регистрация / вход

Інвестиційне проектування 2

План Стор. Вступ ...2 Розділ I. Головні аспекти інвестування в сучасних умовах 5

План

Стор.

Вступ...............................................................................................................2

Розділ I. Головні аспекти інвестування в сучасних умовах............................5

1.1 Важливість інвестиційної діяльності та інвестиційний клімат в Україні.......................................................................................................5

1.2 Планування інвестиційного проекту та концепція “бізнес-плану”............7

Розділ II. Рекомендований зміст основної частини бізнес-плану..................11

2.1 Короткий опис проекту.............................................................................11

2.2 Компанія та її загальна стратегія..............................................................13

2.3 Маркетинговий аналіз та стратегія...........................................................14

2.4 Виробництво та експлуатація...................................................................21

2.5 Управління та процес прийняття рішень..................................................26

Розділ III. Розробка фінансової частини проекту...........................................28

3.1 Що повинен містити фінансовий розділ?.................................................28

3.2 Головні припущення.................................................................................30

3.3 Фінансова звітність та оцінка ефективності капіталовкладень................32

3.4 Фактори ризику та їх врахування.............................................................36

Розділ VI. Рекомендації по представленню бізнес-плану..............................38

Висновки і рекомендації................................................................................41

Список використаної літератури....................................................................44

Додатки

Вступ

Метою кваліфікаційної роботи є розкриття питання планування інвестиційного проекту та побудова відповідної структури його складання. Передумови для цього наступні, будь-який бізнес розвивається шляхом впровадження певних бізнес ідей. Коли ідея виформовується як процес від початку виникнення певних задумів до реального впровадження цих задумів у життя вона переходить у ранг проекту. Для реалізації будь-якого економічного проекту необхідні додаткові капітальні вкладення, тобто інвестиції. Таким чином, в цій роботі ми будемо розглядати саме інвестиційний проект, як складову частину економічного розвитку та методику планування цього проекту для його ефективної інтеграції в економічний простір.

Отже, зрозумілою є значимість планування, складання та реалізації інвестиційних проектів. Актуальність дослідження цього питання підкріплюється відсутністю в українській економіці практики бізнес планування, що є перепоною для інтеграції у світову економічну систему та залученню фінансових потоків ззовні під конкретні інвестиційні проекти.

Безумовно, ця тематика має дуже велике практичне значення, в першу чергу тому, що її розвиток допоможе підприємцям зорієнтуватися у бізнес середовищі, допоможе належним чином оформити та спланувати свою діяльність задля отримання інвестиційних позик та реалізації своїх задумів.

З точки зору наукового знання, питання бізнес-планування є найвигіднішою сферою для застосування різних аспектів економічних знань та їх розвитку. Справа в тому, що ґрунтовний бізнес-план інвестиційного проекту, як буде видно далі, зачіпає питання у сфері маркетингу, мікроекономіки, фінансового аналізу та, навіть, психології. Через це планування інвестиційних проектів обов’язково здійснюється командою фахівців у різних галузях, бо нерідко, якщо інвестиційний проект стосується виробництва, він також зачіпає певні технічні аспекти.

Якщо спробувати проаналізувати джерела інформації стосовно цієї тематики, то в цілому їх можна охарактеризувати наступним чином: література, яка була видана у межах пострадянського простору приблизно відповідає характеристиці “вчорашній день”. Це пов’язано, як вже зазначалося із відсутністю практики бізнес-планування. Лише зараз починають з’являтися джерела подібної інформації, які чітко відповідають міжнародним стандартам та вимогам.

Велику роботу в плані інформаційного забезпечення на цю тему проводить програма Таcіс по розповсюдженню технічної та бізнес інформації. Їх інформаційні видання розраховані на читачів з так званих Нових Незалежних Країн з урахуванням стану економіки та діючих бухгалтерських стандартів та нормативів.

Також, дуже велику користь з точки зору інформаційної бази з бізнес планування представляють вимоги банків та інвестиційних фондів щодо бізнес-планів проектів, які вони приймають до розгляду, зокрема вимоги та стандарти Європейського Банку Реконструкції та Розвитку та Фонду підтримки підприємств у нових незалежних країнах (Western NIS Enterprise Fund).

Необхідність проведення подібного дослідження викликана практичною відсутністю чітко сформульованої методики побудови бізнес-плану проекту та його складання відповідно до сучасних вимог, із урахуванням національних особливостей. Фактично, багато підприємців, які прагнуть реалізувати певні комерційні задуми опиняються в умовах невизначеності та не знають на що їм орієнтуватися при плануванні свого проекту. В роботі ж розглядається процес планування проекту як з точки зору того, хто його планує, так і з точки зору потенційного інвестора. Це можна порівняти із ситуацією, коли студент знає, що від нього буде вимагати на іспиті викладач, та знає, як йому треба діяти, щоб бути підготовленим.

Таким чином, метою роботи є створення чітких рекомендацій щодо побудови бізнес-плану проекту розрахованого на залучення інвестицій, надання практичних рекомендацій та порад стосовно оцінки бізнес середовища та місця проекту в ньому. Відповідно до цього, завдання можна сформулювати наступним чином: скласти орієнтовний посібник по плануванню інвестиційного проекту та оцінці його ефективності.

Результати роботи можуть бути використані підприємцями, які бажають ефективно планувати свою діяльність або вирішили звернутися до інвестиційного фонду по фінансову підтримку та студентами, які цікавляться цією тематикою. Хронологічно результати отримані в ході роботи практично не обмежуються, оскільки сучасні міжнародні норми, на яких зроблено наголос, діятимуть ще тривалий проміжок часу, та із появою певних змін, їх буде неважко врахувати, орієнтуючись на нижче приведену інформацію.

Можна виділити три способи, які використовуватимуться для розв’язання поставлених завдань. Перший, це аналіз наукових матеріалів та матеріалів практичного характеру, які мають переважно закордонне походження. Одночасне їх співставлення із українською дійсністю. Другий полягає у дослідженні тих вимог, які висуваються до інвестиційних проектів з боку банків та інвестиційних установ. Таким чином робиться спроба якомога найбільше пристосуватися до реальності економічного середовища. Третій спосіб відноситься до спроби проведення експерименту, тобто подання конкретного бізнес-плану на розгляд до банківської установи для виявлення його недоліків та відповідності встановленим вимогам.

Отже, переходимо до розв’язання поставлених завдань. Маю сподівання, що отримані результати стануть у нагоді вищезазначеним категоріям потенційних користувачів.

Розділ I. Головні аспекти інвестування в сучасних умовах.

1.1 Важливість інвестиційної діяльності та інвестиційний клімат в Україні.

Україна сьогодні знаходиться на шляху всебічних економічних перетворень. За таких умов, налагодження стабільного інвестиційного процесу є справою особливого значення. Але перед тим, як це довести, зробимо деякі зауваження.

По-перше, треба вточнити саме поняття “інвестиції”. Воно, зрозуміло має дуже багато значень, та може тлумачитися по-різному. Отже, в цій роботі ми будемо розглядати інвестиції у розумінні реальних капітальних вкладень, або, як їх ще прийнято називати в економічній літературі, прямих інвестицій.

По-друге, прямі інвестиції можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. І хоча, головний наголос зроблено на зовнішніх джерелах фінансування, це не становить принципової різниці для дослідження зазначеної тематики.

Отже, нестача капіталу є головною проблемою перехідної економіки. Важливість грошей для економічної системи можна без сумніву порівняти із важливістю крові для організму людини. Коли економічний організм знаходиться на початку процесу свого відновлення, йому вкрай необхідні додаткові ін’єкції, тобто, фінансові вливання, які б були каталізатором економічного розвитку.

Таким чином, можна зробити висновок, що першочерговою умовою процесу інвестування є наявність певних джерел фінансових коштів. Ці джерела можуть мати різні ознаки, певні переваги та недоліки. З огляду на це, можна виділити наступні групи:

· Міжнародні фінансові установи (МВФ, ЄБРР і т.д.);

· Іноземні банки та інвестиційні фонди;

· Транснаціональні корпорації та великі компанії;

· Національні банки та фінансові установи;

· Національні підприємства та приватні інвестори.

Кожне з цих джерел має, звичайно, певні переваги та недоліки. Скажімо, централізовані фінансові вливання з міжнародних фінансових установ вже довели свою неефективність. Іноді складається враження, що український уряд отримує наступні транші грошових коштів задля сплати відсотків за попередніми боргами. Така політика, зрозуміло, не може призвести ні до чого доброго. Постійна реструктуризація накопичених боргів лише відтягує той час, коли, врешті решт, комусь доведеться розраховуватися. Тому подібні вливання “зверху” не є, на мою думку, ефективними для відновлення української економіки. Це можна спробувати пояснити чи то невмінням розподіляти фінансові надходження, чи то відсутністю відповідних механізмів, проте ми не будемо зачіпати подібні питання.

У таких умовах Україна змушена піти іншим шляхом, який має принципові відмінності. Перед тим, як його обґрунтувати, звернемося до теорії. Проаналізуємо добре відоме монетарне рівняння:

M*V=P*Q , де

M – обсяг грошової маси;

V – швидкість її обертання;

P – рівень цін;

Q – обсяг товарної продукції.

Застосуємо це співвідношення до нашого прикладу. Якщо всередину країни трапляються фінансові вливання, то M відповідним чином зростає. Це зростання повинно компенсуватися з іншого боку або зростанням обсягів продукції (Q), що виробляється всередині країни, або зростанням рівня цін (P).

Отже, можна зробити наступний висновок: якщо капітальні вкладення не відображаються відповідним чином на розвитку виробництва, його оновленні та реструктуризації – це неминуче призводить до негативних наслідків, які в першу чергу пов’язані із інфляційними процесами.

Така ситуація вимагає надзвичайної ефективності від органів, що здійснюють розподіл отриманих коштів. Якщо цього нема, то залишається єдиний можливий напрям розвитку – реалізація конкретних інвестиційних проектів. За умови, коли інвестиційний процес здійснюється на рівні окремих підприємств чи проектів, він регламентується суто економічними важелями, що забезпечує безумовний позитивний вплив на розвиток економіки.

Нажаль, інвестиційний клімат в Україні не можна назвати сприятливим. Він характеризується загальною економічно нестабільністю, нестабільністю законодавства, нерозвиненістю банківської системи та браком фінансових ресурсів всередині країни. Поки що не сформувалася стабільна практика кредитування підприємств, відсотки, за якими українські банки погоджуються надавати кошти під інвестиційні проекти, дуже часто перевищують закладені у проекті норми рентабельності. Це, зрозуміло, унеможливлює реалізацію економічно ефективних інвестиційних проектів.

У таких умовах, шляхи отримання грошей для реалізації певних задумів ведуть за кордон. За умови неможливості використання внутрішніх фінансових ресурсів, дуже привабливими стають кредитні кошти іноземних інвесторів. Не зважаючи на не досить привабливі умови, великі інституціональні західні інвестори, міжнародні фінансові установи та фонди починають звертати увагу на український ринок. Мотиви для цього можуть бути різними. Українське економічне середовище одночасно і приваблює і відштовхує. Для прикладу можна навести стислу характеристику, яку зробив Фонд підтримки підприємств у нових незалежних країнах (Western NIS Enterprise Fund ) у своєму звіті за 1998 рік: “...хоча Україна й займає стратегічне географічне положення, має багаті природні ресурси та робочу силу з високим рівнем освіти, що робить її привабливим інвестиційним середовищем, вона ще не досягла свого очікувано потенціалу через те, що не змогла звести до мінімуму втручання держави у дію ринків, усунути адміністративні перепони, що заважають веденню бізнесу, виконати намічені показники приватизації та стати привабливою для іноземних та внутрішніх інвесторів.”[1]

Отже, маємо зробити дещо оптимістичний висновок, що українська економіка знаходиться на шляху до повної реалізація свого потенціалу, та однією з необхідних передумов стимулювання цього процесу є професійна організація планування та здійснення інвестиційних проектів.

1.2 Планування інвестиційного проекту та концепція “бізнес-плану”.

Від розгляду загальних тенденцій розвитку інвестиційних процесів перейдемо до аналізу процесу створення, планування та реалізації конкретного бізнес проекту.

Зрозуміло, будь-який інвестиційний проект не може розглядатися у відриві від конкретного підприємства. Кожне підприємство під час свого життєвого циклу проходить різні стадії розвитку, які й обумовлюються тими проектами, які здійснює підприємство, а оперативна діяльність вже є похідною від цього процесу. Для кращого розуміння цього пропоную побудувати умовну модель життєвого циклу підприємства. (Мал.1)

Мал. 1 Інвестиційний проект та розвиток підприємства

Таким чином, життєвий цикл підприємства складається з поступового проходження різних інвестиційних проектів, як певних стадій свого розвитку. Такі проекти не обов’язково повинні повністю базуватися на окремому підприємстві, вони можуть розроблятися спільно, фінансуватися з різних джерел та справляти вплив на стан не лише конкретного підприємства, а й у межах міста чи держави.

Отже, відповідно до поставленої мети дослідження, розглядатиметься саме процес планування та реалізацій інвестиційного проекту, як складової частини будь-якої економічної активності.

Будь-який інвестиційний проект проходить три головні фази свого розвитку, це передінвестиційна фаза, інвестиційна фаза та експлуатаційна або оперативна фаза. Планування проекту здійснюється у передінвестиційній фазі за наступною структурою:

- Аналіз інвестиційних можливостей (Identification)

- Аналіз альтернатив проекту та попереднє визначення (Feasibility Study)

- Попереднє ТЕО (Pre-Feasibility Study)

- Бізнес-план (BUSINESS PLANNIG) [2]

Як бачимо, вінцем процесу планування проекту є створення бізнес-плану.

Бізнес-план є поняттям набагато ширшим, ніж прийнято уявляти. Принаймні, в нашій країні, за відсутності практики бізнес планування, його дуже часто ототожнюють із штучними економічними розрахунками, або техніко-економічним обґрунтуванням. Насправді ж, складання бізнес-плану інвестиційного проекту вимагає роботи не одного спеціаліста, бо як буде розглянуто далі, кожен бізнес проект зачіпає велику купу питань пов’язаних із різними сферами знання. Це насамперед питання економічної ефективності, маркетингового аналізу, фінансового планування та, навіть, політичні аспекти.

Треба сказати, що навіть на Заході, де вже сформувалися чіткі історичні традиції планування будь-якої економічної діяльності, тим більше діяльності інвестиційної, не існує єдиного стандарту на розробку бізнес-плану. Це в першу чергу пов’язано із різницею в цілях бізнесу чи окремих проектів, та із безлічу варіантів середовища, в якому вони діятимуть.

Мал. 2 Схема процесу бізнес-планування [3]

Структурно-логічна схема процесу бізнес планування зображена на Мал.2. Вона пояснює місце процесу бізнес-планування у житті будь-якого інвестиційного проекту.

Хоча в цілому бізнес-план вважається інструментом для отримання кредиту, він безумовно виконує функції набагато глибші:

- виявлення цілей бізнесу

- сприяння виробленню стратегії та оперативної тактики для досягнення цілей бізнесу

- створення системи вимірювання результатів діяльності

- надання інструментів для управління бізнесом

- виявлення альтернативних напрямків розвитку.

Існують різні вимоги до бізнес-плану для вже існуючої компанії та для компанії, що починає створюватися, існування якої залежить від даного проекту.

У випадку вже існуючої компанії, бізнес-план повинен містити звіт про минулу роботу та базуватися саме на ній, у той час, як у випадку нової компанії, особлива увага повинна бути відведена самому проекту.[4]

Існує велика кількість розробок щодо складання бізнес-плану, проте всі вони частково відтворюють одна одну та можуть відрізнятися послідовністю розділів.

Так чи інакше, бізнес-план повинен містити наступні розділи:

  1. Стислий опис проекту
  2. Бізнес та його стратегія
  3. Ринок та маркетингова стратегія
  4. Виробництво та експлуатація
  5. Управління та процес прийняття рішень
  6. Фінанси
  7. Фактори ризику
  8. Додатки

Розділ II. Рекомендований зміст описової частини проекту

2.1 Короткий опис проекту

Нажаль, цей розділ дуже часто недооцінюється розробниками проекту. Хоча насправді, він є одним з найважливіших, бо може викликати (або ні) зацікавленість з боку того, хто його читає, тобто потенційного інвестора або банкіра.

Як вже зазначалося, залежно від того, чи базується інвестиційний проект на вже існуючій компанії, чи його планується організувати на базі новоствореного підприємства, акцент повинен бути зроблений відповідно на компанії та її стратегії або на самому проекті.

Так чи інакше, наведемо перелік головних питань, які повинні бути окреслені у цьому розділі.

Проект

- Назва проекту;

- Джерела фінансування;

- Розміщення проекту;

- Мета проекту;

- Обґрунтування проекту.

Бізнес

- Коротка історія бізнесу, що описує період його створення та розвитку;

- Короткий опис існуючої стадії розвитку бізнесу та середи, в якій він здійснюється;

- Опис того, як було прийнято рішення про просування бізнес-плану та здійснення інвестиційного проекту.

Продукція

- Стислий опис того, що робить продукцію унікальною та тих характерних особливостей, які ставлять її поза конкуренцією у ціновому, якісному або іншому відношенні.

Ринок

- Об’єм ринку, що існує, його прогнозоване зростання;

- Опис ринку внутрішнього та/чи міжнародного;

- Канали розподілу;

- Прогнозоване зростання;

- Визначення орієнтовної частини ринку.

Керівництво та персонал

- Наскільки укомплектований штат?

- Який освітній рівень?

- Який рівень безробіття в цій сфері бізнесу?

- Короткий опис вже набутого досвіду (треба підкреслити сильні сторони!)

Фінансування

- Опис точних цілей необхідного фінансування;

- Прогнозування доходів та чистого доходу після сплати податків на три роки;

- Проектування початку надходження прибутку.

Отже, саме цей розділ має особливе значення. Як правило, дуже важливо перше враження від запропонованого проекту, якщо він, звичайно, є інструментом для отримання додаткового фінансування. Потенційний інвестор скоріше не буде ретельно роздивлятися та досліджувати всі розділи запропонованого бізнес-плану, цим будуть займатися відповідні підрозділи банків або інвестиційних компаній. Ви ж повинні справити враження саме в цьому розділі для прийняття рішення про розгляд проекту.

Тут доцільно окреслити загальні переваги від проекту. А саме, треба окреслити сторони, які виграють від здійснення проекту. Особливо це стосується проектів, які сприяють впровадженню енергоефективних технологій та є очевидно суспільно корисними. Цими сторонами можуть бути: національні та місцеві уряди (включаючи податкові органи), жителі, інвестори, фінансисти, постачальники обладнання та споживчих товарів, робітники, працівники компанії та ін. Інтереси цих сторін різні, проте вони не є взаємовиключними:

- Народ виступає за поліпшення навколишнього середовища, покращення умов життя та створення робочих місць;

- Уряди шукають шляхи розширення бази оподаткування та зменшення капітальних та поточних витрат;

- Інвестори, фінансисти та постачальники віддають перевагу проектам та угодам із нульовим рівнем ризику.[5]

В плані повинна бути зроблена спроба принести користь всім сторонам, створити безпрограшні ситуації.

Насправді, все що буде написано в цьому розділі потім повинно бути детально розкрито у основних розділах бізнес-плану. Але перед тим, як до цього перейти, треба детально окреслити само підприємство, яке висуває цей проект.

2.2 Компанія та її загальна стратегія

Цей розділ робить наголос на самій компанії, яка здійснює проект, він не повинен перевищувати 5-ти сторінок.

Контрольний перелік питань, які повинні бути тут окреслені є наступним:

- Дата створення компанії та її юридична форма;

- Історія розвитку компанії;

- Власники та акціонери;

- Основний та допоміжні види діяльності;

- Управлінський апарат та персонал;

- Загальна характеристика керівництва компанії (освіта, досвід роботи);

- Інфраструктура та виробництва;

- Місце розташування;

- Територія, нерухомість, їх стан;

- Основні етапи виробництва;

- Фактори, що впливають на якість та собівартість;

- Методи реалізації продукції;

- Попередній та поточний фінансовий стан.

Звичайно, ваша компанія повинна бути представлена в цьому розділі у найвигіднішому світі, як така що є кредитоспроможною та здатна реалізувати економічно ефективний проект. В цьому руслі пригадуються слова відомого менеджера Лі Якокки: “Задля того, щоб отримати кредит, ви повинні довести, що він вам не потрібний”.[6] Це, звичайно, певною мірою жарт, проте має під собою певне підґрунтя.

Перед тим, як перейти до наступної позиції, яка повинна бути представлена в офіційному бізнес-плані, пригадаємо, що бізнес-план складається не лише для подання заявки на отримання кредиту. У цьому розумінні дуже суттєвою порадою, як на мене, є порада менеджерам компанії, незалежно від того, чи вона є новоствореною, чи вже діяла певний час у бізнес-середовищі. На цьому підході наполягають сучасні теоретики ведення бізнесу та, навіть, психологи. А саме, менеджерам вкрай необхідно в першу чергу для себе відповісти на наступні запитання:

1. Які ваші персональні цілі та завдання при управлінні компанією?

2. Які з них є короткостроковими, а які довгостроковими?

3. Яким чином вони будуть досягнуті?

4. Які завдання самого бізнесу?

Такий структурований підхід дозволяє дійсно спланувати свою діяльність та діяльність підприємства, визначити проміжні та кінцеві завдання та результати, яких бажано досягнути. Нажаль, дуже часто трапляються авантюристи, які не аналізують подібним чином своєї діяльності, тому серед затверджених бізнес-проектів, які були ретельно досліджені та під них було залучено фінансування, трапляється багато невдалих.

2.3 Маркетинговий аналіз та стратегія

Ефективний маркетинг – ключовий параметр вдалого бізнесу. Одна з головних причин невдач – недостатнє розуміння ринку та ринкового середовища.

Дуже часто цей розділ складає головну перепону для підприємців, які розробляють бізнес-план. Тут необхідно оцінити маркетингової можливості вашої продукції. Підприємець повинен показати, що він добре розуміє ринок та вимоги ринку до його продукції.

Цей розділ повинен складатися з:

- Аналізу сектору ринку. Структура цього сектору може мати великий вплив на успіх бізнесу.

- Аналіз потреб споживачів. Ваш бізнес повинен задовольняти очікування споживачів. Для того, щоб цього досягнути, треба спочатку їх визначити.

- Аналіз конкурентів. Ринкова економіка – це конкуренція. Для того, щоб вижити та мати успіх, вам необхідно знати, хто є вашими конкурентами, яким чином вони ведуть свій бізнес, та, по можливості, ключові фактори їх успіху.

- Аналіз ССМЗ. З урахуванням всіх наведених вище аспектів можна провести так званий аналіз ССМЗ. Це аналіз Сильних та Слабких сторін, Можливостей та Загроз бізнесу. Цей аналіз є засобом для виявлення потенційних переваг вашого бізнесу.[7]

Наведемо перелік ключових питань, які повинні бути наведені по кожному з цих підрозділів.

Аналіз сектору ринку

- Який сукупний обсяг продажу по цьому сектору?

- Який сукупний обсяг продажу, що розглядається у бізнес плані?

- Яку частину продукції треба реалізовувати на регіональному, національному та міжнародному ринках?

- Які прогнози щодо продажу продукції на внутрішньому та міжнародному ринках?

- Опишіть відповідні сегменти ринку, на які ви розраховуєте, та тенденції їх розвитку.

- Який середній рівень прибутковості відповідної продукції?

- Які є можливі обмеження по продажу, та як ви передбачаєте їх подолати?

Аналіз потреб споживачів

Питання, які повинні тут бути окреслені розіб’ємо на дві частини, залежно від рівня споживачів, а саме:

Посередники:

- Яка необхідна упаковка продукції?

- Який строк її зберігання?

- Як часто можуть здійснюватися поставки?

- Які умови оплати (кредитування)?

- Які необхідні гарантії?

Кінцеві споживачі:

- Хто є кінцевими споживачами?

- Де вони знаходяться?

- Як часто вони купують продукцію?

- Як вони реагують на ціну продукції?

- Як визначають якість продукції?

- Яких спеціальних якостей вони вимагають від продукції?

- Скільки б вони сплатили за обслуговування?

- Наскільки вони задоволені вже існуючою продукцією?

Та особливо щодо споживачів:

- Типи людей, що споживають вашу продукцію

- Виходячи з яких факторів вони приймають рішення?

- Який рівень їх доходу чи до якої групи вони відносяться?

- Який тип просування товару на ринку буде стимулювати їх покупки?

Це короткий перелік тих питань, на які треба відповісти при складанні плану маркетингу. Відповідні на них не повинні бути простимим припущеннями та чиїмись персональними уявленнями. Вони повинні ґрунтуватися на фактичних даних отриманих через опитування, анкетування, співбесіди і т.д.

Звичайно, не обов’язково відображувати всі вказані позиції у офіційному бізнес-плані, який подаватиметься до кредитної установи, проте, кредитор повинен безумовно відчути, що ви провели ретельне маркетингове дослідження та спираєтесь у своєму плані на реальні потреби ринку. Було б також доцільно навести зразки заповнених анкет чи результати отримані після опитування потенційних покупців.

Аналіз конкурентів

- Яка якість продукції та послуг?

- Яка репутація?

- Як до них відносяться покупці?

- Як вони розповсюджують свою продукцію?

- Чи мають вони надійні фінансові ресурси?

- Чи вдало вони керують своїм бізнесом?

Також конкурентів зручно аналізувати за допомогою зведеної таблиці, яка б відображала конкуренту структуру ринку, на якому ви збираєтесь діяти. [8]

Наприклад:

Назва конкуренту

Продукт чи послуга, що ним виробляється

Частка ринку (%)

Ваші переваги

ЧП “Дикий Сад”

Надання доступу до Internet

35%

Пільги для студентів, м’яка цінова стратегія, можливість плавного входу для корпоративних клієнтів.

ООО “Комцент”

Надання доступу до Internet

20%

Незалежний супутниковий канал. Вища швидкість зв’язку по виділених лініях.

Складання подібної аналітичної таблиці допоможе краще зрозуміти, яку маркетингову стратегію треба обрати та яким чином діяти, щоб захопити частину ринку ваших конкурентів.

Аналіз ССМЗ.

Контрольний перелік питань тут сформулювати дещо важко, бо кожний проект має свої специфічні риси, від яких і залежить його слабкі чи сильні сторони. Пояснимо лише концепцію цього аналізу. Спочатку треба виділити всі можливі переваги та недоліку проекту та процесу його здійснення. Тобто, визначити сильні та слабкі сторони. При цьому, кожний з об’єктів може мати як переваги, так і недоліки. До об’єктів можуть належати: система розповсюдження, сама продукція, технологія, управління компанією, фінансові ресурси і т.д.

Потім, розподілені об’єкти треба проаналізувати по відношенню до того, які вони створюють можливості, та які загрози спричиняють.

Дані необхідно подати у вигляді таблиці, але це знову той розділ, який створюється саме для внутрішніх потреб компанії, яка створює бізнес-план проекту, він не повинен обов’язково бути включений у документи, що подаються до кредитної установи.

Наведений розділ – лише перша частина плану маркетингу. Вона відображає аналіз ринкового середовища, тобто тієї ситуації, яка має місце. Що б тут ще можна було порадити?

По – перше, хоча це і є незвичною практикою для української економіки перехідного періоду, треба навести інформацію про твердим замовленням та укладеним угодам, які ви маєте вже сьогодні. Присутність в бізнес-плані інформації про форвардні контракти з покупцями та постачальниками вносить елемент впевненості та стабільності у сприйняття проекту, в першу чергу, інвестором.

По – друге, хоча це і нерідко виділяють у окремий розділ, треба дослідити питання Регулювання та Зовнішніх обмежень, а саме, які необхідно отримати дозволи та ліцензії на національному та регіональному рівнях. Які існують вимоги щодо екологічної безпеки і т.д.[9]

Насправді, ці питання є вкрай необхідним, бо дуже часто трапляються випадки, коли, забувши про нього, бізнесмени зустрічаються із складнощами, про які вони раніше навіть не уявляли. Особливо якщо інвестиційний проект стосується певного виробництва, така інформація повинна зводитися у окремий розділ.

Після дослідження характеристик ринку у минулому розділі бізнес-плану, маркетингова стратегія, наведена в цьому розділі, змальовує специфічні маркетингові дії, які підприємець планує здійснювати для досягнення своїх цілей.

Будь-яка маркетингова стратегія будується відповідно до концепції “4P”:

- Product;

- Price;

- Promotion;

- Place.

Тобто, усі маркетингові заходи можуть здійснюватися за чотирма напрямками: продукція, ціна, просування, місце продажу, відповідно. [10]

Продукція. Робота в цьому напрямку передбачає зосередження на властивостях самого продукту, що пропонується споживачам, на його особливостях та специфічних якостях. Це допоможе побудувати свій власний імідж та зробити його кращим, ніж імідж ваших конкурентів.

Для того, щоб найкращим чином сформулювати маркетингові заходи в цьому напрямку, треба відповісти на наступні питання:

- Які соціальні характеристики та унікальність продукції?

- Яка потрібна якість продукції по кожному з сегментів ринку, на які спрямований бізнес?

- Яка кількість продукції необхідна по кожному з сегментів ринку?

- Яким є асортимент продукції?

- Який вид обслуговування пропонується разом із продукцією?

- Яким повинен бути строк зберігання продукції?

- Які пропонуються гарантії покупцеві?

Ціна. Це є один з найскладніших та найвагоміших компонентів. Складність його передусім полягає в тому, що при виборі цінової стратегії повинні враховуватися безліч факторів, такі, як цілі бізнесу, зовнішні фактори (конкуренти, споживачі і т.д.) та внутрішні фактори (виробничі витрати, рівень заробітної плати і т.д.) Цінова стратегія будується виходячи з відповідей на наступні запитання:

- Який рівень цін?

- Який рівень цін у порівнянні із конкурентами?

- Чи існують рівні інтервенції цін?

- Чи проводяться якісь спеціальні заходи, пов’язані із ціноутворенням?

- Чи пропонується спеціальна ціна для посередника?

- Чи планується система знижок?

- Чи використовуються система бонусів, яка стимулює покупців?

- Яка політика диференціації цін?

- Які специфічні умови оплати?

- Яка конкуренція серед посередників?

Просування. Просування на ринок є вирішальним фактором у ринковій економіці. Воно повинно бути предметом постійної уваги. Як заходи для просування продукції можуть використовуватися: особистий продаж, реклама, зв’язок із громадськістю та ін. Розглянемо ці компоненти по головним аспектам.

Особистий продаж.

- Яка кількість продавців в штаті?

- Чи спеціалізовано продаж за географічним розподілом чи за типом продукції?

- Яка періодичність візитів до покупців?

- Наскільки часто складаються звіти по продажу?

- Як часто аналізуються результати продажу?

- Яким чином добирається персонал?

- Чи навчений персонал техніці переговорів?

- Наведіть статистику продажу, якщо вона збирається.

Реклама

- Який використовується/планується використовувати вид реклами?

- Який бюджет визначено на цілі реклами?

- Яким чином здійснюється відбір засобів масової інформації?

- Які використовуються рекламні повідомлення та зовнішній вигляд реклами?

- Чи створено графік проведення рекламної компанії?

- Чи побудовано систему виміру ефекту від реклами?

- Яким чином добираються рекламні агенти?

Зв’язок із громадськістю

- Яким чином підтримується зв’язок із засобами масової інформації (прес-релізи, конференції)?

- Чи влаштовуються будь-які інформаційні зустрічі, дні відкритих дверей, екскурсії і т. ін.?

- Чи приймає участь хто-небудь з членів правління у заходах по зв’язкам із громадськістю?

- Чи існують якісь контакти із місцевими органами влади та іншими урядовими структурами?

- Чи здійснюються публікації річних звітів фінансової діяльності?

Інші заходи по просуванню на ринок

- Чи здійснюється придбання подарунків для налагодження ділових стосунків?

- Чи пропонуються спеціальні ціни? Протягом якого строку вони діють?

- Чи влаштовуються конкурси, ігри, вікторини, які сприяють просуванню продукції на ринок?

- Наскільки посередники пристосовані до таких форм просування товарів на ринок?

- Чи існують якісь юридичні вимоги щодо проведення подібних заходів?

Місце продажу. Канали розподілу також мають вирішальний вплив на стратегію вибору продукції, її просування на ринок та ціноутворення.

- Якими є канали розподілу продукції по ринкових сегментах, та через яку кількість точок роздрібної торгівлі він здійснюється?

- Які засоби транспортування продукції?

- Чи використовуються власні або інші засоби транспортуванні?

- Яким чином перевозяться товари?

- Яким чином і де зберігається продукція?

- Чи використовується система управління запасами?

- Яким чином розповсюджується інформація про продукцію?

Виходячи із наведеної у попередніх розділах інформації, припускають, що рішення про прийняття проекту вже прийнято, та існують усі необхідні передумови для його ефективного здійснення, тому у наступному розділі розробляється план виробництва та експлуатації.[11]

2.4 Виробництво та експлуатація

Відповідно до прийнятого рішення про впровадження проекту, встановлюється приблизний часовий період для його здійснення.

В цьому розділі потрібно подати детальний опис процесу виробництва та організації робіт. При цьому слід велику увагу приділяти всім факторам, що впливатимуть на вартість (календарний план є одним з цих факторів, оскільки витрати з’являються раніше, ніж мають місце надходження від самого бізнесу).

Щодо планування розвитку виробничого процесу, як-правило, бізнес-план містить стратегію інвестування у виробниче обладнання та будівлі, а також можливі заходи по реалізації того обладнання, яке не знадобиться після реалізації бізнес-плану. Це є джерелом надходження коштів від проданих або зданих в оренду активів, що не використовуватимуться у майбутньому.

Відповідно до цього повинен бути розроблений календарний план у вигляді графіку витрат, по яких буде отримана фінансова віддача.

Для кращого розуміння наведемо приклад такого плану.

Приклад календарного плану (Табл.1 ) [12]

Задача ß Період Þ

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Аналіз ситуації

ÿ

Оцінка проекту

ÿ

ÿ

Продаж активів

ÿ

ÿ

ÿ

ÿ

ÿ

ÿ

ÿ

Підпис підрядного контракту

ÿ

Будівництво

ÿ

ÿ

ÿ

Закупівля обладнання

ÿ

Встановлення обладнання

ÿ

ÿ

Попереднє просування на ринок

ÿ

ÿ

ÿ

ÿ

ÿ

Найом персоналу

ÿ

ÿ

ÿ

ÿ

Навчання персоналу

ÿ

ÿ

1-а фаза виробництва (30%)

ÿ

ÿ

2-а фаза виробництва (70%)

ÿ

ÿ

Вихід на повну виробничу потужність

ÿ

Нерідко недооцінюється важливість складання подібних планів, проте вони допомагають ретельно спланувати усі заходи пов’язані із налагодженням виробничого процесу та ефективної експлуатації придбаного обладнання. Вони в першу чергу дозволяють зменшити витрати капіталу, завдяки ефективному розподілу фінансових потоків в часі, та запобіганню зайвих або невчасних витрат.

Придбання виробничого обладнання.

Звичайно, будь-який проект пов’язаний із придбанням певного технологічного обладнання. Для того, щоб проект був дійсно реальним, в нумо повинна бути наведена детальна специфікація кожної одиниці обладнання, що планується придбати протягом часу дії проекту. Проте, перед цим треба відповісти на наступні запитання:

- Які вимоги до місцевої інфраструктури повинні задовольнятися?

- Чи планується придбати нове обладнання або реконструювати старе, які для цього наявні можливості?

- Повинні бути пораховані усі можливі витрати, пов’язані не лише із виробництвом.

- Які додаткові витрати можуть виникнути у період між поставкою обладнання та його встановленням?

Після того, як отримані відповіді по цих запитаннях, треба зробити специфікацію обладнання, спираючись на інформацію отриману від постачальників, за наступною схемою:

Приклад специфікації обладнання (Табл .2) [13]

п/п

Одиниця обладнання

Одиниці виміру

Кіль-ть

Виробник

(Постачальник)

Ціна

Дата

придбання

1.

Прогресивний запитувач

шт.

8

НПП “Металпромсервіс”, м. Миколаїв

2400

01.04.00

2.

Штуцер з’єднувальний

шт.

16

Lincolnidustrial, GmbH, Германія

8200

08.04.00

3.

Насос плунжерний

шт.

1

Завод “Смазка”,

м. Миколаїв

1350

09.04.00

4.

Блок контролю

шт.

1

Rebs, GmbH, Германія

2600

20.04.00

5.

Пластикові шланги

м.

25

Завод “Зоря”,

м. Миколаїв

160

15.04.00

6.

Фітінги

шт.

12

НПП “Элсмас”,

Росія

560

18.04.00

Всього

Сума 15270

Після цього, також доцільного навести інформацію щодо того, який спосіб придбання обладнання буде запропоновано та погоджено з банком. Чому було обрано саме цей спосіб та яким чином обиралися постачальники обладнання. Можливо є сенс провести тендер на постачання обладнання серед конкуруючих постачальників.

План виробництва та розрахунок випуску продукції.

Цей розділ є дуже важливим, оскільки він дозволяє оцінити ступінь реалістичності бізнес-плану. Для більшості планів об’єм випуску продукції буде досягати проектованої величини поступово (так звана “крива вивчення”). Бізнес-план в якому об’єм випуску продукції досягає необхідної кількості у перший тиждень початку виробничого процесу, у більшості випадків є нереальним.

Виробничі фактори.

Вони являють собою основу для фінансових розрахунків.

Дуже важливо перелічити всі витрати, необхідні для того, щоб запустити виробництво.

Перед тим, як навести орієнтовну структуру можливих витрат, зробимо деякі зауваження:

- Для досягнення зручності у фінансових розрахунках можна згрупувати деякі сировинні матеріали, що не є дуже важливими, у групу “додаткові” або “інші”. Це полегшить розрахунки.

- У деяких випадках дуже важко виділити різницю між пропорційними та непропорційними факторами виробництва: енергія або транспорт можуть бути віднесені як до тих, так і до інших. Але треба завжди намагатися виділяти різницю між цими факторами.

- Транспортні засоби можуть бути використані як для виробництва, так і для загальних цілей.

Отже, які виробничі витрати можливі при здійсненні проекту:

- Пропорційні фактори

- основні сировинні матеріали

- додаткове виробництво продукції

- енергія (вугілля, газ, нафта, електроенергія)

- матеріал для упаковки

- Непропорційні (постійні) виробничі фактори

- заробітна плата штатного персоналу

- страхування

- витрати на технічне обслуговування відповідно до встановленого графіку

- роботи по очистці підприємства

- мобільне обладнання (яке часто використовується для широкого кола робіт, воно також може вважатися постійним виробничим фактором)

- супутня продукція

- комерційна супутня продукція (придатна для продажу)

- інші комерційні відходи (придатні для продажу).

Також треба пам’ятати, що окрім основних капітальних вкладень у виробниче обладнання обов’язково виникають додаткові капітальні вкладення. Їх приблизний перелік може мати наступний вигляд:

- попереднє технічне вивчення

- витрати на виробничі лінії

- витрати на допоміжне обладнання (трансформатори, резервуари для палива і т. ін.)

- витрати на доставку (упаковка, митна служба, фрахт, страхування і т.д.)

- монтаж та встановлення обладнання

- спеціальне навчання для операторів

- подальше обслуговування: доведення та налагодження апаратури

- зберігання запасних частин та спеціального обладнання

Відповідно до наведених виробничих факторів та факторів фізичних капітальних вкладень будується виробничий план . Він повинен враховувати та включати наступні позиції:

- обмеження випуску продукції у період введення в експлуатацію

- поступове нарощення потужностей до виведення підприємства на повну потужність

- використання виробничих потужностей відповідно до встановленого режиму експлуатації обладнання

- нормування робочого часу

- часовий графік ремонтних робіт

- врахування коливань поставок сировини протягом року

- умови зберігання готової продукції (тривалість зберігання вимагає додаткових фінансових коштів)

- періоди очікуваних несприятливих погодних умов.

Велика увага інвесторів вашого проекту буде прикута до системи контролю якості, яку ви пропонуєте застосовувати у проекті. Це повинна бути система, що дозволяє у будь-який період часу здійснити перевірку відповідності випущеної продукції встановленим стандартам. Цей процес обов’язково повинен містити як перевірку сировинних матеріалів, так і перевірку готової продукції для того, щоб скоригувати виробничі лінії та переглянути сам процес виробництва для підтримання необхідного рівня витрат та якості продукції. [14]

2. 5 Управління та процес прийняття рішень

Ефективний менеджмент – запорука успіху проекту. Якщо це розумієте ви, то інвестор тим більше це розуміє. Тому, цей розділ також є одним з найголовніших.

При формуванні управлінської структури завжди слід пам’ятати про вирішальну роль людського фактора на всіх стадіях діяльності. Індивідуальні та групові інтереси, досвід та традиції, кваліфікаційні та соціально-психологічні характеристики керівників та спеціалістів необхідно враховувати вже на попередніх етапах підготовки проекту. Якщо ваше підприємство не є великим, залучення ключових робітників та спеціалістів до творчого процесу формування управлінської структури буде запорукою ефективної роботи колективу.

Можна сказати, що краще мати посередній продукт чи послугу та професійних робітників та менеджерів, ніж навпаки.

Відомі типові організаційні структури управління: лінійна, лінійно-штабна, функціональна, матрична. При формуванні організаційних структур невеликого колективу важливо звернути увагу на наступні принципи організації структур управління: оптимальний розподіл обов’язків, інформаційна забезпеченість керівника, зацікавленість виконавця у результаті, наявність контролю та, нарешті, єдність керування.

Стосовно малого бізнесу, ефективну організаційну структуру краще формувати під певну команду, а не навпаки. Також важливо пам’ятати, що робота персоналу вашої фірми буде успішною лише в тому випадку, коли інтереси виробництва та робітника будуть узгоджені.

Відомі два найбільш розповсюджені підходи до управління персоналом: американський та японський. Американський підхід засновано на індивідуальному прийнятті рішення та індивідуальній відповідальності, спеціалізації, достатньо швидкій оцінці та просування по службовій решітці. Для японського підходу характерне колективне прийняття рішення та колективна відповідальність, неспеціалізована діяльність, повільне просування по службі, по життєвий найом робітників.

При відборі робітників та подальшій роботі з ними вказані набори ознак повинні бути трансформовані та доповнені із урахуванням специфіки вашого бізнесу та конкретних видів робіт, оскільки кожна з них буде справляти прямий вплив на положення та прибуток фірми.

В цю частину бізнес-плану повинна містити опис того, якою буде структура управління фірмою, яким чином будуть розподілені ролі між головними членами управлінської команди та яким чином вони будуть доповнювати один одного. Інвестори, закордонні партнери хотіли б бачити управлінську команду, в якій були б на рівних представлені як адміністративні навички, так і навички управління фінансами, маркетингом, виробництвом. Тому треба відобразити: трудовий досвід засновників, обов’язки та відповідальність, стимули та ресурси, які є у розпорядженні фірми.

Також, виключне значення має статут фірми або підприємства.

Контрольний перелік питань для опису системи управління виглядає наступним чином:

- обов’язковий схематичний опис організаційної структури управління підприємством

- загальний опис функціональних обов’язків спеціалістів, що мають відношення до проекту

- наведіть інформацію про результати та досвід попередньої роботи відповідальних спеціалістів

- яких зовнішніх консультантів планується залучити до реалізації проекту, яка їх репутація?

- Які важливі функціональні ділянки залишилися незаповненими, та що ще треба зробити щоб це виправити?

- Складіть, якщо необхідно, план навчання персоналу

- Наведіть чіткий розподіл відповідальності.

Отже, чітке дотримання вище наведеної структури та проведення процедур, розглянутих на прикладах, допоможе побудувати описову частину проекту відповідно до сучасних вимог та зробити припущення, які знадобляться для проведення подальших розрахунків у фінансовій частині проекту.
Розділ III . Розробка фінансової частини проекту

3.1 Що повинен містити фінансовий розділ?

Проведене розмежування між частинами бізнес-плану відображає той факт, що фінансова частина інвестиційного проекту, певною мірою, узагальнює описову частину та всі припущення, які були в ній зроблені. Як би там не було, інвестора в першу чергу цікавить питання повернення інвестицій, графік грошових надходжень та ступінь ризику, який закладається у проект. Відповідно до цього, у фінансовому розділі бізнес-плану повинні бути відображені наступі моменти:

- Прибутковість: дозволяє оцінити, чи є підприємство достатньо привабливим для учасників проекту, щоб розглянути можливість їх участі з урахуванням існуючих ризиків.

- Грошовий потік: дозволяє оцінити, чи є інвестиції в цей бізнес безпечними та, чи будуть платежі здійснюватися відповідно до встановленого графіку.

Дуже важливим моментом для розуміння є той факт, що не існує безпосередньої залежності між прибутковістю бізнесу та його здатністю генерувати грошові потоки. Фактично, деякий бізнес може бути високо прибутковим, але призвести до банкрутства через нестачу готівкових коштів. Інші підприємства можуть показувати збитки у бухгалтерській звітності, проте генерувати готівкові кошти у довгостроковій перспективі розвитку бізнесу. Це може бути викликано декількома причинами. Наведемо такі приклади:

- Поступове спрацювання обладнання (амортизація) справляє значний вплив на вартість продукції, але при цьому немає потреби у готівкових коштах до тих пір, поки не виникає необхідність у придбанні нових одиниць обладнання.

- По мірі розширення бізнесу виникає необхідність у більшій кількості обігових коштів для підвищення запасів та кредитування клієнтів. Проте таке підвищення обігових коштів не завжди веде до зростання прибутковості. [15]

Перед тим, як почати аналізувати структуру побудови фінансового розділу бізнес-плану інвестиційного проекту, зробимо деякі попередні зауваження.

По-перше, що стосується інфляції та відсоткових ставок, існує два головних способи врахування інфляції у діловому плануванні. Перший з них полягає в тому, що всі розрахунки робляться виходячи з нульового рівня інфляції. В цьому випадку припускається, що інфляція діє на доходи та витрати однаковим чином, що нівелює її сукупний вплив. Другий ж метод, полягає в тому, що рівень інфляції оцінюється, та розрахунки на прогнозований період подаються у їх дійсних значеннях.

Таким чином, фінансовий розділ бізнес-плану повинен складатися з трьох головних частин:

- Балансовий звіт (як попередній, так і прогнозований)

- Розрахунок прибутків та збитків (дає інформацію про прибутковість)

- Прогноз руху грошових коштів (дає інформацію про здатність бізнесу генерувати грошові кошти та виконувати зобов’язання) [16]

Що стосується тривалості періоду, що планується, то стандартного періоду планування не існує. Фактично, різні види діяльності вимагають різного періоду планування. Наприклад, запропонованому бізнесу у сфері важкої промисловості можуть знадобитися десятки років, щоб повернути початкові інвестиційні вкладення, в той час, як інвестиції у сфері високих технологій можуть підтвердити життєздатність проекту вже наступного року.

Проте, це не означає, що інвестори байдуже ставляться до строків, які закладаються у проекті, особливо, що стосується непрозорого українського ринкового середовища, перевага віддається проектам із тривалістю не більше 2-х, максимум 3-х років.

На відміну від терміну періоду планування, існують певні норми щодо частоти планування. Мається на увазі те, що весь період планування повинен бути розподілений на декілька часових відрізків задля того, щоб:

- Проілюструвати розвиток бізнесу

- Виявити будь-який критичний період, протягом якого бізнесу може знадобитися фінансова підтримка.

В цілому, балансовий звіт та розрахунок прибутків та збитків складаються на річний період, а прогноз грошових потоків складається щомісячно.

У випадку, коли компанія вже існує, бізнес-план буде розроблятися для того, щоб оцінити життєздатність нового проекту у межах структури вже існуючої компанії. При цьому необхідно буде скласти два види фінансової звітності:

- Фінансова звітність, що показує життєздатність самого проекту

- Фінансова звітність компанії.

Фактично, це необхідно для того, щоб продемонструвати інвесторові, що дохід від проекту не буде використовуватися лише для покриття збитків по інших видах діяльності компанії.

3.2 Головні припущення

Перед тим, як розпочати складання фінансової звітності, треба зробити деякі припущення та попередні розрахунки. Рівень припущень, які будуть зроблені на пряму залежить від попередніх розділів бізнес-плану, чим більше ви знаєте про середовище, у якому діятиме проект, чим більше ви знаєте про систему виробництва, яку ви бажаєте впровадити, тим більш реалістичними будуть припущення, які ви зробите. В першу чергу, слід зробити припущення відносно:

- Розрахунку собівартості одиниці продукції

- Прогнозованих обсягів продажу

- Рівня поза виробничих витрат

- Грошових потоків

- Джерел фінансування проекту.

Розрахунок собівартості одиниці продукції чи послуг

Цей розрахунок полягає у встановленні ціни на одиницю продукції/послуги та виявленні змінних витрат (головним чином матеріалів, що застосовуються у процесі виробництва) на одиницю продукції/послуги.

Після проведення подібних розрахунків треба пересвідчитись, чи відповідає результат розділам маркетингу бізнес-плану, як і змінні витрати повинні відповідати розділу плану виробництва.

Розрахунки собівартості можна провести за наступною схемою:

Структура розрахунку собівартості (для промисловості) (Табл. 3) [17]

Статті калькуляції

Періоди розрахунку

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Рік1

Рік2

Обсяги вир-ва, од.

Сировина і матеріали

Слід пам’ятати про поступове нарощування виробничих потужностей виробництва

Паливо і енергія на

технологічні цілі

Розраховується відповідно до специфікації обладнання

Заробітна плата з

відрахуваннями

Витрати на підготовку та освоєння вир-ва

Мають тенденцію до зменшення через зменшення витрат на освоєння технологічного процесу

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування, у т.ч.:

Пам’ятайте, амортизація розраховується виходячи з балансової вартості та норми амортизації для групи Основних Засобів, до якої належить обладнання. (5, 15 та 25%)

паливно-мастильні матеріали

амортизація

Загальновиробничі витрати

Загальногосподарські витрати

До них належать:

- реклама,

- оренда,

- страхування

- і т. д.

Втрати внаслідок технічно неминучого браку

Інші виробничі витрати

Поза виробничі (комерційні) витрати

Якщо треба порахувати собівартість на 1-цю продукції, то постійні витрати розподіляються за фактором Основної Заробітної Плати (по кожному з видів продукції)

Всього собівартість виробленої продукції, у т.ч.:

Постійних витрат

Змінних витрат

Припущення про рівень продажу також повинні цілком відповідати та спиратися на висновки, отримані після проведення маркетингового дослідження. Тут треба запобігати надмірній оптимістичності, проте, не зайвим буде здійснити розрахунки для декількох варіантів. В цьому може допомогти комп’ютер, який сам порахує кінцевий результат по змінених вхідних параметрах.

Треба завжди пам’ятати про вплив поза виробничих витрат на собівартість продукції. Багато бізнесменів не приділяють їм належної уваги, в той час як вони складають велику частину собівартості продукції. Деякі з них є достатньо очевидними (наприклад орендна плата, страхування). Інші є відносно прихованими (наприклад комунальні послуги, плата за телефон, реклама і т. д.) [18]

Для прогнозування грошових потоків використовується інформація, яка міститься у розрахунках прибутків та збитків. Але при цьому слід також враховувати надходження готівкових коштів та платежів. Результати прогнозів грошових потоків будуть різними, якщо умови оплати, узгоджені із вашими постачальниками коливаються у межах до 60 днів.

3.3 Фінансова звітність та аналіз ефективності капіталовкладень

Розрахунок прибутків та збитків

Існують певні несуттєві відмінності між стандартами, що використовуються в Україні та стандартами, які діють у країнах Європейського Союзу. З урахуванням того, що національні бухгалтерські стандарти мають тенденцію до зближення із західними, розглянемо структуру, яка використовується ЄБРР у вимогах до бізнес-планів.

Стандартна форма розрахунку прибутків та збитків наведена у таблиці 2. (див. Додатки )

Прогноз балансового звіту також розглянуто відповідно до європейських стандартів, його структуру представлено у таблиці 3. (див. Додатки )

Прогноз грошових потоків має достатньо просту структуру. Він передбачає перерахування всіх відтоків грошових коштів та всіх надходжень із розмежуванням по місяцях діяльності. Він слугує для розрахунку балансу, який показує, чи достатня кількість обігових коштів є у розпорядженні підприємства та чи потрібно вводити додаткове фінансування. Структура аналізу грошових потоків представлена у таблиці 4. (див. Додатки )

Після побудови фінансових таблиць та фінансової звітності її, зрозуміло, необхідно прокоментувати. Необроблені результати не можна подавати до розгляду інвесторів або банків, які будуть забезпечувати кредитування. [19]

Коментарі можуть бути зроблені виходячи з наступних розрахунків:

- Спеціальні розрахунки з використанням деяких показників оцінки фінансової звітності. (Кожний банк або інвестор може запропонувати підрахувати різні показники, тому це треба вточнити)

- Підрахунок загальної прибутковості проекту.

Таким чином, необхідно здійснити аналіз ефективності інвестування. Цей етап є вирішальним для процесу прийняття інвестиційних рішень, та його результати матимуть безпосередній вплив на прийняття проекту до розгляду. Такий поглиблений аналіз, як-правило, проводить сам банк або крупний інвестор. Дані цього аналізу використовуються для порівняння різних інвестиційних проектів. Проте, на етапі розробки проекту такий аналіз повинен проводитися обов’язково, та, якщо його результати не задовольняють вимогам ефективності, проект повинен бути переглянутий перед тим, як його буде відхилено самим інвестором.

Методика оцінки економічної ефективності будь-якого інвестиційного проекту ґрунтується на розрахунку сукупної прибутковості проекту.

Мал. 3 Структурна схема аналізу економічної ефективності проекту . [20]

Як видно з вищенаведеної схеми, для оцінки загальної прибутковості будь-якого проекту використовуються три наступні методи:

- Розрахунок чистої теперішньої (дисконтованої) вартості проекту

- Розрахунок внутрішньої норми доходності (прибутковості)

- Розрахунок періоду окупності. Визначення необхідної кількості років для повернення початкових капіталовкладень.

Всі ці розрахунки спираються на прогнозовані значеннях руху грошових потоків проекту, та в сумі дають змогу оцінити економічну ефективність проекту.

Метод знаходження Чистої Теперішньої Вартості, ЧТВ проекту базується на методології дисконтованого грошового потоку. Він дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату здійснення інвестиційного проекту. Під чистою теперішньою вартістю проекту розуміють різницю між диконтованою сумою прогнозованих грошових потоків та сумою інвестованих у його реалізацію коштів. Слід також пам’ятати, що інвестиції не обов’язково здійснюються одночасно у повному обсязі, вони також можуть мати вигляд періодичних фінансових вливань, тож, у такому випадку ці інвестиційні потоки також дисконтуються.

Для знаходження ЧТВ проекту треба виконати наступні кроки:

- Знайти теперішню вартість кожного грошового потоку проекту, включаючи як прибутки, так і витрати, дисконтовану на вартість капіталу проекту.

- Просумувати ці дисконтовані грошові потоки, їх сума й буде дорівнювати ЧТВ проекту.

Зрозуміло, ЧТВ проекту повинна бути більше за нуль, лише у такому випадку проект буде прийнято до розгляду. Також, з точки зору банку або інвестора, перевага віддається проектам із більшою величиною ЧТВ.

Загальна формула для визначення ЧТВ має наступний вигляд:

ЧТВ =ГП0 +. [21]

Де, ГПt прогнозовані грошові потоки у період t. k – вартість капіталу проекту (дисконтна ставка).

Проте цей підхід має певний недолік: ставка дисконтування, яка обирається для анлізу, як-правило, вважається незмінною протягом всього періоду експлуатації інвестиційного проекту. В той самий час у майбутньому у зв’язку із зміною економічного середовища ця ставка може змінитися.

Період окупності є показником, що характеризує проект з точки зору часі. Це є ніщо інше, як прогнозована кількість років необхідна для відшкодування первинної інвестиції. Його розрахунок також базується не на прибутку а на грошових потоках проекту із урахуванням їх теперішньої вартості. Розрахунок цього показника можна здійснити за формулою:

ПО = ІК/ГПt , [22]

Де, ПО , власне, період окупності проекту, ІК – сума інвестованих коштів, ГПt середня сума очікуваного грошового потоку, продисконтована на вартість капіталу проекту.

Слід звернути увагу на те, що цей показник може бути використано не тільки для оцінки ефективності інвестицій, а й для визначення рівня інвестиційних ризиків, пов’язаних із ліквідністю, адже, чим більший період реалізації проекту до повної його окупності, тим більшим є рівень інвестиційних ризиків. Недоліком цього показника є те, що він не враховує ті грошові потоки, що формуються після повернення інвестованих коштів. В той час, як по інвестиційних проектах із великим строком експлуатації після періоду окупності може бути отримано набагато більше коштів чистого доходу, ніж по інвестиційних проектах із невеликим терміном експлуатації.

Внутрішня норма доходності (ВНД) є найбільш складним та досконалим показником. Він характеризує рівень доходності конкретного інвестиційного проекту. Ця доходність – ні що інше, я дисконтна ставка, яка прирівнює інвестиційні витрати проекту до його суми теперішніх (дисконтованих) вартостей грошових прибутків. Виходячи з цього, можна записати наступну формулу:

,

Як бачимо, ставку дисконтування замінено на ВНД , та сума всіх грошових потоків прирівняна до нуля, що відображає відповідність між інвестованими коштами та дисконтованими сумами грошових надходжень проекту. Розрахунок цього показника може визвати певні складнощі, якщо ви не озброєні комп’ютером або фінансовим калькулятором, у такому випадку його доведеться розраховувати простим підбором значень.

Проект завжди буде бажаним, якщо ВНД перевищує вартість капіталу проекту. Проте серед двох проектів оберуть той, який має більше значення ВНД.

Всі ці три показника завжди треба розглядати в комплексі, разом вони дають досить ефективну оцінку інвестиційного проекту.

3.4 Фактори ризику та їх врахування

Як відомо, реалізація будь-якого інвестиційного проекту пов’язана із наявністю певних ризиків. Навіть ретельно спланований проект може виявитися невдалим через настання певних не передбачуваних подій.

Відповідно до цього, у фінансових розрахунках повинно відбуватися корегування очікуваного результату. Необхідною передумовою для цього є управління ризиком.

Ефективність організації управління ризиком багато в чому визначається класифікацією ризику.

Під класифікацією ризику слід розуміти розподіл ризику на конкретні групи за певними ознаками.

Залежно від можливого результату ризики можна поділити на дві великі групи: чисті та спекулятивні.

Чисті ризики означають можливість отриманні нульового чи негативного результату. До цих ризиків відносяться: природні, екологічні, політичні, транспортні та частина комерційних ризиків (майнові, виробничі, торгівельні).

Спекулятивні ризики втілюються у можливості отримання як позитивного, так і негативного результату. До цих ризиків належать фінансові ризики, які є частиною комерційних ризиків.

Фінансові ризики пов’язані із вірогідністю втрат фінансових ресурсів (тобто грошових коштів).

Фінансові ризики в свою чергу поділяються на два підвиди: ризики пов’язані із купівельною спроможністю грошей, та ризики, пов’язані із вкладенням капіталу (інвестиційні ризики).

Проте ретельний розгляд класифікації ризиків та їх впливу на інвестиційний проект це скоріше справа самого інвестора чи банківської установи. Розглядаючи ж ризик з позиції підприємця, який пропонує на розгляд інвестиційний проект, доцільніше навести способи оцінки ризику та його врахування при складанні самого проекту.

Отже, підприємцеві передусім треба визначити величину ризику та скоригувати на неї очікувані результати свого бізнес-проекту. Математичний апарат для цього може запропонувати теорія ймовірностей. За допомогою теорії ймовірності випадковим подіям можна присвоїти певні числові характеристики – їх вірогідності.

Можна виділити два методи визначення вірогідності для інвестиційного проекту.

Об’єктивний метод визначення ймовірності ґрунтується на визначенні частоти, з якою трапляється певна подія. Важливо, що для застосування цього методу потрібні адекватні статистичні дані. Наприклад, якщо відомо, що при реалізації товарів в кредит лише 120 дебіторів з 200 розрахуються за товари, то вірогідність своєчасного формування відповідного грошового потоку складає 0,6 (120/200).

Суб’єктивний метод визначення ймовірності ґрунтується на використанні суб’єктивних критеріїв, які базуються на різних припущеннях. До таких припущень можуть відноситися: судження самого підприємця, його досвід, оцінка експерту, думка фінансового консультанта і т. д. Зрозуміло, що коли ймовірність встановлюється суб’єктивно, різні люди можуть встановлювати різні її значення для однієї події.[23]

Так чи інакше, фактор ймовірності повинен завжди кількісно закладатися у розрахунки бізнес-планів інвестиційних проектів.


Розділ IV . Рекомендації по представленню бізнес-плану

Отже, ви розробили бізнес-план інвестиційного проекту відповідно до тих вимог, що наведені у попередніх розділах. Треба сказати, що зазначена структура є досить деталізованою, що, власне, і передбачає бізнес-план інвестиційного проекту.

Наступним етапом по реалізації інвестиційного проекту повинно бути подання плану проекту до джерел фінансування, з якими ви бажаєте співпрацювати.

Окреслимо ті вимоги до бізнес-плану проекту, які будуть неодмінно висуватися інвесторами.

В першу чергу, нове інвестування буде привабливим у тому випадку, коли цього вимагає ринок, та сам проект відноситься до тієї галузі, в якій може бути досягнуто відносно швидке повернення інвестицій.

Ще одним суттєвим моментом є, власне, обсяг необхідних капітальних вкладень. Перед тим, як дозволити проекту стати на стільки великим та капіталомісткім, що його інвестування стане можливим лише з крупних джерел Західних країн та фінансових установ, він повинен бути знову розглянутий на предмет зменшення проектних витрат.

Одним з шляхів зменшення необхідної кількості фінансів є планування руху грошових коштів. Для більшості проектів, під час проведення робіт може зберігатися певний рух грошових коштів та можуть мати місце паралельні джерела доходів. Планування та управління грошовими потоками проекту може значно зменшити ті обсяги фінансування, які були спочатку закладені у проект.

Також треба зазначити, що жодна фінансова установа не буде розглядати проект, у якому закладено інвестування лише з одного джерела на всі 100% необхідної суми.

По-перше, фірма що є ініціатором проекту повинна обов’язково самостійно приймати участь у фінансуванні частини витрат, як-правило, цей відсоток повинен складати від 20 до 30 %.

По-друге, дуже сприятливим фактором є фінансування проекту з декількох джерел. Для прикладу можна навести структуру фінансування, яка є бажаною для проектів що подаються на фінансування до ЄБРР:

Мал. 4 Бажана структура капіталізації для кредитів ЄБРР [24]

Як бачимо, Європейський Банк віддає перевагу фінансуванню проектів, у яких він приймає участь разом із іншими іноземними та місцевими інвесторами.

Не дивно, що така тенденція зберігається і для інших банків та інвестиційних фондів, адже таким чином вони намагаються диверсифікувати свій ризик. З точки зору будь-якого банку більш привабливою є часткова участь у декількох проектах ніж повна участь в одному.

Після кінцевого доведення бізнес-плану відповідно до всіх вимог та нормативів, а вони, між іншим, можуть дещо відрізнятися відповідно до того, в який фонд чи до якого банку ви плануєте звернутися по інвестиції, приймається рішення про просування проекту. Тобто, треба починати робити кроки до реалізації тих задумів, які були детально сплановані у бізнес-плані. Для цього треба в першу чергу надіслати заяви та, власне, бізнес-плани проектів до установ, які ви плануєте залучити до фінансування проекту. Це можуть бути комерційні банки або іноземні інвестиційні фонди, які представлені в Україні (див. Додатки ).

Цілком можливо, що вам доведеться робити публічну презентацію бізнес-плану проекту. Структура цієї презентації повинна відповідати структурі бізнес-плану із особливим наголосом на ключових моментах вашого плану. Представники інвестиційних компаній повинні відчути, що ви знаєте про що кажете, а фінансовим аналітикам повинен бути представлений детальний фінансовий план. При цьому копії бізнес-плану повинні бути попередньо розповсюджені серед інвесторів, щоб вони вже були з ним ознайомлені на той час, коли ви почнете його представляти.


Висновки і рекомендації

Спробуємо сформулювати, що було досягнуто в ході проведеного дослідження. Сподіваюся, в першу чергу, вдалося довести розуміння місця інвестиційного проекту у процесі економічного розвитку як окремого підприємства, так і національної економіки в цілому. Адже, жоден проект не повинен розглядатися у відриві від конкретного підприємства. Послідовно плануючи та реалізуючи інвестиційні проекти підприємство будує криву свого розвитку, а якщо роздивитися цей процес з макроекономічної точки зору, то в цілому, це справляє надзвичайно конструктивний вплив на розвиток національної економіки, особливо, якщо для фінансування проекту залучаються кошти і іноземних джерел. Отже, така позиція повинна бути взята на озброєння як самими підприємцями, ініціаторам інвестиційних проектів так і органами державної влади, які створюють відповідні умови у бізнес середовищі. Практично, це втілюється в тому, що держава повинна створювати необхідні умови, це стосується в першу чергу режиму іноземного інвестування та надання відповідних гарантій іноземним інвесторам, при цьому місцеві підприємці будуть зосереджувати свої зусилля на реалізації економічних проектів, що в свою чергу буде сприяти покращенню економічної ситуації в країні, так би мовити, “знизу вверх”.

У роботі розглянуто смислову побудову фаз, які проходить будь-який проект у процесі свого планування та реалізації. Наведена структура допомагає зорієнтувати процес підготовки проекту, виявити його характеристики вже на початку дослідження.

Наведена концепція бізнес-плану підкреслює значення бізнес-планування та виокремлює його положення у процесі реалізації проекту від зародження ідеї до її впровадження у життя та повернення інвестиційних позик. З практичної точки зору, власне, стає зрозуміло, що собою являє бізнес-план та які функції він виконує. В першу чергу, це стосується розуміння того, що бізнес-план не є лише інструментом для отримання кредиту, він обіймає набагато глибші завдання.

В розділах основної частини роботи наведені детальні рекомендації по складанню адекватного бізнес-плану проекту, який задовольнить вимоги інвесторів, та одночасно буде реальним та економічно ефективним. З самого початку подаються поради щодо того, як представити інвестиційний проект у найвигіднішому світлі, як такий, що задовольнить інтереси багатьох сторін.

Приведена структура маркетингового аналізу, який необхідно провести при плануванні будь-якого проекту спирається на сучасні погляди у сфері маркетингу та представляє абсолютно новий підхід для українського підприємця. При цьому, кожного разу загальний напрямок, що задається супроводжується переліком простих запитань, відповіді на які формують реальне дослідження ринкового середовища та створюють інформацію, на яку спиратимуться подальші розрахунки.

Аналогічним чином представлена концепція просування продукції на ринку. Окрім того, що це питання повинно бути чітко окреслено у бізнес-плані проекту, воно повинно реалізовуватися з практичної точки зору після початку експлуатації проекту задля того, щоб забезпечити необхідний рівень продажу та не вийти за межі прогнозів, які було зроблено при плануванні.

У роботі проведено та обґрунтовано розмежування між описовою частиною бізнес-проекту та частиною фінансовою. Узагальнення описової частини та принципи проведення фінансових розрахунків демонструють чітке коригування між зробленими припущеннями та фінансовими прогнозами, зразок яких наводиться для полегшення цього процесу. Структура підрахунку собівартості продукції, яка фігурує у проекті дозволяє пов’язати цінові та виробничі фактори, узгодити їх із фінансовими прогнозами.

Завдяки проведенню аналізу вимог фінансових установ до форми та змісту бізнес-плану зроблені рекомендації по його представленню. Проведене дослідження дозволяє виділити фінансові інституції, до яких варто звернутися за фінансовою допомогою, якщо проект розраховано на допомогу сторонніх інвесторів.

Висвітлено принципи, за якими інвестори оцінюють інвестиційні проекти, зокрема, велике значення має наведена структура аналізу фінансової ефективності проекту, яка враховує положення сучасного фінансового менеджменту. З практичної точки зору, підприємець повинен провести аналіз ефективності свого проекту за тією ж схемою, за якою це буде робити банківська установа чи інший інвестор. Алгоритм оцінки ефективності проекту ґрунтується на теорії часової вартості капіталу, яка ще сьогодні залишається дещо примарною для української економіки. Проте, якщо проект готується для подання в іноземні кредитні установи, він обов’язково повинен містити подібний аналіз. До того ж, такий підхід дозволяє оцінити грошові потоки проекту, період його окупності та спів ставити отримані дані із запропонованими раніше строками реалізації проекту та повернення інвестованих коштів.

Отже, з практичної точки зору, зрозуміло, що ґрунтовний інвестиційний проект повинен готуватися командою фахівців з різних сфер економічного знання. Проект повинно бути обов’язково розглянуто у декількох варіантах, в чому може допомогти комп’ютер. Окрім загальної економічної ефективності, проект повинен задовольняти інші специфічні вимоги, які можуть пов’язуватися із сферою дії проекту або інвесторами, яких планується залучати до фінансування проекту.

Чітке розуміння кожного з вищенаведених факторів, дотримання рекомендацій стосовно структури та змісту окремого проекту допоможуть налагодити конвеєр інвестиційних проектів, які своєю сукупною дією призведуть до покращення економічної ситуації та налагодження ефективного відтворювального інвестиційного процесу.


Список використаної літератури

1. Western NIS Enterprise Fund 1998 Annual Report

2. Попов В.М., Паршагин Д.Ю. Бизнес-план инвестиционного проекта, - М. Финансы и статистика, 1997, стор. 45

3. Вище згадане джерело, Попов В.М., стор. 86

4. How to create a business plan, Проект Тасіс по Розповсюдженню Технічної Інформації, 1995, стор. 9

5. Руководство по деловому планированию, Объединенные нации, 1994, стр.8

6. Якокка Л. Карьера менеджера. М.: Прогресс, 1991, стр. 263

7. Вище згадане джерело, How, стор. 11

8. http://www.ebrd.org/financing.htm Financing with EBRD

9. Ibit

10. McCarthy, E. Jerome Basic marketing – 11th ed., page 47

11. Вище згадане джерело, How, стор. 14

12. Вище згадане джерело, How, стор. 15

13. http://www.ebrd.org/financing.htm Financing with EBRD

14. Вище згадане джерело, Руководство, стр. 12

15. Вище згадане джерело, Руководство, стр. 14

16. Вище згадане джерело, How, стор. 21

17. Вище згадане джерело, Western, Loan Application

18. http://www.ebrd.org/financing.htm Financing with EBRD

19. http://www.ebrd.org/financing.htm Financing with EBRD

20. Вище згадане джерело, Попов В.М., стор. 95

21. Є.Ф. Брігхем Основи фінансового менеджменту “Молодь”. К.97, стор. 394

22. Вище згадане джерело, Попов В.М., стор. 228

23. Вище згадане джерело, Попов В.М., стор. 230

24. http://www.ebrd.org/financing.htm Financing with EBRD

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий