Основні задачі аудиту

Реформування бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Збирання, обробка достовірної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб’єкта господарювання, формування аудиторських висновків як завдання аудиту. Аудиторські процедури при перевірці.

Зміст

Вступ. 2

1. Опишіть основні задачі аудиту. 4

2. Опишіть методи і прийми економічного аналізу в аудиті 6

3. Опишіть аудиторські процедури при перевірці фінансової звітності 9

Висновки. 18

Список використаних джерел. 19

Вступ

Реформування бухгалтерського обліку та фінансової звітності, затвердження нового плану рахунків і національних положень (стандартів) обліку та аудиторських нормативів вимагають реформування й удосконалення організації і методології аудиту.

В умовах розвитку ринкової інфраструктури відбувається процес формування розгалуженої мережі акціонерних, спільних, орендних підприємств, концернів, страхових компаній та інших підприємницьких структур, які не мають вищих органів управління. Тому виникає необхідність впровадження нової форми фінансово-господарського контролю - аудиту.

В сучасних умовах підприємства, кредитні установи, інші суб’єкти, що здійснюють господарську діяльність, суб'єкти, що здійснюють господарку діяльність, вступають у договірні відношення по використанню майна, коштів, проведенню комерційних операцій і інвестицій. Конфіденційність цих стосунків повинна підкріплюватися можливістю для всіх учасників угод одержувати і використовувати фінансову інформацію. Достовірність інформації підтверджується незалежним аудитором.

Власники, і насамперед колективні власники - акціонери, пайовики, а також кредитори, позбавлені можливості самостійно переконатися в тому, що всі численні операції підприємства, найчастіше дуже складні, законні і правильно відбиті в звітності, тому що звичайно не мають доступу до облікових записів, що ні відповідає досвіду, і тому потребують послуг аудиторів.

Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств і дотримання ними законодавства необхідно державі для прийняття рішень в області економіки й оподатковування.

Аудиторські перевірки необхідні державним органам, судам, прокурорам і слідчим для підтвердження достовірності фінансової звітності суб'єктів господарювання.

Потреба в послугах аудитора виникнула в зв'язку з такими обставинами:

1) можливість необ'єктивної інформації з боку адміністрації у випадках конфлікту між нею і користувачами цієї інформації (власниками, інвесторами, кредиторами);

2) залежність наслідків прийнятих рішень (а вони можуть бути дуже значні) від якості інформації;

3) необхідність спеціальних знань для перевірки інформації;

4) часта відсутність у користувачів інформації для оцінки її якості.

Всі ці передумови призвели до виникнення суспільної потреби в послугах незалежних експертів, що мають відповідну підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл на право надання такого роду послуг.

Аудиторські послуги - це послуги посередників, що встановлюють достовірність фінансової інформації.

Наявність достовірної інформації дозволяє підвищити ефективність функціонування ринку капіталу і дає можливість оцінювати і прогнозувати наслідки різноманітних економічних рішень.

1. Опишіть основні задачі аудиту

Основними завданнями аудиту є збирання та обробка достовірної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб’єкта господарювання і формування на цій основі аудиторських висновків. Такими завданнями є:

Упевнитись у правомірності створення підприємства і безперервності його функціонування.

Ознайомитись із системою господарювання і управління (знання бізнесу клієнта).

Оцінити надійність системи внутрішнього контролю.

З’ясувати ефективність системи бухгалтерського обліку.

Проконтролювати правильність здійснення основних господарських процесів (постачання, виробництво, збут).

Переконатись у повноті первинної документації.

Проконтролювати правильність ведення поточного бухгалтерського обліку і повноту відображення інформації в облікових регістрах.

Перевірити фактичну наявність активів, зобов’язань і капіталу, що відображені у фінансовій звітності.

Перевірити належність відображених у звітності активів, зобов’язань і капіталу (кому вони належать).

Перевірити постійність дотримання облікової політики суб’єктом господарювання.

Перевірити правильність ведення бухгалтерських записів та їх відповідність звітному періоду.

Встановити відповідність діяльності підприємства і ведення бухгалтерського обліку чинному законодавству.

Упевнитись у відповідності показників фінансових звітів (бухгалтерської і не бухгалтерської звітності).

Висловити незалежну думку щодо результатів перевірки фінансової звітності.

Для того щоб скласти свою думку про достовірність фінансової звітності, аудитор повинен мати обґрунтовану гарантію того, що інформація бухгалтерської документації та інші дані достовірні й достатні. Обґрунтована гарантія - це наявність доказів того, що в цілому у звітності немає істотних перекручень.

Однак існують причини, які заважають аудиторові виявити істотні неточності й перекручення, а саме:

використання неправильних тестів під час перевірки;

обмежувальні фактори, притаманні системам бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю (наприклад можливість змови посадових осіб);

той факт, що більшість аудиторських доказів носить більше переконливий, ніж остаточно стверджувальний характер.

Хоч аудитор відповідає перед замовником за свій аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства, це не звільняє керівництво цього підприємства від відповідальності за достовірність і повноту звітності. А процедура засвідчення бухгалтерської звітності підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), як цього вимагають Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та інші державні установи, не означає солідарну відповідальність за достовірність і повноту фінансової звітності з керівництвом підприємства, що перевіряється.

Крім основних завдань, аудит може залежно від конкретних ситуацій вирішувати низку функціональних завдань. До них відносяться:

коригування. Передбачається, якщо за результатами проведеного аудиту аудитором були зроблені негативні висновки (в цілому або в будь-якій частині), аудитор може за проханням клієнта дати рекомендації щодо виправлення виявлених помилок. У завдання коригування не входить безпосереднє виправлення помилок самим аудитором;.

оперативний контроль. Передбачається проведення перманентного аудиту, тобто систематичного контролю безпосередньо в процесі діяльності суб’єкта для попередження помилок або вибору оптимальних варіантів рішень. Діяльність аудитора щодо попередження помилок зводиться до розробки рекомендацій, правильних або оптимальних рішень або надання варіантів альтернативних рішень. Аудитор сам не може безпосередньо приймати рішення за клієнта.

стратегічне завдання - обґрунтування оптимальної або пропонування альтернативних стратегій і перспективної програми розвитку будь-якого аспекту діяльності підприємства в цілому.

2. Опишіть методи і прийми економічного аналізу в аудиті

Надаючи аудиторські послуги, як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід, аудитори повинні спиратися на широкий спектр прийомів і методів економічного аналізу. Під аналізом в економічній літературі розуміють оцінку облікової та іншої інформації за допомогою вивчення існуючих зв'язків і взаємозв'язків між показниками.

Економічний аналіз - це система прийомів для розкриття причинних зв'язків, що зумовлюють результати явищ і процесів (середні й відносні величини, групування, індексний метод, коефіцієнти автономії, довготермінового залучення коштів, маневрування власними коштами підприємства, нагромадження амортизації, реальної вартості основних засобів, коефіцієнти ліквідності (платоспроможності) тощо).

Економічний аналіз дає можливість оцінити:

майновий стан підприємства;

степінь підприємницького ризику, наприклад, можливість погашення зобов'язань перед третіми особами;

достатність капіталу для поточної діяльності і догосторокових інвестицій;

потребу в додаткових джерелах фінансування;

здатність до нарощування капіталу;

раціональність залучення займаних коштів;

обгрунтованість політики розподілу і використання прибутку;

обгрунтованість вибору інвестицій та ін.

Метою економічного аналізу в аудиті є визначення суті і змісту ділової активності клієнта, оцінка фінансово-господарських перспектив його функціонування в майбутньому.

Аудитор знайомиться зі змістом діяльності клієнта і його взаємовідносинами з партнерами, аналізує застосування в аудиті облікових і звітних даних нинішнього року та перевірену інформацію минулих років. Оцінка фінансово-господарських перспектив замовником інколи виявляє деякі фінансові труднощі, які можуть виникнути під час проведення аудиту підприємства, зокрема, якщо коефіцієнт відношення довгострокового боргу до власного капіталу вищий, ніж звичайний, а коефіцієнт прибутку на загальну суму активів нижчий середнього, то це свідчить про високий ризик фінансової нестабільності в замовника-підприємства.

У зарубіжній практиці під час аудиту використовують такі методи аналізу: прочитування зовнішньої звітності; галузевий порівняльний аналіз; порівняльний аналіз облікових і звітних даних за кілька періодів; обчислення індексів; балансове пов'язування; порівняльний аналіз фактичних даних клієнта з розрахунками самого аудитора; коефіцієнтний аналіз та ін.

Під час проведення аудиту особливу увагу слід звертати на два показники - собівартість продукції (робіт, послуг) і прибуток. Однак при цьому варто зауважити: аудитор може так багато уваги приділити економічному аналізу, що завдання, яке стоїть перед ним, відійде на другий план, тому аудитор вибирає будь-який напрямок, залежно від поставленої мети та завдань

Сучасний економічний аналіз має певні відмінності від традиційного аналізу фінансово-господарської діяльності. Насамперед це пов'язана із зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємства. Посилилась залежність фінансового стану господарського об'єкту від зовнішніх економічних процесів, надійності контрагентів (постачальників і покупців), ускладнення організаційно-правових форм функціонування. В результаті інструментарій сучасного економічного аналізу розширюється за рахунок нових прийомів і засобів, які дозволяють враховувати ці явища.

Не дивлячись на значну невизначеність в роботі підприємств, в останній час посилюється роль прогнозного аналізу, який дозволяє складати бізнес-плани.

Намагаючись вирішити конкретні питання і отримати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств все частіше прибігають до допомоги економічного аналізу. При цьому, як правило, вже не задовільняються констатуванням величини показників звітності, а розраховують отримати конкретне заключення про дотатність платіжних засобів, нормальних співвідношень власного і залученого капіталу, швидкості обігу капіталу і причинах її зміни, типах фінансування тих чи інших видів діяльності.

В цих умовах змінюється роль бухгалтерії, в чиї функції все частіше входить не лише ведення поточного обліку і складання звітності, а і економічний аналіз виключно в цілях управління підприємством. Задовільнити нові вимоги адміністрації може лише бухгалтер-аналітик, який здатний розібратися в економіці підприємства, виявити всі її хворі місця на основі фінансово-облікових даних, зрозуміло і чітко встановити міри впорядковуючого характеру.

Отже, економічний аналіз являє собою процес, побудований на вивченні даних про фінансовий стан підприємства і результатах його діяльності в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином, головною метою економічного аналізу є зниження неминучої невідомості, пов'язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих на майбутнє.

3. Опишіть аудиторські процедури при перевірці фінансової звітності

Аудиторська перевірка проводиться у відповідній послідовності. Кожен аудитор самостійно вибирає послідовність своїх дій, виходячи з особливостей діяльності клієнта й умов укладеного договору. Після з’ясування установчих та інших загальних документів переходить до перевірки показників фінансової звітності підприємства.

Перевірка фінансової звітності проводиться в такій послідовності:

формальна перевірка;

аналітична перевірка;

перевірка по суті та рахункова перевірка показників звітності.

Формальна перевірка полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів звітності та виявленні наявності самостійних змін у встановлених формах звітності, необумовлених виправлень, підчисток, наявності підписів.

Під час формального огляду звітних форм аудитор звертає увагу на заповнення їх адресної частини. Вид діяльності підприємства повинен відповідати його видам діяльності, передбаченим у Статуті. У разі необхідності ліцензування даного виду діяльності обов’язковою є перевірка наявності у підприємства ліцензії та строку її дії.

Після проведення формальної перевірки за формою аудитор переходить до аналітичної перевірки показників звітності – їх оцінки за допомогою вивчення вірогідних залежностей між показниками з метою виявлення суттєвих відхилень, вивчення яких за допомогою глибинних та наскрізних тестів дає змогу встановити факти помилок та порушень, що призводять до перекручення звітності. На першому етапі аудитору слід перевірити відповідність вказаного в балансі розміру статутного капіталу даним засновницьких документів. Вивчаючи звітність, аудитор повинен визначити ті ділянки звіту, де аудиторський ризик є найбільшим, це при можливості шахрайства чи наявності помилок в обліку і звітності, що є для даного клієнта найвірогіднішим.

Далі необхідно перевірити зіставлення і взаємозв’язок показників, відображених у різних формах бухгалтерської звітності, у зведених реєстрах обліку та зведених документах.

Для загальної характеристики підприємства слід провести фінансовий аналіз його показників, вивчити їх у динаміці, в порівнянні з середніми показниками у галузі.

На другому етапі аудиторської перевірки починається загальний огляд звітних форм клієнта, їх складу та структури. До етапів перевірки фінансової звітності відносяться:

перевірка правильності заповнення адресної частини;

визначення виду діяльності підприємства;

аудит правильності заповнення звітності за формою: наявність усіх передбачених показників, відсутність підчисток і виправлень;

логічна перевірка показників звітності з метою визначення ділянок у звітності з най інформаційнішим ризиком, тобто, де найвірогідніша можливість прояву шахрайства чи помилок в обліку звітності;

залежно від цього визначають ті операції і активи, які повинні бути перевірені ретельніше, і ті, де є можливість довіритися інформації клієнта;

рахункова перевірка, яка проводиться зіставленням і перевіркою взаємозв’язаних показників, відображених у різноманітних формах бухгалтерської звітності.

На третьому етапі перевірки фінансової звітності є проведення незалежної експертизи для встановлення її реальності, достовірності, своєчасності і єдності методичних звітних показників.

Аудит фінансової звітності суб’єктів підприємницької діяльності встановлюється відповідно її чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам (Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", затвердженим положенням (стандартам) бухгалтерського обліку тощо, Закону України "Про аудиторську діяльність".

При перевірці правильності відображення в балансі нематеріальних активів і основних засобів включають два основних моменти:

1) необхідність впевнення у тому, що відповідні акти підприємства, віднесені до складу нематеріальних активів і основних засобів, дійсно є в наявності;

2) впевненість доцільності вибору методології відображення господарських операцій та оцінки майна клієнта, тобто: поділ основних засобів та нематеріальних активів на групи, за якими ведеться бухгалтерський облік; вибір методу амортизації об’єктів основних засобів та нематеріальних активів.

На наступному етапі перевірці підлягає правильність відображення в балансі фінансових інвестицій. До фінансових інвестицій належать інвестиції підприємства, державні цінні папери (облігації та інші боргові зобов’язання), цінні папери і статутні капітали інших підприємств а також надання іншим підприємствам позик.

У балансі їх відображають за статтями "Довгострокові фінансові інвестиції" і "Поточні фінансові інвестиції".

При аудиті правильності відображення в балансі фінансових вкладен перевіряють наявність цінних паперів, їх вартості та відповідність усіх реквізитів. При перевірці балансових даних аудитор може прийняти рішення щодо більш глибокої перевірки певних питань.

На наступному етапі аудитору слід перевірити правильність відображення в балансі незавершеного виробництва.

По статті "Незавершене виробництво" в балансі повинні відображатися залишки коштів на кінець звітного періоду на рахунку 23 "Виробництво". При перевірці сум незавершеного виробництва слід керуватися Методологією відображення господарських операцій та оцінки майна, обраних клієнтом та їх закріплення наказом про облікову політику на підприємстві.

По незавершеному виробництву також необхідно перевірити, чи відповідають фактичні його залишки даним, вказаним у балансі. Для цього, по-перше, потрібно впевнитися, що дані обліку підтверджуються результатами інвентаризації незавершеного виробництва та що залишки правильно оцінені.

Велике значення має аудит реальності оцінки залишків незавершеного виробництва на кінець кожного місяця, оскільки від обгрунтування розподілу витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом залежить достовірність облікових і звітних даних про собівартість продукції і фінансові результати. Вихідною інформацією для перевірки складу й оцінки незавершеного виробництва за калькуляційними статтями витрат служать показники зведеного рахунка собівартості виготовленої продукції. Наведені дані про собівартість незавершеного виробництва на кінець місяця порівнюються з підсумковими показниками відомостей зведеного обліку виробничих витрат за окремими видами продукції, статтями витрат і калькуляційними групами матеріалів.

Однією з найважливіших аудиторських процедур є оцінювання балансового прибутку, величина якого суттєво залежить від правильності обчислення належних платежів (податок на додану вартість, акцизний збір, інші вирахування з доходу).

Для перевірки фактичного виторгу - виручки (доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - аудитор використовує первинні документи на відпуск готової продукції зі складу, облікові регістри, банківські виписки про рух грошових коштів на рахунку в банку, прибуткові касові ордери на приход готівки у касу підприємства, платіжні доручення на оплату відвантаженої продукції, перепустки на вивіз готової продукції з території підприємства.

Детальній перевірці підлягають доходи і видатки.

Щоб визначити валовий прибуток (збиток), необхідно від чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відняти суму собівартості реалізованої продукції.

Відтак для визначення фінансового результату від операційної діяльності (прибутку чи збитку) необхідно від валового прибутку відрахувати адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати і додати до одержаної суми інші операційні доходи.

Потім слід встановити правильність вирахування фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування. Для цього необхідно до фінансового результату від операційної діяльності долучити дохід від участі в капіталі (отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства), інші фінансові доходи (дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій), інші доходи (дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, дохід від неопераційних курсових різниць), і відняти фінансові витрати (витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу), втрати від участі в капіталі (збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства), інші витрати (собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, втрати від неопераційних курсових різниць, втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів).

Фінансовий результат від звичайної діяльності (прибуток, збиток) встановлюється шляхом відрахування від фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування податку на прибуток від звичайної діяльності.

І, нарешті, слід перевірити правильність визначення чистого прибутку (збитку). Для цього необхідно від фінансового результату від звичайної діяльності відрахувати надзвичайні витрати (невідшкодовані збитки від надзвичайних подій - стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій), податок із надзвичайного прибутку, і додати суму надзвичайних доходів. Таким чином, чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків із надзвичайного прибутку.

Ретельній перевірці підлягають первинні документи, що характеризують збитки від списання боргів через нестачі й крадіжки, через неплатоспроможність боржників, підставою для чого є рішення судів про неспроможність відповідача.

Досить старанно слід перевірити обґрунтованість відображення у бухгалтерському обліку тієї частини прибутку, яка підлягає вилученню в бюджет у зв'язку із застосуванням економічних санкцій: за приховання (заниження) прибутку (доходу) від оподаткування; пені за несвоєчасне перерахування платежів у бюджет та ін. Суми таких санкцій покриваються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, і не впливають на величину оподаткованого прибутку.

Крім того, аудит фінансового стану встановлює платоспроможність підприємства. Платоспроможним воно вважається тоді, коли сума активів (запаси, грошові кошти, дебіторська заборгованість тощо) більша або дорівнює його зовнішній заборгованості (кредити, кредиторська заборгованість, поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо).

Підвищення або зниження рівня платоспроможності підприємства слід встановити за зміною показника оборотних коштів (оборотного капіталу) як різницю між сумою поточних активів (запаси і витрати мінус зношення малоцінних і швидкозношуваних предметів плюс грошові кошти, розрахунки та інші пасиви) і короткостроковими боргами. Отже, оцінювання фінансового стану підприємства здійснюється за даними фінансової звітності (балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал).

Бухгалтерський фінансовий облік майна та результатів роботи кожної юридичної особи має здійснюватися відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV [2].

Аудиторський висновок має вміщувати відомості про достовірність або недостовірність даних фінансової звітності підприємства, дотримання ним правил ведення бухгалтерського фінансового обліку, економічну оцінку його ліквідності, платоспроможності, дохідності. Крім того, у висновку аудитора підкреслюється, що достовірність фінансової звітності підтверджується документами, які стосуються первинного фінансового обліку, грошовими документами, наявністю готівки, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей, необоротних активів (основних фондів) тощо.

Наприкінці висновку аудитор наголошує на позитивних і негативних сторонах діяльності підприємства, вказує на виявлені недоліки та порушення, викладає рекомендації щодо їх усунення, поліпшення фінансового стану.

У ринковому середовищі, коли фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється на принципах самофінансування, а за нестачі власних фінансових ресурсів - за рахунок позичкових коштів, дуже важливо дати аналітичну оцінку фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел. Запас джерел власних коштів - це запас фінансової стійкості підприємства за умови, що його власні кошти перевищують позичені.

Фінансова стійкість оцінюється на підставі співвідношення власних і позичкових коштів у активах підприємства, темпів нагромадження власних коштів внаслідок господарської діяльності, співвідношення довготермінових і короткотермінових позик, достатнього забезпечення матеріальних оборотних засобів власними джерелами.

Одночасно аудитор з'ясовує, чи спроможне підприємство виконувати свої обов'язки перед бюджетом, кредитними та іншими органами.

Для цього слід перевірити:

правильність реєстрації підприємства в органах державної податкової адміністрації;

наявність документа на право здійснення окремих видів діяльності, статуту, установчих документів, відкритого рахунка в банку;

структуру активів і пасивів балансу на звітну дату;

структуру власного капіталу;

забезпечення підприємства власними обіговими коштами;

повноту і своєчасність сплати податків і платежів;

фінансову сталість, платоспроможність тощо.

Для забезпечення якості проведення аудиту фінансової звітності необхідна така інформація:

баланс;

звіт про фінансові результати;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про власний капітал;

розшифрування дебіторів і кредиторів;

розрахунок нормативу власних обігових коштів;

бізнес-план;

Головна книга;

статистична звітність;

податкова звітність;

регістри бухгалтерського фінансового обліку;

первинна документація.

Мета аудиторської перевірки фінансової звітності - незалежна експертиза для встановлення реальності та достовірності її, своєчасності та єдності методичних звітних показників.

На початку аудиту фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності встановлюється відповідність її чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам (Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", затвердженим Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку тощо).

Під час аудиту показників фінансової звітності для встановлення її реальності й достовірності аудитори мають виявляти нереальну дебіторську заборгованість. При цьому особливу увагу слід зосередити на контролі позовної давності заборгованості, що рахується на балансі як реальна, а фактично термін її стягнення через суд чи арбітраж адміністрацією підприємства пропущено і вона підлягає списанню на збитки. У такому випадку аудитор зобов'язаний встановити причини утворення нереальної дебіторської заборгованості, місце її виникнення та відповідальних осіб.

Аудитор також встановлює несвоєчасно погашену кредиторську заборгованість (кредити і позики, не погашені в строк; за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк; поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо). При цьому кожна стаття балансу має бути проінвентаризована та підтверджена актами звірки, довідками тощо.

Таким чином, аудит фінансової звітності має підтвердити реальність інформації про активи і пасиви підприємства.

Під час перевірки фінансових звітів клієнт повинен надати аудитору повну інформацію, на підставі якої останній міг би зробити висновок, що відпадає необхідність вносити суттєві зміни у фінансові звіти з тим, щоб вони відповідали вимогам норм (стандартів).

При цьому аудитору слід здійснити такі процедури:

ознайомитися з принципами, прийомами і методами бухгалтерського фінансового обліку і способами їх застосування;

обстежити, яким чином клієнт збирає інформацію для включення у фінансовий звіт;

впевнитися, що фінансові звіти складені відповідно до загальноприйнятих принципів ведення бухгалтерського фінансового обліку;

з'ясувати, який існує зв'язок між сальдо рахунків і який вплив на результати мають відхилення.

Складовою аудиту фінансової звітності є фінансовий аналіз звітності, у процесі якого слід дати оцінку фінансової сталості й платоспроможності, зокрема розрахувати коефіцієнти і показники ліквідності й фінансової активності, що зроблено в наступному параграфі.

Отже, аудит фінансової звітності сприяє виявленню недоліків, попередженню банкрутства, визначенню перспектив розвитку виробництва в умовах жорсткої конкурентної боротьби.

Висновки

Сьогодні аудит є обов’язковим атрибутом ринкової економіки будь–якої країни. Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Розвиток аудиту в Україні почався після прийняття Закону “Про аудиторську діяльність ”від 22 квітня 1993 року [1]. Відповідно до цього Закону, аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, облку, первинних документів та іншої інформації про фінансово–господарську діяльність суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству й установленим нормативам. Однак, на жаль, аудит в Україні ще не набув широкого впровадження. Тому в період становлення ринкових відносин слід старанно аналізувати зарубіжний досвід і застосовувати його на практиці з урахуванням конкретних національних інтересів.

Вивченню цієї проблеми має допомогти яу зарубіжна, так і вітчизняна література, яка акумулює такий досвід західних і вітчизняних аудиторських фірм.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04. 1993 р., із змінами і доповненнями.

2. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р., № 999 – XIV. – Х.: Фактор, 2000. – 18 с.

3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Збірник систематизованого законодавства. Випуск 7, липень 2003 р.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”: Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99. №87.

5. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

6. Аудиторская деятельность в Украине: Сборник нормативных документов (С изменениями и дополнениями по состоянию на 01.03.01 г) – Х.: ООО "Конус", 2001. – 448 с.

7. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів. – 2-е вид., перероб. та доп. – Житомир: ПП “Рута”, 2002. – 672 с.

8. Документування процесу аудиту. Робочі документи аудитора. – Запоріжжя, 2002.

9. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К.: Т-во “Знання”, ККО, 2001. – 402 с.

10. Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту. – К.: Ділова Україна, 1996. – 374 с.

11. Кужельний М.В., Калюга Є.В., Калюга О.В. Контроль фінансової звітності та правильності її складання / За ред. д. е. н. М.В. Кужельного. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2001.240 с.

12. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навч. посіб. для студентів вищих закладів освіти. – К.: Каравела; Л.: “Новий світ-2000, 2002. – 504 с.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ