Смекни!
smekni.com

В.О. Сухомлинський про значення початкової школи в системі освіти (стр. 1 из 6)

В.О. Сухомлинський про значення початкової школи в системі освіти

План

Вступ

1. Творча спадщина В.О. Сухомлинського у контексті сучасної освіти

1.1 В. Сухомлинський як представник передової вітчизняної педагогіки

1.2 Педагогічна освіта та її завдання у педагогічних працях В. Сухомлинського

1.3 Система формування особистості молодшого школяра у працях В. Сухомлинського

2. Практика впровадження ідей В. Сухомлинського у сучасній початковій освіті

2.1 Використання здобутків В. Сухомлинського учителями масової початкової школи

2.2 Авторські пропозиції

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Одним із шляхів розв'язання згаданих вище проблем є звернення до надбань педагогічної спадщини В. Сухомлинського - гуманістично спрямованої людини, творчої, здатної забезпечити складний процес формування особистості дитини, відповідальної за своє існування у світі. У процесі становлення сучасної національної школи на Україні особливої актуальності набувають численні положення його творчої спадщини.

Зокрема, великий інтерес у вчителів початкової школи викликає досвід вченого-педагога у сфері виховання учнів через спілкування з природою. В.О. Сухомлинський обстоював гармонійне поєднання різних організаційних форм навчання, радив вчителям початкових класів не обмежуватися уроком, не протиставляти світові, затиснутому у чорну класну дошку, той. що пливе за вікном. "Можливо, все те, що приходить до розуму і серця дитини з книжок, з підручника, з уроку, саме й приходить лише тому, що поряд з книжкою - навколишній світ" [2, с.75].

Проблема виховання Людини у творчій спадщині В. Сухомлинського розглядалася багатьма відомими педагогами, методистами, вчителями-практиками. Серед них - І. Бабин, котрий характеризував проблему формування екологічної культури як основу гармонійного розвитку особистості у контексті ідей В. Сухомлинського, М. Безлюдна [1] розробляла проблему методично-процесуальне забезпечення розвивального навчання в емпіричному досвіді В. Сухомлинського, Г. Бондаренко розглядав уроки мислення як засіб формування творчих здібностей молодших школярів, О. Вознюк [2] характеризував наукову сутність педагогічної системи В. Сухомлинського, Т. Гладюк [6] характеризує ідеї формування екологічної культури молодших школярів у педагогічній спадщині В. Сухомлинського, Л. Нестеренко і Л. Пироженко [17] виявляють роль казок В. Сухомлинського у пробудженні почуттів дитини, І. Романишин [19] описує розвиток мислення молодших школярів у контексті ідей В. Сухомлинського, тощо.

Відтак необхідність використання творчої спадщини В. Сухомлинського з метою удосконалення процесу виховання учнів у початкових класах зумовила актуальність проблеми і вибір теми роботи: "В.О. Сухомлинський про значення початкової школи в системі освіти".

Об'єкт дослідження - педагогічна спадщина В. Сухомлинського.

Предмет дослідження - практика використання ідей В. Сухомлинського у вихованні молодших школярів.

Мета дослідження - обґрунтувати особливості методики виховання молодших школярів відповідно до творчої педагогічної діяльності В. Сухомлинського.

Відповідно до поставленої мети визначені завдання дослідження:

Розкрити педагогічні погляди В. Сухомлинського на домінанти виховання учнів молодшого шкільного віку.

Розкрити форми, засоби та методи виховання дітей у працях В. Сухомлинського.

Охарактеризувати особливості використання педагогічних ідей В. Сухомлинського у практиці початкової школи

Визначити відповідність ідей та поглядів В. Сухомлинського потребам та прерогативам сучасності.

Для розв'язання поставлених завдань і перевірки гіпотези використано адекватні авторському задуму методи дослідження: аналіз, порівняння, синтез, систематизація, класифікація теоретичних даних, представлених у педагогічній літературі; теоретичне узагальнення.

1. Творча спадщина В.О. Сухомлинського у контексті сучасної освіти

1.1 В. Сухомлинський як представник передової вітчизняної педагогіки

У світі існує небагато педагогічних систем, що входять до педагогічної скарбниці людства. Педагогічна система В. Сухомлинського відноситься саме до таких. Видатний український педагог, заслужений учитель України, директор Павлиської середньої школи В. Сухомлинський зробив вагомий внесок у розробку проблем виховання в початковій школі.

Василь Олександрович Сухомлинський (1918-1970) - видатний український педагог, засновник гуманістичної, новаторської педагогіки. Народився 28 вересня 1918 р. в с. Василівка Онуфріївського району на Кіровоградщині, Після закінчення школи навчався на факультеті мови і літератури Кременчуцького педагогічного інституту, але через хворобу в 1935 р. вимушений був припинити навчання у вузі.17-річним юнаком розпочав практичну педагогічну роботу. З 1936 р. продовжив навчання на заочному відділі Полтавського педагогічного інституту. З 1938 р. і до початку війни працює вчителем і завучем в Онуфріївській середній школі. У 1941-1942 рр., був у діючій армії, а після поранення вчителював у Удмуртії. 1944-1948 рр. - завідуючий райвно Онуфріївського району, 1948-1970 рр. - директор Павлиської середньої школи [10, с.110].

В 1955 р.В. Сухомлинський захистив кандидатську дисертацію на тему: "Директор школи - керівник навчально-виховної роботи". З 1957 р. - Сухомлинський - член-кореспондент АПН, з 1958 р. - заслужений учитель. В 1968 р. йому було присвоєно звання "Герой Соціалістичної Праці". Автор цілого роду праць, серед яких слід виділити такі, як "Духовний світ школяра", "Павлиська середня школа", "Серце віддаю дітям", "Сто порад учителеві", "Народження громадянина","Батьківська педагогіка" тощо (всього 41 монографія і брошура, понад 600 статей).

Педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського має різноплановий, багатоаспектний характер. Творча думка педагога зазнавала певної еволюції, вона постійно збагачувалася, поглиблювалася, відточувалась. Серед основних джерел творчості педагога варто назвати народну педагогічну мудрість, класичну педагогічну спадщину, передовий педагогічний досвід і його власну педагогічну практику.

В чому ж психолого-педагогічна й загальнонаукова сутність впливу цієї системи? Перш за все, вона орієнтується на загальнонауковий принцип оптимізації функцій будь-якого організму, згідно з яким життєдіяльність систем скерована спрямуванням до оптимального режиму функціонування.

Останнє знаходить своє втілення в розроблених В. Сухомлинським психолого-педагогічних принципах, серед яких принципи: природовідповідності, цілісності, неперервності, цілеспрямованості, гуманізму і демократизму в поєднанні з високою вимогливістю й повагою до особистості вихованця [18, с.22-23] (див. таблицю).

Таблиця 1.

Психолого-педагогічні принципи впливу системи В.О. Сухомлинського на особистість

Назва принципу Зміст принципу
природовідповідність орієнтує розвиток людини у напрямку особистішої досконалості;найбільш доцільний у сфері педагогіки;належить до головних пріоритетівпедагогічної системи В. Сухомлинського;ґрунтується на підставі системного наукового підходу до трактування природи;визначає багатогранність впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на особистість дитини, необхідність використання уроків мислення як засобу формування особистості з раннього дитинства.
цілісність реалізується через наявність спільних інтересів та сумісної діяльності людей, через співчуття ближньому.
неперервність передбачає єдність півкульових стратегій обробки інформації;визначає важливу роль наочно-образного мислення у здатності до емпіричних узагальнень у дитини;"виростає" з багатозначного метафоричного ("казкового") освоєння дійсності людиною.
цілеспрямованість виховання на соціально значущих ідеях, формування справжніх патріотів України;чітке усвідомлення вихователями цілей і завдань виховання Людини, розвивальної спрямованості всіх виховних заходів і впливів; виховання на кращих традиціях та ідеалах українського народу;спрямованість виховної роботи на якісне вирішення завдань, які стоять перед українським суспільством; підпорядкування всієї виховної роботи гармонійному формуванню і всебічному розвитку особистості вихованця, допомога в її самоактуалізації та самореалізації;виховання на загальнолюдських і національних цінностях тощо.
гуманізм і демократизм в поєднанні з високою вимогливістю й повагою до особистості вихованця гуманізм взаємин у колективі, між вихователем і вихованцем, між старшими і дітьми, який тримається на їхній духовній спільності;утвердження людини найвищою соціальною цінністю;прагнення задовольнити різноманітні потреби людини;виховання у дітей моральної культури, загальнолюдських норм поведінки;уміння педагога цінувати дитячу довіру, оберігати беззахисність дитини, бути для неї прикладом добра й справедливості; милосердя тощо.

Педагогічна творчість Сухомлинського розкриває методику проектування розвитку особистості дитини на тривалу перспективу, підкреслює самостійність дитячого життя, показує цілісну педагогічну систему розвиваючого навчання, в якій гармонійно представлені різні напрями, але системоутворюючу роль відіграє розумове виховання. "Повноцінне навчання, тобто навчання, яке розвиває розумові сили і здібності, було б немислимим, якби не спеціальна спрямованість, скерованість навчання - розвивати розум, виховувати розумну людину навіть за умови відносної незалежності розумового розвитку, творчих сил розуму від обсягу знань" [20, с.139].

"Розумове виховання необхідне людині не тільки для праці, а й для повноти духовного життя. Уміти творчо мислити, бути розумним повинен і майбутній математик, і майбутній тракторист. Розум повинен давати щастя насолоди культурними й естетичними цінностями" [2, с.76].