЯ

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Міжнародна торгівля»

на тему:

« Тайвань у міжнародній торгівлі»

Виконав:

Шаль Эдуард Альбертович

Перевірила:

к.е.н., доцент Новикова М.В.

Київ – 2009


План

Вступ

І. Теоретична частина. Особливості економічного розвитку нової індустріальної країни – Тайваню

1. Географічне розташування Тайваню

2. Стан внутрішньої економіки країни

3. Зовнішньоекономічні зв’язки країни

ІІ. Практична частина

1. Показники динаміки імпорту та експорту

2. Квоти

3. Показники експорту, імпорту, ЗТО на душу населення

4. Структурні показники розвитку міжнародної торгівлі Тайваню

Висновки

Список використаної літератури


Вступ

Помітним явищем у світовій економіці став динамічний розвиток деяких країн, що розвиваються, які дістали назву "нові індустріальні країни" (НІК). За відносно короткий час ці країни створили промисловий потенціал, розвинули окремі сучасні галузі індустрії. Вони різко збільшили промисловий експорт і посіли важливе місце у міжнародному поділі праці.

Тайвань, що офіційно йменується Китайською Республікою, — саме старе з нині існуючих невизнаних держав. Відділення Тайваню від континентального Китаю відбулося в 1949 р. і стало результатом кровопролитної громадянської війни між двома основними політичними партіями Китаю — комуністичної й Гоминьдан. Глава першої Мао Цзэдун в 1949 р. проголосив Китайську Народну Республіку; глава партії Гоминьдан (Народної) — колишній керівник Китаю, генералісимус Чан Кайши — укрився із залишками своїх чинностей на відокремленому острові в Тихому океані, тільки незадовго до цього звільненому від японців. Китайська Республіка мала міжнародне визнання в 1949—1971 р., коли офіційно займала місце Китаю в ООН, але потім була заміщена там представниками КНР. Тайвань - саме економічно розвинене, заможне й состоявшееся з невизнаних держав. Неурегульований політичний статус не заважає острову ставитися до числа двадцяти найбільших економік миру. Поряд із Сінгапуром, Південною Кореєю й Гонконгом Тайвань входить до числа знаменитих «азіатських драконів», по стандартах економічного й соціально-політичного життя вже що впритул наблизилися до розвинених країн. Приклад Тайваню свідчить, що держава може перебувати в стані невизнаності більше 50 років, не випробовуючи притім яких-небудь катастрофічних незручностей.

У роботі використані наукові статті та роботи фахівців з міжнародної торгівлі, Інтернет - видання, присвячені тематиці розвитку економіки Тайваню, статистичні дані та власні розрахунки.


І. Теоретична частина. Особливості економічного розвитку нової індустріальної країни – Тайваню

1. Географічне розташування Тайваню

Тайвань – невизнана держава, вона є частиною комуністичного Китаю, але фактично незалежна.

Територія - 36,0 тис. кв. км. Чисельність населення Тайваню – 23,5 млн. осіб, площа – 35,96 тис. кв. км., ВВП – 490 млрд. доларів (1,1% світового ВВП), на нього припадає 1,54% світового промислового і 0,85% сільськогосподарського виробництва. Частка країни у світовому експорті – 3,3%. Населення - в основному китайці (близько 97%). Рівень народжуваності становить близько 0.16%, смертності 0.5%. Середня тривалість життя в чоловіків 72 року, у жінок 76 років. Більше 9/10 дорослих тайваньцев грамотні. 16% економічно активного населення зайнято в сільському господарстві, 53% у промисловості й торгівлі, 7% - у керуванні й 22% - в інших галузях сфери послуг Адміністративний центр - Тайбэй.

Адміністрація Тайваню складається з п'яти основах палат - юанів. Вищий законодавчий орган - Законодавчий юань. Йому підкоряється Виконавчий юань - вища виконавча влада. існують також контрольний, юридичний і екзаменаційний юані, функції яких укладаються відповідно в тім, щоб контролювати роботу виконавчих органів; розробляти нові закони й доповнення до конституції; проводити іспити для службовців при надходженні в урядові заклади. Президент, Національні збори й палата мають однаковий строк повноважень - 6 років.

У середині 80-х років почалася реорганізація політичної системи на Тайваневі, основними пунктами якої стали скасування воєнного стану легалізація опозиційних партій, зміна поколінь у парламенті. Спадкоємець Цзянь Цзинго - Чи Дэнхуэй, представник корінного тайваньского населення, продовжив перетворення. При ньому прийняті закони про вибори, суспільні організації, добровільну відставку старих членів парламенту. Передбачається прийняття виправлень до конституції, спрямованих на подальшу реформу політичної структури.

У цей час на Тайваневі зареєстровано більше 40 політичних партій. Правляча партія Гоминьдан (2.4 млн. чіл.) зберігає твердий контроль над життям острова. Голова - Чи Дэнхуэй. Найбільша опозиційна партія - Демократична прогресивна партія (діє з 1986 р., більше 20 тис. Чіл.) виступає за подальшу демократизацію політичного й громадського життя Тайваню. Голова - Сюй Синьлянь. На минулим у грудні 1992 р. виборах у Законодавчий юань ДПП набрала 30% голосів виборців.

Уряд Тайваню офіційно називає острів “Китайською республікою” і претендує на уряд усього Китаю, материкова частина якого, на думку Тайбэя, тимчасово окупована комуністами. Зі своєї сторони Пекін уважає, що Тайвань повинен визнати уряд КНР і пропонує формулу “одна держава - дві системи”, відповідно до якого Тайвань стає особливим адміністративним районом під юрисдикцією єдиного Китаю, але має право зберегти свою соціальну систему. Тайбэй не приймає цю формулу й пропонує свою - “одна країна - два уряди”. На основі висунутій Пекіном формули пропонується провести переговори між делегаціями КПК і Гомиьдана. Тайваньская адміністрація відкидає цю ідею, пропонуючи в замін переговори на міжурядовому рівні, що не влаштовує Пекін, оскільки це означало б визнання їм уряду Тайваню.

2. Стан внутрішньої економіки країни

Найвищі темпи росту економіки спостерігалися в 70-80-і роки (9,2 і 9,3%). Тепер темпи росту знизилися до 5,2%. За економічним потенціалом Тайвань входить в десятки світових експортерів капіталу, а по валютних запаса (103 млрд доларів у 2003 року) займає третє місце в регіоні після Японії та Китаю. ВВП на душу населення складає 27 500 доларів.

На Тайвань припадає 8% світових продажів настільних персональних комп’ютерів, 22% ноутбуків, 83% материнських плат і 51% моніторів.

Галузева структура: 57% ВВП виробляється у сфері послуг, 40% у промисловості, 3,5% - у сільському господарстві.

Сільське господарство спеціалізується на рисі, цитрусових, чаю, цукровій тростині. Промисловість орієнтована на експорт і виробляє: текстиль, одяг, електроніку, продукцію харчової і хімічної промисловості.

Тайвань інтенсивно імпортує іноземний капітал і технології, а через напруженість відношень із Китаєм є солідним імпортером озброєння.

На Тайвані основним джерелом надходжень грошей у промислове виробництво спочатку був експорт сільськогосподарської продукції, так званий схований «рисовий податок» - переведення грошових накопичень фермерів у промисловість через кредитно-банківську систему.

Йшов поступовий перехід від великого приватного і державного землеволодіння до дрібного-сімейного типу. Під час продажу значних земельний власник 70% вартості своєї землі одержував рисом, а 30% акціями державних промислових підприємств. Проведення аграрної реформи дали можливість поповнити державний бюджет, удосконалити форми власності, прискорити індустріалізацію сільського господарства, перебороти моно культурність, розукрупнити виробництва, підсилити процеси урбанізації шляхом зменшення числа сільських жителів.

Для Тайваню є характерним широкий розвиток малого бізнесу. Здебільшого це ремісничі підприємства і підприємства обробної промисловості, власний капітал яких складає 40 млн. тайванських доларів, а також транспортні компанії і комерційні фірми з річним оборотом не менше 40 млн. тайванських доларів.

Активну політику заохочення малого бізнесу країна почала проводити із середини 60-х років, коли впроваджувалася експорторієнтована модель розвитку. У 60-90і роки малі і середні підприємства давали 98-99% загального обсягу ВВП. Вони забезпечили 60% експорту. Успіх такої форми підприємництва пов’язаний з умінням проводити гнучку ринкову політику, своєчасно адаптуватися до ринкової кон’юнктури, що постійно змінюється, умінням співробітничати з посередницькими компаніями і закордонними партнерами.

Для допомоги малому бізнесу і підготовки кадрів на Тайвані створено спеціальну молодіжну комісію. Вона займається виділенням кредитів молодим бізнесменам, проводить технічні, юридичні консультації, готує менеджерів. Ця організація опікується більш 5 тис. малих підприємств. Фінансову допомогу малим і середнім підприємств Банк малого бізнесу Тайваню, Кредитно-гарантійний фонд дрібного і середнього бізнесу і центр малого бізнесу.

У 70 км. від столиці Тайваню – Тайбея поблизу двох університетів створено науково-технологічний парк, тут розташовані науково-технічні інститути промислових технологій, електроніки: корпорації по розробці мікроелектроніки, компанії з виробництва напівпровідників, центр біотехнологій.

Науково-технологічний парк спеціалізується на розробці і випуску комп’ютерів і периферійного устаткування, електронних компонентів, напівпровідникових приладів; зайнято в цьому більш 12000 вчених і спеціалістів.

У таблиці 1 надані основні економічні показники Тайваню.

Табл. 1 Основні економічні показники Тайваню (2005)

ВВП на душу населення (PPP):

$27,500 (2005)

ВВП – розподіл за секторами:

Сільське господарство: 1.8%

промисловість: 25.9%

послуги: 72.3% (2005)

Робоча сила:

10.6 міліонів (2005)

Рівень безробіття:

4.1% (2005)

Населення нижче межі бідності:

0.9% (2005)

Рівень інфляції:

2.3% (2005)

Інвестиції (фіксоване):

20.4% ВВП (2005)

Бюджет:

надходження: $41.67 млрд.

видатки: $50.26 млрд.

Продукти сільського господарства:

рис, кукурудза, овочі, фрукти, чай; свинина, молоко, риба

Промисловість:

Електроніка, хімія, текстиль, сталь та залізо, машиннобудівництво, цемент, двигуни, фармацевтика

Експорт:

$76,19 млрд. f.o.b. (2005)

Товари, що експортуються:

Комп’ютери та електричні прилади, метали, текстиль, пластик і гума, хімія (2002)

Країни, в які експортується:

Китай 21.6%, США 16.22%, Гонконг 15.1%, Японія 7.7% (2005)

Імпорт:

$181.6 млрд. f.o.b. (2005)

Товари, що імпортуються:

електричні прилади 44.5%, мінерали, точні інструменти (2002)

Країни, з яких імпортується:

Японія 25.3%, США 11.6%, Китай 11%, Південна Корея 7.3%, Саудівська Аравія 4.1% (2005)

Отже, Тайвань має динамічну капіталістичну економіку з поступовим зменшення державного контролю над інвестиціями та зовнішньою торгівлею. Відповідно до цієї тенденції, декілька великих державних банків та промислових компаній приватизуються. Сільське господарство має менше 2% ВВП країни, поступово знижуючись з 1952 року, коли ВВП сільського господарства складало 32%. Тайвань – найбільший інвестор на Південно-Східній Азії. З 2005 року найбільший експортний ринок Тайваню - Китай. Реальне ВВП зростає кожного року протягом останніх семи і на 2004 складав 6,1%. Однак, через підвищення цін на нафту і процентних ставок в 2005 році ріст ВВП склав 3,8%. Рівень інфляції та безробіття зменшуються.

3. Зовнішньоекономічні зв’язки країни

Після закінчення другої світової війни Тайвань, маючи один з найвищих у світі темпів росту економіки й експорту, перетворився в порівняно потужне в економічних відносинах адміністративне утворення. Нині Тайвань входить у групу нових індустріальних країн (НИС) “чотирьох малих економічних драконів” Східної Азії, до яких ставляться також Республіка Корея, Сінгапур і Гонконг, грає усе більше значну роль в економіці Азіатсько-Тихоокеанського регіону. В 1991 р. Вступив в організацію Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва.

Тайвань зумів домогтися міжнародного економічного визнання, вийшовши по обсязі торгівлі на 14-е місце у світі (162 млрд. $) і заслуживши репутацію одного з найбільш динамічних партнерів. Острів займає 12-е місце у світі по експорті, що в 1992 р. склав 83 млрд. $. За структурою експорт на 95,5 % складається із промислової продукції. Найважливішими торговельними партнерами Тайваню є США, Японія, Гонконг, ФРН, і КНР.

Міцне фінансове становище й пошук можливостей більше вигідного вкладення капіталу сприяли росту тайванських інвестицій за рубежем. З 1987 по 1992 р. Вони перевищили 19 млрд. $ - 9-е місце у світі й 2-е місце в АТР послу Японії, причому значні кошти направлялися в КНР. В 1992 р. Тайвань став третім за значенням інвестором у китайську економіку після Гонконгу й США, відтіснивши Японію на 4-е місце. В1987 - 1992 р. Тайваньськи капіталовкладення перевищили за деякими оцінками від 3 до 5 млрд. $.

Економічний розвиток Тайваню відбувався в складних зовнішньоекономічних умовах: дипломатична ізоляція, погроза військового нападу з материка, що тільки що так явно встала перед мешканцями острова у вигляді запуску китайських ракет поблизу узбережжя Тайваню, торговельні тертя із провідними партнерами через ринки збуту. товарів, знизити на них тарифи й мита, підвищити курс національної валюти. Усього за 1986-88 рр. Курс нового тайванського долара піднявся стосовно американського $ більш ніж на 40 % - це колосальний удар за експортними цінами, що привів до закриття багатьох експортних виробництв. Але й ці обставини не підрізали крила тайваньской економіці, що переживає ще до того ж проблеми, пов'язані з ростом вартості робочої сили, і економічні кризи викликані воєнними діями в Перській затоці.

Перевага дрібних і середніх підприємств у тайваньскій економіці не випадково. Якщо в соціально-економічній політиці Японія й Південна Корея, що де веде роль належить великим багатогалузевим концернам, пріоритетним був принцип “ цян го ” - “ зробити потужним державу ”, то для Тайваню, прихильного ідеям Суни Ят Сена, таким принципом став “ фу мини ” - “ зробити багатим народ ”. Тут уважали так: чим богаче кожний житель країни, тим багате сама країна.

Відзначені обмеження не зробили впливу на просування стратегії зростаючої участі в міжнародному поділі праці, вона показала, що володіє рядом переваг у порівнянні з імпортозаміщенням. Особливо наочно це видно в 80-е роки.

При реалізації експортної стратегії дуже важливу роль грає конкуренція іноземних виробників як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку. Вона змушує підтягувати технологічну структуру й продуктивність до світового рівня. Саме конкуренція стимулювала Тайвань прискорено розвивати науково - технічні дослідження, тому що тільки це дозволить йому зберегти позиції на світовому ринку

Феномен нових індустріальних країн (НИС) уже не викликає того подиву (і навіть замилування), з яким велика кількість людей по усьому світі сприймали їх не дуже давно. Але статистика вперто свідчить, що азіатські НИС (у числі яких і "першопрохідник" із цієї неухильно чисельне зростаючої групи держав - Тайвань) і зараз залишається однієї з найбільш динамічних частин світового капіталістичного господарства. В останні роки темпи приросту ВВП, Тайваню становлять від семи до восьми із зайвим відсотків, що в цілому істотно вище аналогічних показників ведучих промислово розвинених держав.

Найбільш великий науково-промисловий парк із всіх існуючих у РС перебуває на Тайваневі. Він був утворений в 1980 році в містечку Синчжу, в 70 кілометрах від Тайбэя. Поруч розташовані два найбільших університети -Цинхуа й Цзяотунь. У парку базуються: Науково-дослідний інститут промислової технології, Об'єднана корпорація по розробці мікроелектроніки, Тайваньская компанія по виробництву напівпровідників, Науково-дослідний інститут електроніки.

Парк займає територію в 2100 га в т.ч. промислова зона - 480 га. З 1135 промислових фірм, що діють у Синьчжу, 99 є тайванськими. Однак у границях спеціальних економічних зон і науково-промислових парків одержували місце й заступництво тільки ті компанії, які працювали на реалізацію довгострокової економічної стратегії. У спецзонах є все для успішної роботи - налагоджена інфраструктура, гарантовані робочі руки, маса податкових пільг. Але в цілому цими перевагами користуються всього лише кілька сотень компаній, десятки ж тисяч фірм як і раніше “вертяться” на орбіті сімейного бізнесу.

Кон'юнктурні обставини підштовхують Тайвань до структурних змін в експорті, переносячи акцент із виробництва трудомісткої продукції на випуск наукомістких виробів у галузях передової технології. Цей процес із більшим працею вписується в острівну економіку - на Тайваневі державна науково-дослідна база розвинена недостатньо, а приватна й зовсім слабка. Для успіху на цьому шляху необхідні великі вкладення в наукову базу, оскільки по розмірах витрат на наукові дослідження й розробки Тайвань уступає всім провідним світовим державам, виділяючи на ці мети в середньому 2.6 млрд. $ у рік (для порівняння: у США 120 млрд. $ у Японії 70 млрд. $). Загальний обсяг капіталовкладень у шестилетку 1991-1997 рр. Оцінюється 320 млрд. $. Ці гроші будуть вкладені в розвиток інфраструктури, прокладку нових доріг відновлення старих, реконструкцію аеродромів і т.д. Уряд планує зростання виробництва в таких галузях, як електроніка, біотехнологія, волоконна оптика машинобудування, виробництво нових матеріалів щорічно на рівні 11 - 12 %, а їхня частка в тайванському експорті в 2000 р. Повинна перевищити 60%.

Поглиблюючи свою інтеграцію у світову економіку, економіка Тайваню, зокрема, підвищила значення своєї ролі в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Наприкінці 80-х років тайваньские підприємства зштовхнулися з погрозою своєї конкурентоспроможності внаслідок підвищення курсу нового тайванського долара й зростаючих витрат на оплату праці й підвищення вартості землі.

В 90-х роках макроекономічна політика була скоректована таким чином, щоб сприяти більше вільному потоку товарів, послуг, капіталу, людських ресурсів і інформації. У закони, правила й приписання були внесені істотні зміни. Відкритість тайванської економіки була продемонстрована тим, що загальний обсяг двосторонньої торгівлі у вартісному вираженні досяг в 1999 році 232 млрд американських доларів, і вона зайняла 15-ое місце у світі, у те час як прямі іноземні інвестиції із країни й у країну й портфельні інвестиції значно зросли.

Американська Об'єднана служба доставки посилок UPS і FedEX відкрили в міжнародному аеропорті ім'я Чан Кайши регіональний центр для західної частини тихоокеанського регіону, і він став єдиним аеропортом цього регіону, що має такий центр.

Щоб інтегруватися в міжнародну систему відкритої багатобічної, заснованої на певних правилах торгівлі, Тайвань звернувся із проханням про прийняття його в ГАТТ/ВТО. Уклавши двосторонні угоди з 30 країнами-членами ВТО й завершивши приведення своєї економічної системи в повну відповідність із міжнародними нормами, ми підготувалися до вступу в цю організацію в самому найближчому майбутньому. В 1991 році Тайвань став членом міжнародного форуму Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва /АТЭС/. Як член АТЭС, ми зв'язані тісними узами з Азіатсько-Тихоокеанським співтовариством, розвиваючи співробітництво в економічній, культурній і соціальній областях і активно беручи участь у діалозі з найбільшим у світі субрегіональним форумом.

Міжнародний форум АТЭС був створений в 1989 році. Його головною метою було формування співтовариства азіатсько-тихоокеанських економік, об'єднаного загальним прагненням до економічного росту й рівноправного розвитку. АТЭС вніс важливий вклад у світову економіку. Сприяючи процесу азіатсько-тихоокеанського співробітництва, АТЭС зіграв також немаловажну роль у досягненні позитивних результатів уругвайським раундом ГАТТ і досягненні Угоди за інформаційною технологією у ВТО. Щоб сприяти економічній життєздатності й відчуттю цим регіоном своєї спільності, АТЭС поставив перед собою амбіційну мету - сприяти розвитку вільної й відкритої торгівлі й інвестиціям в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні до 2010 року для розвинених економік і до 2020 для економік, що розвиваються. Цей міжнародний форум успішно вжив заходів для сприяння розвитку регіональної торгівлі на основі, наприклад, угод про взаємне визнання й без паперові митні процедури й зробив країнам, що розвиваються, членам цього форуму сприяння в знаходженні здатності здійснювати лібералізацію й користуватися її благами на основі технічного сприяння.

Тайвань став членом АТЭС /за назвою Китайський Тайбэй/ одночасно з Китайською Народною Республікою й Гонконгом на третій зустрічі АТЭС на рівні міністрів, що проходила в Сеулі (Корея) у листопаді 1991 року. З тих пор Китайський Тайбэй є переконаним і активним учасником діяльності АТЭС, додаючи всі чинності, щоб вносити свій внесок у широке коло областей. Він приймав саму повномасштабну участь у всіх щорічних зустрічах економічних лідерів і зустрічах на рівні міністрів, у всіх зустрічах на рівні галузевих міністрів і старших посадових осіб країн-членів АТЭС і по можливості в зустрічах і діяльності комітетів, а також робочих, експертних і оперативних груп і їхніх дочірніх форумів і субфорумах. До числа важливих обов'язків, які Китайський Тайбэй виконує зараз в АТЭС, ставиться наступне: керівник Групи по послугах при Комітеті з торгівлі й інвестиціям; керівник Групи по співробітництву в області розвитку при Робочій групі по телекомунікаціях; провідний куратор Робочої групи по охороні морських ресурсів; Робочої групи по сприянню торгівлі й Експертній групі по технічному співробітництву в області сільського господарства й міжнародний координатор мережі утворення при Робочій групі по розвитку людських ресурсів.

На зустрічі економічних лідерів і зустрічі на рівні міністрів країн АТЭС у Брунеї цього року Китайський Тайбэй висуне ініціативу по "Перетворенню фактору комп'ютерного роз'єднання у фактор прилучення до благ комп'ютерної цивілізації".


ІІ. Практична частина

1. Показники динаміки імпорту та експорту

Визначимо за допомогою розрахункових даних показники зовнішньої торгівлі Тайваню. Визначимо зовнішньоторговельний обіг (табл. 2).

Із таблиці 2 ми спостерігаємо зріст усіх статей як імпорту, так і експорту. За останній 2006 рік відносний показник темпу росту імпорту більше (20,0 – 17,6 = 2,4%) ніж відносний показник темпу росту експорту (27,2 – 26,0 = 1,2%). Це свідчить про зрості частки імпорту у зовнішньоторговельному обігу.

Табл. 2. Обсяги експорту та імпорту Тайваню за період 2004 – 2006 років*

Роки

Експорт

Імпорт

Сальдо торговельного балансу

Зовнішньо-

торгівельний

обіг

млрд.дол.

Темп росту, %

Темп приприросту, %

млрд.дол.

Темп росту, %

Темп приприросту, %

млрд.дол.

млрд.дол.

2004

60,47

х

х

56,95

х

х

3,52

117,42

2005

76,19

126,00

26,0

65,97

115,8

15,8

10,22

142,15

2006

96,91

127,20

27,2

79,16

120

20,0

17,747

176,07

*Джерело – [9]

Зовнішньоторговельний обіг (ЗТО) - це сума вартості експорту та імпорту країни, або груп країн за певний період часу: рік, квартал, місяць. Зовнішньоторговельний обіг показує загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності, тобто як експорту, так і імпорту разом:

ЗТО = Е + І (1);


де Е - обсяг експорту (у вартісних одиницях); І - обсяг імпорту (у вартісних одиницях).

Сальдо торговельного балансу т ):

Ст = Ет - Іт , (2);

де Ет - вартість товарного експорту; Іт - вартість товарного імпорту.

За останні три роки спостерігається стійкий зріст сальдо торгівельного балансу в сторону експорту, хоч за останній 2006 рік темп росту знизився.

Зовнішньоторговельний оборот за три останні роки також має тенденцію до зросту (табл. 3):

Табл. 3. Темпи зросту зовнішньоторговельного обігу

Зовнішньоторговельний обіг

Роки

млрд.дол.

Абсолютний темп росту,

млрд. дол

Відносний темп

росту, %

Темп приросту, %

2004

117,42

х

х

х

2005

142,15

24,74

121,1

21,1

2006

176,07

33,92

123,9

23,9

*Джерело – [9]

Отже, як бачимо із таблиці сальдо торгівельного балансу у вcіх роках спостерігається стійкий зріст усіх зовнішньоторговельних показників.

Розглянемо темпи росту експорту та імпорту за допомогою графіку 1.


2004 2005 2006

Роки

Рис. 1. Графічне зображення темпів росту імпорту та експорту*

* - використано за допомогою даних таблиці 2

В 2006 р. зовнішньоторговельний обіг Тайваню досяг 1 трлн 76,07 млрд доларів США, збільшившись у порівнянні з попереднім роком на 33,88 млрд доларів, або 23,8 відсотка. При цьому позитивне сальдо склало 17,75 млрд доларів. У Головному митному керуванні Тайваню звернули увагу на той факт, що більш ніж 20-процентний ріст зовнішньоторговельного обігу реєструється вже протягом п'яти років підряд.

Однієї з яскравих рис зовнішньої торгівлі в 2006 р. стало відставання експорту від імпорту в темпах росту. За підсумками року, експорт зріс на 27,2 відсотки й склав 96,91 млрд. доларів, темпи росту знизилися на 1,2 процентні пункти в порівнянні з 2005 р. У той же час темпи росту імпорту зросли на 2,4 процентні пункти й досягли 20 відсотків /79,16 млрд. дол.

Абсолютні розміри сальдо торговельного балансу, балансу послуг або балансу з поточних операцій дають можливість лише ранжувати країни за цим показником. Зіставляти ж розміри сальдо по країнах некоректно через те, що країни мають різні економічні та експортні потенціали. В цьому випадку доречно використовувати індекс стану балансу, який ще називають індексом покриття експортом імпорту (Іі/е ) (коефіцієнтом покриття імпорту експортом):


(3);

де Е та І - відповідно, вартість експорту та імпорту.

Якщо Іі/е < 100, то торговельний баланс має від’ємне сальдо, а якщо Іі/е > 100, то він має позитивне сальдо.

Розрахуємо показники індексу стану балансу. Для цього використаємося допомогою таблиці 4.

Табл. 4. Розрахунки індексу стану балансу

1. Роки

2. Експорт млрд.дол.

3. Імпорт млрд.дол.

4. Індекс стану балансу (п.2: п.3)

2004

60,47

56,95

106,17

2005

76,19

65,97

115,49

2006

96,91

79,16

106,17

Отже, як бачимо, в усі роки спостерігається позитивне значення зовнішньоторговельного балансу.

2. Квоти

Для визначення квот нам потрібно знати рівень ВВП за ці роки. У таблиці 5 надані необхідні дані (використані статистичні дані [9]).

Табл. 5. Показники ВВП Тайваню за роками*

Роки

Показники ВВП, млрд. дол.

Абсолютний зріст,

млрд. дол.

Відносний, зріст, %

2004

576,20

-

-

2005

603,11

26,91

104,7

2006

623,61

20,51

103,4

*Джерело – [9]


Експортна квота е ) у міжнародних зіставленнях використовується не тільки для характеристики рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі країни, а й з метою оцінки рівня відкритості національного господарства, участі в міжнародному розподілі праці.

(4);

де Е - річний обсяг експорту країни; ВВП - валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

Вичислимо експортну квоту. Скористаємося для цього таблицею 6.

Табл. 6. Розрахунки експортної квоти*

1. Роки

2. Експорт

млрд. дол.

3. Показники ВВП

млрд. дол.

4. Експортна квота, %

(п. 2: п. 3 х 100)

2004

60,47

576,20

10,5

2005

76,19

603,11

12,6

2006

96,91

623,61

15,5

Отже, за підрахунками таблиці ми бачимо, що інтенсивність зовнішньої торгівлі звеличується з року в рік.

Імпортна квотаi ) як частка імпорту в валовому внутрішньому продукті країни характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів та послуг. Вона розраховується за формулою:

(5);

де I- річний обсяг імпорту країни; ВВП - валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

Вичислимо імпортну квоту. Скористаємося для цього таблицею 7.


Табл. 7. Розрахунки імпортної квоти

1. Роки

2. Імпорт

млрд. дол.

3. Показники ВВП

млрд. дол.

4. Імпортна квота, %

(п. 2: п. 3 х 100)

2004

56,95

576,20

9,9

2005

65,97

603,11

10,9

2006

79,16

623,61

12,7

Також звеличуються показники імпортної залежності країни. Але у всі роки спостерігається перевага експортної квоти над імпортною, що свідчить про тенденцію підвищення відкритості національного господарства, участі в міжнародному розподілі праці.

Зовнішньоторговельна квотазт ) розраховується за формулою:

(6);

де Е, І - річний обсяг, відповідно, експорту та імпорту країни; ВВП - валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

Табл. 8. Розрахунки зовнішньоторговельної квоти.

1. Роки

2. Експорт

млрд. дол.

3. Імпорт

млрд. дол.

4. Показники ВВП

млрд. дол.

5. Зовнішньоторгівельна квота, %

(п. 2 + п. 3 х 0,5): п.4 х 100

2004

60,47

56,95

576,20

10,2

2005

76,19

65,97

603,11

11,8

2006

96,91

79,16

623,61

14,1

За підрахунками ми бачимо, що за всі роки спостерігається стійкий зріст зовнішньоторговельної квоти.

3. Показники експорту, імпорту, ЗТО на душу населення

Для підрахунку показників експорту, імпорту та зовнішньоторговельного обігу на душу населення використаємо таблицею 9.


Табл. 9. Показники росту чисельності населення Тайваню*

Роки

Населення, млн.чол

Абсолютний зріст, млн. чол

Відносний зріст, %

Відносний приріст, %

2004

22,60

х

х

х

2005

23,05

0,45

102,0

1,0

2006

23,28

0,23

101,0

1,0

*Джерело – [11]

Обсяг експорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу населення розраховується за формулами:

(7);

(8);

(9).

де Ед - експорт на душу населення; Ід - імпорт на душу населення; ЗТОд - зовнішньоторговельний обіг на душу населення; Е - вартість національного експорту за рік; І - вартість національного імпорту за рік; ЗТО - зовнішньоторговельний обіг країни за рік (Е + І); Ч - чисельність населення країни на відповідний рік.

Розрахуємо обсяг експорту на душу населення за допомогою формули (7) та таблиці 10.


Табл. 10. Розрахунки величини експорту/населення

1. Роки

2. Експорт

млрд. дол.

3. Населення, млн.чол

4. Експорт на душу населення, тис.дол.

(п.2: п.3)

2004

60,47

22,60

2,68

2005

76,19

23,05

3,31

2006

96,91

23,28

4,16

Отже ми бачимо, що величина експорту на душу населення звеличується із року у рік.

На графіку (рис. 2) ми можемо побачити графічно темп росту цієї одиниці.

тис. дол. / населення

2004 2005 2006 роки

Рис. 2. Графічне зображення темпу росту експорту на душу населення

Розрахуємо обсяг імпорту на душу населення за допомогою формули (8) та таблиці 11.

Табл. 11. Розрахунки величини імпорту/населення

1. Роки

2.Імпорт

млрд. дол.

3. Населення

млн.чол

4. Імпорт на душу населення, тис.дол.

(п.2: п.3)

2004

56,95

22,60

2,52

2005

65,97

23,05

2,86

2006

79,16

23,28

3,40


Величина імпорту на душу населення також звеличується із року у рік.

На графіку (рис. 3) ми можемо побачити графічно темп росту цієї одиниці.

Отже, як бачимо, спостерігається як зріст співвідношення імпорту на душу населення, так і величини імпорту на душу населення.

Але зріст статей експорту на душу населення спостерігається більшими темпами (0,64 тис. дол.. (2005) та 0,83 тис.дол. (2006) порівняно із 0,34 тис. дол.. (2005) та 0,54 тис. дол.. (2006).

тис. дол. / населення

2004 2005 2006 роки

Рис. 3. Графічне зображення темпу росту імпорту на душу населення

Розрахуємо тепер величину зовнішньоторговельного обігу на душу населення. Для цього скористуємося формулою (9) та таблиці 12.

Табл. 12. Розрахунки величини зовнішньоторговельного обороту /населення

1. Роки

2. Зовнішньоторговельний оборот, млрд. дол.

3. Населення

млн.чол

4. Зовнішньоторговельний оборот на душу населення тис. дол. (п.2: п.3)

2004

117,42

22,60

5,20

2005

142,15

23,05

6,17

2006

176,07

23,28

7,56


Для наочності використаємо графік темпу росту зовнішньоторговельного обороту на рисунку 4.

За розрахунками таблиці 12 та графіку на рисунку 4 ми можемо визначити стійкий зріст величини зовнішньоторговельного обороту на душу населення.

2004 2005 2006 роки

Рис. 4. Графічне зображення темпу росту ЗТО на душу населення

4. Структурні показники розвитку міжнародної торгівлі Тайваню

Структурні показники розвитку міжнародної торгівлі характеризують експортні та імпортні товарні потоки за такими ознаками, як товарний склад і регіональна спрямованість.

Товарна структура експорту - структурований за певними ознаками обсяг товарного експорту країни за певний період — як правило, рік. Вона показує експортну спеціалізацію країни та питому вагу кожної товарної позиції в експорті.

Товарна структура експорту надана у таблиці 12.

За три роки спостерігається позитивні структурні зрушення у структурі експорту у таких галузях, як оптова та роздрібна торгівля, громадська сфера послуг, обробна промисловість, транспорт, та. ін.

Негативні зрушення у структурі насамперед спостерігаються у таких галузях, як фінанси і страхування.


Табл. 13. Показники товарної структури експорту Тайваню

Показники

Експорт

2004

2005

2006

млрд.дол.

Структур-

на частка,

%

млрд. дол.

Структур-

на частка,

%

млрд.дол.

Структур-на

частка,

%

Оптова та роздрібна торгівля

19,29

31,90

25,14

33,00

32,95

34,00

Громадська сфера послуг

5,99

9,90

7,62

10,00

9,79

10,10

Обробна прмисловість

5,56

9,20

7,24

9,50

9,40

9,70

Фінанси, страхування,

та нерухомість

7,92

13,10

9,22

12,10

10,66

11,00

Транспорт та комунікації

3,45

5,70

4,50

5,90

6,40

6,60

Будівництво

1,57

2,60

1,90

2,50

2,52

2,60

інші галузі

16,69

27,60

20,57

27,00

25,20

26,00

Експорт разом

60,47

100

76,19

100,00

96,91

100,00

*Джерело – [11]

На графіку на рис. 5 надано товарну структуру експорту Тайваню за останній 2006 рік.

Рис. 5. Товарна структура експорту Тайваню за 2006 рік

Товарна структура імпорту країни - структурований за певними ознаками обсяг товарного імпорту країни за певний період — як правило, рік. Вона показує імпортну залежність країни від окремих товарів та товарних груп, а також питому вагу кожної товарної позиції в імпорті.

В більшості країн світу товарна структура імпорту також складається за основними його статтями.

Показники структурного зрушення у імпорті Тайваню надані у таблиці 14.

За три роки спостерігається позитивні структурні зрушення у структурі експорту у таких галузях, як оптова та роздрібна торгівля, громадська сфера послуг, обробна промисловість, транспорт, та. ін.

Негативні зрушення у структурі насамперед спостерігаються у фінансах і страхуванні та у інших галузях.

Табл. 14. Показники товарної структури імпорту Тайваню

Показники

Імпорт

2004

2005

2006

млрд. дол.

Структур-

на частка,

%

млрд.дол.

Структур-

на частка,

%

млрд. дол.

Структурна

частка,

%

Оптова та роздрібна торгівля

17,60

30,90

21,68

33,00

26,91

34,00

Громадська сфера послуг

4,50

7,90

6,57

10,00

8,00

10,10

Обробна промисловість

5,24

9,20

7,56

11,50

7,68

9,70

Фінанси, страхування,

та нерухомість

7,46

13,10

6,90

10,50

8,71

11,00

Транспорт та комунікації

3,25

5,70

3,88

5,90

5,22

6,60

Будівництво

1,48

2,60

1,64

2,50

2,06

2,60

інші галузі

17,43

30,60

17,74

27,00

20,58

26,00

Експорт разом, млрд.дол.

56,95

100

65,97

100

79,16

100

*Джерело – [11]

На графіку на рис. 6 надано товарну структуру імпорту Тайваню за останній 2006 рік.

Отже, як бачимо, спостерігається стійкий зріст майже усіх статей як імпорту, так і експорту у динаміці.


Рис. 6. Товарна структура імпорту Тайваню за 2006 рік


Висновки

Отже, як ми зазначили у попередніх розділах та практичних завданнях, ми спостерігаємо стійкий зріст зовнішньої торгівлі Тайваню.

Тайвань зумів домогтися міжнародного економічного визнання, вийшовши по обсязі торгівлі на 14-е місце у світі (162 млрд. $) і заслуживши репутацію одного з найбільш динамічних партнерів. Острів займає 12-е місце у світі по експорті, що в 1992 р. склав 83 млрд. $. За структурою експорт на 95,5 % складається із промислової продукції. Найважливішими торговельними партнерами Тайваню є США, Японія, Гонконг, ФРН, і КНР.

Міцне фінансове становище й пошук можливостей більше вигідного вкладення капіталу сприяли росту тайванських інвестицій за рубежем. З 1987 по 1992 р. Вони перевищили 19 млрд. $ - 9-е місце у світі й 2-е місце в АТР послу Японії, причому значні кошти направлялися в КНР. В 1992 р. Тайвань став третім за значенням інвестором у китайську економіку після Гонконгу й США, відтіснивши Японію на 4-е місце. В1987 - 1992 р. Тайваньськи капіталовкладення перевищили за деякими оцінками від 3 до 5 млрд. $.

Економічний розвиток Тайваню відбувався в складних зовнішньоекономічних умовах: дипломатична ізоляція, погроза військового нападу з материка, що тільки що так явно встала перед мешканцями острова у вигляді запуску китайських ракет поблизу узбережжя Тайваню, торговельні тертя із провідними партнерами через ринки збуту. товарів, знизити на них тарифи й мита, підвищити курс національної валюти. Усього за 1986-88 рр. Курс нового тайванського долара піднявся стосовно американського $ більш ніж на 40 % - це колосальний удар за експортними цінами, що привів до закриття багатьох експортних виробництв.

Але й ці обставини не підрізали крила тайваньской економіці, що переживає ще до того ж проблеми, пов'язані з ростом вартості робочої сили, і економічні кризи викликані воєнними діями в Перській затоці.


Список використаної літератури

1. Жуков С. Приватизация в развивающихся странах //Российский экономический журнал. -1992. -N8. - С 102-114.

2. Зимовнов М.А. Неакционерные формы деятельности ТНК в развивающихся странах.//США: экономика, политика, идеология. 1991. -N 11. -С 63-69

3. Карагодин Н., Эльянов А. Как лечить больную экономику: [об уроках реформ в странах "третьего мира"]//Азия и Африка сегодня. - 1992, -n10. - С 44-45

4. Перова М. Инвестиционная политика в развивающихся странах. - 1994. - n9. - С4 6-51

5. Страны -87*8/третьего мира" - усиление неравномерности развития// приложение МЭ и МО: обзор конец 1988 - начало 1989. С 18-27

6. Широков Г.К., Попов Ю.Н. Россия: на учебу в... "Третий мир"? //Азия и Африка сегодня. -1992. - N3. - С 52-55

7. Широков Г. К. "Третий мир": стратегия развития.// Азия и Африка сегодня. - 1992. - N3. - С 52-55

8. Эльянов А. Развивающиеся страны на рынке промышленных изделий.//МЭ и МО. - 1992. N5. - С 24-34

9. www.china.offshore-manual.ru.

10. www.ixbt.com/cm/taiwan-industry.shtml.

11. http://www.roc-taiwan.org.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий