Корпоративний конфлікт

Корпоративний конфлікт як індикатор стану розвитку господарського суспільства: неідентичність взаємозв'язку з рейдерством. Визнання судами недійсними підписів та рішень загальних зборів через порушення процедурних питань та нейтралізація конфліктів.

як індикатор стану розвитку

господарського суспільства

Становлення економічної системи Республіки Білорусь характеризується розвитком ринкових відносин і відповідно появою нових суб'єктів економічної діяльності - господарських суспільств. Це, у свою чергу, породило таке явище, як корпоративні конфлікти і корпоративні суперечки. А останнім часом все частіше при обговоренні проблем підприємницької діяльності звучить термін "рейдерство". Де пролягає межа між перерахованими поняттями і чи завжди корпоративний конфлікт грає суто негативну роль?

Корпоративний конфлікт і рейдерство взаємозв'язані, але не

ідентичні

В основі корпоративного конфлікту лежать розбіжності між учасниками суспільства або між одним або декількома учасниками суспільства і самим суспільством. Об'єктом таких розбіжностей є корпоративні правовідносини, тобто відносини, пов'язані з реалізацією прав і виконанням обов'язків засновників (учасників) суспільства, а також інші правовідносини, пов'язані з діяльністю суспільства, або з вимогами, що пред'являються в його інтересах. Корпоративний конфлікт зачіпає або може торкнутися відносин усередині суспільства і, як правило, обумовлений протилежною метою і інтересами сторін конфлікту у зв'язку з бажанням контролювати і направляти поведінку іншої сторони або змінити свій статус і юридичний стан.

Корпоративний конфлікт є процесом динамічним, що розвивається. В своєму розвитку він проходить три стадії:

1) передконфліктна ситуація;

2) відкритий конфлікт, що включає етапи початку, розвитку і завершення конфлікту;

3) післяконфліктний період.

На другій стадії конфлікт звичайно переростає в корпоративну суперечку, для дозволу якої конфліктуючі сторони звертаються в судові інстанції з метою захисту своїх порушених прав і законних інтересів.

Білоруське законодавство не містить поняття "корпоративна суперечка" (як, втім, і поняття "корпоративний конфлікт"). Традиційно під ним розуміється один з видів економічних суперечок, для якого характерні наступні ознаки:

Статтею 47 Господарського процесуального кодексу Республіки Білорусь передбачена спеціальна підвідомчість господарським судам суперечок між акціонером і акціонерним суспільством, учасниками інших господарських суспільств і товариств, що виникають при здійсненні діяльності цими суспільствами і товариствами. При цьому ухвалою Пленуму Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь від 19.05.2005 № 19 "Про окремі питання практики розгляду суперечок, зв'язаних із застосуванням умов засновництва юридичних осіб і законодавства про господарські суспільства" (далі - ухвала Пленуму ВХС № 19) роз'яснюється, що при рішенні питання про підвідомчість суперечок по позовах засновників (учасників) товариств з обмеженою відповідальністю і суспільств з додатковою відповідальністю, акціонерних суспільств слід враховувати характер спірного правовідношення, визначальним критерієм якого є наявність суперечки за заявами засновників (учасників) або їх спадкоємців з питання застосування умов засновництва господарського суспільства, іншої юридичної особи (умов створення і діяльності суспільства, пов'язаної із зміною складу учасників, дотриманням прав учасників, визначених законодавством і статутом суспільства, а також власників і осіб, що мають речові і зобов'язальні права відносно юридичних осіб).

Що до рейдерства, то звичайно під рейдерами розуміють осіб, захоплюючих підприємства (об'єкти нерухомості) з використанням різних юридичних або квазіюридичних прийомів.

Рейдерство і корпоративна суперечка (конфлікт) - поняття пересічні, навіть схожі, але не тотожні. Загальним для цих явищ виступає бажання отримати матеріальну вигоду (у тому числі заволодіти бізнесом) з боку особи, що провокує конфлікт або рейдерскую атаку. При цьому рейдерство можна визначити як комплекс заходів (методів), який включає серед іншого і провокацію корпоративної суперечки. В той же час корпоративний конфлікт (суперечка) зовсім не завжди супроводиться рейдерством, хоча нерідко в основі його таїться прагнення витіснити "неугодного партнера" з бізнесу. Достатньо поширена ситуація, коли в ході корпоративного конфлікту що беруть участь в ньому особи докладають значні зусилля для пошуку "правових проломів" у позиції опонента, щоб використовувати їх з вигодою для себе.

Наведемо декілька прикладів з судової практики на підтвердження вищесказаного.

Виключення учасника виявилося незаконним

Характерним слідством виникнення корпоративних суперечок (конфліктів) є заява позовів про визнання рішень загального збору суспільства недійсними через порушення процедурних питань. Частина 7 ст. 45 Закону Республіки Білорусь "Про господарські суспільства" в редакції Закону від 10.01.2006 № 100-З (далі - Закон) передбачає, що рішення загального збору учасників господарського суспільства, прийняті з порушенням вимог Закону і іншого законодавства або засновницьких документів господарського суспільства і (або) порушуючі має рацію і законні інтереси учасника цього суспільства, не приймаючої участі в голосуванні або голосуючого проти їх ухвалення, можуть бути оскаржений в суд учасником АТ протягом 6 місяців, а учасником ТОВ і ОДО - протягом 2 місяців з дня, коли вони взнали або повинні були дізнатися про ухвалення таких рішень.

Приклад

Так, господарським судом Гродненської області була розглянута справа за позовом громадянина Ч. до ТОВ "К" про визнання недійсним рішення загального збору у зв'язку з порушенням процедури його ухвалення. В обгрунтовування вимоги позивач посилався на неправомочність збору, оскільки він не був попереджений про його проведення як учасник суспільства. Крім того, на думку позивача, при ухваленні рішення був порушений статут суспільства.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на звільнення позивача з посади директора суспільства за власним бажанням, а також на те, що Ч. не поставив суспільство в популярність про зміну місця проживання, позбавивши тим самим ТОВ "К" можливості сповістити його про проведення збору. Рішення про скликання загального збору учасників ухвалене у зв'язку з необхідністю внесення змін в статут ТОВ. Рішенням загального збору позивач був виключений з складу засновників як перешкоджаючий діяльності суспільства за допомогою ухилення в управлінні им.

При розгляді справи суд встановив наступне.

Згідно змісту протоколу збору питання висновку Ч. з складу учасників розв'язувався "у зв'язку із звільненням його з роботи, убуванням з міста і тим, що його місцезнаходження на даний момент невідомо". За підсумками збору ухвалені рішення про внесення змін в статут, про висновок Ч. з складу засновників і виплаті йому частки, а також про ухвалення в суспільство нового учасника У.

В той же час відповідно до статуту ТОВ "К" учасник суспільства може бути виключений з складу учасників по наступних підставах: систематичне невиконання або неналежне виконання обов'язків учасника; здійснення дій, перешкоджаючих досягненню мети суспільства. Тобто Ч. виведений з складу учасників порушуючи вказаного положення статуту - по підставах, ним не передбаченим.

Крім того, через п. 6.9 статуту загальний збір учасників з питань, що вимагають одноголосності, вважається правомочним, якщо на ньому присутні всі учасники. Порушуючи статуту питання внесення змін в нього дозволені без досягнення одноголосності всіх учасників, а також неправомочним складом збору, оскільки учасник Ч. на зборі не був присутній, в голосуванні не брав участь.

Суд не взяв до уваги доводи відповідача про обов'язок Ч. сповістити засновників про зміну місця проживання, оскільки ні статутом суспільства, ні засновницьким договором такий обов'язок учасника не передбачений. В той же час законодавчо закріплений обов'язок по сповіщенню учасників суспільства про майбутній збір.

Пунктом 9 ухвали Пленуму ВХС № 19 до порушень законодавства, які можуть служити підставами для задоволення позову про визнання недійсним рішення збору учасників, віднесені відсутність кворуму, невчасність сповіщення (несповіщення) учасника про час проведення збору, що призвело неможливість участі в його роботі, порушення при голосуванні принципу одноголосності і інші істотні порушення законодавства і вимог засновницьких документів.

На підставі висловленого суд прийшов до висновку про допущені істотні порушення статуту при ухваленні рішення загального збору учасників, що виразилися в несповіщенні учасника, відсутності кворуму, порушенні принципу одноголосності.

Позов Ч. був задоволений судом. Рішення загального збору ТОВ "К" визнано недійсним з моменту ухвалення.

З приводу наведеного приклад помітимо, що Закон в колишній редакції, що діяла до 2 серпня 2006 р., закріплював право загального збору учасників суспільства на підставі одноголосно ухваленого рішення виключити з ТОВ учасника, систематично не виконуючого або неналежним чином виконуючого обов'язки або перешкоджаючого своїми діями досягненню мети суспільства. Таке формулювання норми дійсно створювало реальну небезпеку її спекулятивного використовування у разі "змови" проти однієї з учасників.

Діючою редакцією Закону (ст. 103) передбачено, що виключення учасника ТОВ здійснюється тільки в судовому порядку, що, безумовно, сприяє кращому захисту прав учасників суспільства.

Рішення законно, але чи справедливо?

Найскладнішими для "нейтралізації" є корпоративні конфлікти, учасники яких не мають переважного права ухвалення рішення з ключових питань діяльності суспільства. Найбільш схильні такій небезпеці ТОВ, в яких полягають два учасники, володіючі рівними частками (по 50%). Дозвіл суперечки в цьому випадку можливо або шляхом пошуку компромісу, або здійснення одним з учасників дії по "витісненню" іншого учасника з ТОВ в цілях отримання під свій контроль господарського суспільства.

Приклад

Громадянка М. звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ "Г" про визнання недійсним заяви про вихід з складу учасників суспільства як операції, зробленої під впливом обману. В обгрунтовування пред'явлених вимог позивальниця послалася на п. 1 ст. 180 Цивільного кодексу Республіки Білорусь (далі - ГК). На думку М., її заява про вихід з складу учасників ТОВ з проханням видати що належить їй частку в майні ТОВ в натурі є односторонньою операцією, зробленою під умовою (отримання 50% майна суспільства в натурі). Непередача в подальшому вказаного майна свідчить про обман і вабить недійсність досконалої операції - заяви.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свою позицію відсутністю обману і цілеспрямованого введення М. в оману.

Суд прийшов до висновку про недоведену позивачем факту обману при підписанні заяви про вихід з складу учасників суспільства і в позові відмовив.

При розгляді апеляційної скарги представник позивача вказав, що в кінці 2006 року між учасниками ТОВ "Г" виникли суперечності по управлінню справами суспільства. Дозвіл їх самим найвищим органом управління суспільством - загальним збором учасників було утруднене у зв'язку з тим, що позивальниця мала 50% голосів і решта учасників ТОВ - подружжя "А в сукупності також мали 50% голосів (по 25% кожний). За відсутності одноголосності з питань, що входять в компетенцію загального збору учасників, будь-яке рішення могло бути заблоковано як М., так і подружжям А., що не могло не відобразитися на діяльності ТОВ.

Щоб уникнути розбіжностей дружини А. в ході проведення збору учасників запропонували М. вийти з складу учасників ТОВ "Г", розділити те, що є на балансі суспільства майно пропорційно часткам в статутній фундації і виділити їй 50% майна в натурі. Дана пропозиція дозволяла М. надалі створити унітарне підприємство і продовжити налагоджений бізнес самостійно.

За наслідками проведення збору представник М. представив своєму довірителю на підписання злагоджені документи:

Передача майна М. не була так і проведена. Після закінчення місяця позивальницею був отриманий лист від ТОВ "Г" із сповіщенням про відміну раніше ухваленого рішення загального збору учасників як що суперечить Закону "Про господарські суспільства", зокрема ст. 103. Фактично були анулює в односторонньому порядку раніше досягнута домовленість про передачу 50% майна в натурі. Ухвалено рішення про виплату М. дійсної вартості частини майна, відповідній її частці в статутній фундації.

Таким чином, була порушена умова виходу М. з складу учасників, а, отже, відпав мотив, по якому була написана заява про вихід з складу учасників ТОВ.

Подружжя А., пояснюючи суду апеляційної інстанції причини відміни протоколу від 23.03.2007 № 2, посилалися на незнання чинного законодавства, обтяження заставного майна, що стосується, а також на неправильний розділ нерухомості і майна без урахування боргів.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що заява М. про вихід з складу учасників ТОВ було підписане 23.03.2007 тільки після ухвалення подружжям А. рішення про виділення їй майна в натурі згідно її частці в статутній фундації, зафіксованого в протоколі від 23.03.2007 № 2 і акті прийому-передачі майна від 23.03.2007. Оскільки підписання заяви про вихід з складу учасників було поставлено в залежність від отримання позивачем що належить їй частки в майні ТОВ "Г" в натурі, підписання цієї заяви - операція, зроблена під умовою (ст. 158 ГК).

Рішення господарського суду першої інстанції було відмінено.

При подачі касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції ТОВ "Г" посилалося, зокрема, на те, що суд застосував законодавство, що не підлягає застосуванню, а саме п. 1 ст. 180 ГК. На думку відповідача, дана норма може застосовуватися тільки до дву­ і багатобічним операціям. Оскільки згідно Закону при виході учасника з суспільства достатньо виразу волі (дії) однієї сторони - самого учасника, вказана операція через п. 2 ст. 155 ГК вважається односторонньою. Дія ст. 158 ГК, регулюючої висновок операцій під умовою, не розповсюджується на односторонні операції.

Касаційна колегія погодилася з приведеним доводом відповідача і вказала в ухвалі наступне.

Буквальне тлумачення заяви позивальниці дозволяє зробити висновок про намір М. припинити корпоративні відносини між нею і суспільством шляхом видачі майна, що становить дійсну вартість її частки. Питання про реорганізацію суспільства на обговорення загального збору не виносилося, у зв'язку з чим, касаційна колегія розглядає заяву про вихід з складу учасників ТОВ як односторонню операцію, направлену на припинення зобов'язальних відносин з суспільством.

Ухвала апеляційної інстанції була відмінена. Рішення суду першої інстанції залишено без зміни.

Ухвала касаційної колегії винесена в строгій відповідності з чинним законодавством. Але все таки хотілося б відзначити наступне.

Основний зміст процесу розгляду справи по суті полягає в дослідженні доказів (ст. 184 ХПК). Саме в цьому краще всього розкривається принцип безпосередності судового розгляду (ст. 24 ХПК), що дозволяє суду особисто сприйняти і оцінити доказову інформацію, всесторонньо проаналізувати обставини суперечки і винести обгрунтоване, законне і справедливе рішення.

Ми не випадково виділили слово "справедливе". На наш погляд, в приведеному вище прикладі мало місце не тільки "витіснення" з суспільства учасника М. за допомогою законного рішення суду шляхом використовування пропусків в правових знаннях М., але і прихована форма рейдерства. Адже у разі отримання М. 50% майна в натурі, як і передбачалося спочатку, ТОВ "Г" отримало б рівноцінного конкурента в своїй ніші бізнесу, що навряд чи відповідало бажанням суспільства. При наявному результаті "вовки ситі", але чи "цілі вівці"?


Підпис виявився справжнім

Зустрічаються і зворотні вищеописаній ситуації, коли учасник спочатку без яких або умов пише заяву про вихід з складу суспільства, припиняючи тим самим корпоративні відносини, а потім "передумує" і за допомогою судових важелів намагається відновити себе в колишньому статусі. Чи не різновид це "корпоративного шантажу" з метою витягання максимальної вигоди з свого положення?

Приклад

Господарський суд розглянув справу за позовом Ш. до ТОВ "В" про визнання недійсним протоколу збору учасників суспільства, в якому висловлено рішення про виключення позивача з складу учасників цього суспільства. В обгрунтовування своїх вимог позивач вказав, що заяву про вихід з складу учасників ТОВ не писав і рішення збору про його виключення ухвалене необгрунтовано, без його відома і участі.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що вихід Ш. з суспільства був добровільним і проведений за його заявою, в його присутності на підставі рішення загального збору учасників. В обгрунтовування своїх заперечень відповідач представив в суд справжню заяву позивача з проханням виключити його з складу учасників ТОВ "В" і підписаний Ш. протокол засідання загального збору.

Позивач в судовому засіданні затверджував, що підписи на вищезгаданих документах виконані не їм, у зв'язку з чим, судом була призначена почеркознавська експертиза. В результаті дослідження, проведеного експертно-кріміналістичним центром УВС Гродненського облвиконкому, експертом був зроблений категоричний висновок про те, що підписи в заяві про вихід з складу учасників ТОВ "В" і в протоколі засідання загального збору виконані Ш., а не іншою особою. Рішенням суду в задоволенні позову було відмовлене.

На закінчення відзначимо, що думка про суто негативну роль корпоративних конфліктів, що склалася, є, на наш погляд, помилковим. Корпоративний конфлікт на практиці може виконувати як конструктивну, певним чином стимулюючу прогрес розвитку суспільства, так і деструктивну функції. В першому випадку конфлікт виступає в ролі каталізатора, прискорюючого розвиток корпоративних правовідносин, в другому несе в собі руйнівні тенденції, що нівелюють стабільність діяльності суспільства і здатні привести до його ліквідації або банкрутства. У зв'язку з цим необхідно протидіяти не корпоративним конфліктам як таким, а лише несумлінним діям учасників такого конфлікту.