Звіт про проходження практики в ДПІ

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З В І Т Про проходження виробничої практики зі спеціальності в ДПІ Києво-Святошинського району Київської області

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

З В І Т

Про проходження виробничої практики зі спеціальності в ДПІ Києво-Святошинського району Київської області

Студента IV курсу, групи ПБ-

Спеціальності 6.060100 “Правознавство”

Керівник практики від органу, _____________

установи, організації оцінка (прописом)

Керівник практики ______________ від Академії оцінка (прописом)

Ірпінь-2004

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Структура ДПІ в Києво-Святошинському районі:…………..6

1.1. Завдання та організаційна структура ДПІ;…………………6

1.2. Функції відділів ДПІ;……………………………………………8

1.3. Характеристика джерел фінансування ДПІ у Києво-Святошинському районі. Порядок складання і затверження кошторису……………………………………...12

Розділ 2. Процедура підбору персоналу;……………………………….16

Розділ 3. Організація відділу правового забезпечення;……………...20

Розділ 4. Організація охорони праці в ДПІ у Києво-Святошинському районі:…………………………………………………………………………23

4.1 Нормативно-правова база по охороні праці;………………..24

4.2 Організація протипожежної безпеки………………………….26

Висновок……………………………………………………………………...28

Використана література……………………………………………………31

ВСТУП

Інстенсивний розвиток ринкових механізмів вимагає перетворення всіх елементів системи оподаткування. З’являються нові податки, механізми їх обчислення і сплати, конкретизуються повноваження органів влади різноманітних рівнів і компетенцій. З’являється податкова міліція, принципово змінюється набір і зміст функцій, що виконують контрольно-ревізійні управління. Подібні зміни пов’язані з необхідністю підсилення контролюючих механізмів у галузі оподаткування, що викликане бурхливим зростанням і якісним перетворенням податкових важелів.

Діяльність котролюючих органів пов’язана з наглядом з боку держави за виконанням платником податків своїх зобов’язань перед державою з повного і своєчасного внесення податкових платежів у відповідні бюджети чи фонди. Проте туди не завжди надходять кошти в тій кількості, на яку розраховували при плануванні бюджету, і було б не правильним бачити в цьому тільки правопорушення, невиконання платником своїх обов’язків. Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів: відхилення від сплати податків і правомірного обходу податку.

В основу правомірного обходу податку лежать шляхи і можливості несплати податку, надані законодавцем, тобто обумовлені недосконалістю законодавства. В даномму випадку платинк податку використовує прогалини законодавства, що пов’язані як із недосконалістю податкових норм, їх закріпленням, так і з ситуаціями, коли законодавець надає платнику право вибору або межі, в рамках яких останній може обрати найбільш вигідний для себе варіант.

Правомірний обход податку доповнюється відхиленням від сплати податку, що являє собою досить різноманітну групу податкових правопорушень. Зміст цих правопорушень полягає в неналежному виконанні зобов’язань платника перед бюджетом.

Залежно від характеру поведінки і діяльності суб’єктів податкових правовідносин можна виділити:

· Правомірний обхід податку – правомірне уникнення сплати податку за рахунок недосконалості або можливостей, закладених законодавством.

· Ухилення від сплати податку – правопорушення, що складається із невиконання або неналежного виконання платником своїх обов’язків по сплаті податку.

· Стягнення надлишкових сум податків – умисні дії робітникіів податкових органів по не обгрунтованому стягненню сум податкових платежів із платиників.

Якщо в першому та другому випадках дії засновані на активній ролі платника податків (у правомірному обході в межах діючих податкових норм і у порушенні їх при ухиленні від податків в формі податкових проступків або злочинів), то в третьому випадку активна діяльність характерна для податкового органу, здійснюючого свої повноваження з порушенням законодавства.

Примус у галузі оподаткування являє собою систему заходів, що застосовуються уповноваженими органами по відношенню до осіб при порушенні ними обов’язків по сплаті податку і притягненню до відповідальності при вчиненні податкового правопорушення.

Заходи податкового примусу характеризуються певними ознаками :

· Регулються нормами фінансового права, а також адміністративно-процесуальними.

· Застосовуються по відношенню юридичних і фізичних осіб.

· Використовуються для забезпечення надходжень податкових платежів.

· Припускають застосування фінансових санкцій, заходів адміністративного і кримінального покарання.

· Припускають позасудове застосування заходів податкового примусу.

· Податковий примус поєднує стягнення податкових платежів і стягненя податків.

Реалізація примусув сфері оподаткування здійснюється попереджувальними, припиняючими і відновлюючими заходами. Попередження здійснюється державними органами, контролюючими правильність обчислення і внеснення податків. Припинення пов’язане уже з впливом на платників, що здійснюється юридичне владними (припиненя операцій, ліквідація підприємства, вилучення документів). Відновлювані заходи пов’язані з відшкодуванням збитків, завданих податковим правопорушенням. При цьому особливості застосування штрафів пені включають і ті суми, які були б одержані бюджетом при своєчасному надходженні та використанні податків і платежів.

РОЗДІЛ 1. С Т Р У К Т У Р А ДПІ В КИЄВО-

СВЯТОШИНСЬКОМУ РАЙОНІ

1.1 Завдання та організаційна структура ДПІ

Апаратом державної виконавчої влади, що здійснює податкову політику і організує стягнення податків, зборів і платежів у розпорядження держави, є державна податкова служба, створена при Кабінеті міністрів України у складі Головної податкової адміністрації України і державних податкових адміністраціях в Автономній республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах. Головним завданням державної адміністрації є забезпечення додержання законодавства про податки, повний облік всіх платників податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, здійснення контролю, забезпечення правильності обчислення і сплати цих платежів. Апарат податкової служби України зосереджений у державних податкових адміністраціях різних рівнів. У своїй діяльності він керується Конституцією України, Закону України "Про державну податкову службу", рішеннями Верховної Ради України та місцевих Рад народних депутатів. Податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області підпорядковується державній податковій адміністрації по Київській області і свою практичну діяльність здійснює в тісній взаємодії з державною адміністрацією у Києво-Святошинському районі Київської області та місцевою Радою народних депутатів. Вона координує свою роботу з фінансовими органами, банківськими установами, органами внутрішніх справ, суду, прокуратури, арбітражу, і іншими контролюючими органами. Начальник призначається керівником Державної адміністрації по Київській області за погодженням з Державною адміністрацією Києво-Святошинського району. Інші працівники податкової інспекції призначаються начальником ДПІ району .Видатки на утримання податкової інспекції району визначаються Державною податковою адміністрацією (ДПА) по Київській області і фінансуються з республіканського бюджету. ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області складається з ряду функціональних підрозділів, які в тісному взаємозв'язку співпрацюють між собою, забезпечуючи виконання функцій, покладених на податкову службу України. Структурні підрозділи ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області:

1. Управління справляння податків з юридичних осіб:відділ справляння прямих і непрямих податків державних підприємств, банків та фінансових установ;відділ справляння прямих і непрямих податків з комерційних підприємств;сектор оподаткування майна та плати за патенти.

2. Управління місцевих податків та інших платежів з функціями документальних перевірок:відділ справляння місцевих податків та зборів;відділ справлення ресурсних платежів та плати за землю юридичних осіб;відділ справляння неподаткових доходів, плати за ліцензії, сертифікати та контролю за конфіскованим майном по юридичним особам; відділ організації документальних перевірок. 3. Управління справляння податків з фізичних осіб: відділ справляння прибуткового податку з громадян - суб'єктів підприємницької діяльності з функціями документальних перевірок;відділ справляння прибуткового податку з громадян не суб'єктів підприємницької діяльності;відділ документальних перевірок прибуткового податку з заробітної плати робітників та службовців;сектор справляння та документальних перевірок податку на майно, транспортні засоби, державне мито та землі з фізичних осіб.

4. Управління документальних перевірок юридичних осіб:відділ організації документальних перевірок фінансових установ;відділ організації документальних перевірок державних, акціонерних і малих підприємств;відділ організації документальних перевірок товариств з обмеженою відповідальністю, приватних підприємств, кооперативів та громадських об'єднань;відділ реєстрації та контролю застосування ЕККА, акцизних марок, патентів. 5. Управління валютного контролю:сектор по контролю за валютними операціями і операціями з давальницькою сировиною;сектор по контролю за оподаткуванням доходів резидентів і нерезидентів зовнішньо- економічної діяльності. 6. Управління по роботі з платниками податків:сектор по роботі з платниками юридичними особами; сектор по роботі з платниками фізичними особами. 7. Відділ комп'ютеризації. 8. Відділ обліку та звітності. 9. Відділ примусового стягнення податків. 10. Юридичний відділ. 11. Бухгалтерія. 12. Відділ кадрів та спецроботи. 13. Адміністративно-господарський відділ.

1.2 Функції відділів ДПІ

До функціональних обов'язків відділу справляння прямих і не прямих податків державних підприємств, банків та фінансових установ належать:

- здійснювати контроль за дотриманням податкового законодавства; контролює своєчасність подання платниками податкових декларацій, бухгалтерської звітності, забезпечує перевірку правильності і повноти їх складання;

- контролює своєчасність і повноту перерахування обов'язкових платежів до бюджету;

- організує заходи щодо стягнення перерахування несвоєчасно внесених до бюджету належних податків, застосування до платників фінансових санкцій, накладання фінансових санкцій, накладання адміністративних штрафів і контролює повноту їх сплати;

- передає правоохоронним органам матеріали про факти порушення законодавства, за які передбачена карна відповідальність;

- розглядає заяви, пропозиції і скарги підприємств, які зв'язані з оподаткуванням та безпосередньою роботою осіб податкової адміністрації.

Відділ справляння прямих та непрямих податків з комерційних підприємств, крім вище перерахованих функцій, виконує також:

- проведення обліку платників в контрольному журналі, складання списків платників з зазначенням індентифікаційного коду платника, адреси, видів платежів;

- одержує від установ банків дані про відкриття рахунків, платниками;

- одержує від відділу обліку та звітності про надходження платежів в бюджет, аналіз повноти надходжень платників по кожному платнику, подає пропозиції відділу аудиту щодо перевірки окремих платників.

Сектор оподаткування майна та плати за патенти здійснює контроль по своєчасному надходженню податків до відповідних бюджетів.

Основними завданнями відділів Управління документальних перевірок юридичних осіб є:

- забезпечення контролю за дотриманням підприємствами та установами всіх форм власності законодавства по обчисленню і справлянню податку на прибуток, на додану вартість та акцизного збору;

- узагальнення матеріалів перевірок, підготовка проектів, доповідей , наказів, розпоряджень, а також пропозицій щодо реалізації цих матеріалів ;

- підготовка і передача податковій поліції рішень по матеріалах перевірок та заходів по попередженню недоліків і порушень податкового законодавства.

Завданням Управління місцевих податків і зборів є забезпечення належної організації справляння місцевих податків та зборів, ресурсних платежів та неподаткових доходів до відповідних бюджетів, належної аналітичної та контрольної роботи.

Головними завданнями Управління справляння податків з фізичних осіб є забезпечення організації роботи відповідних відділів з питань повноти обліку платників податків, контроль за дотриманням податкового законодавства, повнотою сплати до бюджету податків з фізичних осіб та державного мита, своєчасність подання платниками декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків.

Управління валютного контролю здійснюють перевірку законності валютних операцій, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України.

Управління по роботі з платниками встановлює постійні двосторонні зв'язки з питань податкового законодавства з юридичними та фізичними особами. До функцій відділів цього управління входять:

- надання консультацій, письмових роз'яснень щодо порядку нарахування та сплати податків, заповнення декларацій;

- організація і проведення семінарів з питань оподаткування, випуск плакатів,

- буклетів, брошур, тощо.

Відділ комп'ютеризації організує:

- роботу по впровадженню АРМів та окремих задач отриманих в ДПА по Київській області, в практичному використанні в районній адміністрації;

- роботу по впровадженню локальних обчислювальних мереж та багато термінальних комплексів в районі ДПА;

- надання методичної та практичної допомоги управлінням і відділам ДПА по впровадженню в практичну роботу комп'ютерної техніки, тощо.

Юридичний відділ тісно співпрацює з іншими підрозділами ДПІ району і розробляє заходи на забезпечення правового застосування законодавства в апараті податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області. Відділ примусового стягнення податків здійснює спільну роботу з галузевими міністерствами та відомствами, органами виконавчої влади по погашенню заборгованості по платежах до бюджету з платників податків.

Всі підрозділи ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області тісно взаємодіють між собою.

1 .3 ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ ДПІ у КИЄВО -СВЯТОШИНСЬКОМУ РАЙОНІ.ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ ТАЗАТВЕРДЖЕННЯ КОШТОРИСУ

І. Бюджетне фінансування – це фінансування, що проводиться за рахунок бюджетних коштів.

Податкова інспекція у Києво-Святошинському районі повністю фінансується Державною податковою адміністрацією Київської області.

ДПА в Київській області проводить повне покриття всіх видатків ДПІ району.

Незалежно від джерел покриття видатків, фінансування здійснюється на основі таких принципів:

- плановості

- безповоротності та безвідплатності

- цільового спрямування коштів та їх ефективного використання, фінансування в міру виконання планів

- додержання режиму економії

ДПА в Київській області здійснює всі принципи фінансування по відношенню ДПІ у Києво-Святошинському районі.

ІІ. Основним документом, що визначає витрати бюджетних установ, є кошторис.

Кошторис витрат – це основний плановий документ, який визначає загальний обсяг, цільове надходження та використання, а також щоквартальний розподіл коштів, що відпускаються з бюджету на утримання бюджетних установ або на здійснення централізованих соціальних, господарських, екологічних, культурних та інших заходів та інше.

Фінансування з бюджету виконується тільки на основі затверджених для цього кошторисів видатків. Витрати бюджетних коштів без затвердженого в установленому порядку кошторису не допускається.

Кошторис витрат на утримання ДПІ у Києво-Святошинському районі є актом, що встановлює права і обов’язки начальника інспекції та головного бухгалтера інспекції по використанню зазначеного обсягу грошових коштів, а також права і обов’язки ДПА в Київській області (фінансуючий орган) по виділенню цих коштів і контролю за їх правомірним використанням.

Для ДПІ району вірно складений і своєчасно затверджений кошторис є індивідуальним фінансово-плановим актом, на основі якого інспекція фінансується протягом календарного року.

Кошторисно-бюджетне фінансування – це система науково та економічно обгрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і напрямів використання фінансових ресурсів, а також визначення їх оптимальних обсягів для кожного об’єкта, що фінансується.

У практичній діяльності бюджетних установ застосовуються чотирі види кошторисів витрат:

- індивідуальні

- загальні

- зведені

- кошториси витрат на централізовані заходи

Усі види кошторисів складаються відповідно до класифікації

доходів і видатків державного та місцевого бюджетів України (бюджетної класифікації)

Процес складання кошторису має назву кошторисного процесу та включає декілька етапів: складання, затвердження, виконання. Кожен етап регулюється Законом України “Про бюджетну систему України” та іншими нормативними актами.

На першій стадії - складання кошторису – здійснюється кошторисно-бюджетне планування, в результаті якого створюється проект кошторису. Далі на стадії затвердження кошторис набуває ваги офіційного акту, а на етаппі його виконання відбувається втілення в життя положень кошторису. Будь-яке відхилення при здійсненнікошторисного процесує порушенням фінансової дисциплвни та чинності нормативного акті. Тому порушення норм, що регулюють порядок складання та затвердження кошторисів, тягне за собою визнання кошторису недійсним.

Кошториси витрат бюджетних установ складаються за формами, які розробляє Міністерство фінансів України для окремих типів установ. Кошторис вміщує лише видатки на поточне утримання, придбання, обладнання та інвентаря, проведення капітального ремонту. Капітальні вкладення передбачені планами економічного та соціального розвитку, фінансуються на основі окремих самостійних кошторисів. Суми видатків, що нараховуються на рік, який планується, наводяться у кошторисі у співставленні з планом, що затверджений на поточний рік з урахуванням внесених змін, та фактичним виконанням за минулий рік. Розміри видатків за кожною статтею кошториса встановлюється використання норм та нормативів – сітьові показники, економічні нормативи, вартість на натуральні технічні норми.

За своїми юридичними властивостями норми поділяються на обов’язкові та розрахункові. Обов’язкові норми встановлюються актами вищих органів державної влади та управління і не підлягають зміні. Розрахункові є середні витрати на розрахункову одиницю.

За змістом норми поділяються на натуральні та грошові. Натуральна норма – це кількісний набір продуктів або інших матеріальних цінностей на одну розрахункову одиницю. За методами створення грошових норм вчені поділяють їх на індивідуальні, комбіновані та укрупнені.

Поквартальний розподіл бюджетних асигнувань за кошторисами повинен відповідати поквартальному розподілу видатків відповідного бюджету. При виконанні кошторису протягом року в нього можуть бути внесені зміни вищестоящою організацією, яка затверджувала кошторис.

Кошторис витрат ДПІ у Києво-Святошинському районі складається за формою, яка розроблена Міністерством фінансів України. Кошторис вміщує лише видатки на поточне утримання, придбання обладнання та інвентаря.

Розміри видатків за кожним кодом (КЕКВом) кошторису встановлються шляхом використання норм та нормативів.

ДПА в Київській області надає роз’яснення щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету.

РОЗДІЛ 2 ПРОЦЕДУРА ПІДБОРУ ПЕРСОНАЛА

Законом України “Про державну службу” закріплено право на державну службу громадян України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний підбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Законом визначено, що державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апаратів щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Визначене Законом специфічне коло повноважень і обов’язків спричинило більш жорсткі, порівняно з Кодексом Законів про працю України, умови прийняття на посади державних службовців та проходження державної служби. Законами України “Про державну службу” та “Про боротьбу з корпцією” для державного службовця встановлені спеціальні обмеження щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби.

Відповідно до ст.12 Закону України “Про державну службу” не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які мають судимість.

Ст. 13 ЗУ “Про державну службу” передбачено, що особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця 3-7 категорії, подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, в т.ч. і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім’ї. Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця 1-2 категорії, повинна подати також відомості про належні їй та членам її сім’ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади в банках і цінні папери. Зазначені відомості подаються державним службовцем щорічно.

Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу.

Для виконання невідкладної і непередбачуваної роботи за розпорядженням керівника державний службовець зобов’язаний з’являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, він також може бути відкликаний із щорічної або додаткової відпусток. Перебування на державній службі обмежується граничним віком: 60 років – для чоловіків і 55 – для жінок. Досягнення граничного віку, якщо не продовжено в установленому порядку терміну перебування на державній службі, відмова від прийняття або порушення Присяги, неподання або подання неправдивих відомостей щодо доходів є підставою для беззастережного звільнення державного службовця з посади.

Встановлення обмежень викликали необхідність застосування особливих форм прийняття на посади державних службовців. Вони визначені Конституцією України, ЗУ “Про державну службу”, іншими законами, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України.

Ст.15 ЗУ “Про ДС” визначено, що прийняття на державну службу на посади 3-7 категорії, передбачених ст.25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України.

Проведення конкурсу регулюється Положенням про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженим Постановою КМУ від 04.10.95р. № 782.

Рішення про проведення конкурсу та його умови приймається керівником органу, в якому оголошується конкурс. Його наказом утворюється конкурсна комісія, яку очолює, як правило, заступник керівника. Інформація про конкурс на заміщення вакантних посад та умови конкурсу публікуються в пресі та поширюється через інші засоби масової інформації не пізніше як за місяць до проведення конкурсу і доводяться до відома працівників органу, в якому оголошується конкурс.

Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають на ім’я керівника заяву, до якої додаються особовий листок обліку кадрів, автобіографія, копії документів про освіту, декларація про доходи, зобов’язання фінансового характеру, в т.ч. і за кордоном, щодо себе та членів своєї сім’ї за формою № 001-ДС, затвердженою наказом Мінфіну України від 06.03.97р. №58 та зареєстрованою Мінюстом 31.03.97р. №104/1908. Забороняється вимагати від кандидатів на державну службу відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством України.

За рішенням комісії до участі в конкурсі допускаються особи, які відповідають умовам конкурсу. Рішення комісії про недопущення до конкурсу надсилається заявникові та може бути оскаржена керівнику протягом трьох днів з дня одержання відмови комісії.

Голосування проводиться на закритому засіданні. Форма голосування обирається на розсуд комісії.

Засідання комісії оформляється протоколом, який підписується всіма присутніми на засіданні членами комісії і подається керівникові не пізніше як через 2 дні після голосування.

Відповідно до ст.18 ЗУ “Про державну службу” при прийнятті на держану службу може встановлюватися додаткова умова - випробування терміном до 6 місяців. Це рішення керівник може прийняти за наслідками конкурсу, стажування, просування по службі державного службовця, який зарахований до кадрового резерву. Випробування застосовується з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути зафіксована в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

РОЗДІЛ 3 “ОРГАНІЗАЦІЯ ВІДДІЛУ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ”

В сучасних умовах в період реформування діючого законодавства ,становлення податкового законодавства, його нестабільністю та відсутністю податкового кодексу значно ускладнилась робота юристів податкової служби, на яких, крім того, покладається виконання невідповідних функцій. Тому проблема правильної організації роботи відділів правового забезпечення набуває особливої актуальності.

Відділ правового забезпечення ДПІ в Києво-Святошинському районі був створений в травні 1998року на підставі наказу ДПА України від 02.03.98р. №97 на базі юридичного відділу в кількості 10 чоловік :

· начальник відділу ;

· 2 заступники;

· 2 головних податкових інспектори;

· 1 старший податковий ревізор-інспектор;

· 2 старших податкових інспектори ;

· 2 податкових інспектори ;

Після створення відділу правового забезпечення було розроблене і затверджене положення “Про відділ правового забезпечення” а також посадові інструкції його працівників , на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.95р. №690 “Про загальне положення про юридичну службу Міністерства ,іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства ,установи , організації”, номенклатура справ та інші організаційні документи.

Щоквартально складаються плани роботи відділу, плани проведення занять із співробітниками , виконання яких систематично контролюється і аналізується.У відділі було проведено 26 занять на теми , які визначені учбово-тематичними планами. Крім того в структурних підрозділах ДПІ юристами було проведено 16 занять з питань застосування діючого податкового та адміністративного законодавства.

По всіх напрямках роботи у відділі ведуться журнали обліку, які в свою чергу обліковуються в реєстрі журналів відділу з присвоєнням чергового номеру. Документи і матеріали , які надходили до відділу з вищестоящих організацій , арбітражного суду, судів загальної юрисдикції обліковувались в журналі вхідної кореспонденції. З початку року зареєстровано 1558 документів, виконання яких доручалось конкретним працівникам.

У відділі правового забезпечення проводиться робота по ознайомленню з періодичними виданнями, обліком та зберіганням текстів законодавчих та інших нормативних документів, кодифікацією чинного законодавства та підтриманням його в контрольному стані.

З метою більш якісного виконання обов’язків видано наказ №256 від 30.11.98р.про розподіл функцій працівників відділу правового забезпечення, про порядок надання консультацій з правових питань та візуванню наказів, розпоряджень, постанов і рішень ДПІ. Затверджений графік роботи працівників відділу.

Згідно з цим наказом за кожним структурним підрозділом інспекції закріплені конкретні працівники-юристи і організована робота відділу правового забезпечення таким чином, щоб мати можливість проводити підготовку до судових засідань, виконання контрольних документів, вивчення нормативно-правових документів, перевірки і візування документів, підготовки відповідей на запитання та інше. Крім того встановлено наступний порядок надання консультацій працівникам ДПІ:

· При виникненні в практичній роботі незрозумілих питань податкового законодавства посадова особа податкової інспекції повинна звернутись за їх роз”ясненням до керівника структурного підрозділу,в якому вона працює.

· В разі неможливості з певних причин надати таку відповідь, або якщо питання носить загальноправовий характер, начальник структурного підрозділу чітко формулює це питання в журналі обліку консультацій відділу правового забезпечення( заведені в кожній групі відділу згідно розподілу функцій) для підготовки і надання відповіді.

· Працівник відділу правового забезпечення, відповідальний за надання консультацій даному структурному підрозділу, вивчає питання, які поступили протягом робочого дня і у відведений для цього час на підставі норм діючого законодавства готує і надає кваліфіковану відповідь.

Консультації в порушення визначеного порядку, а також платникам податків відділом правового забезпечення не надаються.

РОЗДІЛ 4 Організація охорони праці в ДПІ у Києво-Святошинському районі

Безпечні умови праці – це не тільки здоров’я людини та її впевненість у завтрашньому дні це значною мірою ефективність та продуктивність праці, економія розмаїтих засобів та ресурсів, які при нехтуванні охороною праці доводиться витрачати на відновлення працездатності постраждалих та підтримку тих людей, які не можуть вже працювати. Так для прикладу в США та Німеччині де рівень виробничого травматизму та професійних захворювань значно нижчий, ніж на Україні; охорона праці давно розглядається як наука і виступає в ролі економічного важеля в боротьбі з необгрунтованими збитками.

Нажаль, в Україні охорона праці на сьогодні знаходиться не в кращому стані, що пов’язано насамперед із відсутністю необхідних коштів. Як відомо, за загальним принципом все господарство країни можна поділити на виробничу та невиробничу сфери. До невиробничої сфери входять фінансові та банківські установи, державні контролюючі органи до, яких відноситься і Державна податкова служба, заклади освіти і культури.

Традиційно вважалося, що тут немає серйозних проблем у створенні безпечних умов праці. Такий підхід є абсолютно невірним призводить до виникнення багатьох проблем, що їх легко уникнути проводячи необхідну роботу по охороні праці.

Останнім часом держава почала приділяти охороні праці людей, що зайняті в невиробничій сфері значно більше уваги, що пов’язано не тільки зі збільшенням кількості працівників, які займаються насамперед розумовою працею, а також із збільшенням кількості самих небезпечних факторів, яке відбувається головним чином за рахунок підвищення комп’ютеризації робіт.

Проблеми, повязані з охороною праці не обминули і ДПІ у Києво-Святошинському районі, де було пройдено практику.

Метою практики є поглиблення та застосування на практиці знань з охорони праці, яких набули в процесі навчання, набуття умінь критично оцінювати роботу з охорони праці на базі стажування та знаходити резерви підвищення ефективності заходів з охорони праці, розроблятии напрями поліпшення умов і охорони праці.

4.1. Нормативно-правова база по охороні праці

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі у своїй діяльності стосовно охорони праці спирається на комплекс державних законодавчих актів. Загальними законодавчими актами, що визначають основні положення щодо охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів “Про працю”, Закони України “Про охорону праці”, “Про забезпечення санітарного та гігієнічного благополуччя населення”, “Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, “Про пожежну безпеку”, “Про державну таємницю”, “Про державну податкову службу України”.

Одним із нормативно – технічних документів є Закон України “ Про охорону праці “ , який регулює основні аспекти з охорони праці з якими повинен бути ознайомлений кожен працівник і работодавець . Закон України "Про охорону праці " від 14 жовтня 1992 року був дуже не досконалим і не регулював великий обсяг проблем і тому в умовах встановлення ринкових відносин в Україні з метою захисту працюючих на підприємствах, установах, організаціях різних форм власності був прийнятий Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року . Слід відмітити, позитив впровадження закону "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" тому, що всі працівники при прийняті на роботу являються застрахованими. Страхування здійснюється в безособовій формі. Сам факт вступу на роботу свідчить про те, що вона застрахована, незалежно від фактичного виконання роботодавцем своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків. Застрахованому працівнику видається свідоцтво встановленого зразка .

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі спирається на міжгалузеві та галузеві нормативні акти. Міжгалузеві державні нормативні акти, на які спирається ДПІ району:

- Постанова КМУ “Про порядок рослідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру” 270 від 22.03.2001р.;

- Типове положення про навчання з охорони праці. ДНАОП 0.00-4.12-99;

- Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин. ДНАОП 0.00-1.31-99;

- Типове положення про службу охорони праці. ДНАОП 0.00-4.21-93.

В даній структурі системою управління охороною праці розроблена інструкція вступного інструктажу з питань охорони праці та інструкція про заходи пожежної безпеки у службових приміщеннях та діяльність персоналу на випадок пожежі, з якими ознайомлюється кожний працівник. Питання щодо охорони праці містить кожна посадова інструкція.

4.2. Організація пожежної безпеки

Відповідно до Закону України “ Про пожежну безпеку ” від 17.12.1993 р. №3745 та Інструкції ДПА України “ Про заходи протипожежної безпеки у службових приміщеннях ” від 2.12.2000 р. службою охорони праці ДПІ у Києво-Святошинському районі розроблена і затверджена керівником ДПІ райоу “ Інструкція по додержанню правил пожежної безпеки в адміністративному будинку ДПІ у .Києво-Святошинському районі ”.

Цією інструкцією визначені:

- особи відповідальні за пожежну безпеку в кожному приміщенні;

- склад добровільної пожежної дружини;

- план евакуації людей і майна при пожежі;

- місце знаходження протипожежного інвентаря.

Дана інструкція також визначає заходи щодо підвищення протипожежної безпеки, основними з яких є такі:

- електромережі і оргтехніку використовувати лише у справному стані з урахуванням рекомендацій підприємств-виготовлювачів;

- меблі та обладнання мають розміщуватися на відстані так, щоб евакуаційний вихід з приміщення був шириною не менше одного метру, евакуаційні шляхи та виходи повинні постійно триматися вільними;

- документи, папір та інші легко займисті матеріали слід зберігати на безпечній відстані від електромереж, світильників, розеток та приладів опалення;

- у разі виявлення пошкоджень електромереж, вимикачів, розеток, подовжувачів та інших електроприладів негайно відключати їх від мережі живлення.

ДПІ району в достатній кількості забезпечена засобами протипожежної безпеки. Так кожен кабінет обладнано протипожежною сигналізацією, на кожному поверсі та у підвалі знаходяться протипожежні крани ( по два на поверх ). Всі протипожежні гідранти укомплектовано пожежними рукавами.

Виконання протипожежних заходів, організацію пожежної охорони, забезпечення засобами пожежогасіння та роботу пожежно-технічної комісії та добровільних пожежних дружин несе начальник ДПІ району та його заступник.

Відповідальність за пожежну безпеку окремих підрозділів, своєчасне виконання протипожежних заходів, наявність та справність засобів пожежогасіння несуть керівники підрозділів згідно з наказом начальника ДПІ району.

В адміністративному приміщенні ДПІ у Києво-Святошинському районі забороняється:

- захаращувати проїзди, проходи та виходи з будівлі;

- складувати матеріали біля пожежних щитів та захаращувати підходи до них;

- палити в робочих приміщеннях.

ВИСНОВОК

Проблеми відповідальності за податкові правопорушення є однією із найбільш дискусійних сфер податкового права. Якоюсь мірою це пояснюється певним комплексом питань, що виникають при цьому. Адже санкції за податкові проступки та злочини додатково до фінансового регулюються і адміністративним, і трудовим, і кримінальним правом.

Складність системи оподаткування відкриває численні можливості для зловживань та ухилення від податків. При цьому слід зважати, що ці процеси можуть проходити в легальній та нелегальній формах. Перше означає можливість використання системи пільг та, певною мірою, умовності нормативних установок, бо реальне життя завжди складніше. Саме тому в розвинених країнах широко використовуються мережа служб, які консультують підприємства щодо легальних методів звільнення чи зменшення податкових платежів.

Можливості ухилення від сплати податків значно знижують ефективність податкової системи як за рахунок зменшення податкових надходжень до бюджету, так шляхом зниження можливостей регулюючого впливу податкової системи в цілому. Тому остання може характеризуватися серйозною асиметричністю, не бути нейтральною стосовно різних категорій платників, тобто порушувати ряд принципів, які здатні забезпечити її ефективне функціонування. Слід також враховувати різний ступінь ухалення від податків стосовно їх окремих видів. Більше можливостей для ухилення містять у собі прямі податки, а серед них – відносно складний ПДВ, порівняно з податком на продаж та акцизами. Звідси дифереціація можливостей ухилення від податків залежно від панування прямих чи не прямих податків, а серед не прямих – значимості ПДВ.

Сьогодні українська податкова система як було доведено вище, не є такою, що стимулює зростання соціального добробуту. Податкова система, яка має виконувати егалітарну підфункцію, насправді тільки сприяє збільшенню рівня диференціації в рівнях доходів за різними соціальними групами. Це пов’язано з тим, що в Україні мінімальний неоподатковуваний мінімум є надзвичайно низьким, а податковий тиск на громадян – великим. Податковий тиск на громадян підсилюється тим, що середня гранична ставка прибуткового податку теж занадто високою.

На мою думку, податкові органи повинні докласти зусиль для формування серед населення та ділових кіл усвідомлення позитивної ролі держави шляхом надання достовірної інформації про свої дії та запровадження прозорого механізму стягнення податків.

Для кількісного виразу цього критерію доцільно застосувати соціологічні опитування, анкетування платників податків та інших подібних заходів.

Таким чином, довіра, а особливо “вертикальна” довіра, є можливим критерієм у пошуках ефективних рішень у податковій сфері. Вона дозволяє здійснити загальну і, що найважливіше, логічно послідовну оцінку функціонування податкової системи та діяльності органів податкової служби. Довіра є підставою для класифікації та встановлення пріоритетності розв’язання проблем, з якими стикається Україна на своєму шляху до ринкової економіки та європейської інтеграції. Вона також є абсолютно необхідною передумовою відновлення економічного зростання, а тому важливо мати таку податкову систему, яка ефективно діє в якості важеля що регулює економіку.

В ході мого проходження виробничої практики зі спеціальності в ДПІ у Києво – Святошинському районі насамперед я навчився самостійно вирішувати питання юридичного значення , а це я вважаю найголовніше для моєї майбутньої професії ; також набув навичок розв’язання реальних завдань , використовуючи знання відповідної галузі права.

У період проходження виробничої практики я розробив разом з керівником від відділу план-графік проходження стажування, підпорядковувалась діючим в відділі правилам внутрішнього трудового розпорядку, суворо дотримувався правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, брав активну участь у суспільному житті колективу відділу, засвоїв питання передбачені програмою стажування, збирав практичні матеріали необхідні для написання звіту і представляв їх науковому керівнику, мав змогу ознайомитися з порядком організації діяльності ДПІ у Києво-Святошинському районі , нормативними актами, які регулюють діяльність ДПІ .

Отже , як для мене , то ця виробнича практика була пройдена в ДПІ у Києво-Святошинському районі не дарма , тому що я багато чому навчивця у державних службовців , оволодів новими для себе знаннями , навчився працювати з документацією , навчивця оформляти ділові папери ДПІ у Києво-Святошинському районі, вести ділову документацію і я вважаю , що все це мені знадобиться для моєї майбутньої роботи в державній службі .

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1.Конституція України від 28.06.1996р.

2.Закон України “Про внесення змін і доповнень” до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 05.02.1998р..

3.Указ Президента України “Про утворення державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій”.

4.Указ Президента України “Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” від 4 березня 1998 р. № 168/98

5.Посадова інструкція державному податковому інспектору групи правового забезпечення і масово – роз’яснювальної роботи від 11 вересня 2002 року;

6.Положення про групу правового забезпечення і масово – роз’яснювальної роботи від 27 серпня 2002 року

7.Кодекс Законів про працю в Україні від 10 грудня 1971 року , зі змінами та доповненнями.

8.Ільїн В.Н. “Податкова служба: завдання і реальність. Фінанси України” – 1997р.

9.Податкова система України: підручник В.М. Федоров, В.М.,Опарін Т.О. П’ятаченко та інші., за ред. В.М. Федосова – К., Либідь 1994р.

10.Кодекс Законів про працю України з постатейними матеріалами – 2000 рік.

11.Закон України “Про працю”

12.Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993року, зі змінами та доповненнями.

13.Закон України “Про охорону праці” від 1992 року і в новій редакції від 21 грудня 2002 року.

14.Прокопенко В.І. “Порядок прийняття і звільнення з роботи. Закон і практика”.- К.: Юмана, 1996 р. – 176 с.

15. Довідник “Робота з кадрами в системі ДПС України”, ДПА України, м.Київ - 2001р.

16. Желібо Є.П., Барабанова В.В., Коваленко В.В., Чмир А.І., Кочергін О.М. Охорона праці в органах ДПС України./ За ред. д.х.н. Є.П. Желібо. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2002.