регистрация / вход

Статистико-економічний аналіз і прогнозування використання трудових ресурсів

Теоретичні аспекти ефективності використання трудових ресурсів, їх розподіл у селі за сферами зайнятості. Регулювання ринку робочої сили. Аналіз статистичних показників використання трудових ресурсів на сільгосппідприємстві на прикладі ВАТ "Агроальянс".

Зміст

Зміст................................................................................................................. 1

Вступ................................................................................................................ 2

Розділ 1. Теоретичні аспекти ефективності використання трудових ресурсів 4

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика................................. 16

Розділ 3. Статистико-економічний аналіз динаміки.................................... 18

Розділ 4. Статистико-економічний аналіз тенденцій................................... 29

Висновки і пропозиції................................................................................... 40

Список літератури......................................................................................... 42

Додаток 1: Урожайність культур, ц/га......................................................... 43

Вступ

Робоча сила, як трактується в курсі економіки, - це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, його здібність до праці. В умовах ринкових відносин «здібність до праці» робить робочу силу товаром. Але це не звичайний товар. Його відмінність від інших товарів полягає в тому, що вона, по-перше, створює вартість більш ніж стоїть сама, по-друге, без його залучення неможливо здійснити будь-яке виробництво, по-третє, від нього багато в чому залежить ефективність використання основних і оборотних виробничих фондів.

Поняттям ефективності є комплекс чинників і критеріїв раціональної організації праці: добросовісна праця працівників; продуктивна праця, яка забезпечує високий рівень продуктивності не тільки залежно від сукупності чинників, але і від бажання працівників; ефективне використання робочого часу; сприятливі умови праці працівників; встановлення правильних співвідношень між результатами праці і його оплатою; стимулювання якісної роботи при мінімальних витратах ресурсів і матеріальна відповідальність за низькоякісну працю.

Тому досягти високих економічних результатів діяльності господарства можливо шляхом досягнення високої ефективності використання трудових ресурсів сільгосппідприємства.

Дуже висока актуальність роботи полягає в тому, що одним з важливих чинників, що впливають на ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві є умови праці і оплати праці, яка повинна бути простій, доступною і зрозумілою. Саме умови праці і заробітна плата, а часто тільки вона, є тою причиною, яка приводить робочого на його робоче місце. Заробітна плата володіє мотиваційним ефектом: гроші примушують людину працювати, а їх кількість стимулює трудову активність і підвищує продуктивність праці.

Метою даної курсової роботи є дослідження статистичних показників використання трудових ресурсів на сільгосппідприємстві. Враховуючи результати досліджень розробити заходи щодо підвищення ефективності використання трудових ресурсів підприємства.

Для здійснення цієї мети необхідно виконати наступні завдання.

По-перше, необхідно визначити суть трудових ресурсів.

По-друге, розглянути статистико-економічний аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві, провести аналіз продуктивності праці, фонду заробітної плати і заробітної плати на підприємстві.

Об'єктом дослідження є статистико-економічний аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві.

Предметом дослідження – підвищення використання трудових ресурсів у ВАТ «Агроальянс».

Розділ 1. Теоретичні аспекти ефективності використання трудових ресурсів

Трудові ресурси села - це частина сільського населення, що володіє здібностями до суспільне корисної праці в усіх сферах людського буття, включаючи демографічний аспект, тобто здатність селян до самовідтворення. Критерієм кількісного визначення трудових ресурсів виступають встановлені законодавством межі працездатного віку населення. Згідно з чинним законодавством, за віковим критерієм до трудових ресурсів належать чоловіки віком 16-59 років і жінки віком 16—54 років, за винятком інвалідів І і II груп цього віку. З 1992 р. Верховна Рада України встановила для трактористів-машиністів, доярок і свинарок нижчу на 5 років верхню вікову межу працездатності. Така ж пільга надається жінкам, що народили і виховали п'ятеро і більше дітей. У законодавчому порядку на 5-Ю років (залежно від групи інвалідності) знижена верхня межа працездатності для учасників ліквідації Чорнобильської аварії та для осіб, що проживають на забруднених радіонуклідами територіях України.

Виходячи з цього для визначення абсолютної кількості трудових ресурсів сільського населеного пункту, сільської ради, адміністративного району, області, країни в цілому за віковим критерієм необхідно чисельність чоловіків і жінок працездатного віку, що постійно проживають у сільській місцевості, зменшити на кількість інвалідів І і II груп, трактористів-машиністів віком 55-59 років, доярок і свинарок віком 50-54 років, учасників аварії на Чорнобильській АЕС, що мають пільгові умови виходу на пенсію.

Інформаційною базою для визначення абсолютного розміру трудових ресурсів села на мікрорівні (населений пункт – сільська рада — адміністративний район) виступає сільрадівська звітність (форма № 9 "с") про чисельність наявного сільського населення станом на 1 січня року, а також дані оперативного обліку населення в сільських радах, підприємствах і організаціях, розташованих у сільській місцевості, про чисельність працівників.

Розподіл трудових ресурсів села за сферами зайнятості

За сферами зайнятості трудові ресурси села поділяються на дві основні групи: зайняті в усіх сферах економічної діяльності та зайняті поза суспільним виробництвом (особи індивідуальної трудової діяльності, служителі релігійних культів та ін.). Зайняті в усіх сферах економічної діяльності у свою чергу поділяються на зайнятих у галузях економіки і зайнятих в інших сферах економічної діяльності. Перші включають працівників сфери матеріального виробництва та невиробничої сфери.

До зайнятих у сфері матеріального виробництва належать працівники промисловості, сільського та лісового господарства (включаючи особисте підсобне сільське господарство), будівництва, транспорту і зв'язку, торгівлі, громадського харчування, матеріально-технічного постачання, збуту і заготівлі. До зайнятих у невиробничій сфері належать працівники житлово-комунального господарства та невиробничих видів побутового обслуговування населення, охорони здоров'я, фізкультури і соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, науки і наукового обслуговування, фінансування, кредитування і страхування, апарату органів державного та господарського управління кооперативних і громадських організацій.

Територіальний та міжгалузевий перерозподіл трудових ресурсів села

Територіальний перерозподіл здійснюється шляхом міграції населення. Він може бути стаціонарним, якщо мешканці села змінюють постійне місце проживання, сезонним - за умов тимчасового (сезонного) переміщення селян з метою сезонної трудової діяльності без зміни постійного місця проживання. Якщо кількість трудових ресурсів одного населеного пункту збільшується або зменшується за рахунок носіїв робочої сили інших населених пунктів, але в межах сільської ради, - це внутрішньосільрадівський перерозподіл, якщо між населеними пунктами району (районів) — внутрішньорайонний (міжрайонний), між населеними пунктами області (областей) - внутрішньообласний (обласний), між населеними пунктами зони (регіону) - внутрішньозональний (міжзональний), або внутрішньорегіональний (міжрегіональний) перерозподіл трудових ресурсів. Якщо зміна кількості трудових ресурсів села стосується території інших країн - це міждержавний перерозподіл трудових ресурсів. Він пов'язаний з міждержавною міграцією селян. Територіальний перерозподіл трудових ресурсів села - важливий критерій регіонального розміщення продуктивних сил.

Міжгалузевий перерозподіл трудових ресурсів характеризується кількісною зміною носіїв робочої сили різних галузей. Він, як і територіальний перерозподіл, здійснюється на всіх рівнях управління народним господарством. На макрорівні - коли працівники однієї галузі переходять працювати в іншу галузь, наприклад, працівники аграрної сфери переходять працювати в не-сільськогосподарські галузі народного господарства.

Міжгалузевий перерозподіл на макрорівні зі зміною постійного місця проживання працівників і без неї, а на мікрорівні -кількісною зміною працівників різних галузей в межах одного господарства, наприклад, кількісною зміною працівників рослинництва, тваринництва, підсобних підприємств і промислів. Він здійснюється, в основному, без зміни місця проживання працівників. Міжгалузевий перерозподіл трудових ресурсів села -важливий інструмент оптимізації забезпеченості галузей робочою силою.

Формування та якість трудових ресурсів аграрної сфери

Природною основою формування трудових ресурсів аграрної сфери є сільське населення. За рахунок молодого покоління (осіб, що досягли працездатного віку) воно, в основному, наповнює трудовий потенціал сільського господарства. Крім сільського населення, джерелом формування трудових ресурсів аграрної сфери виступають кваліфіковані робітничі кадри і спеціалісти сільського господарства, що проходили професійну підготовку в ПТУ, на курсах, у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, включаючи вихідців з міста.

Якість трудових ресурсів аграрної сфери характеризується такими основними показниками: фізичним здоров'ям працівників, середньою тривалістю їх життя, статево-віковою структурою, загальноосвітнім та професійно-кваліфікаційним рівнями, міграційною та соціальною мобільністю та ін. Кожний з цих показників вимірюється відповідними величинами.

Використання трудових ресурсів у КСП

До основних показників, що характеризують використання трудових ресурсів у колективних сільськогосподарських підприємствах, належать такі; коефіцієнт залучення членів КСП до громадського господарства (відношення кількості працівників КСП до наявної їх чисельності), трудова активність працівників (кількість днів, що працює член КСП в громадському господарстві протягом певного проміжку часу: рік, квартал, місяць). Дані показники доцільно обчислювати щодо основної робочої сили КСП - осіб працездатного віку. На основі цих показників обчислюються похідні вимірники використання ресурсів живої праці в КСП, зокрема коефіцієнт сезонності використання фонду робочого часу протягом року, місяця, зміни, продуктивність праці та інші показники, що в сукупності та взаємозв'язку становлять систему використання трудових ресурсів. Їх можна обчислювати як стосовно всіх працівників, так і щодо їх статево-вікових і професійно-кваліфікаційних груп. На їх основі можна визначити невикористані цілорічні або сезонні резерви робочої сили підприємства, галузі в результаті неповного залучення членів КСП до громадського господарства або неповного використання фонду їх робочого часу.

Що стосується маломобільних для суспільного виробництва груп трудових ресурсів - підлітків та осіб похилого віку, то такі показники - допоміжна характеристика використання трудових ресурсів у КСП.

Інформаційною базою для визначення показників використання трудових ресурсів у КСП на мікрорівні є оперативний облік та звітність цих підприємств, на макрорівні - матеріали офіційної статистики.

Зайнятість в особистому підсобному господарстві

Оскільки домашнім господарством зайняте практично все сільське населення, особливо жінки, необхідно незалежно від їх участі в громадському господарстві виділяти кількість осіб, зайнятих тільки домашнім господарством. Останні належать до населення невиробничої сфери. Праця в домашньому господарстві осіб, що працюють в КСП, інших підприємствах (організаціях) та тільки в ОПГ, виступає складовою ("третьою зміною") сукупної суспільне необхідної зайнятості сільського населення у виробничій і сімейно-побутовій сферах.

Сезонна зайнятість

Основними показниками сезонної зайнятості сільського населення та працівників аграрної сфери виступають: коефіцієнт сезонності залучення селян або працівників аграрної сфери до суспільного виробництва, що визначається як відношення кількості зайнятих у суспільному виробництві в період "пік" до середньорічної їх чисельності. Він може бути обчислений і як співвідношення кількості відпрацьованих селянами або працівниками-аграріями людино-днів у суспільному виробництві відповідно до їх середньорічних показників. Розмах (амплітуда) сезонної зайнятості сільського населення (працівників аграрної сфери) -це різниця між чисельністю зайнятих або кількістю відпрацьованих людино-днів у суспільному виробництві в період "пік" та у період мінімального трудонапруження. Вона вимірюється натуральними величинами - кількістю осіб або відпрацьованих людино-днів із урахуванням коефіцієнта нерівномірної зайнятості селян (працівників аграрної сфери), що визначається як відношення кількості зайнятих або відпрацьованих людино-днів у звітному періоді до попереднього. На основі цих показників необхідно розробляти й реалізувати заходи щодо пом'якшення сезонної зайнятості сільського населення та працівників аграрної сфери, спрямовані на зниження коефіцієнта сезонності та зменшення амплітуди сезонності використання праці.

Характерними напрямами пом'якшення сезонної зайнятості селян та працівників-аграріїв більшості суб'єктів господарювання виступають: оптимальне поєднання галузей сільськогосподарського і несільськогосподарського виробництва (підсобних підприємств, промислів тощо); оптимальне з огляду на використання трудових ресурсів поєднання рослинництва і тваринництва з урахуванням виробничих ресурсів та ефективності виробництва сільськогосподарської продукції цих галузей; оптимальна структура сільськогосподарських культур у рослинництві з точки зору незбігання затрат живої праці на їх вирощування; створення в сільській місцевості сезонних робочих місць шляхом наближення переробних галузей сільськогосподарської продукції до сільської місцевості, розміщення тут цехів, філій великих промислових підприємств з такими сезонними затратами праці, що не збігаються із сезонністю сільськогосподарського виробництва; розширення підприємницької діяльності в сільській місцевості; застосування нетрадиційних форм зайнятості та організації праці, особливо для жінок (неповного робочого тижня, гнучких графіків трудової діяльності, надомництва, контрактів за наймом та ін.).

Самозайнятість - альтернатива безробіттю на селі

Самостійно зайняте населення - це певні категорії людей, що самостійно забезпечують себе роботою, тобто зайняті індивідуальною трудовою діяльністю, роботодавці та безкоштовно працюючі члени сім'ї.

Кризові явища, що охопили сільську місцевість, органічно пов'язані зі станом і процесами на ринку праці та зайнятості населення. В цих умовах важливе місце належить формуванню самостійної зайнятості населення. Особливо актуальне це питання в сільськогосподарський галузі, де вона найбільше поширена. Так, у 2008 р. категорія осіб, що самостійно забезпечувала себе роботою, становила четверту частину усього зайнятого економічною діяльністю сільського населення. Найбільше поширений цей вид трудової діяльності в особистому підсобному господарстві (ОПГ).

Нині ОПГ вирішує комплекс соціальних проблем: закріплює людей на селі, поглинає надлишок робочої сили, стримує переливання людей з аграрної сфери в інші галузі. Крім того, воно не потребує значних капітальних вкладень, дає певний доход найбільш соціальне незахищеним верствам населення. Для сприяння його розвитку на місцевому рівні необхідно вирішити комплекс таких заходів: організувати надання допомоги самозайнятим на селі з придбання кормів, насіння та садивного матеріалу високоякісних та високопродуктивних сортів рослин, молодняку худоби і птиці (в тому числі поліпшених порід і продуктивних якостей), засобів захисту рослин та тварин, забезпечення потреб у сіножатях та пасовищах, якісному агрономічному, зоотехнічному, ветеринарному обслуговуванні; забезпечити будівельними матеріалами, малогабаритною технікою, устаткуванням, тарою, садово-городнім інвентарем; з метою сумісного використання земельних ділянок, якіснішого обробітку грунту, своєчасного збирання, переробки врожаю та реалізації сільськогосподарської продукції всебічно сприяти кооперуванню ОПГ з сільськогосподарськими підприємствами; створити мережу закупівельних пунктів сільськогосподарської продукції, яка виробляється в ОПГ населення; використовувати договірне тваринництво, субпідряд чи інші аналогічні форми зайнятості, особливо у великих сільськогосподарських підприємствах. Досвід свідчить, що передача в ОПГ населення збиткової та трудомісткої нині галузі тваринництва може суттєво поліпшити економічний стан підприємств; створити на базі підприємств суспільного сектора систему служб підтримки сільських підприємців, які займатимуться консультаційною та навчальною роботою, залучивши до цих служб юристів, аграрних менеджерів, бухгалтерів, фінансистів, податківців, маркетологів тощо.

Регулювання ринку робочої сили

Регулювання ринку робочої сили являє собою систему соціально-економічних заходів, спрямованих на оптимізацію співвідношення між попитом на робочу силу з боку роботодавців і пропозицією її власників та запобігання або зменшення на цій основі безробіття. Таке регулювання може мати просторовий (територіальний) внутрішньогалузевий, міжгалузевий та інший характер. Тому регулювання ринку робочої сили в сільській місцевості - це система вищенаведених заходів просторового (територіального) характеру щодо сільської агломерації. Незалежно від рівня управління розвитком сільських територій в системі заходів регулювання ринку робочої сили основним заходом має бути забезпечення діючих та створення нових робочих місць, насамперед для молоді й жінок, з урахуванням реструктуризації економічних і трудових відносин в умовах переходу до ринку, розширення сфери зайнятості селян шляхом зниження сезонності сільськогосподарського виробництва, розвитку підсобних промислових, переробних підприємств і промислів, докорінного поліпшення соціальної інфраструктури села та підтримки і розвитку фермерства, підприємницької діяльності, застосування інших нетрадиційних форм зайнятості та організації праці сільського населення, породжених ринковими умовами господарювання.

Для здійснення процесу виробництва завжди потрібні засоби і предмети праці. Проте, якими б досконалими вони не були, самі по собі вони не здатні нічого створити. Виробництво здійснюється тільки за участю живої праці як елемента зв'язку між усіма компонентами виробництва.

З розвитком сільськогосподарського виробництва змінюються в кількісному і якісному відношенні і складові частини виробничих процесів. Ці обставини спонукають до постійного коригування співвідношень, підтримки оптимальних пропорцій праці і її засобів, як цього вимагають об'єктивні економічні закони. Якісною мірою трудових ресурсів слугує їх професійно-кваліфікаційна характеристика. Її визначають за демографічними факторами (природним приростом, станом здоров'я, рухомістю), потребою виробництва в робочій силі і можливостями задоволення потреб працездатного населення у праці на підприємствах. Сучасні умови виробництва і вимоги життя зумовлюють обов'язкове поєднання цих характеристик робочої сили.

Процес виробництва і плинність часу вимагають постійного відтворення робочої сили, тобто відновлення працездатності і життєвих сил носіїв праці.

Скорочення сільськогосподарського виробництва і падіння життєвого рівня спричинюють міграцію найактивнішої і найбільш працездатної вікової групи сільського населення — молоді. А це призводить до суттєвого погіршення демографічної ситуації на селі. Скорочується не тільки приріст сільського населення, а й частка працездатної його групи, зростає частка непрацездатної і малопрацездатної груп. У зв'язку з цим погіршуються професійно-кваліфікаційна характеристика трудових ресурсів, гальмуються впровадження у виробництво і раціональне використання нової техніки, прогресивних технологій, сучасних форм організації праці і методів господарювання.

Раціональне використання трудових ресурсів передбачає насамперед забезпечення їх нормальної зайнятості, пропорційний їх розподіл по галузях виробництва і на території, досягнення ними найвищої продуктивності праці.

Через нерівномірність сільськогосподарського виробництва, його сезонність, різноманітність умов, рівнів розвитку зайнятість працівників у різних господарствах неоднакова. Різниться вона і в межах окремих груп трудових ресурсів.

Зайнятість населення характеризує використання трудових ресурсів. Вона є основою матеріального забезпечення та умовою відтворення робочої сили. Забезпечення раціональної зайнятості— проблема не тільки економічна, а й соціально-політична.

Становлення багатоукладності в економіці, розвиток форм і методів господарювання, скорочення сільськогосподарського виробництва і структурна його зміна спричинилися не тільки до разбалансованості робочих місць і трудових ресурсів. Знизилися рівень інтенсивності праці, її ефективність, використання робочого потенціалу. На підприємствах одночасно мають місце надлишок робочої сили і дефіцит висококваліфікованої праці.

Ці обставини особливо негативно позначаються на рівні зайнятості жінок, питома вага праці яких у сільськогосподарському виробництві нині продовжує залишатись досить значною (а в останні роки через негативні явища в економіці країни відбулося зниження рівня механізації виробничих процесів і зростання частки ручної праці).

Разом з тим підвищення зайнятості жінок має і суттєві негативні наслідки. Як свідчать реалії життя, високий рівень зайнятості на виробництві жінок значно погіршує демографічний стан на селі і негативно позначається на здоров'ї дітей.

Використання трудових ресурсів у сільськогосподарському виробництві пов'язане з його сезонністю. Оскільки час виробництва сільськогосподарської продукції не збігається з робочим періодом внаслідок дії біологічних законів, на певні проміжки часу виникають зупинки в трудових процесах (по сезонах і місяцях року). Це спонукає визначати індекси сезонної праці (за відношенням кількості відпрацьованого часу за сезон (місяць) до кількості календарного часу за цей період).

Підвищення рівня використання трудових ресурсів за рахунок скорочення сезонності праці — одна з найактуальніших проблем сільськогосподарського виробництва. Досягти цього можна за найбільш повного завантаження працівників у літній період і забезпечення їх зайнятості взимку. Щодо цього виробництво відшуковує доцільне поєднання галузей, культур і сортів рослин, видів і порід тварин з різними робочими періодами, впроваджує нову техніку, вдосконалює технології, впроваджує новітні прогресивні форми і методи праці, а також розвиває мережу промислових і переробних підприємств.

Матеріальною основою піднесення сільськогосподарського виробництва, ефективного використання трудових ресурсів як його рушійної сили були і залишаються комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів. Підвищення рівня механізації зменшує загальну потребу в робочій силі і, отже, вирівнює сезонність праці, зрізаючи її "пік". При цьому слід враховувати, що використання механізмів у напружені періоди знижує індекс сезонності, а в менш напружені періоди виконання робіт — сприяє зменшенню трудових ресурсів.

Для підвищення рівня механізації виробничих процесів необхідно підвищувати кваліфікацію кадрів механізаторів. Загальновідомо, що між рівнем використання техніки і рівнем кваліфікації механізаторів існує прямий зв'язок. Проте через падіння сільськогосподарського виробництва, незадовільний стан житлово-побутових умов, низький життєвий рівень сільського населення така рівновага нині порушена. Більше того, починаючи з 1994 р., відбувається відплив кваліфікованої робочої сили із села, що погіршує і без того важке становище сільськогосподарського виробництва.

Швидке піднесення сільського господарства відповідно до сучасних вимог можливе передусім на основі впровадження у виробництво нової техніки, прогресивної технології, електромеханізації трудових процесів, раціональної організації праці. Це, у свою чергу, вимагає докорінного поліпшення загальноосвітнього і професійно-технічного рівня підготовки кадрів механізаторів. У програму їх навчання, поряд з інженерно-технічними, необхідно включати елементи зооагрономічних, економічних знань, досягнення науки і практики як вітчизняного, так і зарубіжного сільськогосподарського виробництва.

Практика і кращий досвід переконують, що підготовка кадрів механізаторів має передбачати не лише підвищення їхнього професійного, а й розширення кваліфікаційного профілю, що сприятиме забезпеченню зайнятості кадрів та ефективному використанню техніки. Особливо це актуально у зв'язку з формуванням фермерства і розвитком інших малих форм господарств, де незначні обсяги робіт не дають змоги завантажити повною мірою механізаторів вузького профілю.

Розвиток машинного виробництва спонукає і до збільшення чисельності механізаторських кадрів, оскільки сучасна наявність їх не забезпечує потреб сільськогосподарського виробництва. За статистичними даними, середній коефіцієнт змінності використання машин по господарствах України не перевершує 1,1–1,2, що явно не відповідає вимогам їх ефективного використання, особливо в напружені періоди сільськогосподарських робіт. Це пояснюється насамперед відсутністю необхідної кількості кваліфікованих кадрів механізаторів.

Підвищення кваліфікаційного рівня працівників не тільки сприяє розв'язанню проблеми розширеного відтворення робочої сили на селі, а й зменшує потребу в ній, витісняючи із виробництва некваліфікованих і низькокваліфікованих працівників, створюючи надлишки робочої сили, тобто відбувається зниження зайнятості сільського населення. Усунути або дещо пом'якшити цю проблему можна знову-таки на основі підвищення кваліфікації "зайвих" людей, здійснення профорієнтації та переорієнтації, розвитку паралельних виробництв, розширення сервісних служб, невиробничої сфери тощо.

Рушійною мотивацією соціальної потреби людей в отриманні професійної освіти високого рівня виступають умови праці, престиж професії, рівень матеріального стимулювання, інтереси та можливість проявити себе та ін. Орієнтуватись при цьому слід переважно на молодь села, призупинити відплив якої із сільської місцевості можна, створивши для неї нормальні умови життя відповідно до сучасних вимог, вирішивши соціально-економічні та культурно-побутові проблеми на селі.

За умов докорінної перебудови в усіх сферах людської діяльності, становлення ринкових методів господарювання суттєво змінюється характер зв'язку між робочими місцями і трудовими ресурсами. Зростають вимоги до якості робочої сили, її професійної придатності, здоров'я, соціально-психологічного клімату в колективі. Встановлення необхідної рівноваги між цими факторами — процес тривалий, тому досягнення оптимальної зайнятості трудових ресурсів завжди було і залишається одним із найактуальніших питань організації сільськогосподарського виробництва, оскільки воно безпосередньо пов'язане з таким негативним суспільним явищем, як безробіття.

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика

ВАТ «Агроальянс» був заснований в 1996 році. Центральне розташування підприємства, в 150км. від районного центру.

Землекористування ВАТ «Агроальянс» відноситься до помірно теплому увлаженному району, особливостями якого є відносно жарке літо і холодна зима. Рельєф території даного господарства в основному представляє рівнина.

Грунтовий покрив на території господарства відносно однаковий і в основному переважають грунти чорноземного типу. Територія на якій знаходиться дане господарство відноситься до лісостепів. Із смітної рослинності присутній: в'юн польової, борщ, осот і так далі.

З деревної рослинності зустрічаються: береза, осика, тополя, сосна, верба, черемха і так далі

У сьогодення час основний напрям є зернове і м'ясо молочне.

Рослинництво спеціалізується в основному на виробництві товарного зерна, а тваринництво на виробництві м'яса і молока КРС.

Таблиця 2.1

Показники діяльності ВАТ «Агроальянс»

№ п/п

Показники

ВАТ «Агроальянс»

Одиниці вимірювання

2006

2007

2008

1

Загальна земельна площа

14488

12993

12993

Га

Зокрема сельхоз. Угодия

13430

11337

11337

Га

З них рілля

11337

11337

11337

Га

Сінокоси

-

-

598

Га

Пасовища

2093

-

Га

Сади і інші землі

-

1656

15

Га

2

Загальна площа посівів

5013

4835

4855

Га

3

Вартість валової продукції всього

46442

37586

37586

Тис.грн

В т. ч рослинництва

23793

22128

22128

Тис.грн

тваринництва

13793

12658

12658

Тис.грн

4

Виручка від реалізації продукції всього

36271

34633

35845

Тис.грн

В т. ч. рослинництва

9138

17962

22233

Тис.грн

тваринництва

23793

10892

11147

Тис.грн

5

Повна собівартість реалізованої продукції всього

29182

35963

33668

Тис.грн

В т.ч. рослинництва

16431

16198

16267

Тис.грн

тваринництва

10871

11636

14435

Тис.грн

Таблиця 2.2

Економічні показники використання землі.

№ п/п

Показники

ВАТ «Агроальянс»

Одиниці вимірювання

2006

2007

2008

1

Проведено валовій продукції на 100 га ріллі

409,64

331,53

331,53

Тис.грн

На 100 га сельхоз. угідь

345,80

331,53

331,53

2

Проведено валовій продукції рослинництва

Тис.грн

На 100 га ріллі

80,60

158,43

196,11

На 100 га сельхоз. угідь

68,04

158,43

196,11

3

Проведено валовій продукції тваринництва

Тис.грн

На 100 га га ріллі

96,55

102,63

127,32

На 100 га сельхоз. угідь

81,51

102,63

127,32

4

Прибуток на 100 га сельхоз. угідь всього

320,55

289,27

289,27

Тис.грн

В т. ч. від реалізації рослинництва

345,80

331,53

331,53

5

Питома вага сельхоз. угідь в загальній земельній площі

92,69

87,25

87,25

%

6

Питома вага ріллі у складі сельхоз. угідь

84,41

100

100

%

7

Питома вага посівів від площі ріллі

44,21

42,64

42,64

%

Проведено валовій продукції на 100 га ріллі – відношення вартості валової продукції до площі ріллі помножене на 100.

Проведено валовій продукції на 100 га сельхоз. угідь – відношення вартості валової продукції до площі сільськогосподарських угідь помножене на 100.

Проведено валовій продукції рослинництва на 100 га ріллі – відношення вартості валової продукції рослинництва до площі ріллі і помножене на 100.

Виробництво валової продукції тваринництва на 100 га сельхоз. угідь – відношення вартості валової продукції тваринництва до площі сельхоз. угідь помножене на 100.

Прибуток на 100 га сельхоз. угідь всього – відношення прибули до площі сельхоз. угідь помножене на 100.

Питома вага сельхоз. угідь до загальної земельної площі – відношення площі сельхоз. угідь до загальної земельної площі помножене на 100.

Питома вага ріллі у складі сельхоз. угідь – відношення площі ріллі до площі сельхоз. угідь помножене на 100.

Питома вага посівів від площі ріллі – відношення площі посівів до площі ріллі помножене на 100.

Розділ 3. Статистико-економічний аналіз динаміки

Початкові дані для виконання курсової роботи, узяті на підприємстві ВАТ «Агроальянс».

ВАТ «Агроальянс» вирощує широкий асортимент зернових культур, а саме: пшениця, жито, риса; тваринництва, а саме: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, конярство, кролівництво та хутрове звірівництво, рибництво

Всі нижчеприведені дані покладені в основу аналізу використання трудових ресурсів в 2007 - 2008 роках. Початкові дані приведені в таблицях 3.1 і 3.2.


Таблиця 3.1

Трудові показники

Категорії тих, що працюють

Чисельність, чол.

Фонд оплати праці, тис.грн..

Факт

2007 р.

Звіт 2008 р.

Факт

2007 р.

Звіт 2008 р.

План

Факт

План

Факт

1. Робочі

865

883

828

2 953 660,0

4 223 016,0

3 882 759,0

2. Керівники

40

38

41

229 500,0

283 584,0

303 949,0

3. Фахівці

29

27

23

145 440,0

184 464,0

171 665,0

4. Службовці

23

22

25

89 291,0

94 347,0

102 486,0

РАЗОМ

957

970

917

3 417 891,0

4 785 411,0

4 460 859,0

В т.ч. прийнято

20

15

20

Звільнено

14

35

35

В т.ч. за власним бажанням і за поруше-ння трудової дисціп-ліни

11

-

7

Таблиця 3.2

Баланс часу роботи одного робочого, днів

Показники

План

2007 р.

Факт

2008 р.

1. Календарний час

365

365

2. Вихідні і святкові дні

92

92

3. Невиходи:

Основні і додаткові відпустки

37

38

Хвороби

14

16

Прогули

-

2

Інші

2

2

4. Ефективний фонд робочого часу

220

215

5. Середня тривалість робочого дня, година

7,1

7,6

Ефективний фонд робочого часу (табл. 3.2) визначається шляхом віднімання з календарного часу вихідних і святкових днів і невиходів по причинах:

,


де - календарний час;

- вихідні і святкові дні;

- невиходи по причинах.

днів

днів

Таблиця 3.3

Аналіз виконання плану виробництва продукції

Види продукції

Виробництво продукції

Виконання плану %

План

Факт

У натуральному виразі, тис.шт

910

844

92,75

У умовно-натуральному виразі, тис.шт.

1039

1022

98,36

У грошовому виразі, тис.грн..

46 521 753,0

48 614 184,0

104,5

Аналіз забезпеченості робочою силою

У даному розділі аналізується чисельність робочих в цілому і по кожній категорії, розраховується абсолютне відхилення чисельності і відносна економія (перевитрата) робочої сили. Крім цього розраховується структура тих, що працюють з виділенням частки робочих, аналізується її динаміка. Аналіз структури і чисельності виконаний в таблиці 3.3

Таблиця 3.3

Аналіз структури і чисельності тих, що працюють

Категорії тих, що працюють

Планова чисельність

2008 р.

Фактична чисельність

2008 р.

Відхилення

чол.

%

чол.

%

чол.

%

1. Робочі

883

91,03

828

90,29

-55

-6,23

2. Керівники

38

3,92

41

4,47

3

7,89

3. Фахівці

27

2,78

23

2,51

-4

-14,81

4. Службовці

22

2,27

25

2,73

3

13,64

РАЗОМ

970

100,00

917

100,00

-53

-5,46

в т.ч. прийнято

15

1,55

20

2,18

5

33,33

Звільнено

35

3,61

35

3,82

0

0,00

в т.ч. за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни

-

-

7

0,76

7

-

У аналізованому періоді фактична чисельність тих, що працюють знизилася на 53 людини. Трохи змінилася структура тих, що працюють – зменшилася частка робочих і фахівців на 0,74% і 0,27% відповідно, в той же час збільшилася чисельність керівників (0,55%) і службовців (0,46%).

Відносне відхилення чисельності що працюють розраховується по формулі:

,

де Чрщ би , Чрщ ф відповідно чисельність тих, що працюють за планом і фактично;

Кв – коефіцієнт виконання плану виробництва:

= ,

де - виробництво продукції по факту (згідно з початковими даними табл. 3.3);

- виробництво продукції за планом (згідно з початковими даними табл. 3.3).

Тоді DЧ917 – 970 ´ 0,927 = 17 чол.


Аналогічно можна розрахувати відносне відхилення чисельності робочих :

DЧ828 – 883 ´ 0,927 = 10 чол.

Таким чином, отримане відносне відхилення свідчить про фактичне відносне збільшення чисельності що працюють за рахунок зниження продуктивності праці.

Спостерігалося скорочення чисельності робочих і фахівців при незначній зміні кількості керівників і службовців.

Аналіз руху робочих кадрів

Рух робочої сили на підприємстві, пов'язаний з прийомом і звільненням працівників, є важливим об'єктом аналізу, оскільки рівень стабільності кадрів – один з чинників, що роблять вплив на продуктивність праці і ефективність виробництва.

Аналіз руху робочих кадрів виконується шляхом розрахунку наступних коефіцієнтів:

1) Коефіцієнт загального обороту, що розраховується як відношення числа прийнятих і звільнених працівників за аналізований період до среднесписочной чисельності працівників.

2) Коефіцієнт обороту робочої сили по прийому – відношення числа прийнятих до среднесписочной чисельності працівників.

3) Коефіцієнт обороту робочої сили по звільненню – відношення числа звільнених до среднесписочной чисельності працівників.

4) Коефіцієнт необхідного обороту, рівний відношенню числа звільнених по неминучих і незалежних від підприємства причинах до среднесписочной чисельності працівників.

5) Коефіцієнт текучості – відношення чисельності тих, що звільнилися за власним бажанням, за прогули і інші порушення трудової дисципліни до среднесписочной чисельності працівників.

Даний аналіз здійснимий у формі таблиці 3.4


Таблиця 3.4

Аналіз руху робочої сили

Показники

Значення

Фактично

2007 р.

Звіт

2008 р.

план

Факт

Среднеспісочная чисельність, чол.

957

970

917

Прийнято, чол.

20

15

20

Звільнено, чол.

14

35

35

в т.ч. за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни

11

-

7

Коефіцієнти:

- загального обороту %

3,55

5,15

6,00

- обороту робочої сили по прийому %

2,09

1,55

2,18

- обороту робочої сили по звільненню %

1,46

3,61

3,82

- необхідного обороту %

0,31

3,61

3,05

- текучість %

1,15

-

0,76

Коефіцієнт загального обороту робочої сили збільшився на 0,85% в порівнянні з плановим і на 2,45% в порівнянні з попереднім роком, на що слід звернути увагу, оскільки збільшення коефіцієнта загального обороту робочої сили може бути наслідком погіршення умов праці.

У звітному році спостерігалося збільшення коефіцієнта необхідного обороту в порівнянні з попереднім роком. Разом з цим позитивною тенденцією є зменшення коефіцієнта текучості на 0,39% в порівнянні з попереднім роком, це могло відбутися за рахунок поліпшення трудової дисципліни і зменшення кількості звільнень за власним бажанням.

В цілях зниження коефіцієнта обороту робочої сили по звільненню необхідно звернути увагу на організацію праці в цеху, на умови праці і оплати працівників.

Аналіз продуктивності праці

При аналізі продуктивності праці зіставляються темпи зростання продуктивності праці одного робочого і що працює. При цьому перші повинні випереджати другі, оскільки повинна мати місце позитивна тенденція збільшення питомої ваги робочих.

Продуктивність праці що одного працює розраховується по формулі:

де У – випуск продукції у фізичних одиницях;

Чрщ – чисельність тих, що працюють, чіл;

Ур – питома вага робочих в загальній чисельності тих, що працюють;

Др – кількість робочих днів, відпрацьованих одним робочим за аналізований період;

– середня тривалість зміни, ч;

Пчас р – годинне вироблення одного робочого.

Аналіз впливу чинників на виконання плану по продуктивності праці виконаний в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Аналіз впливу чинників на виконання плану по продуктивності праці

Показники

План

2007 р.

Факт

2008 р.

Відхилення

Вплив на виконання плану по продуктивності

Перевірочні розрахунки

Середньорічне вироблення:

- на того, що одного працює, т/чел.

938,1

920,4

-17,7

-11,3-22,1+60,8-

-45,1 = -17,7

- на одного робочого, т/чел.

1 030,6

1 091,3

-60,7

Питома вага робочих в загальній чисельності тих, що працюють, долі одиниці

0,91

0,9

-0,01

-0,01´220´7,1´0,66 = -11,3

Кількість робочих днів, відпрацьованих одним робочим

220

215

-5

0,9´(-5)´7,1´0,66 = -22,1

Середня тривалість робочої зміни, ч

7,1

7,6

0,5

0,9´215´0,5´0,66 =60,8

Середньогодинна виробітку одного робочого, т/чол. (*)

0,66

0,63

-0,03

0,92157,6´(-0,03)= = -45,1

(*) - середньогодинна вироблення одного робочого визначається з формули:

Пчас р =

Вплив чинників на виконання плану по продуктивності визначається по наступних формулах:

Пчас р би

Пчас р би

Пчас р би

DПчас р

Балансова перевірка:,

де i – чинники, що впливають на продуктивність праці.

Зменшення частки фактичної частки робочих у складі тих, що працюють проти плану супроводжується зниженням середньорічного вироблення на того, що одного працює, в результаті впливу цього чинника середньорічне вироблення знизилося на 11,3 т/чол.

Зниження виконання плану по середньорічному виробленню на одного робочого обумовлене зменшенням в порівнянні з планом середнього числа днів, відпрацьованих одним робочим за рік. Вплив цього чинника на середньорічне вироблення склав -22,1 т/чол. Збільшення середньої тривалості робочої зміни в порівнянні з плановою зробило позитивний вплив на зміну середньорічного вироблення (+60,8 т/чол.). В цілому зміна екстенсивних чинників (кількість відпрацьованих днів і тривалість робочої зміни) привела до збільшення середньорічного вироблення що одного працює на 38,7т/чел. (60,8 – 22,1 ).

Найбільший вплив (-45,1 т/чол.) на середньорічне вироблення одного робочого надав зменшення среднечасовой вироблення з 0,66 до 0,63 т/(чол.час).

Аналіз використання робочого часу

Важливою складовою частиною аналізу продуктивності праці є аналіз використання робочого часу, приведений в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Аналіз використання робочого часу

Показники

План

2007 р.

Факт

2008 р.

Відхилення

1. Календарний час

365

365

2. Вихідні і святкові дні

92

92

3. Невиходи:

- основні і додаткові відпустки

37

38

1

- хвороби

14

16

2

- прогули

-

2

2

- інші

2

2

4. Ефективний фонд робочого часу

220

215

-5

5. Середня тривалість зміни, годинник

7,1

7,6

0,5

У аналізованому періоді середнє число днів, відпрацьованих одним робочим, було менше планового на 5 днів. Основною причиною чого з'явилося збільшення тривалості основних і додаткових відпусток, також збільшилася кількість невиходів унаслідок хвороби, на що необхідно звернути увагу, чи не зв'язано це з погіршенням умов праці.

Аналіз впливу використання робочого часу на об'єм виробництва продукції здійснюється по наступній формулі:

У = Чр ´ Др ´ ´ ´ Пчас р

де Чр – чисельність робочих, чол.;

Др – число робочих днів, відпрацьованих одним робочим за період;

– середня тривалість зміни, година.;

Пчас р – годинне вироблення одного робочого, т/час.

Аналіз впливу використання робочого часу на об'єм виробництва продукції приведений в таблиці 3.6.


Таблиця 3.6

Аналіз впливу використання робочого часу

Показники

План

Факт

Відхилення

Вплив на зміну об'єму виробництва, шт

Перевірочні розрахунки, шт

1. Випуск продукції, тис. шт.

910

844

-66

58746,60-60693,60-20766,24- -40588,56 = -65891,80

2. Чисельність робочих, чол.

883

828

-55

-55´220´7,6´0,66 = -60693,60

3. Кількість робочих днів, відпрацьованих одним робочим

220

215

-5

828´(-5)´7,6´0,66 = -20766,24

4. Середня тривалість зміни, година

7,1

7,6

0,5

828´215´0,5´0,66 = 58746,60

5. Годинне вироблення одного робочого, т/час.

0,66

0,63

-0,03

828´(-0,03)´7,6´0,215 = -40588,56


Чр

Чр

Вплив чинників на зміну об'єму виробництва визначається по наступних формулах:

DУ = DЧр Пчас р би

= Чр ф Пчас р би

= Чр ф Пчас р би

Пчас р

Пчас р

DУ = Чр ф D Пчас р

Балансова перевірка:,

де i – чинники, що впливають зміна об'єму виробництва.

З таблиці 3.7 видно, що на зміну об'єму виробництва негативний вплив зробили як екстенсивні чинники:

- чисельність робочих – -60 693,6 шт;

- кількість робочих днів, відпрацьованих одним робочим, – -20 766,24 шт;

- середня тривалість зміни – +58 746,6 шт;

Разом за рахунок екстенсивних чинників – -25 303,24 шт

Так і інтенсивний чинник – годинне вироблення одного робочого (-40 588,56 шт), із-за чого в цілому по всіх чинниках випуск продукції зменшився на 66 000 шт.

Розділ 4. Статистико-економічний аналіз тенденцій

Інформація про діяльність ВАТ «Агроальянс» ми розсмотрим через показник розміру річного доходу, яка зібрана в результаті опиту, узагальнена, зведена в групи і представлена варіаційним поряд розподілу

Виконання роботи:


Таблиця 4.1

1. Побудуємо варіаційний ранжируваний ряд:

cт.р.

¦к-ть

c т.р.

¦ к-ть

c т.р.

¦ к-ть

2,9

1

6,4

2

9,8

3

3,0

2

6,6

1

9,9

2

3,6

1

7,1

2

10,0

1

3,7

1

7,2

2

10,1

1

4,1

1

7,3

1

10,3

1

4,2

5

7,7

2

10,4

1

4,3

2

7,8

4

10,8

1

4,4

1

7,9

1

11,0

1

4,6

1

8

1

11,2

6

4,7

1

8,2

3

11,4

1

4,8

1

8,3

1

11,5

1

4,9

1

8,5

1

11,6

2

5,2

4

8,7

3

11,7

3

5,3

2

8,9

1

11,8

1

5,4

2

9,2

2

11,9

3

5,7

1

9,3

1

12,5

1

6,0

2

9,4

2

12,7

2

6,2

2

9,6

2

12,9

2

6,3

1

9,7

3

2. З метою виявлення груп населення, що зіставляються, проведемо перегрупування робітників з інтервалом 1,1 т.р.

Таблиця 4.2

Групи населення, що зіставляються

c

¦i

¦накоп.

c’

c’*i

(c’ -c)

(c’ -c)^2

(c’ -)^2*¦i

2,9-4,0

5

5

3,45

17,25

-4,697

24,671

123,355

4,0-5,1

13

18

4,55

59,15

-3,597

12,938

168,194

5,1-6,2

13

31

5,65

73,45

-2,497

6,235

81,055

6,2-7,3

9

40

6,75

60,75

-1,397

1,952

17,568

7,3-8,4

12

52

7,85

94,2

-0,297

0,088

1,056

8,4-9,5

10

62

8,95

89,5

0,803

0,645

6,45

9,5-10,6

14

76

10,05

140,7

1,903

3,621

50,694

10,6-11,7

15

91

11,15

167,25

3,003

9,018

135,27

11,7-12,8

7

98

12,25

85,75

4,103

16,835

117,845

12,8-13,9

2

100

13,35

26,7

5,203

27,071

54,142

100

814,7

755,629

3. Знайдемо середній дохід на душу населення по наступній формулі:

Мода – варіанту з найбільшою частотою

Розрахуємо моду по формулі:

X0-нижняя межа модального інтервалу

f1-частота інтервалу предшеств. модальному

f2-частота модального інтервалу

f3- частота інтервалу наступного за модальним

h- величена модального інтервалу

M0= 10,6+1,1*(15-14)/((15-14)+(15-7))=10,71

Медіана – величина, що ділить чисельність впорядкованого варіаційного ряду на дві частини.

Розрахуємо медіану по формулі:


X0-нижняя межа мед. інтервалу

h- величена мед. інтервалу

å f/2 – сума накопичених частот

Swe-1- сума накопичених частот передуючих мед. інтервалу

fme- частота мед. інтервалу

Me= 10,6+1,1*(100/2 – 76) /15=8,69

4.Перевіримо типовість середньої:

=M0 = Me 8,147=10,71=8,69

З цього можна зробити вивід, що середня в даній сукупності нетипова. Значить, існують істотні відхилення, викликані якими – либо чинниками.

5. З метою виявлення причин що викликають порушення симетричності сукупності, що вивчається, побудуємо типологічну таблицю, утворивши дві групи з доходом населення вище і нижче середнього:

Таблиця 4.3

Групи з робітників по доходу

Дохід нижче середнього

ci

¦i

c*¦1

(ci -1 )

(ci -1 )^2

(ci-1 )^2*¦i

3,45

5

17,25

-2,41

5,81

29,04

4,55

13

59,15

-1,31

1,72

22,31

5,65

13

73,45

-0,21

0,04

0,57

6,75

9

60,75

0,89

0,79

7,13

7,85

12

94,2

1,99

3,96

47,52

Разом

52

304,8

106,57

ci

¦i

c*¦1

(ci -2 )

(ci -2 )^2

(ci-2 )^2*¦i

Дохід вище середнього

8,95

10

89,5

-1,67

2,79

27,89

10,05

14

140,7

-0,57

0,32

4,55

11,15

15

167,25

0,53

0,28

4,21

12,25

7

85,75

1,63

2,66

18,60

13,35

2

26,7

2,73

7,45

14,91

Разом

48

509,9

70,16


На підставі робочої таблиці побудуємо типологічну:

ГРУПИ

Початкова

Інформація

Розрахункова

інформація

Xi

fI

(XI-X)

(XI-X)2 ´ fI

Дохід нижче середнього

5,86

52

-2,287

272,3

Дохід вище середнього

10,62

48

2,473

294,5

Разом

100

566,8

6. Розрахуємо:

-середні доходи по цих двох групах

X1=304,8/52=5,86 ( Дохід нижче середнього )

X2=509,9/48=10,62 ( Дохід вище середнього )

-загальну дисперсію по всій сукупності


s o2= = 755,6/100 = 7,56

-середньо групові дисперсії

s 1 2 = = 106,57/52=2,05

s 2 2 = = 70,16/48 =1,46


-середню з групових дисперсій

s i2= =(2,05+1,46)/2=1,76

-межгрупповую дисперсію

d 2 = = ((5,86-8,147)^2 ´ 1+(10,62-8,147)^2 ´ 1)/2= 5,8

7.Перевіримо взаємозв'язок s02 = s 2i + d 2

7,56 = 1,76+5,8

7,56 = 7,56

Вивід : з економічної точки зору ця рівність говорить про те, що коливання доходу в загальній сукупності складається з коливань таких чинників, як відношення доходу до середнього показника, і сторонніх чинників.

Розрахуємо коефіцієнт детерміації:

h2 = d2/o2= 5,8/7,56=0,77

Ö0,76=0,88

Вивід: однорідність сукупності досить висока

8. Для характеристики диференціації робітників по грошових доходах проведемо розчленовування інтервалів, утворивши 4 групи за принципом квартилей:


Таблиця 4 .4

Диференціація робітників по грошових доходах

Дохід нижче середнього

c

¦i

¦накоп .

2,9-4,0

5

5

4,0-5,1

13

18

5,1-6,2

13

31

6,2-7,3

9

40

7,3-8,4

12

52

Дохід вище середнього

8,4-9,5

10

62

9,5-10,6

14

76

10,6-11,7

15

91

11,7-12,8

7

98

12,8-13,9

2

100

Q1=xo+h x0-нижн. межа кварт. інтервалу

h-величина квартильного інтервалу

Q3=xo+h fQ1, fQ3-частоты квартильных итервалов

Sq-1, - накопл. частоти інтервалу

Q1 = 2,9+1,1*(100/4-5)/5=7,3 Q1 =10,6+1,1*(100/4-91)/15=5,76

Q3 =5,1+1,1*(300/4-18)/13=9,92 Q3 =10,6+1,1*(300/4-91)/7=8,09

9. З метою встановлення закону розподілу ’=¦(c)

Побудуємо гістограму і полігон частот по дискретному ряду розподілу



Рисунок 4.1 Гістограма і полігон частот

За формою гістограми зробимо припущення щодо закону розподілу доходу на душу робітників.

Висунемо основну гіпотезу пo розподілу доходу на душу відбувається по нормальному закону розподілу. Одночасно висунемо альтернативну гіпотезу -розподіл доходу на душу відбувається не по нормальному закону розподілу.

Побудуємо теоретичну функцію розподілу випадкової величини x, розподіленою згідно із законом:

P(x1<x<x2)=

Для побудови теоретичної функції розподілу необхідно виявити відхилення емпіричного розподілу від теоретичного. Внаслідок того, що по емпіричній кривій визначається теоретична крива, яка є межею емпіричною, побудуємо таблицю в якій за допомогою функції емпіричного закону розподілу визначимо точки графіка відповідної функції розподілу.

Звідси вище приведений закон прийме вигляд :


P(x1<x<x2)=

При,, 2,75

Початкова інформація

Розрахункова інформація

Інтервал

c

c’-

2,9-4,0

3,45

5

-4,697

-1,708

0,0893

4

1

0,25

4,0-5,1

4,55

13

-3,597

-1,308

0,1647

7

6

5,14

5,1-6,2

5,65

13

-2,497

-0,908

0,2618

11

1

0,09

6,2-7,3

6,75

9

-1,397

-0,508

0,3485

15

-5

1,67

7,3-8,4

7,85

12

-0,297

-0,108

0,3961

16

-4

1

8,4-9,5

8,95

10

0,803

0,292

0,3814

16

-6

2,25

9,5-10,6

10,05

14

1,903

0,692

0,3123

13

1

0,08

10,6-11,7

11,15

15

3,003

1,092

0,2179

9

6

4

11,7-12,8

12,25

7

4,103

1,492

0,1295

6

1

0,17

12,8-13,9

13,35

2

5,203

1,892

0,0656

3

-1

0,33

100

100

14,98

Порівняємо графіки теоретичної і емпіричної функцій розподілу.


Рисунок 2.2 Графіки теоретичної і емпіричної функцій розподілу.

Для аналізу ступеня близькості емпіричного розподілу до теоретичного проведемо дослідження функцій

Для визначення міри розбіжності між використовуємо критерій Пірсону:

Але використання вимагає виконання ряду умов:

1. n=100>50

2.

3. У кожному інтервалі не менше 6 спостережень.

Проведемо оцінку близькості


=14,98

Близькість теоретичної функції до емпіричної визначається вірогідністю де рівень значущості виражає вірогідність того, що гіпотеза Ho буде знехтувана.

- вірогідність того, що гіпотеза Ho буде прийнята.

R- число мір свободи.

R=(n-r-1), де n- число інтервалів, r- число параметрів закону розподілу.

n=10 r=2 R=(10-2-1)=7

Оскільки 14,98 >14,1 те гіпотеза Ho відкидається

Вивід: Річний дохід на душу населення не розподіляється по нормальному закону розподілу. Оскільки розбіжність між емпіричними і теоретичними частотами істотно і його не можна пояснити коливаннями вибіркових даних

10. Визначимо напрями зсуву кривій розподілу за допомогою коефіцієнта асиметрії RА(X- µо )

Т.к RА0 те має місце лівобічна асиметрія

µое >

10,71>8,79>8,147

Вивід: Найбільшу кількість опитаних сімей має річний дохід трохи нижче середнього. Права частина кривої розподілу довше лівою означає різниця між максимальним доходом і що найчастіше зустрічається більш ніж між доходом, що найчастіше зустрічається і мінімальним .

Висновки і пропозиції

Об'єктом дослідження є підвищення ефективності використання трудових ресурсів в сільському господарстві.

Предметом дослідження – підвищення використання трудових ресурсів у ВАТ «Агроальянс» .

Це перспективне підприємство сільського господарства.

Аналіз даного підприємства показав, що на підприємстві застосовується відрядна система оплати праці. Відрядна заробітна плата робочим комплексно-механізованих очисних забоїв нараховується за виконання і перевиконання комплексної норми вироблення без тісної ув'язки з досягнутим навантаженням на забій. Основним джерелом формування засобів фонду заробітної плати підприємства є виробництво і реалізація сільско господарської продукції.

У таких умовах робочі зацікавлені в перевиконанні норми вироблення, а не навантаження на комбайн, тобто при зростанні продуктивності праці зростає середньомісячна заробітна плата робочих, а отже і їх зацікавленість в перевиконання комплексних норм виробітку.

Крім цього в зацікавленості робочих здобувати більшу кількість норми вироблення впливає і умови праці, тому підприємству необхідно підвищити рівень безпеки і автоматизації при роботі з комбайнами та інший сільгосптехніки. Для цього потрібно замінити застаріле устаткуванню на новіше, яке б відповідало б вище перерахованим критеріям.

На підставі даних пропозицій було розроблено наступний захід.

З метою підвищення зацікавленості робочих здобувати більшу кількість норми вироблення, було запропоновано придбати і ввести в експлуатацію новий польський механічний комплекс «GLINIK 21/45», який є продуктивнішим, має підвищений рівень безпеки (має вбудовану протиаварійну систему), надійніший, має автоматичні системи контролю з виводом інформації на дисплей.

Оснащення автоматичними системами контролю з виводом інформації на дисплей диспетчера дозволяє попереджати аварійні ситуації, як при зміні газової обстановки, так і при порушеннях в роботі машин і механізмів і, в той же час, наявність повної інформації дає можливість негайного вживання заходів по відновленню нормального режиму.

Список літератури

1 Про власність; Закон України // Голос України. — 1999. — 7 лют.

2 Про підприємства в Україні: Закон України // Нові закони України. — К, 1998.

3 Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України // Підприємництво і ринок України. — 1995. — № 3.

4 Про державне регулювання відносин у сфері торгівлі: Указ президента України // Урядовий кур'єр. — 2001. —№ 106 (липень).

5 Баззел Р., Кокс Д., Браун Р. Информация и риск в маркетинге: Пер. с англ. / Под ред. Ефимовой М. Р. — М.: Финстатинформ, 2007.

6 Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. — М.: Финансы и статистика, 2004.

7 Барабанов А.И. и др.// Разработка ценовой политики сельскохозяйственного предприятия//Воронеж, 2003г.

8 Бланк И. А. Сельскохозяйственній менеджмент. — К.: УФИМБ, 2006.

9 Бланк І. О. Фінансовий механізм управління ефективністю операційних витрат підприємства. Стаття. — К.: Фінанси України, 1999. № 8.

10 Головачук Т. И. Экономические регулирования товарооборота сельскохозяйственногопредприятия. Автореферат. — К.: КТЭИ, 2000.

11 Гринюк Н. А., Уиковська Т. Є. Політика залучення позикових коштів підприємством. Навчальний посібник. — К: КДТЕУ, 2001

12 Кравченко Н. И. Экономический анализ деятельности предприятий сельскохозяйства и общественного питания. — Мн.: Высшая школа, 2006.

13 Лігоненко Л. О., Ковальчук Г. В. Управління грошовими коштами підприємства. Навчальний посібник. — К., КДТЕУ, 1998.

14 П. Н. Шуляк "Ценообразование", "Дашков и Ко ", Москва, 1999 г.

15 Цви Лерман, «Земельная реформа и реорганизация сельского хозяйства в Украине». – 2008

16 Экономика предприятия: Учебник // Под ред. Проф. Н. А. Сафронова. – М.: «Юристъ», 2006г.

Додаток 1: Урожайність культур, ц/га [1]

Культура

2007

2008

Зміна в %

Зернові

33,5

32,1

-4

Яра пшениця

29,8

24,1

-19

Кукурудза

37,8

28,1

-26

Цукровий буряк

317

222

-30

Соняшник

15,3

13,8

-10

Картопля

131

137

5

Кормові

372

320

-14

Додаток 2: Продуктивність тваринництва.

Продукція

2007

2008

Зміна в %

Молоко, кг від 1 корови в рік

2863

2212

-23

Привіс ВРХ, г в день

421

299

-29

Свині, г в день

229

174

-24

Додаток 3: Середня вага тварин.

Тварини

2007

2008

Зміна в %

ВРХ, кг

393

353

-10

Свині, кг

127

115

-9

Яйця від 1 несучки в рік

214

174

-19

Додаток 4 : Виробництво сільськогосподарської продукції (тис.т.)[2]

Види продукції ВАТ

2004

2005

2006

2007

2008

ВРХ

23728

22457

21607

19624

15611

Вівці

7259

6597

6117

4792

2144

Свині

17839

16175

15298

13946

13144

Коні

717

707

716

737

756


[1] Цви Лерман, «Земельная реформа и реорганизация сельского хозяйства в Украине». – 2008.

[2] Statistical yearbook, UNO. – 1995(97).

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий