Смекни!
smekni.com

Місце національної економіки в системі світового господарства (стр. 1 из 5)

Тема: Місце національної економіки в системі світового господарства

План

Вступ

Розділ 1 Сутність, поняття і цілі національної економіки

1.1 Визначення поняття «національна економіка»

1.2 Цілі національної економіки

1.3 Особливості структури національної економіки України

Розділ 2 Основні поняття світового господарства

2.1 Світова економіка і міжнародні економічні відносини

2.2 Сутність світового господарства

Розділ 3 Взаємодія світового господарства і національних економік

Розділ 4 Національна економіка України та її місце в світовому господарстві

Висновки

Список літератури

Вступ

В наш час, мабуть, ніхто не буде стверджувати, що будь-яка країна може розвиватися без нормальних зовнішньоекономічних зв'язків. Як відомо, найголовнішою проблемою людського суспільства є найбільш повне задоволення потреб людей при обмежених ресурсах. Тим часом необмежне зростання потреб в ході історичного процесу - непорушний факт і найзагальніший закон. В більшості країн світу неможливо за умовами, а також по ресурсах з позицій економічної доцільності робити все. В той же час коло потреб населення швидко росте, збільшується, кількість потрібних нам матеріальних і духовних благ, послуг. Нормальне їх задоволення практично неможливе без постійного, широкого обміну між регіонами, країнами, без МЕВ. Та і виробляти безліч товарів і послуг без міжнародного об'єднання зусиль, засобів і ресурсів сьогодні вже практично неможливо із-за колосальних розмірів витрат і необхідності використання найрізноманітніших ресурсів. Безперечно, що в країні з обмеженими природними, людськими і фінансовими ресурсами неможливо задовольнити навіть необхідні сучасні потреби населення. Економічний же сенс обміну між народами, МЕВ і зовнішньої торгівлі, зокрема, наука пояснила переконливо. Міжнародний розподіл праці, витікаючи з нього МЕВ, дозволяють кожній країні скоротити витрати на виробництво, економити ресурси.Життя дало однозначну відповідь - треба використовувати переваги і вигоди міжнародного обміну. Лише таким шляхом можна забезпечити задоволення самих різних потреб, неухильно розширюючи набір товарів і послуг, пропонованих населенню. Це відноситься як до малих, так і до великих країн. Звідси витікає роль і місце національної економіки в системі світового господарства.

Новий імпульс в своєму розвитку міждержавна економічна інтеграція отримала в кінці 80-х - початку 90-х років, коли в світовий інтеграційний процес влилося багато, раніше відносно ізольованих від нього країн, зокрема країн колишнього СРСР та тих, що розвиваються. Одночасно підвищувався і рівень міжнародних економічних інтеграційних процесів: поглибився розподіл праці, збільшилось число міжнародних організацій і союзів, міжнародні економічні зв'язки стали більш керованими і стабільними. Результатом цих процесів з'явилося спочатку формування, а потім і розвиток нового етапу міжнародної економічної інтеграції - створення світового господарства.

Світове господарство представляє взаємозв'язані між собою економіки практично всіх цивілізованих країн світу. Економічною основою світового господарства служить об'єктивна доцільність, обумовлена прагненням всіх держав до зростання економічної ефективності, досягнутої за рахунок міжнародного розподілу праці, і викликаними цим зростанням національною спеціалізацією і міжнародною інтеграцією.

Постійне прагнення до поглиблення розподілу праці і доведення його до міжнародного рівня служило раніше головною причиною становлення і розвитку міжнародної торгівлі і світового ринку. Проте, на відміну від світового ринку, який і зараз є найважливішим складником міжнародної співпраці, світове господарство є більш ємке явище. Це особлива форма реалізації міжнародних економічних взаємозв'язків між господарськими суб'єктами більшості країн світу, яка націлена на досягнення більшої ефективності в економічній діяльності за рахунок поглиблення розподілу праці і вільного переміщення в світовому просторі товарів, робочої сили, технологій і капіталу.

Актуальність роботи обумовлена тим, що Україна, як молода суверенна держава, не має достатнього досвіду налагодження економічних зв'язків з країнами світу. Це пояснюється насамперед тим, що вона не мала змоги набути такого досвіду у складі СРСР, їй бракує достатньої кількості органів, кадрів, які могли б проводити самостійну науково обґрунтовану зовнішньоекономічну політику.

Об'єктом даного дослідження є система світового господарства, а також роль і місце національної економіки в цій системі. При цьому предметом дослідження є взаємозв'язки національної економіки і світового господарства.

Розділ 1 Поняття і цілі національної економіки

1.1 Визначення поняття «національна економіка»

У найбільш загальному вигляді визначення «національна економіка» дав американський вчений російського походження, лауреат Нобелівської премії Василь Леонтьєв: «Національна економіка - саморегульована система яка складається з великого числа різних взаємозв'язаних видів діяльності».

Проте, це визначення представляється не зовсім точним, оскільки його можна віднести і до політичної, і до соціальної системи, а також до інших видів людській діяльності. Можна конкретизувати тлумачення цього поняття.

Національна економіка - це історично складена система суспільного відтворення країни, взаємозв'язана сукупність галузей, видів виробництва і територіальних комплексів, яка охоплює все форми суспільної праці.

Поняття «Національна економіка» тісно пов'язане з поняттям «Економічна система», оскільки конкретизує економічну систему, відображає специфічні риси, обумовлені географічним положенням країни, її участю в міжнародному розподілі праці, культурними, історичними традиціями і іншими чинниками.

Економічна теорія розглядає національну економіку як цілісну систему, розкриває зміст її основних понять, загальні закономірності розвитку.

Основу національної економіки складають підприємства, фірми, організації, домашні господарства, які об'єднані економічними взаєминами в єдине ціле і виконують певні функції в суспільному розподілі праці, виробляючи товари, чи послуги.

Головною метою всієї економічної політики любої з країн є створення ефективної і конкурентоздатної економіки. При цьому механізми і методи досягнення цієї мети включають набір інструментів, який дозволяє створити сприятливе середовище для господарської діяльності всіх суб'єктів незалежно від форм власності.

1.2 Цілі національної економіки

Перед національною економікою країни ставляться такі цілі:

· Стабільні високі темпи зростання національного об'єму виробництва. Це означає стійке зростання виробництва товарів і послуг без різких змін, спадів і криз.

· Стабільність цін. Потрібно враховувати, що незмінні тривалий час ціни уповільнюють темпи зростання ВВП, знижують зайнятість населення. Низькі ціни привабливі для споживача, але позбавляють стимулу виробника, високі ж, навпаки, стимулюють виробництво, але знижують купівельну спроможність населення. Тому досягнення стабільності цін в сучасній ринковій економіці означає не «заморожування» їх на тривалий період, а планова регульована зміна.

· Підтримка зовнішньоторговельного балансу. На практиці це означає досягнення відносної рівноваги між експортом і імпортом, а також стабільний обмінний курс національної валюти на валюти інших країн. Якщо в країну ввозиться більше товарів, чим продається за межу, то виникає негативне сальдо торгового балансу. Якщо вивозиться більше товарів, чим надходить до країни, то кажуть про позитивне сальдо. На стан торгового балансу значно впливає курс валюти - величина грошової одиниці однієї країни, вираженої в грошовій одиниці іншої держави. Підвищення або пониження курсу валют може змінити досягнутий баланс і викликати позитивне або негативне сальдо.

· Високий рівень зайнятості. Він досягається в тому випадку, якщо кожен охочий отримати роботу знаходить її. Але це не означає, що повна зайнятість охоплює все працездатне населення країни. У будь-якій країні в кожен даний момент часу є певна кількість людей, які тимчасово не працюють у зв'язку із зміною місця роботи або місця проживання. Окрім того, завжди є структурне безробіття, обумовлене невідповідністю структури нових робочих місць, пов'язаних з впровадженням нових технологій, наявній структурі робочої сили і відставанням останньої по кваліфікаційним вимогам і новим професіям від попиту на ці професії.

1.3 Особливості структури національної економіки України

Національні економіки відрізняються одна від одної по структурі. Відмінності обумовлені підходами до формування економік, традиціями в виробництві і іншими чинниками.

Структура будь-якої національної економіки має тенденцію до ускладнення під впливом НТП, розширення і поглиблення розподілу праці, спеціалізації виробництва, виникнення нових видів виробництва і відмирання старих, а також інших чинників.

Особливістю структури національної економіки Україні є те, що вона склалася в умовах колишнього СРСР і тому містить в собі всі специфічні риси розподілу праці між республіками в єдиному народногосподарському комплексі держави. Так, для неї характерні висока ступінь розвиненості і концентрації металургійних і металообробних підприємств, набірних виробництв, підприємств хімічної промисловості. Ці виробництва відрізняються високою метало-, енерго- і ресурсоємністю. Це є основною причиною надмірного попиту на інвестиції, сировину і матеріали. Крім того, в порівнянні з розвиненими країнами наша національна економіка відрізняється малою питомою вагою нематеріального виробництва.