Смекни!
smekni.com

Групові форми занять з учнями на уроці хімії (стр. 1 из 6)

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка

Хіміко-біологічний факультет

Кафедра хімії

Групові форми занять з учнями на уроці хімії

Курсова робота

Виконав: студент 31 групи

Ахундов Денис Алійович

Науковий керівник:

доцент к.п.н.

Самойленко П.В.

Чернігів 2009 р.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 Концепція групової навчальної діяльності школярів

1.1 Змісті і функції групової навчальної діяльності школярів

1.2 Впровадження групової діяльності у навчальний процес та оцінка її результатів

РОЗДІЛ 2 Структура навчальних занять та методика їх проведення в умовах групового навчання учнів

2.1 Тематичне планування теми "Метали"

2.2 Семінарські заняття з елементами групової діяльності учнів

2.3 Групова робота при проведенні нетрадиційного уроку з хімії

2.4 Використання групової роботи в ході проведення лабораторних робіт на уроці хімії

2.5 Використання групової діяльності з метою перевірки знань учнів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ВСТУП

Групову навчальну діяльність не можна назвати новим явищем у шкільній педагогіці. Прете педагогічна теорія і практика радянської доби характеризувалась несистематичністю й фрагментарнісю звернення до організації групового навчання учнів одного класу. Так, у 20-ті роки в школах новоутвореного Радянського Союзу групову форму навчання школярів намагались зробити універсальною. Але негативний досвід спричинив насторожене ставлення педагогів до діяльності малих навчальних груп учнів і став підставою для тривалого ігнорування групової навчальної діяльності.

Першу спробу "реабілітувати" групову навчальну діяльність учнів здійснив у 70-ті роки колектив естонських вчених на чолі з Х.Й.Лійметсом.

Оптимальне поєднання індивідуальної, групової та фронтальної навчальної роботи вчителя з учнями представлене у працях І. М. Чередова як один із реальних способів удосконалення навчального процесу. Педагогічна ефективність діяльності груп мінімального складу, тобто парна робота, була обґрунтована теоретично й перевірена практично. В.К. Дяченком. Виховні можливості діяльності малих груп школярів перебували у полі зору М,Д. Виноградової та Б.І. Первіна. Завдяки їх дослідженням збільшились межі застосування групової роботи – вона була поширена на позаурочну та виховну роботу з учнями.

Невідповідність існуючої організації учіння школярів завданням і цілям освіти в Україні спричинили існування суперечності між педагогічними можливостями навчального спілкування учнів як умови й результату групової діяльності й обмеженими можливостями його реалізації в індивідуальному та фронтальному навчанні.

Пошуки конструктивного розв’язання вказаної суперечності приводять до висновку про необхідність інтеграції на дидактичному рівні матеріалів, напрацьованих філософією, психологією і соціологією з проблеми діяльності малих груп людей, вивчення вітчизняного й зарубіжного досвіду використання групових форм навчання та створення на цій основі дидактичної концепції групової навчальної діяльності.

Об’єктом дослідження моєї курсової роботи є сам процес групового навчання учнів з різними рівнями пізнавальних можливостей на всіх етапах уроку.

Предметом дослідження є різноманітність форм групового навчання та застосування їх в процесі навчання в сучасній школі.

Метою курсової роботи є вивчення групових форм занять з учнями на уроці хімії та ефективність їх використання в процесі пізнавальної діяльності.

В цій курсовій роботі для досягнення даної мети ми будемо вирішувати такі завдання:

1) розкрити сутність групових форм занять на уроці хімії;

2) визначити роль групових форм навчання;

3) розглянути структуру навчальних занять та методику їх проведення в умовах групового навчання учнів.

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПЦІЯ ГРУПОВОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

1.1 Змісті і функції групової навчальної діяльності школярів

Відсутність дидактичної концепції групової навчальної діяльності школярів, з одного боку, та незаперечна цінність групової діяльності для навчального процесу, з іншого боку, спонукали до розробки основних положень, які у подальшому стали основою концептуальної моделі групового навчання і дозволили розробити методичні підходи до систематичного використання навчальної діяльності малих груп учнів на заняттях з хімії [11].

Теоретичними витоками вихідних положень створюваної концепції групової навчальної діяльності стали: а) з’ясовані під час теоретичного аналізу літературних джерел соціально-психологічні закономірності діяльності малих груп; б) дидактичний принцип активізації навчання; в) результати узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду групової роботи школярів.

Визначення умов реалізації основних положень концепції детермінувалось змістом, методами й організацією навчання у сучасних середніх закладах освіти.

Відразу наголосимо, що створення основних положень концепції проходило паралельно з проведенням пошукового експерименту. Це надавало можливість своєчасно уточнювати й корегувати окремі положення концепції.

У дослідженні проблема діяльності малих груп розглядається як самостійне педагогічне явище, що організовано входить складовою частиною до більш загальної проблеми – навчальної діяльності шко-лярів. Тобто поняття діяльність виступає видовим по відношенню до родового поняття – навчальної діяльності – і водночас характеризує самостійний вид діяльності. Тому видається доцільним розглядати групову діяльність за всіма її ознаками як цілісну систему, що поєднує в собі загальні структурні елементи будь-якого виду діяльності і виступає підсистемою по відношенню навчальної діяльності школярів.

Групову навчальну діяльність школярів ми трактуємо як сукупну навчальну діяльність учнів у групах мало чисельного складу, що створюються і діють у межах одного класу відносно тривалий час.

Досягнення кінцевої мети навчальної діяльності тут відбувається завдяки спільним зусиллям окремих членів групи. На відміну від фронтальної та індивідуальної навчальної діяльності, групова діяльність забезпечує реалізацію в урочний час природного прагнення учнів до спілкування, оскільки воно є однією із функцій групової діяльності [7].

Статут самостійного виду пізнавальної діяльності групова навчальна діяльність здобуває завдяки таким структурним елементам: об’єкт, груповий суб’єкт, активність суб’єкта, результат.

Групова навчальна діяльність школярів має спільний з іншими видами пізнавальної діяльності об’єкт – знання та вміння, створені людиною і передбачені для вивчення в школі.

Суб’єкт групової діяльності має особливість, котра полягає в тому, що над розв’язанням навчальної задачі разом працюють відразу всі члени групи, і досягненню спільної мети підпорядковані зусилля кожного представника групи.

У вигляді засобів групової навчальної діяльності можуть бути застосовані всі засоби навчання, що використовуються у школі.

Активність групового суб’єкта проявляється у спрямуванні індивідуальних зусиль не лише на об’єкт, а й на інших членів групи.

Результат групової діяльності – це розв’язування спільними зусиллями навчальних завдань і водночас індивідуальні зміни в інтелектуальному розвитку кожного члена малої навчальної групи.

Мета групової діяльності відповідає загальній меті навчання школярів, проте досягається вона завжди більш ефективному й більш цікавому засвоєнню базових знань і умінь в умовах співпраці та взаємодопомоги всіх членів малої групи. Досягнення загальної мети у груповій діяльності здійснюється шляхом послідовного чи одночасного виконання навчальних дій окремими членами групи.

Єдина мета та спільна мотивація є обов’язковими психологічни- ми структурами групової діяльності. Сприйняття мети групової навчальної діяльності і спрямування зусиль на її досягнення перебувають у взаємозв’язку з індивідуальною мотивацією учасників групової діяльності. У малій навчальній групі, що досягла високого рівня ідентифікації, об’єднання індивідуальних мотивів і цілей породжує збагачення та взаємне посилення мотиваційної сфери кожного з учасників суспільної діяльності [4].

Таким чином, характерними ознаками групової навчальної діяльності як цілісного й відносно самостійного педагогічного феномену у концепції розглядається:

- єдина мета і спільна мотивація;

- поділ діяльності на функціонально зв’язані складові;

- інтеграція індивідуальних дій в єдину діяльність групи;

- спільне співпереживання успіху у навчанні;

- самоуправління і саморегуляція навчальних дій;

- єдиний простір та одночасність здійснення навчальної роботи всіма членами групи;

- колективна оцінка й гласність досягнутих результатів.

За умов групової діяльності ваговим фактором підвищення ефективності навчальної праці стають суб’єкт-суб’єктні стосунки, що виникнуть між її співвиконавцями. Тому є підстави очікувати більш високих індивідуальних результатів учіння школярів.

Оскільки групова діяльність учнів від початку й до кінця побудована на сумісних діях і спілкуванні, то завдяки координованим навчальним зусиллям створюється атмосфера демократизму й дружнього спілкування, в якій учні вільно запитують, висловлюють власні думки, сприймають думку інших членів групи.

У груповій діяльності виникає і проявляється різнопланова й суттєво важлива для учіння школярів взаємодія учасників групової діяльності, результати якої проявляються в наслідуванні, переконаннях, співробітництві, змаганні. А тому принагідно передбачити, що конкретні навчальні дії, усвідомленні одним учнем, підхопляться іншими, стануть надбанням всієї групи [11].