Смекни!
smekni.com

Портфель власних акцій (стр. 1 из 2)

Кафедра міжнародної економіки

РЕФЕРАТ

з дисципліни:

«Облік зовнішньоекономічної діяльності»


ПОРТФЕЛЬ ВЛАСНИХ АКЦІЙ

Корпорація може випускати акції для акціонерів, а потім часто знову купувати їх, наприклад, з метою одержання акцій, необхідних для преміювання робітників, збільшення суми прибутку на одну акцію або для того, щоб мати в наявності акції при придбанні інших компаній. Такі акції при утриманні корпорацією-емітентом не мають права голосу, дивідендів та інших акціонерних прав1.

Коли корпорація купує власний акціонерний капітал, активи (як правило, гроші) корпорації зменшуються на величину цього капіталу. При реалізації власних акцій виникає протилежний ефект. Придбання власних акцій відображають по дебету рахунка "Портфель власних акцій" (по типах акцій) на суму акціонерного капіталу і по кредиту рахунка "Гроші в касі та на рахунку". Оскільки рахунок "Портфель власних акцій" має дебетове сальдо, його часто називають негативним (або контррахунком) акціонерного капіталу. Якщо власні акції реалізують, рахунок власних акцій кредитують на суму вартості, а рахунок "Гроші в касі та на рахунку" дебетують. Звичайно, ціни придбання та реалізації різні, тому необхідне відображення різниці на спеціальному рахунку "Внесений капітал"2.

Бухгалтерський облік портфеля власних акцій зображено на ілюстрації 12-6. Журнальною проводкою від першого січня 2006 року рахунок "Портфель власних акцій" дебетують на суму вартості придбаних акцій ($3.600). Журнальна проводка 15 лютого 2006 року кредитує рахунок "Портфель власних акцій" на суму вартості ста із реалізованих акцій. Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку забороняють корпораціям збільшувати свій прибуток або нерозподілений доход інвестуванням у власні акції. На ілюстрації 12-6 показано, що після реалізації акцій внесений капітал збільшився на $100, які становлять різницю між вартістю і ціною реалізації акцій (тобто 100 акцій х ($13 - $12)). Цю різницю не відображають як доход, як це було б зроблено при реалізації активу (наприклад, інвестиції у ринкові цінні папери). В основі такого підходу лежить облікова концепція, яка констатує, що "прибутки та збитки" від операцій з власними акціями корпорації відображають у статтях бухгалтерського балансу (акціонерний капітал), а не звіту про прибутки та збитки. Тому в бухгалтерському балансі "May Corporation", показаному в кінці ілюстрації 12-6, сума $100 наводиться в статті "Внесений капітал, операції з портфелем власних акцій".

Рахунок "Портфель власних акцій" ніколи не має кредитового сальдо, незважаючи на те, що рахунки акціонерного капіталу, як правило, його мають. Рахунок "Портфель власних акцій" відображає скорочення акціонерного капіталу, тому він є негативним. Дебетове сальдо рахунка "Портфель власних акцій" показує вартість придбання акцій, якими продовжує володіти компанія на дату складання бухгалтерського балансу. Подивіться ці відрахування в балансі "May Corporation" в кінці ілюстрації 12-61. Цей баланс відображає облік акцій так:

Класифікація Акції

Оголошені 10.000

Невипущені (2.000)

Випущені 8.000

Випущені та знову куплені (200)

*Акції в обігу 7.800

*Відрізняються кількістю випущених та знову куплених акцій корпорацією-емітентом.

Ні придбання, ні реалізація власних акцій не впливають на кількість акцій, які було випущено або не випущено. Запас власних акцій впливає тільки на кількість акцій в обігу. Єдина різниця між власними і невипущеними акціями полягає в тому, що перші принаймні один раз реалізовувались.

Щоб проілюструвати перепродаж власних акцій за ціною нижче вартості, уявімо, що 50 акцій було додатково перепродано корпорацією 1 квітня 200Б року по ціні $11 за акцію, тобто на $1 менше вартості. В результаті журнальна проводка буде такою:

1 квітня 200Б року

Гроші в касі та на рахунку 550

Внесений капітал, операції з власними акціями 50

Власні акції, прості (50 акцій) 600

Реалізовано 50 власних акцій вартістю $12 за акцію, по $11 за акцію.

Зверніть увагу, що різниця між ціною реалізації і вартістю відображалась по дебету того ж рахунка внесеного капіталу, по кредиту якого ця різниця відображалась у попередній журнальній проводці (ілюстрація 12-6). Рахунок "Нерозподілений доход" дебетують на частину або на всю суму різниці тількиу тому випадку, коли рахунок "Внесений капітал, операції з власними акціями" має недостатнє кредитове сальдо.

ВИЗНАЧЕННЯ ДИВІДЕНДІВ

Як правило, дивіденд – це розподіл корпорацією грошей серед акціонерів. Дивіденди можуть сплачуватись активами, відмінними від грошей, або акціями корпорації. Дивіденди мають бути затверджені Радою директорів корпорації (тобто дивіденди мають бути оголошені) до того часу, як вони можуть бути сплачені. Власне, термін дивіденд означає найчастіше грошовий дивіденд. Розподіл дивіденду по власних акціях корпорації має назву дивіденду по акціях. Дивіденди, як правило, визначаються у доларах на акцію або як процент від номінальної вартості.

Оголошення та сплата грошових дивідендів зменшує активи (гроші) та акціонерний капітал (нерозподілений доход) на загальну суму дивідендів. Ілюстрація 12-7 ілюструс оголошення та сплату грошових дивідендів. Зверніть увагу на те, що і активи, і акціонерний капітал зменшились на суму грошового дивіденду ($12.400).


ДИВІДЕНДИ З ПОГЛЯДУ ІНВЕСТОРА ТА ЕМІТЕНТА

Інвестор купує акції корпорації, щоб заробити в майбутньому доход від інвестиції, тобто розраховує на надходження грошових коштів через певний час. Цс надходження грошових коштів до інвестора здійснюється у два способи: 1) періодично у формі дивідендів по акціях; 2) в момент реалізації акцій. Інвестор гадає, що сума цих надходжень буде більшою за первинну інвестицію в акції. Грошові дивіденди розглядаються інвестором як доход, тобто як доход на інвестицію. Другий спосіб надходження коштів включає повернення інвестиції (від реалізації акцій) і, як правило, виражається у реалізованих прибутках або збитках в залежності від того, як інвестор продає акції: вище або нижче ціни придбання. Суми і частота сплати корпорацією дивідендів впливають на ринкову вартість акцій.

Першочерговим фінансовим завданням корпорації є отримання прибутку на ресурси, надані акціонерами і кредиторами. Здатність залучити та утримати ресурси від сьогоднішніх та потенційних інвесторів значною мірою залежить від величини звітного прибутку компанії. Корпорація може залишити доходи для розширення діяльності або сплатити акціонерам дивіденди. Одним з найсуттєвіших питань, з якими стикається Рада директорів корпорації, є те, скільки зароблених коштів необхідно залишити і скільки розподілити серед акціонерів у вигляді щорічних дивідендів.

Ілюстрація 12-7 показує, що грошові дивіденди зменшують і активи (гроші), і акціонерний капітал (нерозподілений доход). Існує дві основні вимоги щодо сплати грошових дивідендів:

1. Достатній нерозподілений доход. Корпорація має накопичити достатню суму нерозподіленого доходу, щоб перекрити суму дивідендів. Закони про корпорацію, як правило, накладають обмеження на грошові дивіденди. Наприклад, закони часто обмежують дивіденди готівкою відносно залишку нерозподіленого доходу. З метою розширення виробництва, багато корпорацій не сплачують більше, ніж 40–60 процентів середньої суми чистого доходу за рік у вигляді дивідендів.

2. Достатня сума готівки. Корпорація мусить мати суму готівки, достатню для сплати дивідендів і задоволення операційних потреб підприємства. Той факт, що рахунок "Нерозподілений доход" має велике кредитове сальдо, зовсім не означає, що Рада директорів може оголосити і виплатити дивіденди готівкою. Готівка, зароблена в минулому і відображена на рахунку "Нерозподілений доход", може бути витрачена на створення запасів, придбання операційних активів і/або сплату зобов'язань. Відповідно, не існує необхідного взаємозв'язку між залишками нерозподіленого доходу і залишком готівки на будь-яку дату (просто нерозподілений доход не є готівкою).

Ілюстрація 12-7 показує, що сальдо рахунка "Гроші в касі та на рахунку" становить $20.000, а сальдо рахунка "Нерозподілений доход" – $30.000. Виявляється, що у цьому прикладі готівка може бути стримуючим фактором для дивідендів. Деякі компанії вирішують цю проблему (принаймні тимчасово) позичанням грошей для сплати дивідендів. Залишок нерозподіленого доходу є менш гнучким обмеженням, оскільки нерозподілений доход не можна позичити.

ДИВІДЕНДИ ПО ПРИВІЛЕЙОВАНИХ АКЦІЯХ

Нагадаємо, що привілейовані акції мають певні переваги над простими акціями. Першою визначальною характеристикою привілейованих акцій є переваги щодо дивідендів. Дивідендні привілеї можна класифікувати так:

· Привілей поточних дивідендів.

· Привілей кумулятивних дивідендів.

· Привілей дивідендів щодо розподілу прибутку.

Привілейовані акції можуть мати один або кілька привілеїв. Статут і сертифікати акцій корпорації мають визначати характерні риси привілейованих акцій.

Привілей поточних дивідендів привілейованих акцій

Привілейовані акції завжди мають привілей поточних дивідендів. Коли оголошують будь-які дивіденди, поточний привілейований дивіденд має бути оголошено і сплачено до оголошення і сплати будь-яких дивідендів по простих акціях. Коли привілей поточних дивідендів враховано (і більше немає інших привілеїв), тоді можна сплачувати дивіденди власникам простих акцій. Привілей поточних дивідендів привілейованих акцій, які мають номінальну вартість, – це певний процент від номінальної вартості привілейованої акції.

Оголошені дивіденди мають бути розподілені між привілейованими та простими акціями. В першу чергу необхідно задовольнити привілеї привілейованих акцій, і тільки опісля залишок загальних дивідендів може бути розподілений між простими акціями. На ілюстрації 12-8 (випадок А) показано розподіл поточних дивідендів для чотирьох різних ситуацій щодо загальної суми дивідендів до сплати.