Глобальні проблеми сучасності та іх вирішення

Глобальні проблеми сучасності: причини, вирішення. Загальносвітові проблеми: боротьба за прогресивні форми економічної інтеграції, запобігання світової війни, встановлення нового економічного порядку. Проблеми оптимізації ставлення суспільства до природи.

Глобальні проблеми сучасності та їх вирішення


Зміст

Вступ

1. Причиниформування та утримання глобальних проблем сучасності

2. Шляхи і можливості рішення глобальних проблем

Список літератури


Вступ

Одна з характерних особливостей сучасного світу - загострення глобальних проблем, які за своїм характером виходять за рамки інтересів різних класів і суспільних систем, і від рішення яких вирішальною мірою залежить майбутнє, більше того саме існування людства. Сам термін "глобальні проблеми" увійшов до міжнародного лексикон у другій половині 60-х р., він походить від латинського "глобус", - тобто Земля. За своїм характером глобальні проблеми сучасності різні: від загрози ядерної війни до екологічної катастрофи, від зростаючого розколу світу на "багаті" й "бідні" країни і народи до перспективи виснаження традиційних і необхідності пошуку нових джерел енергії. У сучасному науковому творчості склався особливий напрям дослідження загальнолюдських проблем - глобалістика.

Глобальні проблеми привертали і привертають дедалі більшу увагу вчених. Від того наскільки плідними будуть науковий аналіз системи глобальних суперечностей і ефективність практичних заходів по їх вирішенню, залежать перспективи суспільного прогресу в третьому тисячолітті. З метою повного аналізу теми перш за все буде розглянуто зміст поняття "глобальні проблеми". За різними підрахунками зараз виділяють до трьох десятків глобальних проблем різних типів. Тому мова повинна йти не про якомусь одному ознаку або критерії глобальності, а системі таких критеріїв, принаймні про кілька інтегральних факторах, які об'єднують настільки різнорідні проблеми під поняттям "глобальні". Серед деяких вітчизняних і зарубіжних дослідників у 70-ті роки була поширена думка, що необхідна і достатня умова визнання проблеми "глобальної" полягає в породжуваної нею загрозу для людини і людства в цілому. Інші в якості головного критерію глобальності брали географічні масштаби поширення проблеми. Вузькість даного підходу була подолана в монографічних виданнях, що побачили світ протягом 80-х років двадцятого століття. У них визначено, що глобальними є проблеми, які по своїй суті, зачіпають інтереси всього людства; набувають всесвітній характер, охоплюючи всі основні регіони Землі; створюють реальну загрозу для майбутнього людства; вимагають для свого рішення міжнародного співробітництва в самому широкому масштабі.

Ці критерії мають важливе значення для класифікації глобальних проблем. Разом з тим зазначені критерії носять переважно кількісний, а не якісний характер. З них не зовсім зрозуміло, в чому причина виникнення глобальних проблем, відміну від соціальних проблем, які також встають перед людством і носять загальний характер (боротьба проти експлуатації, гноблення та ін.)

Тим часом термін "глобальний" має три значення: повсюдний, характерний для земної кулі в цілому, для всіх країн і народів; значний, масштабний; загальний, всеосяжний.

Отже, глобальні проблеми є химерне переплетення на загально планетарному, загальносвітовому і загальнолюдському рівні соціально-економічних, політико-ідеологічних, культурних, біосоціальних та соціоприродних протиріч у сучасному світі. Ця теза стане більш зрозумілим при розгляді причин виникнення глобальних проблем сучасності.

1. Причини формування та утримання глобальних проблем сучасності

Вічноює проблема взаємин людини з навколишнім середовищем, освоєння природи і оволодіння її стихійними силами, проблема встановлення міцного миру між народами, гарантій соціально-економічного, політичного і культурного прогресу. Багато глобальні проблеми виникли з самого початку, інші намітилися і назрівали давно, але виявилися більш явно і на глобальному рівні лише з твердженням капіталізму тобто в ХVП - ХVШ ст.

Причини виникнення глобальних проблем слід шукати в історичному процесі розвитку людства. Історія людства являє собою поєднане розвиток двох типів відносин визначають всю життєдіяльність людей. Перший з них - відносини людини і навколишнього його середовища (система "людина - природа"): друга відносини між людьми в суспільстві, тобто соціальні відносини.

Розвиваючи виробництво, тобто, освоюючи природу, домагаючись свого панування над нею людина поступово все більше порушував природний розвиток компонентів. Сама людина, залишаючись частиною природи, став одночасно явищем принципово нового типу - втіленням сукупності суспільних відносин, які склалися в ході людського спілкування на базі виробничої діяльності, тобто на основі принципово нових відносин, що склалися між людиною і рештою природою. Гармонія між людиною і природою на ранніх етапах розвитку людства залишалася непорушною. Це було з одного боку результатом нерозвиненості самого людини, його засобів праці, з іншого - наслідком досягнутого на той час невисокого рівня розвитку суспільних відносин. В умови збірного способу виробництва не могло існувати скільки-небудь гострих конфліктів людини з навколишнім його природою. Соціальна однорідність тогочасного суспільства не породжувала умов для нераціонального використання природних багатств на шкоду самій природі і що живе в її середовищі людині. Таким чином, на першому етапі взаємодії суспільства з природою, коли його економіка була ще привласнюючої, коли з соціальної точки зору воно було однорідним, зберігалися як узгодженість в самих суспільних відносинах, так і гармонія у стосунках людини і природного середовища.

У результаті розвитку самої людини суспільство отримало можливість добувати основні засоби життя за рахунок перетворювальної діяльності, матеріального виробництва.

Матеріальне виробництво стало основним джерелом життєзабезпечення людей. Перехід людства від збірного способу виробництва до землеробського, а потім і до промислового, привів до значного ускладнення продуктивних сил.

Рабовласницької, феодальної та капіталістичної суспільно-економічним формаціям відповідали адекватні їх сутності форми соціально-економічних і політичних відносин між людьми і, природно, форми і типи відносин між суспільством і природою, людиною і природою.

У даному аспекті ми ставимо на перший план вже не відносини людини і природи, а соціальні відносини.

З плином часу розвивалися і поглиблювалися конфлікти.

Підпорядковуючи собі природу, людина вступав з нею в численні конфлікти, викликав до життя протиріччя. Ці протиріччя в кінцевому рахунку і викликали до життя глобальні проблеми.

Протиріччя в системі "людина - природа" - не єдине джерело виникнення глобальних проблем. Іншим таким джерелом є система соціальних відносин.

Розвиток людської цивілізації і матеріальної її культури об'єктивно породжує конфлікти суспільства з рештою природою.

Соціальною передумовою загострення глобальних проблем сучасності, як показують дослідження історії системи капіталістичного господарства, є відносини приватної власності на засоби виробництва.

Приватновласницька економіка керується головним стимулом - прагненням до отримання максимального прибутку.

Прагнення до прибутку виявилося відірваним від більш значущих устремлінь.

Інтенсивний розвиток глобальних проблем припало на 60-80гг. ХХ століття. Тут слід зазначити, що одним з факторів посилення протиріч глобального масштабу було протиборство двох суспільних систем. Глобальні проблеми сучасності не визнають державних кордонів, проявляються в державах всіх суспільних систем. У силу свого змісту і взаємозв'язку процесу розвитку людства, дозвіл глобальних проблем можливе лише в загальносвітовому масштабі.

"Загальносвітові глобальні проблеми":

Проблема запобігання світової війни, що загрожує загибеллю цивілізації і самому існуванню життя на планеті. Вона передбачає спектр дочірніх проблем: приборкання гонки озброєнь, заборона нових систем зброї; роззброєння, встановлення без'ядерних зон, заходів довіри і т.п.

Проблема встановлення нового економічного міжнародного порядку на принципах рівноправного і взаємовигідного співробітництва для усунення відставання слаборозвинених країн. Тут також є кілька приватних проблем: проблема подолання технологічної залежності країн, що розвиваються від розвинених держав Заходу, проблема перебудови міжнародних економічних відносин та ін.

Проблема боротьби за прогресивні форми економічної інтеграції та інтернаціоналізації для поглиблення міжнародного поділу праці і вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку країн земної кулі. З складових її приватних проблем можна виділити питання про ліквідацію існуючих диспропорцій у світовій торгівлі і яких-небудь обмежень несправедливого характеру в міжнародному економічному обміні.

Проблема управління розвитком НТР її гуманістичною спрямованістю на глобальному рівні.

Будь-яка НТР завжди має величезні соціально-психологічні наслідки. Наукові революції пов'язані з ослабленням обмеженості знань людини про природу. Знання дозволяє використовувати сили природи у своїх цілях. Наукові революції є провісниками технічних революцій. Технічні революції призводять до ослаблення обмеженість фізичних можливостей. Оскільки часто люди, в чиї руки вони потрапляють, не відрізняються чистотою намірів, то й результати бувають відповідні. Безсумнівні позитивні результати технічної революції і її негативні сторони. На НТР покладаються багато надії у вирішенні глобальних проблем, що стоять перед людством, таких як, екологія, відсутність довгострокових енергетичних сировинних запасів, перенаселеність і голод, та й саме виживання Homo Sapience, як біологічного виду.

Другу групу глобальних проблем сучасності складають проблеми оптимізації, гармонізації та гуманізації ставлення суспільства до природи для збереження та примноження ресурсного потенціалу людства.

Їх можна визначити, наприклад, як "загально планетарні глобальні проблеми", і виділити 8 типів.

Проблема запобігання стихійних лих антропогенного або змішаного походження (ерозія ґрунту, опустелювання тощо).

Проблема раціонального та економічного використання природно-сировинних ресурсів.Не секрет, що зведення лісів обумовлено широкими масштабами використання деревини в якості найважливішого виду палива в сільських районах. Не менш поширеною причиною вирубки лісів стала необхідність освоювати додаткові площі для сільськогосподарської експлуатації.Наслідком цього стало складання кола залежності: нагальні завдання у вирішенні продовольчої та енергетичної проблем в умовах екстенсивних методів господарювання штовхають на вирубку лісових масивів, а це, у свою чергу, веде до деградації ґрунтів, що обертається втратою посівних площ і неможливістю вирішити найперші задачі.


Демографічна проблема

У зв'язку з тим, що темпи природного приросту населення складаються з взаємодії двох основних демографічних показників - народжуваності і смертності, а останні, у свою чергу, залежать від рівня розвитку суспільства (економічного, соціального, культурного і т.д.), відсталість країн, що розвиваються служить одній з причин високих темпів природного приросту населення цієї зони. У той же час у країнах, що розвиваються діє загальна закономірність зростання ролі соціально-психологічних факторів на тлі відносного зниження ролі природно-біологічних факторів. Тому й виявляється досить стійка тенденція до зниження народжуваності в міру досягнення країною більш високого рівня розвитку.

Продовольча проблема

Нині різні форми недоїдання у багатьох країнах, що розвиваються є досить поширеним явищем для широких мас населення. Це пояснюється тим, що традиційні раціони можуть забезпечувати достатню кількість калорій, але не містять необхідного мінімуму білків, жирів і мікроелементів.

Показово, що брак цих найважливіших поживних компонентів негативно позначається на здоров'я людей і має своїм наслідком відносно низька якість робочої сили, яка часто малопридатна для використання в сучасному секторі господарства країн, що розвиваються.

Проблема оптимального господарського підстави необжитих територій.

Проблема попередження енергетичної кризи.

Людству потрібна енергія, причому потреби в ній збільшуються з кожним роком. Разом з тим запаси традиційних природних палив (нафти, вугілля, газу та ін.) кінцеві.

У зв'язку з зазначеними та іншими проблемами, що зумовлюють таке явище як "енергетична криза", стає все більш необхідним пошуку шляхів його запобігання та усунення наслідків.

Найглибшу основу зміцнення цілісності світу складає наростаюча взаємозалежність держав в економічній сфері, в тому числі і в питаннях використання енергетичних ресурсів, запобігання енерго катаклізмів. Жодна країна світу не може претендувати на повноцінний розвиток, якщо не втягнута в орбіту світо господарських зв'язків.

Проблема захисту навколишнього природного середовища та механізмів її саме відтворення.

Починаючи з 60-х рр.. XX століття фахівці розглядають екологічний стан нашої планети як катастрофічний.

Серед основних проявів кризових ситуацій, що охопили перш за все розвинену зону, а потім і країни, що розвиваються, виділяються деградація ґрунтів, збезлісення, нестача води для іригації і побутових потреб, забруднення повітряного простору і т.д.

Сучасна цивілізація постійно розширює споживання природних ресурсів на тлі відповідного зростання відходів виробництва та споживання.

Це не може не викликати збільшення витрат на боротьбу із забрудненням навколишнього середовища. Як наслідок, нині суспільство повинно постійно підвищувати відому частку національного доходу, яка компенсує витрати на вилучення природних ресурсів і охорону середовища проживання людини. Це, у свою чергу, призводить до обмеження темпів економічного зростання.

Освоєння багатств Світового океану, освоєння використання космосу в мирних цілях прогресу.

Третя група глобальних проблем відображає процеси гуманізації відносин суспільства і особистості, питань її звільнення та різнобічного розвитку, гарантій її кращого майбутнього. Ці проблеми, зокрема, можна іменувати "загальнолюдськими" глобальними проблемами.

Усунення перешкод на шляху всебічного й планомірного розгортання науково-технічного прогресу в інтересах людини.

Проблема викорінення епідемічних захворювань, хвороб цивілізації.

Проблема ліквідації неписьменності та розвитку освіти, тобто проблема динамічного множення інтелектуального потенціалу людської діяльності.

Проблема гарантій прав людини, перш за все, права на життя, на існування в здоровому середовищі. Отже, мають місце три групи глобальних проблем сучасності: загальносвітові глобальні проблеми; загально планетарні глобальні проблеми, загальнолюдські глобальні проблеми.

Глобальні проблеми сучасності мають загальнолюдський характер в самому широкому сенсі цього слова, бо вони зачіпають інтереси всього людства, впливають на майбутнє людської цивілізації, причому саме безпосереднє, не робить ніяких тимчасових відстрочок.

Глобальні проблеми сучасності знаходяться в тісному взаємозв'язку.

Подолання продовольчих або сировинних труднощів передбачає, зокрема вирішення глобальної енергетичної проблеми, що пов'язується не тільки з більш раціональним використанням традиційних, а й підставою нових джерел енергії, практичним використанням ресурсів енергії космічного простору і Світового океану.

Якщо звернутися до проблем науково-технічного прогресу, то очевидно, що розвиток науки, техніки і технології впливає не тільки на прогрес матеріального виробництва, але й передбачає подальший розвиток людського потенціалу, пов'язаних з ним проблем освіти, культури, охорони здоров'я та ін

Лише сукупне розгляд глобальних проблем створює об'єктивні передумови для їх аналізу.

Однією з глобальних проблем сучасності є питання війни і миру. Гонка озброєнь має колосальні негативні наслідки для сучасного людства. Вона збіднює світову економіку, провокує агресивні тенденції в зовнішній політиці окремих держав, мілітаризує духовну культуру, політичне мислення.

Важлива проблема відставання у розвитку держав, що розвиваються.

У рамках світового господарства поділ праці здійснюється таким чином, що за найбільш розвинутими в економічному відношенні державами закріплена роль світових промислових центрів, у той час як країни, що розвиваються виконують роль аграрно-сировинної периферії. Розвинені країни різними методами експлуатують природні, трудові ресурси країн, що розвиваються, перешкоджають створенню в них самостійної економіки. Важливо зазначити, що критичним для людства в контексті загострення глобальних проблем стало вже початок 21 століття.

2. Шляхи і можливості рішення глобальних проблем

Загострення глобальних суперечностей ставить на порядок денний загальну для всіх проблему виживання людства. Різними фахівцями вкладається різний зміст поняття виживання. Наприклад, під останнім нерідко розуміють притуплення соціально-класових конфліктів з метою подолання ядерної війни або екологічної катастрофи. Висловлюється також судження, що концентрація сил виживання та розгортання їх дій буде йти поряд з роздільною здатністю соціально-економічних, морально-етичних конфліктів і протиріч, які повинні поступово вирішуватися на гуманістичній основі. Це судження ближче до реальностей суспільного розвитку, його об'єктивним законам. Важливо відзначити, що саме поняття "виживання" стосовно до людського суспільства не зводиться тільки до збереження оптимальних фізичних і природно-природних умов існування людей. І в цьому сенсі масштаб вимірів виживання припускає: продовження суспільного прогресу, подальший розвиток цивілізації; гідне існування всіх країн і народів; гарантію природного права на життя і розвиток кожного індивіда; пріоритет природного таприродного начала над науково-технічним компонентом. Основним з перелічених напрямів розвитку є забезпечення соціального прогресу людства. Таким чином, напрошується висновок, що для оптимального вирішення глобальних проблем сучасного етапу суспільного розвитку необхідні дві групи передумов: науково-технічні і соціально-політичні. Зміст перших полягає в забезпеченні науково-технічного прогресу в межах, необхідних для регулювання природно природних процесів; друге - у створенні таких соціально-політичних умов, які дадуть можливість практично вирішувати глобальні проблеми. Найбільш повне вирішення глобальних проблем вимагає, очевидно, корінного перетворення суспільних відносин в масштабі світового співтовариства.

Значить на найближчий осяжний період єдиним шляхом вирішення глобальних проблем є розгортання взаємовигідного, широкого міжнародного співробітництва. Для вироблення загальної стратегії виживання, для узгодження активної діяльності людства з можливостями біосфери планети, з можливістю її розвитку будуть потрібні, мабуть, неординарні політичні рішення і акції. Цілком можливо, що обставини продиктують необхідність не тільки створення загально планетарного економічного механізму, сукупних дій та узгодження потреб людства, а й перебудови всього побуту, правил співжиття. Життя може стати більш суворою, грубою і бідною.

Вона вимагає не тільки поневірянь, а й обмеження дій особистості на догоду суспільної необхідності. Зміняться відносини власності. У всякому випадку поняття "приватної власності" як власності, з якою її власник може робити все, що йому заманеться, - стане явним анахронізмом. І ми бачимо, що вже зараз суспільство накладає різні обмеження на використання приватної власності в таких формах, як державна, акціонерна або кооперативна форми власності. Тотальний відмову від усіх благ нинішньої цивілізації неможливий, а система жорстких заборон, швидше за все, не дасть результатів. Лише глибинні духовні й матеріальні процеси всередині народного життя зможуть дати реальний вихід з кризи. Сподіватися на безболісність подібного роду процесів не доводиться, тому що мова про певну систему обмежень, про свідоме підпорядкуванні своєї індивідуальності певної суспільної необхідності, новими принципами моральності. Іншими словами необхідно переосмислення всієї системи ціннісних орієнтацій і зміна життєвих установок, зсув акцентів з засобів життя, якими так довго були зайняті люди, на цілі життя. Може бути, ці великі випробування і призведуть не тільки до преображення буття, а й духовного преображення.

І тоді "глобальна катастрофа" обернеться не загибеллю людей, а сходженням їх на новий щабель.

Особливістю сучасного етапу розвитку людства є, зокрема, надзвичайне загострення глобальних проблем. Загострення глобальних проблем створило принципово нові умови для розвитку людства, умови постійної, реальної загрози життю на Землі.

У об'єктивної реальності ми маємо справу не з сукупністю, а з системою глобальних проблем. Характерною її особливістю є те, що вона володіє надзвичайною складністю і багатофакторністю.

І проявляється це, перш за все в тому, що сутнісною основою системи глобальних суперечностей є соціальні взаємозв'язки, що визначаються фундаментальними закономірностями суспільного розвитку.

Чисто соціальних і суто соціо природних глобальних проблем немає. Всі вони висловлюють ті чи інші сторони єдиного процесу соціо природного розвитку. Характерною рисою глобальних проблем сучасності, є те, що вони, виникнувши з соціальних причин, ведуть до наслідків більш, ніж соціальним, зачіпають біологічні та фізичні основи існування людини.

Центральною ланкою стратегії вирішення глобальних проблем є розвиток всеосяжного міжнародного співробітництва, об'єднання різноманітних зусиль всього людства. Отже, у світової спільноти існує об'єктивна можливість зберегти себе і життя на планеті. Проблема в тому - чи зможе воно скористатися цією можливістю?


Список літератури

1. Основи політології: Підручник для вузів.-М.: ІТРК РСПП, 1997. - 480 с.

2. Радугин А.А. Філософія курс лекцій. - К.: Вид-во "Центр", 1996.

3. БЕС, М., 1998.

4. Ю.В. Ірхін, В.Д. Зотов: Політологія, "МАУП", 1999

5.В.А. Мальцев. Основи політології. М. 1997, стр.461

6. http://www.5ballov.ru/

7. http://books. efaculty. riev.ua /

глобальний проблема сучасність економічний природа