Організація та її характеристики (стр. 1 из 2)

Міністерство освіти і науки України

Запорізька державна інженерна академія

Заочне відділення факультету менеджменту і фінансів

Кафедра менеджмент організації

Контрольна робота

курсу: „Менеджмент”

Тема: „Організація та її характеристики”

Виконала: Лавруша О. Г.

Група: ОіА – 05 – 1з

Номер залікової книжки: 051208

Дата здачі на перевірку: 29.11.08

Перевірив: к.н. держ. упр. Бабич О.Б.

Дата перевірки:

Запоріжжя 2008

План

Вступ 2

1. Поняття організації, її види 3

2. Загальні характеристики організацій 4

3 Характеристики складних організацій 5

4. Проектування організаційної системи, організаційна структура та стратегія 7

5. Типи організаційних структур управління 10

Висновок 13

Список використаної літератури 14

В даній контрольній роботі я розгляну тему « Організація та її характеристики», що є невід’ємною частиною розділу «основи менеджменту».

Організація є свідомо координованою соціальною системою з певними межами, функціонуючою на відносно постійній основі для досягнення загальних цілей або цілі. Звичайно співвідноситься з поняттями структури, системи, управління. Структура організації визначає, яким чином будуть розподілені задачі, хто докладає і кому, які формальні координуючі механізми і моделі взаємодії.

1. Поняття організації, її види

Група - двоє або більше людей, взаємодіючих один з одним таким чином, що кожен з них одночасно впливає на інших і сам піддається впливу інших.

Група стає організацією:

- Наявність принаймні однієї мети (тобто бажаного кінцевого результату або результатів), яку приймають як загальну всі члени даної групи;

- Наявність членів групи, які навмисно працюють разом, щоб досягти значущої для всіх мети.

Організація - соціальна спільність, що складається з групи людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної цілі або системи цілей.

Звідси витікають вимоги до організації:

· наявність принаймні двох людей, які вважають себе частиною групи;

· наявність принаймні одній меті, яку приймають як загальну всі члени групи;

· наявність членів групи, які свідомо працюють разом, щоб досягти значущої для всіх мети.

Приведене вище визначення справедливе для формальної організації. Існують:

Формальна організація - має офіційний статус, створюється навмисно, документально оформлена. Має ієрархію, лідера, мету і задачі, і т.п.

Неформальна організація - група людей, вступаючих в регулярні взаємовідносини для досягнення певної мети, що спонтанно утворюється, як правило, не пов'язаних з метою формальної організації. У неї також може бути ієрархія, свої задачі і лідери, свої неписані правила.

Складні організації мають набір взаємозв'язаних цілей. Для них характерні комплексність, формалізація і певне співвідношення централізації і децентралізації.

2. Загальні характеристики організацій

Будь-якій організації для досягнення поставленої мети необхідні ресурси, що підлягають перетворенню в процесі виробничої діяльності.

Основні ресурси, що використовуються організацією, — це люди (людські ресурси), основний і оборотний капітал, технологія і інформація. Головна задача організації в області використання ресурсів — досягнення мети при: мінімумі витрат і максимумі ефективності.

Організації повністю залежні від навколишнього світу як відносно своїх ресурсів, так і відносно споживачів. Термін «зовнішнє середовище» вбирає в себе економічні умови, споживачів, профспілки, урядові акти, законодавство, конкуруючі організації, систему цінностей в суспільстві, техніку і технологію.

Згідно концепції життєвого циклу організації її діяльність проходить п'ять основних стадій:

1. народження організації: головна мета полягає у виживанні; керівництво здійснюється однією особою; основна задача - вихід на ринок;

2. дитинство і юність: головна мета - отримання прибутку в найближчій перспективі і прискорене зростання; стиль керівництва жорсткий; основна задача - зміцнення позицій і захоплення ринку; задача в області організації праці - планування прибутку, збільшення заробітної платні, надання різних пільг персоналу;

3. зрілість: головна мета - систематичне збалансоване зростання, формування індивідуального іміджу; ефект керівництва досягається за рахунок делегування повноважень; основна задача - зростання по різних напрямах діяльності, завоювання ринку; задача в області організації праці - розділення і кооперація праці, преміювання відповідно до індивідуальних результатів;

4. старіння організації: головна мета - збереження досягнутих результатів; ефект керівництва досягається за рахунок координації дій, основна задача - забезпечити стабільність, вільний режим організації праці, участь і прибутках;

5. відродження або зникнення: головна мета полягає в забезпеченні пожвавлення всіх функцій; зростання організації досягається за рахунок згуртованості персоналу, колективізму; головна задача - омолоджування, впровадження інноваційного механізму, впровадження наукової організації праці і колективне преміювання

3 Характеристики складних організацій

Всі складні організації мають набір загальних характеристик:

1. Ресурси.

У загальних рисах мета всякої організації включає перетворення ресурсів для досягнення результатів. Основні ресурси, що використовуються організацією, це люди (людські ресурси), капітал, матеріали, технологія і інформація. Процес перетворення ресурсів найлегше побачити у виробничих організаціях, але і організації обслуговування і некомерційні організації також використовують всі ці види ресурсів.

2. Залежність від зовнішнього середовища.

Організації повністю залежні від навколишнього світу — від зовнішнього середовища — як відносно своїх ресурсів, так і відносно споживачів, користувачів їх результатами, яких вони прагнуть досягти. Зовнішнє середовище включає економічні умови, споживачів, профспілки, урядові акти, законодавство, конкуруючі організації, систему цінностей в суспільстві, суспільні погляди, техніку і технологію і інші складові.

3. Горизонтальний розподіл праці - розділення всієї роботи на складові компоненти. Розділення великого об'єму роботи на численні невеликі спеціалізовані завдання, дозволяє організації проводити набагато більше продукції, ніж якби та ж сама кількість людей працювала самостійно. Складні організації здійснюють чітке горизонтальне розділення за рахунок утворення підрозділів, що виконують конкретні специфічні завдання і прагнуть досягти конкретної специфічної мети. Такі підрозділи часто називаються відділами або службами (відділи маркетингу, фінансів, закупівель, нерухомої власності і т.п.)

4. Вертикальний розподіл праці. Оскільки робота в організації розділяється на складові частини, хтось повинен координувати роботу групи для того, щоб вона була успішною. Відділяти роботу по координуванню дій від самих дій. Управління необхідне і є істотно важливою діяльністю для організації.

Вертикальний розподіл праці приводить до виникнення декількох рівнів управління по вертикалі. Наприклад, папа, кардинал, архієпископ, єпископ, приходський священик. Чим нижче рівень, тим більше представників – піраміда.

Керівників традиційно ділять на 3 категорії.

З погляду функції, виконуваної в організації:

- Технічний рівень – щоденні операції і дії, необхідні для забезпечення ефективної роботи без зривів у виробництві продукції або наданні послуг;

- Управлінський рівень – управління і координація усередині організації, узгодження різних форм діяльності і зусиль різних підрозділів;

- Інституційний рівень – розробка довгострокових (перспективних) планів, формулювання мети, адаптація до різного роду змін, управління відносинами між організацією і зовнішнім середовищем, а також суспільством, в якому існує і функціонує дана організація.

Більш поширена система:

- Керівники низової ланки (операційні): майстер, завідуючий кафедрою;

- Керівники середньої ланки: завідуючий відділом, декан;

- Керівники вищої ланки: президент, віце-президент, голова Ради директорів, ректор.

На думку Генрі Мінцберга керівники грають певні ролі, що є набором певних правил, відповідних конкретній посаді або організації. Особа може впливати на характер виконання ролі, але не на її зміст.

3 категорії ролей (взаємозалежні і взаємодіють один з одним):

- міжособові (головний керівник – символ, обличчя організації; лідер – фактична робота по управлінню з підлеглими;

- зв'язуюча ланка – робота із зовнішніми організаціями і особами; - інформаційні (приймач інформації – контакти, пошта, періодика, поїздки; розповсюджувач інформації; представник – представляє організацію)

- ролі, пов'язані з ухваленням рішень (підприємець; що усуває порушення – коректує кризи; розподіляє ресурси; проводить переговори).

4. Проектування організаційної системи, організаційна структура та стратегія

Проектування організаційної системи є процесом створення праобразу майбутньої організації. Воно повинне включати не тільки опис організації на початковий момент її існування, але і прогноз її подальшого розвитку. Особливе місце в цьому процесі відводиться формуванню організаційної структури.

Методи формування організаційних структур:

1. Метод аналогій полягає в застосуванні організаційних форм і механізмів управління, які виправдали себе в організаціях з схожими характеристиками (метою, технологією, специфікою, розміром і т.д.) по відношенню до проектованої організації. До методу аналогій відноситься розробка типових структур управління, а також визначення меж і умов їх застосування.

2. Експертно-аналітичний метод полягає в обстеженні і аналітичному вивченні організації силами кваліфікованих фахівців із залученням керівників, що дозволяє виявити специфічні особливості проблем і «вузькі місця» в роботі апарату управління.

3. Метод структуризації мети передбачає вироблення системи цілей і підцілей організації, включаючи їх кількісне і якісне формулювання і подальший аналіз організаційних структур з позицій їх відповідності системі мети.

4. Метод організаційного моделювання полягає в розробці формалізованих, математичних, графічних і інших відображень (моделей) розподілу повноважень і відповідальності в організації.

Структура - сукупність взаємозв'язаних елементів об'єкту управління.

Структура організації — сукупність зв'язків і взаємозв'язків рівнів управління і функціональних областей, побудованих в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягти мети організації.

Елементи організації отримали назви департаментів, управлінь, відділів.

Структурні підрозділи організації є групами людей, діяльність яких свідомо прямує і координується для досягнення загальної мети. Оптимальна організаційна структура фірми повинна: мати оптимальну взаємодію штабного, науково-технічного і лінійного персоналу фірми; забезпечувати оперативну і ефективну взаємодію із зовнішнім середовищем; базуватися на стратегії фірми; забезпечувати якісне і ефективне досягнення поставленої мети.

Організаційна структура регулює: