Смекни!
smekni.com

Теоретико-методологічні основи планування (стр. 1 из 2)

Теоретико-методологічні основи планування

План лекції:

1. Сутність і завдання планування, його місце в керуванні підприємством

2. Методологічні основи планування

3. Технологія процесу планування

1. Сутність і завдання планування, його місце в керуванні підприємством

У сучасних ринкових відносинах планування економічної діяльності всіх підприємств і фірм є важливою передумовою ефективного виробництва й підприємництва. Практично вся система господарського керування й регулювання виробництва будується на методах планування. Завершення одного етапу роботи служить початком наступного етапу. Зв'язати всі етапи виробничого процесу іншим методом без допомоги планування неможливо.

Планування займає центральне місце в механізмі господарського керування як спосіб досягнення мети на основі збалансованості й послідовності виконання всіх виробничих операцій. Це необхідна умова своєчасної підготовки сировини, матеріалів, комплектуючих, інструментів, устаткування для виготовлення кінцевої продукції й створення запасів.

Припущення, що ринкові відносини виключають планування, нічим не обґрунтовано. Досвід вітчизняних і закордонних підприємств показує, що недооцінка планування підприємницької діяльності в ринкових умовах приводить до значних економічних втрат.

В умовах конкурентної боротьби за споживачів постачальники товарів змушені ретельно планувати свою діяльність, враховуючи вплив факторів зовнішнього й внутрішнього середовища підприємства. Несвоєчасність поставок продукції або надання послуг відштовхує споживачів, що загрожує руйнуванням виробничих зв’язків. Таким чином, ринковий механізм діє більш жорстко, ніж централізований розподіл ресурсів, де більшу роль грає суб'єктивний фактор. Для підприємства не має принципового значення, який орган планує його роботу - власний плановий відділ або відділ міністерства. Важлива якість планування й критерії, по яких оцінюється робота підприємства.

Наука планування - це система впорядкованих знань про сутність, методології, методики й організацію планування. Ціль науки планування як складової економічної науки укладається в описі, обґрунтуванні й передбаченні процесів й явищ дійсності.

Спланувати діяльність підприємства - це значить сформувати і впровадити план його функціонування й розвитку. Тобто планування - це процес розробки й реалізації плану, а також його коректування відповідно до умов середовища, що змінюється. Планування включає встановлення цілей підприємства на визначену перспективу, аналіз способів їхньої реалізації й ресурсного забезпечення. Плануванням на підприємстві поетапно охоплюється робота людей і рух ресурсів (матеріальних і фінансових), націлених на одержання заданого кінцевого результату.

До основних завдань внутрішньовиробничого планування відносяться:

- розробка програми дій для одержання підприємством максимально можливого прибутку;

- забезпечення умов для виконання перспективних і поточних завдань підприємства на основі ефективного й раціонального використання ресурсів;

- забезпечення постійної пропорційності й погодженості в роботі всіх його підрозділів, подолання виникаючих диспропорцій;

- вплив на фактори зовнішнього й внутрішнього середовища, що негативно впливають на діяльність підприємства.

Рішення основних завдань планування дозволяє підприємству ефективно функціонувати й розвиватися в умовах підвищеної мінливості зовнішнього середовища.

Результатом процесу планування є план як конкретний документ, що включає систему заходів. План - це заздалегідь розроблена, розгорнута науково обґрунтована програма всієї виробничо-господарської і соціальної діяльності підприємства, що визначає головні напрямки його розвитку, кількісні і якісні показники підприємства при найбільш повному й раціональному використанні трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Затверджений керівником план підприємства має чинність наказа для зазначених у ньому осіб і структурних одиниць. У ньому чітко й докладно вказуються:

- ціль діяльності підприємства на плановий період, кількісно виражена системою встановлених показників (із вказівкою конкретних видів продукції, що випускається, і характеру робіт);

- засоби досягнення мети (фінансові, матеріальні й трудові);

- правила й строки вв'язування цілей і засобів по етапах на весь період дії плану;

- етапи й строки виконання робіт;

- виконавці плану по строках і видам робіт;

- методи, етапи й кошти контролю виконання плану.

В існуючій раніше системі директивного планування плани розроблялися при особистій участі державних органів і не завжди враховували інтереси самого підприємства. У цей час підприємство розробляє свої плани самостійно, виходячи з попиту на вироблену продукцію, роботи, послуги, і з необхідності забезпечення виробничого й соціального розвитку підприємства, підвищення доходів, найчастіше керуючись при цьому власними методичними розробками.


2. Методологічні основи планування

Методологічна сторона планування являє собою сукупність принципів і методів планування, систему планів, їхній взаємозв'язок, систему показників планування й методики визначення показників плану.

Планування діяльності підприємства повинне здійснюватися відповідно до наступних основних принципів:

1) конкретність і вимірність планів - підприємство в цілому і його підрозділи повинні мати чіткі орієнтири для своєї господарської діяльності, що дозволяє контролювати хід виконання поставлених завдань і ступінь досягнення цілей;

2) гнучкість - передбачається можливість корегування планів у зв'язку з виникненням змін у зовнішньому або внутрішньому середовищі підприємства шляхом розробки альтернативних планів;

3) безперервність планування - надається можливість забезпечити безперебійність процесу виробництва в результаті не-безперервного надходження матеріальних, паливно-енергетичних, трудових й інших ресурсів;

4) оптимальність - мається на увазі необхідність вибору найкращего варіанта на всіх етапах планування з декількох можливих, при цьому критерії оптимальності можуть бути різні (мінімальна трудомісткість або собівартість продукції, максимальний прибуток й ін.);

5) комплексність і погодженість - планування повинне охоплювати всі сторони діяльності підприємства, а також забезпечувати взаємозв'язок планів структурних підрозділів і плану підприємства в цілому й погодженість планів усередині кожної ланки;

6) ефективність – потрібна розробка такого варіанта виробництва товарів і послуг, що при існуючих обмеженнях використання ресурсів забезпечує одержання найбільшого економічного ефекту.

Таким чином, основні принципи планування орієнтують підприємство на досягнення найкращих економічних показників. На основі принципів розвиваються й формуються в процесі практичної діяльності й всі діючі загальнонаукові методи планування, які представляють процес пошуку, обґрунтування й вибору необхідних планових показників і результатів. Залежно від головних цілей або основних підходів, інформації що використовується, нормативної бази розрізняють:

науковий метод - базується на широкому використанні глибоких знань про предмет планування;

експериментальний - заснований на аналізі й узагальненні дослідних даних;

нормативний - заснований на застосуванні вихідних нормативів (норматив витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції);

балансовий (основний) - метод координації й взаємного вв'язування всіх завдань плану між собою й з показниками розвитку інших виробництв і сфер діяльності;

економіко-математичні методи;

статистичні;

методи різноманітних розрахунків і т.д.

У процесі планування жоден з розглянутих методів не застосовується в чистому виді. В основі внутрішньофірмового планування повинен лежати системний науковий підхід, заснований на всебічному і послідовному вивченні стану підприємства й його зовнішнього середовища.

Різноманітну по характері й строкам виконання діяльність виробничих структур і персоналу неможливо виміряти, урахувати й проконтролювати за допомогою однакових схем, методів і показників. В умовах ринкових відносин на підприємствах діє ціла система взаємозалежних техніко-економічних показників, що визначають кінцевий результат виробничо-господарської й соціально - трудовий діяльності. Від змісту, обгрунтованості й ступеня взаємного вв'язування конкретних планових показників залежить не тільки рівень самого процесу планування, але й досягають при цьому як проміжні, так і кінцеві результати.

У цей час поточні плани включають наступні основні показники:

- номенклатуру й обсяг продукції у натуральному і вартісному вираженні;

- обсяг реалізації (продажів) продукції (послуг);

- собівартість одиниці продукції й витрати на весь випуск;

- прибуток і рентабельність;

- чисельність персоналу по категоріям;

- фонд оплати праці й середній рівень заробітної плати;

- розмір оборотних коштів по групах;

- запаси матеріалів, незавершеного виробництва й готової продукції на складі;

- обсяг капвкладення по напрямках; окремі заходи щодо нової техніки й технології; інші показники.

Для розрахунку планових показників використовуються різні методи, які можна об'єднати в три основні групи: екстраполяції, факторні й нормативні.

Метод екстраполяції, що на практиці називають плануванням від досягнутого рівня, полягає в тому, що величина планових показників розраховується на основі їхньої динаміки, що зложилася в попередні періоди. У цьому випадку планові показники вираховуються шляхом коректування фактичних величин, отриманих у базовому періоді, на середній відсоток їхньої зміни. При цьому темпи змін показника або приймаються такими ж, які зложилися в минулому, або уточнюються працівниками планового відділу на підставі власного досвіду й інтуїції.