регистрация / вход

Технологічні парки в Україні

Особливості діяльності та специфіка технологічних парків в Україні, визначення їх ролі та значення. Українська модель технологічних парків, її відмінні риси та ознаки. Історія становлення та розвитку технологічних парків в нашій державі, сучасний стан.

РЕФЕРАТ

ТЕМА: " ТЕХНОЛОГІЧНІ ПАРКИ В УКРАЇНІ"


Вступ

Актуальність обраної теми для написання даної роботи вбачається передусім у плановому розвитку нашої держави, що в тому числі передбачає і інноваційні роботи у різних галузях. Інноваційний шлях розвитку в епоху переходу від постіндустріальної економіки до економіки знань, у якій найповніше реалізуються новітні досягнення науки і високі технології, є єдино можливим варіантом, що забезпечує подальший розвиток суспільства в цілому.

Багаторічна практика розвитку економіки в провідних країнах показала, що лише самі ринкові механізми не здатні забезпечити необхідний ефект. Тому без активної регулятивної політики держави не може бути ефективної, соціально орієнтованої ринкової економіки. У світі немає жодної країни з високорозвиненою економікою, де держава відсторонилася б від регулювання й стимулювання ключових соціально-економічних, у т.ч. інноваційних, процесів.

В Україні кожен уряд і президент проголошують впровадження інновацій як одну із найважливіших стратегічних складових державної ідеології соціально-економічного розвитку країни та основ забезпечення її національної безпеки, що закріплено в законодавчому порядку. Не виключенням стали і останні передвиборчі перегони-2010.

Науково-технічна громадськість із глибоким задоволенням сприйняла інноваційну спрямованість програми нового українського уряду «Український прорив: для людей, а не політиків», серед завдань якої – необхідність розвитку інноваційних структур: технопарків та інших форм об'єднання зусиль науки та виробництва.

Однак державна політика, тобто реальні дії влади, часто прямо протилежна проголошеній ідеології. Реалізація режиму інноваційної діяльності, що передбачена Законом України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків», постійно блокується. В 2005 році за ініціативою Мінфіну із закону було виключено основні економічні засади спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків, а також було ліквідовано вільні економічні зони. Пізніший його варіант, що було прийнято в 2006 році, зі значними урізаннями режиму інноваційної діяльності виконується частково. Так і не були задіяні економічні положення Закону України «Про інноваційну діяльність», що має, на відміну від технопарківського закону, демократичніший характер і призначений, в першу чергу, для активізації інноваційної діяльності малих і середніх підприємств.

У результаті такої політики держави за час незалежності України:

• у 3,3 рази знизилася чисельність працівників в інноваційній сфері (у США й Західній Європі зросла в 2 рази, у Південно-Східній Азії – в 4 рази);

• у 3,5 рази знизилася кількість дослідників в галузі технічних наук. У той же час їхня чисельність у політичних науках збільшилася в 5,6 разу, у юридичних – в 3,5;

• у 14,3 рази зменшилося освоєння нових видів техніки;

• у 5 раз упала (з 56% до 11,2%) частка інноваційно-активних промислових підприємств (у Росії їхня частка становить 10%, у Польщі – 16%, у ЄС – у середньому 60%);

• приріст ВВП за рахунок впровадження нових технологій в Україні становить 0,7%, тоді як у розвинених країнах цей показник досягає 60 ÷ 90%.

У цілому Україна посідає у всесвітньому рейтингу інновацій 52-е місце, а у рейтингу конкурентоспроможності – 79-е місце після Кенії та Ботсвани, що зовсім не відповідає її реальному науковому потенціалу. Недаремно наші зарубіжні колеги, характеризуючи інноваційну діяльність в Україні, запровадили термін «інноцид». Про наявність системних недоліків і потенційних погроз, які склалися у сфері інноваційної діяльності, свідчать висновки парламентських слухань «Національна інноваційна система України – проблеми формування і реалізації» (20.06.07) про те, що«негативні явища в інноваційній сфері набувають незворотного характеру і є загрозою технологічній та економічній безпеці України, що вимагає вживання невідкладних заходів як з боку вищого керівництва країни, так і органів виконавчої влади на всіх рівнях». До аналогічних висновків прийшли парламентські слухання в 2008 та 2009 роках.

Проте в подальші роки такі заходи не були прийняті, що стало однією з причин, які посилили вплив в Україні нинішньої світової фінансової кризи.

На загальному фоні інноваційних негараздів особливо катастрофічною є ситуація в технопарках – на сьогодні єдиній інноваційній структурі, що реально працює в Україні. У десятирічній їхній історії чітко простежуються два періоди (табл. 1): період інтенсивного зростання всіх без винятку показників (2000–2004) і період стрімкого їхнього падіння (2005–2009).

Табл. 1. Динаміка техніко-економічних показників діяльності технопарків

Показник період зміна період зміна
2000–2001 2004 2005 2009
Реалізація продукції за проектами технопарків, млн. грн. 177 1787 Зростання в 10,2 рази 2273 1900 Падіння в 1,2 рази
Реалізація ІП в рамках спецрежиму, млн. грн. 177 1787 Зростання в 10,2 рази 1600 319 Падіння в 5,02 рази
Постачання на експорт, млн. грн. 74 294 Зростання в 4 рази 367 46 Падіння в 8 разів
Частка ТП в ІП, % 0,5 9,5 Зростання в 19 разів 8,1 0,9 Падіння в 9 разів
Створено нових робочих місць 314 828 Зростання в 2,6 рази 399 190 Падіння в 2,1 рази
Перераховано до бюджету, млн. грн. 7 116 Зростання в 16,6 рази 149 19 Падіння в 7,8 рази
Обсяг держпідтримки ТП, млн. грн. 25 173 Зростання в 6,9 рази 34 9 Падіння в 3,8 рази

Актуальність проблеми технологічних парків в Україні також вбачається у високому розумовому та трудовому потенціалі української нації і у не підтримці технологічних проектів з боку держави. Ця проблема актуальна протягом усього існування нашої незалежної Батьківщини і залишатиметься актуальною до того моменту, доки керманичі нашої держави не зрозуміють, що вклад у інноваційні технології такий самий важливий і прибутковий, які вклад у металургію, вугілля, спорт.

1. Технологічні парки в Україні

1.1 Роль технологічних парків в Україні

Створення технологічних парків має сьогодні особливе значення для економіки України, інноваційний шлях розвитку якої є життєво важливим для виведення національної економіки на рівень високорозвинених індустріальних країн.

В усіх розвинених країнах світу технопарки є основними елементами інноваційної інфраструктури. Основною ідеєю технопарків є комерціалізація наукових досліджень університетських, академічних та інших дослідницьких центрів, наукова продукція яких за допомогою інноваційних процедур доводиться до промислових і комерційних структур. Поєднання інтересів науковців, промисловості та держави обумовило бурхливе зростання кількості наукових, науково-технологічних і технологічних парків. Зараз у світі нараховується понад 600 технопарків різних видів. Більшість з них зосереджено в США, Європі, Японії і Китаї, тобто в економічно найвагоміших регіонах і таких, що найдинамічніше розвиваються.

Державна влада у цих країнах, розуміючи важливу роль технопарків, запроваджує для них особливу політику, яка включає надання податкових пільг та кредитів на пільгових умовах, цільове фінансування окремих інноваційних розробок, державне замовлення на інноваційну продукцію тощо. За умови такої підтримки з боку держави технологічні парки забезпечують не тільки розвиток високорентабельних видів бізнесу та наповнення національних ринків наукоємною високотехнологічною продукцією, але й стабільну присутність конкурентоспроможної продукції цих країн на світових ринках товарів та послуг.

Зарубіжний досвід свідчить про широке використання різних прямих і непрямих інструментів державної підтримки при створенні і функціонуванні технопарків та інших інноваційних структур. У цілому фахівці нараховують близько 300 видів різноманітних форм стимулювання інноваційної діяльності.

В Україні починаючи з 1999 р. створено 16 технопарків, розроблено відповідну нормативно-правову базу. Українські технопарки за 2000–2008 рр. розробили та реалізували інноваційної продукції на 12,259 млрд. гривень. При цьому вирішуються не тільки питання забезпечення потреб внутрішнього ринку України, тобто знижується її залежність від імпорту, але і постійно нарощуються обсяги постачання на експорт високотехнологічної конкурентоспроможної продукції.

За підсумками першого десятиліття свого існування українські технопарки забезпечили позитивне значення бюджетного балансу і балансу зовнішньоекономічної діяльності.

У короткій історії українських технопарків мають місце як період зльоту в 2000–2004 роках, так і період падіння, починаючи з 2005 року. Першопричиною такого перелому були ухвалення за ініціативи Кабінету Міністрів рішень, що значно погіршили умови діяльності технопарків. Практика підтвердила помилковість цих рішень. Можливо, тому, виступаючи в листопаді 2008 року на урочистостях з нагоди 90-ліття Національної академії наук, Віктор Ющенко заявив, що уряд і Верховна Рада повинні змінити і поліпшити ставлення до науки. Для цього, підкреслив Президент, потрібно здійснити комплекс дій і серед них – удосконалити систему бюджетного фінансування науки, ввести механізми стратегічного відбору проектів фундаментальної науки, створити систему національних науково-технічних центрів для супроводу високотехнологічних галузей економіки, заснувати на базі провідних університетів і академічних установ технопарки, технополіси, зони технологічного розвитку.

1.2 Діяльність технологічних парків в Україні

З метою відновлення повноцінної роботи технологічних парків в Україні Верховною Радою 12 січня 2006 року було прийнято нову редакцію Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», яким було відновлено деякі податкові та митні пільги для виконавців їх проектів (по сплаті податку на прибуток та по відтермінуванню сплати ПДВ при імпорті нових устаткування, обладнання і комплектуючих, а також матеріалів, які не виробляються в Україні), що були відмінені Законом України Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України.

Закон визначив спеціальний режим інноваційної діяльності, який передбачає надання державної підтримки щодо стимулювання діяльності технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств при реалізації проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків.

Відповідно до закону технологічний парк – юридична особа або група юридичних осіб, що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів технологічних парків з виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції. Проект технологічного парку – це підготовлений технологічним парком комплект документів, який включає опис взаємозв'язаних заходів технологічного парку, визначає його учасників та спільні підприємства, співвиконавців і виробників продукції щодо проведення наукових досліджень, технічного, технологічного, конструкторського проектування, випуску дослідних партій та промислового виробництва інноваційної продукції, а також щодо фінансового, кадрового, маркетингового та комерційного забезпечення виробничого впровадження нових товарів і надання послуг, що пройшов у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку експертизу і внесений до державного реєстру. Для технологічних парків запроваджується спеціальний режим інноваційної діяльності строком на 15 років і діє при виконанні проектів технологічного парку.

Згідно із Законом України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» режим інноваційної діяльності поширюється на 16 технологічних парків. На сьогодні діє лише 8: «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона», «Інститут монокристалів», «Вуглемаш», «Інститут технічної теплофізики», «Київська політехніка», «Інтелектуальні інформаційні технології», «Укрінфотех». Станом на 1 квітня 2007 року чинні свідоцтва про реєстрацію мають 45 проектів технологічних парків, з яких виконується 31.

Проте, маючи на меті підвищення конкурентоздатності власної економіки шляхом розвитку інноваційної діяльності, необхідно зазначити, що більшість інновацій, які сьогодні впроваджуються, створюють переваги лише на традиційному ринку, практично не змінюючи технологічний уклад або структуру економіки нашої країни.

Важливим фактором підвищення конкурентоспроможності економіки залишається можливість всіх регіонів країни генерувати та впроваджувати інновації. Тому розширення регіональної складової інноваційної сфери є ще одним важливим питанням що в перспективі має вирішити інноваційна політика.

В нашій країні диспропорційність розвитку регіонів проявляється і в інноваційній діяльності. Наприклад, на сьогодні більше 70% всіх проектів технологічних парків виконується підприємствами трьох великих промислових мегаполісів – Києва, Харкова та Донецька.

Практика роботи технологічних парків протягом шести років підтверджує їхню високу ефективність щодо активізації інноваційної діяльності в Україні. У рамках виконання проектів технологічних парків з 2000 по 2006 рік обсяг реалізованої інноваційної продукції склав 8,42 млрд. грн., причому у 2006 році він дорівнював 2,28 млрд. грн. За період 2000–2006 роки на зовнішньому ринку технопарками було реалізовано інноваційної продукції на 1,31 млрд. грн.

Вищевказані показники підтверджують, що технологічні парки сприяють забезпеченню потреб внутрішнього ринку, зменшують залежність від імпорту, нарощуються обсяги постачання на експорт високотехнологічної конкурентноздатної на світовому ринку продукції, створюють нові робочі місця і надають можливості для реалізації вченими і висококваліфікованими спеціалістами України свого інтелектуального потенціалу.

За час своєї діяльності з 2000 по 2006 рік технопарками було перераховано до Державного бюджету України та державних цільових фондів понад 630,59 млн. грн. Цей показник кожного року зростає: так, у 2004 році він складав близько 116,54 млн. грн., в 2005 році зріс на 27% і склав 148,62 млн. грн., а вже в 2006 році цей показник зріс майже на 55% і становив 230,04 млн. грн.

Реалізація інноваційних та інвестиційних проектів технопарків має значну соціальну ефективність. В інноваційних та інвестиційних проектах технопарків, які реалізуються ними у 2007 році зайнято 4 378 осіб. Для реалізації проектів протягом усіх років було додатково створено 2 940 нових робочих місць.

Витрати технопарків на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та на виробництво дослідних зразків з 2000 року по 2006 рік склали 348,29 млн. грн.

Сума залучених технопарками інвестицій з 2000 по 2006 рік у рамках виконання інвестиційних та інноваційних проектів склала 468,36 млн. грн. та кредитів 1 718,74 млн. грн. Одержані кошти з Державного бюджету на виконання інвестиційних та інноваційних проектів склали 4,6 млн. грн.

23 листопада 2006 року постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Порядок зарахування сум податку на прибуток підприємств на спеціальні рахунки технологічного парку, його учасників та спільних підприємств, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх використанням. Технологічні парки відповідно до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» можуть спрямовують кошти спеціальних рахунків на проведення наукових, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, підготовку конструкторської та технологічної документації, технічних умов, технічних проектів та витрати на підготовку виробництва інноваційної продукції, патентування розробок, придбання прав на об'єкти права інтелектуальної власності тощо. За час своєї діяльності з 2000 по 2006 рік виконавцями проектів та технологічними парками було використано на вищезазначені напрямки 596,91 млн. грн.

21 березня 2007 року постановою Кабінету Міністрів України р. №517 було затверджено Порядок проведення моніторингу та здійснення контролю за реалізацією проектів технологічних парків, який визначає процедуру проведення МОН моніторингу та здійснення контролю за реалізацією проектів технологічних парків, які спрямовані на дослідження соціально-економічних результатів функціонування технологічних парків шляхом проведення перевірок виконання зобов'язань щодо реалізації проектів.

2. Українська модель технологічних парків

2.1 Українська модель технологічних парків та її особливості

Супротивники технопарків неодноразово заявляли, що українські технопарки не повною мірою відповідають традиційній американській або європейській моделі. При цьому вони не враховують, що українська економіка ще не має тих можливостей, які має економіка США і ЄС.

Реальні умови української економіки на момент створення технопарків (та і зараз) виключали можливість використання державою методів прямої фінансової підтримки. Тому було прийнято рішення використовувати непрямі методи, тобто різні форми податкових та митних пільг і преференцій.

Створення мережі українських технопарків відбувається в умовах ринку науково-технічної продукції, що формується зараз в Україні під впливом низки несприятливих факторів, найважливішими є такі:

– обмежений попит на інноваційні пропозиції всередині країни;

– низька платоспроможність вітчизняних споживачів нової техніки;

– обмежені можливості фінансування інноваційної діяльності з державного бюджету;

– відсутність зацікавленості фінансових і банківсько-кредитних систем у підтримці інноваційних проектів;

– наявність конкуренції на внутрішніх ринках з боку західних фірм-розробників технологій, виробників і постачальників матеріалів, устаткування й технологій у цілому;

– прагнення західних замовників без скільки-небудь істотних інвестицій комерціалізувати в своїх інтересах наявний в Україні науковий потенціал, в першу чергу з технологій подвійного призначення;

– політична нестабільність в країні.

Фінансова (і відповідно економічна) криза, що вибухнула останнім часом, тільки загострила несприятливі чинники інноваційної діяльності в країні.

Відсутність перспектив одержати в найближчому майбутньому скільки-небудь істотну стартову фінансову підтримку поставила нас перед неможливістю створення традиційних (у західному розумінні) технопарків, де всі учасники сконцентровані в єдиному будинку або на загальній території. Тому, з урахуванням українських реалій, було прийнято модель т. зв. «віртуального» технопарку, або «технопарку без стін», що не вимагає значних первинних капіталовкладень.

Приклади таких технопарків до моменту розробки української моделі уже були в США.

За останні роки розвиток можливостей телекомунікаційних систем привів до створення віртуальних технопарків, де учасникам технопарку зовсім не обов’язково бути розташованими на одному майданчику, але працюють вони за єдиними, суворо регламентованими правилами. Як приклад таких інноваційних центрів можна привести IBI – Silicon Valley , який виконує функції «інкубатору інкубаторів», сприяє по всьому світові інноваційній діяльності, створенню та діяльності комерційних інкубаторів та бізнес-центрів, а також таких інноваційних структур, що спонсуються урядом. Ще один американський парк, який не обмежено територіально, Robert Scott Incube . Його завдання – створення та виведення на ринок інноваційних компаній, участь в їхньому прибутку або вигідний їх продаж. Спочатку їхній радіус дії був 300 миль, зараз – вся земна куля.

Концептуальні основи, закладені в основу створення й функціонування українських технопарків, було проаналізовано та схвалено американськими фахівцями в лютому 2000 року при стажуванні керівників українських технопарків в Інституті дослідження світових технологій Університету «Лойола Коледж» (м. Балтімор, США).

У березні 2004 р. у Будапешті відбувся ІІІ форум Світового банку, який було присвячено побудові економіки, заснованої на знаннях. Заслухавши доповідь про Концепцію створення й результати діяльності Технопарку «ІЕЗ ім. Є. О. Патона», представлену Міністерством економіки України, експерти банку позитивно оцінили цю інформацію й відзначили, що українська модель технопарку, хоча й відрізняється від прийнятих в інших країнах, проте враховує інтереси держави й забезпечує масштабне просування інновацій, тісний зв'язок науки з виробництвом.

На чергових заходах Світового банку в Києві восени 2007 р. і в квітні 2008 р. експерти банку, заслухавши доповідь про підсумки роботи Технопарку ІЕЗ, підтвердили свою позитивну оцінку української моделі технопарку.

Розроблена й реалізована в Україні концепція технопарків у вигляді науково-промислових комплексів «без стін», або «віртуальних технопарків», як їх називають на Заході, себе виправдала. Більше того, основні ідеї «технопарку без стін» використано в Білорусі, де при створенні Мінського технопарку було прийнято рішення про рівні права учасників технопарку, що знаходяться як на його території (т. зв. резиденти), так і поза нього (нерезиденти) у межах митної території Білорусі. В Естонії на додаток до традиційної концепції «технопарку під одним дахом» у Таллінському технопарку прийнято положення про т. зв. «інтегрованих учасників», які, користуючись всіма правами учасників технопарку, перебувають у рамках митної території країни. Індія й В'єтнам мають намір використовувати український досвід при створенні регіональних агротехнопарків, які менші за розмірами та не можуть розраховувати на такі гігантські стартові інвестицій, як ІТ-технопарки.

Практика показала, що українська модель технопарків, «технопарків без стін», – це високоефективний захід, що наповнює бюджет.

Висока економічна ефективність такої моделі дозволяє забезпечити показники, що перевищують показники традиційних технопарків. Наприклад, у Китаї вважається нормальним, коли на 1 юань державної підтримки технопарки випускають 6 юаней інноваційної продукції. В проектах російських технопарків цей показник знаходиться на рівні 10 рублів. Українські технопарки за результатами 2000–2007 років випустили на 1 гривню держпідтримки 18,5 гривні інноваційної продукції, що значно перевищує показники двох попередніх прикладів.

2.2 Українські технологічні парки

На сьогодні в Законі «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків» нараховується 16 технопарків, із яких дійсно працюють 8 (табл. 2).

Українські технопарки за минулий період – це:

116 інноваційних проектів;

3246 нових робочих місць;

12,3 млрд. грн. інноваційної продукції (у т.ч. 1,7 млрд. грн. – експорт);

0,9 млрд. грн. – перераховано до бюджету;

0,48 млрд. грн. – державна підтримка інноваційних проектів.

Таблиця 2.

Українські технопарки 2000–2008 рр. № з/п Технопарк Дата реєстрації Обсяг реалізованої інноваційної продукції, млн. грн.
1 «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка» (м. Київ) червень 2001 406
2 «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона» (м. Київ) липень 2000 8792
3 «Інститут монокристалів» (м. Харків) липень 2000 2957
4 «Вуглемаш» (м. Донецьк) листопад 2001 54
5 «Інститут технічної теплофізики» (м. Київ) вересень 2002 5
6 «Київська політехніка» (м. Київ) червень 2003 30
7 «Інтелектуальні інформаційні технології» (м. Київ) грудень 2003 -
8 «Укрінфотех» (м. Київ) листопад 2002 14
9 «Агротехнопарк» (м. Київ) жовтень 2007 -
10 «Еко-Україна» (м. Донецьк) - -
11 «Наукові і навчальні прилади» (м. Суми) - -
12 «Текстиль» (м. Херсон) грудень 2007 -
13 «Ресурси Донбасу» (м. Донецьк) - -
14 «Український мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій» (УМБІЦЕНТ) (м. Одеса) - -
15 «Яворів» (Львівська область) серпень 2007 1,5
16 «Машинобудівні технології» (м. Дніпропетровськ) листопад 2008 -
РАЗОМ 12259,5

Як бачимо, три провідних технопарки забезпечують 99% випуску інноваційної продукції всіх українських технопарків.

Для учасників українських технопарків законом передбачено принципово важливі заходи стимулювання та державної підтримки інноваційної діяльності. Але референції з оподаткування – це не єдине, що залучає клієнтів технопарку. Так, наприклад, великий інтерес для них являють також:

– можливість використання фірмового найменування базової наукової організації;

– можливість участі в Web-сайті технопарку та базовий наукової організації;

– можливість одержання необхідних консультацій і бізнес-підготовки персоналу;

– використання широко розвиненої міжнародної мережі зв'язків технопарків для пошуку й установлення контактів з потенційними інвесторами й замовниками;

– участь у національних і міжнародних конференціях, симпозіумах, виставках й інших заходах, проведених асоціаціями технопарків, розширення особистих контактів і зв'язків.

2.3 Результати діяльності українських технологічних парків

Беручи за приклад найрозвинутіші технопарки можна сказати наступне: прогнозна оцінка економічних результатів діяльності Технопарку ІЕЗ показувала, що за перші п'ять років (2001–2005) річний обсяг випуску продукції за проектами технопарку досягне 1000 млн. грн., з яких 25% піде на експорт. Але вже 2004 року річний обсяг перевершив 800 млн. грн.

Уже на шостий рік діяльності Технопарку ІЕЗ надходження до бюджету та позабюджетних фондів перевищать обсяги державної підтримки, передбаченої спеціальним режимом інвестиційної й інноваційної діяльності технопарків.

Соціальні результати діяльності технопарку включають:

– прискорення темпів освоєння випуску високотехнологічної продукції, реальну підтримку вітчизняного розробника та виробника;

– формування внутрішнього ринку конкурентоспроможної, високотехнологічної й імпортозамінюючої продукції;

– нарощування експортного потенціалу, закріплення вітчизняної продукції на світовому ринку науково-технічної продукції, зростання валютних надходжень від експорту;

– формування сприятливого інвестиційного клімату, відновлення довіри інвесторів і збільшення потоку як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій для вирішення проблем економіки України;

– розширення використання небюджетних джерел фінансування інноваційної діяльності, у тому числі наукових досліджень;

– удосконалення організації науково-технічної діяльності, комерціалізацію наукових досліджень;

– поліпшення матеріального забезпечення наукових досліджень й оплати праці наукових співробітників, зайнятих в інноваційних проектах технопарків;

– підвищення соціальної привабливості роботи в науці й науковому обслуговуванні, скорочення відтоку кадрів, залучення до науки молоді;

– створення нових і завантаження незадіяних робочих місць, повніше використання наукового та виробничого потенціалу;

– поліпшення умов праці, скорочення техногенного впливу на навколишнє середовище.

У цілому діяльність технопарку має сприяти формуванню моделі організації науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і створенню виробництва високотехнологічної наукоємної продукції галузей вітчизняної промисловості зі збереженням гнучких методів державного регулювання та підтримки.

Результати роботи технопарків за минулий період (табл. 2, 3) переконливо спростовують думку про технопарки, яка нав’язувалася раніше громадській свідомості, як про «діру в бюджеті», де «ніхто нічого не робить, не сплачує податків, а пільги гребуть лопатою».

Таблиця 3. Техніко-економічні показники технопарків України

(2000–2008 рр.) Показники

2000-

2001

2002 2003 2004 2005 2006

2007

2008 2000–2008
Проекти Технопарку
– прийняті 60 29 11 8 0 0 2 6
– у т.ч. виконувались 29 52 55 53 51 31 13 11
Реалізація продукції за проектами ТП, млн. грн., усього 177 618 1284 1787 2273 2280 2557 3000 13976
у т.ч. експорт 74 83 143 294 367 350 311 99 1721
Обсяги імпорту, млн. грн. 71 160 287 373 115 129 88 278 1501
Нараховано податків і мит, млн. грн., усього 32 97 219 289 183 265 231 69 1385
у т.ч. перераховано до бюджету 7 37 91 116 149 230 209 66 905
– податкові пільги 25 60 128 173 34 35 22 3 480
Бюджетний баланс, млн. грн., + -18,5 -23 -37 -57 +115 +195 +187 +63 +425
Створено нових робочих місць, од. 314 610 623 828 399 166 201 222 3363
Обсяги інвестицій, млн. грн. 0.5 0 320 129 11 8 6 31 505,5
Обсяги кредитів, млн. грн. 104 287 367 360 196 405 286 1145 3150
Бюджетне фінансування, млн. грн. 0 0 0 0 0 0 24 27 51

Висновки

На жаль, на сьогодні технопарки є єдиною в Україні формою інноваційної діяльності, що реально діє. Розмови про створення в країні національної інноваційної системи так і залишаються розмовами.

Разом з тим доводиться шкодувати з того, що внаслідок змін законодавства (повного виключення з нього будь-яких заходів державної підтримки інноваційної діяльності), а також внаслідок широкої кампанії витиснення технопарків з економічного й громадського життя країни, умови діяльності технопарків було різко погіршено. Протягом 2005, 2006 і практично всього 2007 року не було прийнято жодного нового проекту технопарків.

Перша редакція Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» №991 від 16.07.99 р. (далі – Закон про ТП) забезпечувала проектам технопарків такі заходи державної підтримки:

– звільнення від податку на прибуток;

– звільнення від податку на додану вартість з продажу в Україні;

– звільнення від сплати ввізного мита;

– звільнення від сплати ПДВ при імпорті товарів;

– кошти, отримані в іноземній валюті від реалізації продукції, не підлягають обов’язковому продажу;

– подовження терміну експортно-імпортних платежів із 90 до 150 днів.

Результати роботи провідних вітчизняних технопарків дозволяють стверджувати, що Закон про технопарки в його первісному вигляді є одним з найуспішніших економічних законів незалежної України і зараз був би ефективним антикризовим заходом.

Першим кроком з ліквідації державної підтримки інноваційної діяльності стала т. зв. «технічна помилка Уряду», коли з ініціативи Мінфіну на початку 2005 року було анульовано економічні статті Закону про інноваційну діяльність. Тоді ж було заблоковано Закон «Про спеціальний режим діяльності технопарків». І це незважаючи на те, що статею 8 Закону про технопарки держава гарантувала стабільність спеціального режиму на весь строк дії Закону, тобто на 15 років.

У березні 2006 року держпідтримку технопарків було частково відновлено, проте діє вона не повністю:

– звільнення від податку на прибуток (діє);

– звільнення від сплати ввізного мита (діє);

– кошти, отримані в іноземній валюті від реалізації продукції, не підлягають обов’язковому продажу (діє);

– розрахунки за експортно-імпортними операціями проводяться у строк до 150 календарних днів (діє);

– сплата ПДВ податковим векселем при імпорті нових устаткування, обладнання та комплектуючих – 720 календарних днів, матеріалів – 180 днів (не діє);

– фінансова підтримка:

– повне або часткове (до 50%) безвідсоткове кредитування (не діє);

– повна або часткова компенсація відсотків (не діє);

– прискорена амортизація основних фондів (не діє).

Але їх практичне виконання не було забезпечено. Більш того, блокування діяльності технопарків, що прямо порушує чинне законодавства, стало нормою.

Передбачене бюджетом 2007 року фінансування інноваційної діяльності Держінвестиції України використовували в основному на фінансування звичайних інвестиційних проектів. До технопарків дійшли тільки 3% виділених сум. Не вирішено ці питання в бюджетах 2008 та 2009 років.

Порушуючи чинний Закон про технопарки, митниця скасувала вексельну форму оплати ПДВ при митному оформленні імпортного постачання для виконання проектів технопарків. Досить незначні в загальному обсязі вексельних операцій на митниці (в 2007 р. технопарками було оформлено векселів ПДВ при ввозі на суму 18,3 млн. грн., з них в тому ж році погашено 9,2 млн. грн.), для технопарків митні векселі ПДВ на сьогодні є основною формою державної підтримки їхньої діяльності. Її ліквідація має для технопарків не лише економічний, але й психологічний ефект.

Результатом погіршення всупереч чинному законодавству умов діяльності технопарків є також втрата довіри зарубіжних і вітчизняних інвесторів до стабільності нормативно-правової бази інноваційної діяльності в Україні і згортання їхньої участі у фінансуванні ризикових інноваційних проектів, що призводить до зменшення інноваційної діяльності в цілому.

Аналіз наведених вище даних дозволяє стверджувати, що в короткій ще історії вітчизняних технопарків чітко досліджуються два етапи (табл. 3): етап інтенсивного зростання всіх без винятку показників (2000–2004 рр.) та етап стрімкого їх падіння (2005–2008 рр.). Єдиний виняток в другому періоді становив факт незначного, але все ж зростання загального показника обсягів реалізації продукції, створеної за проектами технопарків, що свідчить про надійність створюваних виробництв та стабільний попит на цю продукцію.

Про наявність негативних тенденцій, системних недоліків і потенційних погроз, які склалися в сфері інноваційної діяльності, свідчить не лише практика останніх років діяльності українських технопарків, але й висновки парламентських слухань «Національна інноваційна система України: проблеми формування і реалізації» (20.06.07) про те, що «негативні явища в інноваційній сфері набувають незворотного характеру і є загрозою технологічній та економічній безпеці України, що вимагає вживання невідкладних заходів як з боку вищого політичного керівництва країни, так і органів виконавчої влади на всіх рівнях».

Список використаних джерел

1. Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків: Закон України від 16.07.99 №991-ХІV.

2. Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України: Постанова Верховної Ради України від 13.07.99 №916-ХІ.

3. Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.06.2002 р. №40–1У.

4. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 16.01.2003 р. №433.

5. Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»: Закон України від 25.03.05 р. №2505–1У.

6. Вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку та технопарки України (нормативна база, умови реалізації проектів) // Матеріали Міжнародного інвестиційний форуму «Вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку та технопарки України: досягнення, проблеми, перспективи». – Харків, 2002. – 235 с.

7. Семиноженко В.П., Гриньов Б.В., Гагауз Н.І. та ін. Технологічні парки України. – Харків: Центр «Харківські технології», 2002. – 184 с.

8. Гринев Б.В. Инноватика. – Харьков, 2005. – 326 с.

9. Технологічні парки: світовий та український досвід / За ред. Д.В. Табачника, О.А. Мазура. – К.: ТП ІЕЗ, 2004. – 48 с.

10. Мазур А.А., Маринский Г.С., Гагауз И.Б. и др. Современные инновационные структуры и коммерциализация науки. – Харьков: Институт монокристаллов, 2003. – 350 с.

11. Пила В.І., Чмир О.С. Особливі територіально-господарські утворення: СЕЗ і ТПР. – К.: КДТЕУ, Хмельницький: ХІУП, 2000. – 312 с.

12. Стеченко Д.М. Інноваційні форми регіонального розвитку. – К.: Вища школа, 2002. – 254 с.

13. Яцків Я. Чи чекає українську науку перебудова? // Дзеркало тижня. – 2005. – №17 (544).

14. Малицький Б., Кабацький Є. Олегу, ти не маєш рації?… // Дзеркало тижня. – 2005. – №11 (539).

15. Шляхи активізації інноваційної діяльності підприємств / За ред. проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Денисенка. – К.: КНУТД, 2005. – 775 с.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий