регистрация / вход

Склад та вплив зовнішнього середовища організації на її діяльність

Міністерство освіти і науки України РЕФЕРАТ На тему: «Склад та вплив зовнішнього середовища організації на її діяльність» Виконав: Перевірив: Вінниця 2010

Міністерство освіти і науки України

РЕФЕРАТ

На тему: «Склад та вплив зовнішнього середовища організації на її діяльність»

Виконав:

Перевірив:

Вінниця 2010

Зміст.

Вступ

1. Організація

1.2. Загальні риси організацій та їх типи

2. Зовнішнє середовище організації

3. Склад та вплив зовнішнього середовища

3.1. Політико-правове

3.2 Соціальне - культурне середовище

3.3 Технологічне середовище

3.4 Економічне середовище

3.5 Міжнародне середовище

Література

Вступ.

Розглянемо детальніше ключові аспекти менеджменту, починаючи із середовища. Хоча середовище і виходить за межі менеджменту (великого трикутника), однак воно відіграє визначальну роль у змісті управлінської діяльності.Адже менеджмент являє собою не що інше, як пристосування організації (фірми) до вимог середовища. Про це, на жаль, деякі керівники забувають, що нерідко коштує їм посади, а організації зазнають труднощі. Головна причина невміння керівників орієнтуватися у сучасному середовищі, небажання адаптуватися до децентралізованого адміністративного управління. У певному розумінні менеджмент виходить із середовища і повертається до нього Адже менеджери спочатку мають визначити вимоги споживачів, власників, постачальників, держави під час вироблення планів діяльності організації, потім треба організувати виробництво належних товарів і послуг і, нарешті, підприємство, продаючи товари (послуги), задовольняє потреби споживачів, а отримані доходи дають йому змогу виплатити заробітну плату й дивіденди, податки, розрахуватися з державою тощо. Коло замкнулося.

1 О рган ізація.

Організа́ція — це організація (підприємств), що зареєстрована в установленому порядку і одним з основних напрямків діяльності якої є обслуговування населення. Має відповідний сертифікат на право виконання відповідних видів робіт.

Організацією може бути самостійне підприємство (експлуатант). Організація як специфічне соціальне утворення, форма спільної діяльності людей у виробництві матеріальних благ (товарів) і послуг, наділена певними особливостями. Успішний менеджмент (управління) організацій передбачає розуміння їх основних рис і принципів функціонування, складових внутрішнього і зовнішнього середовища, розвитку організацій у різних соціально-економічних формаціях, особливостей комерційних і некомерційних організацій, функцій, способів управління організаційним розвитком. Організаціяспецифічне соціальне утворення, систематично орієнтоване на виробництво товарів і (або) послуг. Вітчизняні економісти терміном «організація» найчастіше позначають складне виробниче утворення, сформоване із виробничо самостійних, але об'єднаних спільним керівництвом підприємств. У зарубіжній літературі це поняття розглядають набагато ширше. Наприклад, в американському менеджменті організація визначається як «група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або цілей». Таке трактування дає змогу розглядати проблематику організацій комплексно — від дослідження причин виникнення і організаційного оформлення до побудови ефективних організацій (вибору оптимальних організаційних форм і структур, проведення організаційних змін тощо). Зважаючи на принцип внутрішнього життя, сукупність організацій як соціальних утворень можна класифікувати на формальні і неформальні. Формальну організацію характеризує певний порядок, зафіксований у статуті, правилах, планах, нормах поведінки, що дає змогу свідомо координувати соціальні взаємодії для досягнення конкретної загальної мети. Неформальна організація ґрунтується на товариських взаєминах, особистому виборі зв'язків, вона відображає реальний стан справ, який може не відповідати формальній організації і виявляється в наявності «малих» груп (до 10 осіб). Соціальні взаємодії у неформальній організації не мають загальної або свідомо координованої спільної мети.

1.2 Загальні риси організацій та їх типи

Організація складається з груп (колективів). За визначенням Марвіна Шоу група (колектив) – це дві і більше особи, які взаємодіють одна з одною таким чином, що кожна особа здійснює вплив на конкретних людей ( працівників) і одночасно знаходиться під впливом конкретних людей. В організації тісно переплетені два види груп: формальні та неформальні.

Формальні групи створюються за бажанням керівника у результаті вертикального та горизонтального поділів праці з метою виконання певних завдань і досягнення конкретних цілей. Виділяють 3 типи формальних груп:

1. групи керівників (командні групи) : президент компанії і віце –президенти, начальник цеху та його заступники тощо.

2. цільові виробничі (господарські) групи : групи технологів, дизайнерів, конструкторів, фінансистів, економістів тощо.

3. комітети, які у свою чергу поділяються на спеціальні (комітет з усунення браку на виробництві, комітет зі скорочення працівників, ліквідаційна комісія) та постійні (ревізійна комісія, науково – технічна рада, рада директорів та ін.) .

2. Зовнішнє середовище організації

Зовнішнє середовище організації — сукупність елементів, які не входять до складу організації, але здійснюють певний вплив на неї.

Зовнішнє середовище організації прямого впливу — середовище, яке включає в себе елементи, що безпосередньо впливають на операції організації та відчувають на собі прямий вплив операцій організації.

Зовнішнє середовище організації опосередкованого впливу — сукупність факторів, які можуть не здійснювати прямий, тобто негайний вплив на операції організації, але з часом будуть відображатись на них.

До елементів зовнішнього середовища організації прямого впливу належать:

Споживачі — фізичні або юридичні особи, які використовують продукцію організації для особистих потреб або потреб своєї організації.

Конкуренти — виробники подібної продукції на ринку.

Постачальники — фірми або окремі особи, які здійснюють постачання машин, устаткування інших матеріальних ресурсів для задоволення технологічних або особистих потреб організації чи окремої особи.

Закони і державні установи — правові та нормативні акти вищого органу законодавчої та виконавчої влад або їх спеціальні органи, які здійснюють нагляд за дотриманням державних вимог підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами. До факторів зовнішнього середовища організації опосередкованого впливу належать: стан економіки, науково-технічний прогрес, політичні та соціально-культурні зміни, вплив міжнародних подій тощо.

Стан економіки — тенденції та рівень інфляції, ставки банківського процента, рівень безробіття та ін.

Науково-технічний прогрес — розвиток технологічного процесу у конкурентів. Політичні зміни — це тенденції у сферах законодавства, судової справи, політики, державного регулювання тощо.

Соціально-культурні зміни — сукупність відносин, цінностей, норм, переконання, поведінки тощо.

Адже менеджмент являє собою не що інше, як пристосування організації (фірми) до вимог середовища. Про це, на жаль, деякі керівники забувають, що нерідко коштує їм посади, а організації зазнають труднощі. Головна причина невміння керівників орієнтуватися у сучасному середовищі, небажання адаптуватися до децентралізованого адміністративного управління. У певному розумінні менеджмент виходить із середовища і повертається до нього Адже менеджери спочатку мають визначити вимоги споживачів, власників, постачальників, держави під час вироблення планів діяльності організації, потім треба організувати виробництво належних товарів і послуг і, нарешті, підприємство, продаючи товари (послуги), задовольняє потреби споживачів, а отримані доходи дають йому змогу виплатити заробітну плату й дивіденди, податки, розрахуватися з державою тощо. Коло замкнулося.

Отже, із зовнішнім середовищем доводиться бути надзвичайно пильним і обережним. Зовнішнє середовище являє собою об'єктивні обставини, фактори, що оточують організацію в суспільстві (державі, світі), до яких вона мусить пристосовуватися. Значення зовнішнього середовища було усвідомлене наприкінці 50-х років нинішнього століття. Це стало одним з найважливіших внесків системного підходу до науки менеджменту Зовнішнє оточення організації дедалі більше стає джерелом проблем для сучасних менеджерів. Власне, керівники вищих і певною мірою середніх рівнів найважливіших для суспільства організацій (ділових, освітніх, державних) під впливом різноманітних подій у світі і державі змушені зосереджувати свою увагу на середовищі, що швидко змінюється, враховувати його вплив на внутрішню будову і розвиток організації.

Що стосується зовнішнього середовища в Україні, то воно є складним і нестабільним. Зубожіння більшості населення, протистояння законодавчої і виконавчої влади, часті зміни уряду, велика кількість і слабкість політичних партій, незавершена суперечлива приватизація, залежність від інших країн в енергоносіях, поглиблення економічної кризи, вкрай несприятлива екологія, великий рівень безробіття, значна тіньова економіка, знецінення моральних якостей — все це надзвичайно ускладнює політичний та бізнесовий менеджмент. Зовнішнє середовище — надзвичайно складний об'єкт, про який вже написано і ще буде написано багато книг, з мого боку середовище є не тільки джерелом створення політичних і бізнесових організацій, а й вирішальним фактором подальшого розвитку цих інституцій. Зміни, що постійно відбуваються у зовнішньому середовищі, змушують змінюватись і організації. Політичні партії, зокрема, змінюють свої політичні лозунги, своїх лідерів, уточнюють свої програми, вишукують нові форми роботи в масах, утворюють політичні блоки, коаліції, модернізують організаційну структуру тощо.

Бізнесові організації припиняють випуск старої продукції і освоюють виготовлення нової, шукають нових споживачів на ринку, використовують нові технологічні процеси, розділяються на дрібніші організації, або ж, навпаки, зливаються з іншими, виходять на ринки інших країн чи припиняють діяльність на них.

3. Склад та вплив зовнішнього середовища

Як уже зазначалося, вплив суспільства на виробництво здійснюється переважно завдяки взаємозв'язкам, які складаються, між керівництвом організації, з одному боку, а також зовнішнім та внутрішнім середовищем, з іншого боку.

Досвідчені менеджери добрі усвідомлювати непросту взаємодію керівників, що взаємодію, із елементами зовнішнього середовища. Насамперед потрібно постійно вивчати і враховувати зміни в суспільстві та вимоги, що ставлять до організації споживачі, постачальники, уряд, власники та ін. Не менш важливо відчувати і тиск внутрішнього середовища, настрой персоналу, фінансовий стан організації, технологію бізнесу тощо. Утримуватися на вершин! управлінської піраміди багато років під постійним тиском окремих ланок зовнішнього і внутрішнього середовища - це справді велике мистецтво.

Зовнішнє середовище будь-якої організації є дуже складаним. Тому ми лише стисло розглянемо його складів!, звертаючи увагу передусім на ті аспекти, знання яких потрібні політичним лідерам та бізнесовим менеджерам. При цьому використаємо структурний, та функціональний підходи.

Структурний підхід передбачає виділення окремих сфер середовища за змістом суспільних відносин, в управлінській діяльності.

Функціональний підхід дає змогу знайти механізми взаємодії організації з середовищем. З позицій структурного підходу найпоширенішою є класифікація, відповідно до якої зовнішнє середовище включає такі основні ланки:

1. політико-правове середовище;

2. соціально-культурне середовище;

3. технологічне середовище;

4. економічне середовище;

5. екологічне середовище;

6. міжнародне середовище.

Цілком зрозуміло, що кожна з ланок зовнішнього середовища відіграє свою роль у суспільному житті. Ці ролі неоднакові в різних країнах, а також у різні періоди в одній країні. Скажімо, вплив політико-правового середовища на бізнес у розвинених країнах є значно меншим, ніж у постсоціалістичних країнах. Але й у майбутньому політико-правове середовище відіграватиме визначальну роль у діяльності політичних та бізнесових менеджерів. Наприклад, вирішальною мірою успіх "Єдиних енергетичних систем" на газовому ринку у свій час було забезпечено підтримкою цієї компанії тодішнім урядом України. Визнаючи належну роль організації в створенні системи розрахунків з РАТ Газпром за російський газ, відзначимо, що в майбутньому така ситуація навряд чи може бути нормальною. Скарги керівників АТ Укргазпром щодо сплати ними величезних податків за розрахунки пільгового оподаткування ЄЕСУ, що їх підтримував уряд, є цілком обґрунтованими. Крім того, ЄЕСУ продавав газ платоспроможним підприємствам, залишаючи Укргазпрому неплатоспроможних. Відтак борг споживачів АТ Укргазпром за 1996 рік становив на 21 березня 1997 року 994,6 млн. дол. США.. І хоча політичний та урядовий лобізм існує в усіх країнах, однак в Україні його вплив на розвиток тих чи інших компаній подекуди зводить нанівець дію законодавства щодо антимонопольну діяльності та недобросовісної конкуренції.

3.1 Політико-правове середовище являє собою систему законодавчих і нормативно-правових актів, урядових і політичних організацій, законодавчої, судової і виконавчої влади, яка створює правове поле бізнесової діяльності, впливає на умови ведення бізнесу в тій чи іншій країні.

1. Складові політика-правового середовища:

2. політична система;.

3. законодавча і нормативно-правова система;

4. політичні партії і політичні лідери;

5. органи законодавчої, судової і виконавчої влади в центрі й на місцях;

6. склад уряду й органів місцевої влади, їхні функції і повноваження щодо регулювання бізнесу;

7. політична стабільність;

8. профспілки та інші громадські організації;

У всьому світі менеджери зважають на об'єктивність політико-правового середовища кожної країни. Але це не виключає можливостей активно на нього впливати.

3.2 Соціальне - культурне середовище - це фактори, пов'язані з населенням, рівнем його розвитку, традиціями, звичками. Значення цього середовища полягає, по-перше, у тому, що частина населення є клієнтом для більшості компаній, оскільки люди є головними покупцями. По-друге, місцеве населення для будь-якої організації виступає основним джерелом формування персоналу.

Складові соціально-культурного середовища:

1. кількість населення країни і даної місцевості, його демографічна і вікова

характеристики; . кількість і структура сімей, їхні традиції;

2. рівень кваліфікації, освіти, трудові навички працездатного населення, рівень

доходів населення, структура потреб;

3. життєві цінності, настанови, традиції, звичаї, стереотипи населення й окремих

4. його груп, етичні й естетичні стандарти;

5. релігійні вірування; .

6. міграційні процеси, мобільність населення;

7. міжнародні, міжетнічні відносини.

Нерідко можна почути схвальні думки про соціально-культурне середовище в Україні. Ці думки спираються переважно на високий освітній рівень населення, підприємливість, спокійну вдачу людей. Однак дане середовище погіршується. Про це свідчать висновки Доповіді про людський розвиток у 1997 році, підготовленої експертами Програми розвитку 00Н. У загальному рейтингу людського розвитку (тривалість життя, рівень освіти, рівень ВВП на душу населення) Україна посідає 95-те місце з 175 держав. Варто згадати, що в 1991 роді Україна посідала 32-ге місце.

3.3Технологічне середовище - це науково-технічні розробки й устаткування, які визначають методи виготовлення і продаж продукції (послуг, робіт) у суспільстві. Складові технологічного середовища.

На жаль широкі можливості технологічного середовища в Україні використовуються вкрай недостатньо. А в зв'язку зі значною еміграцією вчених і висококваліфікованих фахівців у західні країни існує реальна загроза різкого погіршення технологічного середовища. Тому політикам і бізнесменам, які мають відповідні можливості, хотілось би висловити таку рекомендацію "Утримуйте висококваліфікований персонал в Україні, навіть якщо для них сьогодні немає відповідної роботи Адже завтра, коли доведеться вам вести конкурентну боротьбу на світових ринках, знайти і залучити до своїх організацій висококваліфікованих фахівців буде коштувати дорожче".

Економічне середовище включає діяльність усіх організацій у сфері бізнесу.

Складові економічного середовища:

1. наявність у суспільстві основних галузей народного господарства, підприємств, організацій;

2. інфраструктура економіки;

3. транспорт, комунікації;

4. корисні копалини, енергетичні ресурси,характеристика виробничої продукції (послуг, робіт), валовий національний продукт;.

5. стан економіки і показники її розвитку (кризові явища, Інфляційні процентні ставки та ін.)і склад і структура фінансово-банківської системи;

6. державні та місцеві органи регулювання економіки;

7. податкова політика, пільги, штрафи, санкції.

3.4 Економічне середовище України перебуває в кризовому стані. Навряд чи спроможна Україна самостійно, без іноземних інвестицій подолати кризу і здійснити структурну перебудову. Єдиний позитивний елемент економічного середовища - відносно стабільний курс національної валюти - гривні.

Екологічне середовище характеризує природне оточення організації, що являє собою, з одного бокову, джерело певних ресурсів (земля, корисні копалини, сонячне світло, повітря, вода тощо), а з іншого бокові - простір, до якого надходять результати діяльності організації. Екологічне середовища:

1. земельні та водні ресурси, повітряний басейн, їхній стан і характеристика,рослинний і тваринний світ;

2. природні умови діяльності організації (температурний режим, погодні умови, інших опадів, пори року), реальний і допустимий рівні забруднень повітря, землі, води токсичними відходами;

3. реальний і допустимий рівні несприятливих впливів на навколишнє середовище електричними, магнітними та іншими тенденція екологічних змін навкруги фірми;

4. екологічні рухи та організації, екологічна діяльність державних органів громадськості.

Слід відзначити позитивний вплив економічної кризи на поліпшення екологічної о середовища Одним із яскравих показників цього є відродження багатьох видів риб у нижній течи Дніпра, де багато років заводь важкої промисловості забруднювали своїми відходами річку. Але усе ж таки загальний стан екології України залишається вкрай: незадовільним Продовжує нагадувати про собі аварія Чорнобильської атомної електростанції 1986 року Тому екологічне середовище України має бути предметом особливої турботи політичного та бізнесового менеджменту.

3.5 Міжнародне середовище включає сферу відносин між окремими державами та міжнародними інституціями, що безпосередньо впливають на результати діяльності даної організації.

Складові міжнародного середовища:

1. стан і тенденції розвитку міжнародних економічних відносин;

2. міжнародні і регіональні організації, що сприяють розвиткові міжнародного бізнесу (ЮНІДО, Всесвітній банк. Міжнародний валютний фонд. Свропейський Спілка та ін.);

3. міжнародні багатосторонні й двосторонні договори, міжнародні ділові асоціації;

4. посольства і торговельні представництва в інших країнах; . міжнародний транспорт міжнародні комунікації; міжнародні навчальні заклади, наукові дослідження, конференції, зустрічі; валютні курси.

Слід відзначити сприятливе для України в цілому міжнародне середовище. Підтвердженням цього є не тільки розширення міжнародних зв'язків України з іншими державами, а й обрання представника України головою Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй на 1997-1998 роки. Водночас сприятливе міжнародне середовище містить у собі значні загрози. Довіра до України сьогодні - це скоріше аванс, ніж стале ставлення з бокову зарубіжних країн. А існуюча в Україні корумпованість владних структур не додає державі авторитету. Не завжди в ладах з міжнародними антидемпінговими процедурами вітчизняні бізнесмени. Виникає чимало запитань у зв'язку з кредитами Міжнародного валютного фонду і міжнародних банків. Справді, слід подумати над питанням, хто і як їх буде віддавати. Чи не чекає Україну доля багатьох латиноамериканських і африканських країн? Не завжди зважають вітчизняні бізнесмени і політики на зарубіжні правила господарювання.

Література.

1. Ансофф И. Стратегическое управление. М.: Экономика, 1989

2. Виханский О. С. Менеджмент/ О.С. Виханский, А. И. Наумова. – М.: Гадарики, 2001. – 283с.

3. Маркова В. Д., Кузнецова С. А. Стратегический менеджмент: Курс лекций. – М.: ИНФРА – М.; Новосибирск: Сибирское соглашение, 1999. – 288с.

4. Менеджмент організацій: Підручник / За заг. ред. Л.І. Федулової. – К.: Либідь, 2003 – 448 с. ( с. 73 – 77)

5. Томпсон А. А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учебник для ВУЗов/ Пер. с Англ. Под ред. Л. Г. Зайцева, М. И. Соколовой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 576с.

6. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент. Учебное пособие. - М., ЗАО "Бизнес-школа", 1997р. - 304с.

7. Хміль Ф.І. Менеджмент. Підручник, - К.: Академвидав, 2003. – 608 с.,іл.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий