Основною метою обліку витрат взагалі, та адміністративних витрат зокрема, є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх ресурсів.
З формулювання мети можна визначити основні завдання обліку адміністративних витрат. Це:
• визначення складу та розмежування виробничих витрат за їх економічним змістом, елементами, статтями обліку, суміжними періодами та іншими ознаками, передбаченими відповідними стандартами фінансового та управлінського обліку;
• формування відповідної інформації про обсяг витрат в передбаченій системі документів, облікових регістрів;
• правильне своєчасне списання адміністративних витрат на зменшення фінансового результату від основної діяльності.
Щоб виконати ці завдання обліковим працівникам необхідно чітко знати Положення (стандарти) бухгалтерського обліку та загальноприйняту класифікацію витрат.
3.2. Визнання витрат та їх класифікація
Зважаючи на те, що витрати є породженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів.
Витрати - це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці.
В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва.
Згідно з П(С)БО 16 „Витрати" витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками ), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витратами, які неможливо прямо пов'язані з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Витратами не визнаються:
1.Попередня (авансова ) оплата запасів, робіт, послуг.
2. Погашення одержаних позик. -
3.Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього положення (стандарту ).
4. Витрати які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів ) бухгалтерського обліку.
Затрати підприємства - це сума авансованих засобів, використовуваних у процесі кругообігу від початку до кінця без зміни первісної величини. Вони перетворюються у витрати наприкінці кругообігу при продажі зробленої продукції (робіт, послуг). При цьому авансовані засоби пс сумі, рівній собівартості товарної продукції, у зв'язку з передачею активів на сторону покупцям викликають зменшення доходу (економічної вигоди) чи періоду власного капіталу засновників;
Витрати підприємства - це платежі (здійснені чи нараховані до сплати) чи коштами іншими активами, зв'язані з діяльністю даних підприємств і доходи, що зменшують, (економічні вигоди) чи власний капітал їхніх власників за період. Наприклад, відрахування на соціальні нестатки (сплата єдиного податку) у відповідні позабюджетні фонди є витратами періоду.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції, робіт, послуг установлюється підприємством.
За способом включенням до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі.
Прямими називаються ті витрати, які безпосередньо можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат, включені до собівартості продукції (робіт, послуг).
До складу прямих матеріальних витрат включаються вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції або є необхідним компонентом, які можуть безпосередньо бути віднесені до конкретного об'єкту витрат.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть безпосередньо віднесені до конкретного
об'єкта витрат. До прямих витрат на оплату праці також відносяться: основна заробітна плата основного виробничого персоналу підприємства, нарахована робітникам та службовцям за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, включаючи індексацію заробітної плати, а також витрати на оплату праці позаштатних працівників, які виконують роботи, пов'язані з виробництвом продукції і вартість продукції, ще видається у вигляді натуральної оплати працівникам, зайнятим у сільськогосподарському виробництві; надбавки та доплати до тарифних ставок та окладів, у тім числі за роботу в нічний час, за суміщення професій, розширення зон обслуговування; вартість харчування , продуктів, що відповідно до чинного законодавства безкоштовно надаються працівникам підприємств окремих галузей; оплата щорічних відпусток та інша додаткова оплата; одноразові винагороди за вислугу років; оплата праці позаштатних працівників за виконання робіт згідно з договорами цивільно - правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з робітниками за виконану роботу проводить безпосередньо підприємство. До складу інших прямих витрат включаються витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних та майнових паїв, амортизація тощо.
При групуванні витрат під об'єктом обліку витрат слід розуміти продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виготовленням) витрат.
Непрямі витрати - це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. Такі витрати відносяться до вирощування багаторічних культур, кількох груп тварин, виконання різних робіт. Для включення до собівартості ці витрати необхідно попередньо розподілити між об'єктами обліку. Згідно П(С)БО 16 "Витрати" такі витрати називаються загальновиробничими.
При калькулюванні собівартості продукції важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами (економічним змістом) і статтями
калькуляції (характером виникнення і призначенням). Елементи витрат за економічним змістом є однорідними. Витрати, які утворюють елемент собівартості, включають витрати незалежно від специфіки виробництва продукції.
П(С)БО 16 "Витрати" регламентує порядок витрат операційної діяльності за такими економічними елементами:
- матеріальні затрати;
- витрати на оплату праці;
- відрахування на соціальні заходи;
- амортизація;
- інші операційні витрати.
До складу елемента "Матеріальні затрати" включаються вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):
- сировини та основних матеріалів;
- купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
- палива й енергії;
- будівельних матеріалів;
- запасних частин;
- тари і тарних матеріалів;
- допоміжних та інших матеріалів.
До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами і тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.
До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються:
- відрахування на пенсійне забезпечення;
- відрахування на соціальне страхування;
- відрахування на страхування на випадок безробіття;
- відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;
- відрахування на інші соціальні заходи.
До складу елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.
До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених вище, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково - касове обслуговування тощо.
До фінансових витрат відносяться витрати на відсотки за користування отриманими кредитами.
Групування витрат за економічними елементами здійснюється у всіх галузях народного господарства. Це дає можливість встановити потребу в оборотних та необоротних активах, показує скільки яких активів витрачено, незалежно де вони вироблені, на які цілі витрачені, а також характеризує структуру витрат.
Але класифікація витрат за економічними елементами не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємств. З цією метою застосовують класифікацію витрат за статтями калькуляції залежно від їх призначення та місця виникнення.
Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюються підприємством самостійно і залежить як від питомої ваги їх видів або груп витрат, так і від ступеню економічної однорідності витрат, які об'єднані в статті, специфічні підгалузі, організації виробництва, різноманітності технологічних процесів, можливості прямого або обґрунтованого непрямого віднесення витрат на собівартість готової продукції (робіт, послуг).
В залежності від характеру участі в процесі виробництва витрати поділяють на основні і накладні.
Основні витрати пов'язані з безпосереднім використанням технологічних операцій по виробництву продукції ,а накладні-по управлінню та обслуговуванню діяльності підрозділу, галузі чи господарства в цілому.