регистрация / вход

Професійна орієнтація, підготовка та перепідготовка незайнятого населення

Сутність, основна мета та значення професійної орієнтації. Суть, мета та основні принципи професійного навчання незайнятого населення. Основні напрями професійної орієнтації. Управління професійною орієнтацією. Основні принципи професійного навчання.

Реферат

Спеціальність: Економіка та підприємництво

Дисципліна: Державне регулювання зайнятості

Тема: Професійна орієнтація, підготовка та перепідготовка незайнятого населення

Харків 2009


Зміст

1. Вступ

2. Сутність, мета та значення професійної орієнтації

3. Основні напрями професійної орієнтації

4. Управління професійною орієнтацією

5. Суть, мета та основні принципи професійного навчання незайнятого населення

6. Висновки

7. Список використаної літератури


1. Вступ

Одним з важливих напрямів реалізації кадрової політики й формування трудових ресурсів є державне управління вибором професії через систему заходів професійної орієнтації населення. Особливого значення набуває реалізація цієї системи у період формування ринкової економіки, тому що соціально-економічні перетворення супроводжуються безробіттям, зменшенням реальної заробітної плати, зменшенням валового національного продукту, підвищенням різниці у прибутках населення значним зниженням рівня життя населення. Ці структурні зрушення в економіці вимагають від людей підвищення професійної мобільності, яка має розвиватися на всіх рівнях професійної й загальноосвітньої підготовки.

Питання професійної орієнтації хвилювало людство з середніх віків. У 1575 році в Іспанії вийшла книга лікаря Хуана Уарте “Дослідження здібностей до науки”, яка принесла автору європейську славу. Це була перша в історії наукова праця, яка поставила своїм основним завданням вивчення індивідуальних здібностей з метою професійного відбору. На рубежі ХХ століття індустріальний прогрес зацікавив суспільство в розвитку професійної робочої сили. В Бостоні вийшла книга Парсона “Вибір професії”. Ним же було організовано спеціальне бюро, в обов’язки якого входило: допомогти особистості на основі психологічних тестів одержати інформацію про свої психологічні здібності; ознайомити людину з вимогами, які необхідні для певної професії; співставити дані особистості з вимогами професії та надати реальну інформацію про її вибір.

Професійна підготовка є фундаментом людського розвитку і прогресу суспільства. Вона також виступає гарантом індивідуального розвитку, виховує інтелектуальний, духовний і виробничий потенціал суспільства. Розвиток держави, структурні перетворення на мікро-та макроекономічному рівнях мають гармонійно поєднуватись з реформою освіти, професійною підготовкою для того, щоб задовольнити потреби і прагнення людей.


2. Сутність, мета та значення професійної орієнтації

У прийнятій урядом Украйни “Концепції державної системи професійної орієнтації населення” (1994р.) поняття профорієнтації визначено як комплексна науково обґрунтована система форм, методів та засобів впливу на особу з метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахування особистісних характеристик кожного індивідуума та потреб ринку праці.

Профорієнтація – це сукупність способів допомогти людині правильно зробити свій професійний вибір, обрати професію, яка б найкраще задовольняла її потреби, відповідала здібностям, психофізіологічним можливостям.

Головною метою профорієнтаційної роботи є:

формування конкурентоспроможного працівника на ринку праці та досягнення повної продуктивної “вільно обраної” зайнятості;

збалансованість інтересів, бажань і можливостей людини з одного боку, та потреб ринку, інтересів суспільства – з іншого.

Професійна орієнтація дає можливість людині зорієнтуватись у величезному розмаїтті сучасних професій та спеціальностей, об’єктивно визначити свої професійні здібності та обрати саме ту сферу діяльності, в якій максимально реалізується її потенціал.

Професійна орієнтація – це науково обґрунтована система форм, методів та засобів впливу на молодих людей, яка сприяє своєчасному залученню їх у виробництво, раціональному розподілу, закріпленню та ефективному їх використанню.

Профорієнтаційна робота повинна сприяти своєчасному і усвідомленому вибору молодими людьми професії, навчального закладу, місця роботи, раціональному працевлаштуванню, швидкій професійній та виробничій адаптації, допомагати професійно самовизначитись молодим людям, і людям, які в силу тих чи інших обставин змушені були змінювати або заново вибирати професію. Самовизначення пов’язане з прийняттям рішень про майбутню роботу. Прийняте рішення впливає на особисту значимість в життєвих планах. Тому правильний вибір професії має важливе значення як для особистості, так і для суспільства.

Профорієнтація має економічне та соціальне значення. Економічне значення полягає в економії коштів на професійну підготовку, зменшенні плинності кадрів, покращанні якості робочої сили.

Соціальне значення полягає в задоволенні потреб молодих людей в одержанні професії, яка відповідає бажанням і здібностям. Тоді людина є конкурентоспроможною на ринку праці, може швидко адаптуватись і готова до здобуття нової професії.

Вся робота в профорієнтації передбачає вирішення двох головних зав- дань:

формування в молодих людей особистих орієнтацій та інтересів з урахуванням потреб суспільства;

приведення у відповідність особистих орієнтацій молоді з можливостями їх реалізації.

3. Основні напрями професійної орієнтації

У “Концепції державної системи професійної орієнтації населення” зазначено, що професійна орієнтація проводиться за такими напрямами: профінформація, профконсультація, профдобір, профвідбір та професійна адаптація.

Професійна інформація – це пропаганда професії, ознайомлення молодих людей із сучасними видами виробництва, станом ринку праці, перспективою розвитку професії, це система постійного і планомірного інформування молоді, яка навчається, викладачів та батьків про світ професій і вимог, які вони покладають на людину; про потреби суспільства в кадрах різних професій та кваліфікацій; форми і умови оволодіння ними; про особисті якості людини, істотні для професійного самовизначення.

Професійна консультація – цілеспрямований процес вивчення і формування професійних інтересів, намірів в учнів з урахуванням їх стану здоров’я, психофізіологічних особливостей і потреб, що допоможе випускникам шкіл усвідомлено обирати майбутню професію та шляхи її набуття.

Завданнями професійної консультації є надання допомоги людині в оцінці своїх можливостей для різних видів трудової діяльності у суспільному виробництві, видання конкретних рекомендацій про вибір професії та можливих шляхів оволодіння нею. Така робота проводиться кваліфікованими консультантами-психологами на підставі медичного висновку, характеристик, результатів психофізіологічних досліджень особистості.

Професійний відбір – визначення міри професійної здатності людини до конкретної професії.

Професійний добір - науково обґрунтоване визначення професійної придатності людини до конкретного виду діяльності з урахуванням її здібностей, нахилів та згідно з нормативними вимогами даної професії потреб суспільства.

Професійна адаптація – комплексна система заходів, покликана сприяти пристосуванню особи до психологічних та організаційно-технічних особливостей професійної діяльності на виробництві, її професійному становленню.

4. Управління професійною орієнтацією

Управління вибором професії через реалізацію системи формування професійної спрямованості людей доцільно розглядати у трьох аспектах:

соціально-економічному, який передбачає процес засвоєння певної системи знань, норм, навичок та умінь щодо усвідомленого вибору професії і сприяє поліпшенню якісного складу людських ресурсів та підвищенню задоволеності працею;

психолого-педагогічному, що передбачає виявлення і формування інтересів, нахилів та здібностей людини, а також допомагає їй у виборі професії яка найбільше відповідає індивідуально-психологічним показникам особистості;

медико-біологічному, який передбачає реалізацію вимог до здоров’я й окремих фізіологічних якостей людини, необхідних для певної професійної діяльності. При цьому ефективність проведення профорієнтаційної роботи на будь-якому рівні залежить від того, наскільки комплексно і системно реалізується підхід до управління такими процесами.

Правовим забезпеченням здійснення системи професійної орієнтації є Постанова Кабінету Міністрів №43 від 27 січня 1994 р. “Про Концепцію державної системи професійної орієнтації населення”. В ній зазначається, що професійна орієнтація впливає на зростання продуктивності праці (на10-30%) скорочення плинності кадрів (на 20-25%), зниження аварійності і травматизму (на 35-45%), продовження періоду працездатності (на 8-10%), сприяє зниженню відрахувань учнів з ПТУ у 3-4 рази.

Аналізуючи ці показники, наочно бачимо той економічний ефект, який може бути досягнутий завдяки впровадженню системи профорієнтації в реальне життя. Управління профорієнтацією спрямоване на створення економічних, організаційних та правових умов, які забезпечили б реалізацію права на працю, вибір професії, рід занять відповідно до здібностей та з урахуванням ринку праці.

Управління профорієнтацією базується на таких методах:

програмно-цільовому (визначення основної цілі профорієнтації, розробка програми її досягнення, створення механізму управління реалізацією програми);

прогнозування (врахування сучасних та перспективних вимог до працівників, тенденції розвитку НТП, прогноз розвитку економіки і на цій основі визначення кадрової політики);

моделювання (побудова моделей управління профорієнтацією на підприємствах і в галузях);

організаційно-розпорядчих (підготовка відповідних документів, наказів, розпоряджень, положень, стандартів, що регламентують порядок функціонування системи профорієнтаційної роботи, контроль за їх виконанням).

Управління профорієнтацією виконує економічну функцію, оскільки забезпечує економію ресурсів на підготовку спеціалістів, працівників (які обрали невідповідну своїм здібностям спеціальність).

Соціальне завдання профорієнтацією полягає в регулюванні взаємодії між попитом та пропозицією на робочу силу, мотивацією вибору професії, особистими інтересами та індивідуальними особливостями.

5. Сутність, мета та основні принципи професійного навчання незайнятого населення

Профнавчання незайнятого населення покликане сприяти ефективному використанню трудового потенціалу особи, підвищенню її соціальної та професійної мобільності, бути засобом профілактики масового безробіття, відігравати важливу роль у підготовці кадрів для структурної та технологічної перебудови галузей економіки, стимулювати пошук незайнятим населенням найефективніших шляхів підвищення професійно-кваліфікаційного рівня, інтелектуальної та трудової незалежності.

Основна мета профнавчання незайнятих громадян – сприяти їхньому працевлаштуванню завдяки отриманню професії (спеціальності) або підвищенню кваліфікації та конкурентоспроможності на ринку праці.

В основу професійного навчання покладено такі принципи:

- добровільність професійного навчання;

- відповідність професійного навчання незайнятого населення вимогам держави;

- зв’язок професійного навчання з процесами ринкових перетворень, розвитком різних форм власності та господарювання, реструктуризацією економіки та зайнятості населення;

- орієнтація незайнятого населення на перспективні сфери трудової діяльності згідно з попитом на ринку праці;

- диференційований підхід до різних соціальних груп незайнятого населення;

- упровадження модульної системи професійного навчання з використанням індивідуального підходу до кожної особи;

- децентралізація управління професійною освітою незайнятих громадян;

- взаємозв’язок професійного навчання незайнятого населення із загальною системою безперервної професійної освіти.

Для професійного навчання незайнятого населення застосовують такі його види:

підготовка робітників – для осіб, які не мають професії й будуть набувати її вперше;

підготовка робітників і фахівців з вищою освітою – для осіб, які виявили бажання перекваліфікуватися з метою наступного працевлаштування за набутою новою професією (спеціальністю);

підвищення кваліфікації робітників і фахівців з вищою освітою з метою удосконалення знань, умінь і навичок за наявними у них професіями, оволодіння новими функціональними обов’язками і особливостями майбутньої трудової діяльності в умовах ринкових відносин, зокрема вивчення основ підприємництва, менеджменту, маркетингу.

Терміни професійної підготовки нових робітників (тих, хто навчається вперше) установлюються до 6 місяців, а з складних професій–до 10 місяців.

При перепідготовці робітників (тих, хто виявив бажання змінити професію) терміни навчання не повинні бути меншими від половини строків, установлених для підготовки нових робітників. При цьому враховуються професійний рівень осіб, які навчатимуться, їх практичний досвід.

Період професійного навчання громадянина зараховується в його трудовий стаж. Відповідний запис вноситься до трудової книжки навчальним закладом у встановленому порядку.


6. Висновки

У сучасному, дедалі більш різноманітному світі професій, коли вимоги до працівників швидко змінюються і багатьом із них випадає неодноразово вирішувати питання працевлаштування, профорієнтаційна робота стає зв’язуючою ланкою між людиною, системою профнавчання і підприємством.

Роль профорієнтації у формуванні ефективної зайнятості населення зумовлюється тим, що науково обґрунтований і усвідомлений вибір громадянами професії створює передумови для отримання максимальних результатів від трудової діяльності. Профорієнтація сприяє також раціональній структурній перебудові народного господарства з урахуванням раціональної потреби у професіях, є засобом запобігання стресовій поведінці осіб, яким загрожує безробіття. Цю роботу потрібно виконувати постійно, системно і забезпечувати свідомий вибір професії всіма групами населення.

Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що в період структурних змін в економіці питання професійного навчання набувають особливого значення і постійно перебувають під увагою держави та громадськості. На відміну від загальноосвітньої, професійна підготовка тісно пов’язана з ринком праці, з потребами народного господарства у відповідних спеціальностях та рівнях кваліфікації. Професійна підготовка перетворює просту робочу силу в кваліфіковану, яка за одиницю часу створює більшу вартість порівняно з простою, некваліфікованою. Підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів забезпечують поглиблення професійних знань, вмінь за спеціальністю, одержання нової кваліфікації, нової спеціальності на основі набутої у навчально-виховному закладі та досвіду практичної роботи.

Список використаної літератури

1. Г.В.Осовська, О.В.Крушельницька. Управління трудовими ресурсами. - К.: Кондор, 2007.

2. А.Т.Чемерис. Організація діяльності служб зайнятості. – К.: МАУП, 2003.

3. Н.А.Тюхтенко. Організаційно-методичні аспекти професійної орієнтації. – Одеса,1999.

4. А.В.Калина. Державне регулювання зайнятості. – К.: МАУП, 2006.

5. О.В.Крушельницька, Д.П.Мельничук. Управління персоналом. – К.: Кондор, 2003.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий