регистрация / вход

Організація обліку та контролю основних засобів на підприємстві

Економічний зміст основних засобів, їх класифікація, методи оцінки та завдання обліку. Організаційно-економічна характеристика селянсько-фермерського господарства "Пролісок" Самбірського району Львівської області. Облік та контроль основних засобів.

ЗМІСТ

Вступ

1 Теоретичні основи дослідження

1.1 Економічний зміст основних засобів, їх класифікація, методи оцінки

та завдання обліку

1.2 Нормативно-правове та літературне забезпечення обліку основних

засобів

2 Організаційно-економічна характеристика селянсько-фермерського

господарства „Пролісок” Самбірського району Львівської області

2.1 Загальні відомості про господарство, організаційна структура та

спеціалізація

2.2 Характеристика основних економічних показників господарства

2.3 Організація облікової служби

2.4 Стан охорони праці та заходи його покращення

2.5 Стан екологічної безпеки та заходи його покращення

3 Організація обліку та контролю основних засобів

3.1 Документація руху основних засобів

3.2 Синтетичний і аналітичний облік основних засобів

3.3 Облік зносу (амортизації) основних засобів

3.4 Облік витрат на ремонт і поліпшення основних засобів

3.5 Контроль основних засобів

3.6 Напрями вдосконалення обліку основних засобів

Висновки і пропозиції


Вступ

Матеріальною базою будь-якої підприємницької діяльності є основні засоби. Без них не може здійснюватися ні один господарський процес.

Прискорення науково-технічного прогресу найповніше проявляється в кількісному зростанні та якісному вдосконаленні основних виробничих фондів, які разом з трудовими та земельними ресурсами становлять основу сільськогосподарського виробництва.

Кількісне зростання та якісне вдосконалення основних виробничих фондів, їх концентрації в провідних галузях сільськогосподарського виробництва сприяють поглибленню технологічного поділу праці, розвитку міжгалузевих та міжгосподарських зв’язків. Крім того, вони виступають матеріально-речовим чинником сільськогосподарського виробництва та вдосконалення вироблених відносин.

За будь-якої форми власності важливим чинником раціонального господарювання, відносин власності, приватизації майна є визначення відповідної вартості засобів виробництва. Вартість засобів виробництва, яка не відповідає сучасному рівню цін, зумовлює зниження ціни виробництва, ускладнює процеси відтворення матеріально-технічної бази.

Функціонуючим засобом виробництва є земля внаслідок застосування живої і упевненої праці. Причому вона повинна бути спрямована на її поліпшення, підвищення економічної родючості ґрунту. Тому в сільському господарстві досліджувати економічну категорію основних засобів виробництва, закономірності формування й ефективного функціонування необхідно з урахуванням природної та економічної родючості земельних угідь, тобто їх якісних характеристик.

Велике значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства має поінформованість про наявність засобів праці та постійний контроль за їх ефективним використанням. Цьому сприяє добре побудований облік основних засобів.

Перехід України на принципи і методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку зумовив істотні зміни в порядку ведення бухгалтерського обліку основних засобів. Складність полягає в застосуванні вимог П (С) БО №7 „Основні засоби” на практиці, оскільки новий порядок обліку основних засобів суттєво відрізняється не тільки від використовуваного раніше, а й від чинного паралельно з бухгалтерським порядку податкового обліку основних засобів. Цим і визначається актуальність обраної теми.

Метою дослідження є вивчення організації обліку основних засобів та обґрунтування напрямків вдосконалення обліку в умовах реформування системи бухгалтерського обліку.

Предметом дослідження є засоби, що перебувають у розпорядженні підприємства.

Об’єктом дослідження обрано СФГ „Пролісок” Самбірського району Львівської області.


1 Теоретичні основи дослідження

1.1 Економічний зміст основних засобів їх класифікація, методи

оцінки та завдання обліку

В економічній теорії під основними засобами розуміють засоби праці, які використовуються протягом тривалого часу, при цьому зберігають свою початкову фізичну форму і переносять свою вартість на новостворений продукт частинами, на протязі декількох виробничих ступенів, по мірі фізичного і морального зносу. Засоби праці – це те, за допомогою чого працівник діє на предмет праці з метою одержання результату.

П (С) БО 7 визначає основні засоби як „матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)” [21].

Таким чином, для віднесення матеріального об’єкта до основних засобів об’єкт:

1) повинен бути визначений активом, тобто, згідно п. 6 П (С) БО 7, повинна існувати імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. Майбутня економічна вигода згідно міжнародних стандартів бухгалтерського обліку – це потенціал, який може сприяти надходженню на підприємство прямо чи непрямо, грошових засобів чи їх еквівалентів. Потенціал може бути, тобто частиною господарської діяльності підприємства.

Потенціал може набувати форми конвертованості в грошові засоби чи їх еквіваленти (тобто можливість передачі чи обміну також є майбутньою економічною вигодою) чи можливості зменшувати залишок грошових засобів, наприклад, коли альтернативний виробничий процес зменшує затрати на виробництво.

Майбутні економічні вигоди можуть надходити на підприємство наступними шляхами:

- використовуватися окремо чи разом з іншими активами у виробництві товарів чи наданні послуг, які призначені для реалізації підприємством;

- обмін на інші активи, в тому числі на грошові засоби;

- використання для погашення заборгованості

- розподіл між власниками підприємства;

2) повинен використовуватися для визначеної мети:

- виробництва, поставки товарів, надання послуг;

- здачі в оренду;

- здійснення соціально-культурних функцій;

3) повинен мати очікуваний термін використання більше 1 року (чи операційного циклу, якщо він більше року).

Не можуть бути визначені активами, а звідси, і основними засобами об’єкти, не придатні до використанні із-за фізичного і морального зносу.

В економічній літературі часто вживається термін „основні фонди”. Під основними фондами, згідно пп. 8.2.1. п. 8. 2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.1997 р. розуміють матеріальні цінності, використовуються в господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію постійно зменшується в зв’язку з фізичним чи моральним зносом.

Для контролю за наявністю та рухом об’єктів основних засобів їх обліковують за відповідними групами.

Група основних засобів – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів.

Для ведення бухгалтерського обліку основні засоби класифікують за наступними групами:

- земельні ділянки;

- капітальні витрати на поліпшення земель;

- будинки та споруди;

- машини та обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти, прилади та інвентар;

- робоча і продуктивна худоба;

- багаторічні насадження;

- інші основні засоби.

Відповідно до Закону України „про оподаткування прибутку підприємств” основні фонди підлягають розподілу за такими групами6

група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини;

група 2 – автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові електричні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації;

група 3 – будь-які інші фонди, не включені до групи 1 і 2.

Крім того основні засоби поділяють: за сферою застосування – виробничі основні засоби сільськогосподарського призначення, невиробничі основні засоби: за використанням – діючі і недіючі; за речовим складом – інвентарні і неінвентарні; за належністю – власні і орендовані.

Діючі основні засоби беруть участь у процесі виробництва та його обслуговуванні. На них нараховують амортизацію, тоді як на недіючі, тобто ці, які перебувають у запасі, консервації, не зараховують амортизацію.

Власні основні засоби належать конкретному підприємству і обліковуються на його балансі, а орендовані обліковуються поза балансом підприємства, оскільки перебувають у тимчасовому користуванні.

Інвентарні основні засоби мають речовий зміст, їх можна виміряти й підраховувати в натурі, а інвентарні – не мають речового змісту і є витратами на земельні, водні та лісові угіддя, вкладень.

Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки – по первісній, залишковій, відновлювальній і ліквідаційній вартості.

Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення.

Собівартість основних засобів – це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів або зобов’язань), наданої для отримання активу на патент його придбання або створення.

Собівартість об’єкта основних засобів включає купівельне ціну (в тім числі ввізне мито та безповоротні податки) та витрати, що безпосередньо пов’язані з приведенням цього об’єкта в робочий стан ( стан, який дає можливість використовувати його за прямим призначенням).

Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату внесків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до стажу цього капіталу підприємства, визначається погодження засновниками підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об’єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 „Запаси” та 16 „Витрати”.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в облік на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в облік на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданого об’єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, придбаного в обмін на подібний об’єкт дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеній на суму, грошових коштів, чи їх еквівалентів, що була передана під час обміну.

Під справедливою вартістю основного засобу розуміють вартість конкретного об’єкта основних засобів, що може бути отримана в операціях обміну між проінформованими зацікавленими сторонами. Згідно з додатком до ПБ019 справедлива вартість основних засобів визначається таким чином:

- земля та будівлі – решіткова вартість;

- машини та обладнання – решіткова вартість. У разі відсутності даних про решіткову вартість за вирахуванням суми зносу на дату оцінки;

- інші засоби – відновлена вартість;

в узагальненому вигляді підхід до визначення оцінки основних засобів, отриманих в облік на інші активи, показано на рисунку 1.1

Оцінка основних засобів, отриманих в обмін на актив

подібний
неподібний

вартість придбання
вартість придбання
справедлива вартість переданого активу
балансова вартість переданого активу
= =

Рис. 1.1 Методика оцінки основних засобів, отриманих в обмін на інші активи.

В сільськогосподарських підприємствах значну питому вагу займають основні засоби, створені власними силами. Це перш за все: будинки та споруди, що побудовані як господарським, так і підрядним способом; робоча та продуктивна худоба, яку сформовано за допомогою молодняку тварин, стриманих і вирощених у власному господарстві; багаторічні насадження, що закладені і вирощені за рахунок зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань.

Оцінка основних засобів, створених власними силами, здійснюється з дотриманнями тих самих загальних принципів, що й оцінка придбаних основних засобів.

Якщо об’єкт основних засобів виготовлено власними силами, а підприємство також виготовляє відповідні активи (продукцію) для реалізації, собівартість такого об’єкта визначається відповідно до положень П (С) БО9 „Запаси”.

Собівартість об’єктів, збудованих власними силами включає: - вартість робіт, виконаних субпідрядниками;

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші операційні витрати, що безпосередньо пов’язані з будівництвом активу;

- вартість ліцензії (дозволу) на будівництво;

- оплату фахових послуг (архітекторів, юристів).

Залишкова вартість являє собою різницю між первісною вартістю і сумою зносу за весь строк експлуатації об’єкта. Оцінка по залишковій вартості використовується при розробці планів відтворення основних засобів і для нарахування зносу.

Відновлювальна вартість є вартістю відтворення основних засобів у сучасних умовах.

Важливе значення і обліку основних засобів відводиться переоцінці. Згідно П (С) БО7 підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Частота проведення переоцінки залежить від коливань справедливої (реальної) вартості основних засобів. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату переоцінюються всі об’єкти групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. При здійсненні переоцінки основних засобів для кожного об’єкта повинен здійснюватися аналітичний обмін зміни первісної вартості. За кожним переоціненим об’єктом основних засобів необхідно забезпечити окремий облік суми до оцінки, віднесеної до складу додаткового капіталу, і суми віднесеної на витрати.

Економічне значення переоцінки полягає по-перше, у тому, щоб визначити реальну вартість активів підприємства, отже, реальну вартість активів підприємства, по-друге – дає можливість уточнити витрати підприємства, насамперед собівартість продукції і товарів та відкоригувати цінову політику.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням відповідно первинної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів по закінченню періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продані) цього об’єкту.

Перед обліком основних засобів стоять такі завдання:

- своєчасне і повне документальне оформлення руху основних засобів;

- об’єктивна оцінка і правильне нарахування амортизації у відповідності із встановленими нормами і своєчасне відображення в первинних документах і бухгалтерських реєстрах;

- своєчасне відображення в обліку зносу основних засобів, виявлення результатів від їх ліквідації;

- обґрунтоване відображення в обліку витрат на ремонт і поліпшення основних засобів.

1.2 Нормативно-правове та літературне забезпечення обліку основних

засобів

Організація бухгалтерського обліку на підприємствах регламентується рядом законодавчих актів. Важливим актом є Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”. Цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно даного документу бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємствами, так як фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, відповідальність за правильність його ведення несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів [11].

В зв’язку з реформуванням системи бухгалтерського обліку Міністерством фінансів України було затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операції підприємств і організацій. Для обліку основних засобів у Плані передбачено рахунок 10 „Основні засоби” і ряд субрахунків [24].

Крім цього затверджено інструкцію про застосування плану рахунків [17]. Вона спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В інструкції наведено коротку характеристику і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типову схему реєстрації та групування інформації про господарські операції.

Значна роль відводиться П (С)БО. Для обліку основних засобів передбачений П(С)БО7 „Основні засоби”. Це положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності [21]. Стандарт 7 містить вимогу класифікації основних засобів на дев’ять груп. Одним із основних і значущих термінів стандартує поняття „справедлива вартість”. Від правильності визначення справедливої вартості залежить первинна вартість основних засобів, придбаних внаслідок бартерних операцій, одержаних безоплатно або у рахунок внеску до статутного капіталу.

Новим у Стандарті 7 є те, що первинна вартість об’єктів основних засобів, зобов’язання за якими виражені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об’єкта основних засобів.

Крім цього Стандарт 7 пропонує п’ять методів амортизації, а також дозволяє застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством.

Обмін основних засобів, формування вартості у фінансовому обліку з прийняттям стандарту 7 докорінно відрізняється від податкового обліку. Оскільки досліджуване господарство при нарахуванні амортизації користується методами передбачені податковим обліком, то вони при цьому керуються положеннями Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1987 р. (зі змінами і доповненнями).

Згідно цього Закону під терміном „амортизація” основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скориговагоного прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею [12].

Основні фонду поділяються на три групи, для яких, відповідно до Закону і встановлену річну норму амортизації для І групи – 5%, ІІ групи – 25% і IV групи – 15%.

Згідно п. 8.8. ст. 8 Закону платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 5 відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Всі сільськогосподарські формування, які ведуть бухгалтерський облік за журнально-ордерною формою обліку повинні використовувати регістри журнально-ордерної форми. По даний час в досліджувальному господарстві керуються Інструкцією по журнально-ордерній формі обліку в сільськогосподарських підприємствах [16]. Проте наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. № 356 затверджені Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку [20]. Прийняті Методичні рекомендації є важливим кроком виконання заходів з реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності.

Методичними рекомендаціями передбачено складання журналів, відомостей, Головної книги, таблиці аналітичних даних, аркушів-розшифровок.

Основним засобам на підприємстві відводиться важлива роль, а тому необхідно контролювати їх надходження і вибуття. Основним документом, яким визначено завдання економічного контролю, його органи, права і обов’язки посадових осіб, які здійснюють функції економічного контролю ревізійних комісій є Закон України „Про контрольно-ревізійну службу” [13].

Незалежний контроль (аудит) регулюється Законом України „Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 р., який визначає правові засади здійснення такої діяльності в Україні і спрямований на створення незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника [14].

Крім законодавчих актів при написанні роботи ми керувалися підручниками, використовували матеріали зі статей науковців.

В підручнику під редакцією Литвина Ю.Я. „Бухгалтерський облік у сільськогосподарському господарстві” детально подано завдання обліку основних засобів, а також порядок ведення і заповнення первинних і зведених документів [3].

Економічний зміст, класифікацію та оцінку основних засобів, облік їх надходження і вибуття набули висвітлення в підручнику Скирпона О.П., Олійника В.М. та Палюха М.С. „Бухгалтерський обліку сільськогосподарському господарстві. [27].

Проте рік видання цих підручників передує реформуванню системи бухгалтерського обліку і тому в них не відраховано всіх змін щодо методики ведення обліку та нові рахунки.

Є ряд підручників, в яких висвітлено облік основних засобів вже зі всіма змінами.

В підручнику Гарасима П.М. „Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей” подано характеристику синтетичних рахунків та типові кореспонденції [5].

Значну увагу обліку основних засобів, а саме їх класифікації, оцінку, обліку надходження і вибуття. Амортизації тощо приділено в підручнику Огійчука М.Ф.„Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах” [23]/

Вдало подано облік руху основних засобів та документування господарських операцій, а також розрахунок амортизаційних відрахувань за різними методами в підручнику Ф.Ф. Бутинзе „Бухгалтерський фінансовий облік” [4]. Проте цей підручник не призначений для сільськогосподарських вузів і тому в ньому не відображено специфіку обліку засобів у сільськогосподарському господарстві.

Заслуговує на увагу стаття О. Капінус, Т. Високос „Облік надходження та вибуття основних засобів у сільському господарстві” [18]. Автори розкрили методику обліку надходження основних засобів і її документальне оформлення та обліку вибуття основних засобів керуючись при цьому П (С) БО7 „Основні засоби”.

У статті Губачова О. „Обираємо метод нарахування амортизації основних засобів” автор докладно розглядає методи амортизації як в теоретичному, так і в практичному плані, показуючи при цьому переваги і недоліки одного методу над іншим [8]. При цьому автор зазначає, що обраний метод має сприяти прискоренню оновлення основних засобів, визначенню реальної величини прибутку, найкраще врахувати усі фактори, пов’язані з експлуатацією об’єкта основних засобів тощо.

Білоусов А. У статті „Про проблеми практичного застосування нового порядку переоцінки основних засобів” розглядає досить актуальну і важливу на даний час проблему переоцінки. Як вказує автор, одним з найбільш складених і трудомістких для виконання вимог П (С) БО7 є розділ, що стосується нового порядку переоцінки основних засобів [1]. Оскільки згідно П (С) БО7 підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу, тому постає ще одна проблема – вибір оцінки основних засобів для нарахування амортизації, а саме як нарахувати амортизаційні відрахування з первісної чи переоціненої вартості.


2. Організаційно-економічна характеристика селянсько-фермерського

господарства „Пролісок” Самбірського району Львівської області

2.1 Загальні відомості про господарство, організаційна

структура та спеціалізація

Селянсько-фермерське господарство "Пролісок" (СФГ "Пролісок") Самбірського району Львівської області утворено 27 травня 1997 року на базі Луківської спілки власників селянських господарств, яка в свій час була утворена на базі колгоспу ім. Калініна. Колгосп ім. Калініна заснували в 1947 році.

Господарство розташоване в межах середнього поясу Верхньо-Дністрянської частини лісостепу. До складу СФГ "Пролісок" входять наступні населені пункти: с. Луки, с. Загір'я і с. Острів. Центральна садиба знаходиться в с.Луки. Віддаль від якої до районного центру м. Самбір -18 км, а до обласного м. Львів - 60 км. Господарство має добре сполучення, віддаль до шосейної дороги Львів-Самбір 1 км, а до залізничної станції -З км.

Грунтово-кліматичні умови на території господарства сприятливі виробництва продукції рослинництва і тваринництва.

Господарство складається з допоміжних і обслуговуючих підрозділів, що включають в себе основне виробництво, машинно-тракторний парк, ремонтну майстерню. Основне виробництво включає в себе дві комплексні бригади до яких входять рільничі бригади і ферми.

У будь-якому сільськогосподарському підприємства важливу роль відіграють земельні ресурси. Розглянемо структуру земельних угідь СФГ „Пролісок” в таблиці 2.1


Таблиця 2.1 - Розміри і структура земельних угідь СФГ "Пролісок"

Види угідь 1999 р. 2000 р. 2001 р.

2001р

у %до 1999 р

га % га % га %
Загальна земельна площа 1421 100 1097 100 1097 100 77,2
Всього сільськогосподарських угідь 1305 91,8 1097 100 1097 100 84,1
з них: рілля 654 46,0 535 48,8 535 48,8 81,8
сінокоси 565 39,8 445 40,6 445 40,6 78,8
пасовища 86 6,0 117 10,6 117 10,6 136,0
Інші види угідь 116 8,2 - - - -

Аналізуючи таблицю 2.1 бачимо, що загальна земельна площа в 2001 р. порівняно з 1999 р. зменшилась на 22,8 %, а площа сільськогосподарських угідь - на 15,9 %. Зменшилась площа ріллі і пасовищ відповідно на 18,2% та 21,2%, тоді як площа пасовищ збільшилась на 36%. Збільшення площі під пасовищами відбулося внаслідок зменшення площі ріллі. Якщо порівняти 2001р. з 2000 р. то бачимо, що змін ніяких у структурі посівних площ не відбулося.

Основою виробництва товарної продукції є спеціалізація. Спеціалізація господарства визначається видами виробленої товарної продукції. Товарна продукція є частиною валової продукції, що вибуває з господарства. Для визначення спеціалізації використовується структура товарної продукції, котра відображає характер виробничого напрямку.

У таблиці 2.2. подамо вартість і структуру товарної продукції, за даними якої визначимо виробничий напрямок господарства.


Таблиця 2.2- Вартість і структура товарної продукції СФГ „Пролісок”

Продукція 1999р. 2000 р. 2001 р.

В середньому

за3 роки

варті сть, тис. грн. стру ктура,% варті сть, тис. грн. стру ктур а,% варті сть, тис. грн. Стру ктур а,% варті сть, тис. грн. струк-тура,%
Продукція рослинництва, всього 270,8 27,4 767,3 45,9 351,8 33,0 463,3 37,3
Зернові 98 9,9 515,5 30,8 220,5 20,7 278 22,3
Льон-насіння 54,9 5.5 25,1 1,5 31,1 2,9 37 3,0
Картопля 14,4 1,5 0,2 0,1 6,9 0,6 7,2 0,6
Цукрові буряки 103,2 10,4 205,9 12,3 63,3 5,9 124,1 10,0
Інша продукція рослинництва 0,3 0,1 20,6 1,2 30 2,9 17 1,4
Продукція тваринництва, всього 188,7 19,1 289,4 17,3 352,9 33,1 277 22,3
ВРХ на м'ясо 48,7 4,9 117,1 7,0 134,5 12,6 100,1 8,1
Свині 8,6 0,9 15,2 0,9 80,6 7,6 34,8 2,8
Молоко 130 13,1 146,4 8,8 129,5 12,1 135,3 10,9
Інша продукція тваринництва 1,4 0,2 10,7 0,6 8,3 0,8 6,8 0,5
Промислова продукція 318,9 32,2 325,8 19,5 173,6 16,2 272,8 21,9
Реалізація робіт і послуг 210,8 21,3 289,7 17,3 187,9 17,7 229,5 18,5
Всього по господарству 989,2 100 1672, 2 100

1066,

2

100 1242, 6 100

З таблиці 2.2. бачимо, що в структурі товарної продукції рослинництво займає значну питому вагу 37,3 % в середньому за три роки. Найбільшу питому вагу серед продукції рослинництва займають зернові 22,3 %. Продукція тваринництва займає в структурі 22,3 %, в тому числі молоку належить 10,9 ° о. В господарстві значну питому вагу займають промислові підприємства. В середньому за три роки вона становила 21,9 %. Промислові виробництва займаються переробкою власної продукції.

Отже, основний виробничий напрямок зерновий з розвинутими промислами.


2.2 Характеристика основних економічних показників господарства

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують систему показників, а саме вартість товарної продукції, валовий і чистий доход, прибуток, рівень рентабельності тощо. Найбільш концентровано відображає ефективність виробництва одержаний чистий доход. Він створюється додатковою працею і розраховується як різниця між вартістю валової продукції і виробничими витратами. Реалізовану частину чистого доходу становить прибуток. Важливим показником оцінки виробничої діяльності підприємства є рівень рентабельності. Він визначається відношенням прибутку до повної собівартості реалізованої продукції.

Показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва визначають і порівнюють за окремі роки або в середньому за три роки. Ці показники характеризують ефективність використання землі як основного засобу виробництва.

Аналіз основних економічних показників проведемо в таблиці 2.3

Таблиця 2.3 - Аналіз показників виробничо-фінансової діяльності СФГ "Пролісок" Самбірського району Львівської області

Показники 1999 р. 2000 р. 2001 р. 2001р. у % до 1999р.
Вартість валової продукції в
порівняльних цінах, тис. грн. 582,5 591,6 410,2 70,4
в т.ч. рослинництва 384,7 394,1 272,3 70,8
тваринництва 197,8 197,5 137,9 69,7
Валова продукція на 100 га с/г 44,6 53,9 37,4 73,9
угідь, тис. грн.
Валова продукція на 1 серед­
ньорічного працівника, грн. 2,3 2,5 1,9 82,6
Валова продукція (по
собівартості) 1088,3 1362,7 1562,5 143,6
Середньорічна чисельність
працівників, чол. 256 241 217 84.7
Грошові надходження, тис. грн. 989,2 1672,2 1066,2 107,8
Валовий доход тис. грн. 518,4 824,1 420,3 81,1
Валовий доход на 100 га с/г
угідь, тис. грн. 39,7 75,1 38,3 96,5
Валовий доход на 1 середньо­
річного працівника, грн. 2,0 3,4 1,9 95
Прибуток, тис. грн. 200,4 511,7 10,8 5.4
Рівень рентабельності, % 26.8 50,2 1,2 -25,6 п.

Аналізуючи таблицю 2.3 бачимо, що всі показники досліджуваного господарства у 2001 р. порівняно з 1999 р. зменшились. Так, вартість валової продукції зменшилась на 29,6 %, середньорічна чисельність працівників на 15,3%. Грошові надходження у 2001 р. проти 1999 р. збільшились на 7,8 %, проте проти 2000 р. зменшились на 36,2 %. Значно знизився такий важливий показник як прибуток. Так в 2001 р. прибуток становив 10,8 тис.грн., тоді як в 1999 р. - 200,4 тис. грн., або на 94,6 % менше. Зменшення прибутку позначилось і на рівні рентабельності, який зменшився на 25,6 пункти.

Підвищення ефективності виробництва значною мірою залежить від стану основних засобів праці, темпів оновлення техніки, транспорту, окремих видів енергоносіїв, тобто найбільш активної їх частини. Науково-технічний прогрес сприяє суспільному поділу праці, поглибленню спеціалізації сільськогосподарських підприємств, що зумовлює удосконалення їх виробничого потенціалу, насамперед основних фондів. Останні являють собою провідну і найбільш динамічну частину відтворюваних ресурсів сільського господарства. Їх ефективність значною мірою залежить від концентрації на одиницю земельної площі, голову худоби і птиці, середньорічного працівника тощо.

Важливе значення відводиться показникам забезпеченості основними фондами та їх використання. Основні виробничі фонди виконують різні функції в процесі виробництва. Значна їх частина створює умови для здійснення виробничих процесів та впровадження прогресивних технологічних рішень( будівлі); інші забезпечують зберігання продукції (споруди); ще інші - передачу електроенергії, тепла, води тощо (передавальні пристрої).

Співвідношення основних виробничих фондів сільського господарства має принципове значення при аналізі таких показників ефективності основних фондів, як фондоозброєність, фондозабезпеченість, фондовіддача, фондомісткість.

В таблиці 2.4 наведемо показники забезпеченості досліджуваного господарства основними фондами.

З даних таблиці 2.4 можна зробити висновки, що забезпеченість господарства основними фондами основного виду діяльності зменшилась в 2001 р. порівняно з 1999 р. на 77,1 %. Така ситуація склалася внаслідок того,

Таблиця 2.4 - Забезпеченість та ефективність використання основних фондів в СФГ "Пролісок" Самбірського району Львівської області

Показники 1999р. 2000 р. 2001 р. 2001 р. в % до 1999р.
Основні виробничі фонди на кінець року, тис. грн. 5276,6 5027,9 1206,7 22,9
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн. 483,6 4274,0 972,5 21,7
Середньорічна чисельність працівників, чол. 256 241 217 84,8
Площа с/г угідь, га 1305 1097 1097 84,1
Вартість валової продукції, тис. грн. 582,5 591,6 410,2 70,4
Фондозабезпеченість, тис. грн. 343.6 389.6 88,7 25,8
Фондоозброєність, тис. грн. 17,5 17,7 4,5 25,7
Фондовіддача 0,13 0,14 0,42 в 3,2 рази
Фондомісткість 7,7 7,2 2,4 в 3,1 рази

що частина виробничих фондів вибула внаслідок паювання, коли працівники забрали свій пай основними засобами. Фондозабезпеченість зменшилась і свідчить, що на 100 га сільськогосподарських угідь в 2001 р. порівняно з 1999 р. припадає 88,7 тис. грн., тобто зменшення становить 74,2 %. Фондоозброєність показує, що на 1 середньорічного працівника в господарстві в 2001 р. припадало 4,5 тис. грн. основних фондів. Це Менше проти 1999 р. на 74,3 %. Показником, що характеризує випуск продукції на одиницю вартості основних виробничих фондів є фондовіддача. Вона зросла за останні 3 роки у 3,2 рази. Ще одним показником, що характеризує забезпеченість господарства основними фондами є фондомісткість. В СФГ „Пролісок” на виробництво 1 грн. валової продукції в 2001 р. було використано на 5,3 грн. основних фондів менше, ніжу 1999 р.

Отже, СФГ "Пролісок" в основному забезпечене основними виробничими фондами, в тому числі фондами сільськогосподарського призначення, проте вони не повністю використовуються. Необхідно більш раціонально використовувати їх. Саме від їх комплексності, кількісного іякісного складу залежать результати господарської діяльності, обсяги та види виробленої продукції, її собівартість, продуктивність праці, доходність і рентабельність.

2.3 Організація облікової служби

На кожному сільськогосподарському підприємстві функціонує облікова служба. Вона є структурним підрозділом апарату управління, який здійснює бухгалтерський облік господарської діяльності. Організація облікової служби передбачає визначення прав та обов'язків всіх її працівників, в тому числі головного бухгалтера, побудову облікової служби на підприємстві, її місце в системі управління та взаємодію з іншими підрозділами. Саме від правильно організованого бухгалтерського обліку залежить успіх господарства.

Згідно Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, реєстрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років, несе керівник господарства.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку в СФГ „Пролісок” створено облікову службу на чолі з головним бухгалтером. Крім головного бухгалтера в склад облікової служби входять: бухгалтер по оплаті праці, бухгалтер по виробництву; бухгалтер автопарку; бухгалтер по основних засобах ( він же заступник головного бухгалтера), а також касир.

Функції працівників облікового апарату регламентуються посадовими інструкціями. Це документ, у якому зафіксовані завдання, функції, обов'язки, права і відповідальність посадової особи. Він розробляється для кожної конкретної посади, забезпечує єдність при розподілі обов'язків між категоріями працівників тощо.

Розробляються посадові інструкції за дорученням керівника господарства. Для облікових працівників вони розробляються головним бухгалтером.

Головний бухгалтер СФГ „Пролісок” призначається і звільняється керівником господарства і йому підлеглий. Він забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі; крадіжки і псування активів підприємства.

Крім цього головний бухгалтер разом з керівником господарства підписує документи на отримання і видачу матеріальних цінностей та грошових коштів. Він забезпечує збереженість бухгалтерських документів, оформлення і передачу їх до архіву.

Головний бухгалтер в СФГ „Пролісок” вибрав централізовану систему організації облікової роботи господарства. Перевагою централізованої системи є те, що вона дає змогу отримувати узагальнюючі облікові показники в найкоротші строки з найменшими затратами праці й коштів. Крім того, централізація обліку сприяє забезпеченнюкваліфікованішого керівництва ним і створює умови для впровадження механізації облікових і обчислювальних робіт на базі АРМ з допомогою персональних ЕОМ.

На бухгалтера по оплаті праці покладено обов'язок вести облік по оплаті праці, а саме здійснювати нарахування заробітної плати, проводити розрахунок нарахувань та відрахувань, які пов'язані з оплатою праці згідно чинного законодавства. Також в його обов'язки входить нарахування відпустки, лікарняних і різного роду допомоги.

Бухгалтер по обліку основних засобів в досліджуваному господарстві веде облік основних засобів, які наявні у господарстві; здійснює нарахування амортизації на дані засоби; обліковує вибуття та надходження основних засобів, їх переоцінку тощо.

Бухгалтер по виробництву відповідає за облік виробництва у господарстві, а саме продукції рослинництва, тваринництва та промислових підприємств. Він здійснює розрахунок фактичної собівартості певних видів продукції, виявляє і списує калькуляційні різниці між плановою і фактичною собівартістю.

Ведення касових операцій покладено на касира. Касир в господарстві веде касову книгу на основі виписаних касових ордерів; регулює готівковий обіг в господарстві; видає підзвітні суми, оплату праці. Касир несе відповідальність за наявність готівки в касі.

Облік на підприємстві здійснюється за журнально-ордерною формою. Це означає, що зведеними реєстрами по бухгалтерському є журнал-ордери, які є підставою для складання Головної книги.

Для складання фінансової звітності відповідно до чинних нормативних актів та надання її користувачам керівництво СФГ "Пролісок" затвердило облікову політику. В ній визначено принципи, методи і процедури обліку.

Облікова політика розробляється на багато років, проте може зазнавати змін у випадках:

- змінюються статутні вимоги;

- змінюються вимоги органу, що затверджує положення бухгалтерського обліку;

- зміни забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Зміст облікової політики оформлено наказом про облікову політику.

При формуванні облікової політики господарство керувалося Законом України „Про організацію бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні” та П (С) БО. В обліковій політиці господарства зазначено, що СФГ „Пролісок” є економічно самостійним виробником сільськогосподарської продукції, її переробки і реалізації. Крім цього в ній зазначено, що господарство для нарахування амортизації основних засобів в бухгалтерському обліку використовує норми і методи передбачені податковим законодавством. Для списання виробничих засобів обрано метод середньозваженої собівартості.

Отже, в СФГ „Пролісок” організація облікової служби на належному рівні. Всі працівники облікового апарату чітко виконують свої обов’язки.

2.4 Стан охорони праці та заходи його покращення

Покращення умов праці на виробництві є необхідною умовою підвищення її продуктивності та економічної ефективності виробництва. Для цього необхідно:

- розробляти і впроваджувати у виробництво найбільш раціональні технологічні процеси і таку організацію виробництва і праці, яка б усувала небезпечні та шкідливі для здоров’я чинники;

- залучати у виробництво найновішу техніку, під час експлуатації якої виключається потенціальна небезпека аварії, пожеж та нещасних випадків;

- розробляти заходи, спрямовані на профілактику травматизму, професійних захворювань та підвищення культури виробництва, які гарантують повну безпеку і здорові умови праці.

В СФГ „Пролісок” робота з охорони праці здійснюється на основі Законів України „Про охорону праці”, „Про пожежну безпеку”, „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”. У господарстві розроблено Положення „Про роботу з охорони праці і техніки безпеки”.

Відповідальність за проведення заходів з охорони праці в господарстві несе інженер з техніки безпеки. Він призначений з числа спеціалістів, має вищу освіту. Розпорядження інженера з техніки безпеки виконується усіма спеціалістами та працівниками.він також контролює виконання розроблених заходів, перевіряє стан охорони праці, проводить розслідування нещасних випадків. За організацію охорони праці в господарстві відповідальність несе голова господарства.

Відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку працівники мають право на щотижневі вихідні дні та щорічну оплачу вальну відпустку. Для працівників господарства встановлений шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. На передодні святкових та неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину. Робочий день працівників починається з 9°° години до 16°° год, з обідньою перервою з 13°° до 14°°год.

У СФГ „Пролісок” створено необхідні заходи щодо запобігання пожежі. При цьому стараються правильно розміщувати машини, обладнання з дотриманням певних проходів; організовувати пожежну службу на підприємстві; на території складів заборонено куріння; на всіх об’єктах повинні бути встановлені вогнегасники. Для того, щоб вивчити причини виробничих травм в господарстві, доцільно провести аналіз виробничого травматизму (таб. 2.5)


Таблиця 2.5 – Основні показники з охорони праці в СФГ „Пролісок”

Показники 1999 р. 2000 р. 2001 р.
1. Середньорічна кількість працюючих, чол. 256 241 217
2. Фактично витрачено на одного працюючого, грн. 2,5 3,0 2,6
3. Витрати на спецодяг, грн. 210 187 130
4. Протипожежні витрати, грн. 2,9 3,1 3,0
5. Кількість нещасних випадків 4 3 4
6. Кількість днів непрацездатності 247 375 298
7. Частота травматизму 12 14 18
8. Тяжкість травматизму 10 11 10
9. Втрати, внаслідок непрацездатності, грн 230 410 306

За даними таблиці 2.5 бачимо, що за рахунок проведених заходів з охорони праці та проведення фінансування в господарстві зменшились у 2001 р. порівняно з попереднім роком фактичні витрати на одного працюючого. Кількість нещасних випадків та частота травматизму збільшились. Тому в майбутньому необхідно вживати всі необхідні заходи щодо зменшення таких випадків.

У досліджувальному господарстві здійснюється річне та оперативне планування заходів з охорони праці. Комплексні плани охоплюють заходи поліпшення умов праці, зниження виробничого травматизму і захворювань терміном на 5 років. Даний план складають у вигляді окремого документа, що затверджується правлінням та надсилається вищестоящій організації. Оперативні плани складаються на період 3-3 місяці і включають заходи з поліпшення охорони праці при виконанні робіт у найбільш наружений період.

Для ефективного функціонування господарства необхідно здійснювати заходи, які запобігають яи зменшують дію виробничих чинників:

- своєчасне проведення інструктажів;

- правильна організація робочої зони, висотою 2 м. над рівнем підлоги, на якій знаходиться постійне місце роботи працівника.

- Дотримання режиму праці і відпочинку.

Сума коштів, яку потрібно витратити на впровадження запланованих заходів з охорони праці розраховано в таблиці 2.6

Таблиця 2.6 – Заходи з охорони праці та витрати коштів

Зміст заходів Вартість робіт, грн. Терміни виконання заходів Відповідальний за виконання заходів
2002 2003 2004 Всього
1. Встановити запобіжні і захисні пистрої 710 710 2.05.2002-10.05.2002 Інженер
2. Обладнати об’єкти новими системами вентиляції 450 450 3.05.2003-18.05.2003 Інженер
3. Створити нормальний тепловий режим і мікроклімат на робочих місцях 200 250 155 605

10.02.2002-20.03.2002

10.02.2003-10.03.2003

10.02.2004-10.02.2004

Механік
4. Пофарбувати обладнання і нанести на ньому знаки безпеки 790 790 15.06.2004-25.06.2004 Бригадир
5. Обладнати кабінет з охорони праці 1500 1500 10.10.2002-30.10.2002 Інженер
6. Виділено коштів 2410 700 945 4055 Х Х

Покрашення умов праці необхідно здійснювати у всіх виробничих підрозділах господарства. На тваринницьких фермах доцільно здійснювати наступні заходи:

- не розміщувати ліміт електропередач над вигульними площадками;

- під’їзди до тваринницьких приміщень повинні мати тверде покриття, дороги, проїзди в зимовий час повинні бути очищені від снігу;

- тваринницькі приміщення мають бути обладнані тумбами;

- забезпечити стік води безпосередньо в гноєзбірники;

- приміщення обладнати витяжними пристроями згідно з нормами технічного і санітарного проектування.

Отож, у досліджувальному господарстві необхідно і є можливість створити здорові та безпечні умови роботи працівників. А це накладе свій відбиток на продуктивності праці працівників та ефективності виробництва.

2.5 Стан екологічної безпеки та заходи його покращанням

СФГ "Пролісок" поряд із матеріальними, фінансовими та іншими ресурсами володіє і земельними, адже земля є першою передумовою і природною основою суспільного виробництва і обов'язковою основою існування суспільства.

Все більше споживаючи природні ресурси з допомогою зростаючих технічних засобів людство у прогресуючій формі покращувало умови розвитку своєї цивілізації і свого росту як біологічного виду. Одначе, завойовуючи природу, людство у значній мірі підірвало природні умови власної життєдіяльності.

Екологічні проблеми багатогранні, охопити всі їх складно. Тому із загальною оцінкою економічного стану досліджуваного господарства необхідно особливу увагу приділяти екологічним питанням.

Закони екології лежать в основі не лише біологічного, а й соціального буття. Екологічні прогнози майбутнього, що очікує людство, з розвитком екологічної кризи стають все більш актуальними.

Земля - один з найважливіших економічних чинників, тому, для господарства важливе значення має стан та використання земельних ресурсів.

Одним із принципів раціональної організації виробництва на сільськогосподарських підприємствах є поглиблення спеціалізації і раціональне співставлення галузей. Аналіз господарської діяльності СФГ "Пролісок" показав, що основним виробничим напрямком господарства є зерновий з розвинутими підсобними промислами.

В охороні земель важливе значення має організація території підприємства. При вирощуванні зернових культур та картоплі зустрічаються випадки забруднення ґрунтів мінеральними добривами. Зберігання їх у досліджуваному господарстві задовільне, вони зберігаються на складах для добрив.

В господарстві необхідно ретельно розраховувати дози внесення добрив та отрутохімікатів, вибирати правильні строки і способи їх внесення;

це необхідно проводити з метою зменшення забруднення навколишнього середовища. Мінеральні добрива повністю не засвоюються рослинами і частина їх залишається в ґрунті та проникає до ґрунтових вод чи зі стоками надходить до водойм, тому великі дози внесення добрив призводять до забруднення питної води. Найбільшу екологічну небезпеку складає забруднення навколишнього середовища пестицидами. Вони небезпечні не тільки самі по собі, крім цього вони підлягають розкладанню та трансформації і продукти таких перетворень виявляються ще більше небезпечними, чим вихідний пестицид.

У галузі тваринництва є підрозділи з об'єктами, що наносять навколишньому середовищу значної шкоди. Зокрема, це тваринницькі приміщення, пункти приготування комбікормів, гноєсховища, пасовища тощо. Можна сказати, що по господарству дотримуються санітарно-гігієнічних норм і вимог на господарських об'єктах. На фермі побудовані гноєсховища, але господарство періодично вивозить гній на поля і кагатує до внесення його в грунт.

До основних антропогенних забруднювачів довкілля, належать також різні шуми від виробництв і транспорту, іонізуюче випромінювання, вібрації, світло-теплові впливи.

Висока шумність, вібрація від роботи машин та велика кількість стічних вод створюється у кормоцехах, під час приготування кормових сумішей.

Велику небезпеку для оточуючого середовища містять гноєсховища, особливо тоді коли їх недбало улаштували, або при улаштуванні безпосередньо на полі. У гноєсховищах відбуваються різні біохімічні процеси. Які супроводжуються виділенням теплоти, азоту тощо. Тому при улаштуванні гноєсховищ необхідно враховувати ряд вимог: використовувати землі лише не сільськогосподарського призначення, забезпечувати герметизацію сховищ від землі і оточуючого середовища, здійснювати біоутилізацію гною з виробленням біогазу.

Вода є одним з найважливіших біологічних чинників. Без неї життя не можливе. Водні ресурси досліджуваного господарства являють собою запаси поверхневих і підземних вод, а також інші водні об'єкти, які використовуються для потреб сільськогосподарського виробництва. Основним джерелом питної і технічної води на території господарства є ставки і атмосферні опади, що збираються і використовуються для господарських потреб.

Найбільшої шкоди водним ресурсам досліджуваного господарства завдають тваринницькі ферми. Неочищені, не знешкоджені стічні води ферм, невідповідність санітарним вимогам стану гноєсховищ і сечозбірників негативно впливають на якість води.

Ще одним важливим чинником, який потребує охорони та систематичного контролю за його станом, є атмосферне повітря. Природні джерела не дуже забруднюють повітря, до того ж вони не піддаються регулюванню. Основні джерела атмосферного забруднення - антропогенні, пов'язані з господарською діяльністюпідприємства. Аналізуючи стан охорони повітря, треба насамперед виявити джерела

його забруднення, серед яких в СФГ „Пролісок” зустрічаються такі, як викиди газів

двигунів автомобілів та інших мобільних сільськогосподарських машин, що використовуються на виробництві; викиди цеху з переробки молока і м’яса; випаровування в повітря шкідливих газів з тваринницьких ферм, зокрема, при несвоєчасній очистці приміщень та неправильному зберіганні гною; випаровування нафтопродуктів при неправильному їх зберіганні та використанні, втратах на машинних дворах тощо. Система заходів з охорони атмосферного повітря на підприємстві включає налагодження контролю за роботою двигунів, їх відповідністю нормативним вимогам щодо складу викидних газів.

Рослинний і тваринний світ є важливими біологічними чинниками впливу на екологічні системи довкілля. Для вивчення стану охорони і примноження флори і фауни на підприємстві необхідно розглянути декілька питань. Зокрема, ці заходи проводяться на підприємстві для збільшення чисельності корисних комах, птахів та звірів. Важливе значення має збирання сіна, треба добитися, щоб він менше співпадав з часом гніздування птахів. Для збереження видового складу рослинництва на пасовищах необхідно правильно вести випасання пасовищ, а також їх своєчасне підживлення.

Ми провели огляд стану навколишнього середовища і бачимо, що в досліджуваному підприємстві є ряд процесів, які негативно впливають на навколишнє середовище. Тому потрібно прийняти відповідні заходи щодо підвищення рівня екологічності виконання технологічних операцій та процесів. Це, зокрема, розумне внесення мінеральних добрив для того, щоб зберегти природну флору і фауну. Ставити у тваринництві жорсткіші вимоги до влаштування гноєсховищ та систем утилізації та очищення стічних вод. На фермах своєчасно проводити очистку приміщень.

Розробимо шляхи і заходи вдосконалення екологічної безпеки в СФГ „Пролісок” таблиці2.8


Таблиця 2.8 - Шляхи і заходи вдосконалення екологічної безпеки в СФГ „Пролісок”

Шляхи вдосконалення екологічної безпеки Суть заходів Витрати, тис.грн. Корисний ефект, тис.грн.

Агротехнічні

заходи

Інтенсифікація виробництва

Переведення мало-­

продуктивних зе­-

мель в екологічно

стійкі угіддя

Разом

Дотримання сівозміни, збережен­-

ня рослинних решток, застосуван-­

ня гноїв, компостів, сидератів Використання нової техніки (малогабаритної) переведення на

дизпаливо, встановлювання пило­

вловлювачів, створення захисних

смуг

Рекультивація земель, протиеро­

зійні заходи

7,2 8,6
12,6 14,2
4,2 6,3

29,4

24,0

Підводячи підсумок по даному питанню можна сказати, що технології вирощування сільськогосподарських культур, які включають в себе обробіток ґрунту, використання неорганічних добрив, хімічних засобів боротьби з шкідниками і хворобами і т. д. повинні опрацьовуватись з глибоким знанням справи, науково обґрунтовано, щоб зберегти життєве середовище екологічно чистим, придатним для життєдіяльності людини.

Отже, оскільки виробнича діяльність викликає порушення природного середовища, суспільству випадає взяти на себе турботу щодо відновлення її властивостей та охорони від подальшої деградації. Соціально-правові важелі охорони природи досить різноманітні. Вони включають в себе: введення екологічних норм та стандартів, що обов'язкові як для підприємств, так і для окремих осіб; проведення обов'язкових екологічних експертиз;

розповсюдження безвідходних і чистих технологій через систему виставок та ярмарок тощо.


3 Організація обліку та контролю основних засобів

3.1 Документація руху основних засобів

Рух основних засобів, пов’язаний із здійсненням господарських операцій з надходження, внутрішнього переміщення та вибуття основних засобів, оформляють типовими формами первинної облікової документації, затвердженими наказом Мінстату України від 29.12.1995 р. № 352.

Основні засоби можуть надходити на підприємства в результаті:

- придбання у постачальників;

- виконання будівельно-монтажних робіт;

- безоплатної передачі від юридичних і фізичних осіб;

- виявлення надлишків основних засобів в процесі інвентаризації;

- переводу молодняку тварин в основне стадо;

- закладанні вирощування багаторічних насаджень;

- затрат на капітальні інвестиції в земельні ресурси.

У всіх випадках на підприємствах, в тому числі і в досліджуваному господарстві, складається Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. №03-1). У СФГ „Пролісок” даний документ застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об’єктів, для обліку введення їх в експлуатацію, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів з одного структурного підрозділу до іншого, а також для виключення їх зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству. При отриманні (купівлі) основних засобів акт складає комісія, яка призначається головою господарства, в одному примірнику на кожний окремий об’єкт. При оформленні внутрішнього приміщення або передачі основних засобів іншому підприємству акт складається у двох примірниках.

Оприбуткування основних засобів після капітального ремонту, реконструкції, модернізації оформляються Актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (ф. № 03-2) в одному примірнику – якщо роботи виконувались господарським способом, в двох примірниках – при виконанні робіт іншим підприємством.

Виготовлені основних засобів власними силами також оформляють актами приймання-передачі основних засобів.

Вирощений в господарстві молодняк тварин і переведений в основне стадо оприбутковується в складі основних засобів на основі Акту на переведення тварин з групи в групу (ф. № 97). Його складає завідуючий фермою у день переведення молодняку в основне стадо. Придбаних для поповнення основного стада племінну худобу, свиней оприбутковують на підставі актів приймання-передачі.

Капітальні інвестиції у земельні ділянки, лісові угіддя включають до складу основних засобів щорічно у сумі фактичних затрат.

Витрати на переміщення в середині господарства основних засобів (інвентар та обладнання, що не потребує монтажу тощо) включають до витрат виробництва. Суми на доставку до місця будівництва нового об’єкта й назад, монтаж і демонтаж пересувних будівельних машин і механізмів включають до витрат на експлуатацію будівельних машин і механізмів і в їхню первісну вартість не входять.

Об’єкти у вигляді закінчених будівель і споруд приймають в експлуатацію державні приймальні комісії, призначені відповідними органами залежно від вартості виробництва. Датою введення в експлуатацію об’єкта вважають дату підписання акта комісією.

У господарстві створено постійну діючу комісію у складі заступника керівника господарства, головного інженера, механіка, виконроба. В її обов’язки входять огляд і приймання в експлуатацію після спорудження чи надходження в господарство.

Розглянуто облік надходження основних засобів у СФГ „Пролісок”.

У лютому 2001 р. господарство придбало трактор МТЗ-80. Вартість трактора (в.т.ч. ПДВ) 42000 грн. Вартість послуг організації „Автосервіс” з транспортування трактора (в.т.ч. ПДВ) – 360 грн. Вартість палива, використаного для обкатки трактора-60 грн. Оплата праці тракториста, що обкатував трактор-75 грн. Сума коштів, видана експедитору за транспортування трактора-30 грн.

Наведено кореспонденцію рахунків і розрахуємо первинну вартість трактора у табл.. 3.1

Таблиця 3.1 – Облік надходження основних засобів в СФГ „Пролісок” (трактор МТЗ-80)

Назва господарської операції Кореспонденція рахунків Сума, грн.
дебет кредит

1. Відображено вартість трактора МТЗ-80

- на суму без ПДВ

- сума ПДВ

152

641

631

631

35000

7000

2. Відображено вартість послуг транспортної організації „Автосервіс” з транспортування трактора:

- на суму без ПДВ

- сума ПДВ

152

641

685

685

300

60

3. Списано дизпаливо використане для обкатки трактора.

152

203

60

4. Нараховано заробітну плату трактористу, що виконав обкатку трактора 2,1%

152

152

661

653

75

1,57

5. Відображено витрати на відрядження, пов’язані з придбанням трактора.

152

372

30

6. Зараховано трактор МТЗ-80 до складу основних засобів

104

152

35466,54

Об’єкт основних засобів вилучається з актів (списується з балансу) у разі його вибуття, внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом. При списанні з балансу основних засобів в господарстві керуються інструкцією про порядок списання будівель, споруд, машин, що відносяться до основних засобів.

При списанні будівель і споруд складають акт на списання основних засобів (ф. № 03-3), а при ліквідації машин і обладнання – Акт на списання автотранспортних засобів (ф. № 03-4).

Акти складаються в двох примірниках комісією, призначеною директором господарства. В них зазначають дані про первісну вартість об’єкта, суму накопиченого зносу за час експлуатації, вартості одержаних матеріальних цінностей в результаті ліквідації об’єкта. Витрати по ліквідації відображають у розділі Розрахунок результатів списання об’єкта.

Приймаючи рішення про списання основних засобів, необхідно виходити з того, що активи, які належать до основних засобів, неможливо або економічно недоцільно відновлювати, а також, якщо об’єкт не може бути реалізований або проданий іншим суб’єктом підприємницької діяльності.

Визначення непридатності основних засобів встановлює постійно діюча комісія. Її склад затверджено наказом по господарству. До складу комісії СФГ „Пролісок” входять: заступник керівника господарства, головний інженер, головний агроном, головний зоотехнік, головний бухгалтер. В компетенцію комісії входить безпосередній огляд технічного стану об’єкта, що підлягає списанню, виявлення конкретних причин списання об’єкта (знос, реконструкція, аварії тощо), виявлення осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття об’єкта з експлуатації, внесення пропозицій відносно притягнення цих осіб до відповідальності, визначення використання окремих вузлів, деталей, що списуються, складання актів на списання об’єктів.

У висновку про технічний стан тракторів, комбайнів, автомобілів до списання їх господарством беруть участь органи держтехогляду.

При продажу основних засобів для відображення собівартості їх використовують субрахунок 972 „Собівартість реалізованих необоротних активів”. Ліквідація об’єкта основних засобів може бути як повною, так і частковою. У випадку часткової ліквідації відповідно до п. 35 П (С) БО7 первинну вартість об’єкта зменшують на суму первинної вартості частини, що ліквідується, а знос зменшують, відповідно, на величину зносу частини, що ліквідується.

Розглянемо відображення в обліку реалізації культиватора УСМК-54 в таблиці 3.2

Таблиця 3.2 – Облік реалізації основних засобів у СФГ „Пролісок” (культиватор УСМК-54)

Назва господарської операції Кореспонденція рахунків Сума, грн.
дебет кредит
1. Відображено дохід від реалізації культиватора УСМК-54

377

742

15000

2. Відображено суму ПДВ від реалізації 742 641 1500
3 Відображено списання зносу 131 10 2400
4. Списано залишкову вартість культиватора 972 10 12000
5. Списано залишкову вартість культиватора 793 972 12000
6. Списано на фінансовий результат дохід від реалізації

742

793

15000

Списання машин і обладнання, що стали непридатними внаслідок аварії або стихійного лиха проходить інакше. Рішення про їх списання повинно прийматися після проведення ретельного огляду комісією на чолі з головним державним інспектором – інспектором держтехсільгоспнагляду. В досліджувальному господарстві таких випадків не було.

При вибракуванні тварин з основного стада у СФГ „Пролісок” складають Акт на вибракування тварин з основного стада (ф. № 57, 57а), а при списанні інвентаря – Акт на списання виробничого і господарського інвентаря (ф. № 126).

Акти про надходження і вибуття основних засобів передають у бухгалтерію господарства. Інколи трапляються випадки несвоєчасного надходження документів у бухгалтерію, не завжди проставлені обов’язкові реквізити на документах.

3.2 Синтетичний і аналітичний облік основних засобів

Бухгалтерський облік основних засобів, що у використовуються у виробничій діяльності ведеться на рахунку 10 „Основні засоби”. Він призначений для обліку господарських засобів, тобто узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів, які віднесені до складу основних засобів. Рахунок 10 активний, балансовий.

По дебету рахунка 10 відображають надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих, внесених засновниками) основних засобів на баланс підприємства, яка пов’язана з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо),що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта основних засобів. По кредиту-вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

До рахунку 10 „Основні засоби” відкривають наступні субрахунки:

101 „Земельні ділянки”;

102 „Капітальні витрати на поліпшення земель”;

103 „Будинки та споруди”;

104 „Машини та обладнання”;

105 „Транспортні засоби”;

106 „Інструменти, прилади та інвентар”;

107 „Робоча і продуктивна худоба”;

108 „Багаторічні насадження”;

109 „Інші основні засоби”.

У СФГ відкрито лише субрахунки 103, 104, 105, 106 і 107.

На субрахунку 103 „Будинки та споруди” в господарстві ведеться облік наявності та руху будівель, споруд, їх структурних компонентів.

На субрахунку 104 „Машини та обладнання” обліковується наявність та рух сільськогосподарських машин і обладнання.

На субрахунку 105 „Транспортні засоби” ведуть облік транспортних засобів, призначених для переміщення людей і вантажів.

На субрахунку 106 „Інструменти, прилади та інвентар” обліковують знаряддя праці, включаючи ручні механізовані знаряддя, які працюють за допомогою електроенергії, стисненого повітря тощо, пристрої для здійснення монтажних робіт тощо.

На субрахунку 107 „Робоча і продуктивна худоба” обліковують робочу худобу-коней та продуктивну худобу-корови.

Аналітичний облік основних засобів ведеться в досліджуваному господарстві по інвентарних об’єктах. Кожному інвентарному об’єкту присвоюють інвентарний номер, який наносять на об’єкт і вказують в первинних документах і реєстрах з обліку основних засобів. Облік також ведеться по видах основних засобів, місцях їх експлуатації, матеріально відповідальних особах.

Аналітичний облік основних засобів здійснюється в інвентарних картках. Вони містять інформацію про технічні особливості об’єкта, їх інвентарний номер, первісну вартість, норму амортизації та інше. Записи в інвентарних картках здійснюють за даними первинних документів, технічних паспортів. Картки складаються в одному примірнику і зберігаються у бухгалтерії в картотеці.

Заповнені інвентарні картки реєструють в Описах інвентарних карток з обліку основних засобів (ф. №03-7). їх ведуть за класифікаційними групами об’єктів основних засобів. При вибутті основних засобів роблять помітки в описі, а відповідну картку прикладають до акту списання основних засобів.

Інвентарні картки на основні засоби, що надійшли або вибули протягом місяця зосереджують в картотеці окремо. В кінці місяця на їх підставі заповнюють Картку обліку руху основних засобів (ф. №03-8).

В місцях експлуатації основних засобів для обліку кожного об’єкта за матеріально відповідальними особами ведуть інвентарний список основних засобів (ф. №03-9). Дані, що містяться в цій формі аналогічні даним інвентарних карток обліку основних засобів.

Типові кореспонденції за синтетичним рахунком 10 „Основні засоби” наведено в табл. 3.3.

Синтетичний облік за рахунком 10 „Основні засоби” ведуть в журналі-ордері №13 с.г. Залишки по кредиту цього рахунка здійснюється на підставі первинних документів, бухгалтерських довідок, в кінці місяця кредитові обороти рахунка 10 журналу-ордера №13 с.г. переносять в Головну книгу.

В табл..3.4 подано журнал-ордер №13с.г. за серпень 2001р. Загальна схема обліку основних засобів в СФГ„Пролісок” подано на рис.3.4.

Таблиця 3.3 – Типові операції за рахунком 10 „Основні засоби”

Зміст господарських операцій Кореспондуючі рахунки
дебет кредит
1 2 3
1. Відображено знос основних засобів, що були в експлуатації 10 131
2. Введено в експлуатацію основні засоби 10 152
3. Переведення молодняку тварин в основне стадо 107 155
4. Оприбутковано придбані основні засоби, що не потребують витрат на їх монтаж, збирання 10 37
5. Оприбутковано від найомників основних засобів як внесків у пайовий капітал 10 41
6. Індексація (дооцінка) основних засобів 10 423
7. Прийнято від засновників основні засоби, як їх внески у статутний фонд 10 46
8. Оприбутковано основні засоби, раніше списані з балансу 10 19
9 Надходження основних засобів у рахунок виплати дивідендів 10 73
10 Безплатне надходження основних засобів 10 424
11 Внутрішнє переміщення основних засобів 10 10
1 2 3
12 Списано знос основних засобів, що вибули з господарства 131 10
13 Залишкова вартість переданих основних засобів 14 10
14 Передано основні засоби у фінансову оренду 16 10
15 Вибракувано тварин з основного стада 21 10
16 Обмін основних засобів на інші активи по бартеру 37 10
17 Списання індексації основних засобів 42 10
18 Відображено залишкову вартість ліквідованих основних засобів 976 10
19 Відображено нестачу основних засобів 94 10
20 Відображено залишкову вартість реалізованих ОЗ 972 10
21 Списано страчені основні засоби внаслідок надзвичайних подій 99 10

Таблиця 3.4 – Журнал-ордер № 13 с.г. за серпень 2001 року (в частині рахунка 10 „ основні засоби”)

№ з/п Зміст запису З кредиту рахунку 10 в дебет рахунків
13 94 972 Разом по кредиту рах. Ю
1 Вибракувано тварин з основного стада 10100 10100
2 Реалізовано культиватор УСМК-54 2400 12000 14400
3 Списано транспортер на фермі №1 9000 9000
4 Недостача основних засобів за залишковою вартістю 950 950
Разом 21500 950 12000 34450

Первинні документи з надходження і вибуття основних засобів


Акт приймання-передачі (внутрішнього приміщення) основних засобів Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів Акт на переведення тварин з групи в групу Акт на списання основних засобів Акт на списання автотранспортних засобів Акт на вибракування тварин з основного стада

Інвентарні картки

Описи інвентарних карток Інвентарний список основних засобів

Журнал-ордер № 13 с.г.
Картка обліку руху основних засобів

Головна книга

Рис. 3.1 Загальна схема обліку основних засобів

Рис. 1 в СФГ „Пролісок”

3.3 Облік зносу (амортизації) основних засобів

Основні засоби під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів. Знос – це втрата основними засобами початкової вартості у процесі їх використання. Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку корисного використання.

Не нараховується знос на землю та інші основні засоби, які мають необмежений термін корисного використання.

Строк корисної експлуатації основних засобів – це період, протягом якого основні засоби будуть використовуватись підприємством, або з їх використанням буде виготовлено очікуваний підприємством обсяг продукції.

Строк корисної експлуатації визначається самим підприємством з врахуванням таких чинників:

- очікуваної потужності або фізичної продуктивності об’єкта;

- очікуваного фізичного зносу;

- морального зносу;

- правових або аналогічних обмежень щодо використання об’єкта.

Строк корисного використання активу може змінюватись:

- у разі зміни технології виробництва або попиту продукції, що виробляється за допомогою цього активу;

- у разі капіталізації наступних витрат, пов’язаних з використанням активу, що покращують його стан.

Результати зміни терміну корисного використання об’єкта будуть впливати на величину амортизації цього об’єкта в поточному та майбутньому періодах, проте накопичена амортизація за попередні періоди не коригується.

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання активу.

З 01.07.2000 р., згідно П (С) БО7, підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів застосовуючи такі методи:

1) прямолінійний;

2) виробничий;

3) зменшення залишкової вартості;

4) прискореного зменшення залишкової вартості;

5) кумулятивний.

Наведені методи нарахування амортизації можна умовно поділити на два види:

- методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

- метод амортизації, який базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єкта основних засобів, - виробничий метод нарахування амортизації основних засобів.

Крім зазначених методів, підприємство також може застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством.

Розглянемо особливості нарахування амортизації основних засобів різними методами.

За прямолінійним методом вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма та річна сума амортизації залишаються постійними на весь строк корисної служби об’єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об’єкта зменшується.

Метод зменшення залишкової вартості полягає у визначенні річної суми амортизації об’єкта основних засобів, виходячи із залишкової вартості такого об’єкта на початок звітного року. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об’єкта основних засобівна річну норму амортизації:

А=3В х На,

де А – сума амортизаційних відрахувань;

3В – залишкова вартість об’єкта основних засобів;

На = річна норма амортизації.

Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за такою формулою:

На = 1-н√(ЛВ:ПВ),

де На – річна норма амортизації;

н – термін корисного використання об’єкта основних засобів, років;

ЛВ – ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів;

ПВ – первісна вартість об’єкта основних засобів.

У перший рік експлуатації об’єкта основних засобів базою для нарахування амортизації такого об’єкта буде його первісна вартість.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості виходить з того, що корисність і продуктивність основних засобів в перші періоди використання є значно вищими, ніж в наступні. Норма амортизації застосовується не до вартості, що амортизується, а до балансової (залишкової) вартості об’єкта на кінець попереднього періоду. Фіксована норма амортизації приймається рівною річній нормі амортизації за прямолінійним методом, помноженою на коефіцієнт прискорення, який, як правило, дорівнює двом.

Кумулятивний метод визначається сумою років строку служби відповідного об’єкта за допомогою коефіцієнтів, в чисельнику яких зазначаються роки, що залишаються до кінця строку служби об’єкта (в зворотньому порядку), а в знаменнику – загальна сума років експлуатації. Перемноживши кожний дріб на вартість об’єкту, що амортизується, визначають суму амортизації.

Виробничий метод заснований на передбаченні, що функціональна корисність об’єкта залежить не від часу, а від результатів його використання. При цьому строк корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство планує виготовити або надати з використанням об’єкта. При застосуванні цього методу амортизація розраховується шляхом розподілу вартості об’єкта, що амортизується, прямо пропорційно кількості продукції (обсягу послуг) яку підприємство очікує виготовити за відповідні періоди протягом строку його корисної служби.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12. Нарахування амортизації починається з місця, наступного за місяцем, в якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

У досліджувальному господарстві для нарахування амортизації застосовують норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством.

Відповідно до п. 8.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” суми амортизаційних відрахувань звітного періоду розраховують застосуванням норм амортизації, визначених п. 8.6 цього Закону, до балансової вартості груп основних фондів на податок звітного періоду.

Амортизації нараховують раз на квартал, яку визначають за формулою:

Б(а) = Б (а-1) + П (а-1) – В (а-1) – А (а-1),

де Б(а) – балансова вартість групи на початок звітного періоду; Б (а-1) – балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному; П (а-1) – сума витрат, понесених на придбання основних засобів, проведення капітального ремонту, реконструкції тощо протягом періоду, що передував звітному; В (а-1) – сума виведених з експлуатації основних засобів протягом періоду, який передував звітному; А (а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

Щоб практично використати норми і положення ст. 8 Закону для нарахування амортизації в бухгалтерському обліку, необхідно визначитись, до якої із 3 груп вони належать, а далі використати коефіцієнти – норми амортизації.

Облік зносу основних засобів ведуть на рахунку 13 „Знос необоротних активів”, на якому узагальнюється інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу необоротних нематеріальних і матеріальних активів. Для обліку зносу основних засобів призначено субрахунок 131 „Знос основних засобів”. За кредитом рахунку відображається нарахування амортизації, за дебетом – зменшення суми амортизації.

Аналітичний облік зносу основних засобів ведеться відповідно за видами основних засобів.

У табл.. 3.5 наведемо типові кореспонденції за субрахунком 131 „Знос основних засобів”

Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків
дебет кредит
1. Списано знос основних засобів, що вибули з господарства 131 10
2. Списано суму зносу за уціненими основними засобами 131 10
3. Списано суму зносу переданих основних засобів до статутного капіталу 131 10

4. нарахована амортизація на об’єкти основних засобів:

- виробничого призначення

- загально виробничого призначення

- що забезпечують збут продукції

- загальногосподарського призначення

- житлово-комунального та соціально культурного призначення

- що забезпечують усунення наслідків надзвичайних подій

- що використовуються на будівництві та реконструкції основних засобів

23

91

93

92

949

99

15

131

131

131

131

131

131

131

Норму амортизації встановлюють у відсотках до балансової вартості кожної із зазначених груп основних засобів на квартал: група-1,25%, друга-6,25% і третя-3,75%. Розглянемо методику нарахування амортизації у СФГ „Пролісок” за 2001 рік у табл. 3.6 На відміну від ст. 8 Закону, яка передбачає нараховувати амортизацію щоквартально, п. 29 П (С) БО7 зобов’язує робити цю операцію щомісячно. Оскільки нарахування амортизації здійснюється у відсотках до залишкової вартості, то не зрозуміло як визначати залишкову вартість: щомісячно чи за правилами ст. 8 Закону.

Зсилаючись на положення постанови КМУ від 28.02.2000 р. № 419 „Про порядок подання фінансової звітності”, яка передбачає вважати звітним періодом рік, а проміжним звітним періодом – квартал, вважаємо, що залишкову вартість необхідно визначати щоквартально, як і роблять в досліджувальному господарстві.

Розрахунок амортизаційних відрахувань у СФГ „Пролісок” здійснюють на пристосованих бланках. Вважаємо, що господарству доцільно використовувати бланки типової форми, особливо це стосується реєстрів, які були розроблені і затверджені Міністерством аграрної політики України.

Згідно методичних рекомендацій для нарахування амортизації складають розрахунок нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів за прямолінійним методом (ф. №10.2.2.с.2). Розрахунок використовують для визначення річної і місячної суми амортизації на 1 січня. Основні засоби групують за групами і видами об’єктів. Для щомісячного нарахування амортизації передбачено відомість нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активі які надійшли або вибули (ф. № 10.2.6.с.г.). В цій відомості зазначають вид основних засобів за класифікаційними групами та кореспондуючими рахунками суму амортизації по об’єктах, що надійшли і вибули. На підставі вищезгаданих документів складають Відомість нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів за місяць (ф. № 10.2.7.с.г.). В ній записують розподіл амортизації по об’єктах, що надійшли і вибули, та суму амортизації, нарахованої в поточному місяці.

Нарахування амортизації основних засобів за методом, передбаченим податковим законодавством за класифікаційними групами, здійснюють у Відомості нарахування амортизації основних засобів (ф. № 10.2.8.с.г.), яка відкривається на рік. У цій відомості за класифікаційними групами основних засобів і їх видами щомісяця нараховують суму амортизації та зазначають розподіл зносу за об’єктами обліку.

Синтетичний облік за рахунком 13 „Знос необоротних активів” ведеться в журналі-ордері № 10.2.с.г. записи за кредитом цього рахунку здійснюють на підставі відомості № 10.2.7.с.г або № 10.2.8.с.г. Кредитовий оборот з журналу-ордера переносять в головну книгу.

3.4 Облік витрат на ремонт і поліпшення основних засобів

Обов’язковою умовою ефективного використання і продовження строку експлуатації основних засобів є постійне підтримання їх в робочому стані за рахунок проведення періодичних ремонтів і технічного обслуговування та поліпшення.

В бухгалтерському обліку до 01.07.2000 р. і в податковому обліку витрати як з ремонту основних фондів, так і з їх поліпшення відносяться на валові витрати тільки в межах 5% від балансової вартості відповідної групи основних фондів на початок року, а понад цю межу – на збільшення вартості основних фондів з наступною амортизацією.

Після 01.07.2000 р. бухгалтерський облік з ремонту і поліпшення основних фондів регламентується П (С) БО7. Так, на підставі п. 14 П (С) БО7 первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, спочатку очікуваних від використання об’єкта основних засобів. Витрати, що здійснюються для забезпечення майбутніх економічних вигод, спочатку очікуваних від використання об’єкта основних засобів, включаються до складу витрат звітного періоду п. 15 П(С) БО7). Таким чином, після 01.07.2000 р. для цілей відображення операцій у бухгалтерському обліку підприємству необхідно чітко розмежовувати ремонт основних засобів та їх поліпшення

Під терміналом ремонт, на підставі П (С) БО7, а також ст. 8 Закону про оподаткування прибутку слід розуміти відновлення первісних споживчих і функціональних якостей об’єкта основних фондів, частково втрачених у ході експлуатації даного об’єкта в господарській діяльності підприємства. При цьому, згідно П (С) БО7, не відбувається збільшення спочатку очікуваних вигод від використання даного об’єкта, а відбувається відновлення величини раніше очікуваних вигод. Згідно п. 15 П (С) БО7 витрати на ремонт підприємство відносить на витрати діяльності

Під поліпшенням основних фондів, згідно п. 14 П (С) БО7, слід розуміти збільшення споживчих якостей об’єкта (у вигляді модернізації, добудови, дообладнання, реконструкцій тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод. Витрати на поліпшення основних фондів відносяться, згідно П (С) БО7, у збільшення їх первісної вартості з наступним нарахуванням амортизації на всю вартість основних фондів (і в тому числі на суму цього поліпшення).

Збільшення економічних вигод може бути досягнуто двома шляхами:

- збільшення надходжень грошових коштів внаслідок зростання виробничої потужності об’єкту,;

- зменшення витрат, пов’язаних з використанням об’єкту основних засобів.

Класифікацію ремонту основних засобів розглянемо на рис. 3.2

Залежно від обсягу і характеру робіт, розміру витрат розрізняють ремонт капітальний і поточний.

Витрати на ремонт основних засобів обліковують на рахунках 23 „Виробництво”, 91 „Загальновиробничі витрати”, 92 „Загальногосподарські витрати”, 93 „Витрати на збут”, 94 „Інші витрати”, залежно від того, де їх використовують: у виробництві, при реалізації продукції, у житлово-комунальному господарстві.

Ремонт основних засобів здійснюють на основі заяви керівників виробничих підрозділів, у яких експлуатуються основні засоби; що потребують ремонту. При ремонті господарським способом інженер механік господарства складає Відомість дефектів на ремонт машин. У ній зазначають виявлені дефекти, вказують потребу в запасних частинах і матеріалах, обсяг робіт і визначають нормативну вартість ремонту. На підставі затвердженої керівництвом відомості дефектів виписують лімітно-забірну картку на видачу матеріалів для ремонту, складають наряд на відрядну роботу. Після виконання робіт у відомості дефектів відображають фактичні витрати запасних частин, інших матеріалів, оплати праці й обчислюють собівартість ремонту.

Закінчений ремонт будівель, споруд, машин та інших основних засобів оформляють Актом приймання передачі відремонтованих і реконструйованих об’єктів.

Аналітичний облік витрат на ремонт основних засобів ведуть у Виробничому звіті, а синтетичний у журналі-ордері № 10.2.с.г. та Головній книзі.

У табл. 3.7 наведемо типові кореспонденції рахунків з ремонту та поліпшення ОЗ.

Таблиця 3.7 – Типові кореспонденції рахунків з обліку витрат на ремонт та поліпшення основних засобів

Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків
дебет кредит
1 2 3
1 2 3
1. Відображено затрати з реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання об’єктів основних засобів 151 631
2. Сума ПДВ 644 631
3. Зараховано затрати після завершення реконструкції на збільшення первісної вартості основних засобів 103 151

4. Витрати на обслуговування та ремонт, які здійснені для забезпечення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання:

- основних засобів виробничого призначення

- основних засобів, що забезпечують збут продукції

- відображено суму ПДВ

23,91

93

641

631

631

631


3.5 Контроль основних засобів

Основні засоби є сукупністю засобів праці, які функціонують у натуральній формі протягом кількох років у сфері матеріального виробництва або нематеріальної сфери, які відповідно до бухгалтерських звітів включені до складу основних засобів.

Основними завданнями контролю є встановлення:

- правильності документального оформлення і своєчасного відоб­раження в обліку операцій з основними засобами, їх надходження, внутрішнього переміщення і вибуття;

- перевірка правильності розрахунку, своєчасного відображення зносу (нарахування амортизації) основних засобів;

- контроль за витратами на ремонт;

- перевірка правильності відображення в обліку фінансових ре­зультатів від вибуття (в тому числі ліквідації) основних засобів;

- контроль за збереженням основних засобів;

- перевірка правильності проведення індексації основних засобів.

Перевірку наявності основних засобів можна проводити двома способами: шляхом інвентаризації (при невеликій кількості засобів) або шляхом документальної перевірки. Другий спосіб полягає в тому, що об'єкт основних засобів вважають наявним, якщо існують: документ, який підтверджує його придбання, отримання на безоплатній основі, створення тощо; акт прийому-передачі 03-1; в реєстрах обліку зроблено відповідний запис. В разі відсутності одного з трьох основних документів актив не вважається наявним, тому він не може бути включеним до балансу. В реєстрах кількісного обліку на кожний об'єкт основних засобів відкривається інвентарна картка.

СФГ „Пролісок” використовують переважно перший спосіб, тобто проводять інвентаризацію основних засобів. Розглянемо в таблиці 3.8 акт контрольної перевірки інвентаризації основних засобів.

Таблиця 3.8 - Акт контрольної перевірки інвентаризації основнихзасобів в СФГ „Пролісок” ( матеріально-відповідальна особа Перетятко С.М.)

з/ п

Наймен ування цінностей, які перевірені Значиться в інвентаризаційном у описі Фактично виявлено при перевірці Результати перевірки (+більше - менше)
кільк ість ціна сума кільк ість ціна сума кільк ість ціна сума
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
1

Льоно-

бралка

1 2530 2530 1 2530 2530 - - -
2 Косарка КПС-2.1 1 7825 7825 1 7825 7825 - - -
3 Мітла ОГД-6 1 1952 1952 1 1952 1952 - - -
4 Плуги ПЛН-4-35 2 420 840 2 420 840 - - -
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
5

Льоно-

молка

МЛ-2.8

1 2052 2052 1 2052 2052 - - -
6 Розкида ч РОУ-6 1 9250 9250 1 9250 9250 - - -
7 Волоку шаРТУ 10 1 1120 1120 1 1120 1120 - - -

Необхідно умовою є перевірка відповідності основних засобів критеріям визнання, тобто ймовірності того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цих активів, і вартість активів може бути достовірно оцінена. Важливим критерієм є достовірна оцінка основних засобів. Будь-яка оцінка (первісна, справедлива,залишкова вартість) відображається в документі, який підтверджує факт здійснення операції з активом. В цьому разі необхідно оцінити правомірність використання тієї чи іншої оцінки. Якщо оцінку активу здійснено відповідно з П(С)БО ревізор повинен використати аналітичні прийому для перевірки точності вказаної суми (у вибірковому порядку).

Важливою проблемою є перевірка правильності розрахунку справедливої вартості, особливо це стосується тих основних засобів, які були придбані за кілька років до реформи бухгалтерського обліку. Численні індексації, переваги податкового способу нарахування амортизації призвели до того, що залишкова вартість основних засобів на 1 січня 2000 р. суттєво відрізняється від ринкової, а визначення ринкової вартості за цими об'єктами було неможливо у зв'язку з відсутністю на більшість з них активного ринку.

Важливим завданням контролерів є перевірка правильності відображення в обліку руху основних засобів. Для цього здійснюють контрольні вибіркові обстеження об'єктів основних засобів, виявляють відповідність їх фактичного стану наявній розрахунково-платіжній і технічній документації. Первинні документи на оприбуткування основних засобів порівнюють із даними складського обліку, бухгалтерськими реєстрами, журналом реєстрації доручень та платіжними документами. При цьому встановлюють розходження у цих документах, з'ясовують їх причини, виявляють факти підміни дорогих товарів малоцінними

Приймання будівельних об'єктів в експлуатацію здійснюють робочі приймальні комісії згідно з проектно-кошторисною документацією, про що складають акт. Перед прийманням об'єктів в експлуатацію їх уважно оглядають на предмет дотримання будівельних норм і правил та відповідності проектно-кошторисній документації і договору. При виявленні дефектів, недоробок в акті про них вказують із зазначенням терміну усунення. У процесі ревізії з'ясовують, чи були створені комісії по прийманню об'єктів, чи прийняті об'єкти в експлуатацію з усіма необхідними комунікаціями і обладнаннями, чи усунені зазначені в акті недоліки. Для цього об'єкти оглядають в натурі, опитують працівників. Інвентарні картки, акт приймання в експлуатацію, договори та проектно-кошторисну документацію зіставляють між собою. Встановлюють таким чином своєчасність їх оприбуткування. При необхідності проводять контрольні обміри будівель і споруд, експертизу проектно-кошторисної документації.

Контроль придбання техніки та обладнання здійснюють відповідно до інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за кількістю і якістю.

Для одержання матеріальних цінностей від постачальників експедиторам видають доручення, яке реєструють у спеціальному журналі і видають під розписку одержувача. Особа, що одержала доручення, зобов'язана наступного дня або зразу ж після одержання товарів подати в бухгалтерію документи про виконання робіт і здачу на склад матеріальних цінностей. Не використані доручення потрібно повернути у бухгалтерію на наступний день після закінчення строку їх дії, про що робиться відмітка у журналі. Постачальник відпускає товари лише при наявності доручення.

Перевірка реалізації або безкоштовної передачі основних засобів починається з ознайомлення з рішенням (дозволом) на вчинення підприємством відповідних дій. Таким документом є протокол зборів трудового колективу. При перевірці ліквідації у зв'язку із зносом або по­шкодженням розглядаються акти на ліквідацію основних засобів. Слід перевірити, чи затверджений відповідний акт керівником підприємства, та чи зроблена відмітка бухгалтерії про фіксацію вибуття інвентарного об'єкта в інвентарній картці.

Перевірка індексації основних засобів проводиться з метою встанов­лення наявності та правильності проведення індексації основних засобів. Контролер вивчає документи, які підтверджують проведення індексації балансової вартості. Такими документами є складені комісією з індексації відомості індексації балансової вартості основних засобів та їх зносу відповідно до законодавчих актів. Далі перевіряється правильність відображення зміни вартості основних засобів у бухгалтерському обліку.

Із балансу господарства можуть бути списані будівлі, споруди, машини та інші основні засоби, якщо вони стали непридатними внаслідок фізичного зносу, стихійного лиха, морального старіння або у зв'язку з будівництвом, розширенням господарства. Основні засоби підлягають списанню лише у тих випадках, коли відновити їх неможливо або економічно недоцільно, і вони не можуть бути реалізовані. При списанні основних засобів внаслідок фізичного зносу треба стежити за дотриманням амортизаційних строків служби. Передчасне їх списання свідчить про порушення правил експлуатації машин та обладнання.

У процесі ревізії перевіряють обґрунтованість списання основних засобів із будь-яких причин. При цьому уважно вивчають акти на списання, порівнюють їх з інвентарними картками, щоб переконатися в достовірності строку служби, вказаному в акті, звертають увагу на дату останнього ремонту, обсяг виконаних робіт за попередній період експлуатації, суму нарахованого зносу.

При перевірці операцій з реалізації основних засобів визначають економічну доцільність цих дій, з'ясовують по якій ціні реалізовані основні засоби, уважно вивчають оформлення документації на реалізацію, кому продано основні засоби, при необхідності проводять зустрічну перевірку з покупцями, виявляють результат від реалізації.

Вибуття основних засобів внаслідок аварії чи стихійного лиха повинно бути підтверджене спеціальними актами та висновками відповідних органів.

Перевіряючи правильність нарахування амортизації слід мати на увазі такі особливості:

— об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі);

— нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об'єкта, який установлюється підприємством;

— амортизація основних засобів (крім інших необоротних активів) нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивного; виробничого;

— норм і методів, передбачених податковим законодавством;

— метод амортизації обирається підприємством самостійно;

— нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства із сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році;

— суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства (зносу необоротних активів).

Перевіряючи нарахування амортизації (зносу), аудитор повинен приділити увагу встановленню правильності застосування належного понижуючого коефіцієнта. З 2001 р. понижуючий коефіцієнт не застосовується.

Оформлення результатів економічного контролю включає систематизацію, узагальнення матеріалів перевірок і складання основного акта ревізії.

На практиці найбільш широко застосовують два види актів ревізії:

проміжний і основний. Головне призначення проміжних актів - негайне документальне оформлення результатів контролю, тобто дійсного стану господарських чи фінансових операцій на момент перевірки.

Основний акт ревізії є двостороннім документом, який має юридичну силу. Від правильного його оформлення значною мірою залежить своєчасність притягнення винних осіб до відповідальності, розробка та реалізація заходів щодо ліквідації виявлених недоліків та приведення в дію виявлених резервів. Тому до оформлення акта ревізії ставляться суворі вимоги, всі записи в ньому повинні бути чітко аргументовані, об'єктивні і доказові.

Основний акт ревізії складають на підставі згрупованих узагальнених матеріалів проміжних актів і записів з робочих зошитів. Він включає вступну (загальну) і основну (програмну) частини. У першій частині відображають такі дані: назва акту, місце і дата його складання; склад ревізійної комісії;

підстава, дата, початку і закінчення ревізії; загальні відомості про попередню ревізію; короткі відомості про підприємство; спосіб перевірки.

В основній частині акта відображають результати перевірки проміжних питань по розділах затвердженої програми ревізії. В кожному розділі коротко, але досить повно викладають факти, що характеризують виробничо-фінансову діяльність підприємства.

До акту додають опис додатків і самі додатки. Акт складають у 3-ох примірниках, один з яких під розписку в першому примірнику акта передають керівнику або головному бухгалтерові підприємства, а інші -органу, який призначив ревізію.

Після цього контролери готують висновки і пропозиції з реалізації матеріалів ревізії. У висновках у стислій формі констатують основні недоліки, порушення, зловживання, зазначають винних осіб, причини та наслідки порушень. У пропозиціях дають рекомендації з відшкодуванням нестач, розтрат, крадіжок та інших збитків, оприбуткуванню лишків, притягнення винних до відповідальності, передання матеріалів в інші органи для вжиття заходів по усуненню і недопущенню надалі виявлених недоліків і порушень. Основну увагу контролери у своїх висновках та пропозиціях повинні приділяти виявленню і використанню внутрішніх резервів.

3.6 Напрями вдосконалення обліку основних засобів

В зв’язку з формуванням в даний час нової економічної системи, заснованої на ринкових відносинах для ефективного управління необхідно отримувати достовірну інформацію за невеликий проміжок часу. В зв’язку з новими умовами змінюється роль бухгалтерського обліку і суттєвим змінам піддаються методологічні і методичні аспекти його організації. Необхідно застосовувати автоматизовану систему обліку, в склад якої входили автоматизовані робочі місця бухгалтера (АРМБ).

В умовах автоматизованої обробки інформації бухгалтерський облік і бухгалтерська інформація використовується набагато менше ніж при ручній обробці даних.

Сучасна автоматизована система обліку повинна будуватися на основі найновіших засобів вирахувальної техніки і повинна забезпечити:

- повне і своєчасне задоволення інформаційних потреб користувачів;

- виконання контрольних і аудиторських задач, з метою отримання необхідної інформації про наявні відхилення;

- отримання комп’ютерних управлінських рішень;

- здійснення аналізу і прогнозування господарсько-фінансової діяльності підприємства.

При автоматизованій обробці облікової інформації повинні використовуватись наступні принципи бухгалтерського обліку.

1. Вимірність. Даний принцип відображає можливість регістрації інформації, яка може бути представлена в грошовому вираженні. Грошова оцінка є загальноприйнятою мірою вимірювання, під дією якої неоднорідні фактори по підприємству виражаються у вигляді чисел.

2. Безперервність. По цьому принципу економічною одиницею вважається підприємство, що функціонує на протязі невизначеного часу. Безперервність функціонування підприємства передбачає, що в момент реалізації товарів бухгалтерський облік признає їх вартість,підтверджену продажною ціною. При ліквідації підприємства його ресурси оцінюються по ліквідаційній вартості.

3. Облік по вартості. Даний принцип передбачає, що активи підприємства вносяться в облікові регістри по ціні, сплаченій за їх придбання, тобто по їх вартості. Така оцінка є об’єктивною, так як базується на документах, і, що особливо важливо, відповідна сума дійсно була виплачена за предмет оцінки. Даний принцип дозволяє відображати реальні фінансові результати.

4. Подвійність обліку. Всі господарські операції в бухгалтерському обліку повинні бути відображені двічі в одинаковій сумі.

5. Відокремлення підприємства. Даний принцип передбачає, що підприємство повинно бути самостійним по відношенню до своїх власників.

6. Обліковий період. Цей принцип передбачає встановлення чіткого облікового періода.

7. Консерватизм (обережність). Принцип передбачає, що доходи, потенційно сформовані в даному звітному періоді, повинні бути показані лише в тому звітному періоді, в якому будуть реалізуватися.

8. Реалізація. Якщо відповідно до принципу консерватизму визначається звітний період, в якому повинен бути включений доход підприємства, то по принципу реалізації вказується сума доходу, яка повинна бути визнана від даного доходу.

9. Послідовність. Використання даного принципу передбачає, що вибравши конкретний метод обліку, підприємство зобов’язане в усіх наступних подіях укологічного характеру його використовувати до тих пір, поки не виникнуть поважні причини для його зміни.

10. Відповідність. По даному принципі доходи звітного періода повинні бути співставлені з витратами, завдяки яким були отримані дані доходи.

В останній час набуло поширення концепції децентралізації обробки облікової інформації і створенні локальних баз даних. На Україні вона знайшла чвоє відображення в створенні АРМ бухгалтера.

АРМ бухгалтера є засобом автоматизації праці зайнятого обліком персоналу і представляє собою функціональну спеціалізовану систему, програмно-технічний комплекс, інформаційне і додаткове інструктивно-методичне і організаційно-технологічне забезпечення.

Автоматизоване робоче місце бухгалтера з обліку основних засобів забезпечує автоматизоване ведення магнітотеки інвентарних карток основних засобів, нарахування амортизаційних відрахувань на повне відновлення і капітальний ремонт, ведення обліку дорогоцінних методів у складі основних засобів.

Облікові працівники виконують на АРМ такі основні автоматизовані операції:

- ведення з допомогою клавіатури в комп’ютер даних первинних документів з обліку основних засобів;

- автоматизований контроль введення даних на достовірність і повноту;

- автоматична обробка введення даних і відображення результатів обробки в інвентарних картках;

- автоматичне формування і виведення на екран монітора або друкування машинограм згрупованих у цілому по підприємству за матеріально відповідальними особам, місцями зберігання або експлуатації;

- організація і введення нормативно-довідкової інформації;

Отже, СФГ „Пролісок” необхідно здійснити поступовий перехід від ручної обробки даних до автоматизованого бухгалтерського обліку. Це значно полегшить роботу облікової служби в частині оперативності інформації та зменшенні затрат часу на її обробку.


Висновки і пропозиції

Результати проведеного дослідження дають підстави для наступних висновків: СФГ „Пролісок” займається виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції. Основний виробничий напрямок зерновий з розвинутими промислами. Господарство володіє земельними ресурсами в розмірі 1097 га., половину з яких становить рілля.

СФГ „Пролісок” є прибутковим господарством, незважаючи на скрутне економічне становище сільськогосподарських підприємств, та й країни вцілому і хоча показники економічної ефективності в 2001 р. були дещо нижчими порівняно з 1999 р., господарство було в 2001 р. прибутковим, величина прибутку – 10,8 тис. грн.

Досліджуване господарство не в достатній мірі забезпечене основними виробничими фондами. Як свідчить аналіз їх вартість у 2001 р. порівняно з 1999 р. зменшилась майже в 5 раз. Така ситуація склалася через те, що частина основних засобів вибула в результаті паювання.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку в господарстві створено облікову службу на чолі з головним бухгалтером. Вона налічує 6 чоловік. Облікова робота ведеться згідно облікової політики підприємства, форма обліку журнально-орендна.

Стан охорони праці на підприємстві потребує кращого. Бувають випадки в порушенні режиму праці і відпочинку, зафіксовані випадки травматизму.

Вивчення стану екологічної безпеки показали, що екології приділено не достатню увагу. Є випадки забруднення водних, земельних ресурсів та повітря.

Дослідженням організації обліку основних засобів встановили, що облік у господарстві ведуть на рахунку 10 „Основні засоби”. Первинний облік ведеться належним чином, на бланках типової форми. Єдиним недоліком є те, що зафіксовані факти несвоєчасного надходження первинних документів до бухгалтерії господарства, що ускладнює роботу бухгалтерів.

Аналітичний облік основних засобів ведуть по інвентарних об’єктах в одному примірнику і зберігаються у бухгалтерії господарства.

Синтетичний облік ведуть в журналі-ордері № 13 с.г. Записи по кредиту рахунку 10 у журналі-ордері здійснюють на підставі первинних документів. В кінці місяця кредитові обороти з журналу-ордера переносять в Головну книгу.

Важливе значення в обліку основних засобів відводиться нарахування зносу (амортизації). Згідно П (С) БО7 у бухгалтерському обліку можна використовувати такі методи розрахунку: прямолінійний, виробничий, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний. У СФГ „Пролісок” не використовують даних методів. Розрахунок амортизаційних відрахувань проводять в господарстві використовуючи норми і методи передбачені податковим законодавством, коли основні засоби ділять на три групи. Сам розрахунок амортизації здійснюють на пристосованих бланках.

Для підтримання основних засобів в робочому стані необхідно їх поліпшувати і проводити періодично ремонти. Останніми роками в господарстві не проводились ремонти та поліпшення, тому дане питання висвітлено чисто теоретично.

Контролю основних засобів в господарстві відводиться важлива роль. Там створена постійно діюча ревізійна комісія, яка здійснює перевірку надходження, вибуття основних засобів та правильності нарахування амортизації.

З метою дальшого вдосконалення обліку основних засобів пропонуємо:

1. Керівнику господарства посилити контроль за своєчасністю надходження у бухгалтерію господарства первинних документів.

2. При нарахуванні зносу (амортизації) основних засобів використовувати методи передбачені П (С) БО7.

3. Розрахунок амортизаційних відрахувань проводити у Відомості нарахування амортизації основних засобів (ф. № 10.2.8 с.г.)

4. При обліку ремонтів основних засобів керуватися положеннями стандарту 7, яким передбачено:

- витрати на ремонт ОЗ відносити на витрати діяльності;

- витрати на поліпшення основних засобів відносити у збільшення їх первісної вартості з наступним нарахуванням амортизації.

5. Здійснити поступовий перехід СФГ „Пролісок” від ручної обробки даних до автоматизованого бухгалтерського обліку. Це забезпечить більшу оперативність інформації та дозволить організувати безперервний контроль за обліком основних засобів.


Бібліографічний список

1. Білоусов А. Про проблеми практичного застосування нового порядку переоцінки основних засобів // Бухгалтерський облік і аудит.-2000.-№9.-

С.21-23.

2. Бухгалтерський облік у сільському господарстві: Навчальний посібник /П. Я. Хомин, Г, А. Лисий, В. С. Соловінський та ін.; За ред. Ю. Я. Литвина.

- К.: Вища школа, 1993. - 607 с.

3. Бухгалтерський облік у сільському господарстві: Підручник для вузів /За ред. Ю. Я. Литвина. - Тернопіль: Чарівниця, 1995. - 820 с.

4. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник7 за ред. Проф. Ф.Ф.Бутинця.-3-є вид., перероб. і доп. - Житомир: ЖІТІ, 2001.-672 с.

5. Гарасим П.М., Кізима А.Я. та ін Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей:Навч. Посібник / За ред. Хомина П.Я. -Тернопіль: Астон, 2000. -288 с.

6. ГоловС., Пархоменко В. Новий план рахунків: побудова і застосування II Бухгалтерський облік і аудит.-2000.-№1.-С.б5-79.

7. Городній М. М.„ Шикула М. К. Агроекологія: Навчальний посібник. - К.:

Вища школа, 1993. -410с.

8. Губачова О. Обираємо метод нарахування амортизації основних засобів // Бухгалтерський облік і аудит.-2000.-№11.-С.42-48.

9. Довідник з охорони праці в сільському господарстві /За ред. С. Д. Лехмана.

- К.: Урожай, 1990. - 398 с. ІО. Завгородний В.П. Автоматизация бухгалтерского учета, контроля, анализа й аудита. К.:А.С.К., 1998.-768 с. 11. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

від 16 липня 1999 р. №196 - XIV 11 Податки та бухгалтерський облік.-2000,-

№1.-С.25-29.

12.Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. №

334/94-ВР зі змінами і доповненнями у редакції Закону України від 22.05.97 р.№283/97-ВР.

13. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993р. "Голос України" від 2.03.93р.

14. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 //Голос

України. - №99(599), - 29 травня 1993. 15.3лобін Ю. А. Основи агроекології: Підручник. - К.: Лібра, 1998. -252 с.

16. Інструкція по журнально-ордерній формі обліку в сільськогосподарських підприємствах А затверджено наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 16 липня 1996 р.№222 // Методичний посібник " Схеми бухгалтерських проводок для сільськогосподарських підприємств" серії "Баланс . Бібліотека бухгалтера". Дніпропетровськ, ТОВ "Баланс-Клуб", 1998.-С.228-239.

17.Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій // Затверджено наказом міністерства фінансів України від ЗО листопада 1999 р. № 291// Бухгалтерський облік і аудит.-2000.-№1 .-С. 14-64.

18.Капінус О., Високос Т. Облік надходження та вибуття основних засобів у

сільському господарстві //Все про бухгалтерський облік.- 2002.- №24.- С.4-8. 19-Кляцкий М. Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку за умов

нової облікової політики // Бухгалтерський облік і аудит.-2000.-№9.-С.52-59.

20.Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку. Затверджено Міністерством фінансів України 29.12.2000 р. №356 /'/Бухгалтерський облік і аудит. - 2001. - №1. - с. 3-56.

21.Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні. Нормативно-практичний довідник. Навчальний посібник. Станом на 1 лютого 2000 р. - Львів: "Інтелект-Захід", 2000. - 188 с.

22-Огійчук М.Ф. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських

підприємствах: Підручник / За ред. проф. М.Ф.Огійчука. - К.: Аграрна освіта, 2001. -605 с.

23.Охорона праці: Навчальний посібник/Т. М. Гриник, С. Д. Лехман, Д. А. Бут-ко, В. А. Лущенков, В. І. Работягов — К.: Урожай, 1994. — 268 с.

24.Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій /У Затверджено наказом міністерства фінансів України від ЗО листопада 1999 р. № 291 II Бухгалтерський облік і аудит.-2000.-№1.-С.3-13.

25.Річні бухгалтерські звіти СФГ "Пролісок" за 1999-2001 роки.

26.Савчук В. К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських під­приємств. - К.: Урожай, 1995, — 328 с.

27-Скирпан О.П., Олійник В.М., Палях М.С. Бухгалтерський облік в сільському господарстві. Навчальний посібник для студентів спеціальностей "Економіка підприємства" та "Аграрний менеджмент". Видання друге, перероблене і доповнене. - Тернопіль: Книжково-журнальне видавництво " Тернопіль", 1998.-294с.

28-Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними

4юрмами власності: Навч. посібник.- 3-тє вид., дон й нерероб.- К: А.С.К.,

1998.-784с. 29.Шатковська Л.С. Економічний контроль на сільськогосподарських підприємствах. -К.: Вища школа, 1988.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий