Основні положення теорії рішень (стр. 1 из 3)
Основні положення теорії рішень
Зміст
1. Місце прийняття рішень у процесі управління економікою
2. Сутність прийняття управлінських рішень
3. Загальні підходи та методи розробки управлінських рішень
4. Поняття мети та альтернативи в теорії прийняття управлінських рішень
5. Дерево цілей
6. Основні вимоги до якості мети
7. Якість управлінського рішення та чинники, що впливають на неї
1. Місце прийняття рішень у процесі управління економікою
Концепція про можливість застосування наукових принципів для підвищення ефективності організації зародилася, коли управління як наука було ще в початковому стані. Відомо, що наука управління зародилася в Англії під час Другої світової війни, коли група вчених одержала завдання на рішення складних військових проблем, таких, як оптимальне розміщення споруд цивільної оборони і вогняних позицій, оптимізація глибини підриву протичовнових бомб і конвою транспортних караванів. У 50-60-і рр. методологія була оновлена, перетворена в цілий ряд специфічних методів і стала все більш широко застосовуватися для вирішення проблем в промисловості і ухвалення рішень в різних ситуаціях. Сьогодні моделі і методи науки управління використовуються практично скрізь.
Центральний пункт науки управління полягає в тому, щоб “забезпечити керівників організації науковою базою для вирішення проблем, пов'язаних з взаємодією компонентів організації на користь останньої як цілого”. Це важливо для всіх організацій, але особливо важким може бути застосування цього принципу у великих організаціях через високий ступінь спеціалізації.
Процес прийняття рішень — центральний пункт теорії управління. Наука управління прагне підвищити ефективність організацій шляхом збільшення здатності керівництва до ухвалення обґрунтованих об'єктивних рішень у ситуаціях виняткової складності за допомогою моделей і кількісних методів.
У науковій літературі має місце як розширене, так і вузьке розуміння ролі прийняття рішень у процесі управління економікою.
У розширеному розумінні прийняття рішень ототожнюється з усім процесом управління.
У вузькому розумінні, що зустрічається в першу чергу в літературі формально-математичного напряму, прийняття рішень трактується як вибір найкращого рішення з безлічі альтернативних варіантів. Розширене розуміння охоплює під поняттям прийняття рішень їх виконання, а також контроль і аналіз результатів їх реалізації.
2. Сутність прийняття управлінських рішень
Поняття «управлінське рішення» найчастіше вживається як обміркований намір, потреба зробити що-небудь на основі усвідомлення і постановки цілей, а також шляхів: досягнення при виникненні тієї чи іншої проблеми.
Управлінське рішення - директивний акт цілеспрямованої дії на об'єкт управління, заснований на аналізі достовірних даних, що характеризують конкретну управлінську ситуацію, визначення мети дій, і що містить програму досягнення мети.
Рішення визначають і як процес, і як акт вибору з декількох альтернатив, і як результат вибору. Рішення як процес характеризується тим, що воно протікає в часі, здійснюється в кілька етапів (підготовка, формування, прийняття і реалізація рішення). Етап прийняття рішень можна трактувати як акт вибору людини, що приймає рішення за допомогою визначених правил. Рішення як результат вибору являє собою план роботи, варіант проекту.
Управлінське рішення приймається керівником і спрямоване на підлеглий йому колектив, що, будучи об'єктом керування, здатний і зобов'язаний його виконати в точній відповідності з установленими правилами.
Розробка управлінського рішення пов'язана з великим обсягом необхідної інформації, її аналізом, на основі якого ставиться мета і розглядаються найбільш кращі варіанти (альтернативи) її досягнення.
Управлінське рішення характеризують такі ознаки:
· можливість вибору єдиної дії з безлічі альтернатив (якщо немає альтернатив, то немає і вибору, а виходить, і немає рішення);
· наявність мети — безцільний вибір не вважається рішенням;
· необхідність вольового акту людини, що приймає рішення, рішення формується через боротьбу думок і мотивів.
Людина, що приймає рішення – це особа, яка відповідальна за прийняття рішення після розгляду. Людиною, яка приймає рішення, може бути не тільки окрема людина але і група фізичних осіб.
Ще на стадії формування управлінського рішення керівник повинен подумати про необхідність і доцільність його прийняття.
Чи можна взагалі від нього відмовитися? Чи будуть витрати на розробку рішення сумісні з майбутнім ефектом? Необхідно пам'ятати, що будь-яке управлінське рішення повинно бути спрямоване, у першу чергу, на досягнення життєво важливих цілей організації, що очікують свого здійснення.
3. Загальні підходи та методи розробки управлінських рішень
З великої кількості підходів до вирішення проблем можна виділити три:
1) дескриптивний (або якісно-предметний);
2) нормативний (прийняття рішень за допомогою математичних методів);
3) змішаний.
Дескриптивний підхід заснований на психологічному моделюванні прийняття управлінських рішень. У першу чергу враховують особисті дані людини, яка приймає рішення, психологічні процеси, що її стосуються.
Нормативні моделі наголошують на тому, як людина, яка приймає рішення, повинна підходити до їх прийняття. Математична теорія прийняття рішень заснована на припущенні, що всі особи, які ухвалюють рішення, є "економічно мислячими" людьми і вони намагаються максимізувати результати господарської діяльності підприємства (наприклад, прибуток).
Досить часто сучасні управлінські ситуації вимагають застосовувати як дескриптивні, так і нормативні методи, тобто мова йде про змішаний підхід до вирішення проблем.
Що стосується методів прийняття рішень, зазвичай їх ділять на три групи (рис.1.1)
Рисунок 1.1 - Класифікація методів прийняття рішень
Перш за все людина, яка приймає рішення, повинна визначитися з методом його прийняття. Якщо обраний метод найбільш підходить до вирішення певної проблеми, ефективність прийнятого рішення буде найвищою. Виділяють наступні критерії вибору метода прийняття рішень:
· результативність;
· практичність;
· економність:
· часовий інтервал, необхідний для прийняття рішень.
Таким чином, метод прийняття управлінського рішення повинен бути таким, що обов’язково дасть позитивний результат при вирішенні проблеми, буде практичним у використанні, порівняно недорогим, а час прийняття рішення буде мінімальним.
Залежно від умов зовнішнього середовища і ступеня інформативності особи, яка приймає рішення проводиться наступна класифікація завдань прийняття рішень:
1) в умовах визначеності;
2) в умовах ризику;
3) в умовах невизначеності;
4) умовах конфлікту або протидії (активного супротивника).
В умовах визначеності на виробництві зважуються багато короткострокової дії, наприклад, визначення раціональніших розмірів партії запуску і випуску виробів і т.д.
В умовах ризику можуть зважуватися такі завдання, як: визначення оптимальної чисельності і раціонального розміщення обслуговуючого персоналу; вибір мір для ритмічного ходу виробництва і зниження собівартості; запобігання порушень, що перешкоджають безперебійному випуску продукції по всій номенклатурі і т.д.
Позначимо об'єктивні умови через Vj, де j - кількість об'єктивних різних умов, 1 ≤j ≤m.
Варіанти рішень (стратегій) позначимо через Сi, де i - кількість варіантів.
Результат, очікуваний при кожному сполученні варіантів рішення й об'єктивних умов, позначимо через Оij.
Тоді матриця рішень при j = 3 та і = 4 буде мати наступний вигляд (рис.1.2).
Матриця рішень дозволяє здійснити вибір рішень в умовах ризику, тому що в ній враховується ймовірність появи тих чи інших об’єктивних умов.
| V1 | V2 | V3 | |
| C1 | О11 | О12 | О13 |
| C2 | О21 | О22 | О23 |
| C3 | О31 | О32 | О33 |
| C4 | О41 | О42 | О43 |
Рисунок 1.2 – Матриця рішень
Позначимо через Рj ймовірність виникнення тих чи інших об’єктивних умов Vj. Сума ймовірностей ΣРj, виникнення можливих умов Vj дорівнює одиниці, що можна записати в такій формі (при кількості можливих станів m)
. (1.1)Оскільки сума ймовірностей дорівнює одиниці, математичне чекання можна виразити формулою
, (1.2)тобто, середнє значення результатів і-го варіанта рішення дорівнює сумі добутків кожної з величин результатів по всіх розглянутих об’єктивних умовах на відповідні ймовірності їхнього виникнення.
Вирішення завдань в умовах невизначеності являє собою більші труднощі, тому що для них неможливо зробити достовірний прогноз чи оцінити ймовірність дії об'єктивних різних умов. У таких випадках вибір рішень може здійснюватися тільки керівником, що вибирає найбільш кращі варіанти з його погляду.
В умовах конфлікту управлінські рішення приймаються на основі теорії ігор, про яку мова піде далі.
При формуванні варіантів рішень варто звернути увагу на два фактори – раціональність досягнення цілей і можливість реалізації рішення. Для оцінки цієї можливості використовують ймовірність його здійснення. Ця ймовірність може бути вимірювана суб'єктивно людиною, яка приймає рішення, чи експертами на основі аналізу різних причин, що можуть вплинути на реалізацію рішення.