Розробка системи стратегічного управління на державному підприємстві (на прикладі КП "Здолбунівкомуненергія")

Суть та зміст стратегічного управління державним підприємством. Організація управління економічною діяльністю підприємства, трудовими ресурсами та виробничою діяльністю. Реструктуризація та корпоратизація виробництва, як шлях стратегічного управління.

Міністерство освіти і науки України

Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”

Рівненський інститут

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: Управління проектами”

на тему :

Розробка системи стратегічного управління на державному підприємстві (на прикладі КП «Здолбунівкомуненергія»)”

Виконав:

Студент економічного факультету

Спеціальності економіка підприємств

групиЕПМ-5

Ступницький Віталій Васильович

Перевірила:

Беднарчук Юлія Петрівна

Рівне 2008


Зміст

ВСТУП

Розділ 1 СУТЬ ТА ЗМІСТ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ

Розділ 2 . ДОСЛІДЖЕННЯ стратегічного управління КП «Здолбунівкомуненергія»

2.1.Організаційно – економічна характеристика об’єкта дослідження

2.2 Управління трудовими ресурсами на підприємстві

2.3 Організація управління економічною діяльністю підприємства

2.4Особливості управління виробничою діяльністю КП «Здолбунівкомуненергія»

Розділ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ стратегічного управління КП «Здолбунівкомуненергія»

3.1Корпоратизація підприємства, як шлях стратегічного управління

3.2 Вдосконалення управління трудовими ресурсами на КП «Здолбунівкомуненергія».

3.3 Реструктуризація виробництва, як шлях стратегічного управління

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ


Вступ

Значну роль серед галузей невиробничої сфери України відіграє житлово-комунальне господарство, що забезпечує населення, підприємства та організації необхідними житлово-комунальними послугами і суттєво впливає на розвиток економічних взаємовідносин у державі. Сучасний стан житлово-комунального господарства можна характеризувати як кризовий. Галузь має дуже високий рівень зносу інженерних систем і мереж, що призводить до численних аварій, які створюють екологічно небезпечні ситуації в регіонах і викликають соціальне напруження серед населення; погіршується технічний стан рухомого складу підприємств міського електротранспорту; значна частина вулично-дорожньої мережі потребує капітального ремонту; незадовільною залишається якість житлово-комунальних послуг. Причинами такого стану галузі є: залишковий характер фінансування, багаторівнева відомча підпорядкованість, відсутність стимулів зниження витрат та покращення якості послуг, неефективна енергоресурсозберігаюча політика і т. ін. Проте основною причиною такого стану житлово-комунального господарства все ж слід вважати відсутність виваженої державної стратегії з комплексного підходу до запровадження ринкових відносин в галузі, тоді як відповідні реформи відбуваються досить швидко в інших сферах національної економіки.

Аналіз тенденцій сучасного розвитку житлово-комунального господарства України дозволяє зробити висновок, що перехід підприємств галузі від регламентованої, централізовано-планової до ринкової економіки зумовлює потребу в конструктивних змінах традиційних методів управління і обумовлює актуальність розробки організаційних засад стратегії їх розвитку.

Курсову роботу присвячено розв’язанню теоретичних, методологічних засад стратегічного управління державним підприємством в умовах ринкової економіки України (на прикладі КП «Здолбунівкомуненерго»). В роботі визначено особливості державного підприємств як об’єкта управління, досліджена його сутність, характер їх фінансових, трудових, виробничих та інших відносин, методологічні принципи оцінки результативності діяльності.

Метою курсової роботи є розробка основних концептуальних положень теорії управління державним підприємством в умовах перехідної економіки, обґрунтування застосування нових науково-методичних принципів з метою забезпечення адаптації його до сучасних умов господарювання, підготовка практичних рекомендацій, спрямованих на зростання ефективності діяльності та підвищення рівня фінансової стабільності.

Для досягнення поставленої мети перед дослідженням були поставлені такі основні задачі:

- визначити особливості державних підприємств як об’єкта управління;

- розглянути сутність та функції управління фінансовими, трудовими та виробничими ресурсами КП «Здолбунівкомуненергія»;

- розробити системну концепцію оцінки результативності комплексного управління КП «Здолбунівкомуненергія»;

- визначити основні тенденції подальшого розвитку КП «Здолбунівкомуненергія».

Об’єктом даного дослідження є підприємство КП «Здолбунівкомуненергія» з його структурою управління та виробництва.

В процесі дослідження було використано методи економічного аналізу (для дослідження стану економічної діяльності, особливостей управління в цілому підприємством, а також трудовими ресурсами та виробничою діяльністю).


Розділ 1 СУТЬ ТА ЗМІСТ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ

Управління державними підприємствами здійснюється суб’єктами управління, визначеними у законодавчому або адміністративному порядку повноважень з метою досягнення державою, як власником цих підприємств певних економічно – соціальних, фінансових, екологічних та інших результатів в інтересах суспільства та держави. В політекономічному сенсі управління підприємством слід розглядати як управління процесом реалізації власності. Управління охоплює всі фази виробничого процесу.

За час незалежності України у галузі відбувалися певні реформування, проте бажаного результату – якісного надання комунальних послуг та ефективного функціонування галузі не сталося. Для наукового обґрунтування стратегії розвитку житлово-комунального господарства в роботі проаналізовано суть та наслідки нормативного регулювання реформ житлово-комунального господарства України. Аналіз досвіду зарубіжних країн щодо реформування житлово-комунального господарства показав відсутність готових моделей реформування, важливість здійснення моніторингу усіх перетворень, а також необхідність розробки власної стратегії розвитку підприємств з урахуванням їх специфіки.

Державне підприємство - це самостійна господарська одиниця з правами юридичної особи, яка функціонує на основі державної форми власності у різних галузях народного господарства. [2, 5; 3, 728].

Оскільки Закони України «Про підприємства в Україні»[4, 18] та «Про підприємництво» [5, 12] втратили свою чинність з введенням в дію «Господарського Кодексу України»[6], то у відповідності з останнім діяльність державного підприємства будується на поєднанні прав власника майна (держави) та принципів самоуправління трудового колективу(рис. 1.1)[7,72]


Рис 1.1 Принципова схема структури управління державним підприємством

Державні органи, що уповноважені здійснювати управління державним підприємством, не мають права втручатися в його господарську діяльність. Вони вирішують питання створення підприємства і визначення мети і напрямку його діяльності, його реорганізації чи ліквідації, а також здійснюють контроль за ефективністю використання та збереження довіреного підприємству майна.

Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на правах повного господарського ведення. Здійснюючи це право, підприємство користується і розпоряджається зазначеним майном і на свій розсуд може здійснювати стосовно нього будь-які дії, що не суперечать «Господарському Кодексу України».

Воно має право продавати, передавати, надавати в позику, обмінювати, здавати в оренду тощо засоби виробництва і матеріальні цінності іншим підприємствам, організаціям, громадянам (іноземним також), випускати і реалізовувати цінні папери: акції, облігації та ін.

Керівні функції держава здійснює через встановлення підприємствам контрольних цифр, економічних нормативів і лімітів, замовлень на продукцію, укладання контрактів тощо.

Орган управління казенним підприємством виконує такі функції:

- призначає (звільняє) керівника підприємства;

- контролює ефективність використання майна, закріпленого за підприємством;

- здійснює контроль за господарською діяльністю підприємства; затверджує фінансовий план і план розвитку та обов’язково у відповідності з ним укладає контракти на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг) для державних потреб;

- визначає порядок використання прибутку підприємства (встановлює обов’язкові нормативи розподілу прибутку);

- затверджує умови та фонд оплати праці підприємства з урахуванням умов, передбачених галузевою угодою[8, 471].

У своїй економічній діяльності підприємство повинно керуватися принципами комерційного розрахунку та самофінансування, забезпечуючи відшкодування поточних та капітальних витрат виключно за рахунок власних коштів та банківських кредитів. Водночас воно має право самостійно вирішувати питання матеріального стимулювання[9, 63].

Виробнича діяльність підприємства в умовах ринкової економіки підпорядковується потребам споживача. Це означає, що без вивчення попиту ринку, запитів та потреб населення, забезпечення високої якості продукції підприємство не може функціонувати успішно, бути конкурентоспроможним. Отже, орієнтація на споживача - важливий принцип діяльності підприємства[10, 23].

Державне підприємство несе повну відповідальність за свої зобов'язання перед державою та іншими підприємствами, організаціями, установами за дотримання кредитних договорів і розрахункової дисципліни. Підприємство, яке не виконує свої зобов'язання за розрахунками, може бути оголошене банком, що його обслуговує, неплатоспроможним (банкротом).

Державне підприємство (поряд з іншими) в умовах поглиблення міжнародного поділу праці стає головною фігурою зовнішньоекономічної діяльності. Воно наділене правом самостійно здійснювати цю діяльність відповідно до діючого в Україні законодавства. Однак це право може бути реалізоване після державної реєстрації підприємства як учасника зовнішньоекономічної діяльності. Воно має право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які заборонені законами України[9, 323 – 324; 11].

Ефективність діяльності підприємства значною мірою визначається його структурною організацією. Звичайно, в різних галузях вона неоднакова. Все ж найхарактернішими структурними підрозділами підприємства є такі: виробництва, цехи, відділи, дільниці, ферми, бригади. Підприємства можуть на добровільних засадах об'єднуватися у спілки, господарські асоціації, концерни тощо за галузевим, територіальним та іншими принципами [10, 74-76].

Призначення керівника підприємства є правом його власника, з ним укладається контракт (договір, угода).

Підприємство, організовуючи виробничу діяльність, визначає свою стратегію (стратегічні цілі, завдання) та тактику. Стратегічні завдання підприємства повинні визначати напрями його діяльності на перспективу: вдосконалення своєї продукції; забезпечення результативності у технології; зниження собівартості; підвищення якості; досягнення ефективності при низьких витратах виробництва; забезпечення достатньої рентабельності; визначення конкретних параметрів досягнення результату[8, 180 - 181].

Стратегія підприємства передбачає створення комплексної системи заходів, спрямованих на досягнення перспективних параметрів ефективності, реалізацію головної мети підприємства.

Тактика підприємства - засіб, який забезпечує реалізацію наміченої стратегії. Тактика визначає конкретні короткострокові завдання, які забезпечують постійне наближення до поставленої мети. Вона розробляється і впроваджується керівництвом і працюючими у низових ланках [11, 67].

Абсолютно очевидно, що до однієї і тієї ж самої мети можна рухатися різними способами. Наприклад, можна нарощувати прибуток шляхом зниження витрат. Але можна досягти цього і шляхом збільшення корисності для споживача продукту, створюваного комунальним підприємством. Різні органи місцевого самоврядування, виходячи з обставин, можливостей і їх масштабності, ухвалюють управлінські рішення з приводу того, як комунальним підприємствам належить вирішувати це завдання. Вибір способу досягнення мети і буде стратегією комунального підприємства, проект якої має готуватись саме цим підприємством. Якщо встановлення мети відповідає на питання, до чого комунальне підприємство прагнутиме, якщо план дій з досягнення мети відповідає на питання, що треба робити, щоб досягти поставленої мети, то стратегія відповідає на питання, яким із можливих способів комунальне підприємство йтиме до досягнення мети.

Тобто вибір стратегії означає обрання засобів, за допомогою яких комунальне підприємство вирішуватиме завдання, що стоять перед ним.

Розглянемо два розуміння стратегії. Адже вибір стратегії і її реалізація становлять основний зміст стратегічного управління. Проведене узагальнення свідчить, що існує два протилежні погляди щодо розуміння стратегії. Перше базується на наступному процесі. Достатньо точно визначається кінцевий стан, який має бути досягнутий через тривалий проміжок часу. Далі фіксується, що необхідно зробити для того, щоб досягти цього кінцевого стану. Після цього складається план дій з поділом за інтервалами часу (роками і кварталами), реалізація якого повинна привести до досягнення кінцевої, чітко визначеної мети. В основному саме таке розуміння стратегії існувало в системах з централізованою плановою економікою. При такому розумінні стратегія - це конкретний довгостроковий план досягнення конкретної довгострокової мети, а формування стратегії - це знаходження мети і складання довгострокового плану.

Такий підхід, безперечно, ґрунтується на тому, що всі зміни передбачені, що всі процеси, що відбуваються в середовищі, детерміновані і піддаються повному контролю й управлінню. Проте дана передумова неправильна навіть для планової економіки. Тим більше вона абсолютно хибна в умовах ринкової економіки. Більше того, розвиток ринкових економічних систем в останні десятиліття свідчить про те, що швидкість процесів зміни середовища, а також величина додаткових можливостей, які мають місце в цих змінах, постійно зростають. Тому і стратегія поведінки комунального підприємства в ринковій економіці повинна насамперед нести в собі можливість отримання переваг від змін.

За другим розумінням стратегії, яке і використовується в стратегічному управлінні, стратегія - це довгостроковий, якісно визначений напрям розвитку комунального підприємства, що стосується сфери, засобів і форми його діяльності, системи взаємин з органом місцевого самоврядування та усередині комунального підприємства, а також позиції комунального підприємства в навколишньому середовищі, що приводить це підприємство до його цілей.

Таке розуміння стратегії виключає детермінізм у поведінці комунального підприємства, оскільки стратегія, визначаючи перспективні напрями діяльності, залишає свободу вибору з урахуванням ситуації, що змінюється. В даному випадку стратегію в загальному вигляді можна охарактеризувати як обраний напрям, шлях подальшого розвитку в середовищі, функціонування в рамках якого повинне привести комунальне підприємство до досягнення цілей, які стоять перед ним.

Прикладом стратегії першого типу може служити довгостроковий план надання певних послуг комунальним підприємством, в якому зафіксовано, скільки і які послуги будуть надані в кожний конкретний проміжок часу і скільки і які послуги будуть надані територіальній громаді за період планування.

Прикладами стратегій другого типу, тобто тих, з якими має справу стратегічне управління, можуть служити такі стратегії:

• збільшити частку обсягу надання послуг на ринку до певного відсотка, не змінюючи при цьому ціни;

• розпочати надання певних нових послуг при одночасному скороченні надання інших послуг;

• проникнути в мережі розподілу, контрольовані конкурентом;

• здійснити перехід на інші форми організації праці.

Разом із стратегіями в стратегічному управлінні комунальним підприємством важливу роль відіграють правила (policy), які, так само як і стратегії, визначають функціонування комунального підприємства, але, на відміну від стратегій, в явному вигляді не мають цільового початку. Вони мають переважно орієнтовний, обмежувальний чи приписуючий характер і створюють атмосферу, в якій здійснюється функціонування. Деякі правила можуть мати дуже широкий сенс, деякі ж - достатньо вузький, такий, що стосується окремої сторони життя комунального підприємства або окремої його функції. Загальним для всіх правил є те, що вони встановлюють межі діяльності і поведінки в комунальному підприємстві чи їх групі, спрямовуючи тим самим функціонування комунального підприємства на реалізацію його стратегій. Багато правил застосовуються досить довго. Водночас існують правила, які вводяться для реалізації якоїсь певної стратегії або ж для сприяння досягненню якоїсь певної мети. Правила самі можуть бути предметом стратегічного управління в тому випадку, якщо стратегічним завданням комунального підприємства може бути зміна його внутрішнього життя, організаційної культури та ін.

Як було сказано раніше, в найзагальнішому вигляді стратегія - це генеральний напрям дії комунального підприємства, реалізація якого в довгостроковій перспективі повинна привести його до поставленої мети. Таке розуміння стратегії справедливе тільки при розгляді її на верхньому рівні управління, тобто в органі місцевого самоврядування. Для рівня, нижчого в організаційній ієрархії територіального управління, стратегія верхнього рівня перетворюється на мету, хоча для більш високого рівня вона була засобом. Так, наприклад, стратегія формування ринку транспортних послуг, розроблена для міста в цілому, для конкретного комунального транспортного підприємства та його служб є скоріше цільовою настановою. Щоб уникнути подвійності в тлумаченні стратегії, далі в цій статті розглядатимуться тільки стратегії комунального підприємства в цілому, а не його окремих підрозділів.

У процесі визначення стратегії комунального підприємства керівництво стикається з трьома основними питаннями, пов’язаними із становищем підприємства на ринку : який напрям діяльності припинити; який напрям діяльності продовжити; до якого напряму діяльності перейти.

При цьому увага концентрується на тому:

• які послуги комунальне підприємство надає і які послуги не надає за певним спрямуванням;

• що головне і що менш важливе в діяльності, яку здійснює комунальне підприємство.

Визначено також підходи до вироблення стратегії. Як вважає один із провідних теоретиків і фахівців у сфері стратегічного управління американський учений М.Портер, існує три основні підходи до вироблення стратегії поведінки підприємства на ринку , які можуть адаптуватись до умов функціонування комунального підприємства.

Перший підхід пов’язаний із лідерством в мінімізації витрат виробництва. Даний тип стратегій пов’язаний з тим, що комунальне підприємство досягає найнижчих витрат виробництва і реалізації своїх послуг чи іншої продукції. У результаті цього воно може за рахунок нижчих цін на аналогічну продукцію завоювати більший сегмент ринку. Комунальні підприємства, що реалізовують такий тип стратегії, повинні мати хорошу організацію виробництва і постачання, відповідну технологію і інженерно-конструкторську базу, а також добре налагоджену систему реалізації продукції. Щоб досягти найменших витрат, на високому рівні виконання повинно здійснюватися все те, що пов’язане з собівартістю продукції, з її зниженням. Маркетинг же при даній стратегії не обов’язково повинен бути високорозвинений.

Другий підхід до вироблення стратегії пов’язаний із спеціалізацією у наданні послуг чи виробництві продукції. У цьому разі комунальне підприємство повинно здійснювати високоспеціалізоване виробництво і якісний маркетинг для того, щоб ставати лідером у своїй сфері. Це призводить до того, що споживачі обирають продукцію даного комунального підприємства, навіть якщо тарифи і достатньо високі. Комунальні підприємства, що реалізовують цей тип стратегії, повинні мати високий потенціал для інновацій, мати висококваліфікованих фахівців, оптимальну систему забезпечення високої якості продукції, а також розвинену систему маркетингу.

Третій підхід належить до фіксації певного сегмента ринку і концентрації зусиль комунального підприємства на обраному ринковому сегменті. В цьому випадку комунальне підприємство досконало з’ясовує потреби певного сегмента ринку в послугах чи певній продукції. При цьому комунальне підприємство може прагнути до зниження витрат, або ж проводити політику спеціалізації у наданні послуг чи виробництві продукту. Можливо і поєднання цих двох підходів. Проте абсолютно обов’язковим для проведення стратегії третього типу є те, то це те, що комунальне підприємство має будувати свою діяльність передусім на аналізі потреб споживачів певного сегмента ринку. Тобто у своїх намірах виходити не з потреб ринку взагалі, а з потреб цілком визначених або навіть конкретних споживачів.

За результатами проведених досліджень узагальнено найбільш поширені, вивірені практикою стратегії розвитку підприємницької діяльності. Зазвичай ці стратегії називаються базисними, або еталонними. Вони відображають чотири різні підходи до зростання ефективності діяльності комунального підприємства і пов’язані із зміною стану одного або кількох елементів: послуга чи продукт; ринок; сфера чи галузь; становище комунального підприємства на ринку; технологія.

Кожен з цих п’яти елементів може перебувати в одному з двох станів: існуючому стані або ж новому. Наприклад, відносно послуг це може бути або рішення надавати ті ж послуги, чи переходити до надання нових послуг.

Першу групу еталонних стратегій складають так звані стратегії концентрованого зростання. Сюди можуть бути віднесені ті стратегії, які пов’язані із зміною продукту і (або) ринку та не зачіпають три інших елементи. У разі прийняття цих стратегій комунальне підприємство намагається поліпшити свій продукт або розпочати надання нових послуг, не змінюючи при цьому сфери діяльності. Що стосується ринку, то комунальне підприємство веде пошук можливостей поліпшення свого становища на існуючому ринку, або ж переходу на новий ринок.

Конкретними типами стратегій першої групи є наступні:

• стратегія посилення позиції на ринку, за якої комунальне підприємство робить усе, щоб з даною послугою чи іншим продуктом на цьому ринку завоювати кращі позиції. Цей тип стратегії вимагає для реалізації великих маркетингових зусиль. Можливі також спроби здійснення так званої горизонтальної інтеграції, за якої комунальне підприємство намагається встановити контроль над своїми конкурентами;

• стратегія розвитку ринку, що полягає в пошуку нових ринків для послуг чи іншого продукту, який уже виробляється;

• стратегія розвитку послуг чи іншого продукту, що передбачає вирішення завдання зростання за рахунок виробництва нового продукту, який реалізовуватиметься на вже освоєному підприємством ринку.

До другої групи еталонних стратегій віднесено такі стратегії підприємницької діяльності, які пов’язані з розширенням комунального підприємства шляхом створення нових структур. Ці стратегії називаються стратегіями інтегрованого зростання. Зазвичай комунальне підприємство може вдаватися до здійснення таких стратегій, якщо воно задіяне у сфері соціально значущих послуг, не може здійснювати стратегії концентрованого зростання і водночас інтегроване зростання не протирічить його довгостроковим цілям. Комунальне підприємство може здійснювати інтегроване зростання як шляхом додаткового інвестування, так і шляхом розширення зсередини. При цьому в обох випадках відбувається зміна становища комунального підприємства у сфері діяльності.

Самостійну фінансову ланку утворюють фінанси державних підприємств, функціонування яких пов'язано з розвитком державного сектора в національній економіці. Одним із завдань цієї ланки є підтримання господарства країни шляхом збереження та розвитку ряду важливих галузей національного виробництва, необхідних для забезпечення процесу суспільного відтворення, галузей, які в умовах сучасного розвитку економіки через свою специфіку мають низьку рентабельність і є невигідними для підприємництва, а також галузей, які внаслідок своєї орієнтації та історичного розвитку є державними монополіями (наприклад, виробництво алкогольних напоїв, тютюнових виробів)[13,15].

Фінанси державних підприємств мають на меті розширене відтворення основних і оборотних виробничих фондів праці, акумуляцію створюваної у процесі матеріального виробництва частини чистого доходу для забезпечення розширеного відтворення виробництва.

У нинішніх умовах держава наділяє підприємства основними й оборотними коштами, і вони є повністю самостійними: мають баланс доходів і видатків, або фінансовий план. Вони вступають у господарські зв'язки і відносини з іншими підприємствами і збутовими організаціями, здійснюють з ними розрахунки, мають закінчений баланс прибутків і збитків. Реалізація підприємством продукції та послуг зумовлює необхідність грошових доходів і видатків, існування фінансових відносин і створення фінансових ресурсів у процесі господарської діяльності[15].

Фінансові ресурси підприємства — це його грошові засоби, що перебувають у його постійному або частковому володінні для забезпечення умов безперебійної діяльності, а також достатніх доходів і накопичень. Джерелом фінансових ресурсів є створюваний підприємствами чистий продукт у грошовому вираженні.

Витрати державних підприємств складаються:

1) з коштів, що компенсують усі матеріальні витрати, пов'язані з виробництвом продукції;

2) з коштів фонду оплати праці;

3) з амортизаційних відрахувань, платежів за користування кредитом тощо.

За специфікою витрати підприємств можна поділити на групи:

1) витрати на виробництво і господарсько-експлуатаційну діяльність;

2) витрати на розширення виробництва;

3) платежі у бюджет та відрахування у спеціальні фонди [15].

Фінансова самостійність підприємств потребує активної фінансово-господарської діяльності, яка забезпечувала б можливість не лише покривати виробничі витрати, а й створювати прибуток.

Організовуючи свою фінансово-господарську діяльність, підприємства повинні використовувати власні кошти, а також дбати про повернення кредитів, оскільки держава неспроможна забезпечити коштами навіть власні підприємства. Необхідно розрізняти власні і позикові кошти, тим більше, коли останні беруться під великі відсотки і на умовах повернення.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків[17].

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку

Мета планування витрат — визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак — прискорення обертання оборотних коштів.

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:

- поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;

- раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та - скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

- меншення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;

- скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удо­сконалення форм її збуту;

- зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;

- економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством[12].

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат, оперативний — у формі платіжного календаря.

З’ясування поточної стратегії дуже важливе, тому що органу місцевого самоврядування не можна ухвалювати рішення з приводу майбутнього, не маючи чіткого уявлення з приводу того, в якому стані перебуває комунальне підприємство і які стратегії воно реалізує. З використанням результатів проведених досліджень органом місцевого самоврядування можуть бути визначені різні схеми з’ясування поточної стратегії діяльності комунального підприємства.


Розділ 2 . ДОСЛІДЖЕННЯ стратегічного управління КП «Здолбунівкомуненергія»

2.1Організаційно – економічна характеристика об’єкта дослідження

Комунальне підприємство «Здолбунівкомуненергія» розташоване у м. Здолбунові Рівненської області по вул. Шкільній 40А. Окрім адміністративної будівлі в структурі підприємства є 7 котелень та ряд допоміжних споруд.

Станом на 01.01.08 р. в структурі КП «Здолбунівкомуненергія» 6 котелень, які знаходяться за адресами:

- котельня по вул. Шкільній, 40б;

- котельня по вул. Фабричній, 1;

- котельня по вул. Заводській, 2;

- котельня по вул. Шкільній, 40;

- котельня по вул. 8-го Березня, 40;

- котельня по вул. Данила Галицького,16 (котельня д\с «Садочок»)

- котельня по вул. Заводській, 11 (котельня АТП).

Всі котельні підприємства КП «Здолбунівкомуенергія» для зручності в плані зручності управління виробничими процесами об’єднані в 4 дільниці:

- дільниця №1 – котельні по вул. Шкільна, 40А та 8 – го Березня, 40;

- дільниця №2 – котельня по вул. Фабрична, 1;

- дільниця № 3 – котельня по вул. Заводська, 2;

- дільниця №4 – котельні по вул. Шкільній, 40 та Данила Галицького,16.

Зокрема котельню по вул. Данила Галицького, 16 було прийнято на баланс в жовтні 2006 року, а на початку 2007 року котельню АТП по вул. Заводська, 11.

Більшість котелень підприємства обладнанні котлами марки ТВГ 8М. На різних котельнях їх різна кількість, виходячи з технічно і економічно обґрунтованої потреби. Приміром, на котельні за адресою Шкільна, 40 А працює 3 котли цієї марки. Котел марки ТВГ (теплофікаційний водогрійний газовий) належить до неуніфіційованих стальних водогрійних котлів. Має тепловиробництво близько 10 МВт (8,3 Гкал). Котел зварений, секційний, призначений для спалювання лише газу та отримання води не вище 150°С. Основні технічні дані котла ТВГ наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Основні технічні характеристики котла ТВГ

Показник

ТВГ 8М

Тепловиробництво, МВт(Гкал\год)

10 (8,3)

Площа поверхні нагріву, м2

282

Температура вихідних газів, °С

180

КПД котла

91,5

Температура води °С

гарячої

150

зворотньої

70

Габарит, мм

4900

довжина

4900

ширина

3840

висота

4650

На інших же котельнях встановлені котли типу НІІСТУ – 105. Їх використання покликане їм призначення – опалення невеликих будівель або груп будівель. Приміром, котли такої марки стоять на котельні, що забезпечує тепловою енергією Будинок – інтернат для людей похилого віку.

Котли типу НІІСТУ – секційні, з внутрішньою топкою верхнього горіння для відводу димових газів. Площа поверхні нагріву змінюється в залежності від кількості середніх від 0,54 до 0,99 м2 . основні технічні характеристики котлів на ведені в таблиці 2.2.


Таблиця 2.2

Основні технічні характеристики котла НІІСТУ

Показник

ТВГ 8М

Тепловиробництво, МВт

5,8 - 11,6

Площа поверхні нагріву, м2

0,54 - 0,99

Температура вихідних газів, °С

325 - 350

КПД котла

65 - 70

Габарит, мм

довжина

180 - 490

ширина

350

висота

815

Більшість зазначених котельних установок давно вичерпали свій ресурсний і технічний потенціал. Відповідно, їхній ККД є надто низьким для подальшого економічно – ефективного використання та експлуатації. За таких умов саме цей факт і є однією з головних причин зростаючої собівартості продукції підприємства, а також понаднормових витрат матеріальних, паливних та інших ресурсів.

2.2 Управління трудовими ресурсами на підприємстві

Управлінням та роботою з трудовими ресурсами на КП «Здолбунівкомуненергія» займається відділ кадрів. Прийом, переведення, звільнення з роботи оформляється наказом директора КП «Здолбунівкомуенергія».

Всі положення стосовно порядку прийняття і звільнення, працівників, робочого часу та часу відпочинку, основних обов’язків працівників, заохочень, відпусток, стягнень за порушення трудової дисципліни зазначені в «Колективному договорі» та в «Правилах внутрішнього трудового розпорядку».

У відповідності з «Галузевою угодою між Міністерством з питань житлово-комунального господарства та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства місцевої промисловості побутового обслуговування населення на 2007 – 2009 роки», а також «Колективним договором» на КП «Здолбунівкомуненергія» кожні 5 років робиться атестація робочих місць. Відповідно до її результатів визначається рішення щодо додаткової відпустки, а також надбавки за шкідливі умови праці.

Станом на 01.01.08 року згідно штатного розпису на КП «Здолбунівкомуненергія» є 25 чоловік адміністративного персоналу та 75 основного, технічного та іншого.

Організація оплати праці на КП «Здолбунівкомуненергія» здійснєтьтся відповідно до Закону України «Про оплату праці», Кодексу Законів України про працю, Галузевої угод та інших нормативно – правових актів України Безпосередньо, нарахування заробітної плати для працівників на КП «Здолбунівкомуненергія» здійснюється у відповідності з мінімальною зарплатою помноженою на відповідні коефіцієнти, які встановлюються Галузевою угодою. Відповідно, впродовж 2005 – 2007 років спостерігалося підвищення середньої заробітної плати на підприємстві та збільшення фонд оплати праці. Ці тенденція відображені на графіках (див. рис. 2.1 і 2.2 відповідно). Такий стан речей свідчить про позитивні прояви – зі збільшенням середньої заробітної платні зростає добробут працівників, а отже і їх зацікавлення у ефективній праці.

Рис. 2.1 Фонд оплати праці на КП «Здолбунівкомуненергія»


Рис. 2.2 Середньомісячна зарплата одного працюючого на КП «Здолбунівкомуненергія»

На рис. 2.3 за допомогою діаграм показано динаміку зміни розподілу заробітної плати за групами персоналу. Як приклад, на аналізі даних 2007 року визначено, що найбільший відсоток(46,4%) заробітної плати припадає на працівників, задіяних у основному виробництві, також значний відсоток має загальновиробничий персонал(19,8 %) та адмінперсонал(15,1%). Узагальнено інформацію подано на діаграмі «Розподіл заробітної плати за групами персоналу»(див. рис. 2.3).

Проведений аналіз трудових ресурсів на КП «Здолбунівкомуненергія» свідчить, що впродовж 2005 – 2007 років на підприємстві спостерігалося зниження кількості працівників з 104 до 90 осіб, тобто на 13.5%. Дана тенденція прослідковувалася як стосовно чоловік, так і стосовно жінок. Узагальнено інформація подана в таблиці 2.3.


Таблиця 2.3

Динаміка персоналу за статтю

2005

2006

2007

Всього

104

101

90

Жінок

42

47

37

Чоловіків

62

54

53


Рис. 2.3 Розподіл заробітної плати за групами персоналу в 2005– 2007 роках.

На підприємстві працює велика кількість пенсіонерів. Узагальнено інформацію подано в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Кількість працівників – пенсіонерів

Кількість працівників, які отримують пенсію

2005

2006

2007

Всього

15

16

15

У т. ч.

- за вислугу років

1

1

1

- за віком

9

9

8

- по інвалідності (ІІІ група інвалідності)

5

6

6

Дані про плинність кадрів ілюструє таблиця 2.5. Звільнення працівників за зазначені роки відбувалося лише за власним бажанням (ст. 31 КЗпП України) та за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України). Саме такі тенденційні прояви стосовно плинності кадрів на підприємстві пов’язані з тим, що певна їх кількість приймалася на роботу лише на період опалювального сезону (з 15 жовтня по 15 квітня).


Таблиця 2.6

Плинність кадрів на КП «Здолбунівкомуненергія»

2005

2006

2007

Прийнято, осіб.

51

55

39

Звільнено, осіб.

56

58

43

В т.ч. за власним бажанням.

9

18

10

В. т. ч. за угодою сторін

47

40

33

Вищевикладена інформація говорить про некомпетентне стратегічне управління трудовими ресурсами пов’язане з високою плинність кадрів, великою кількістю працівників пенсіонерів. Позитивно на мою думку організований розподіл заробітної плати, за даної кількості працюючих. Але даний обсяг працівників можна скоротити на 5 – 10 %, що приведе до економії заробітної плати.

2.3 Організація управління економічною діяльністю підприємства

Основні показники економічної діяльності КП «Здолбунівкомуненергія» узагальнено представлені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Основні показники економічної діяльності КП «Здолбунівкомуненергія».

Показники

Одиниці виміру

2005 рік

2006 рік

2007 рік

1. Обсяг реалізації, (без ПДВ), всього

тис. грн.

2796,0

5871,4

7279,5

В т.ч.

теплопостачання

тис. грн.

2631,1

5627,7

6929,6

ін. види діяльн.

тис. грн.

164,9

243,7

349,9

2. Витрати на виробництво реалізованої продукції

тис. грн.

3335,7

5275,3

7050,2

3. Результати від реалізації

тис. грн.

- 539,7

+596,1

+220,3

4. Виробленої теплової енергії всього

тис. Гкал

44,41

48,922

41,763

5. Витрати теплової енергії на власні потреби

тис. Гкал

1,019

1,094

0,932

6. Втрати теплової енергії в мережах

тис. Гкал

4,553

5,899

4,248

7.Витрати на виробництво теплової енергії

тис. грн.

3026,10

4968,5

6899,4

в т.ч. матеріальні витрати

тис. грн.

2040,00

3385,0

4734,7

з них:

- паливо;

тис. грн.

1343,30

2590,0

3915,7

- електроенергія;

тис. грн.

456,40

595,6

641,1

- вода;

тис. грн.

149,40

55,6

48,5

- заробітня плата;

тис. грн.

277,30

838,8

1217,3

-нарахування на з\п;

тис. грн.

98,80

310,0

436,0

-амортизація;

тис. грн.

82,90

122,9

135,8

- внутрішньо будинкове обслуговування;

тис. грн.

29,10

71,9

79,0

- інші витрати

тис. грн.

498,00

311,8

278,2

8.Реалізовано теплової енергії, вього

тис. Гкал

38,905

41,929

36,584

в т.ч.

- населенню;

тис. Гкал

29,561

31,913

27,231

- ін. споживачам.

тис. Гкал

9,344

10,016

9,353

9. Результат від реалізації теплової

тис. грн.

-395

-181,8

+30,1

10. Рентабельність виробництва теплової енергії

%

-

-3,7%

+0,4

Проведений аналіз економічно діяльності підприємства КП «Здолбунівкомунергія» показав, що на протязі аналізованих 3 – х років (2005 – 2007) відбувалося збільшення обсягу реалізації послуг з теплопостачання споживачам у грошовому виразі. Поруч з цим технічне виробництво продукції знизилося на 2,71 тис. Гкал. (2007 рік у порівняні з 2005 роком). Така тенденція пов’язана зі збільшенням відпускної ціни продукції для споживачів і зниженням кількості споживачів (зокрема серед населення у зв’язку з масовим встановлення ним засобів індивідуального опалення). Витрати на виробництво 1 Гкал. теплової енергії в зазначені роки по всіх статтях зростали.

На графіку (див. рис. 2.4) наочно показаного динаміку обсягу реалізації продукції та витрати на її виробництво. Аналіз даного графіка та числових значень з «Господарсько – фінансового звіту підприємства», що щорічно складається на КП «Здолбунівкомуненергія» за рядком «Результат від реалізації продукції» показав збитковість роботи підприємства в 2005 і 2006 роках. В результаті загальний збиток склав 395 тис. грн. та 181,8 тис. грн. відповідно. Лише в 2007 році було досягнуто таких умов господарювання за яких від реалізації вдалося отримати позитивний економічний результат. Він склав 30,1 тис. грн. Відповідно, в 2007 році вперше спостерігалася позитивна рентабельність виробництва на рівні 0,4 %. Слід зазначати, що в 2006 році сума збитків підприємства становила 181,8 тис. грн. Але завдяки отриманій в липні місяці субвенції з державного бюджету на покриття різниці в тарифах на послуги теплопостачання, наді населенню, з а 2001 – 2004 р.р. в розмірі 841,0 тис. грн. та іншим доходам підприємство отримало прибутки в розмірі 596,1 тис. грн. Впродовж аналізованих трьох років спостерігався не 100% розрахунок споживачів за надані послуги, що мало негативний вплив на фінансово – господарську діяльність підприємства в плані недоотримання коштів. Як приклад в 2007 році при нарахованих 6929,6 тис. грн. оплачено було 6759,8 тис.грн. тобто 97,5 %. Зокрема, населення оплатило 92,5 % від нарахованих їм обсягів послуг, бюджетні організації – 101,7%, інші споживачі – 103,1 %, відшкодування пільг – 115,6%, субсидій – 97,0%.


Рис. 2.4 Динаміка обсягів реалізації та витрат на виробництво продукції

Узагальнено інформацію щодо витрат підприємства подано в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Основні показники витрат за видами на КП «Здолбунівкомуненергія»

Показник

2005

2006

2007

Адміністративні витрати

253,3

386,3

371,9

Витрати на збут

47,2

73,5

150,3

Інші операційні витрати

212,7

279,2

590,2

Фінансові витрати

11,1

21,0

26,6

Інші витрати

12,6

2,3

2.1

На основі наведених даних можна зробити висновок, що в цілому впродовж аналізованих трьох років спостерігалося зростання витрат майже по всіх статтях. Це є негативним проявом і за даних обставин підприємству необхідно шукати шляхи для їх зниження. Особливу увагу підприємству слід звернути на факт значного зростання витрат на збут. Відповідно підприємству слід розібратися у причинах такої тенденції та вжити відповідних заходів для її подолання. На основі даних 2005 – 2007 років за допомогою діаграм проілюстровано структуру витрат по статтях.

2.4 Особливості управління виробничою діяльністю КП «Здолбунівкомуненергія»

Виходячи із зазначених в таблиці додатку питомих статей витрат фактичні показники собівартості 1 Гкал теплової енергії впродовж 2005 – 2007 років постійно зростали. Це пов’язано зі зростаючою відпускною ціною для підприємства газу, електроенергії, води та інших матеріалів. Відтак динаміку зміни собівартості прослідковано за 2006 – 2007 рік. Дані подано в таблиці 2.9

Таблиця 2.9

Динаміка зміни собівартості теплової енергії на КП «Здолбунівкомуненергія»

Показник

2005

2006

2007

Фактична собівартість 1Гкал з обслуговуванням внутрішньо

будинкових мереж, грн.

118,5

188,59

Фактична собівартість 1Гкал без обслуговуванням внутріш

ньо будинкових мереж, грн.

116,79

186,43

Планова середня собівартість 1 Гкал теплової енергії по підприємству

169,81

183,08

Витрати палива в натуральних показниках в 2006 – 2007 роках складали 7159,237 тис. м3 (або 95,9% від нормативних 7456,412 тис. м3 ) та 6135,084 тис. м3 (або 77,0 % від нормативних 7969,590 тис. м3 ) відповідно. Фактичні витрати у вартісних показниках склали 3590,4 тис. грн.(на 14% менше економічно обґрунтованих 2960,3 тис.грн.) у 2006 та 3915,670 тис.грн. (на 27,4 % менше економічно обґрунтованих 5391,720 тис. грн.) у 2007 роках. Дана економія склалася за рахунок зупинок котелень та відхилення фактичної температури повітря від нормативної, в результаті чого населенню було виконано виконано перерахунки.

За аналізовані роки витрати палива по дільницях вцілому були приблизно однаковими. Цю тенденцію ілюструють діаграми Так, в 2007 році 40,2 % всіх витрат палива припадало на дільницю №1, 22,0 % - на дільницю №2, 24,3 % - на дільницю №3, 12% - на дільницю №4, 1,4% - на дільницю №5, 0,2% - на дільницю №6.


Рис. 2.5 Аналіз витрат палива по дільницях в 2005 - 2007 роках

Схожа ситуація стосовно витрат на КП «Здолбунівкомунергія» спостерігалася і по електроенергії. В 2006 році підприємство використало електроенергії на загальну суму 595,6 тис. грн.(або 70,6% від закладених в тарифі 844,2 тис. грн.), а в 2007 році – на загальну суму 641,1 тис. грн. (або, 73,7% від закладених в тарифі 869,5 тис. грн.). Отже впродовж усіх років обладнання котелень працювало не на повну потужність. В 2007 витрати електроенергії по дільницях були наступними: 48,7% - дільниця №1, 18,3% – дільниця №2, 26,4% - дільниця №3, 5,7% - дільниця №4, 0,8% - дільниця №5, 0,1% - дільниця №6.

Вплив вартості водовідведення і водопостачання на собівартість теплової енергії на КП «Здолбунівкомуненергія» впродовж аналізованих років був неоднакових. Так, з березня 2006 року ціна водопостачання і водовідведення була нижчою, ніж закладена у тарифі (0,78333 грн. проти 1,62 грн. за водопостачання і 0,60833 грн. проти 1,30 за водовідведення), а з 15 листопада цього ж року була піднята до 1,025грн\м3 за водопостачання і 0,8167грн\м3 . Витрати становили 55, 6 тис. грн.. Перевитрати води становили 63898,13 м3 (тобто 80,59 тис. грн.). Перевитрати розподілені наступним чином6 4414,66 м3 – дільниця №1, 9993,15 м3 – дільниця №2, 53339,35 м3 – дільниця №3, 157,06 м3 - дільниця №4. Найбільші перевитрати води мали місце на котельні по вул. Заводській, 2, де норма була перевищена на 82,4%(жовтень), 852,0% (листопад), 826,8% (січень), 265,6% (лютий), 988,6% (березень), 1652,8% (квітень). Основною причиною цих перевитрат були застарілі тепломережі і розкрадання населенням води з системи теплопостачання. В результаті проведених робіт в грудні місяці вдалося зменшити перевитрати і вони становили 60,6%.

В 2007 році ціна водопостачання і водовідведення була вищою, ніж закладена в тарифі (1,025 грн. для населення і 4,583 грн. для ІІ групи проти 0,783 грн. за водопостачання і 0,8167 грн. і 5,50 грн. для ІІ групи проти 0,608 грн. за водовідведення). Витрати становили 48,5 тис. грн. і перевищили економічно – обґрунтовані на 40,0%. Перевитрати води становили 16330,58 м3 (тобто 10,4 тис. грн.). Найбільші перевитрати мали місце, як і в 200 році по котельні на вул. Заводській, 2, де норма була перевищена на 162,3, а також по котельні на Фабричній, 1 – 215,0%. Значна економія у 2007 році спостерігалася по котельні на вул. Шкільній, 40 – 77,6%.

Неоднорідно – пропорційними витрати за 2005 - 2007 роки були по статті матеріальних витрат. Так, в 2006 році витрати по статті матеріали становили 180,6 тис. грн. (на 31% перевищили норму). Із них 13,4 тис. грн.. було потрачено на внутрішньо – будинкові роботи, 21,9 тис. грн. – на автотранспорт, 107,5 тис. грн. на поточний ремонт. Розподіл витрат був наступний: 31,97% - дільниця №1, 27,83% - дільниця №2, 35,46 – дільниця №3, 4,74 – дільниця №4. В 2007 ж році витрати по статті матеріали становили 226,7 тис. грн. (на 32 % менше норми). Із них 14,2 тис. грн.. була потрачено на матеріали, призначені на внутрішньо - будинкові роботи, 83,3 тис. грн. – на автотранспорт, 68,0 тис. грн. – на поточний ремонт. Розподіл витрат наступний: 42,8% - дільниця №1, 24,3% - дільниця №2, 17,05 – дільниця 33, 16,0 – дільниця №4.

Дана ситуація виробничого становища говорить про нераціональне розподілення витрат на підприємстві. Цей феномен характеризується тим, що у виробництво продукції задіяне устаткування старих часів у яких ККД дуже низький в порівнянні з сучасним обладнанням. Тому, велика кількість коштів задіяна на косметичні ремонти, які не приносять позитивних результатів.


Розділ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ стратегічного управління КП «Здолбунівкомуненергія»

3.1 Корпоратизація підприємства, як шлях стратегічного управління

Комунальна власність є організаційно-правовою формою, засади управління якої є не завжди ефективними в ринкових умовах, а самі підприємства потребують залучення зовнішніх інвестицій. Одним з ефективних механізмів вдосконалення управління КП «Здолбунівкомуненергія» та залучення зовнішніх фінансових ресурсів на цілі капітальних інвестицій є корпоратизація комунальних підприємства – тобто перетворення на господарське товариство. Позитивним проявом за таких умов є те, що управління підприємством, яке має організаційно-правову форму господарського товариства, ґрунтується на загальноприйнятих принципах корпоративного управління, правовий статус майна та структура капіталу якого є прозорими і зрозумілими зовнішнім інвесторам, а сам об’єкт стає привабливим для вкладання інвестицій.

У випадку вибору корпоратизації, як засобу реформування підприємства вона має здійснюватися на наступних засадах:

- визначення чіткої процедури корпоратизації;

- перетворення зазначених КП «Здолбунівкомуненергія» на відкрите, закрите акціонерне товариство, або на товариства з обмеженою відповідальністю;

- особливості формування статутного капіталу (фонду) корпоратизованого підприємства за рахунок комунального майна;

- можливість внесення до статутного капіталу (фонду) корпоратизованого підприємства прав володіння і користування майном, яке не підлягає приватизації;

- обов'язкову незалежну оцінку майна та майнових прав, які вноситимуться до статутного капіталу (фонду) новоствореного корпоратизованого підприємства;

- обов’язкову аудиторську перевірку фінансової звітності комунального підприємства, що підлягає корпоратизації;

- додаткові вимоги щодо порядку використання та вжиття заходів щодо збереження майна, яке не підлягає приватизації, і права володіння та користування яким було внесено до статутного капіталу (фонду) корпоратизованого підприємства.

В межах діючого тепер в Україні законодавства найлегше здійснити на даному етапі здійснити приватизацію КП «Здолбунівкомуненергія». Існує кілька методів її здійснення:

- викуп підприємства товариствами покупців, створеними працівниками підприємства. Такий спосіб приватизації не передбачає конкуренції покупців;

- викуп державного майна підприємства за альтернативним планом

приватизації. Це - спосіб приватизації, за яким власником підприємства (або його частини) стає товариство покупців, створене його працівниками згідно з розробленим власним планом, альтернативним планові, запропонованому комісією з приватизації;

- продаж на аукціоні - спосіб приватизації, коли власником об'єкта стає покупець, який запропонував у ході аукціону максимальну ціну;

- продаж, за некомерційним конкурсом. У даному випадку власником об'єкта стає покупець, котрий запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта або за рівних умов - найвищу ціну;

- продаж за комерційним конкурсом. Тут власником об'єкта стає покупець, який запропонував найвищу ціну;

- продаж з відстрочкою платежу. Власником стає покупець, котрий на конкурсних засадах здобув право оплати за придбаний об'єкт з відстрочкою платежу на три роки за умови попереднього внесення 30% його вартості;

Слід зазначити, що працівники підприємства в разі його приватизації матимуть наступні пільги: а) право на першочергове придбання акцій за їх номінальною вартістю на загальну суму виданого працівнику приватизаційного сертифіката; б) право на першочергове придбання за рахунок власних коштів акцій за їх номінальною вартістю на половину суми виданого працівнику приватизаційного майнового сертифіката; в) товариства покупців, створені працівниками підприємств, що приватизуються, мають пріоритетні права на придбання підприємства за конкурсом і в розстрочку платежу.

Виконання широкомасштабної програми корпоратизації дозволить досягнути наступних результатів:

- забезпечить внесення комунального майна та майнових прав до статутного капіталу (фонду) корпоратизованого підприємства КП «Здолбунівкомуненергія» за їх реальною вартістю;

- підвищить ефективність управління комунальним підприємствам та комунальним майном КП «Здолбінівкомуненергія»;

- збільшить приватні інвестиції на КП «Здолбунівкомуненергія».

3.2 Вдосконалення управління трудовими ресурсами на КП «Здолбунівкомуненергія»

Проведений аналіз трудового потенціалу КП «Здолбунівкомуненергія» свідчить про необхідність впровадження новітніх заходів управління працівниками на державному підприємстві. Зокрема, цілком виправданим є застосування методики управління персоналом підприємства на основі стратегії стимулювання. Але ця методика вимагає врахування ряду зовнішніх факторів і чіткого розуміння недоліків. В умовах КП «Здолбунівкомуненергія» такий підхід дав би змогу подолати ряд негативних факторів (плинність кадрів), а також би підняв у працівників рівень трудової дисципліни та вцілому бажання ефективно працювати.

Робота будь-якої організації неминуче пов'язана з необхідністю комплектування штату. Добір нових працівників не тільки забезпечує режим нормального функціонування організації, але і закладає фундамент майбутнього успіху. Від того, наскільки ефективно поставлені робота з добору персоналу, у значній мірі залежить якість людських ресурсів, їхній внесок у досягнення цілей організації і якість виробленої продукції чи наданих послуг.

Пошук і добір персоналу є продовженням кадрової політики, реалізованої підприємством, і одним із ключових елементів системи управління персоналом, тісно ув'язаним практично з всіма основними напрямками роботи в цій сфері. Основну увагу у сфері управління персоналом на сучасному етапі на КП «Здолбунівкомуненергія» необхідно в першу чергу звернути саме на питання добору висококваліфікованого персоналу.

Підприємству слід інтенсифікувати власні зусилля у таких напрямках роботи з персоналом:

- кадрове планування – втілюючи політику і стратегію організації, визначає якісну і кількісну потребу в персоналі, кадрове планування задає чіткі орієнтири, що стосуються професійної приналежності, кваліфікації і чисельності організації працівників, що вимагається;

- аналіз роботи, нормування праці й оцінка виконання - дозволяють виробити вимоги і критерії, відповідно до яких будуть відбиратися кандидати на конкретні вакантні посади. З іншого боку, оцінка робочих показників нових працівників після деякого періоду їхньої роботи в організації дозволяє визначити ефективність самого процесу добору;

- система стимулювання - дає можливість виробити політику стимулювання праці і набір стимулів, спрямованих на залучення кандидатів, що відповідають усім необхідним вимогам, а також сприяє утриманню вже найнятих працівників;

- оргкультура - порядки, норми поводження і трудові цінності, які культивуються в організації, враховуються при встановленні критеріїв, використовуваних при пошуку і доборі нових працівників. Укомплектувати організацію працівниками, здатними прийняти діючі в ній норми, цінності, правила, не менш важливо, чим знайти професіоналів, що володіють необхідними знаннями, досвідом, навичками і діловими якостями. Досвід багатьох всесвітньо відомих фірм, що домоглися видатних успіхів у своїй сфері бізнесу, показує, що успіх організації залежить від уміння знайти людей з потрібним складом розуму, з потрібним відношенням до справи, готових з повною віддачею сил працювати для досягнення організаційних цілей;

- система заходів для адаптації нових працівників до роботи в організації і до трудового колективу - є прямим продовженням процесу пошуку і добору кадрів. Важливо не тільки відібрати кращих працівників, але і забезпечити їхнє м'яке входження в організацію і швидкий вихід на необхідний рівень робочих показників:

- навчання - це продовження процесу добору й адаптації нових працівників. Воно направлено як на освоєння новачками необхідних для успішної роботи знань і навичок, так і на передачу їм установок і пріоритетів, що складають ядро організаційної культури.

Однак для того, щоб зв'язок між основними функціональними напрямками процесу управління персоналом і роботою по пошуку і добору персоналу для заповнення вакансій, що маються в організації, не була декларована лише на папері, необхідна визначена структура служби управління персоналом. Чудові результати дає досвід багатьох українських підприємств, коли в єдину службу управління персоналом поєднуються відділ кадрів, відділ праці, відділ навчання і психологічна служба. Ефективність діяльності по пошуку і добору нових працівників підвищується, якщо цей напрямок роботи здійснюється під єдиним керівництвом і координується з іншими сферами діяльності, пов'язаними з управлінням персоналом, починаючи від ведення кадрової документації і закінчуючи питаннями нормування і соціального захисту. Це дозволяє не тільки дотримуватися більш чітких критеріїв і процедур при пошуку і доборі кадрів, але і забезпечує високі результати в професійній і соціальній адаптації нових працівників.

При пошуку і доборі кадрів аналізованому підприємству важливо дотримуватися декількох принципів, що не тільки дозволять вибрати кращих кандидатів на заповнення наявних вакансій, але і будуть сприяти їх більш легкому входженню в організацію і швидкий вихід на рівень робочих показників, що відповідають установленим вимогам.

Пошук і добір кадрів не повинні розглядатися як просте перебування придатного людини для виконання конкретної роботи; пошук і добір повинні бути ув'язані з загальним контекстом програм, реалізованих у сфері управління персоналом, покликаних забезпечити досягнення цілей підприємства й успіх у реалізації стратегії, розробленої керівництвом.

Необхідно приймати в увагу не тільки рівень професійної компетентності кандидатів, але і, те, як нові працівники будуть вписуватися в культурну і соціальну структуру організації. Організація більше втратить, чим придбає, якщо найме на роботу технічно грамотну людину, але не здатного встановлювати гарні взаємини з товаришами по роботі, з клієнтами чи постачальниками що підриває встановлені норми і порядки.

Таким чином вище сформульовано і зазначено основні пропозиції КП «Здолбунівкомуненергія» щодо покращення управління персоналом.

3.3 Реструктуризація виробництва, як шлях стратегічного управління

Як було зазначено в пункті 2.1 даної курсової роботи на підприємстві КП «Здолбунівкомуненергія» здебільшого такі котельні установки, ресурсний потенціал яких давно вичерпаний. Відповідно підприємство у зв’язку з таким станом речей має значні економічні втрати. Враховуючи, закордонний досвід організації надання населенню послуг з теплопостачання та вивчивши недоліки існуючої системи теплопостачання на підприємстві є кілька варіантів підвищення ефективності роботи.

В умовах обслуговування невеликої кількості споживачів доцільно використовувати для покриття заданих теплових навантажень котли типу SEOG-704 фірми Clаyton (Бельгія) паропродуктивністю 10,96 т/год, теплопродуктивністю 6,866 МВт (5,9 Гкал/год). Пара виробляється для потреб опалення житлових та адміністративних будівель, а також на гаряче водопостачання.

Основним паливом для котельні залишається природний газ. Використання як основного обладнання високоефективних прямоточних парових котлоагрегатів типу SEOG-704 фірми Clayton (Бельгія) з ККД 93%, дозволяє в економічному режимі покривати змінні теплові навантаження споживачів. Котли відповідають вимогам стандартів України і сертифіковані Держнаглядохоронпраці України.

Газовикористовуюче обладнання - котли типу SEOG фірми Clayton з пальниками типу J-4-500 фірми Clayton, допоміжне устаткування (водопідготовка, насоси, теплообмінники) відповідають сучасним досягненням науки і техніки і мають наступні показники:

- коефіцієнт корисної дії (к.к.д.) котла з економайзером - 94,5%;

- к.к.д. живильних насосів - 89%;

- питома витрата натурального палива на вироблення теплової енергії -133,63 нм3/Гкал;

- споживча потужність струмоприймачів - 413,6 кВт.

Забезпечення економічності роботи котельні в цілому досягається завдяки впровадженню комп'ютерної системи управління котлоагрегатами і допоміжним устаткуванням.

У сантехнічній частині проекту передбачені такі заходи:

- регулювання витрат теплоти термостатами в системі опалення у приміщеннях - зберігає 10 % від загальних витрат теплоти цією системою;

- використання автоматизації роботи системи Т1 зберігає до 15 % енергоресурсів, які споживає система;

- регулювання продуктивності системи Т1 в залежності від технологічного режиму роботи котлів зберігає до 30 % теплоти та енергоресурсів, які споживає система.

Проектом забезпечується автоматичне ведення процесу виробництва теплової енергії, передбачаються заходи з охорони праці, промислової санітарії, які забезпечують нормальні умови для персоналу при експлуатації котельні.

В приміщенні операторської встановлюється комп'ютер, який забезпечує візуалізацію за роботою котлоагрегатів та допоміжного устаткування (включення, виключення котлів, перерозподіл їх завантаження в залежності від технологічного пароспоживання).

Зменшення викидів забруднюючих речовин забезпечується за рахунок таких заходів:

- парові котли оснащені малотоксичними пальниками;

- якість спалювання палива забезпечує високу економічність і зниження витрат палива;

Чисельність персоналу котельні після реконструкції (кількість котлів - 6шт.) - 21 чол., в найбільшу робочу зміну - 13 чол.

В даний час деякі котельні КП «Здолбунівкомуенергія» оснащені котлами типу НІІСТУ, коефіцієнт корисної дії яких не перевищує 40%. При цьому в опалювальний період температура повітря в приміщеннях залишається недостатньо високою. Запропонованим тут можливим проектом пропонується без значної реконструкції приміщення котельні з метою підвищення теплопродуктивності та коефіцієнта корисної дії замінити існуючі котли на сучасні, екологічно чисті, з високим коефіцієнтом корисної дії (близько 87%), замінити технологічне обладнання на більш ефективне та менш енергомістке.

Пропонується монтаж сертифікованих котлів KWM-S, загальною потужністю 1,12 МВт, з новою системою спалювання місцевих довгополум`яних видів палива (вугілля Львівсько-Волинського басейну, торф, дрова), які в значній кількості є на території північних районів Рівненщини.

Система наддуву дає можливість працювати котлу при розрідженні за ним 3,5 Ра. Електронний пульт управління підтримує економічні показники котла незалежно від технічної підготовки операторів. За рахунок зміни частоти та тривалості періодів подачі повітря, в котлі підтримується задана оператором температура. Технологія ступеня автоматизації наближається до аналогічних котлів, що працюють на газу (програмне управління температурою в приміщенні, погодозалежне регулювання температури теплоносія і т.п.). Автоматизація роботи котла зменшує витрати на 30-40% порівняно із звичайною технологією. Зменшується навантаження на операторів (кочегарів), оскільки котел завантажується два рази на добу і після цього він працює на протязі 8-12 годин відповідно до заданого режиму.

Застосування циркуляційних насосів фірми "Grundgfos" скорочує енергоспоживання всієї котельні до 5 кВт. Використання попередньо ізольованих труб знижує втрати в теплотрасах до мінімуму. Рентабельність роботи котельні досягає 35%. Система подачі первинного та вторинного повітря забезпечує повне згоряння палива без шкідливих викидів в атмосферу. Котли мають знак "Екологічно чисті". Як доказ того, що дані котли не забруднюють атмосферу – є так звана "бездимна" робота даних котлів.

Перелік заходів проекту:

1. Вибір обладнання, що відповідає поставленим вимогам. Складання графіка виконання робіт.

2. Комплектація (поставка) обладнання.

3. Монтаж обладнання

4. Проведення пусконалагоджувальних робіт.

5. Включення котельні у роботу.

6. Щомісячний моніторинг ефективності роботи котельної.

Результати проекту:

1. Затрати на виробництво теплової енергії зменшаться у два рази (економія складає 143 тис. грн.. щорічно), що значно зміцнить економічне становище підприємства КП «Здолбунівкомуненергія».

2. Буде забезпечений температурний режим будівель споживачів відповідно до санітарних норм.

3. Зменшення шкідливих викидів значно поліпшить екологічний стан району. Зменшиться ризик захворювань населення на респіраторні хвороби та нервові розлади.

4. Тяжкі та шкідливі для здоров`я умови праці операторів (кочегарів) заміняться на сучасні робочі місця операторів котельні.

5. Зменшення потреби в паливі дозволить розвантажити транспортні засоби та магістралі.

6. Враховуючи важливість екологічних проблем (Кіотський протокол продажі квот), проект створює позитивний імідж органів влади, місцевого самоврядування та держави в цілому.

Для реалізації даного проекту відповідно до попередніх розрахунків потрібно 828,3 тис. грн.

Ще один можливий варіант реконструкції підприємства є побудова нових котелень (типу «Сандвіч») безпосередньо на підприємства, а також для забезпечення тепловою енергією великих багатоквартирних житлових будинків. Котельні такого можуть бути побудовані в окремому приміщені, прибудованими, даховими або вбудованими. Нормативний строк будівництва котельні, потужністю в 24 МВт, на базі блоків повної заводської готовності складає 10 - 12 тижнів.

Огороджувальні конструкції (будівля котельної ) збирається на базі стального каркасу, який обшивається всередині оцинкованим стальним листом, зовні ― профільованим стальним листом типу "Raniella" зі спеціальним зовнішнім покриттям полімерними матеріалами або пофарбовані фарбою для зовнішніх поверхонь. Всередині закладаються ізоляційні матеріали, паро бар’єрна і гідро бар’єрна плівки. В результаті, подібного типу конструкція ( типу "Сандвіч" ) має гарні теплогідроізоляційні якості, передбачає широкий вибір кольорової гами, довготривалий строк експлуатації.

В котельних можуть передбачатися необхідні адміністративно-побутові, складські приміщення, майстерні і т. д.

Вибір котлів і іншого основного обладнання відбувається на базі всієї різноманітності обладнання вітчизняного або імпортного виробництва, яке пропонується на ринку України, має відповідний сертифікат (дозвіл на використання) і з врахуванням тих чи інших особливостей подальшої експлуатації і з усіх аспектів доцільності використання саме такої марки котлів.

В умовах м. Здолбунова найдоцільніше для обслуговування населення та підприємств найдоцільнішим буде монтаж наступного обладнання для дахових і блочних котелень: :

- котли PROTHERM 50 СОО (котельний газовий навісний модуль з відкритою камерою згорання),

- котли PROTHERM 50 СТО/СТР (котельний газовий напільний модуль з герметичною камерою згорання),

- котли PROTHERM 120 СОО /СОР (котельний газовий напільний модуль з відкритою камерою згорання),

- PROTHERM 120 СОО /СОР (еко версія).

При децентралізації систем опалення можливі випадки, коли за якихось причин немає можливості розмістити автономну котельню на нульовому рівні будинку. Іноді архітектурні особливості будинку не дозволяють споруджувати димохід по всій висоті будинку. У таких ситуаціях ідеальним рішенням є дахові котельні на базі обладнання PROTHERM.

Дахові й блочні котельні мають ряд переваг перед звичайними котельнями:

- безпека;

- можливість опалення й контролю кожного окремого під’їзду в будинку;

- відсутність необхідності в установці дорогого високого димаря;

- економія корисної площі на нульовому рівні будинку (або на прилягаючій території);

- високий ступінь надійності каскадної котельні: у випадку змушеного виводу з експлуатації одного котла продовжують працювати інші котли каскаду.

Інші переваги котельних модулів:

- завдяки малій вазі відпадає необхідність у посиленні будівельних конструкцій.

- невеликі габаритні розміри, що дозволяє доставляти котли на дах (або горищне приміщення) через звичайні дверні прорізи.

- мобільність блочних котелень - кілька котлів 50 СТО підвішуються й обв'язуються усередині пересувного контейнера..

- можливість навісного монтажу Котел 50 СОО складається із двох сертифікованих опалювальних блоків потужністю 24 кВт кожний. Конструкція котла дозволяє включати кожний із двох блоків окремо, тобто використати котел на половину потужності (24 кВт), або використати повну потужність котла (48 кВт).

- автономність. Кожен котел 50 СОО функціонально є автономним. Але конфігурація котлів дозволяє вільно встановити з них котельню потужністю від 50 до 500 кВт. Для цього котли 50 СОО підвішуються на стіні послідовно в ряд і з'єднуються в каскад за допомогою фланців на колекторі опалювальної води й на трубопроводі підведення газу.

- кожен опалювальний блок має горловину димоходу, які можна з'єднати за котлом й увести в один димар.


ВИСНОВКИ

В теоретичні частині дипломної роботи було визначено, що державним підприємством є самостійна господарська одиниця з правами юридичної особи, яка функціонує на основі державної форми власності у різних галузях народного господарства. У відповідності з «Господарським Кодексом України» діяльність державного підприємства будується на поєднанні прав власника майна (держави) та принципів самоуправління трудового колективу. Державні органи, що уповноважені здійснювати управління державним підприємством, не мають права втручатися в його господарську діяльність. Вони вирішують питання створення підприємства і визначення мети і напрямку його діяльності, його реорганізації чи ліквідації, а також здійснюють контроль за ефективністю використання та збереження довіреного підприємству майна. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на правах повного господарського ведення.

У своїй економічній діяльності державне підприємство керується принципами комерційного розрахунку та самофінансування, забезпечуючи відшкодування поточних та капітальних витрат виключно за рахунок власних коштів та банківських кредитів. Виробнича діяльність підприємства в умовах ринкової економіки підпорядковується потребам споживача. Державне підприємство несе повну відповідальність за свої зобов'язання перед державою та іншими підприємствами, організаціями, установами за дотримання кредитних договорів і розрахункової дисципліни.

Робота з трудовими ресурсами на державному підприємстві ґрунтується на принципах наукової організації праці. Такий підхід дозволяє вирішувати три взаємопов’язані завдання: економічне, психофізіологічне та соціальне. Економічне завдання полягає у найефективнішому використанні матеріальних і трудових ресурсів та забезпеченні росту продуктивності праці. Психофізіологічне завдання спрямоване на підвищення продуктивності людини без шкоди для її здоров’я. Соціальне завдання полягає у створенні умов для перетворення праці у першу життєву потребу.

Фінанси державних підприємств мають свої особливості, їх функціонування пов'язано з розвитком державного сектора в національній економіці. Одним із завдань цієї ланки є підтримання господарства країни шляхом збереження та розвитку ряду важливих галузей національного виробництва, необхідних для забезпечення процесу суспільного відтворення, галузей, які в умовах сучасного розвитку економіки через свою специфіку мають низьку рентабельність і є невигідними для підприємництва, а також галузей, які внаслідок своєї орієнтації та історичного розвитку є державними монополіями (наприклад, виробництво алкогольних напоїв, тютюнових виробів.

Фінанси державних підприємств мають на меті розширене відтворення основних і оборотних виробничих фондів праці, акумуляцію створюваної у процесі матеріального виробництва частини чистого доходу для забезпечення розширеного відтворення виробництва.

Енергетика, як галузь народного господарства охоплює складну сукупність процесів перетворення, розподілу і використання всіх видів енергетичних ресурсів від їх видобутку до приймання енергії включно.

Провідне народногосподарське значення енергетичної галузі полягає в тому, що воно істотно формує основні народногосподарські пропорції, а багато в чому і технологічні процеси, на її розвиток використовується 1\3 всіх державних капіталовкладень, у ній зайнято 15 % усіх працюючих.

З усіх форм вироблюваної енергії найширше застосування мають 2 її види – електрична і теплота низького і високого потенціалів, на виробіток яких витрачається 55 % усіх використовуваних первинних паливно – енергетичних ресурсів. На сучасному етапі одним з головних завдань підприємств, що виробляють теплову енергію є пошук шляхів зниження собівартості продукції.

В практичній частині дипломної роботи в плані вдосконалення діяльності КП «Здолбунівкомуненергія» запрпоновано його повну і широкомасштабну корпоратизація. В межах діючого тепер в Україні законодавства найлегше здійснити на даному етапі здійснити приватизацію КП «Здолбунівкомуненергія». Існує кілька методів її здійснення, зокрема: викуп підприємства самими працівниками, викуп підприємства за альтернативним планом приватизації, продаж на аукціоні, за комерційним і некомерційним конкурсами, а також продаж з відстрочкою платежу.

В плані вдосконалення управління персоналом на підприємстві КП «Золбунівкомуненергія» доцільним є впровадження новітніх методик. Зокрема, цілком виправданим є застосування методики управління персоналом підприємства на основі стратегії стимулювання. Але ця методика вимагає врахування ряду зовнішніх факторів і чіткого розуміння недоліків. Насамперед до таких факторів належить: продуктивність праці співробітників та особливості комплектування штату.

Відповідно для здійснення якісного і ефективного вдосконалення управління кадрами підприємству слід інтенсифікувати власні зусилля у таких напрямках роботи з персоналом:

- кадрове планування;

- аналіз роботи, нормування праці й оцінка виконання;

- оргкультура;

- система заходів для адаптації нових працівників до роботи в організації і до трудового колективу;

- навчання.

Враховуючи, закордонний досвід організації надання населенню послуг з теплопостачання та вивчивши недоліки існуючої системи теплопостачання на підприємстві було знайдено кілька варіантів підвищення ефективності роботи.

В умовах обслуговування невеликої кількості споживачів доцільні є використання для покриття заданих теплових навантажень котли типу SEOG-704 фірми Clаyton (Бельгія) паропродуктивністю 10,96 т/год, теплопродуктивністю 6,866 МВт (5,9 Гкал/год). Пара виробляється для потреб опалення житлових та адміністративних будівель, а також на гаряче водопостачання. Основним паливом для котельні за таких умов залишається природний газ. Забезпечення економічності роботи котельні в цілому досягається завдяки впровадженню комп'ютерної системи управління котлоагрегатами і допоміжним устаткуванням. Даним проектом забезпечується автоматичне ведення процесу виробництва теплової енергії, передбачаються заходи з охорони праці, промислової санітарії, які забезпечують нормальні умови для персоналу при експлуатації котельні.

За іншим проектом пропонується без значної реконструкції приміщення котельні з метою підвищення теплопродуктивності та коефіцієнта корисної дії замінити існуючі котли на сучасні, екологічно чисті, з високим коефіцієнтом корисної дії (близько 87%), замінити технологічне обладнання на більш ефективне та менш енергомістке. Таким чином пропонується монтаж сертифікованих котлів KWM-S, загальною потужністю 1,12 МВт, з новою системою спалювання місцевих довго полум’яних видів палива (вугілля Львівсько-Волинського басейну, торф, дрова), які в значній кількості є на території північних районів Рівненщини.

Ще один можливий варіант реконструкції виробничих потужностей підприємства є побудова нових котелень (типу «Сандвіч») безпосередньо на підприємства, а також для забезпечення тепловою енергією великих багатоквартирних житлових будинків. Котельні такого можуть бути побудовані в окремому приміщені, прибудованими, даховими або вбудованими.

Останнім можливим варіантом реконструкції котелень підприємства є впровадження засобів автоматики без заміни самих котлових установок. В результаті впровадження автоматизації показники виробництва значно покращаться: буде звільнено 1 робітника і досягнуто економії фонду заробітної плати; порівнявши фактичний термін окупності витрат 0,4р. з нормативним 6,7р. і фактичний коефіцієнт економічної ефективності 2,7 з нормативним 0,15 можна зробити висновок, що даний проект автоматизації є економічно вигідним.


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Конов О. Моделі розвитку державної власності: історичний досвід ХХ ст. //Економіка України. – 2004. - № 4. – С. 72 – 79.

2. Закон України «Про власність» від 07.02.1991 № 697 – ХІІ (з подальшими змінами та доповненнями).// Галицькі контракти. – 2000.- №16. – С. 5-25;

3. Підприємства державні // Економічна енциклопедія. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – т. 2. – 848с. – С. 728 – 733.

4. Закон України «Про підприємства в Україні» від 29.03. 1991 №887 – ХІІ // Галицькі контракти. – 2000.-№6 – С. 18 – 28;

5. Закон України «Про підприємництво» від 07.02.1991 № 698 – ХІІ // Галицькі контракти. – 2000.- № 16. – С. 12 – 18;

6. Господарчий Кодекс України // Відомості Верховної Ради України – 2003. - № 18 – 224 К: Право, 2003. – 196с.

7. Мельник А. Ф. Муніципальний менеджмент : Навч. посіб. -К.: Знання, 2006.-420 c

8. Управління державними підприємствами //Економічна Енциклопедія. – т. 3. – с, 470 – 473.

9. Косовська Г. В. Менеджмент організацій : Навч. посіб. -К.: Кондор, 2007.-676 c.

10. Скібіцька Л. І. Менеджмент : Навч. посіб -К.: ЦУЛ, 2007.-415 c

11. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991

12. Алексєєв І. Методи управління підготовкою виробництва у системі державного управління // Вісник УАДУ. – 2000. - №1. – с. 64 – 72.

13. Грилан Ю. Напрями вдосконалення внутрігосподарського управління на підприємствах // Економіка України. – 2001. - №1. – с. 9 – 17.

14. Немцов В. Д. та інші Менеджмент організацій: Навч. пос. К.: УВПК. – “ЕксОБ”. – 2001.

15. Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств. -К: Знання, 1999.-312 c.

16. Мартиненко М.М., Ігнатьєва І.А. Стратегічний менеджмент: Підручник.- К.: Каравела, 2006.- 320 с.

17. Корецький М.Х., Дегтяр А.О., Дацій О.І. Стратегічне управління. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007.- 240 с.