регистрация / вход

Українсько-японські двосторонні відносини

Основні етапи та сучасний стан розвитку соціально-економічних та виробничих стосунків між Україною та Японією, визначення їх подальших перспектив та тенденцій. Нова зовнішньополітична доктрина Японії "Дуга свободи та процвітання", її сутність і зміст.

Розвиток українсько-японських двосторонніх відносин

За останні 30 років АТР перетворився з ринку сировини та дешевої робочої сили на динамічний регіон світу, який спроможний стати у XXI столітті одним із центрів світового політичного, фінансового та економічного впливу. Наразі на долю країн регіону припадає 56% загальносвітового ВНП, 51% світового промислового виробництва, 45% обсягу світової торгівлі товарами та 40% — послуг. Міжнародним морським та повітряним комунікаціям належить близько третини світових вантажоперевезень. Регіон має колосальні людські (понад 2 млрд. чоловік) та природні ресурси. Тут зосереджені багаті родовища корисних копалин та стратегічної сировини. За оцінками експертів, сукупний ВНП країн АТР в 2020 р. може вдвічі перевищити сукупний ВНП країн ЄС.

У регіоні тісно переплетені стратегічні інтереси ключових глобальних гравців — США, ЄС, Китаю, Японії та Російської Федерації.

Для України розвиток всебічного співробітництва з країнами цього регіону має також стратегічне значення, а близькість підходів нашої держави та країн АТР до розв’язання актуальних міжнародних проблем, відсутність гострих суперечливих питань у відносинах, і, в той же час, наявність відомого потенціалу у торговельно-економічному, науково-технічному, військово-технічному та гуманітарному співробітництві, створюють належні передумови для поступального розвитку двосторонніх відносин та розширення перспективних сфер співробітництва.

Свого роду проривом для України на східному напрямі, точніше визначення її місця у зовнішньополітичних пріоритетах Японії, можна вважати програмну промову міністра закордонних справ цієї країни Таро Асо «Дуга свободи та процвітання: Японія розширює дипломатичні горизонти», з якою він виступив в Токіо в Інституті міжнародних відносин 30 листопада 2006 р.

Нова зовнішньополітична доктрина Японії «Дуга свободи та процвітання», по суті, змінила місце України у зовнішньополітичних пріоритетах цієї потужної держави та надала Києву додатковий шанс заявити про себе в якості одного з лідерів Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону. Логічною та адекватною відповіддю української зовнішньої політики на цю ініціативу, а також далекоглядним рішенням з точки зору геополітичних інтересів нашої країни має стати, на думку багатьох експертів, зміна місця Японії у зовнішньополітичних пріоритетах України.

Важливим позитивним чинником є сприйняття України японським істеблішментом в якості найбільш демократичної держави пострадянського простору. До того ж, між країнами не існує жодних політичних, територіальних, фінансових чи інших проблем.

Наведені чинники можна вважати передумовою того, що подальша динамізація стосунків з державою такого рівня розширить наші можливості в АТР, де Японія відіграє провідну економічну, а останнім часом — і політичну роль. Наразі Токіо також починає усвідомлювати, що Україна, з огляду на її особливе геополітичне становище та економіку, яка динамічно розвивається, також спроможна зайняти гідне місце на євразійському просторі, і, що вона — невід’ємна частина системи енергетичної безпеки та транспортної інфраструктури Євразії.

Основою взаємовідносин «нового типу» між Україною та Японією можуть стати наступні напрями співробітництва:

політична підтримка Японією процесів державотворення в Україні, становлення громадського суспільства в нашій державі;

політична взаємодія у запобіганні та врегулюванні міжнародних конфліктів на основі відповідних рішень ООН;

співробітництво в рамках міжнародних організацій з таких питань, як безпека, захист навколишнього середовища, нерозповсюдження ядерної зброї тощо;

широке співробітництво у сферах інвестицій та обміну технологіями; спільні розробки в галузі енергозбереження;

диверсифікація джерел, постачальників, маршрутів та засобів транспортування енергоносіїв;

розвиток ядерної енергетики (яка вже є основною для Японії), а також нових джерел енергії та розробка заходів для зменшення енергоспоживання;

транспортування нафти з району Каспію до країн Східної та Центральної Європи;

залучення японських компаній до комплексної розробки в Україні родовищ уранової руди та технологій для виготовлення ядерного палива;

залучення японських інвестицій, у т.ч. в рамках Офіційної допомоги розвитку, до розбудови інфраструктури транспортних коридорів через українську територію, що зміцнюватиме статус України в якості транзитної держави.

Як відомо, Японія визнала незалежність України 28 грудня 1991 року, а 26 січня 1991 року встановила з нею дипломатичні відносини. В середині жовтня 1992 року в Києві Посол Японії в Російській Федерації С. Едамра вручив Вірчі Грамоти Президентові України як Посол України за сумісництвом. З травня 1993 року очолив Сьодзі Суєдзава, Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні.

Необхідно зауважити, що “японський напрямок” тих часів лише тільки вимальовувався серед пріоритетів зовнішньої політики України. Цілий ряд обставин перешкоджав повноцінній розбудові взаємовигідних відносин між Японією та Україною. По-перше, то були часи, коли Україна ще мала певні надії на отримання будь-якої частки нерухомої власності, яка належала колишньому СРСР, а з його крахом була прибрана Росією. По-друге, відчувалася відсутність українського посольства в японській столиці. Заради об’єктивності необхідно визнати, що до середини лютого 1992 року Україну визнали 102 країни, а встановили з нею дипломатичні відносини – 42. А такий величезний простір, як Азіатсько-Тихоокеанський регіон, був охоплений лише двома посольствами – в Індії та КНР.

Перший “прорив” японсько-українських відносин було здійснено в березні 1994 року, коли в Києві було підписано угоду між Японією та Україною про співробітництво в галузі ліквідації ядерної зброї. З цього приводу було засновано спеціальний Комітет співробітництва. Для реалізації цього проекту японська сторона виділяла Україні 16 млн. американських доларів.

Другим кроком стратегічного характеру було відвідування Токіо у квітні 1994 року першою офіційною делегацією Міністерства закордонних справ (МЗС) України на чолі з першим заступником міністра М.П. Макаревичем. Були проведені змістовні переговори, під час яких японській стороні передано проект політичного документа про принципи відносин і співробітництва між Україною та Японією; у свою чергу, представники Японії вперше висловили ідею про візит Президента України до Японії. Визначався і термін візиту – десь у новому фінансовому році, який в Японії починається з 1 квітня.

Значною подією у розвитку двосторонніх відносин став перший офіційний візит до Японії Міністра закордонних справ України Г. Удовенка (18-20 травня 1997 року), в ході якого були проведені переговори з Міністром закордонних справ Ю. Ікедою, представниками політичних, парламентських та ділових кіл. 19 травня 1997 року був підписаний Меморандум про створення Японського центру в Україні.

Щодо сучасних українсько-японських відносин то необхідно виділити кілька пріоритетних напрямів.

Політичне співробітництво . Спільність підходів та позицій з питань вирішення багатьох актуальних міжнародних питань та відсутність будь-яких проблемних ознак у політичній площині співробітництва між Україною та Японією сприяють подальшій інтенсифікації наявного потенціалу обох країн та закладають міцний фундамент для плідного розвитку усього спектру відносин.

Офіційний візит Президента України Л.Д. Кучми до Японії (22-25 березня 1995 року) заклав міцні політичні підвалини співробітництва між Україною та Японією. Головні підсумки проведених у Токіо зустрічей і переговорів вмістила підписана 23 березня 1995 року Л.Д. Кучмою та Прем’єр-міністром Т. Мураямою Спільна заява України та Японії, яка стала фундаментом для якісно нового рівня українсько-японських відносин.

Основи договірно-правової бази двосторонніх відносин було закладено шляхом підписання главами зовнішньополітичних відомств обох країн обмінних листів, якими закріплювалось правонаступництво України щодо низки договорів, укладених між колишнім СРСР i Японією.

18-21 січня 2011 р. Президент України В.Ф. Янукович на запрошення японського Уряду відвідав Японію з офіційним візитом.

Головним підсумком візиту стало підписання Президентом України та Прем’єр-міністром Японії Спільної заяви щодо українсько-японського глобального партнерства, в якій окреслюються основні напрямки, форми і механізми подальшої взаємодії з широкого кола двосторонніх та міжнародних питань. Цим документом було визначено пріоритети співробітництва між Україною та Японією, окреслено програму реалізації першочергових завдань на найближчу та середньострокову перспективу.

Важливим результатом візиту стало підписання Кредитної угоди між Державним експортно-імпортним банком України та Японським банком міжнародного співробітництва про надання кредиту на суму 8 млрд. японських ієн (100 млн. дол. США) з метою сприяння експорту товарів і послуг з Японії та підтримки економічного розвитку України.

З моменту встановлення дипломатичних відносин (26 січня 1992 р.) між Україною і Японією було укладено 38 міждержавних, міжурядових та міжвідомчих угод.

Економічна співпраця України з Японією. Протягом 9 місяців 2010 р. спостерігалось збільшення обсягів двосторонньої українсько-японської торгівлі. Загальний товарообіг склав 627,47 млн. дол. США, що на 187,21 млн. дол. США чи 42,5% більше ніж за аналогічний період 2009 р. і майже еквівалентно сумі обсягу двосторонньої торгівлі за весь 2009 р. Позитивним фактором було збільшення українського експорту на 32,7%. Японський імпорт до України, як і минулого року, формувався переважним чином на основі продукції високотехнологічних виробництв, левова частка якої припадала на продукцію машинобудування.

Конкретним прикладом реального співробітництва можна назвати підписання Кредитної угоди між Державним експортно-імпортним банком України та японським Банком міжнародного співробітництва про надання кредиту на суму 8 млрд. японських ієн (100 млн. дол. США). Завдяки підписаній угоді буде збільшено високотехнологічний експорт товарів і послуг з Японії для підтримки економічної модернізації України, а також надано потужний сигнал японським і міжнародним фінансовим інституціям, приватним інвесторам щодо розширення кредитно-фінансового та торговельно-інвестиційного співробітництва з Україною.

Політичним і економічним пріоритетом для України продовжує залишатися підвищення енергоефективності та модернізація української промисловості, що можливо реалізувати у рамках Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. У цьому контексті Японія як країна, де було укладено Кіотський протокол, є одним із найперспективніших партнерів для нас. Україна стала першою європейською країною, з якою Японія уклала Договір про купівлю одиниць встановленої кількості (карбонові викиди) за схемою «зелених інвестицій». Упродовж 2009–2010 рр. ми отримали від Японії інвестиційні кошти на суму 440 млн. євро на реалізацію енергозберігаючих проектів. Наразі Україна після врегулювання певних проблемних питань почала успішно використовувати отримані інвестиційні ресурси під проекти у різних галузях промисловості та комунальному секторі.

Особливе значення надається співпраці з Японією у галузі сільського господарства. Цей напрям набуває особливої актуальності за умов загострення світової проблеми з постачанням продовольства. Зважаючи на те, що Японія імпортує майже 60% продуктів харчування, ми можемо запропонувати свої агропромислові потужності для виробництва та експорту зернових і бобових для японського ринку, «органічних» харчових продуктів.

Наразі ведеться робота з найбільшими японськими корпораціями «Марубені», «Іточу» та іншими щодо експорту зернових з України до Японії. Зокрема, впродовж 2009–2010 рр. японські компанії імпортували близько 500 тис. т. фуражної кукурудзи, а також пшеницю та ячмінь.

На сьогодні, за умов розширення інвестиційної співпраці з Японією у галузі енергозбереження та сільського господарства склалися всі передумови для укладання двосторонньої Угоди про сприяння та захист інвестицій. Домовленість про початок переговорів стосовно укладання такої Угоди між лідерами обох країн стало суттєвим досягненням візиту. Підписання зазначеної Угоди стимулюватиме надходження японських інвестицій і збільшить потоки японського капіталу в Україну. З метою підтримки зусиль Українського уряду з поліпшення інвестиційного клімату Прем’єр-міністр Японії Н. Кан запропонував направити до України японських експертів із питань інвестицій та оподаткування. Були також визначені пріоритетні напрями надходження японських інвестицій в Україну, зокрема в енергетичну та металургійну галузі, машинобудування та у сферу інфраструктури.

Особливої уваги заслуговує обговорення співпраці щодо впровадження в Україні проектів уряду Японії в рамках «Офіційної допомоги розвитку» (ОДР). Україна вкрай зацікавлена у залученні фактично найбільш пільгових ієнових кредитів у світі, що надаються в рамках цієї програми. На сьогодні вже реалізується перший проект будівництва пасажирського терміналу «Д» в аеропорту «Бориспіль», що дозволить суттєво збільшити пасажиропотік і підготувати аеропорт до прийому значної кількості туристів під час проведення Чемпіонату Європи з футболу в 2012 р. Паралельно опрацьовується з японською стороною питання започаткування другого інфраструктурного проекту зі спорудження мостового переходу через р. Південний Буг у м. Миколаїв.

Міжрегіональне співробітництво є важливим компонентом усього спектру двосторонніх відносин між Україною та Японією.

У 1986 р. було підписано Спільну заяву про розвиток дружніх зв’язків між Одеською областю та префектурою Канагава (столиця – друге за населенням місто Японії – Йокогама), згідно з якою сторони у домовились розвивати обмін у різних сферах співпраці та поглиблювати взаєморозуміння та дружні відносини між обома регіонами. За цей час були організовані різноманітні проекти культурно-гуманітарного спрямування а також у сфері медицини.

У контексті політики розвитку регіонів країни, японською стороною приділяється значна увага популяризації різних областей та міст Японії. Ця політика також сприяє розвитку міжрегіональних зв’язків, оскільки дозволяє включати на регулярній основі до програм офіційних та державних візитів делегацій високого рівня з України.

Українсько-японське співробітництво в галузі науки і техніки. Двостороння співпраця в цьому напрямі реалізується за посередництвом Товариства сприяння науці, що працює під егідою Міністерства освіти, культури, спорту, науки і техніки Японії. За даними цього товариства, протягом останніх трьох років його фінансовою підтримкою для проведення наукових досліджень в Японії скористалося більш як 70 українських вчених із різних університетів та інститутів НАН України.

За сприяння Посольства Японії студенти і викладачі України отримують гранти від різних організацій, закладів та установ країни. Зокрема, гранти Міністерства освіти, культури, спорту, науки і техніки, а також неурядової організації “Джапен Фаундейшн” для навчання і наукового стажування з вересня-жовтня 2005 р. отримали 18 українських студентів.

Розвиток взаємин у культурній сфері та спорті . Одним із ключових аспектів повноцінної розбудови двосторонніх українсько-японських відносин залишається активна співпраця у галузях культури та освіти. Останніми роками в Японії значно зріс інтерес до України, відповідно збільшилась кількість мистецьких та освітніх заходів, присвячених культурі, історії та традиціям нашої держави.

Як і у попередні роки, співпраця у галузі освіти між нашими країнами у 2008–2009 рр. визначається загалом двома програмами Уряду Японії, спрямованими на надання фінансової підтримки українським студентам і викладачам, які прагнуть удосконалити знання японської мови або вивчити досвід Японії у специфічній галузі.

Характеризуючи розвиток українсько-японського двостороннього політичного діалогу, необхідно вказати на його доволі відвертий і змістовний характер. Вочевидь, обидві країни відійшли далеко за межі тих протокольних і «чергових» дипломатичних фраз під час зустрічей і переговорів, які активно використовувалися у 1990-ті роки та на початку 2000-х. Якщо десятиріччя тому розпочалось активне «відкриття» Японією нашої країни і ми досягли відчутного пожвавлення у наших відносинах, то нині ми впевнено проходимо етап, під час якого Японія, виявляючи підвищену увагу та поглиблений інтерес до нашої держави, поступово починає сама «відкриватися», генерувати нові ідеї та ініціативи. На порядку денному двосторонніх відносин з’являються нові форми співробітництва, розширюється коло взаємодії, започатковуються та вдосконалюються нові механізми співпраці. У цьому контексті головною умовою ефективного використання наявного значного потенціалу у відносинах між Україною та Японією є подальша стабілізація економічної ситуації в нашій державі, створення належних умов для просування японських технологій, інвестицій та кредитних ресурсів в Україну, що не є можливо без глибоких структурних реформ, економічної модернізації, вдосконалення законодавчої бази у сфері інвестицій, оподаткування тощо.

Офіційний візит Президента України В. Януковича в січні 2011 року заклав якісно нові передумови для активізації та розширення двосторонньої співпраці, яка була окреслена двома сторонами в підсумковому спільному документі. Підписана у ході візиту Спільна заява щодо українсько-японського глобального партнерства стає основоположним документом двосторонніх відносин на сучасному етапі, яка визначає пріоритети співробітництва між Україною та Японією і програму реалізації першочергових завдань на найближчу та середньострокову перспективу. Це – перший в історії української дипломатії документ, який окреслює рівень двостороннього співробітництва як глобальне партнерство.

Слід наголосити, що цього разу в Спільній заяві японська сторона підтвердила високу зацікавленість у майбутньому візиті Глави японського уряду в Україну. Крім цього, з японською стороною було також досягнуто домовленості про проведення вже найближчим часом третього засідання українсько-японського комітету зі співробітництва на рівні міністрів закордонних справ обох країн.

Результати візиту дають підстави стверджувати про готовність японської сторони до більш системного і регулярного діалогу з Україною у політичній сфері. Було підтверджено серйозну зацікавленість у інтенсифікації економічної складової двосторонніх відносин шляхом реалізації низки перспективних і взаємовигідних проектів. Не залишилося поза увагою сторін питання поступального розширення та оптимізації договірно-правової бази обох країн, активізації всього спектра науково-технічного та культурно-гуманітарного напрямів співпраці тощо.

З урахуванням сучасної ролі Японії у світі як впливового економічного та технологічного лідера, провідного світового інвестора і кредитора, візит надав потужного сигналу японському бізнесу в контексті активізації та розширення наявних напрямів і форм співробітництва з нашою державою у торговельно-економічній, кредитно-фінансовій та інвестиційній сферах. Адже залучення японського капіталу в економіку України, просування провідних японських компаній на ринок нашої держави та впровадження новітніх японських технологій сприятиме прискоренню економічного розвитку нашої країни, модернізації української промисловості та агропромислового сектора, зростанню добробуту українського народу.

Список використаної літератури

1. Кулінич М.А. Політика України в Азійсько-Тихоокеанському регіоні / Геополітичні трансформації в Євразії: погляд з Києва і Сеула / Під ред. Г.М. Перепелиці та Хо Сун Чьола. – К., 2008.

2. Костенко Ю. Україна – Японія. Грані співробітництва // Політика і час. - 2004. - №9. – С. 3-11.

3. Пронь С. Україна та Японія. Зовнішньополітичні відносини в ХХІ столітті // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. Випуск 14.

4. Кулінич М.А. Україна і Японія: глобальне партнерство і ефективна двостороння взаємодія // Зовнішні справи. - №1 - 2011.

5. Інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного Посла України в Японії М. Кулінича // газета «День» - №141 – 2007.

6. Інтернет-сайт Посольства України в Японії: http://www.mfa.gov.ua/japan

Додаток

економічний зовнішньополітичний японський стосунки

Стан торговельно-економічних відносин та інвестиційної діяльності

Двосторонній товарообіг між Україною та Японією 2006 – 9 міс. 2010 рр. (млн. дол. США)

Показник

2006

+/-,%

2007

+/-,%

2008

+/-,%

2009

+/-,%

9 місяців 2010

+/-,%

Товарообіг

947,2

+317,0

1 497,3

+550,1

2 901,70

1 404,4

630,63

-2 271,07

627,47

187,21

150,3%

158,08%

193,8

21,73

142,52

Експорт

98,58

+16,57

91,04

-7,54

115,70

24,66

111,16

-4,54

94,43

23,25

120,2%

92,35%

127,09

96,08

132,66

Імпорт

848,6

+300,45

1406,2

+557,68

2 786,00

1 379,8

519,47

-2 266,53

533,04

163,96

154,8%

165,72%

198,12

18,65

144,42

Сальдо

-750,0

-1 315,2

-2 670,30

-408,31

-438,62

Основні товари експорту України в Японію, за 9 місяців 2009/2010 рр.

Товари

9 міс. 2009, млн. дол. США

% до загального експорту

9 міс. 2010, млн. дол. США

% до загального експорту

Динаміка, млн. дол. США

9 міс. 2010 до 9 міс. 2009,%

Кукурудза

28,52

40,07

26,99

28,59

-1,53

94,64

Руди та концентрати залізні

0,00

0,00

17,89

18,94

17,89

100,00

Феросплави:

4,10

5,76

16,58

17,56

12,47

404,02

Алюміній необроблений

9,74

13,68

11,67

12,36

1,94

119,88

Ячмінь

9,17

12,89

8,15

8,64

-1,02

88,89

Титан та вироби з титану

0,66

0,92

4,29

4,54

3,63

652,21

Пшениця

2,87

4,03

1,86

1,97

-1,01

64,93

Водень, інертні гази та iншi неметали:

1,88

2,63

1,29

1,37

-0,58

68,96

Молочна продукція (сухе молоко)

0,00

0,00

0,00

0,00

0,00

0,00

Машини (включаючи преси) для обробки металів об'ємним штампуванням

11,78

16,55

0,00

0,00

-11,78

0,00

Основні товари імпорту Японії в Україну, за 9 місяців 2009/2010 рр.

Товари

9 міс. 2009, млн. дол. США

% до загального імпорту

9 міс. 2010, млн. дол. США

% до загального імпорту

Динаміка, млн. дол. США

9 міс. 2010 до

9 міс. 2009,%

Легкові та вантажно-пасажирські автомобілі

222,59

60,31

344,45

64,62

121,86

154,75

Кокс нафтовий, бітум нафтовий та інші залишки від переробки нафти або нафтопродуктів, одержаних із бітумінозних порід

5,81

1,57

21,71

4,07

15,91

373,99

Автозапчастини та комплектуючі

14,41

3,90

16,66

3,13

2,26

115,68

Шини та покришки

12,27

3,32

14,33

2,69

2,06

116,75

Медична апаратура

7,40

2,00

13,28

2,49

5,88

179,49

Лікарські засоби, фармацевтичні товари

7,50

2,03

7,89

1,48

0,39

105,19

Двигуни внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням і поршневі та частини до них

5,98

1,62

6,58

1,23

0,60

109,96

Електронні інтегровані схеми та електронні мікромодулі

5,48

1,48

4,61

0,86

-0,87

84,05

Бульдозери самохідні

2,81

0,76

4,42

0,83

1,61

157,30

Мотоцикли

3,95

1,07

3,88

0,73

-0,07

98,15

Автонавантажувачі

2,69

0,73

3,59

0,67

0,90

133,52

Радіо та телеапаратура

4,43

1,20

2,73

0,51

-1,70

61,70

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий