Гра, як провідний метод у роботі гуртка образотворчого мистецтва для першокласників

Особливості проведення заняття образотворчої діяльності з урахуванням вікових особливостей дітей. Формування художніх здібностей учнів на заняттях гуртка образотворчого мистецтва в процесі гри. Творчий пошук і вирішення композицій живописного натюрморту.

Вступ

Актуальність дослідження. В наш час є актуальним створення гуртка образотворчого мистецтва. Про це свідчить інтерес дитини до зображення природи, яка оточує людину, і без якої вона не може існувати, саме через красу природи ми виховуємо внутрішній світ дитини. Викликаний інтерес дітей до цього виду мистецтва – це один з важливих кроків до души дитини, до формування ідеалів особистості, розвитку естетичного сприйняття явищ, творів мистецтва, художньо-творчих здібностей, самостійної творчості в галузі мистецтва в процесі художнього осмислення світу.

Наша природа прекрасна і нескінченно різноманітна. Нескінченну гармонію фарб створюють сонячне світло, вода, рослини, тварини – вся навколишня дійсність. На людину безпосередньо має вплив природа: глибокий внутрішній світ. Людина прагнучи зафіксувати певний проміжок життя природи, зображує її на папері. Правдиво передаючи природу і разом з цим виражаючи емоційне відношення художника до нього – є важливим засобом виховання почуття краси, захоплення у дітей. Викликаючи у дитини такі почуття ми підводимо її до самостійності, що допомагає розвинути творчі здібності. В наш час уявлення про гармонійно розвинуту людину пов’язані, в першу чергу, її багатими естетичними відношеннями до оточуючого світу. Тому не лише вчителі початкових класів, а й керівники гуртків образотворчого мистецтва, повинні правильно оцінювати роль явищ, предметів прекрасного в формуванні здібностей дітей молодшого шкільного віку до зображення навколишньої дійсності в праці художнього осмислення світу.

Дипломна робота присвячена актуальності використання ігрових моментів в проведенні занять гуртка образотворчого мистецтва, яка спрямовує самостійність дітей на підвищення власного морального – естетичного та культурного рівня, поглиблення та розширення знань певної діяльності людини.

Об'єкт дослідження – ігрові методи у роботі гуртка образотворчого мистецтва.

Предмет дослідження – використання ігрових методів у формуванні особистості молодшого школяра.

Мета дослідження – вивчити цілі і завдання, методи та форми роботи у гуртках образотворчого мистецтва. Довести, що використання ігрових методів при роботі гуртка образотворчого мистецтва сприяє забезпеченню особистісного розвитку учнів та збагаченню їх емоційно-естетичного досвіду під час сприймання навколишнього світу і художньо-практичної діяльності.

Гіпотеза дослідження – припускаємо, що використання гри на заняттях з образотворчого мистецтва сприяє поліпшенню навчального процесу.

Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (26 найменування) і додатків. Загальний обсяг роботи складає 36 сторінок, містить 2 таблиці.

У першому розділі розкривається зміст заняття образотворчої діяльності вікових особливостей дітей. Техніка малювання.

У другому розділі розглядається натюрморт, як жанр образотворчого мистецтва у процесі гри.

У третьому розділі розкривається поняття «гри, як провідного методу в роботі гуртка образотворчого мистецтва». Акцентується значення використання елементів гри на уроках в початкових класах.

У висновках підкреслюється необхідність використання ігрових форм для розвитку творчих здібностей дітей.

У додатках подаються плани-конспекти занять образотворчого мистецтва.

1. Психолого-педагогічні аспекти образотворчої діяльності

1.1 Заняття образотворчої діяльності з урахуванням вікових особливостей дітей

У розвитку учнів особливо важливу роль відіграє їхня образотворча діяльність. Діти охоче малюють, ліплять, конструюють.

Але саме схематичність зображення є характерною ознакою малюнків дітей, які приходять до школи, що є обмеженістю їхніх уявлень про навколишню діяльність.

Техніка виконання малюнків однотипна, у них переважає лінійність зображення. Вони не можуть передавати об’ємність, пропорцій предметів, розміщення їх у просторі, користуючись лише чистою фарбою, яка відтворює лише колір замість конкретного відтінку. Деякі діти не можуть назвати кольорів.

Малюнки дітей молодшого шкільного віку відзначаються виразністю. Вдумливого глядача це тішить і водночас дивує, оскільки дитина ще не володіє тим, що прийнято називати грамотою зображення. Відсутність досвіду, образотворчої грамоти не шкодить дитячому малюнку.

Діти бачать світ по своєму… У процесі створення образів їм допомагає фантазія не тільки у казкових сюжетах, а й у малюнках, теми яких узято з дійсності.

Виразність образів дитячих малюнків давно стала предметом дослідження мистецтвознавців, психологів і педагогів.

Спостереження наводять на думку, що образотворча діяльність дитини може не стати предметом зусиль дорослих, які беруть на себе обов’язок розвивати і вдосконалювати їх. Таким чином, педагог не повинен бути лише спостерігачем дитячої творчості.

Дитина розвивається, росте, тому і виразність її малюнків слід розглядати у русі, в розвитку. Діти починають раніше малювати ніж читати. У дошкільному віці вони знайомляться з графічними можливостями закріплення інформації на площині. У початковій школі діти вчаться виділяти окремі предмети з оточення, зіставляти їх з іншими предметами.

Діти легко оволодівають вміннями працювати олівцем і пензлем, у них розвивається почуття ритму.

На заняттях учні опрацьовують способи побудови зображення, правила застосування матеріалів і приладдя, набувають технічних умінь.

Поштовх до вимкнення зв’язку дає емоційне ставлення дітей до зображуваного явища, сюжету або предмета: Живе споглядання – здоровий образ – образотворча практика.

У дітей цього віку ще не дуже стійкі зорові образи. Малюючи, діти можуть відійти від первісного задуму від початкового завдання.

Малі діти малюють багато, тому що зображення – найбільш доступна їм форма мислення. З розвитком духовних сил дитини, з укладанням її психологічного життя конкретно – чуттєво, здорово – образна форма мислення поступається мисленням іншій, більш властивій певному вікові.

У самому процесі малювання не має нічого такого складного. Кожен може навчитись грамотно малювати, так само, як читати і писати. Творчість – інша справа. Тут необхідні здібності, потрібен талант.

Всіх дітей можна навчити образотворчого мистецтва, показує досвід роботи в загальноосвітніх і дитячих художніх школах, студіях і гуртках образотворчого мистецтва. Талант дітей, які вступають до студій, у дитячі художні школи з низьким або незадовільним рівнем образотворчої підготовки, завдяки застосуванню відповідних форм і методів навчання згодом успішно закінчують художню школу, а в ряді випадків – художні училища і художній інститут.

1.2 Розвиток інтересу до зображувальної дійсності у дітей молодшого шкільного віку під час гри

Одним із надзвичайно важливих факторів у навчанні учнів образотворчого мистецтва, особливо на першому етапі, є розвиток стійкого інтересу. Щоб здійснювати цей розвиток, педагог повинен знати добре його образотворчу підготовку, загальний розвиток дитини, та її індивідуальні особливості. Наявність інтересу під час гри не звільняє від труднощів, але допомагає долати їх, перетворює колись не цікавий матеріал у цікавий. Завдяки інтересу до гри поглиблюються й закріплюються знання, різко змінюється весь характер діяльності учнів.

Щоб робота в гуртках була продуктивною, вони мають бути невеликими й більш-менш однорідними, учнів добирають за віком і підготовкою.

До таких груп доцільно включити і більш досвідчених учнів. Вони позитивно впливають на процес навчання відстаючих і по суті є помічниками педагога.

Дитину треба навчити самостійно долати труднощі. Але якщо вона втрачає віру в свої сили їй необхідно допомогти.

Для формування стійкого інтересу під час гри важливо підтримувати постійну зацікавленість у навчанні вводити нові завдання, ігри, що випливають з попередніх, показувати перспективи подальшої роботи.

Заохочення і підтримка займають важливе місце в педагогічній практиці. Вони активізують дітей, пробуджують інтерес і зацікавленість, породжують впевненість в своїй праці. Форми заохочень різні: це добре слово, виставка кращих робіт для учнів і батьків і відзначення переможців конкурсу на кращий малюнок.

Продуктивність і ефективність навчання молодших школярів значною мірою залежить від того, наскільки педагог зуміє виявити образотворчі та інтелектуальні можливості дітей.

Позитивне значення у навчальному процесі мають ігри, пов’язані з вирішенням якості композиції створення перед очима дітей живих образів героїв, яких вони будуть створювати. Завдяки іграм на занятті панує емоційний, бадьорий настрій.

Особливе значення для розвитку інтересу до образотворчого мистецтва у дітей має відвідування музеїв, творчих майстерень художників, виставок дитячої творчості, перегляд кінофільмів про видатних митців тощо.

Пошуки найбільш ефективних форм і методів навчання образотворчого мистецтва треба вести в трьох основних напрямках.

1. розвиток індивідуальної-обдарованості учня (своєрідність сприймання навколишнього, ритм і виразність композиції, сприймання життєвих явищ тощо), використовуючи при цьому улюблені учнями художні матеріали;

2. формування в учнів тих якостей в сприйманні світу, яких він раніше не мав;

3. з особливою увагою треба ставитися до тих дітей, які не хочуть малювати.

Індивідуальний підхід – це єдиний засіб, який дає можливість прилучити до мистецтва навіть тих дітей, про естетичне виховання, яких у сім’ї не дбали.

1.3 Формування художніх здібностей учнів на заняттях гуртка образотворчого мистецтва у грі

У будь-якій країні великого значення надається роботі позашкільних закладів, передусім студій і гуртків образотворчого мистецтва. Основне завдання цих закладів, як і загальноосвітніх шкіл – зацікавити дітей мистецтвом, залучити до творчої діяльності не тільки всіх тих, хто бажає, а й тих, які не виявляють інтересу до неї.

Робота з дітьми в гуртках дещо своєрідна: заняття тут необов’язкові. Отже керувати ними повинні досвідчені педагоги, які вміють зацікавити дітей. Діти, які прийшли на гурток без художніх матеріалів, почувають себе ніяково. А якщо ще й дорікати за несерйозне ставлення до навчання, вони можуть більше не прийти на заняття.

Принцип навчання – індивідуальний підхід до кожного з урахуванням його розвитку, інтересу до якогось виду мистецтва, умінь і навичок. Для цього потрібно виявити інтереси і нахили учня, його образну мову, улюблений матеріал і тематику, що його хвилює. На підставі цього складається індивідуальний план для кожного, хто відвідує гурток.

Уважно вивчивши перші роботи з учнями, з’ясовують дуже важливе для них питання, що таке мистецтво? Від правильного розуміння його залежатиме їх інтерес, зацікавленість, художнє мислення.

Кожна дитина має в собі не розкриті здібності до образотворчого мистецтва. В одного учня вони виявляються одразу, а з іншими треба працювати.

Завдання керівника гуртка – це сформувати і розвинути здібності. Починаючи від простого, керівник починає прилучати дитину до мистецтва, поступово ускладнюючи завдання.

Дуже важливо, щоб викладання теоретичного матеріалу відбувалося у цікавій формі. Наприклад, при знайомленні зі спектром вчитель пропускає сонячний промінь крізь скляну тригранну призму і проектує його на білий екран. Відбите біле сонячне світло стає багатокольоровим, причому всі кольори розміщені в певній послідовності.

Важливим також є гра на заняттях образотворчого мистецтва. Використання ігрових моментів дає можливість активізувати опорні знання учнів, викликати інтерес до повної наукової дисципліни, розширити кругозір школярів, підвищити їх інтелектуальний рівень. Ще сто років тому педагогічна наука вважала, що пізнавальні ігри – це не більш ніж «інтелектуальний курйоз». Але з часом психологи охарактеризували гру, як найкращу підготовку до майбутнього життя. В процесі ігрових ситуацій дитина відчуває себе вільною, вона не затиснена досвідом, знаннями, не обмежена заборонами.

Перші не складні завдання з живопису учні виконують трьома основними кольорами, наприклад малюють гуашшю з пам’яті улюблені квіти. Гуаш дає гарну оксамитову поверхню, насиченість кольору і тому швидко висихає.

Багато дітей вдома або в школі звикли спочатку малювати звичайним олівцем, намагаючись якомога точніше зобразити контур баченого, а потім старанно розфарбувати свій твір. Завдання керівника гуртка розв’язати дітям руки, навчити сміло зображати той чи інший предмет.

Перед початком роботи необхідно показувати слайди, репродукції відомих художників з яскраво вираженою декоративністю. Треба, щоб з першого заняття око дитини привчилося до красивого в природі (земні квіти) і мистецтві (квіти написані художником). Розглядаючи живу натуру і роботи художнього смаку й відчуття художньої форми. Таке заняття – поштовх до роздумів творчого бачення.

Поступово діти вдосконалюють навички володіння пензлем, фарбою, водою, вчаться вільно заповнювати всю площину аркуша, працювати зі змішаною фарбою для одержання потрібного кольору, поєднувати різні кольори з теплими і холодними відтінками додаючи до основних кольорів та їх сумішей білу і чорну фарбу.

Дітям потрібно знати, що фарби бувають різні: гуашові, акварельні, олійні, темперні. Художники працюють не тільки фарбами, а й такими матеріалами, як тушшю, вугіллям, крейдою, олійними фарбами.

Щоб розширити уявлення дітей про художні матеріали, їхні виражальні особливості, треба показувати й тонкі, прямі й хвилясті лінії, кілька нескладних графічних робіт, на яких добре видно лінії різної товщини.

Одне із занять можна провести на природі, в лісі, де помітна краса ліній. Також ще слід звернути увагу, пов’язавши красу форми природи з красою речей, зроблених руками майстрів. Під час екскурсії учні роблять замальовки гілок за допомогою більш різноманітних матеріалів: пером і тушшю, фломастером.

Навчаючи дітей зображувати світ лініями керівник гуртка розширює їхні образотворчі можливості прищеплює інтерес до художньої практики.

Але навчити дітей правильно малювати з натури – це ще не все. Треба ще допомогти їм розібратися, що таке художня мова і про що говорить мистецтво.

Перед виконанням будь-якого завдання, треба пояснити учням, що вони повинні в своїй роботі не тільки зобразити те, що від них вимагають, а й висловити своє емоційне ставлення в яскравій художній формі. Художник, розпочинаючи роботу над твором, обов’язково ставить перед собою певну емоційну мету. Він прагне насамперед звернути увагу глядача на конкретний художній образ, який передає ідею твору і ставлення автора до зображеного.

Педагог акцентує увагу на зображенні двох емоційно контрастних етапів природи. Після сприймання твору мистецтва учні приступають до створення особистої картини. Результат роботи значною мірою залежить від емоційного настрою кожного учня, від того наскільки своєчасно педагог допоможе індивідуально учневі.

Не слід боятися, що учні будуть копіювати картини видатних художників все рівно в них вийде щось своє.

Велике захоплення викликають у дітей заняття, на яких учні здійснюють подорожі.

На заняттях педагог також знайомить учнів з декоративним малюванням, розповідає про роль прикрашення в побуті й житті людей.

Усі народи світу, створюючи речі повсякденного вжитку, дбали не тільки про їхнє функціональне призначення, а й про зовнішній вигляд, тобто про естетику. Оздоблення може відображати характер і настрій однієї людини, групи людей, цілої нації. Саме тому декоративно-прикладне мистецтво відіграє велику роль у розвитку в учнів почуття прекрасного.

Вивчаючи образотворче мистецтво, не можна обійти архітектуру. Вважаємо за потрібне пояснити учням, що кожна соціально-економічна формація засобами архітектури виражала економічний, соціальний, політичний, а іноді й філософський характер епохи. Окрема будова, група будівель, архітектурні ансамблі й цілі міста можуть виражати різні почуття: радість, гордість, сум тощо. Щоб учні усвідомили, що таке емоційний зміст архітектурної споруди їм слід показувати слайди шедеврів архітектури, пам’ятників національного зодчества.

Чудовою можливістю для розширення життєвих вражень в гуртках є прогулянки на природу, сумісні виїзди на історичні міста за місто.

В гуртках можна ознайомити молодших школярів з висловами відомих діячів зображувального мистецтва про сутність творчості, про мову мистецтва.

Щоб допомогти кожній дитині знайти внутрішню силу й віру в себе, необхідно рішуче відмовлятися від розрізнення між шкільними учбовими предметами, між видами діяльності молодших школярів у позаурочний час.

Індивідуальний комплекс здібностей кожного учня зможе повніше проявитися, особливо якщо педагог буде накопичувати та фіксувати спостереження за дітьми, їх нахилами, інтересами, особливостями реакції, як матеріал до творчого переходу з мови одного виду мистецтва на інший.

Для розвитку здібностей учнів молодшого шкільного віку до зображувальної діяльності важливо, як можна частіше проводити заняття відкритого типу. Заняття відкритого типу молодшим школярам дуже подобається. Діти з радістю включаються в них.

Бажання малювати допомагає виявитися творчу індивідуальність кожної дитини.

Заняття в гуртках найбільш результативні при спілкуванні в них дітей різного віку. Але чомусь в програмах з зображувального мистецтва для гуртків встановлений чіткий розподіл на однакові колективи. Між тим в сучасній педагогічній практиці гуртків школи все більше накопичується досвід «різновікових» занять та уроків.

Гуртки – це найпоширеніші форми колективно-групових занять з дітьми. Найтиповіший та найважливіший у цьому переліку – ізогурток, саме він формує здібності дітей молодшого шкільного віку до зображувальної діяльності.

Гурток – це вільне об’єднання дітей і педагогів на основі захопленості конкретним видом діяльності, мета якого задоволення і розвиток творчих здібностей дітей, їх духовно-морального збагачення. Гурткові заняття – це ще і місце об’єднання дітей на основі спільних соціальних переживань, співпричетності до чогось дуже важливого і значущого для них. Позашкільні гуртки покликані нині виграти боротьбу за розуми та душі дітей, допомагати їм підняти на рівень планетарного мислення ще їхнє важливе історичне завдання.

Організовуючи діяльність гуртків у позашкільних закладах, треба виходити не з програм, а з природи внутрішнього світу кожної дитини, її здібностей та інтересів на співробітництві і співтворчості.

«Над завданням» гуртка можна визначити, як організацію привабливого спілкування взаємної зацікавленості всіх його членів-педагогів і дітей.

Але ж багато залежить від першої зустрічі з дітьми. Вона повинна бути пам’ятною, радісною, що забезпечується доброзичливим і цілеспрямованим діалогом.

Керівники гуртків знають: є гуртки, які діти готові відвідувати багато років поспіль, у яких вони працюють навіть після досягнення повноліття. Що ж захоплює, об’єднує і підносить у таких гуртках, чому діти не відчувають втоми, пропадаючи там цілими днями?

По-перше, заняття в цих гуртках збуджують у дітей радість творчих знахідок, співучасті, дитина тут звільнена від усіляких умовностей.

По-друге, захоплює та формує здібності дітей. Тому моделлю гурткової роботи саме у майбутньому добір саме таких видів, які здатні стимулювати готовність дітей до діяльності у суспільстві.

По-третє, для співтворчості потрібні інші виміри педагогічних цінностей. Не можна собі уявити дитяче самоврядування у формальному, як це буває у позашкільних закладах у вигляді якихось окремо визначених днів.

Тут воно ґрунтується на природній потребі юного громадянина по-дорослому ставитися до реалізацій на практиці своїх творчих можливостей молодших школярів насамперед педагогічний вплив, які спрямовані на досягнення мети.

Отже, можна виділити основні задачі позашкільної роботи з молодшими школярам з образотворчого мистецтва:

1. Здійснювати естетичний розвиток дітей різними засобами дійсності та зображувального мистецтва;

2. Розвивати інтерес та любов дітей до зображувального мистецтва, прилучати їх до світу прекрасного;

3. Виявляти та розвивати художні здібності дітей.


2. Творчий пошук і вирішення композиції живописного натюрморту

2.1 Натюрморт, як жанр образотворчого мистецтва

Велике місце у навчанні дітей з малярства займає натюрморт. На прикладі натюрморту добре вивчаються та засвоюються важливі закони живопису, методи роботи над етюдами з натури.

Натюрморт – це не тільки особлива тема живопис (речі, нерухомі предмети, «мертва природа»), але й особлива форма картини, не менш змістовна, багата, ніж усі інші її форми, такі як сюжетна композиція, портрет, пейзаж.

Мистецтво натюрморту має власну історію та власні традиції. Воно мало часи розквіту та часи занепаду. Його розвиток тісно пов'язаний із загальним поступальним рухом образотворчого мистецтва. Великий вплив на нього мали найвідоміші майстри живопису, він відбувався як загальний вплив на характер та стильові особливості натюрморту. Але не завжди натюрморт був супутником загального розвитку образотворчого мистецтва. Виступаючи, головним чином, як складова частина картини, він часом зовсім сходив зі сцени, як це було у Франції у XII ст., або ж у Росії у другій половині XIX ст.

Як складова частина картини, натюрморт був присутній у всіх видах та жанрах живопису, починаючи з сивої давнини.

Але як самостійний жанр, натюрморт ствердився у голландському мистецтві на межі XVI–XVII ст., де він досяг свого розквіту у творчості таких художників, як Ф. Снайдерс, А. Бейрен, П. Класс, Т.Віллєм та інші, твори яких прикрашають багато музеїв світу.

У XVII ст. склалися головні риси натюрмортного жанру –показати гармонію світу речей, оточуючих людину, красу їх форм та матеріалу.

Великих успіхів досягли у натюрморті французькі та російські митці кінця XIX та початку XX ст., такі як П. Сезанн, П.Пікассо, П. Гоген, А. Матісс, І. Машков, П. Кончаловський, А. Купрін та інші.

Велика роль натюрморту в українському живописі. Маючи свій початок в іконописі, він досяг свого розвитку у мистецтві народного примітиву у таких митців, як К.Білокур та М. Приймаченко. Особливо часто художники звертались до цього жанру у 10-ті та 20-ті роки XX ст. (О. Шевченко, О. Мурашко, М. Бурачек), а наприкінці п’ятдесятих та особливо у шістдесятих роках цікавість до нього з'явилася знов.

Натюрморт відрізняється своєрідними засадами рішення та методами у порівнянні з іншими жанрами. Маляр дивиться на речі звичайно зблизька, майже впритул, наближаючись до них таким чином, що його погляд може їх мовби помацати, відзначити у першу чергу їх матеріальні якості – важкість, пластику форм, особливості рельєфу та фактуру поверхні, деталі, а також життя предметів у середовищі.

Масштаб композиції у натюрморті орієнтований, звичайно, на розмір невеликої кімнатної речі, тієї, що живе з людиною під одним дахом, поруч з ним. Звідси своєрідна камерність цього жанру.

Натюрморт, більш ніж будь-який жанр живопису, не залежить від зовнішнього сюжету, він уникає словесних описань. Його потрібно уважно роздивитись, поступово занурюючись у нього. У цьому розумінні натюрморт є ключем до будь-якої картини, він вчить нас не відволікатися на зовнішнє, звертати увагу на сам живопис, милуватися красою зображення, його барвистістю, силою виразності.

Художник, звичайно, перед тим як писати натюрморт, створює його у думці, тобто будує з різних предметів якийсь осередок, що відповідає його задуму. Це дає йому можливість свідомо дати собі особливе завдання та довго, не кваплячись, вирішувати його на цьому нерухомому, незмінному об'єкті – натюрморт дуже зручний жанр для експериментів. Один художник продовжує традиційні композиційні схеми постановок, інші відмовляються від звичайної схеми, шукають оригінальних шляхів у мистецтві натюрморту.

Але головним предметом живописних експериментів у роботі над натюрмортом – є колір. Колір сам по собі, як асоціативне уявлення, може викликати ту чи іншу реакцію у глядача. Але у станковому живописі художник не має справи з локальним кольором. Картина створюється системою кольорових відношень, які відтворюють об'ємні форми та простір. Колір отримує повну силу лише у поєднанні зі змістом картини.

Багато художників звертаються до зображення натюрморту у тематичних картинах задля більш повного розкриття змісту самого твору. В окремих випадках, натюрморт набуває настільки важливого значення, що стає композиційним центром картини.

2.2 Виконання дипломної роботи в матеріалі

Під час роботи над дипломом постало питання про виконання практичної частини диплому – роботи в матеріалі.

За чотири роки навчання в інституті ми вивчали різні види образотворчого мистецтва: малюнок, живопис, декоративно-прикладне мистецтво. Мене найбільше захоплює живопис олійними фарбами, особливо в жанрі пейзаж та натюрморт. Враховуючи, що на практиці в школі мною було заплановано проведення занять по темі «Натюрморт», я вирішила виконати композицію практичної частини дипломної роботи теж в жанрі натюрморт.

Велике місце у навчанні дітей з малярства займає натюрморт. На прикладі натюрморту добре вивчаються та засвоюються важливі закони малярства, методи роботи над етюдами з натури.

Натюрморт – це не тільки особлива тема малярства (речі, нерухомі предмети, «мертва природа»), але й особлива форма картини, не менш змістовна, багата, ніж усі інші її форми, такі як сюжетна композиція, портрет, пейзаж.

Натюрморт, більш ніж будь-який жанр малярства, не залежить від зовнішнього сюжету, він уникає словесних описань. Його потрібно уважно роздивитись, поступово занурюючись у нього. У цьому розумінні натюрморт є ключем до будь-якої картини, він вчить нас не відволікатися на зовнішнє, звертати увагу на сам живопис, милуватися красою зображення, його барвистістю, силою виразності.

Працюючи над пошуком ескізу своєї практичної роботи, я переглянула багато ілюстративного матеріалу та репродукцій робіт художників. Намагалась створити свою власну композицію натюрморту, але, коли побачила репродукцію з натюрмортом, де були зображені квіти, захопилась ними, мені сподобався композиційний малюнок цього натюрморту та його колорит. Контрастність колориту та сам композиційний малюнок, на мою думку, є тією енергетичною силою, яка здатна покращити настрій людині.

Ми не бачимо глечика, ми не бачимо вази, але ми розуміємо, що це букет квітів різних за формою та за кольором. Я вирішила зробити копію з цієї репродукції, але, проконсультувавшись з керівником дипломної роботи, було вирішено не робити копію, а зробити просто список з метою передачі композиційного малюнку та колориту.

Робота написана олійними фарбами на полотні. Розмір полотна 50X40, робота оформлена дерев’яною рамою з метою організації композиції.

3. Гра як відповідний метод у роботі гуртка

3.1 Використання елементів гри на уроках в початкових класах

Як навчити кожну дитину самостійно вчитися? Як сформувати її пізнавальні інтереси, активне ставлення до навчального процесу? Ці питання хвилюють вчителя щоразу, коли він починає працювати з першокласниками. Як же уникнути психічних та фізичних перевантажень маленьких школярів. Тут добрим помічником в роботі стає для нас гра.

Фантазія, казка, гра – це частка духовного життя першокласника, що пробуджує в душі кожного з них добрі почуття, роздмухує вогник дитячої думки та творчості. Ще Ушинський радив застосовувати ігрові моменти в серйозній праці учнів, тоді процес пізнання йтиме продуктивніше а самі заняття стануть захоплюючими. Пам’ятаючи цю пораду елементи гри використовують на кожному уроці, особливо в першому півріччі, коли треба сформувати пізнавальні інтереси та активне ставлення до навчального процесу.

На уроці гра корисна лише тоді, коли органічно переплітається з серйозною, наполегливою працею, тобто вона спонукає до інтенсивної, розумової праці. Така гра робить працю привабливішою та цікавішою, стає бажаним те, що дитині важко дається, допомагає переборювати труднощі у засвоюванні навчального матеріалу.

На уроці доцільна та гра яка залучає до пошуку, винахідливості, збуджує бажання перемогти, активізує увагу учнів. Наведу приклад уроку читання. Відкриваючи Буквар, дитина хоче читати. Та за хвилину їй вдається прочитати лише 6–10 коротких слів. Така праця для неї на перших парах складна, бо навчальна позиція учня ще не склалася.

Задоволення від такого читання окремі (слабкіші учні) не отримують. Ось тоді прищепити любов до книги, до читання допомагає лишегра. Наприклад: виставляю склади і кажу: «На дошці були склади, а білочка махнула хвостиком, слова і розсипались. А зайчикові дуже хочеться їх прочитати. Давайте допоможемо нашому зайчику». Діти з задоволенням складають слова, читають. Таким чином ми пропонуємо зробити і зі словами для складання речень. А ось робота зі словом. Ось наприклад гра «Знайди букву»: На дошці стоять літери, які треба поставити на місце (щ, о, н, а, а, б, а, в, к, у). До дошки виходять два три учні і складають потрібні слова.

А ось гра «Склад загубився»: «Діти, а ви знаєте, що ведмедик теж ходить до школи. Він любить читати та вміє складати слова. Але сьогодні складаючи слова він загубив один склад і ніяк не може його знайти. Перший склад «ли», а останній – «ця». Який же склад загубив ведмедик? І тут веселі посмішки, майже всі діти підняли склад – «си». Вийшло слово «лисиця». Провожу бесіду про лисичку. Хтось з дітей знає віршик, а хтось загадку. У класі маленька радість, урок пройшов цікаво, всі працювали. А ось гра: «Склад за складом доганяй, ціле слово складай!».

Звертаюсь до дітей:

Сьогодні у нашій шафі хтось наробив шкоди. Порозкидав всі склади і ми не зможемо скласти слова (показуємо які). Допоможіть мені діти, хто може відшукати потрібні склади і скласти цілі слова.

Дорослішають діти – ускладнюються і завдання, намагаються використовувати і складніші ігри. Ось яку гру пропонуємо дітям для засвоєння написання словникових слів. Гра називається «Чарівні яблучка». Це не звичайні яблучка, а чарівні. На них виросли плоди з буквами.

Зірвати яблуко може лише той, хто правильно добере до нього належне слово у таблиці.

На дошці слова, букви, написання яких треба запам’ятати, пропущені.

Використовуючи ребуси, кросворди. Такі ігри сприяють розширенню словникового запасу, збагаченню активної лексики школярів.

Крім того у них розвивається абстрактне і логічне мислення. Дітям легше сприймати і запам’ятовувати нові слова. Пропоную багато загадок у віршовій формі. Вони додають зацікавленості учням. А кросворди розвивають пам’ять, аналітико-синтетичну діяльність мозку. Щоб уникнути перевантаження школярів продумую кожен етап уроку, обов’язково вводжу ігрові моменти, хвилинки-веселинки. З віком завдання ускладнюються. Так, Знайко пропонує уже задачі на дві дії. Він і допомагає дітям опанувати методику їх розв’язку. Разом з іншими формами роботи на уроках математики використовую цікаві віршові задачі. А щоб не відкривати урок сухими словами: «Пишіть. Класна робота. Приклади…» проводжу математичні зарядки, турніри допитливих, кмітливих. Такий початок заняття створює у школярів відповідний трудовий настрій, допомагає переключити їхнє мислення на математичні завдання.

3.2 Особливості занять в гуртку образотворчого мистецтва

Гурток – основна форма навчально-виховної роботи в позаурочний час. Дітей об’єднує спільне захоплення. Мета гуртка – захопити дітей цікавою роботою, заінтригувати. Постійно тривала робота збагачує життя школярів, потребує щоденної думки. Чим цікавіша робота, до якої залучається дитина, тим яскравіше розкриваються її здібності, навички.

Характер позакласної роботи створює найсприятливіші умови для заняття школярів різноманітними видами діяльності на заняттях гуртка образотворчого мистецтва – пізнавальна, ігрова, розвиваюча, естетична. Саме в наслідок творчого пошуку школярі пізнають радість власного відкриття своїх можливості. Можливості для всебічного розвитку учнів в позакласні години дуже широкі, здібності і нахили дітей багатогранні – треба тільки знати учнів, вміти бачити й відкривати їх уподобання, схильності та інтелектуальні, трудові, творчі інтереси.

Гурток несе велике виховне значення: виховує терпіння, вимогливість до своєї роботи, навички самостійності, вміння працювати зосереджено не відволікатись тривалий час, постійно аналізувати й відображати в малюнку пропорції предмета, його характер і розміщення, освітлення і колір; можливість виразити образи своєї фантазії.

У дітей, які малюють пейзаж з натури чи малюнку художника, розвивається зорова пам'ять, образне мислення, естетичний смак, що в свою чергу впливає на чіткість і точність виконання завдання. Процес засвоєння техніки живопису здійснюється через деякі етапи:

Ознайомлення з правилами малювання пейзажу;

Вибір матеріалів та приладь для роботи;

Засвоєння прийомів малюнку пейзажу;

Виконання пейзажу олівцем;

Закінчення малюнку кольором.

Навчання малювання пейзажу повинно йти від легкого до складного. Спочатку слід дати учням спеціальні вправи, які займають кілька хвилин на початку уроку. Організувати колективне обговорювання предметів, керівник гуртка пояснює дітям, що малювати пейзаж потрібно з певної точки зору, бо інакше змінюється видимість предметів. При цьому доцільно показати пейзаж з різного положення (високий, низький, середній горизонт).

Учням з малим досвідом роботи важко одночасно вивчати твір художника і компонувати малюнок. Тому перш ніж почати малювати керівник повинен поставити перед учнями запитання про те, як краще розмістити зображення на аркуші паперу: (вертикальне та горизонтальне розміщення)

Керівник повинен знати вікові особливості роботи дітей в цій техніці. Принцип композиції учні засвоюють з деякими труднощами. Якщо на кожному занятті не нагадувати їх, то на наступних заняттях вчитель зустрінеться з тими самими помилками.

Учитель повинен навчати учнів аналізувати предмети, що оточують нас.

Починаючи вчити дітей малювати пейзаж, необхідно звернути увагу на методичну послідовність відтворення зображення. Всю роботу над малюнком потрібно розбити на декілька етапів та дати можливість дітям зрозуміти послідовність роботи.

Велику увагу вчитель повинен приділити питанням техніки малювання: правильному штрихуванню, роботі пензлем тощо. З цією метою учні систематично проводять різноманітні графічні й живописні вправи.

Вирішення пейзажу в кольорі – складний процес, бо при цьому слід передати тонове і кольорове співвідношення всіх елементів пейзажу.

Починаючи малювати фарбами слід вирішити тонове співвідношення пейзажу: визначити світло і тінь. Дітям важко малювати змінюючи кольори. Вони не розуміють, що сніг не лише білий, а й голубий, сірий відтінки. Задача вчителя навчити дітей бачити всі відтінки предмета і передавати їх на аркуші паперу.

3.3 Педагогічний експеримент

Педагогічна практика з додаткової кваліфікації «Керівник гуртка образотворчого мистецтва» в ЗОШ №139 міста Харкова, дала чітку можливість здійснити експеримент для його організації було обрано групу дітей (учні 2-А класу). В групі проводились гурткові заняття.

Хід та методика експерименту

Об’єкт дослідження: група дітей на заняттях образотворчого мистецтв.

Предмет дослідження: гурткові заняття як засіб формування здібностей дітей молодшого шкільного віку до зображення навколишньої дійсності в процесі художнього осмислення.

Мета дослідження: перевірити вплив гурткових занять на формування здібностей дітей молодшого шкільного віку в процесі художнього осмислення світу.

Гіпотеза дослідження – припускаємо, що використання гри на заняттях з образотворчого мистецтва сприяє поліпшенню навчального процесу.

Для успішного проведення експериментальних занять в гуртку з дітьми, мною згідно з метою та гіпотезою дослідження були сформовані такі завдання :

- виявити вихідний рівень сформованості здібностей дітей молодшого шкільного віку до зображення навколишньої дійсності;

- розробити систему взаємопов’язаних занять, направлених на розвиток художніх здібностей;

- визначити рівень знань, умінь, та навичок дітей, щодо зображення навколишньої дійсності;

- впровадити систему занять для проведення в групі, перевірити результат розробленої системи для розв’язання поставленої проблеми.

Для перевірки гіпотези було використано такі методи дослідження:

- тестування;

- спостереження;

- вивчення робіт учнів;

- математична обробка результатів.

На першому занятті гуртка мною був проведений констатуючи експеримент. Його метою було виявити рівень знань, умінь та навичок дітей, щодо застосування художніх матеріалів.

Для математичної обробки результатів мною було розроблено такі критерії оцінювання:

2 бали – повна змістовна відповідь;

1 бал – повна відповідь;

0 балів – відповідь відсутня.

Математичну обробку результатів дослідження проводимо за допомогою формули:


Під час педагогічної практики з додаткової кваліфікації анкетування проводиться один раз на початку практики, а другий – наприкінці.

Результати анкетування до проведення занять


Прізвище та ім’я 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Сума
1 Акіменко І. 0 1 2 1 1 0 2 1 1 1 1 2 16
2 Булай Л. 1 2 1 2 1 2 0 1 1 0 2 1 14
3 Герасіменко С. 1 0 1 2 0 2 0 2 2 1 0 0 11
4 Головко О. 1 0 0 2 2 1 1 2 2 0 2 1 14
5 Гула В. 2 2 1 2 2 1 2 2 1 2 1 2 20
6 Демідова К. 1 0 2 0 0 0 2 2 1 2 2 1 13
7 Завадска Е. 1 1 2 2 2 0 1 2 1 1 2 2 17
8 Кучмась Л. 1 0 2 1 0 0 1 2 1 1 0 1 10
9 Корнеева Н. 2 2 2 1 2 2 1 1 1 2 1 2 19
10 Каргапольцева А. 2 2 2 2 2 2 1 2 2 2 2 2 23
11 Наровченко А. 1 2 2 2 2 1 2 1 2 2 2 2 21
12 Серебрянскій А. 2 1 1 2 2 1 1 2 2 2 2 2 20
13 Смаляк В. 2 2 2 0 1 1 2 2 2 2 2 0 18
14 Луценко Р. 2 0 2 2 0 2 1 1 1 1 2 1 15
15 Шумакова К. 0 2 2 0 0 2 1 1 2 2 2 1 15
Всього 246

Результати анкетування після проведення занять

Прізвище та ім’я 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Сума
1 Акіменко І. 1 2 0 2 1 0 1 2 1 0 1 2 15
2 Булай Л. 2 2 2 1 2 1 2 2 2 1 1 2 20
3 Герасіменко С. 1 2 2 2 1 2 1 1 1 1 2 1 17
4 Головко О. 1 1 2 2 1 2 1 2 2 1 1 0 16
5 Гула В. 1 1 0 2 2 1 1 2 2 1 2 1 16
6 Демідова К. 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 1 2 23
7 Завадска Е. 2 1 2 1 1 1 2 2 1 2 2 1 18
8 Кучмась Л. 1 1 2 2 2 0 1 2 1 1 2 2 17
9 Корнеева Н. 1 1 2 2 2 1 2 2 1 1 2 1 18
10 Каргапольцева А. 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 24
11 Наровченко А. 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 24
12 Серебрянскій А. 1 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 23
13 Смаляк В. 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 24
14 Луценко Р. 2 2 2 2 1 2 2 2 2 2 2 1 22
15 Шумакова К. 2 1 2 2 1 2 1 2 1 2 2 2 20
Всього 297

Підрахуємо середній рівень групи до проведення занять:

та після:

На основі даних я побудувала діаграму порівняння тестування учнів групи до і після проведення гурткових занять:

Висновок

Розпочавши вивчення теми «Гра, як провідний метод проведення гурткових занять з образотворчого мистецтва», я перш за все прагнула розглянути розвиток творчих здібностей учнів початкових класів до зображувальної діяльності в процесі художнього осмислення навколишнього світу.

У гуртку образотворчого мистецтва я прагнула на заняттях ознайомити учнів з цікавим матеріалом. Було поставлено завдання розвити творчі здібності учнів, розвивати талант дітей, інтерес та любов до зображувального мистецтва, здійснювати естетичний розвиток засобами дійсності, прилучати учнів до світу прекрасного.

Всі гурткові заняття були об’єднані у певну систему у вигляді подорожей до казкових країн, заняття були спрямовані на розвиток творчих здібностей учнів та розвиток вмінь не лише бачити красу, а й вміти її грамотно відображати у своїх роботах, дотримуючись законів малюнку. Діти виконували цікаву роботу: малювали предмети навколишньої дійсності за допомогою крапкового живопису, орнаменту і т.д. Познайомилися з основними кольорами та видами живопису.

Результатом всієї проведеної роботи було створення живописних малюнків, на яких діти реалізували свої знання, вміння та навички з образотворчого мистецтва.

Підсумовуючи наслідки гурткових занять та експерименту, можна висловити думку про те, що гра на занятті гуртка образотворчого мистецтва має займати провідне місце, бути шляхом прилучення молодших школярів до творів образотворчого мистецтва в пейзажному жанрі розвивати і формувати здібності учнів до зображення предметів навколишньої дійсності.

Використана література

1. Аримима И.И. Уроки прекрасного: Из опыта работы.М.: Просвещение, 1983 г.

2. Белак Б.А. Воспитание искусством: Для учителя нач. классов. – М.: Просвещение. 1981 Г.

3. Бучинский СЛ. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. – К.: «Рал. Школа». 1978 р.

4. Гончаров И.Ф. Действительность и искусство в эстетическом воспитании школьников. Из опыта работы учителя. – Ш. «Просвещение». 1978 г.

5. Задорожний B.I., Боровиков О.Л., Уроки образотворчого мистецтва в 1 – 3 класах. Посібник для вчителів. – К.: «Рал. школа», 1972 p.

6. Искусство видеть мир. Из опыта работы детской образцовой студии изобразительногоискусства «Солнечная палитра» Дома культуры. – К.: «Облполиграфиздат». 1987 г.

7. Искусство в жизни детей. Опыт худ. Занятий с мл. школьниками. Книга для учителя. М. Просвещение, 1991 г.

8. Кабит І.Є. Розвиток художніх здібностей дітей молодшого шкільною віку. З досвіду роботи. – К.: «Рад. школа», 1981 р.

9. Кириченко МЛ. Основи образотворчої грамоти. – К.: Вища школа. Гол. Вид-во. 1928 р.

10. Кузин B.C. Изобразительное искусство и методика его преподавания в нач. классах. Учебное пособие для училищ. – М: Просвещение. 1994 г.

11. Лабунская Г.В. Изобразительное творчество детей. – М: Просвещение. 1965 г.

12. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання та навчання: навчальний посібник. – ХДУ ім. Г.С. Сковороди. 2-е вид. – Харків: «ОВС» – 2002. – с. 338;

13. Нечволод Л.І. Нетрадиційні уроки. – Навчальний посібник. – Хю; Скорпіон – 2001

14. Одноралов А.В. Материалы в изобразительном искусстве. Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1983 г.

15. Онищук В.А. Урок в современной школе. – Н.; – 1982. – с. 190;

16. Пинская И.П. Изобразительное искусство. Методика обучения в 1–3 классах. – К. Ж «Рал. школа». 1978 г.

17. Основы эстетического воспитания: Пособие для учителя. – М.: Просвещение, 1986 г.

18. Популярная худож. энциклопедия: Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. – М.: Сов. Энцикл. 1986 г.

19. Процив В.И. Уроки образотворчого мистецтва – 3 класах. Посібник для вчителів. – К «Рад. Школа.», 1983 р.

20. Родники прекрасного. Всерос. Выставка художественного детского творчества. – М.: Просвещение. 1983 г.

21. Рожков Е.Е. Изобразительное искусство в школе. Из опыта работ – М.: Просвещение. 1976 г.

22. Стяглик Н.І. Нетрадиційні форми навчання і їх вплив на якість навчального процесу в школі – ХДПУ. – 1994;

23. Чекіна О.Ю. Урок образотворчого мистецтва у початковій школі – Розкажіть онуку. – 2001. – №1. – с. 16 – 17;

24. Чекіна О.Ю. Нестандартні форми проведення уроку. – Початкова школа. – 2004. – №5. – с. 2 – 13;

25. Школа изобразительного искусства – М.: «Изобразит искусство», 1988 г.;

26. Шимбарев Л.Н. педагогіка. – М; 1994.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ