Смекни!
smekni.com

Коммунікативна атака (стр. 2 из 3)

Четверту стадію спілкування видатний театральний педагог розглядає як передачу своїх "бачень" об"єкту за допомогою "променевипуекання". Слід сказати, що явище "променевипускання" по­лягає в умінні педагога використовувати міміку, мікроміміку, го­лос, інтонаційну виразність мовлення, систему "пристосувань" з метою примусити об"єкт не тільки почути, а й побачити те, про що йде мова. У педагогічному спілкуванні і, зокрема, в "комуні­кативній атаці", ця стадія буде розглядатись як етап вербального спілкування педагога з аудиторією.

Є остання, пята стадія спілкування - зворотний зв"язок , який здійснюється в двох основних напрямках - зміс­товному і емоційному. Водночас, на нашу думку, сутність "кому­нікативної атаки" визначає першочергову роль емоційного аспекту зворотного зв"язку, що сприймається через емоційний настрій ауди­торії й виражається в поведінці вихованців і в загальній атмос­фері діяльності.

Потрібно ще раз підкреслити, що розглянуті етапи спілкуван­ня необхідно аналізувати також як етапи проведення "комунікатив­ної атаки", хоча вона триває порівняно недовго, тобто припадає на короткий період спілкування з аудиторією.

Проведення "комунікативної атаки" базується на певних ви­могах до мовлення педагога, і, перш за все, до його інтонацій­ної виразності.

Під інтонаційною виразністю мовлення розуміють вираження почуттів і емоцій за допомогою голосу. Із засобів ін­тонаційної виразності мовлення» які е найхарактернішими для "ко­мунікативної атаки", увагу, передусім, потрібно звернути на темп мовлення, паузи, логічні наголоси і дати їм коротку характеристи­ку.

Так, темп мовлення - швидкість вимови складів, слів, фраз, що залежить від індивідуальних звичок людини, її характеру, на­строю, темпераменту. Доречно наголосити, що темп мовлення педаго­га, як відзначають у своїх дослідженнях О.Ф.Бондаренко та З.Г.Зайцева, залежить від мети, вікових та індивідуальних особливостей аудиторії, характеру навчального матеріалу, міри складності його змісту.

Паузи у мовленні визначаються як тимчасові зупинки його зву­чання. Паузи розділяють мовленнєвий потік на складові частини і відіграють значну роль в організації сприймання та засвоєння ма­теріалу.

Слід підкреслити, що мовлення педагога без пауз сприймаєть­ся аудиторією приблизно так, як мовлення в швидкому темпі. Харак­терною особливістю такого мовлення є монотонність. Водночас по­трібно звернути увагу на те, що велика кількість пауз у педаго­гічному мовленні уповільнюють його темп, негативно впливають на ефективність сприймання матеріалу.

Практика формування педагогічного спілкування впевнює, що запровадження такого технологічного прийодму як "комунікативна атака", потребує використання логічних та організаційних пауз.

Логічні паузи дають змогу педагогу обдумати наступну фразу, а аудиторія в цей час осмислює те, що сказав педагог, мобілізує увагу для сприймання нового матеріалу. Організаційні паузи у "ко­мунікативній атаці" потрібні педагогу для того, щоб зосередитись для переходу від одного її етапу до іншого.

В організації смислової структури мовлення значна роль на­лежить й логічним наголосам. Слід пам"ятати, що вони визнача­ються як довільне виділення одного із елементів висловлювання з метою збільшення його семантичного значення. За допомогою логіч­них наголосів виділяються слова, які несуть більше смислове на­вантаження. Зазначимо, що правильне використання логічних наголо­сів робить мовлення зрозумілим, точним. Водночас надмірна кіль­кість логічних наголосів збіднює мовлення, веде до перекручення думки.

З огляду на сказане, ніяк не завадить підкреслити, що "ко­мунікативна атака" буде невдалою або взагалі неможливою, якщо мовлення педагога характеризується такими недоліками: неправиль­на дикція, невміння інтонувати мовлення, неправильні наголоси, надмірна чи недостатньо голосна вимова, невиправдане уповільнен­ня темпу.

Одним із необхідних методів, що використовується в "комуні­кативній атаці", виступає укрупнення мовлення. Згідно з працею П.М.Сршова цей метод збільщуе значущість змісту, що виража­ється словами. Це укрупнення мовлення можна проводити таким чи­ном:

потрібну фразу (ту, яка укрупнюється), треба "розгорнути", тобто промовляти повільно (в "розрядку"), подовжуючи голосні зву­ки і зберігаючи логічну стрункість фрази;

різні слова, що входять до певної фрази, укрупнюються не однаковою мірою, укрупнюється завжди і обов"язково головне (удар­не) слово:

укрупнення односкладового чи багатоскладового слова потре­бує того, щоб його вимовляти по складах.

Обов'язковим елементом, що потребує яскравого вираження в "комунікативній атаці", виступає мускульна мобілізованість. Сут­ність та зміст мускульної мобілізованості доцільно описати, вра­ховуючи точку зору з цього питання П.М.Єршова, яку він висловив у книзі "Режиссура как практическая психология" .

Необхіднотакож звернутись до наукових праць П.В.Галахової , В.А.Кан-Калика та Н.Д.Нікандрова . Виходячи із змісту цих досліджень, слід у мускульній мобілізованості виділяти такі елементи:

загальна підтягнутість мускулатури тіла, зокрема, підтягну­тість мускулатури спини;

помірна рухомість тіла, що забезпечує строго відпрацьовану осанку;

повна узгодженість у рухах кінцівок і корпусу;

поставлена мімічна виразність, відсутність неї?рованої та імпульсивної рухливості м"язівобличчя;

яскрава зовнішня виразність, високі динамічні якості, вели­ка кількість орієнтовних реакцій при загальній спрямованості по­гляду на аудиторію, що характеризують увагу педагога.

Нагадаємо, що на формування мускульної мобілізованості не­гативно впливають такі показники: скутість, обмеженість рухів; відсутність значуще виразних жестів; наявність відволікаючих, беззмістовних жестів; наявність одноманітної міміки; невиразність погляду; метушливість.

Проведення "комунікативної атаки" вимагає від педагога вмін­ня керувати своїм самопочуттям; переборювати нетворчий настрій перед і в період спілкування з аудиторією. Своєрідним вістрям прояву його творчого самопочуття виступає передстартова готовність до спілкування, в якій знаходять своє відображен­ня комунікативна настроєність і так звана загальна комунікативна збудженість. Багаторічний досвід практичної діяльності з підготов­ки майбутніх педагогів до професійного спілкування показує, що комунікативна збудженість базується на емоціональності як здіб­ності особистості до емоційного переживання певної якості.

Важливо пам"ятати. що обов"язковим елементом підготовки до "комунікативної атаки" виступає педагогічна імпровізація. У психолого-педагогічних дослідженням її визначають як ін­туїтивно-логічний процес миттєвого створення і виконання педаго­гічне значущих елементів творчої діяльності. Педагогічна імпро­візація, як свідчить практика, в першу чергу став необхідною тоді, коли потрібно якнайшвидше знайти вихід із непередбаченої педагогічної ситуації, що раптово виникла в процесі спілкування педагога з аудиторією, привернути увагу аудиторії до себе. Але треба знати, що досвідчені педагоги часто планують її проведення на етапі "комунікативної атаки". Новизна змісту або своєрідна структура рані відомої для аудиторії інформації, новизна дій, що необхідні для виконання педагогічної імпровізації, сприяють установленню професійно-прдагогічного контакту у спілкуванні.

Таким чином, як бачимо, зміст і структура педагогічної ім-прсвізації можуть наперед не готуздтись. У більшості а випадків педагог вибирає слушний момент для реалізації спеціально проду­маної і часто відрепетировано'ї імпровізації.

Результати аналізу наукових робіт В.А.Кан-Калика , В.М.Харькіна впевнюють, що педагогічна імпровізація базу­ється на здібності педагога оператиьно і правильно оцінювати си­туацію спілкування і вимагає наявності певних умов. Проаналізу­вавши ці умови, вважаємо за необхідне подати їх таким чином:

загальнокультурна і професійна підготовка педагога;

ґрунтовна психолого-педагогічна і методична підготовка пе­дагога;

розвинуте педагогічне мислення, що дає можливість прогнозу­вати обставини педагогічної

діяльності й діяти в них, розвинуті увага, уява, інтуїція;

схильність до організації спілкування з людьми;

управління своїми психічними станами і вміння вільно трима­ти себе на людях;

володіння комунікативними вміннями» знання теорії та методики педагогічної імпровізації. Водночас слід зазначити, що однією з найважливіших умов про­ведення імпровізації виступає якісна мовленнєва підготовка педаго­га, його вміння діяти словом.

Імпровізація, як правило, проявляється в словесних, фізич­них або словесно-фізичних діях. Словесна дія в педагогічній ім-провізації має форму монолога, діалога, репліки або фрази. Досить рідко в педагогічній імпровізації в чистому вигляді зустрічається фізична дія. Найчастіше вона проявляється в формі погляду чи жес­тів. Широкого використання в педагогічній імпровізації набули словесно-фізичні дії.

В.М.Харькін у структурі педагогічноїімпровізації ви­діляє чотири етапи. Дамо характеристику цим етапам. Так, перший із них - етап педагогічного осявання, тобто зародження педагогіч­ної імпровізації. Це виражається в появі нової незвичної думки, ідеї у відповідь на репліку, запитання аудиторії. Другий етап -миттєве осмислення педагогічної ідеї і моментальний вибір спосо­бу її реалізації. Тобто на цьому етапі педагог приймав рішення відносно того, якою за своєю суттю повинна бути імпровізація.