Система об'єктів внутрішнього контролю

Підхід до вибору об'єктів внутрішнього контролю з урахуванням управлінських потреб. Сфери діяльності підприємства і їхній вплив на формування мети внутрішнього контролю. Головні умови ефективності функціонування внутрішнього контролю підприємства.

СИСТЕМА ОБ'ЄКТІВ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ


Обґрунтовано підхід до вибору об'єктів внутрішнього контролю в концепції розвитку системи управління підприємством. В основу формування об'єктів внутрішнього контролю покладено сферу його застосування, яка торкається формування цілей і завдань на всіх ієрархічних рівнях системи управління.

Проблема обґрунтованого вибору об'єктів внутрішнього контролю є дуже важливою в концепції розвитку системи управління підприємства.

Під час розробки об'єктів внутрішнього контролю необхідно обґрунтовувати сферу його застосування, яка торкається формування цілей і завдань на всіх ієрархічних рівнях системи управління. Внутрішній контроль виділено у відносно відособлену, самостійну підсистему і функцію системи управління підприємством.

Значну увагу в науковій і науково-практичній літературі виявлено до досліджень теоретичних і практичних аспектів організації і методології контролю. Вивченням цих проблем займалися як зарубіжні, так і вітчизняні вчені, серед яких: Б.І. Валуєв, Є.В. Ка-люга, В.Ф. Максімова, Г.А. Соловйов, Л.В. Сотникова, Л.А. Сухарева, В.А. Шевчук [1; 7-10; 12-13] і ін. Опубліковані ними роботи торкаються теоретичних і практичних аспектів організації і методології контролю. Водночас у цих роботах окрім деяких неповно досліджено проблематику внутрішнього контролю, по-різному трактується визначення системи об'єктів внутрішнього контролю.

Загальна проблема полягає у відсутності чіткої концепції внутрішнього контролю, зокрема чіткого формування об'єктів внутрішнього контролю.

Метою роботи є поглиблення підходів до формування об'єктів внутрішнього контролю на основі аналізу існуючих підходів.

Ієрархічний підхід до формування мети системи управління виключає можливість виникнення помилки в її постановці, пов'язаної з ототожненням мети управління і мети діяльності підприємства в цілому. Безумовно, управління спрямовано на користь досягнення кінцевої мети, але із цього ніяк не витікає, що цілі повинні співпадати [1, с. 24]. Така точка зору є досить поширеною.

Розглянемо сфери діяльності підприємства і їхній вплив на формування мети внутрішнього контролю.

Підприємство (промислове підприємство) є комплексним господарством, яке здійснює різноманітну діяльність з основним призначенням виробляти продукцію і надавати послуги з подальшою їх реалізацією відповідно до потреб ринку. Виробничо-технічні, організаційні, економічні цілі діяльності підприємства характеризуються єдністю за наявності певної структури управління, відповідного організаційно-технічного рівня, єдиного керівництва і управління, а також оперативно-господарської незалежності. Сама структура підприємства являє собою окремі ланки (цехи, ділянки, бригади) з конкретною формою ведення виробничого процесу залежно від типу і розміру підприємства. Вона повинна відповідати вимогам організації виробництва в кожній ланці і вимогам забезпечення оперативного керівництва процесів, які в ньому протікають, що і визначає її мету.

Організаційно-технічна діяльність характеризує рівень розвитку підприємства в напрямку спеціалізації, кооперації і комбінування виробництва, впровадження нової техніки, поліпшення технології і організації виробництва, комплексного вдосконалення економічної роботи.

Функціонування підприємства вимагає технічної підготовки виробництва, яка полягає, головним чином, в проектуванні технологічних процесів. До того ж розробляються норми і складаються специфікації на матеріальні ресурси, яких необхідно дотримуватися, а звідси виникає необхідність у контролі за правильністю розрахунків потреби в матеріальних ресурсах і за їхнім раціональним використанням. Повсякденна інформація про забезпечення виробництва матеріальними ресурсами, їхнє використання, про вихід продукції свідчить як про зв'язок внутрішнього контролю з технічною діяльністю, так і про необхідність використання результатів внутрішнього контролю в удосконаленні управління.

Під час проектування технологічних процесів розробляються норми витрат праці і часу роботи машин та обладнання за окремими операціями на кожну деталь, складаються технологічні карти й інші документи, в яких вказується послідовність проходження технологічних операцій по цехах, норми витрат за операціями, розряд робіт і розцінки. Контроль за правильністю розрахунку потреби в робочій силі і обладнанні, за їхнім використанням у процесі виробництва, а також за обсягами вироблення здійснюється на основі цих норм і вимагає відображення їх в первинній документації.

З метою контролю за повним і своєчасним здійсненням заходів щодо освоєння нової продукції, впровадження нової техніки і різних організаційно-технічних робіт необхідний облік їх виконання та отримання економічної вигоди в міру їхнього впровадження, а також облік зміни норм. І в цьому випадку очевидним є зв'язок внутрішнього контролю з технічною діяльністю і використанням його даних для управління підприємством.

Таким чином, з одного боку - не можна уявити технічну діяльність підприємства без включення до неї внутрішнього контролю, з іншого боку - дані внутрішнього контролю використовуються як повсякденна і періодична інформація, що надається керівництву для управління технічною діяльністю. Необхідно мати відомості про правильність розрахунків щодо забезпечення виробництва всіма ресурсами, про їхнє використання і про підвищення ефективності виробництва.

Виробничо-організаційна діяльність підприємства складається з організаційної підготовки (разом з технічною), зі здійснення самого виробництва і випуску продукції. Так, виробництво можна охарактеризувати як процес використання трудових і матеріально-технічних ресурсів, і зрештою − випуску продукції. Слід мати на увазі, що процеси виробництва після закінчення звітного періоду не завжди завершуються. Наявність незавершеного виробництва обґрунтовується необхідністю мати виробничий запас в чітко розрахованому обсязі.

Організаційна підготовка виробництва полягає в забезпеченні робочих місць необхідною кількістю робітників певних спеціальностей і кваліфікацій в розрізі підрозділів; діючим обладнанням за видами, потужностями і режимами роботи, необхідним інструментом, комплектуючими матеріалами. Будь-яке порушення щодо забезпечення виробництва ресурсами гальмує процес виробництва, порушує виконання наміченої мети. Звідси виникає необхідність в організації належного контролю за правильним використанням трудових і матеріально-технічних ресурсів, обсягом незавершеного виробництва і виходом продукції, а також за порушеннями, які виникають в ході виробництва з метою отримання інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.

Одним з найважливіших завдань досягнення економічної ефективності виробництва є встановлення періодичного та щоденного контролю за рівнем витрат щодо окремих елементів, місць виникнення, центрів відповідальності і т. ін. При цьому необов'язково визначати всю суму витрат, можна обмежитися встановленням відхилень, пов'язаних з реалізацією організаційно-технічних дій. Ведення такого контролю свідчить про зв'язок його з виробничо-організаційною і технічною діяльністю, використанням його даних для управління виробництвом шляхом формування інформації про витрати на виробництво продукції в різних центрах відповідальності, місцях виникнення і в цілому щодо всього підприємства.

Маркетингова діяльність підприємства витікає з необхідності повноцінного забезпечення різними видами ресурсів. Вона містить у собі: пошук постачальників та складання з ними угод (договорів); організацію контролю щодо відповідності потреби в ресурсах і наявності потужностей; отримання, зберігання і використання ресурсів; вивчення ринку споживання, складання угод (договорів) зі споживачами; забезпечення зберігання виготовленої продукції на складах і відвантаження споживачу; організацію контролю за цими операціями.

Для забезпечення ефективного управління підприємством інформацію про відхилення в питаннях виконання умов договорів щодо відвантаження й зберігання продукції, а також стану її залишків повинен забезпечити внутрішній контроль.

Одним з найважливіших елементів економічної діяльності підприємства є контроль за бюджетуванням у розрізі центрів відповідальності, за своєчасним погашенням різних зобов'язань, рухом грошових коштів тощо.

Забезпечення якнайкращого співвідношення попиту і пропозиції продукції, послуг відповідного функціонального призначення і якості в зазначені терміни досягається за рахунок здійснення взаємопов'язаних видів діяльності, які також є об'єктом внутрішнього контролю. Слід зазначити, що забезпечувальні (обслуговуючі) види діяльності, а також виробництво і збут є базовими об'єктами організації і управління підприємством [2, с. 11]. Виходячи із того, що кожний із цих видів діяльності підприємства має свою конкретну контрольну мету, базовими об'єктами внутрішнього контролю є забезпечувальні (обслуговуючі) види діяльності, виробництво і збут з подальшою їхньою деталізацією.

Вищевикладене свідчить про наявність об'єктивно обумовленої системи ієрархічних цілей підприємства, які впливають на формування об'єктів внутрішнього контролю.

Очевидним є те, що всі зазначені сфери діяльності підприємства не можуть функціонувати і розвиватися без урахування людського чинника, як у виробничих процесах, так і в процесах обігу і розподілу продукції. Це обумовлює необхідність виділення людського чинника в самостійну специфічну область вивчення.

Здійснення управління процесом виробництва, ресурсами і результатами вимагає також контролю за рівнем організації праці працівників і менеджерів у розрізі всіх ланок підприємства, а також контролю за умовами, що забезпечують їх високий рівень. Невід'ємною умовою є також забезпечення взаємопов'язаної роботи відділів і служб. Для забезпечення такого контролю необхідний облік результатів роботи кожної ланки (структурного підрозділу) і їхня оцінка.

Таким чином, усі розглянуті сторони діяльності підприємства потребують контролю, і жодна з них не здійснюється без ведення внутрішнього контролю. При цьому наукова організація управління не може бути без всебічного, системного, повсякденного контролю. Отже, одним з важливих елементів діяльності підприємства є внутрішній контроль, призначений для детального і чіткого відображення відхилень щодо різних сторін його функціонування.

Розглядаючи підприємство як самостійну систему, проаналізуємо мету і завдання підприємства, які визначають його діяльність, а звідси і об'єкти внутрішнього контролю.

Отже, підприємство - це система, яка складається з безлічі взаємодіючих і взаємопов'язаних впорядкованими відносинами компонентів, діяльність яких спрямована на досягнення загальної мети [3; 4] і яка залежить, у свою чергу, від виду системи.

Як соціальна система, підприємство має здатність до саморозвитку, самоорганізації і формування власної мети.

Як організаційна система, підприємство має керовану і керуючу підсистеми, цілі яких спрямовані на досягнення загальної мети системи. Одночасно кожна з них має свою власну мету, відмінну від загальної.

Підприємство як ієрархічна система складається з ряду компонентів, кожний з яких представлений самостійними підсистемами, і також підрозділяється на керуючу і керовану підсистеми з визначенням рівнів управління і відповідних цілей кожного рівня, які взаємообумовлені загальною метою.

Закономірним є те, що соціально-економічним системам, до яких належать і підприємства, характерна постійна зміна цілей, які відображають власний розвиток і активно взаємодіють із зовнішнім середовищем. Таким чином, зовнішні цілі витікають з необхідності забезпечення взаємодії з елементами вищої системи для досягнення її цілі і які ґрунтуються на стійкому функціонуванні системи. Внутрішні цілі системи обумовлені необхідністю забезпечення власного стійкого функціонування і розвитку, а також існуванням цієї системи як елемента системи більш високого порядку.

Також слід зазначити, що цілі підприємства не зводяться тільки до досягнення якогось кінцевого, стійкого стану. Вони також орієнтовані на реалізацію певних процесів, які характеризуються спрямованістю і динамікою. Це має важливе значення для кількісного визначення цілей внутрішнього контролю і ступеня їхнього досягнення, коли вони виражені деякими дискретними результатами (прибуток, рентабельність, зворотність) з урахуванням їхніх змін у часі і просторі.

Логіка подальшого дослідження передбачає розгляд підприємства як багатоцільову систему зі своєю метою й завданнями.

Ефективність функціонування внутрішнього контролю як елемента системи підприємства і процесу управління залежить у першу чергу від того, наскільки поставлені цілі внутрішнього контролю відповідають цілям системи більш високого порядку і внутрішнім вимогам власного розвитку та функціонування. Формування цілей, їхня структуризація відіграє важливу роль в організації самого процесу управління. Ефективність взаємодії виробничих і управлінських ланок підприємства як системи безпосередньо залежить від правильності та збалансованості розподілу цілей між ними, а також від повноти забезпечення загальних цілей.

Управління підприємством є безперервним процесом, в якому існує певна послідовність і відповідна логіка реалізації функцій. За своєю природою процеси управління інформативні, тобто під час їхньої реалізації всі елементи системи вступають у взаємодію, тим самим забезпечуючи досягнення поставленої мети. Як було вже відзначено, вельми важко виділити в управлінському циклі конкретні стадії, оскільки одні й ті ж функції діють взаємопов'язано. Розглядаючи управлінський процес у часі і просторі, вчені [1; 5; 6] виділяють три види управління: перспективне (стратегічне), яке спрямоване на створення концепції розвитку, розробку основних напрямків діяльності підприємства; поточне, яке забезпечує поточну оцінку фактичного стану об'єкта і дотримання запланованих параметрів виробничої, фінансової і господарської діяльності підприємства; оперативне, яке спрямоване на оперативну оцінку фактичного стану об'єкта.

Кожний вид управління має свою мету і завдання, які є основоположними для визначення об'єктів внутрішнього контролю, забезпечення взаємодії функцій управління, формування цілей і завдань конкретних функцій.

В основі видів управління лежать такі функції, як планування, облік і контроль, без яких неможливим є формування управлінських рішень, спрямованих на виявлення і усунення відхилень від заданих параметрів. Це також впливає на формування об'єктів внутрішнього контролю, оскільки керуюча і керована підсистеми є специфічними за своєю суттю і вирішують принципово різні завдання. Виходячи із цього, різними повинні бути їхні цільові установки, які фокусуються в загальну мету підприємства [1, с. 24].

Отже, комплексна дія різних сфер діяльності підприємства, видів управління і відповідальних виконавців принципово позначається на формуванні об'єктів внутрішнього контролю. Слід зазначити, що в ході реалізації виробничо-господарської й управлінської діяльності підприємства змінюються як функція контролю, так і поєднання функцій управління залежно від їхньої значущості в цих процесах. Так, у процесі стратегічного управління найбільше значення мають функції аналізу, планування і прогнозування; у процесі поточного управління − облік, контроль і регулювання; в оперативному управлінні − контроль і регулювання.

Таким чином, досягнення різних завдань у просторово-тимчасовому відрізку управління діяльності підприємства передбачає реалізацію завдань контрольного характеру. При цьому об'єкти внутрішнього контролю в одному випадку (стратегічне управління) дуже «розмиті», а в іншому − «сфокусовані». Зокрема, у процесі оперативно-поточної діяльності для вирішення виробничих, фінансових і господарських завдань необхідна оцінка стану, збереження й ефективності використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, оцінка достовірності інформаційних ресурсів.

Отже, під час формування системи об'єктів внутрішнього контролю необхідно враховувати багатоаспектність й багаторівневість структури системи підприємства та видову характеристику процесу управління. Внутрішній контроль охоплює всі рівні діяльності підприємства, і без поділу сукупного виробничо-господарського процесу за вертикаллю та горизонталлю не досягти достатньо повної і ефективної взаємодії його частин.

Підтримуючи думку попередників про те, що найідеальніша організація на якомусь одному рівні управління виявиться малоефективною, якщо вона не буде системно пов'язана з іншими частинами цілісної організації, вважаємо, що внутрішній контроль підприємства − це багатоаспектний і багаторівневий комплекс об'єктів, який вимагає вирішення конкретних завдань на основі єдності загальної цілі і індивідуальної цілі кожного об'єкта. При цьому віддаленість суб'єктів контролю (в плані реалізації функцій) від об'єктів створює неврегульованість інформаційних потоків, послаблює дію контрольних функцій.

Таким чином, об'єктами внутрішнього контролю є те, що підлягає перевірці. Ці об'єкти підлягають групуванню за різними ознаками, які визначають видову класифікацію внутрішнього контролю. Так, у процесі здійснення контрольної діяльності його об'єктами є ресурси, процеси, види діяльності, дії осіб, відповідальних за забезпечення збереження, раціональне використання ресурсів, за дотримання законності здійснюваних операцій, за достовірність інформації й ефективність прийняття рішень. Послідовний чіткий і дієвий внутрішній контроль є найважливішою умовою ефективності виробничо-господарської та управлінської діяльності, засобом підвищення персональної відповідальності виконавців і посадовців. Внутрішній контроль сприяє своєчасному і послідовному виконанню поставлених завдань, дозволяє одержувати керівникам і фахівцям у процесі управління інформацію про відхилення, виявлені в різних видах діяльності підприємства, в технології управлінського процесу, що зрештою підвищує ефективність функціонування підприємства.

У практичній діяльності суб'єктів господарювання не виключаються випадки помилкового і неправомірного прийняття управлінських рішень менеджерами або фахівцями. Тому управлінські рішення підлягають також ретельній перевірці в системі внутрішнього контролю з погляду законності, правомірності і господарської доцільності їхнього здійснення.

У процесі діяльності підприємства ресурси, результати і операції функціонують не самі по собі, а під впливом людей. Це вимагає розгляду об'єктів внутрішнього контролю з функціональної, інформаційної та організаційної точок зору. Зміна цілепокладення змінює і роль внутрішнього контролю, що призводить до використання його як інформаційної бази, як критерію обґрунтованості управлінських рішень і як засіб перевірки достовірності даних, їхньої законності і доцільності. Це необхідно враховувати під час організації контрольних дій в розв'язанні певних завдань управління.

У теперішній час ефективне управління не можливе без постійного моніторингу поточного і перспективного стану справ підприємства. Внутрішній контроль є одним з ефективних способів, який дозволяє оцінити виниклі відхилення в розрізі центрів відповідальності і підприємства в цілому. Його цілі полягають в попередженні і виявленні найскладніших проблем управління (ідентифікація ризиків) ресурсами, процесами, результатами за сферами діяльності, які необхідні для конкретизації області пошуку причин цих відхилень (оцінка ризиків) і шляхів можливого вирішення проблем. Результативними показниками функціонування внутрішнього контролю є оцінка діяльності підприємства, його керованої і керуючої підсистем.

Внутрішній контроль покликаний знижувати ймовірність виникнення відхилень безпосередньо в ході функціонування підприємства й управління його діяльністю. Таким чином, що стосується керованої підсистеми, тобто ресурсів, процесів і результатів, то тут ціль управління підприємством досить стандартна і стабільна, а об'єкти безпосередньо є під наглядом і відповідно мінімізовані ризики внутрішнього контролю. Дещо інші справи з керуючою підсистемою, яка пов'язана з людським чинником, коли виробничо-обслуговуючий і управлінський персонал, який досить професіонально знає технологію роботи своїх ділянок, завдання і проблеми, не має деталізованої та інтегрованої інформації, яка могла б ефективно використовуватися в управлінських цілях. Збір інформації про наявність відхилень фактичних даних від планових проводиться до теперішнього часу виробничим і управлінським персонам паралельно, дублюючи одні і ті самі показники, але інтерпретуючи їх кожен по-своєму. Це збільшує масив неврегульованої інформації (т. з. інформаційного шуму), ускладнює документообіг, знижує оперативність і раціональність у прийнятті управлінських рішень.

Внутрішній контроль повинен виявляти, систематизувати і типізувати відхилення і ризики на всіх ділянках управління і в усіх сферах діяльності, узагальнювати і оцінювати цю інформацію з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Проаналізувавши праці провідних фахівців у сфері обліку і контролю [1; 7-10; 12; 13], ми дійшли висновку, що в основному об'єкти внутрішнього контролю формуються за схемою матеріального потоку виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства. Виявляти і аналізувати всі види порушень є позитивним моментом, проте це спричиняє знеособленість і ігнорування такої складової системи управління, як людина, якій властиво працювати або ефективно, або неефективно. Тому для підвищення ефективності управління підприємством, внутрішній контроль як функція управління повинен попереджати, виявляти і оцінювати всі відхилення і порушення в області матеріального потоку у виробничій, господарській і фінансовій діяльності для досягнення поставленої перспективної і поточної мети тільки з урахуванням людського чинника, тобто оцінюючи діяльність менеджера, фахівця, конкретного виконавця. Саме з урахуванням оцінки кадрового потенціалу повинні формуватися об'єкти внутрішнього контролю, тобто у взаємозв'язку матеріального (майнового) та людського чинників з урахуванням цілепокладення, що графічно подано на рисунку 1.

Цей підхід базується на теоретико-філософській розробці управління за допомогою мети, суть якого полягає в тому, що головне завдання керівництва організувати роботу таким чином, щоб людина досягала своєї особистої мети, спрямовуючи зусилля на досягнення цілі підприємства [5], що управлінська організація включає механізм формування ефективних рішень, механізм узгодження і контролю. При цьому об'єктивні цілі підприємства, сформовані у вигляді дерева цілей, можуть не тільки не співпадати, але й конфліктувати з метою підприємства як сукупності індивідуумів, з метою окремих працівників. Функцією механізму узгодження є «прив'язка» цілей людей до цілей підприємства з тим, щоб спонукати їх працювати з максимальною віддачею [11, с. 169-170]. Механізм контролю реалізується шляхом спільного аналізу ефективності механізму вирішення проблеми і механізму її узгодження і служить для їхнього безперервного вдосконалення.

Формування об'єктів контролю передбачає виконання переліку вимог, які дозволять виділити ключові сфери внутрішнього контролю і зроблять систему дієвою, а саме:

- цілі видів управління і сфер діяльності повинні бути сформульовані досить точно і деталізовано, щоб можна було їх довести до кожного підрозділу і виконавця. В умовах різноманіття форм власності необхідно, щоб цілі, які ставить власник капіталу перед виконавчою дирекцією, були формалізовані. Відповідно, керівництво, менеджери всіх рівнів управління, фахівці й конкретні виконавці повинні мати чіткі критерії того, що від них чекає власник, як їхня робота контролюватиметься і оцінюватиметься;

- контрольні функції керівництва вищого рівня управління повинні бути чітко визначеними і регламентованими, а їхня реалізація повинна здійснюватися в пооб'єктному розрізі: ресурси, процеси і їхні результати за всіма ієрархічними рівнями управління підприємства. Реалізація контрольних функцій також повинна здійснюватися відносно оцінки діяльності менеджерів і фахівців середнього рівня управління, які, у свою чергу, повинні здійснювати аналогічну роботу стосовно своїх підлеглих;

- контроль за виконанням підлеглими (за всіма рівнями управління) проміжних і остаточних результатів.

Управління за допомогою мети - це складна система, в якій недооцінка і переоцінка значення керуючої або керованої підсистем під час вибору об'єктів внутрішнього контролю можуть призвести до ослабленню властивостей цілісності, ослабленню взаємозв'язку між керуючою і керованою підсистемами.

Може відбутися віддалення об'єкта управління від суб'єкта і виникнути серйозна небезпека «управління заради управління» або «ігнорування об'єкта управління».

Хоча співвідношення об'єктів і суб'єктів у системі управління підприємством згідно законам діалектики встановлюється і порушується одночасно, це вимагає, щоб відповідні ланки керуючої системи могли чуйно реагувати на зміни, що відбуваються в об'єкті, могли постійно налаштовуватися на властиві йому цілі, які становлять сутність існування і функціонування всіх його відособлених частин.



Таким чином, на концептуальному рівні нами сформовано підхід до вибору об'єктів внутрішнього контролю з урахуванням управлінських потреб і наведено їхню класифікацію за переліком системоутворюючих ознак, що дозволяє в практичній діяльності обґрунтовано застосовувати конкретні його організаційні форми.

Під час розробки об'єктів внутрішнього контролю обґрунтовано сферу його застосування, яка торкається формування цілей і завдань на всіх ієрархічних рівнях системи управління. Внутрішній контроль виокремлено у відносно відособлену, самостійну підсистему й функцію системи управління підприємством.

Список літератури

1. Валуев, Б.И. Оперативный контроль экономической деятельности предприятия / Б.И. Валуев, Л.П. Горлова, Е.Л. Зернов. - М. : Финансы и статистика, 1991. - 224 с.

2. Мильнер, Б.З. Системный подход к организации управления / Б.З. Мильнер, Л.И. Ре- венко, В.С. Рапопорт. - М. : Экономика, 1983. - 224 с.

3. Матвієнко, О.В. Основи інформаційного менеджменту : навч. посіб. / О.В. Матвієн- ко. - К. : ЦНЛ, 2004. - 128 с.

4. Райан, Б. Стратегический учет для руководителя / Б. Райан ; перевод с англ. под ред. B. А. Микрюкова. - М. : Аудит, ЮНИТИ, 1998. - 616 с.

5. Белогуров, В.П. Основы управления : учеб. пособие / В. П. Белогуров. - Х. : Консум, 2003.-240 с.

6. Мескон, М.Х. Основы менеджмента : [пер. с англ.] / М. Х. Мескон, М.Альберт, Ф. Хедоури. - М. : Дело, 1992. - 702 с.

7. Калюга, Є.В. Фінансово-господарський контроль у системі управління : монографія / Є.В. Калюга. − К. : Ельга, Ніка-Центр, 2002.

8. Сотникова, Л.В. Внутренний контроль и аудит : учеб. / Л.В. Сотникова. - М. : Фин- статинформ, 2000. - 239 с.

9. Сухарева, Л.А. Концепция внутреннего финансового контроля в управлении меж- дународным бизнесом / Л. А. Сухарева // Бухгалтер. учёт и аудит. - 2003. − № 6. -

C. 54-58.

10.Максімова, В.Ф. Внутрішній контроль економічної діяльності промислового підпри ємства - системний підхід до розвитку / В.Ф. Максімова. - К. : АВРІО, 2005. - 264 с.

11.Черняк, Ю.И. Системный анализ в управлении экономикой / Ю.И. Черняк. - М. : Экономика, 1975. - 191 с.

12.Соловьев, Г.А. Экономический контроль в системе управления / Г.А. Соловьев. - М. : Финансы и статистика, 1986. - 190 с.

13.Шевчук, В.О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економі кою (проблеми теорії, організації, методології) : монографія / В.О. Шевчук. - К. : КДТЕУ, 1998. -371с.