Бизнес-план предприятия 4

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БІЗНЕС - ПЛАНУВАННЯ 1.1. Роль бізнес-плану в сучасних умовах Бізнес-план з'явився в нас на початку 90-х років і був принципово відмінним від чинних нормативних документів. Поставилися до нього з прохолодою, багато хто спочатку не звернули на нього увагу, інші, звернувши, не надали належного значення.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БІЗНЕС - ПЛАНУВАННЯ

1.1. Роль бізнес-плану в сучасних умовах

Бізнес-план з'явився в нас на початку 90-х років і був принципово відмінним від чинних нормативних документів. Поставилися до нього з прохолодою, багато хто спочатку не звернули на нього увагу, інші, звернувши, не надали належного значення. Дотримувалися звичних техніко-економічних обгрунтувань.

Незабаром, однак, з'ясувалося, що бізнес-план, якщо до нього поставитися серйозно, вимагає знань вітчизняного бізнесу, його глибин. Не всі і не відразу стали розробляти, висувати і вимагати бізнес-план.

Раніше авторитетні фінансові інститути, такі як Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, і провідні консультаційні фірми часто заявляли, що однією з проблем низької інвестиційної активності інвесторів є те, що пропоновані українською стороною документи не тільки не дозволяють прийняти рішення про фінансування, але й не дають змоги навіть приблизно оцінити ефективність отриманих пропозицій.

В даний час існують розроблені більше чотирьох з половиною років тому Міністерством економіки України методичні рекомендації з підготовки інвестиційних проектів; так само проводяться семінари для підприємців по розробці бізнес-планів в рамках програми Європейського Союзу ТАСІС.

Зараз вже багато підприємств розробляють бізнес-плани за власними методиками і рекомендаціями, розробляють докладні переліки питань, на які слід відповісти в цьому документі.
У наш час бізнес-план для підприємця ставати все більш важливим документом. Жодна компанія не зможе висловити мету свого існування або отримати фінансування без грамотно розробленого бізнес-плану. Якщо ви не представите грамотний бізнес-план, ніхто не буде серйозно розглядати вашу ідею.

Бізнес-план є робочим інструментом, використовуваним у всіх сферах підприємництва. Він описує процес функціонування підприємства, показує, яким чином її керівники збираються досягти своїх цілей і завдань. Добре розроблений бізнес-план допомагає підприємству зростати, завойовувати нові позиції на ринку, де воно функціонує, складати перспективні плани свого розвитку, концепції виробництва нових товарів і послуг і вибирати раціональні способи їх реалізації. Тобто в нім описуються основні аспекти майбутнього підприємства, з достатньою повнотою аналізуються проблеми, з якими воно зіткнеться (або не виключено, що зіткнеться) і найсучаснішими методами визначаються способи вирішення цих проблем. Таким чином, основна мета бізнес-плану - досягнення розумного і чи можна виконати компромісу між тим, чого фірма хоче і чого може досягти. План покликаний показати працівникам і потенційним інвесторам цілісність пропонованого курсу, продемонструвати, як одне випливає з іншого.

Бізнес-план покликаний відповісти на три ключові питання/рис. 1.1 /:

- яке поточний стан бізнесу?

- яке бажаний стан?

- як найбільш ефективно досягти бажаного стану?

Бізнес-план не є постійним документом, він систематично оновлюється, у нього вносяться зміни, пов'язані як зі змінами, що відбуваються всередині підприємства, так і змінами на ринку, де діє підприємство, і в економіці в цілому. Бізнес-план пов'язує внутрішньофірмовий і макроекономічний аналіз.

У зв'язку з тим, що бізнес-план являє собою результат досліджень і організаційної роботи, що має на меті вивчення конкретного напрямку діяльності підприємства (продукту або послуги) на певному ринку в сформованих організаційно-економічних умовах, він спирається на:

- конкретний проект виробництва певного товару (послуг) - створення нового типу виробів або надання нових послуг (особливості задоволення потреб і т.д.);

- всебічний аналіз виробничо-господарської та комерційної діяльності, метою якого є виділення його слабких і сильних сторін, специфіки і відмінностей від інших аналогічних підприємств;

- вивчення конкретних фінансових, техніко-економічних та організаційних механізмів, використовуваних в економіці для реалізації конкретних завдань.

Не буде великим перебільшенням назвати бізнес-план основою управління, як комерційним проектом, так і самим підприємством, що здійснює цей проект. Адже завдяки бізнес-плану у керівництва з'являється рідкісна можливість поглянути на власне підприємство як би з боку, можливо, навіть очима прискіпливого експерта. Та й сам процес розробки бізнес-плану, що включає детальний аналіз економічних та організаційних питань, змушує «зібратися», мобілізуватися, зосередитися.

Бізнес-план може бути підготовлений менеджером, підприємцем, фірмою, групою фірм або консалтингової організацією. Якщо у менеджера виникла ідея освоїти виготовлення нового продукту, надати нову послугу або просто новий метод організації та управління виробництвом, він пропонує свою ідею для бізнес-плану. Якщо він збирається реалізувати свою концепцію самостійно (як самостійний підприємець), він створює свій бізнес-план. Для розробки стратегії розвитку великої фірми складається розгорнутий бізнес-план. При його підготовці необхідно, перш за все вирішити, яка мета (або цілі) переслідується. Необхідно сформулювати цю мету в письмовому вигляді. Цілі бізнес-плану можуть бути різними, наприклад, отримання кредиту, або залучення інвестицій в рамках вже існуючого підприємства, або визначення напрямків та орієнтирів самого підприємства в світі бізнесу і т.д.

Підприємства, що працюють у стабільній ситуації та проізводящіе продукти для досить стійкого ринку при зростанні обсягів виробництва, розробляють бізнес-план, спрямований на удосконалення виробництва та пошук шляхів зниження його витрат. Однак вс.і ці підприємства постійно передбачають заходи щодо модернізації виробленої ними продукції (послуг) і формують їх у вигляді локальних бізнес-планів.

Підприємства, що випускають продукцію при постійному ризику, насамперед систематично працюють над бізнес-планами з освоєння нових видів продукції, з переходу на нові покоління виробів і т.д.

Якщо підприємство, намітивши значне зростання виробництва знову освоюваних або традиційних продуктів, що не має достатньо власних потужностей для їх виробництва, то воно може піти або шляхом залучення капітальних вкладень для створення нових потужностей, або шляхом пошуку партнерів, яким підприємство дасть виготовлення визначених вузлів, деталей, виконання технологічних процесів, воно також розробляє відповідний бізнес-план. Другий шлях, як правило, забезпечує прискорене вирішення завдань і потребує менше коштів. У цьому випадку вже на стадії розробки бізнес-плану визначають вимоги до майбутнього виробництва.

Бізнес-план оцінює перспективну ситуацію як всередині фірми, так і поза нею. Бізнес-аналіз зовнішнього середовища і поточного стану підприємства є необхідною передумовою розробки ефективного плану. Він націлений на одержання і узагальнення об'єктивної інформації про стан підприємства, його відповідності вимогам зовнішнього середовища та внутрішньої організації. Структура бізнес аналізу представлена у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Структура бізнес-аналізу

Внешняя среда Внутренняя среда
1. Перспективи розвитку галузі та продукції 1. Маркетинг
2. Стан конкуренції 2. Фінанси
3. Споживачі продукції 3. Виробнича діяльність
4. Збутова діяльність 4. Людські ресурси
5. Тенденції розвитку макросередовища 5. Адміністративна діяльність

Аналіз зовнішнього середовища являє собою процес, за допомогою якого, підприємець або менеджер оцінює зовнішні небезпеки і можливості, які можуть ускладнити або допомогти досягненню поставлених цілей.

Сам аналіз представляє собою методичну оцінку всіх сфер діяльності підприємства. Він спрямований на виявлення сильних і слабких сторін підприємства, покликаний допомогти виявити ті сфери, які вимагають більш детального розгляду або вдосконалення, а заодно подивитися, які завдання ставилися у попередній період часу і чи були вони виконані, які були причини невдач.
Аналіз необхідний не тільки при складанні бізнес-плану, він корисний і в поточній діяльності. Багато західні фірми регулярно (1-2 рази на рік) проводять аналіз своїх позицій на ринку на певну дату ( «моментальний знімок фірми»).

Існує вісім різних причин, які визначають характер бізнес-плану в залежності від того, для кого він призначений:

1. Бізнес-план для себе. Це свого роду самоконтроль: що необхідно для відкриття справи? Чи досить реалістична ідея?

2. Бізнес-план для отримання кредиту. До недавнього часу український підприємець для отримання кредиту в банку міг уявити лише двосторінкові техніко-економічне обгрунтування, яке, втім, не було вирішальним для прийняття банком або іншою фінансовою організацією рішення про надання кредиту. Вирішальними ж були особисті зв'язки, рекомендації, а також обізнаність банкірів про стан справ кредитоотримувача (як правило, підприємці брали кредити в банках, клієнтами яких вони були). Останнім часом все більше і більше українських банків вимагають від підприємців бізнес-план для ухвалення остаточного рішення про видачу (або не видачі) кредиту.

3. Бізнес-план для залучення коштів сторонніх інвесторів. Інвесторами виступають: венчурні інвестиційні фонди, приватні інвестори або публічна емісія акцій. Якщо ви залучаєте кошти за рахунок публічної емісії акцій вашої компанії, бізнес-план, який містить відомості про фірму, про стратегії маркетингу, продажів, виробництва і про фінансові перспективи, допоможе вам успішніше продати компанію інвесторам. У міру того, як український фондовий ринок розвивається і стабілізується, бізнес-плани будуть набувати все більшого значення для здійснення публічної емісії цінних паперів (і у всій видимості, стануть основою проспекту емісії).

4. Бізнес-план для спільного підприємства або стратегічного альянсу з іноземним партнером. Іноземні компанії, переживши ейфорію перших років перебудови, тепер з більшою обережністю підходять до оцінки потенційного партнера по спільному підприємству. І грамотний бізнес-план дає впевненість іноземному партнеру в серйозності вашої справи.

5. Бізнес-план для укладення великого контракту.

6. Бізнес-план для залучення нових співробітників. В наші роки важко переманити професіоналів з інших фірм, навіть пообіцявши їм більш високі заробітки. Опис майбутньої діяльності фірми дає потенційному співробітникові інформацію про перспективність і стабільності пропонованої роботи.

7. Бізнес-план для об'єднання з іншою компанією. Він допоможе побачити вигідність угоди: позитивні і негативні сторони спільної діяльності.

8. Бізнес-план для реорганізації справи та оптимізації операцій. У міру того, як невеликі компанії ростуть, з'являється необхідність створення стратегічної (або тактичної - залежно від ситуації) концепції розвитку.

Бізнес-план передбачає вирішення наступних стратегічних і тактичних завдань, що стоять перед підприємством, незалежно від його функціональної орієнтації:

- організаційно-управлінська і фінансово-економічна оцінка сьогоднішнього стану підприємства;

- виявлення потенційних можливостей підприємницької діяльності підприємства, акцентуючи увагу на сильних сторонах і не приховуючи слабких;

- формування інвестиційно-проектних цілей цієї діяльності на планований період.

У бізнес-плані обгрунтовуються:

- загальні та специфічні деталі функціонування підприємства в умовах конкретного ринку;

- вибір стратегії і тактики (методів) конкуренції;

- оцінка фінансових, матеріальних, трудових ресурсів, необхідних для досягнення цілей підприємства.

Бізнес-план дає об'єктивне уявлення про стратегію і тактику розвитку виробництва і організації виробничої діяльності, способи просування товару на ринок, прогнозує ціни, майбутній прибуток, основні фінансово-економічні результати діяльності підприємства і разом з тим визначає так звані зони ризику, пропонує шляхи зниження цих ризиків або принаймні їх вплив на майбутній прибуток.

Особливістю бізнес-плану як стратегічного документу є його збалансованість за постановці завдань з урахуванням реальних фінансових можливостей підприємства. Щоб бізнес-план був прийнятий, він повинен бути забезпечений необхідними фінансовими ресурсами. Це значною мірою визначає характер проектів (концепцій), які вивчаються при розробці бізнес-плану. Включення самого проекту в бізнес-план стає можливим лише в тому разі, якщо визначені джерела його фінансування.
Багато інвесторів вважають за краще короткий зміст бізнес-плану, що дозволяє їм побачити важливі особливості та переваги проекту. Такий документ має назву бізнес-пропозицію. Воно використовується при переговорах з можливими інвесторами та майбутніми партнерами, запрошенні ключових співробітників, підписання контрактів з персоналом підприємства. Бізнес-пропозиція є не тільки внутрішнім документом підприємства, але й використовується при встановленні контрактів. Це висуває певні вимоги до його оформлення, формою та структурою.

Бізнес-план повинен бути представлений у формі, що дозволяє зацікавленій особі отримати чітке уявлення про суть справи, ступеня своєї участі в ньому. Обсяг і ступінь конкретизації розділів бізнес-плану визначаються специфікою і областю діяльності.

Таким чином, бізнес-план використовується незалежно від сфери діяльності, масштабів, власності та організаційно-правової форми підприємства. У будь-якому випадку вирішуються як внутрішні, пов'язані з управлінням підприємством, так і зовнішні питання, обумовлені встановленням контактів та взаємовідносин з іншими підприємствами та організаціями.

1.2 Планування як найважливіша функція сучасної моделі управління

У ринковій економіці будь-яке підприємство у своїй діяльності неминучестикається з невизначеністю. Підприємство не має достатньоповні дані про своє сьогодення і майбутнє, воно не в змозі передбачитивсі зміни, які можуть відбутися у зовнішньому середовищі. Планування іє одним із способів "прояснення" внутрішніх і зовнішніх умовдіяльності.

Планування у своєму розвитку пройшло декілька етапів.

У період формування великих корпорацій передбачення як функціяпланування розглядалося вихідним моментом управління. На великихфірмах, як правило, у складі фінансових служб з'являються структурніпідрозділи, які регулярно займаються поточним плануваннямвиробничо-господарської діяльності. Вище керівництво корпораційрегулярно обговорювало і окреслено перспективи розвитку бізнесу в загальномупостановочному плані, виключаючи при цьому формальне планування. УНадалі фінансові плани (внутріфірмові кошторису бюджету) почалискладатися з найбільш великих виробничо-господарських функцій уокремо: маркетингу, НДДКР, капітального будівництва та за окремимиструктурним підрозділам всередині корпорації. Аналогічні плани і дотеперішнього часу є основним інструментом розподілу ресурсів таконтролю за поточною виробничо-господарською діяльністюпідприємств.

У рамках поточного фінансового планування з'являлися різнімодифікації, наприклад, такі як "програмне бюджетування". При цьомуплануванні фінансові плани розробляються для досягнення кінцевихрезультатів на програмно-цільовий основі, або ж на основі "розробкибюджету на нульовій основі ", коли кожен з видів діяльності,здійснюваних у рамках тієї чи іншої функції або ж структурногопідрозділу, на початку річного циклу планування повинен довести своєправо на подальше існування шляхом обгрунтування майбутньої економічноїефективності, що виділяються,/3 /.

Усі ці модифікації (річного або середньострокового) плануваннясполучені з традиційними методологічними принципами, спрямованими навнутрішнє середовище фірм, тобто фірми розглядаються як "закриття системи"і являють собою інструмент розподілу внутрішньофірмових ресурсів, атакож раціональної організації, координації, контролю діяльностіпідприємств.

Кардинальні зміни в розвитку функцій планування відбулися в 60 -
70-х роках. Цей період названий "бумом стратегічного планування".
Підприємства почали розробляти плани, спрямовані не всередину підприємства,а по поза ним, тобто в економічний, науково-технічне та соціально -політичний простір. В умовах порівняно недавнього минулого звідносно слабким ринком, порівняно повільними змінами у науково -технічному прогресі і досить слабкою міжнародною конкуренцієюпідприємствам (особливо гігантським) вдавалося будувати свою діяльність безспеціальних прогностичних розробок і обгрунтувань. У міру посиленнядинамічності, підвищення складності і невизначеності середовища багатопідприємства (і не тільки великі) понесли фінансові втрати, нескористалися можливостями і опинилися на межі припинення свогоекономічного існування.

В даний час більшістю західних фірм прийнята і використовуєтьсянова парадигма планування, заснована на системному і ситуаційномупідходах до управління. Дана форма планування отримала назвустратегічного планування. Ідеї стратегічного планування тауправління прийняті і більшістю підприємств вітчизняної економіки. Вонив більшій своїй масі вже зіткнулися з новими загрозами і можливостями, атому мають своєчасно реагувати на загрози і не упускати наявніможливості. У стратегічному управлінні планується потенціал підприємства
(на ситуаційної основі) та його стратегія. Схематично суть та основні етапистратегічного планування представлені на малюнку 1.1. В умовахзовнішньої нестабільності можливий ряд стратегій, що забезпечують успіхдіяльності підприємства. Користуючись методом аналізу відхилень від цілей,підприємство вибирає ту стратегію, яка найкраще відповідає його цілям.
Успіх стратегії фірми залежить від її можливостей: функціональні (НДДКР,маркетинг, виробництво тощо) і загальноуправлінських.

Вироблення стратегії розвитку підприємства передбачає знання івикористання основних принципів планування та управління.

Принципи планування визначають характер та зміст діяльностігосподарюючого суб'єкта. Правильне дотримання принципів плануваннястворює передумови для ефективної роботи підприємства та зменшуєможливість негативних результатів планування.

Ще А. Фоїл визначив чотири основних принципи планування, назвавшиїх загальними рисами гарної програми дії. Це єдність, безперервність,гнучкість, точність. Р. Акофф набагато пізніше обгрунтував ще один ключовийпринцип планування - принцип участі.

Принцип єдності передбачає, що планування повинно матисистемний характер. Поняття система означає:

- існування сукупності елементів;

- взаємозв'язок між ними;

- наявність єдиного розвитку елементів системи, поведінки,орієнтованого на загальні цілі (тобто єдності в рамках управлінськоїієрархії, наприклад: організація в цілому - підрозділ - цех - бригада).

Координація планової діяльності окремих підрозділів виражаєтьсяв тому, що діяльність ні однієї організації не можна планувати ефективно,якщо планування не пов'язане з плановою діяльністю окремих одиницьданого рівня. Таким чином, взаємозв'язок та одночасність - головніриси координації планування.

Принцип участі тісно пов'язаний з принципом єдності. Принцип участіозначає, що кожен член фірми стає учасником планової діяльності
, Незалежно від посади та виконуваної ним функції. Тобто процеспланування має залучати до себе всіх тих, кого він безпосередньозачіпає. Які вигоди реалізації принципу участі?

По-перше, кожен з учасників отримує більш глибоке розумінняорганізації, знання різних сторін її життя.

По-друге, особиста участь членів організації, у тому числі рядовихпрацівників, в процесі планування призводить до того, що плани організаціїстають особистими планами працівників, а участь у досягненні цілейорганізації приносить задоволення власних потреб працівників. Укожного працівника з'являються нові мотиви до ефективної праці, зміцнюєтьсякомандний дух. При цьому слід пам'ятати, що не можна зацікавити вактивній роботі співробітників тільки за рахунок грошової винагороди. Навітьякщо цей метод заохочення дає на перших порах позитивні результати, тонадалі можливості його застосування різко знизяться, тому що фінансовіресурси організації, особливо молодий, тільки будить себе в приватномубізнесі, досить обмежені. Тому, більш доцільним є активнезалучення своїх співробітників у планування діяльності підприємства іреалізацію цих планів. Нехай кожен працівник відчує, що він вноситьсерйозний внесок у визначення та вирішення основних завдань своєї організації,що його думку поважають, що він несе високу відповідальність за рішенняділових питань, тоді підвищення продуктивності праці перетвориться назадоволення особистих потреб працівників, потреб у цікавій,насиченою і відповідальній роботі.

Сенс принципу безперервності полягає в тому, що процеспланування повинен здійснюватися постійно в рамках встановленого циклу.
Невизначеність зовнішнього середовища та наявність непередбачених змін роблятьнеобхідною постійну коректування очікувань фірми щодо зовнішніхумов та відповідне виправлення, та уточнення планів.

Принцип гнучкості взаємопов'язаний з принципом безперервності і полягаєв наданні планам і процесу планування здатності змінювати своюспрямованість що виникають у зв'язку з непередбаченими обставинами. Дляздійснення принципу гнучкості плани складають так, щоб в них можнабуло вносити зміни, вказуючи їх до мінливих внутрішніми і зовнішнімиумовами. Тому плани зазвичай містять "резерви", інакше званінадбавки безпеки. Однак існують певні межі резервівпланування. Резерви, закладені в показниках, не повинні бути занадтобільшими, інакше плани виявляться неточними. Занадто низькі межі тягнуть засобою занадто часті зміни у планах, що розмиває орієнтиридіяльності фірми. З фінансової точки зору забезпечення принципу гнучкостіпотребує додаткових витрат, причому рівень цих витрат повиненспіввідноситися з імовірним майбутнім ризиком. Надання планам гнучкості придопомогою додаткових витрат також має свої обмеження. Витрати можутьвиявитися настільки високими, що гнучкість плану та пов'язані з неюпереваги не окуплять їх.

Принцип точності передбачає, що будь-який план повинен бути складенийз таким ступенем точності, яка тільки сумісна з нависла над долеюфірми невідомістю. Інакше кажучи, плани повинні бути конкретизовані ідеталізовані в тій мірі, в якій дозволяють зовнішні та внутрішніумови

діяльності фірми. Стратегічне, довгострокове планування вимушенообмежуватися визначенням основних цілей та самих загальних напрямківдіяльності, тому що кількість достовірної інформації про майбутнє дуженевелика, а діапазон і швидкість зміни постійно зростають. У планах,розрахованих на короткі проміжки часу і для окремих підрозділіворганізації, конкретність і опрацювання деталей повинна стати обов'язковимирисами, оскільки такі плани є інструкціями, що визначаютьдії людей та колективів, що реалізують ці плани.

Внутріфірмове планування як складова частина управліннявідрізняється великою різноманітністю організаційних форм. У фірмах зцентралізованим управлінням виробництва планування звичайно такожцентралізовано. Ця схема використовується, як правило, у фірмах з невеликимчислом підприємств однакового або близького виробничого профілю.

У великих децентралізованих корпораціях робота з перспективногопланування зосереджена у виробничих відділеннях і виробничихгрупах (див. ріс.1.2). Вища адміністрація визначає лише загальненапрямок розвитку: розміщення і структуру капіталовкладень, загальний обсягвиробництва і прибутку. Центральна планова служба розробляє формупланів і доводить до відділень ті обмеження, які накладаютьсязагальнокорпоративні цілями (наприклад, ліміти капіталовкладень). Перенесенняцентру ваги в перспективному плануванні на відділення пояснюється їхвелику самостійність і специфікою виробництва. Координацію іконтроль за роботою планових служб відділень здійснює центральнаслужба планування. Таким чином, процес планування охоплює всірівні управління і створює передумови для забезпечення досягнення цілейкорпорації. Результатом планування є система довгострокових планів,середньострокових і короткострокових. Останнім часом в практиці вітчизнянихпідприємств широке поширення набула така форма сучасногопланування як бізнес-план. Зупинимося докладніше на принципахскладання та сфери застосування бізнес-плану.

1.3 Поняття бізнес-плану, сфера його застосування та умови розробки

З розвитком ринкових відносин у нашій країні бізнес-план якдокумент, в якому за певною схемою підсумовані результатипередінвестиційних досліджень, стає одним з ключових елементівметоду проектного фінансування інвестиційної діяльності. Він єоднією з основних складових частин передінвестиційної документації, якумає надати підприємство у будь-кредитна установа чи іншуорганізацію, яка надає технічне і фінансове сприяння впровадженнюінвестиційного проекту.

Бізнес-план являє собою документ внутрішньофірмовогопланування, що викладає всі основні аспекти планування виробничоїта комерційної діяльності підприємства, аналізує проблеми, з якимивоно може зіткнутися, а також визначає способи вирішення фінансово -господарських завдань/1 /.

Бізнес-план розробляє підприємець (особа або група осіб). Уньому мова йде про сутність проекту (вид діяльності, що пропонуються довиробництва і реалізації товари і послуги), його обгрунтуванні (результатиринкових досліджень - стан попиту і пропозиції, споживачі,конкуренти, НТП і т.д.), забезпеченні (виробничий, маркетинговий іорганізаційний плани), необхідних для реалізації проекту засобах
(обсяг, графік та напрямки використання капітальних вкладень, поточнівитрати) і кінцевих фінансові підсумки здійснення проекту.

На відміну від великомасштабних економічних програм в бізнес-планіосновну увагу сконцентровано на фінансово-економічні показники,тоді як науково-технічні, виробничо-технологічні бокупредставлені в ньому менш опуклим чином, вони ніби вже відомі, задані.
Орієнтуючись на них, треба так поставити справу, щоб забезпечити отриманняприбутку. Лише в тих випадках, коли безпосереднім об'єктом бізнесує науково-технічні досягнення, інновації, особливу якість товару,головним у бізнес-плані стають техніко-технологічні показники.

В залежності від цілей потреба в розробці бізнес-планіввиявляється при вирішенні фінансових і управлінських завдань в різних сферахгосподарської діяльності. Узагальнення поки що невеликого досвіду складаннябізнес-плану вітчизняними підприємствами дозволяє виділити наступніобласті їх застосування:

- підготовка інвестиційних заявок існуючими і знову створюванимипідприємствами на одержання кредитів в комерційних банках;

- обгрунтування пропозицій щодо приватизації підприємств державноїі муніципальної власності;

- розробка проектів створення приватних фірм, без чого ризик руйнуваннянових підприємців виявляється надмірним;

- вибір економічно вигідних напрямків та способів досягненняпозитивних фінансових результатів підприємствами і фірмами, що знаходятьсясьогодні в нових умовах роботи, збуту продукції, загальноюнеплатоспроможності господарюючих суб'єктів;

- складання проектів емісії цінних паперів (акцій, облігацій)підприємств;

- залучення іноземних інвестицій для розвитку підприємства.

Законодавство України не закріплює обов'язковістьрозробки бізнес-плану. Складання бізнес-плану дозволяє при короткостроковомуплануванні раціонально організувати оперативну фінансову роботу шляхомвзаємозв'язку всіх джерел надходжень з витратами підприємства. Крімтого, бізнес-план може мати і стратегічні цілі, а також вирішувати завданняпо внешнехозяйственной діяльності підприємства при встановленні аборозширення ділових контактів з постачальниками та споживачами продукції. Уцій сфері господарських інтересів підприємства бізнес-план може вирішитипроблему фінансування. В умовах ринкової економіки можливостей дляінвестування досить багато. Разом з тим будь-яке підприємство маєобмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування.
Тому при укладанні договорів з банком, інвестиційним фондом або іншимпотенційним інвестором бізнес-план дозволяє переконати їх у тому, щопідприємство має перспективні можливості розвитку виробництва, що єпослідовна і реальна програма проведення підприємницької ідеї вжиття.

Господарські партнери підприємства, перш ніж встановити з нимдоговірні відносини, можуть за допомогою бізнес-плану переконатися в наявностішансів на комерційний успіх і забезпечення достатнього рівняприбутковості. Таким чином, можна будувати господарські взаємини зпостачальниками сировини, матеріалів, палива, устаткування; з посередниками вреалізації власної продукції підприємства; з фірмами, з якимипередбачається здійснювати кооперування науково-технічної,виробничої, інвестиційної та іншої господарської діяльності. Зіншого боку, процес складання бізнес-плану дозволить самомупідприємцю ще раз оцінити комерційну ефективність проекту, дастьможливість переконатися в правильності обраної інвестиційної стратегії.

Таким чином, коло користувачів бізнес-плану вельми широкий.

По-перше, це самі розробники, для яких корисним єпроцес розробки, коли їм доводиться продумувати і вирішувати конкретніпитання, пов'язані з налагодженням виробництва, розробкою комплексумаркетингу, організацій управління та контролю, пошуком партнерів іджерел фінансування і т.д.

По-друге, це співробітники підприємств, які можуть прийматиучасть в підготовці бізнес-плану. Знайомство з документом дозволяєотримати їм чітке уявлення про стратегічні напрямки розвитку, атакож про тактичні прийоми. На цій основі кожен фахівець визначаєсвій діапазон робочих обов'язків у вирішенні загальних проблем підприємства.

По-третє, це потенційні інвестори. Для реалізації проекту необхідна перспективна ідея, програма дій по її реалізації і джерела фінансування. Перші два елементи є результатом пошуків і розробок підприємців, але далеко не завжди у них є необхідні грошові кошти, як наголошувалося вище. Тоді доводиться залучати капітали ззовні, для чого необхідно переконати потенційних інвесторів у високій мірі надійності, перспективності, опрацьованості і окупності проекту.

Бізнес-план можуть запитати і офіційні, державні органи, без дозволу, згоди яких підприємець не може здійснювати замысленный проект операції.

В той же час підприємці, фірми зовсім не зацікавлені в широкому поширенні і розголошуванні своїх планів дій. Адже конкуренти, з'ясувавши наміри фірми, що розходяться з їх інтересами, здатні утруднити проведення бізнес-плану в життя. З цих позицій бізнес-план, будучи власністю підприємства і представляючи комерційну таємницю, повинен охоронятися від сторонніх очей. Отже коло осіб і організацій, яких бізнесмен знайомить з планом своїх операцій, належить обмежувати. Правила ведення бізнесу передбачають, що знайомитися з бізнес-планом можна лише з дозволу підприємця.

Узагальнюючи вищесказане, можна сформулювати наступні основні завдання, які вирішує підприємство за допомогою бізнес-плану:

- визначення ємкості і перспектив розвитку ринку збуту продукції по основному виробництву;

- оцінка можливих витрат по виготовленню і реалізації продукції і послуг;

- порівняння витрат з можливими цінами для прогнозування прибутку;

- виявлення в планеруванні фінансово-господарської діяльності можливих прорахунків і помилок;

- визначення доцільності розвитку даного виробництва в економічних умовах, що склалися.

Опанування мистецтва складання бізнес-планів сьогодні стає украй актуальним через три причини. По-перше, в нашу економіку йде нове покоління підприємців, багато хто з них ніколи не керував хоч яким-небудь комерційним підприємством, і тому дуже погано представляють весь круг чекаючих їх проблем, особливо в ринковій економіці. По-друге, змінне господарське середовище ставить і дослідних керівників підприємств перед необхідністю інакше прораховувати свої майбутні кроки і готуватися до незвичної справи - боротьби з конкурентами, в якій не буває дрібниць. По-третє, розраховуючи отримати іноземні інвестиції для підйому нашої економіки, необхідно уміти обгрунтовувати свої заявки і доводити інвесторам, що ми здатні прорахувати всі аспекти використання таких інвестицій не гірше за бізнесменів з інших країн.

При цьому особиста участь керівника в складанні бізнес-плану настільки важлива, що багато зарубіжних банків і інвестиційні фірми відмовляються взагалі розглядати заявки на виділення засобів, якщо стає відомо, що бізнес-план з початку і до кінця був підготовлений консультантом з боку, а керівником лише підписаний. Це не означає, звичайно, що не треба користуватися послугами консультантів - зовсім навпаки, залучення експертів вельми вітається інвесторами. Мова про інше - складання бізнес-плану вимагає особистої участі керівника фірми або людини, що збирається відкрити свою справу. Включаючись в цю роботу особисто, він як би моделює свою майбутню діяльність, перевіряючи на фортецю і сам задум, і себе: чи вистачить у нього сил забезпечити успіх проекту і рушити далі?

При складанні бізнес-плану необхідно мати на увазі, що спеціальна література, де розглядаються методичні питання складання бізнес-планів, в основному перевідна. У ній детально викладаються питання складання бізнес-плану стосовно фірм, що працюють за законами розвиненої ринкової економіки.

Вітчизняні підприємства мають доки невеликий досвід роботи в умовах ринку, та і ринкові стосунки ще далекі від їх рівня в розвинених країнах. Економічна і соціальна ситуація, в якій працюють наші підприємства, не дозволяє здійснювати пряме використання зарубіжних методичних розробок при складанні бізнес-планів російськими підприємствами. Необхідна їх адаптація до реальних економічних умов нашої країни. Тому розробка методики складання бізнес-плану підприємства, адекватної що склався в даний час в Україні економічним умовам, є досить актуальною проблемою. В будь-якому разі, з причини різноманіття цілей, сфери вживання не існує загальноприйнятою, єдиною для всіх, регламентованої форми і структури бізнес-плану. В той же час при значних зовнішніх відмінностях бізнес-планів методи їх розробки мають загальне коріння. Це дозволяє для вирішення проблем методичного забезпечення розробки бізнес-плану користуватися найбільш типовими методами його складання. Як правило, в бізнес-плані описується організаційна форма підприємства, продукція і послуги, які планується надати, передбачуване або фактичне місце розташування підприємства, план управління і контролю, необхідна кількість персоналу і можливі ризики. Бізнес-план включає опис галузі і тенденцій її розвитку, дані про потенціал підприємства. У нім розглядаються цільові ринки, конкуренція, питання збуту продукції, реклами, ціноутворення. Бізнес-план повинен включати план придбання (залучення) необхідного капіталу і опис того, як ці гроші використовуватимуться, зразковий балансовий звіт для забезпечення відповідного грошового потоку.

Таким чином, склад бізнес-плану і його деталізація визначається специфікою і сферою його діяльності, розмірами передбачуваного ринку, наявністю конкурентів і перспективами зростання підприємства.

Для того, щоб бізнес-план міг повною мірою виконувати свої функції, він повинен відповідати ряду вимог:

- бізнес-план має бути професійним. За змістом, зовнішньому вигляду судять про компетенцію підприємця, що розробив цей бізнес-план. Документ має бути написаний простою і зрозумілою мовою з використанням коротких і чітких формулювань;

- бізнес-план має бути роздільний на глави (розділи) і складений так, щоб будь-який інвестор міг легко відшукати в плані розділи, що цікавлять його, частини, пункти. З цією метою необхідно передбачити функціональний підрозділ кожної глави. Для повнішого і наочнішого сприйняття інформації рекомендується використовувати таблиці, схеми, діаграми, графіки. Об'єм бізнес-плану не повинен перевищувати 20-25 машинописних сторінок;

- бізнес-план повинен володіти комплексністю, тобто містити виробниче, маркетингове організаційне, фінансове забезпечення; мати перспективний характер, тобто забезпечувати можливість розробки на його основі подальших планів із збереженням спадкоємності розвитку;

- слід заручитися об'єктивною оцінкою бізнес-плану. Перш за все, необхідно ознайомити з ним всіх членів підприємницького колективу. Бізнес-план повинен спиратися на реальні факти і обгрунтовані пропозиції. Головний бухгалтер повинен ретельно перевірити всі фінансові розрахунки. По можливості висновок по бізнес-плану повинен зробити аудитор. Іншими словами, жоден потенційний інвестор не повинен виявити якої-небудь помилки в бізнес-плані;

- бізнес-план повинен володіти гнучкістю, що забезпечує можливість внесення коректувань в розроблені програми;

- необхідно контролювати поширення бізнес-плану, оскільки він містить конфіденційну інформацію про бізнес підприємця або групи підприємців.

Слід нумерувати кожен екземпляр. В будь-якому разі при першому знайомстві з потенційним інвестором слід представити йому короткий огляд або зведення даних, і якщо інвестор виразив свою зацікавленість, лише в цьому випадку можна представити йому детальний план.

Ясно, що виконання всіх вимог можливе лише при певній структурі і логіки побудови бізнес-плану.

Зазвичай бізнес-план включає наступні розділи:

- резюме;

- опис стану галузі, підприємства і передбачуваної до освоєння продукції;

- вивчення і аналіз ринку;

- план маркетингу;

- можливості виробництва (виробничий план);

- організація реалізації проекту;

- фінансовий план.

Приведемо основні рекомендації за змістом розділів бізнес-плану, детальніше зупинившись на фінансовому плані. Схемний, типова структура бізнес-плану представлена на рис.1.3.

У першому розділі бізнес-плану проводиться аналіз стану і перспектив розвитку галузі, який покликаний вирішити в основному два завдання:

1) вивчити стан і тенденції розвитку галузі як об'єкту інвестування;

2) отримати вихідну інформацію для прогнозів об'єму виробництва продукції і послуг, які може випускати дане підприємство, виходячи їх умов конкуренції.

Для вирішення першого завдання в бізнес-плані доцільно дати ретроспективний аналіз поточного стану справ в галузі, розвиток галузі в попередній період (5-10 років), описати можливі тенденції подальшого розвитку:

- галузі в цілому;

- підприємств галузі;

- розвитку відповідних виробництв в регіонах, де планується збут продукції;

- за кордоном.

При виконанні аналізу необхідно звернути особливу увагу, чи виникали які-небудь підприємства в галузі останніми роками, чи планується поява нових підприємств найближчим часом, в середньостроковій перспективі.

Для вирішення другого завдання необхідно описати основних конкурентів на регіональному, внутрішньому і зовнішніх ринках по наступних позиціях:

- номенклатура і об'єми продукції, що випускається ними;

- ринки, на яких вони працюють;

- конкурентоспроможність їх продукції;

- цінова політика і політика в області збуту;

- стан виробничої бази.

Аналіз цих даних дасть можливість визначити конкурентні переваги досліджуваного підприємства або виявити його недоліки, визначити методи конкурентної боротьби з підприємствами-конкурентами. Його результати будуть одним з критеріїв, на підставі якого потенційний інвестор може судити про можливості підприємства вести успішну конкуренцію з аналогічними підприємствами.

Опис підприємства в бізнес-плані вирішує досить вузьку цільову задачу - дати потенційному інвесторові чітке уявлення про підприємство як об'єкт інвестування або можливого партнера при реалізації інвестиційного проекту. Відомості про підприємство, що наводяться з цією метою в бізнес-плані, повинні включати наступний набір даних:

- загальні відомості про підприємство (форма власності, засновники, структура статутного капіталу, склад осіб, що розподіляють прибуток, організаційна структура підприємства, склад вищої ланки управління);

- характеристика виробничого потенціалу підприємства (структура активів, склад наявних матеріальних ресурсів, доля імпортного устаткування, міра зносу устаткування, характеристика незавершеного виробництва, об'єм продукції, що випускається);

- чисельність, віковий і освітній склад, текучість кадрів;

- фінансовий стан підприємства (фінансова стійкість і платоспроможність підприємства, рентабельність продажів і виробництва, рівень ділової активності).

При описі продукції (послуг, виробів) переслідується мета - дати інвесторові ясне уявлення перш за все про споживчі властивості продукції і послуг, пропонованих підприємством, з тим аби він міг оцінити платоспроможний попит на них. Потрібно пояснити, що конкретно є продукція або з чого конкретно складаються послуги, чим відрізняється дана продукція від інших і чому вона матиме попит на ринку. Головна увага при описі (виробів, послуг) необхідно приділяти не технічному опису продукції (досить взнати, що вона відповідає вимогам Гостів мул ТУ), а якості, надійності, конкурентоспроможності пропонованих товарів і послуг. Рекомендується використовувати наступну схему опису товарів (послуг) в бізнес-плані:

- найменування виробу і його специфікація;

- призначення і сфери застосування;

- основні технічні, естетичні і інші характеристики в складанні з аналогами, що є на ринку;

- структура випуску в натуральних і вартісних показниках (якщо проект реалізується у декілька етапів, структура випуску показується після кожного етапу);

- патентна захищеність.

Розділ "Вивчення і аналіз ринку" є одним з найбільш значимих і складних розділів бізнес-плану. Вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить про те, що слабке знання ринку є одній з головних причин неспроможності багатьох комерційних проектів. Вивчення багатообразних чинників, що роблять вплив на стан ринку, є вихідним пунктом для ухвалення будь-якого інвестиційного рішення. Від того, наскільки ретельно вивчені і визначені рівень і структура попиту, тенденції його зміни, залежить як успіх інвестиційного проекту, так і час, протягом якого підприємство зможе утримати позиції на ринку. Результати дослідження ринку є базою для розробки довгострокової стратегії підприємства і його поточної політики, визначають потреби в людських і матеріально-технічних ресурсах. Зважаючи на важливість і складність цього розділу, доцільно готувати його в першу чергу і по можливості перевірити дані про ринок, його об'єми і темпи зростання за додатковими, альтернативними джерелами. "Стандартне" дослідження ринку в бізнес-плані включає три основні блоки:

- аналіз попиту на товари і послуги на вибраному ринку і тенденцій його розвитку;

- опис структури ринку, його основних сегментів, аналіз форм і методів збуту;

- дослідження умов конкуренції на вибраному ринку /7/.

План маркетингу є найважливішим розділом бізнес-плану. Стратегія маркетингу повинна будуватися так, щоб забезпечити відповідність між стратегічними цілями підприємства, виявленими в результаті аналізу ринку ринковими можливостями і шансами у сфері маркетингу. При виборі напрямів маркетинговій стратегії необхідно зіставити з одного боку, цілі підприємства, а з іншої - його ресурси і вибрати ті напрями, які відповідають цілям і ресурсам фірми.

У бізнес-плані необхідно представити впорядковану методику встановлення вихідної ціни на свою продукцію. Ціна має бути такій, аби залучити покупця, покрити витрати і забезпечити розумний прибуток. Визначення вихідної ціни базується на результатах аналізу попиту, цін і товарів конкурентів і оцінці витрат. Якщо вибір цільового ринку і ринкове позиціювання проведені досить ретельний, підхід до встановлення вихідної ціни досить ясний, стратегія ціноутворення в своїх основних рисах зумовлюється рішеннями відносно позиціювання товару на вибраному сегменті ринку.

Стратегія в області збуту включає наступні пункти:

- планерування збуту (загальна величина з розбиттям по окремих товарних групах і регіонах, вибір форм і методів організації збутової діяльності на основі порівняння їх ефективності, витрати на організацію, партнери);

- планерування руху товару (політика товарних запасів, організація транспортування і зберігання, розташування складів);

- планерування рекламної компанії (основні цілі проведення, вибір каналів, терміни проведення, виконавці, бюджет);

- організація інших елементів системи ФОСТІС (стимулювання збуту, розвиток фірмового стилю, системи "Паблік рилейшнз", витрати на ці цілі).

Гарантійне і сервісне обслуговування відносяться до вельми ефективних інструментів маркетингу і тому повинні знайти віддзеркалення в бізнес-плані. Заходи по забезпеченню гарантійного обслуговування неминучі в разі видачі офіційних гарантій покупцеві, але без них не обійтися і в інших ситуаціях, якщо підприємець підтримує честь марки свого товару. Бізнес-план містить заходи в області гарантійного ремонту, усунення несправностей, поточного обслуговування, заміни товару і його частин, здійснювані підприємцем. Крім того, в плані бажано відобразити види сервісу, супроводжуючі продаж, такі, як перевірка, упаковка, вантаження товару, доставка його на адресу покупця. Слід звести наклеп платність або безкоштовність післяпродажного обслуговування і описати його конкретні форми.

Основна мета розділу "Виробничий план" - представити інформацію по забезпеченості інвестиційного проекту з виробничого і технологічного боку. Робота над виробничим планом, як правило, ведеться паралельно з роботою по аналізу ринку і стану галузі і має бути завершена одночасно з розробкою плану маркетингу, оскільки дані цих двох розділів бізнес-плану є базою для прорахунку фінансових характеристик проекту. У виробничому плані описується структура виробництва, що планується до створення в рамках інвестиційного проекту, його сировинна база і технологічна схема виробничого процесу, джерела його енерго-, тепло-, водопостачання; представляються дані про кадрове забезпечення виробництва, програма підготовки і перепідготовки кадрів; описується план виведення підприємства на повну проектну потужність; представляється інформація про стан робіт за проектом і можливості виробництва.

Наступний розділ бізнес-плану - "Організаційний план". У цій частині плану описується структура і філософія управління, дається коротка характеристика складу команди управління. Будь-який інвестор, що знайомиться з бізнес-планом, захоче взнати хто і що виконуватиме. Тому в бізнес-плані необхідно привести "скелетну" організаційну схему, що змальовує структурний склад підприємства. При описі організаційної структури підприємства необхідно відповісти на наступні питання:

- основні підрозділи підприємства і їх функції;

- розподіл обов'язків персоналу управління;

- методи взаємодії підрозділів між собою;

- зацікавленість підприємства в кінцевих результатах;

- новий вигляд робіт, витікаючі з цілей підприємства;

- необхідна кваліфікація персоналу.

Ефективність роботи підприємства, успіх інвестиційного проекту сильно залежить від ділових якостей команди управління, ефективності використовуваних методів управління трудовими ресурсами. Тому далі наводяться дані про команду управління підприємством.

У кризисних економічних умовах перехідного періоду бізнес-план підприємства повинен перш за все вирішувати завдання поліпшення його фінансового стану. В зв'язку з цим розгляд саме фінансового аспекту бізнес-плану найактуальніше. Фінансовий план готується одним з останніх серед розділів бізнес-плану, оскільки при його розробці використовуються дані попередніх блоків.

Фінансовий план розробляється, як правило, на 3-5 років; проект першого року розписується щомісячний, другого - поквартально, дані подальших років даються в цілому по роках. Якщо на перший рік планерування здійснюється з прив'язкою до певної групи показників і специфіці витрат першого року виробництва, то на другій - на основі результатів досліджень ємкості ринку і тенденцій його зміни в цілому. На третьо-п'ятий роки фінансове планерування доцільно здійснювати на основі моделей цін в процентному співвідношенні до об'єму продажів.

Фінансовий розділ бізнес-плану включає розробку наступних типових документів:

- прогноз фінансових результатів;

- потреба в додаткових інвестиціях і формування джерел фінансування;

- модель дисконтованих грошових потоків;

- точка беззбиткової (поріг рентабельності).

Прогноз фінансових результатів пропонується складати формою, затвердженою розпорядженням Федерального управління у справах про неспроможність (банкротстві). При цьому пропонується при розробці фінансового розділу бізнес-плану виходити з того, що визначення засобів, необхідних для фінансового розвитку підприємства, передбачає оцінку цього плану як інвестиційного проекту. Це означає, що передбачені бізнес-планом витрати підприємства мають бути обгрунтовані їх економічною ефективністю. Прогноз фінансових результатів лише тоді буде достовірним, коли достовірні зведення про перспективи зростання основних виробничих показників, динаміка яких була обгрунтована в інших розділах бізнес-плану. Виручка від реалізації продукції визначається виходячи з прогнозних об'ємів продажів на планований рік і прогнозних цін. Природно, що із-за великого асортименту продукції, що випускається, виручка від реалізації може бути дана лише в загальній сумі, а не стосовно одного вигляду продукції, як це передбачено методикою Федерального управління у справах про неспроможність.

Прогнозування об'ємів продажів, витрат на виробництво реалізованої продукції, результатів від іншої реалізації, доходів і витрат від внереализационных операцій, а також платежів до бюджету з прибутку повинно враховувати можливості підприємства по знаходженню додаткових резервів зростання виробництва і реалізації продукції. Такі додаткові можливості можуть з'явитися в підприємства вже на стадії реалізації програми робіт по розробці і впровадженню бізнес-плану.

Для визначення розмірів джерел інвестування необхідно розрахувати витрати на впровадження пропонованого проекту капвкладень і витрати на виробництво і реалізацію нової продукції. Витрати на реалізацію продукції (товарів, послуг) визначаються відповідно до нормативів, що діють, цінової політики підприємства і умов реалізації продукції.

Модель дисконтованих грошових потоків формується на основі прогнозу результатів фінансово-господарської діяльності. При цьому загальний фінансовий результат розраховується як сума дисконтованих (тобто зменшених на дохід, наростаючий за певний термін по формулі складних відсотків) грошових потоків кожного року реалізації плану фінансового оздоровлення і поточної залишкової вартості, що дисконтується, за межами планованого періоду. Необхідність складання моделі дисконтованих грошових потоків і включення її в бізнес-план визначається тим, що багато хто з витрат, що показуються в прогнозі фінансових результатів, не відбивається на порядку платежів. Наприклад, матеріали можуть бути сплачені задовго до того, як ці витрати попадуть в прогноз прибутків і збитків. Окремі платежі виробляються поквартально або щорік. Тому дані для тих місяців, в яких вони виробляються, можуть бути значно більше, чим в останніх. Отже, можна зробити вивід, що прибуток не завжди означає надлишок грошей на розрахунковому рахунку і в касі, а надлишок готівки не означає, що підприємство отримує прибуток. В умовах неплатоспроможності підприємств це може бути дуже серйозною проблемою, оскільки навіть надлишок готівки не означає ще прибуткової роботи. За наявності крупної простроченої кредиторської заборгованості підприємство може мати значні фінансові труднощі. Основне завдання прогнозу шляхом складання моделі грошових потоків полягає в тому, аби перевірити синхронність вступу і витрачання грошових коштів, перевірити майбутню ліквідність підприємства.

Окрім вказаних документів в бізнес-плані графічною і аналітичною дорогою визначається точка беззбиткової (поріг рентабельності). Для визначення цієї крапки незалежно від вживаної методики необхідно перш за все розділити прогнозовані витрати на постійні (умовно-постійні), не залежні від зміни об'єму виробництва продукції, і змінні (умовні змінні, величина яких змінюється із зростанням або скороченням обсягу виробництва). Поріг рентабельності визначається як виручка від реалізації, при якій підприємство вже не має збитків, але не отримує і прибутків, тобто фінансових коштів від реалізації після відшкодування змінних витрат вистачає лише на покриття постійних витрат, і прибуток дорівнює нулю.

Визначення порогу рентабельності аналітичною і графічною дорогою досить важка справа. Точка беззбиткової розраховується на основі підсумовування постійних і змінних витрат в умовах непередбачуваної інфляції. Методика визначення постійних і змінних витрат на виробництво теж достатня складна. Безпосередньо у балансах підприємств даних про умовно-постійні і змінні витрати немає. На практиці для визнання порогу беззбиткової підприємства досить мати балансовий прибуток.

При розробці бізнес-плану необхідно мати на увазі, що отримати грамотно складений бізнес-план, що реально відображає можливості і стратегію підприємства в реалізації інвестиційного проекту, можна лише грунтуючись на достовірній інформації про внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства. Тому складанню бізнес-плану передує глибокий і всесторонній аналіз виробничого потенціалу підприємства, умов функціонування, ринків збуту і потреб покупців. Фінансово-економічний аналіз виробничо-господарської діяльності досліджуваного підприємства, його організаційної структури управління проведений в другій главі дипломної роботи.

Отже, в результаті вивчення літературних джерел, що зачіпають основні методи організації і управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, зокрема таку його функцію, як планерування, можна сформулювати наступні виводи:

- в результаті переходу вітчизняної економіки до ринкових стосунків потрібна розробка і вживання нових підходів і методів управління, адекватніших сучасній економічній ситуації в України;

- зміна системи управління супроводиться вдосконаленням функції планерування, яка в ринковій економіці є найважливішим способом "прояснення" внутрішніх і зовнішніх умов діяльності, служить основою вироблення довгострокового курсу дій, пошуку найбільш ефективних доріг досягнення стратегічних цілей підприємства;

- в даний час успішно застосовується такий вигляд внутріфірмового планерування, як стратегічне планерування, яке передбачає розробку планів, направлених не всередину підприємства, а в поза ним. Тобто стратегія розвитку підприємства підстроюється під зовнішні умови його функціонування, що змінюються (економічні, науково-технічні, соціально-політичні);

- сучасною формою стратегічного планерування виступає бізнес-план, як заздалегідь намічена система погоджених, таких, що зв'язали в часі підприємницьких дій, що забезпечують досягнення поставлених цілей;

- основним завданням бізнес-плану є здобуття цілісної, системної оцінки перспектив інвестиційного проекту. З цієї точки зору він виступає як форма представлення результатів попереднього техніко-економічного обгрунтування проектів. Від того, наскільки достовірно і обгрунтовано викладені і оцінені потреби і результати інвестиційного проекту, тобто від того, наскільки грамотно складений бізнес-план, багато в чому залежить не лише можливість залучення додаткових джерел фінансування, але і успіх і ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства в цілому.