регистрация / вход

Основні компоненти загальної компетентності вчителя іноземної мови

Дослідження теоретичних аспектів розумової сутності педагогічної компетентності викладача іноземної мови, визначення основних змістовних характеристик поняття. Єдність теоретичної та практичної підготовленості вчителя до педагогічної діяльності.

ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ ЗАГАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

ВИКЛАДАЧА ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Перед учителем поставлено важливе завдання – здійснювати розвиток гармонійної компетентної особистості. Змінюються орієнтири освіти – змінюється й учитель, цілі та завдання його освітньої діяльності.

Немає сумніву, що проблема ефективності, результативності педагогічного процесу може бути розв’язана лише за умови забезпечення високої компетентності та професійної майстерності кожного педагога, що є предметом багатьох актуальних досліджень, аналіз яких наведено у статті.

Учитель учиться все життя. Рівень професійної компетентності вчителя – це його знання, уміння, особистий досвід. Бути компетентним означає бути здатним мобілізувати в певній ситуації отримані знання й досвід. Але професійна компетентність учителя потребує постійного розвитку й удосконалення.

Метою даної статті є дослідження теоретичних аспектів розумової сутності педагогічної компетентності викладача іноземної мови. Визначення основних змістовних характеристик досліджуваного поняття.

Досягнення поставленої мети доведено у викладі основного матеріалу.

До галузей розвитку компетентностей належать здібності, постійна робота, турбота про здоров'я, культура, політика, охорона навколишнього середовища тощо.

Зарубіжні науковці визначають «компетентність» у галузі професійної освіти як сполучення шести її складових:

· Концептуальної (наукової) – розуміння теоретичних основ професійної діяльності;

· Інструментальної – володіння базовими професійними вміннями;

· Інтегрованої – здатність поєднати теорію і практику під час вирішення професійних проблем;

· Контекстуальної – розуміння соціального і культурного середовища, у якому здійснюється професійна діяльність;

· Адаптивної – уміння передбачити зміни й заздалегідь бути до них готовим;

· Комунікативної – уміння ефективно використовувати письмові й усні засоби в міжособистісному спілкуванні.

Компетентність – досвідченість у певній галузі, якомусь питанні; повноважність, повноправність у розв’язанні якоїсь справи; поінформованість, обізнаність; авторитетність; коло повноважень (прав і обов’язків) певного органу чи посадової особи, установлених статусом (або іншими положеннями) установами, закладу.

У вітчизняній науковій школі також досліджують структуру професійної компетентності й виділяють такі види педагогічної компетентності:

· Спеціальна – у галузі дисципліни, що викладається;

· Методична – у галузі засобів формування знань, умінь і навичок;

· Психолого-педагогічна – у сфері навчання;

· Диференційовано-педагогічна – у галузі мотивів, здібностей, спрямованості тих, кого навчають;

· Аутопсихологічна – рефлексія педагогічної діяльності;

· Загальнокультурна;

· Валеологічна;

· Комунікативна;

· Діагностична;

· Соціальна;

· Особистісна;

· Компетенція у сфері інформаційних технологій. [1,21-22; 2,15]

Професійна й педагогічна компетентність стали предметом активного дослідження науковців лише з 90-х років минулого століття, що пов’язано, насамперед з визнанням у провідних країнах світу (США, країни західної Європи) значної ефективності компетентнісного підходу у загальній і професійній освіті.

А. Маркова вважає, що компетентність – це поєднання психічних якостей, психічних станів, що дає змогу діяти самостійно й відповідально, оволодіння людиною навичками і вміннями виконувати трудові функції. Дослідниця обґрунтовує, що поняття «компетентність» конкретної особи вужче, ніж професіоналізм. Людина може бути професійною у своїй галузі, але не бути компетентною у вирішенні професійних питань. [5,31-34]

Ми вважаємо, що базовим утворенням, котре змістовно включає в себе педагогічну компетентність викладача іноземної мови є професійна компетентність. При цьому ми спираємось на думку В. Сластьоніна, який вважає, що поняття «професійна компетентність» характеризує єдність теоретичної й практичної підготовленості вчителя до педагогічної діяльності і констатує його професійність. [7,84-92]

Більшість учених, як вітчизняних, так і зарубіжних, сходяться на думці, що професійна компетентність педагога визначається професійними знаннями і вміннями, ціннісними орієнтаціями в соціумі, мотивами його діяльності, культурою, що виявляється у мові, стилем спілкування, загальною культурою, здібністю до розвитку свого творчого потенціалу, а також володінням методикою викладання предмету, здатністю розуміти і взаємодіяти із студентами, пошаною до них, професійно значущими особистими якостями. Відсутність хоча би одного з цих компонентів руйнує всю систему і зменшує ефективність діяльності педагога.

Ми враховуємо думку В. Лозової, що компетентність викладача має «інтегративну природу, що її джерелом є різні сфери культури (духовної, громадської, соціальної, педагогічної, управлінської, правової, етичної, екологічної тощо), вона вимагає значного інтелектуального розвитку, включає аналітичні, комунікативні, прогностичні та інші розумові процеси» [4, 3-8; 5,31-34].

Враховуючи, що педагогічна діяльність є основним видом професійної діяльності викладача іноземної мови, педагогічна компетентність, на думку І. Колєснікової, є професійно-особистісною характеристикою, яка визначає готовність і здатність виконувати педагогічні функції у відповідності з прийнятими в соціумі нормами, стандартами, вимогами. Отже, предмет дослідження виражає те загальне, що притаманне історично-конкретному носію педагогічної професії, що робить його причетним до педагогічного співтовариства і певної педагогічної культури, цінностей педагогічної діяльності.

Узагальнюючи вищеназвані підходи, ми вважаємо можливим обґрунтувати власне визначення педагогічної компетентності викладача іноземної мови, як цілісне утворення у цілісній професійній структурі особистості, що є одним із проявів його професіоналізму, показником сформованості професійно необхідних якостей і характеристик на засадах системи теоретичних знань і практичного досвіду, що зумовлюють достатній та високій рівень готовності до здійснення педагогічної діяльності, забезпечують високий рівень самоорганізації.

Ми враховуємо думку О. Овчарук, яка досліджуючи теоретичні засади компетентісного підходу у вітчизняній освіті, визначає такі загальні навчально-інформаційні вміння та навички:

- Швидко актуалізувати й відтворювати потрібну інформацію;

- Самостійно шукати нову інформацію з різних джерел;

- Вміння користуватися інформаційно-комунікативними технологіями;

- Користуватися каталогами, складати бібліографію;

- Користуватися різноманітною довідковою літературою;

- Працювати з графіками, схемами, таблицями, картинами;

- Знати й застосовувати прийоми швидкого читання;

- Використовувати прийоми розуміння тексту;

- Досконало застосовувати загально мовленнєві вміння й навички [6, 22].

Вважаємо, що названі вміння й навички мають бути характерними для педагогічної компетентності будь-якого викладача. Втім, особливості педагогічної культури викладача саме іноземної мови визначаються специфікою професійної діяльності та власне фахового предмета.

Характеризуючи специфіку предмету «іноземна мова», слід зазначити, що процес навчання йому здійснюється в руслі культурологічного, лінгвістичного, лінгвокраєзнавчого, комунікативного і ситуативно-тематичного підходів. Це висуває ряд важливих вимог до педагога у сфері іноземної мови, а саме – бути джерелом достовірних і коректних знань з предмету, носієм іншомовної культури, організатором продуктивної ситуативно-тематичної комунікації, що призводить до розвитку і виховання особистості студентів в цілому і дозволяє виробити особистісні сенси суб’єктів навчально-виховного процесу у ВНЗ і оцінити всю організовану діяльність.

Найбільш важливою для професійної компетенції викладача іноземної мови вчені вважають комунікативну компетенцію, під якою розуміють здатність спілкуватися усно і письмово з носієм конкретної мови в реальній життєвій ситуації. При цьому особлива увага приділяється смисловій стороні вислову, а не тільки правильності використовуваних мовних форм.

У змісті комунікативної компетенції американські лінгвісти виділяють граматичну, соціолінгвістичну, стратегічну і мовну компетенції. Н. Гез до змісту терміну «комунікативна компетенція» включає вербально-когнітивну, лінгвістичну, вербально-комунікативну компетенції.

Другою важливою складовою педагогічної компетентності викладача іноземної мови є дидактичний компонент, в якому знаходять прояву первинні значення компетентності «обізнаність, володіння знаннями, досвідом», і який є системою придбаних знань з урахуванням їх широти, глибини, об’єму, стилю мислення, норми педагогічної етики, соціальних функцій педагога.

Викладач повинен мати фундаментальні професійні знання, а саме теоретико-методологічні у галузі гуманітарних, світоглядних, власне професійних наук, оптимальний обсяг ідей, цінностей, уявлень, універсальні способи пізнання і практичної діяльності. Крім того, з одного боку, викладач повинен мати уміння навчати студентів своєму предмету, виховувати їх на його основі, а з іншого – потребу й уміння самоосвітньої діяльності.

Таким чином, в основу дидактичної компетенції викладача іноземних мов входить набутий синтез знань (психолого-педагогічних, соціальних, загальноосвітніх); умінь (професійно-педагогічних, спеціальних, самоосвітніх); навичок творчої педагогічної діяльності, що трансформується з потенційного в реальне, має діяльнісний характер і функціонує у вигляді способів діяльності, необхідних викладачу для проектування власної технології навчання студентів, конструювання логіки навчального і виховного процесу, розв’язання труднощів і проблем, нестандартного мислення, що в цілому сприяє підвищенню його самоосвіти й професіоналізму.

Ми вважаємо, що в основі ціннісно-мотиваційного компонента педагогічної компетентності викладачів іноземної мови є загальнолюдські та педагогічні цінності.

Загальнолюдські цінності – це світоглядні ідеали, моральні норми, які відображають духовний досвід усього людства. Вони становлять основу моральності особистості, являють собою єдність національних і загальнолюдських цінностей: доброту, увагу, чуйність, милосердя, толерантність, совість, чесність, повагу, правдивість, працелюбність, справедливість, гідність, терпимість до людей, повагу і любов до своїх батьків.

На думку відомого дослідника І. Ісаєва, педагогічні цінності – сукупність ідей, принципів, правил, норм, що регламентують педагогічну діяльність і педагогічне спілкування. Вони дозволяють викладачеві задовольнити власні матеріальні, духовні та суспільні потреби, слугують орієнтиром його соціальної та професійної активності, спрямованої на досягнення гуманістичної мети освітньої діяльності [3, 5-33].

Висновок: таким чином, всі перераховані компоненти і види компетенцій інтегруються в одне найбільш синтезоване утворення – педагогічну компетенцію, що є інтеграційною властивістю особистості фахівця, виявляється в соціолінгвістичній, дидактичній, комунікативній, ціннісній орієнтації викладача, його здатності до рефлексії у професійно-педагогічній діяльності. З цих позицій педагогічну компетенцію слід розглядати як загальний критерій педагогічної компетентності викладача іноземної мови.


ЛІТЕРАТУРА

1. Гандрабура О. На шляху до компетентності / Гандрабура О. // Директор школи. – 2008. - №46. – с. 21-22 – бібліогр.: с.38

2. Гандрабура О. На шляху до компетентності / Гандрабура О.// Директор школи. – 2008. - №47. – с. 15 – бібліогр.: с.38

3. Исаев И.Ф. Профессионально - педагогическая культура преподавателя высшей школы: Воспитательный аспект./Исаев И.Ф. – Москва: Издательский центр Академия, 2004.- 208с.- ISBN 5-7695-0901-5.

4. Лозова В.І. Формування педагогічної компетентності викладачів вищих навчальних закладів. Педагогічна підготовка викладачів вищих навчальних закладів: матеріали міжвуз. Наук.-практ. Конф. – х.: ОВС, 2002.- 167с.- ISBN966-8106-28-8

5. Маркова А.К. Психология профессионализма./Маркова А.К. Москва: международный гуманитарный фонд знание, 1996. – 308с.- ISBN 5-877633-016-7

6. Овчарук О.В. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: Світовий досвід та українські перспективи. Бібліотека з освітньої політики./ Овчарук О.В. Київ К.І.С., 2004. – 112 с.- ISBN 966-8039-50-5

7. Подымова Л.С. Педагогика: инновационная деятельность/Подымова Л.С. Москва: Магистр-s, 1997. – 224с. – ISBN5-89317-048-2

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий