регистрация / вход

Адаптація систем управління промисловими підприємствами в умовах трансформаційної економіки

Положення системного підходу в управлінні; процес адаптації промислових підприємств до умов недетермінованості ринкових відносин, зміст перетворюючих чинників управління виробничим процесом. Фактори та методи управління у системі мереженої організації.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Криворак Андрій Дмитрович

УДК 338.24:65.014.1:334.716

АДАПТАЦІЯ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ

ПРОМИСЛОВИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами

(машинобудівна галузь)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Одеса – 2008


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному університеті ім. І. Мечникова Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник : доктор економічних наук, професор Захарченко Віталій Іванович, Одеський національний університет ім. І.Мечнікова, професор кафедри економіки та управління

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Кузьмін Олег Євгенович, Національний університет “Львівська політехніка”, директор Інституту економіки та менеджменту

кандидат економічних наук, доцент Лисюк Володимир Митрофанович, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, старший науковий співробітник відділу ринкових механизмів і структур

Захист відбудеться “__” _________2008 р. о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий “__” ________ 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ковальова Н.Г.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження . В умовах удосконалення сучасної ринкової економіки найважливішим чинником зростання суспільного виробництва України стає перетворення продуктивних сил і, зокрема, перетворення систем управління підприємствами промисловості. Їх масштаб і темпи мають бути адекватними відповідним параметрам трансформації виробничих відносин. Теоретична основа таких перетворень вже існує, проте вона вступає в суперечність із повільною реалізацією наукових розробок на підприємствах галузі. Відставання реформування управління у практичній діяльності значною мірою пояснюється недооцінкою перетворюючої суті управління, ігноруванням методологічних принципів перетворення, відсутністю методик створення адаптивних механізмів управління і реінжинірингу, які засновані на досягненні синергічного ефекту дії керуючих чинників. Відсутні методики й для здійснення проблемно-орієнтованих управлінських дій у недетермінованих ринкових системах. Затримка розвитку управління підприємствами стримує перетворення стратегії розвитку всієї промисловості. В результаті процес корінної перебудови виробничих відносин в Україні не забезпечується відповідними темпами формування конкурентоспроможних підприємств.

У літературі, присвяченій проблемам управління, представлені численні моделі стратегічного управління. Проте вони не повною мірою спроможні надати процесу розвитку управлінської діяльності необхідну інтегративність, що, у свою чергу, не дозволяє ефективно використовувати переваги комплексності перетворень. Зазначені чинники стримання еволюції управлінських систем надають даному дослідженню актуальність і визначають його спрямованість на вироблення методологічних основ і пошук напрямів розвитку комплексного управління промисловими підприємствами.

Представлена дисертаційна робота заснована на розробках багатьох зарубіжних і вітчизняних учених, таких як Армстронг М., Ансофф І., Боумен K., Друкер П., Карлофф Б., Буркинський Б.В., Глущенко В.В., Гончаров В.В., Єпіфанов А.А., Ільєнкова С.Д., Круглова М.Т., Козьменко С.М., Кузьмін О.Є., Русинов Ф.М., Фатхутдинов Р.А., Черваньов Д.М..

Потреби практики в науковому узагальненні системних перетворень, що відбуваються на рівні промислових підприємств, а також дефіцит методологіїй невизначеність у напрямках розвитку управління в умовах ринкових відносин, визначають цільову значущість представленого дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В основу дисертаційної роботи покладено результати досліджень, які отримані автором при виконанні науково-дослідних робіт на кафедрі економіки і управління ОНУ ім. І.І. Мечникова за темами: "Розробка стратегії оновлення виробничого потенціалу в промисловості (номер державної реєстрації 0102U001977), "Обґрунтування ефективності впровадження нововведень у промисловості й інноваційної політики в регіоні" (номер державної реєстрації 0102U001978), "Наукове обґрунтування проекту реструктуризації ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод" (номер державної реєстрації 0105U000644). Участь автора в їх виконанні полягала в розробці механізму реалізації системного розвитку принципів управління на прикладі промислових підприємств Одеської області.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є розробка методологічного й методичного забезпечення системного і комплексного розвитку управління промисловими підприємствами, заснованого на векторній інтегративності стратегічного управління і спрямованого на досягнення стійкого зростання виробництва. Поставлена мета визначила напрям дослідження і вирішення таких задач:

- розробити методологічні принципи і підходи до управління промисловими підприємствами на основі інтеграційного розвитку управлінського процесу;

- запропонувати механізми розвитку: комплексного управління промисловими підприємствами, стратегічного управління підприємствами з метою адаптації до зовнішніх умов, управління інновативністю з метою забезпечення динамічної рівноваги в умовах дії зовнішніх і внутрішніх збурень;

- обґрунтувати концептуальні підходи до формування економічної стратегії змін і досягнення конкурентних переваг підприємства у ринковому середовищі;

- удосконалити методику управління промисловими підприємствами за процесами та платформами на основі принципів реінжинірингу;

- дослідити ефективність використання в нових економічних умовах специфічних методичних підходів до здійснення системного планування і маркетингового контролю, а також до прийняття управлінських рішень;

- удосконалити методику адаптації підприємств до зовнішніх умов на основі моделі формалізованих станів процесу оптимізації організаційної системи загального управління.

Об'єктом дослідження єпроцес перетворення систем управління промисловими підприємствами в трансформаційній економіці.

Предметом дослідження є система управління промисловими підприємствами, яка функціонує в умовах системних перетворень відносин власності, недетермінованого ринкового середовища, необхідності розвитку цілісного управлінського процесу.

Методи дослідження. У дисертації застосовані наукові методи: економічного аналізу (при визначенні актуальності теми досліджування), структурної й функціональної взаємодії, комплексного підходу (при формуванні перетворюючого та інтегративного методів управління), інтеграційного підходу (при формуванні інтегративного методу управління), функціонально-декомпозиційного, контурного й агрегатно-декомпозиційного представлень (при дослідженні перетворюючого підходу в управлінні), моделювання управлінських процесів (при розробці методики здійснення інтеграційного розвитку управління), класифікацій (при виділенні характерних тенденцій у виборі економічних стратегій промислових підприємств).

Інформаційною базою є статистичні дані Держкомстату України, Одеського обласного статистичного управління, Міністерства промислової політики України, первинні матеріали промислових підприємств, результати спеціальних дослідів, результати досліджень учених ОНУ ім. І.Мечникова в рамках держбюджетної тематики із системного розвитку промислового виробництва.

Наукова новизна одержаних результатів визначається авторською постановкою і вирішенням питань адаптації управління підприємствами машинобудування до умов трансформаційної економіки. У межах проведеного дослідження дисертантом отримані таки результати:

вперше:

- розроблено методологічний підхід до розвитку систем управління підприємствами машинобудування, який базується на принципах єдності теорії та практики, конкретності, причинності, розвитку, агрегації, багатофункціональності, і є основою для формування перетворюючого, інтегративного та інноваційного методів розвитку підприємств в умовах трансформаційної економіки;

- розроблено елементи механізму розвитку управління (моделі управлінських структур, методи адаптації управління, алгоритми планування виробництва, організаційні форми управління, алгоритми побудови економічної стратегії), заснованого на векторному інтегруванні локальних управляючих процесів у напрямку головної мети підприємства, а також управління інновативністю, що, у сукупності, дозволило здійснювати перетворення структури підприємства у відповідність із факторами зовнішнього економічного середовища;

удосконалено :

- методичні підходи до розробки економічної стратегії промислового підприємства в трансформаційній економіці на основі розробленого алгоритму формування стратегії перетворень у системі управління;

- методику управління за процесами і платформами на основі реінжинірингу промислових підприємств, що у сукупності з виділеними характерними підходами до управління інновативністю дало можливість для перманентного підвищення конкурентноздатності підприємств машинобудування;

набуло подальшого розвитку:

- методики системного планування, прийняття й реалізації комплексних управлінських рішень на основі персеверативної моделі маркетингового контролю, що дає основу для розвитку принципу інтегративності процесу управління;

- методика адаптації підприємств до зовнішніх умов на основі моделі формалізованих станів процесу оптимізації організаційної системи загального управління, що дозволяє виділяти і ефективно враховувати характерні тенденції трансформації зовнішніх умов.

Практичне значення одержаних результатів дисертації визначається реалізацією методологічних і методичних положень комплексного управління на машинобудівних підприємствах; забезпеченням стійкої виробничої діяльності; досягненням конкурентних переваг вищого порядку, пов'язаних з інновативністю і підвищенням якості продукції. Основні рекомендації, викладені в дисертації, використано при розробці перспективного плану розвитку промисловості м. Ізмаїла (довідка міськвиконкому м. Ізмаїл № 02/15-572 від 23.03.06р.); реформуванні системи управління і організаційної структури Ізмаїльського заводу ремонтно-технологічного устаткування (довідка 21/117 від 23.08.06р.); створення програм забезпечення економічного зростання на підприємствах машинобудування (практичне використання результатів дисертаційного дослідження підтверджене документами: ВАТ “ОЗРСВ” (акт № 17/781 від 21.02.06р.), АТВТ “Первомайськдизельмаш” (довідка 39/1034 від 16.03.06р.); Південно-української АЕС (довідка 51/3092 від 07.04.06р.); у навчальному процесі Ізмаїльського державного гуманітарного університету в дисциплінах “Підприємництво”, “Менеджмент” (довідка №1-7/317 від 24.05.06р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в якій має місце авторський підхід до обґрунтування методологічних положень і практичних рекомендацій щодо формування системних перетворень управління промисловими підприємствами в умовах трансформаційної економіки.

Всі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором самостійно. В роботі використані тільки ті положення, які є особистим внеском автора. Особистий внесок здобувача у колективно опублікованих працях відображено у переліку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дослідження доповідались і обговорювались на міжнародних конференціях: “Сучасні проблеми управління” (м.Київ, 2005р.), “Науковий потенціал світу - 2005” (м.Дніпропетровськ, 2005р.), “Наука і інновації - 2005” (м.Дніпропетровськ, 2005р.); “Научное пространство Европы – 2007” (м.Дніпроперовськ, 2007р.), а також на семінарах в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті, ОНУ ім. І. Мечникова, Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано: 1 монографія, 3 статті у наукових журналах, 4 статті у збірниках наукових праць; 4 – у матеріалах і тезах конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 8,4 д.а., особисто авторові належить 4,6 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Зміст викладений на 202 сторінках друкарського тексту, який включає 10 таблиць і 47 рисунків. Список використаних джерел містить 158 найменувань, додатки на 47 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтованоактуальність дослідження, визначено його об'єкт і предмет, поставлено мету і сформульовано завдання, викладено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, відзначено зв'язок роботи з науковими програмами.

У першому розділідисертації “Методологічні основи перетворень у системах управління промисловими підприємствами” проаналізовано суперечності між теоретичними розробками у сфері управління і організацією управління в практичній діяльності промислових підприємств, досліджено сутнісні положення системного управління промисловими підприємствами.

До основних методологічних принципів дослідження управління можна віднести такі: єдність теорії і практики, конкретності, причинності та розвитку. В економіці України принцип єдності теорії та практики не знайшов застосування, адекватного своїй значущості. Застосування методологічного принципу конкретності, який передбачає нагромадження і використання попереднього досвіду, через недостатність досвіду і відповідної статистики можна оцінити як відсутнє. Аналіз рівня застосування принципу розвитку свідчить про те, що він є низьким. Реалізація принципу розвитку може бути досягнуто за допомогою елементного, структурного, функціонального та інтеграційного розвитку управління. Елементний аспект полягає у виявленні елементів, які входять у досліджувану систему управління, визначенні рівня їх розвитку і спільності. Структурний аспект розвитку управління припускає уточнення структурних характеристик, кількісно-якісних взаємозалежностей. Функціональний аспект розвитку управління припускає поглиблену спеціалізацію управлінської діяльності. Інтегративний аспект управління проявляє себе через спрямованість векторів дій окремих елементів комплексного управління у напрямі досягнення загальної мети.

Суперечності, викликані недотриманням методологічних принципів управління, певною мірою можуть бути вирішені за допомогою запропонованих підходів до розвитку управління.

Перший з них – перетворюючий підхід . Він передбачає акцент на адаптації елементів системи управління до інших елементів і систем за рахунок перетворення елементів системи управління та організації виробництва. Він базується на двох началах: природній діалектичній здатності будь-якої системи до розвитку та штучних перетворень, які є діями системи управління. Перетворюючий підхід здійснюється в межах понять “динамізму” та “змінності”, на які робиться наголос при дослідженні економічних систем. Проте він володіє відносною самостійністю і може розглядатися як науковий метод. З позиції перетворюючого підходу, завдання управління полягає в досягненні проміжної стійкості системи. В основу перетворюючого підходу до управління закладені три методологічні складові: а) усвідомлення потреби в перетворенняхуправління підприємствами як в неминучих змінах стану системи, б) створення умов для інноваційного бачення проблем, в) здійснення інституціалізації системних перетворень.

Другий підхід – інтегративний . Він враховує системні ознаки за спрямованістю елементів комплексного управління, і, відповідно до цього, розвиває управління за допомогою орієнтації векторів окремих елементів системи у напрямі загальної мети. Суть інтегративного підходу полягає в розвитку комплексного управління таким чином, що дозволяє за рахунок зміни спрямованості векторів руху складових частин управління (адаптації, логістики, зворотного зв'язку й інтеграції) забезпечувати цілісність і проявлення синергії в управлінському процесі (рис.1).

Розвиток управління на основі інтегративності припускає низку дій. По-перше, посилення стратегічної спрямованості управлінського процесу, що дозволяє адаптувати промислові підприємства до ринкових умов, що змінюються. По-друге, застосування логістичного підходу, що забезпечує динамічну рівновагу системи управління за рахунок взаємодії всіх видів ресурсів. По-третє, активізацію виробничого управління, покликаного реалізовувати зворотні зв'язки системних змін. По-четверте, підвищення інтегруючої ролі загального управління.

Третій підхід – інноваційний. Він забезпечує інноваційний розвиток, який є головним напрямом перетворень у системі управління промисловими підприємствами. В даній роботі інноваційний підхід розуміє управління за допомогою впливу на інновативність підприємства, як його здатність до реалізації інновацій. Актуальність цього підходу обумовлена негативною динамікою ключових показників інноваційної діяльності (табл.1). У першому півріччі 2007 року впровадження інновацій відбулось тільки на 7,5 % підприємств України. Це обумовлює необхідність розвитку управління інновативністю. В управлінні інновативністю підприємств можна виділити такі характерні підходи:

a) на основі спеціальних інноваційних стратегій;

b)на основі використання планово-прогнозних методів за формулою: плануй - виконуй – перевіряй (контролюй) - впливай (PDCA -Pen -Do Check - Action);

c) на основі процесу бенчмаркінгу, як процесу пошуку і впровадження як найкращих досягнень при виробництві товарів.

Оцінка інновативності промислових підприємств включає аналіз результативної частини, частини, що забезпечує інноваційний процес, і обґрунтованість концептуальних підходів.


Таблиця 1

Динаміка інноваційної діяльності на українських підприємствах

Вид інноваційної діяльності Рік
2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

Займалися

інноваціями (%)

18,0 16,5 18,0 15,1 13,7 11,9 11,2
Упроваджували інновації (%) 14,8 14,3 14,6 11,5 10,0 8,2 10,0
Загальна сума витрат (млн. грн.) 1760,1 1979,4 3018,3 3059,8 4534,6 5751,6 6160,0
Придбання нових технологій (млн. грн.) 72,8 125,0 149,7 95,9 143,5 243,4 159,5

Інтеграція всіх підходів до управління дає можливість говорити про комплексний підхід до управління, перетворюючи його на складну систему. Різноманіття форм управляючих систем змушує вдаватися до їх типізації. У цьому процесі слід зазначити функціонально-декомпозиційне, контурне й агрегатно-декомпозиційне представлення типів управляючих систем. Така типізація дозволила виділити принципові властивості і ознаки комплексного управління: а) неоднорідність елементів взаємодії у процесі управління; б) агрегація — об'єднаність декількох параметрів управління нижчого рівня в параметри більш значущого рівня; в) емерджентність — незбіжність суми властивостей окремих управлінських елементів і властивостей системи управління в цілому; г) багатофункціональність — здатність до реалізації багатьох функцій на заданій структурі, що проявляється у властивості гнучкості; д) імплікативність — зміст інтеграційного процесу розвитку; ж) дистрибутивність — послідовність формування інтеграційних властивостей перетворюючого характеру; з) фасилітацію — створення сприятливих умов для здійснення системних перетворень.

У методичному плані практичними діями, які характеризують системне управління підприємствами, виступили:

1. Виділення ключової ланки перетворень у ресурсному оновленні підприємств, що забезпечує певний поштовх у розвитку.

2. Ефективне проведення системних перетворень на основі організаційного проектування, створення гнучкої системи управління для вирішення питань щодо розподілу влади, ресурсів, мінімізації дії несприятливих тенденцій зовнішнього середовища, формування бізнес-місії, спільних цінностей і мікрокультури серед працівників.

3. Трансформація критеріїв перетворень від оцінок результатів у порівнянні з досягнутим до оцінки у напрямах діяльності щодо основних конкурентів.

4. Виключення пошуку надмірно простих рішень і одночасне застосування основоположного принципу спрощення системи управління. Діалектика полягає в розробці програм маркетинг-менеджменту, зміни орієнтирів і стратегій при можливих невдачах.

У другомурозділі “Аналіз процесу розвитку систем управління підприємством машинобудування” досліджено процес адаптації промислових підприємств в умовах недетермінованості ринкових відносин; розкрито характерні тенденції в розробці економічної стратегії системних перетворень на основі управлінської діагностики, реінжинірингу, спрямованості на забезпечення конкурентних переваг вищого порядку; проаналізовано систему управління за процесами і платформами в системі сітьової організації, що дозволяє забезпечувати інтегративність розвитку процесів управління промисловими підприємствами.

В умовах сучасного стану української промисловості (взаємні неплатежі, брак обігових коштів та ін.) важливою проблемою інтегративного розвитку системного управління виступає процес розробки економічної стратегії. У даному процесі сформульовано два методологічні положення: 1) відображення суті системних перетворень у структурі промислових підприємств; 2) виділення характерних тенденцій при виробленні стратегії системних перетворень. Системні перетворення реалізуються в процесі подолання кризового стану в промисловості, досягнення стабілізації виробництва та економічного зростання

В ході системних перетворень структурно виділено три основні етапи: 1) управління на основі системного контролю за виконанням схвалюваних рішень; 2) управління на основі передбачення змін, яке реалізується за допомогою стратегічного прогнозування, яке розуміється, що являє собою процес визначення стратегічних цілей і оптимальних шляхів їх досягнення за умов, що змінюються: а) при переході на випуск нової продукції; б) структурній реорганізації підприємства; в) зниженні об'єму продажів і прибутку; 3) управління на основі гнучких управлінських рішень для досягнення стратегічної мети, яке здійснюється шляхом організаційних змін, зокрема, оптимізації структури, ротації співробітників, пристосування підприємства до змін в діловому середовищі.

На основі проведеного обстеження стабільно працюючих промислових підприємств Одеської області запропонована модель економічної стратегії підприємств промисловості, представлена алгоритмом і сімома кроками. Ця модель економічної стратегії системних перетворень дозволяє виділити основні методичні підходи при її конкретній розробці: 1. Необхідність проведення управлінської діагностики. 2. Здійснення процесу вибору економічної стратегії. 3. Спрямованість економічної стратегії на забезпечення конкурентних переваг на ринковому просторі.

У стратегічних перетвореннях особливий акцент зроблено на зв'язках з партнерами і організаційному налагодженні виробництва. Ефективна взаємодія виробників із споживачами і постачальниками в системі стратегічного управління виступає самостійним детермінантом. Запропоновано методологію даної взаємодії, яка будується в напрямах, які визначають: I) підходи і пріоритети; II) характерні методи і обмеження: III) обґрунтовані оцінки і корективи.

Як альтернативу існуючій цеховій формі організації виробництва запропоновано ефективнішу в умовах ринкового реформування і невизначеності економічного становища організацію за процесами і за платформами. Організація “за процесами” доцільна для серійно освоєного виробництва. Представлена в роботі модель інжинірингу процесу дозволяє сформулювати його основні принципи. Найважливішим із них є представлення процесу як послідовності економічних (комерційних), а не технологічних подій, які починаються і закінчуються за межами одного підприємства при дотриманні повного комерційного розрахунку. Постачальники і споживачі виступають не конкурентами, а партнерами в справі досягнення загальної мети.

Однією з вимог до управління за процесами є гнучкість. У зв'язку з цим виділяється спеціальний критерій організації процесу - ступінь гнучкості процесу,який може складатися з гнучкості першого роду, гнучкості другого роду й інтегральної гнучкості, які розраховуються за кількістю різних функціональних станів процесу (n) і часу переходу з одного функціонального стану процесу в інший (tі ). Із зростанням n гнучкість процесу збільшується, а із зростанням t - вона зменшується. Інтегральний покажчик гнучкості процесу можна визначити таким чином:

де Тn л - справжній фонд часу функціонування процесу.

Управління за платформами засновано на одному трудовому колективі, сформованому під мету - створення й освоєння нового виробу (рис.2.).

Метою цієї моделі є скорочення термінів створення і освоєння інноваційних товарів. Платформа працює в режимі господарського або комерційного розрахунку, укладає від свого імені договори з постачальниками і контрагентами. Для платформи обов'язковим є здійснення трьох базових, заданих “зверху” функцій - оптимізація за витратами, якістю, прибутком.Реалізація решти функцій залишається на розсуд менеджменту платформи.

Організація управління за платформами на Ізмаїльському заводі ремонтно-технологічного устаткування дозволила в період піку економічної депресії в Україні освоїти випуск нових видів продукції, що врятувало підприємство від повної зупинки і банкрутства.

Управління промисловими підприємствами за процесами і за платформами створює об'єктивну основу для організації виробництва на принципі “підприємство-мережа”, який дозволяє об'єднати в єдину структуру окремі елементи різних підприємств. Подібна організація створює основу для переходу від менталітету закритого підприємства до менталітету відкритої системи. На принципі “підприємство – мережа” побудовано моделі систем, створених як на дезинтеграції великих підприємств, так і за допомогою інтеграції в єдину систему дрібних виробництв. Подібна модель була реалізована на базі заводів РТО та “Еталон” у м. Ізмаїлі. Тут було налагоджено виробництво пресів для виготовлення соняшникової олії.

В концептуальному плані існує три підходи до створення інтегрованого підприємства на принципах реінжинірингу: організаційно-структурна перебудова, удосконалення логіки управління та створення інтегрованого підприємства.

У третьомурозділі роботи “Реалізація потенціалу перетворень комплексного управління підприємством машинобудування” розглянуто шляхи використання потенціалу перетворень управління у напрямі оптимізації організаційної системи, удосконалення процесу прийняття управлінських рішень, зокрема рішень щодо підвищення якості продукції.

Для оптимізації організаційної системивибраний метод формалізації та опису конкретних станів. Було проведено структуризацію процесу оптимізації і на основі його формальних станів побудовано модель процесу оптимізації. Запропоновано три методики оцінки досягнутої оптимальності організаційних структур промислових підприємств: на основі внутрішньої інформації, шляхом порівняння з конкурентами, на основі аудиторської перевірки.

У процесі оптимізації управління акцент зроблено на удосконаленні однієї з найважливіших його складових - плануванні. Оптимізація планування пропонується за трьома напрямами: постановка вирішуваної кількості завдань, оцінка можливостей, точний розподіл кроків, рівнів та ієрархії горизонту. Запропоновано модель цілей і завдань в системі оптимізації планування (рис. 3), а також чотири методи оптимізації процесу планування розвитку промислових підприємств.

Удосконалення процесу ухвалення управлінських рішеньвідбувається на основі різних методологічних підходів. Проте, в умовах невизначеності комерційної ситуації, найбільш затребуваним стає підхід, що базується на інтуїції. Його реалізація може відбуватися на основі процесів моделювання й застосування інтуїтивно-логічних способів осмислення проблеми. У роботі наводиться 4 таких способи. Вони засновані на 10 наведених у роботі принципах, причому першорядним залишається – принцип довіри інтуїції керівника.

Умовою, що сприяє реалізації рішення, є застосування персеверативной моделі маркетингового контролю за дією. У широкому сенсі персеверація розуміється як наполегливість, вольовий настрій на дію. Сам по собі метод позбавлений сенсу, але вбудований у модель маркетингового контролю дає позитивний ефект. Основними положеннями персеверативної моделі маркетингового контролю є: 1) здійснення позитивного, вольового настрою на вирішення практичних проблем, 2) уявлення, що вибір є завжди, 3) розуміння неминучості ризику і втрат, 4) рівень контролю за дією співвідносний з рівнем схвалюваних рішень, 5) мінуси – це плата за плюси.

В умовах ринкового реформування значно зростає значущість управління якістю. При цьому управління промисловими підприємствами набуває характер системної залежності від ділового середовища і, в першу чергу, від споживачів.

Управління якістю набуває ефективності, якщо воно здійснюється за стадіями життєвого циклупродукції, якими є етапи життя товару від проектування до утилізації, та фазами, яки визначають етапи зміни споживчого попиту в часі. Це дозволяє передбачати наслідки схвалюваних рішень, розвивати у управлінців інноваційне бачення проблем, а також дає змогу поєднання переваг ремісничого і масового виробництва шляхом впровадження замкнутого ланцюжка якості, забезпечення залежності кожного підрозділу промислового підприємства і його працівників один від одного на основі успішної продажі продукції клієнтам.


ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в розробці методологічного та методичного забезпечення системного і комплексного розвитку управління підприємствами машинобудування України, заснованого на векторній інтегративності стратегічного управління і спрямованого на досягнення стійкого зростання виробництва.

1. В ході дослідження автором доведено, що основними методологічними принципами системних перетворень в управлінні виробництвом виступають: єдність теорії й практики, конкретності, причинності й розвитку. Однак в практичній діяльності на підприємствах машинобудування означені принципи, в більшості випадків, ігноруються, що обумовлює відставання темпів розвитку управління підприємствами галузі від рівня розвитку виробничих відносин.

2. У результаті аналізу автором виявлено, що умови трансформаційної економіки України вимагають від підприємств машинобудівної галузі здатності швидко адаптуватися до нових умов суспільного виробництва, одним із способів досягнення якої є розвиток управління на принципах перетворення, интегративности й інноваційної діяльності.

Перетворюючий підхід до розвитку управління підприємствами галузі розглядається дисертантом як самостійний науковий метод. Поняття перетворюючого розвитку управління містить дві складові: а) зміст поняття “управління”, для якого перетворення є способом впливу й способом свого прояву, б) закладений у діалектичній сутності промислового підприємства природний процес перетворення, передбачення ходу якого дозволяє уникнути прийняття помилкових управлінських рішень.

3. Вагомим фактором підвищення адаптивності підприємства до змін навколишнього середовища є, на думку автора, интегративность комплексного управління, що являє собою здатність системи управління до векторної орієнтації дії усіх факторів комплексного управління на досягнення кінцевої мети підприємства. Це дозволяє одержувати синергічний ефект, якій полягає в більшім рості продуктивності виробництва в порівнянні з сумою вкладених у виробництво витрат.

4. В дисертаційній роботі показано, що інновативність, як сприйнятливість підприємства до інноваційних процесів, є керованим параметром, характерними підходами до управління яким, є підходи на основі використання: спеціальних інноваційних стратегій, планово-прогнозних методів, процесу бенчмаркинга.

5. В умовах непередбачуваності напрямку розвитку перехідної економіки одним із шляхів до збереження конкурентоспроможності є розроблена дисертантом економічна стратегія системних перетворень підприємства, зразкова модель якої включає: інтеграцію інтелектуального потенціалу, вироблення бізнес-місії, визначення рівня організованої форми розвитку машинобудівного підприємства на визначеному тимчасовому відрізку, здійснення моніторингу по основних напрямках комплексного управління, виділення стратегічного напрямку діяльності підприємства, визначення стадій економічної стратегії.

6. Конкретною організаційною формою підприємства, що використовує в управлінні принцип інтегративності, є авторська організація виробництва за платформами, що дозволила в період економічної кризи в Україні в 1991-1998 роках зберегти життєдіяльність Ізмаїльського заводу ремонтно-технологічного устаткування за рахунок 100%-го оновлення асортименту продукції, що випускається.

7. В дисертаційній роботі доведено, що в системі стратегічного управління значимим фактором інтегративності виступає ефективна взаємодія підприємства зі споживачами та постачальниками. Визначальними підходами і пріоритетами даної взаємодії є: вивчення стану попиту та пропозиції на основі ділової активності конкуруючих підприємств; оцінка рівня конкуренції по динаміці виробництва і реалізації продукції; прогноз поводження споживачів. Використання подібних підходів у розробці стратегії керування на Одеському заводі радіально-свердлильних верстатів привело до стабільного стану підприємства на зовнішньому ринку.

8. З точки зору автора, методами оцінки оптимальності організаційних структур підприємств машинобудування можуть виступати: оцінка на основі внутрішньої інформації, управлінської діагностики й аудиторської перевірки; оцінка шляхом розподілу стадій, кроків, рівнів, ієрархії, горизонтів. Оптимізація підвищення рівня підготовки й організації персоналу і керівних кадрів можуть здійснюватись на основі персонал-стратегії, застосування ефективних методів у системі контуру керування, трансформації управлінського стилю, формування лідерства перетворень.

9. В дисертації автором установлено, що чинником, який сприяє прийняттю й виконанню перетворюючих рішень, є застосування персеверативної моделі маркетингового контролю, реалізованої шляхом вольового настрою працівників на рішення практичних проблем. Маркетинговий контроль виступає як процес співставлення виробничих результатів із результатами комерційної діяльності.

10. В дослідженні автором доведено, що управління тотальною якістю за стадіями і за фазами життєвого циклу в перетворюючому управлінні забезпечує з'єднання переваг ремісничого й масового виробництва шляхом упровадження замкнутого ланцюжка якості, забезпечення залежності кожного підрозділу підприємства і його працівників одного від одного на основі пріоритету інтересів клієнта.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

1. Захарченко В.И., Криворак А.Д. Резервы системных преобразований менеджмента в промышленности/ОНУ ім. І.І. Мечникова.-Ізмаїл: СМИЛ,-2005.-80с;-Бібліогр.: с. 75-78.-5,0 д.а.. Особистий внесок здобувача: І,ІІ розділи. Системно-преобразующий подход в менеджменте. Взаимодействие менеджмента и рекрементики в процессе выявления резервов преобразование; 1,7 д.а.

Статті в наукових фахових виданнях :

2. Криворак А.Д. Проектирование интегрированных производственно-сбытовых систем//Економіка: проблеми теорії та практики: Зб.наук.праць.-Дніпропетровськ, 2005.-Т.1.-Вип. 206.-С.215-223; 0,41 д.а.

3. Криворак А.Д. Использование инструмента лизинга в инновационном проектировании//Объединённый научный журнал.-2005.-№30.-С.7-9; 0,33 д.а.

4. Криворак А.Д. Целостное финансовое управление в холдинге // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб.наук.праць.-Дніпропетровськ, 2005.-Т.3-Вип.208.-С.801-808; 0,28 д.а.

5. Криворак А.Д. Финансовый анализ ринка для управления крупным предприятием//Современный научный вестник.-2005.-№1.-С.71-76; 0,46 д.а.

6. Криворак А.Д. Планирование жизненного цикла продукции машиностроения//Економіка: проблеми теорії та практики: Зб.наук.пр.-Дніпропетровськ, 2006.-Т.3.-Вип.218.-С.826-836; 0,31 д.а.

7. Демьяненко С.К., Криворак А.Д. Целенаправленное совершенствование корпоративного управления//Вісник економічної науки України.-2006.-№ 2.-С.83-86;Особистий внесок здобувача: дослідження оптимального поєднання показників ефективності, стійкості, керованості і автономності для формування інтегрованих бізнес груп; 0,22 д.а.

8. Криворак А.Д. Системные преобразования в управлении предприятием//Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління: Зб.наук.праць.-Одеса; 2007.-Т.10.-Вип.11.-С.200-207; 0,35 д.а.

Тези доповідей на конференціях:

9. Криворак А.Д. Прикладне значення сучасних ринкових концепцій// Науковий потенціал світу: ІІ міжнар. конф. Дніпропетровськ, 19-30 вересня 2005 р.- Дніпропетровськ.-2005.-Т.5.-С.36-37; 0,11 д.а.

10. Криворак А.Д. Общая стратегия предприятия и управления его финансами // Сучасні проблеми управління: ІІІ міжнар. конф.. К., 29-30 листопада 2005 р.-К.-2005.-С.310-311; 0,38 д.а.

11. Криворак А.Д. Экономическая политика и социальные ценности // Наука та інновації: міжнар. конф.. Днепропетровск, 17-31 жовтня 2005 р.-Дніпропетровськ.-2005.-Т.8.-С.95-97; 0,17 д.а.

12. Криворак А.Д. Интегративное развитие управления промышленными предприятиями//Научное пространство Европы–2007: ІІІ междунар. конф. Дніпропетровськ, 16-30 апреля 2007 г.-Днепропетровск, 2007.- Т.2.-С.12-13; 0,13 д.а.

АНОТАЦІЇ

Криворак А.Д. Адаптація систем управління промисловими підприємствами в умовах трансформаційної економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами. Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України.-Одеса.-2008

Дисертація присвячена методологічним, методичним і практичним питанням формування інтеграційного управління промисловим виробництвом.

Досліджено: сутнісні положення системного підходу в управлінні; процес адаптації промислових підприємств до умов недетермінованості ринкових відносин, зміст перетворюючих чинників управління виробничим процесом, процес ухвалення й реалізації управлінських рішень в умовах системних перетворень; фактори управління, методи управління за процесами та за платформами у системі мереженої організації

Розроблено: механізм інтеграційного розвитку системного управління, модель формалізованих станів оптимізаційної системи загального управління.

Ключові слова: промислове підприємство, управління, система, перетворення, аналіз, стратегія, методологія, інтегративність, оптимізація, інновативність.

Криворак А.Д. Адаптация систем управления промышленными предприятиями в условиях трансформационной экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – Экономика и управление предприятиями. Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. - Одесса.-2008

Диссертация посвящена методологическим, методическим и практическим вопросам формирования интегративного управления промышленными предприятиями.

Дан анализ экономических показателей промышленности, который показал наличие противоречий между существующими в области управления научными разработками и практической деятельностью промышленных предприятий. Определена одна из причин низкого уровня организации управления промышленными предприятиями, которая состоит в игнорировании методологических принципов управления высшего порядка: единства теории и практики, конкретности, причинности и развития. Преобразование системы управления предприятием в трансформационной экономике рассматривается как научный метод.

Разработаны методы преобразования системы управления промышленными предприятиями, основанные на интегративности управленческих процессов и управлении инновативностью предприятий. Сформулированы принципиальные свойства и признаки комплексного управления. Дана методика преобразований управления промышленными предприятиями. Выработаны подходы и модели осуществления преобразований.

Доказана необходимость системного характера преобразований, которые должны быть реализованы на основе упорядоченного разнообразия баланса экономических интересов по следующим направлениям: осознания в трудовых коллективах потребности в преобразованиях как системного состояния с целью обновления потенциала, создания условий для инновационного видения проблем, институционализации системных преобразований и их направленности на удовлетворение запросов потребителей.

Раскрыты характерные тенденции в разработке экономической стратегии системных преобразований на основе управленческой диагностики, реинжиниринга, направленности на обеспечение конкурентных преимуществ высшего порядка; проанализировано управление по процессам и платформам в системе сетевой организации, позволяющее обеспечивать интегративность развития процессов управления промышленными предприятиями. Выделены три основных этапа системных преобразований. Предложена модель экономической стратегии предприятий промышленности, представленная алгоритмом и семью шагами.

Разработана методология организации взаимодействия промышленных предприятий с потребителями и определены направления его развития.

В системе организации производства "предприятие-сеть" проведен сравнительный анализ организационных форм управления по процессам и платформам, которые позволяет осуществить переход от управления закрытого предприятия к управлению предприятием как открытой системой.

Раскрыты резервы преобразований комплексного управления промышленными предприятиями, для чего разработана модель формализованных состояний оптимизации организационной системы общего управления, исследован процесс принятия и реализации управленческих решений в условиях системных преобразований, проанализированы факторы управления качеством как основополагающие интегративного развития управления промышленными предприятиями.

Разработаны методики оценки оптимальности организационных структур промышленных предприятий, среди которых: оценка организационных структур на основе внутренней информации, управленческой диагностики и аудиторской проверки; оптимизация системы планирования реализуется путем распределения стадий, шагов, уровней, иерархии и горизонта. Рассмотрены подходы для оптимизации деятельности персонала и руководящих кадров осуществляемые на основе применения эффективных методов в системе контура управления, трансформации управленческого стиля.

Раскрыта значимость управления качеством как системного фактора управления промышленными предприятиями, приобретающего характер системной зависимости от деловой среды предприятия и, прежде всего, потребителей. Рассмотрено управление качеством по стадиям и фазам жизненного цикла продукции, что развивать у управленцев инновационное видение проблем.

Ключевые слова: промышленное предприятие, управление, система, преобразования, анализ, стратегия, методология, интегративность, оптимизация, инновативность.

Krivorak A.D. Adaptation of industrial enterprise management systems in transformation economy.-Manuscript.

The theses on competition of the academic degree of the candidate of the economic science on specialty 08.00.04 – Economics’ and management of the enterprises. The Institute for market Problems and Economic & Ecological Researches of the National Academy of Sciences of Ukraine, Odessa, 2008.

The dissertation is devoted to methodological and practical issues of integrative management forming that is of industrial enterprises.

Were researched: essential theses of system-reformatory approach in management; the adaptation process of industrial enterprises to the conditions of non-determination of market relations; the essence of reformatory factors of industrial process management; the process of adoption and realization of management decisions under conditions of system transformations; the management factors; management methods by processes and platforms in the system of network organization.

Were developed: the mechanism of integrative development of system management, which is induced through revelation and solution of contradictions of industrial enterprises functioning; the model of formalized conditions of basic management optimizing system.

Keywords: industrial enterprise, management, system, transformation, analysis, strategy, methodology, integrativeness, optimization, innovativeness.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий